Лілі Чоу - Чоу спочатку була вокалісткою групи Philia (Фірія, Firia), яка утворилася і розпалася через два роки після їх дебюту в 1995 році. який написав музику для гурту. Пізніше Каяма очолив мейджор-групу Yellow Fellows (Yellow Fellows, Iero Ferōzu). Лілі Чоу-Чоу написала тексти до пісні гурту, хоча деякі фанати вважають, що вони були написані примарою. Група вважається релізом номер один у музичних чартах. Група дебютувала з синглом «Addiction» (Adiction, Adikushon) 21 лютого 1995 року, який досяг першого місця в чартах синглів. У фільмі згадується, що гурт має альбом Manic & Depressive (Manic & Depressive, Manikku ando Depuresshivu), а також пісні «Abnormality» і «Manic & Depressive». Багато її шанувальників не люблять пов'язувати сольну музику Лілі Чоу-Чоу з Каямою. У фільмі, коли фанат запропонував Каямі взяти участь у створенні сольної музики Лілі Чоу-Чоу, багато фанатів розпалилися і почали лаятися з ним.

Її фанатська база складається із молодих людей. Цих шанувальників називають фанатиками, а деякі недоброзичливці Лілі Чоу-Чоу порівнюють її із лідером культу. Один із її шанувальників навіть наклав на себе руки на знак протесту проти змісту її другого альбому Kokyū.

Кажуть, що у музиці Лілі Чоу-Чоу є ефір – термін, який використовується як Лілі Чоу-Чоу, так і її шанувальниками. Вона описує ефір як тканину всесвіту і приписує кольори різним типам ефіру (емоція відчаю близька до «червоного» ефіру, а надія близька до «блакитного» ефіру). Лілі Чоу-Чоу також описує настрій своїх альбомів з погляду цих кольорів.

На офіційному сайті Лілі Чоу-Чоу розміщено дві статті новини з вигаданої газети Тейто Сінбун (帝都新聞, «Imperial Capital Paper») , в яких описується інцидент після концерту Лілі Чоу-Чоу, в якому 15-річний Сюсуке Хосіно, мабуть, задавлений на смерть фанатами, які бажають побачити Лілі Чоу-Чоу. Пізніші новини ставлять це під сумнів, оскільки під час розтину було виявлено ножову рану, яка пронизала його серце. Ці новинні репортажі є прямими посиланнями на події у фільмі.