Завікном-21 століття, але лист цей не в минуле,він-у сучасне. Колись Ти, Тарасе, звертався до свого народу я щиро вірю в твого невмирущість. Ти наш сучасник, ти з наши був і є зараз, хоча у вічність відійшла душа твоя. Вона, зболіла стражданнями свого знедаленого народу. Я пишу цього листа, щоб поділитися з тобою, мій улюблений поета, думками про нашу з тобою Україну, її долю,її минуле, її сучасне й майбутнє.

 Пафосно-проникливий вірш “ Заповіт “ Тараса Шевченка став духовним заповітом для цілого нападу.

 У перших стравах строфах, хворий поет, вважаючи, що стоїть на порозі смерті, просив: “як умру, то поховайте мене Вкраїні милій”. Виконуючи волю Великого Кобзаря, друзі перепоховали його на чернечій горі, звідки видно “лани широкополі, і Дніпро, і кручі”. Згодом вона стала називатися Тарасовою горою.

 У наступних строфах вірша Тарас Шевченко благословенного закликає народ  “волю окропіте”.

 Мабуть нема в Україні такої людині, яка б не читала віршів Тараса Григоровича Шевченка. У кожного своє розуміння його творів, але для всіх українців Кобзар є генієм, явищем великим і вічним в історії нашої держави.

 Ми маємо пам`ятати і бути вдячними Кобзареві за його талант, любов до України та величезний внесок у нашу культуру. Бережіть і любіть українське слово, збагачуйте своє мовлення, досягайте своїх висот у вивченні рідної мови

Я учень 7 класу і хочу подякувати тобі за творчість, талант, любов до України кожним рядком твоєї поезії. Ваші роботи завжди важливі. Коли читаєш про життя сиріт, знущання панів і тяжку долю українського народу, то ніби стаєш свідком тих подій, переносишся у минуле. Ваша поезія дуже лірична, майже в кожному творі переплітаються смуток і радість, любов і смуток, життя і смерть. Ці поетичні риси дуже легко закарбовуються в пам’яті й проникають у серце, тому я завжди люблю слухати уривки з ваших творів і читати їх повністю. Зараз світ дуже спустошений, тому що люди живуть здебільшого вирішенням матеріальних проблем, як мурахи, що постійно кудись тікають, зайняті щоденними справами. Як не сумно визнавати, але ніхто не помічає, яка гарна калина, які пахучі та квітучі поля в Україні, а головне – ніхто не помічає чужих проблем, їхніх страждань, кожен думає тільки про себе і вірить, що свої проблеми важливіші. ніж інші. Люди вважають, що держава має допомагати сиротам і малозабезпеченим людям, але забули, що держава – ми. Ось і виходить, що ми самі собі не потрібні. Можливо, тому ми так живемо. Дітей потрібно змалечку вчити любити і поважати один одного, співчувати і допомагати у важку хвилину, тобто вчити бути добрими людьми. Ваше велике Кобзареве слово дуже позитивно впливає на мій світогляд, розуміння сьогодення і вчинків. Низько схиляюся перед вами за творчий, моральний і культурний внесок, який ви зробили для України та її народу. Слава Вам, Тарасе Григоровичу, слава навіки!

Хочу Вам висловити свою подяку за чудовий вірш “Заповіт”, також за талант, силу волі і майстерність справжнього письменника. Вірш єднає минуле, теперішнє і майбутнє, віра в прекрасне майбутнє українського народу живе в вашій душі, не покидає сила духу, а також віра в Бога, яка має велике значення завжди. Наша країна зараз переживає дуже не легкі часи, але часи завжди були нелегкими і ми віримо, що в майбутньому все буде добре. Кожна людина мріє про мир на цій землі, має свої власні сподівання і бажання, але люди різні. Людина турбується про свою родину і про свій спокій, кожен живе так як може. 

Я прислуховуюсь до ваших слів і вірю в світле майбутнє, вірю в те, що на нашій землі буде мир! Дякую Вам за неймовірний талант і творчість, яку знає кожна людина!