Іноді погана поведінка дітей пов’язана саме із цим.

І ось чому

Дитина, яка не приймає заборон:

стає заручником своїх емоцій;

часто відчуває тривогу і почуття провини;

прагне моментально домагатися бажаного (отримувати все, що вона хоче тут і зараз);

буде постійно поводитися погано, тому що він вважає, що йому все можна.

Це замкнуте коло.

Що робити батькам

Створюйте умови, де дитина зможе реалізувати себе.

Говоріть коротко, але зрозуміло.

Будьте послідовними в дотриманні правил. Що не можна сьогодні, те заборонено і завтра.

Будьте спокійні. Дитина зчитує ваші емоції і повертає їх вам у 100-кратному розмірі.

Не піддавайтеся на сльози та крики. Діти часто пробують порушити встановлені межі.

Навчіть дитину поважати потреби та бажання інших людей.

Найголовніше - кожній дитині потрібен індивідуальний підхід, турбота й увага.

А як у вас з цим

Дуже важливо розвивати й почуття подяки, яке виражається в повсякденному житті. У наші дні стрімко зростає кількість так званих дітей- «дай». Вони знають, що батьки обов'язково виконають усі їхні забаганки. Не робіть так! Установіть у сім'ї керівні принципи та неухильно дотримуйтесь їх. Якщо мати надто балує дітей матеріальними подарунками, то через кілька років може виявити, що діти виросли зовсім не такими, як вона хотіла. Замість того щоби смітити грішми на величезну кількість подарунків, краще відкладайте їх на вищу освіту дитини. Ключовий момент полягає в тому, що спочатку мама повинна визначити, якими вона хоче бачити своїх дітей у майбутньому, а потім свідомо виховувати їх відповідним чином.

Учіть дитину думати про проблеми й потреби інших людей. Ось кілька ідей, які допоможуть вам у цьому.

1. Нехай дитина подумки поміняється ролями з опонентом. Наступного разу, коли виникне конфлікт між вашою дитиною та її другом (або між вами й вашою дитиною), попросіть її зупинитись і подумати, що б вона відчула на місці свого опонента, якби помінялася з ним місцями. Потім попросіть дитину просто зараз обговорити проблему з точки зору свого опонента: «Що в цій ситуації могла би сказати або зробити інша людина?». Якщо дитина ще маленька, ефективно й корисно використовувати ляльки, при цьому кожна лялька може представляти одного з
   учасників конфлікту. Це дуже сприяє розвитку емпатії.

2. Звертайте увагу дитини на її байдужу поведінку. Щоразу, коли ваша дитина діє недоброзичливо, використовуйте це як можливість допомогти їй стати більш сприйнятливою до почуттів інших людей. Просто зверніть увагу дитини на вплив її дій: «Тим, що ти прогнав Петрика, бо захотів грати з Марійкою, ти проявив неуважність до іншої людини, безцеремонність і відсутність такту. Що б ти відчув на його місці?»; «Ти перемкнув канал телевізора на мультфільми, не спитавши батька, чи хоче він додивитися свою передачу. Що б ти відчув, якби з тобою зробили так само?».

3. Станьте прикладом істинної щедрості й великодушності.
   Спробуйте знайти приводи і способи навчити дитину «віддавати», щоб вона змогла відчути величезну радість, яка виникає при цьому. Почніть робити це у присутності дитини, і нехай вона, спостерігаючи за вами, сама долучається до цього, діє разом з вами. Ідеї такі: «Наш сусід захворів, давай зваримо й віднесемо йому гарячий бульйон»; «Тато так стомився. Давай зробимо йому юрприз і складемо газети, щоб йому не довелось робити це самому». Зробіть прояви щедрості й допомоги іншим людям природним і радісним заняттям, учіть дитину віддавати.

4. Учіть дитину ділитися. Це один з перших прикладів моральної поведінки, якого ми повинні навчити наших дітей, починаючи приблизно із дво- або трирічного віку. Коли дитині виповниться два роки, ви можете починати: «Давай ти будеш кататись на гойдалці по черзі зі своїм другом. Спочатку його черга, потім твоя, потім знову його». Малюкам іноді треба «вмикати таймер», свого роду своєчасне нагадування про те, що іншій людині теж необхідно дати можливість пограти з цією іграшкою. Перед тим як до вас у гості прийдуть друзі вашої дитини, проведіть невелику психологічну підготовку, ставлячи дитині такі запитання: «Якими іграшками ти готовий поділитися зі своїм другом?», «Як ти думаєш, яка з твоїх іграшок найбільше сподобається твоєму другу?». Приберіть особливо значущі й дорогі для вашої дитини іграшки, якими вона свідомо не захоче ділитись і через які, відповідно, виникнуть сварки. На цьому етапі важливо допомогти дитині навчитись думати про потреби й почуттях інших людей. Емпатія – розуміння емоційного стану іншої людини за допомогою співпереживання, проникнення в її суб'єктивний світ.

Термін «емпатія» вперше застосований Ліппсом у 1885 р. на основі німецького слова einfühling (дослівне значення – проникнення). Одне з найбільш ранніх визначень емпатії знаходимо в роботах З. Фрейда: «Ми враховуємо психічний стан пацієнта, ставимо себе в цей стан і намагаємося зрозуміти його, порівнюючи зі своїм власним».

Але коли дитина має виголосити свої перші слова? Для неї важливо навчитися говорити до трирічного віку, коли її мозок стрімко розвивається.

Вік, коли дитина вимовляє свої перші слова, завжди індивідуальний. Але в розвитку мовлення всі діти проходять певні етапи.

Етапи розвитку мовлення дитини

Мовлення дитини в 3 місяці.

Вона чує ваш голос, бачить вираз вашого обличчя, відгукується на інші голоси та звуки. Багатьом дітям більше подобається жіночий голос, ніж чоловічий. Також дітям подобаються голоси, які вони чули, перебуваючи в лоні матері. Приблизно у віці 3-х місяців малюк починає виражати емоції за допомогою звуків.

Мовлення дитини в 6 місяців. Вона видає більшу кількість звуків і вимовляє склади слів. У віці 6-7 місяців відгукується на своє ім'я, впізнає мовлення рідною мовою, може інтонаціями голосу передавати настрій. Деякі батьки думають, що в цьому віці малюк уже вимовляє перші слова («мама», «тато»), хоча насправді це просто повторювані випадкові склади. Дитина не вкладає в них ніякого значення.

Мовлення дитини в 9 місяців. У цьому віці діти розуміють найпростіші слова («так», «ні», «привіт» тощо). Вони використовують більшу кількість приголосних звуків та інтонацій.

Мовлення дитини у 12-18 місяців. Більшість дітей уже усвідомлено говорить найпростіші слова («мама», «тато»). Розуміють прості звернення батьків до них («Будь ласка, поклади на місце»).

Мовлення дитини у 18 місяців. Зазвичай діти в цьому віці можуть вимовляти кілька простих слів і вказувати на людей, предмети, частини тіла, які називають батьки. Дитина повторює останні слова або склади в реченні, яке ви вимовляєте. Промовляючи слова, дитина може пропускати в ньому звуки або склади (наприклад, «бака» замість «собака»).

Мовлення дитини у 2 роки. Малюк може складати речення з 2-4 слів («Мамо, бувай», «Дай молока»). Він розуміє, що слова можуть позначати не тільки конкретні предмети, а й абстрактні поняття.

Мовлення дитини в 3 роки. Словниковий запас дитини різко збільшується. Завдяки уяві вона засвоює абстрактні поняття («сьогодні»), почуття («смуток») і просторові поняття («біля»).

Вік: дошкільний, шкільний.

Матеріали: папір різного формату; кольоровий / білий картон; фарби, набір олівців / фломастерів / крейди; різні конверти, ножиці, клей.

Опис вправи:

«Коли сім'я збирається разом, то хочеться розділити між собою все те, що близьке серцю. Хочеться поговорити, поділитися новинами та планами. Так давай з тобою зробимо наш сімейний плакат, на якому ми зможемо відобразити все те, що є цінним для нас. І який ми зможемо заповнювати поступово, немов сімейний щоденник! »

Найкраще для виготовлення плаката підійде папір формату А3 або аркуш ватману. Придумайте разом з дитиною вітання, яке ви напишете на плакаті, продумайте оформлення. Можливо, ви захочете прикрасити плакат вашими сімейними фотографіями, а може ви спільно щось намалюєте.

Потім на плакаті варто розмістити «кишеньки». Для цього ви можете використовувати готові конверти, які попередньо прикрасите і потім приклеїте. Обговоріть з дитиною, скільки всього буде кишеньок, і що в них будете збирати. Можна назвати одну з кишеньок «розкажи про себе» - тоді у всіх членів сім'ї з'явиться можливість поділитися якимись своїми думками, ідеями, планами. Дуже добре, коли ми один одного підтримуємо, говоримо теплі слова. І для цього теж можна відвести спеціальну кишеньку - «мої побажання». А часом нам хочеться когось застерегти, щось порадити, поділитися досвідом. Кишенька «тобі на замітку» може в цьому допомогти.

У кожній родині свої традиції, свій ритм, своя атмосфера. Постарайтеся придумати кишеньки, які будуть характеризувати саме вашу сім'ю, щоб відчувалася «родзинка».

Примітка: постарайтеся, що б ці кишеньки заповнювалися усіма членами вашої сім'ї. Завдяки цьому дитина зможе швидше зрозуміти і засвоїти сімейні цінності, і що особливо важливо - відчути згуртованість своєї сім'ї.

Ми часто говоримо про проблеми, з якими зіштовхуються матері при вихованні дітей. Але давайте не забувати про ту найважливішу роль, яку відіграють татусі в житті й вихованні дитини.

Роль батька не обмежується тим, що потрібно заробити гроші й оплатити рахунки. Залучений до виховання батько може зробити значний внесок у соціальний, когнітивний та емоційний розвиток своєї дитини.

Крім того, раннє залучення батька до процесу догляду за дітьми призводить до стабільності в подружньому житті й підвищує ймовірність тривалого та щасливого шлюбу після народження першої дитини.

Пропонуємо розглянути сім аспектів того, як батько може вплинути на життя свого малюка, якщо із самого початку буде залучений у його виховання.

1. Батько є взірцем для наслідування. Коли дівчинка підросте, вона мимоволі буде шукати в чоловіках якості, які бачила у свого батька. Ніжний і люблячий батько закладе в доньки бажання шукати супутника життя з аналогічними якостями, до яких вона звикла та з якими добре уживається.

Хлопчик, у свою чергу, буде наслідувати свого батька. Він буде прагнути отримати його схвалення й копіювати поведінку, яка йому знайома, яку він вважає успішною й гідною поваги. У той же час, якщо батько звик домінувати та вдаватись до насильства, своїм прикладом він, швидше за все, виховає жорстокого й авторитарного сина.

2. Унікальний досвід ігор з татом. Татусі й матері спілкуються та грають з дітьми по-різному. Ігри дитини один на один з батьком, як правило, є більш стимулюючими й захоплюючими в порівнянні з іграми з матір'ю. Така взаємодія дає дитині можливість пізнати світ і свій власний діапазон емоцій, а також способи справлятися з емоціями в безпечному середовищі.

3. Розвиток когнітивних функцій. Татусі, залучені у виховання дітей, сприяють кращому розвитку їхніх когнітивних функцій, бо схильні вести розмови з використанням великої кількості запитань «Що?», «Де?», «Коли?» і «Чому?», а також розгорнутих відповідей, які допомагають дитині зрозуміти, як улаштований світ. Якщо татусі беруть участь у навчанні дітей, ті, як правило, демонструють кращу академічну успішність.

4. Підготовка до дорослого життя. Хороший батько не буде робити роботу або вирішувати проблеми за свою дитину, а завжди буде підштовхувати її до того, щоб дитина впоралася з ними самостійно. Батьки заохочують у дітей почуття самостійності, незалежності та впевненості в собі. Вони кидають дитині виклик, щоб та спробувала вирішити проблему різними способами, що сприяє формуванню здорової самооцінки й почуття впевненості в собі. Ці навички готують дитину до спілкування з зовнішнім світом і вирішення проблем.

5. Позитивна поведінка. Дослідження показують, що діти, які мали доброзичливі стосунки зі своїми татусями, проявляють позитивну соціальну поведінку в суспільстві й менш схильні до депресії. Хлопчики, чиї татусі були залучені у виховання, мали менше проблем з поведінкою, у той час як дівчатка, яких дбайливо любили татусі, мали більш високу самооцінку.

6. Дисципліна. Дисципліна є одним з найбільш складних аспектів виховання дітей. Мамі й батьку дуже важливо зберігати спокій під час вирішення складних виховних питань і ніколи не суперечити один одному при дитині. Батьки можуть полегшити життя всієї сім'ї, взявши на себе відповідальність за підтримання дисципліни, оскільки вони, як правило, демонструють більшу ефективність у цьому питанні. Дослідження показують, що батьки більш успішні в підтримці дисципліни у хлопчиків.

7. Свобода та відповідальність. Батьки перебувають у становищі людей, які розмовляють зі своїми дітьми-підлітками про цінності й переконання, і пропонують їм свободу поряд з почуттям відповідальності. Залучення дітей до спільної домашньої роботи також заохочує їх почуття відповідальності, яке робить більш зрілим їхнє мислення, дає їм відчуття контролю над своїми власними успіхами й невдачами.

Батько незамінний у житті дитини. Навіть якщо подружжя не разом, батько все одно може успішно грати свою роль. Завдяки спілкуванню з батьком у дитини розвиваються критичне мислення, мотивація, соціальні навички, самостійність і незалежність. Такі діти виростають більш чуйними, мають кращі стосунки в соціумі й набагато ефективніше справляються зі стресами й розчаруваннями.

Пропонуємо до вашої уваги категорію вихованців, яким слід надати ППД:

— були поранені в результаті бойових дій (катастрофи);

— пережили психологічну травму;

— нанесли або можуть нанести шкоду собі та оточуючим після пережитої події.

Саме такі діти не мають змоги тверезо оцінити ризики та небезпеку навколо, через що потребують посиленого захисту.

Також радимо звернути увагу на дітей, які проявляють нетипову реакцію. Це може бути:

— замкненість у собі;

— безпідставне відчуття страху, тривоги чи депресії;

— соціальна відчуженість;

— плач чи емоційна вразливість;

— проблеми зі збереженням уваги;

— нездатність зосередитися;

— велика залежність за інших;

— відчуття вини за негативні події;

— фіксація на певних негативних думках та переживаннях;

— стурбованість щодо захисту та порятунку в умовах кризи;

— прояви різноманітних механізмів захисту, таких як регресія, заперечення та уникнення.

Як організувати надання ППД у дитячому садочку
 

У надання першої психологічної допомоги можуть приймати участь практичні психологи та інші педагогічні працівники, які володіють відповідними навичками. У садочку ППД включає такі складові:

— оцінювання потреб;

— виявлення проблем;

— формування в групі відчуття безпеки;

— формування зв’язку з іншими вихованцями;

— надання допомоги в задоволенні нагальних потреб;

— організація ненав’язливого надання практичної допомоги та підтримки;

— встановлення зв’язку з відповідними службами і структурами соціальної підтримки;

— захист від подальшої шкоди.

Надаючи ППД педагогам варто дотримуватись етичних правил. Йдеться про наступне:

— будьте чесними;

— вислуховуйте дітей, але не примушуйте їх говорити;

— не пропонуйте допомогу насильно;

— поважайте думку дитини, її етнокультурні та гендерні особливості;

— уникайте дій, які можуть поставити дитину під загрозу травмуючих впливів;

— не пропонуйте жодних матеріальних благ та не обіцяйте того, що не зможете виконати;

— зміцнюйте віру в можливість допомогти собі та оточуючим;

+

— приймайте та підтримуйте всі емоції, які відчуває дитина;

— формуйте у дитини розуміння того, що надзвичайна подія, свідком або учасником якої вона була, закінчилась і більше не становить загрози.

Вчимося давати відсіч подібними нападами стресу і кладемо у скарбничку ще одну просту, але дієву вправу.

• обов'язково взяти себе в руки,

• вмити дитину водою/дати випити води,

• обняти, пригорнути до себе.

Говорити потрібно таке:

Подивись на мене, дивись в мої очі,

• Дихай як я: зроби вдих, видих, вдих...

• Я поруч. Я бачу що тобі страшно. Я поруч з тобою. Ти злякалася. Зараз ти в безпеці.

• Візьми мою руку. Стисни її.

• Люблю тебе. Я поруч.

1. Використовуйте спрямовану увагу

Доведено, що кількість часу, проведеного з дитиною, не так важлива, як його якість. Підлітку, щоб залишатися в контакті з батьками, може вистачити навіть десяти хвилин дружелюбного, близького спілкування в день. Тільки щоб не про уроки. Дошкільникам, звичайно, потрібно більше.

2. Розмовляйте (на це є час)

Варто знайти в собі сили, щоб спілкуватися навіть в автомобілі. Півгодини, а то і годину спілкування або хоча б активного слухання - хай не кожен день, а коли є настрій - потрібні і дитині, і вам. Можна коментувати те, що відбувається за вікном, обговорювати що-небудь абстрактне.

3. Читайте (дошкільнику і молодшому школяреві)

Якщо є час тільки на один вид спільного дозвілля, краще вибрати цей. Багато дітей читають мало, але й віддані читачі іноді перестають читати до 12-13 років, коли починається «завал у навчанні». Однак пам'ять про роки, проведені за книжкою з батьками, не проходить даром - і після 18-20 юність знову відкриває книжку. Крім того, спільне читання дає можливість підморгувати один одному, обмінюючись цитатами. Це створює відчуття спільності. Особливо здорово читати довгі епопеї: це спокій, стабільність, ритуал, і діти до такого звикають.

4. Будьте батьками, а не гувернером

Якщо у вас мало часу, не треба його витрачати на сварки і спроби виховувати дитину по дрібницях. Інакше він весь піде саме на це! Знаєте такий прийом - розділити всі справи на термінові і не термінові, а також потрібні і не потрібні? Так ось. «Чомусь ти-знову-розкидав-шкарпетки» - це справа не термінова і не потрібна. Зрозуміти це важливо, але важко: психологічно саме ті батьки, у яких часу на дитину мало, відчувають провину і намагаються хоч якось дати їй увагу, чіпляючись за перший-ліпший привід до комунікації. Тут треба постаратися видихнути, пом'якшити серце і використовувати 20 хвилин, що залишилися до сну якось інакше. Якщо в школі не дуже, цієї теми на щоденній основі теж краще уникати. На це потрібно знайти додатковий час.

5. Виховуйте в головному, а не в дрібницях

Повірте, ми ненавидимо тільки ті моралі, які нам читають, коли ми вже нагрішили. А гарну проповідь на абстрактну тему всі і завжди слухають з розкритими ротами! Сійте розумне, добре, вічне на здоров'я. Якщо транслювати ідеали спокійно, то відрази до них не виникне навіть у підлітка. Все, що є у вас, все, що допомагає вам у житті, - на практичних прикладних прикладах, а також в притчах, творах світової літератури і де завгодно ще.

6. Іноді беріть дітей з собою у справах

7. Не завантажуйте почуттям провини ні себе, ні дитину

Так, вам треба працювати, вам треба жити своїм життям. Можливо, у вас і на це немає сил. Або бажання. Можливо, ваша дитина взагалі живе з іншим батьком, а вас бачить епізодично. Яких тільки ситуацій не буває в житті. Постарайтеся не гризти себе і не злитися на дитину, коли вона з'їдає ваш останній ресурс. Ідеальних батьків не буває.

УРЯДОВА «ГАРЯЧА ЛІНІЯ» 15-47 (працює цілодобово)

Дзвінки є безкоштовними зі стаціонарних та мобільних телефонів, анонімними та конфіденційними.

На «гарячій» лінії:

– надаються інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або з питань загрози вчинення такого насильства;

– надається психологічна допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам, дітям.

НАЦІОНАЛЬНА ГАРЯЧА ЛІНІЯ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА, ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ ТА ҐЕНДЕРНОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ:

0 (800) 500 335 або 116 123 (з мобільного) (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів будь-яких операторів по всій території України)

Розірви коло – веб-сайт,  створений у рамках програми UNFPA «Комплексний підхід до вирішення проблеми насильства щодо жінок та дівчат в Україні», яка реалізується у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Великої Британії, Канади та Естонії (інформаційні матеріали для жертв та свідків домашнього насильства)

Кожен відчуває тривогу в якийсь момент свого життя. Наприклад, під час співбесіди.

Але невпинна тривога може бути виснажливою, яку б форму вона не прийняла: жахливе занепокоєння, задушливе відчуття паніки, страх перед соціальними ситуаціями тощо.

Деяким людям важко контролювати свої хвилювання, і це часто може впливати на їхнє повсякденне життя.

Що ви можете зробити, коли тривога просто не зникає?

Спробуйте випробувати такі п'ять підходів і визначте, які з них будуть для вас ефективні:

Запросіть тривогу в себе

Опір тривозі не тільки не зникає, але й посилює її. Дайте їй зрозуміти, що вона може залишатися скільки завгодно, а тим часом ви подбаєте про інші справи.

Пірніть у своє тіло

Тривога часто вбивається вам у голову і від’єднує вас від фізичного тіла. У результаті тривога все більше й більше захоплює вашу увагу та енергію. Сконцентруйтеся на тому, що відбувається у вашому тілі. Зробіть кілька легких вдихів, коли помітите будь-які відчуття — жар, холод, тяжкість, напругу.

Прислухайтеся до себе

Тривога — це сигнал, а сигнали призначені для того, щоб привернути вашу увагу. Замисліться, що ваш розум, позасвідоме і тіло можуть намагатися вам сказати.

Почніть діяти

Перемістіть свою увагу з фіксації того, що ви відчуваєте, на виконання завдання, яке потребує вашої уваги.

Поставте під сумнів свої припущення

Щоб знайти спокій, коли ви хвилюєтеся, часто потрібно помиритися з тривогою. Коли ви запитуєте, чому тривога не зникає, нагадайте собі, що, можливо, це непотрібно. Можливо, це не ваша робота — усувати тривогу. Можливо, це нормально хвилюватися.

Попри те, що почуття відіграють важливу роль у нашому житті, вони не є основним показником успішного життя. Натомість зосередьте свою енергію на тому, що приносить реальну цінність вашим дням.

Під час війни кожен українець постає перед особливими викликами. І українські мами — не виняток, бо вони мають піклуватись не лише про власне психічне здоровʼя, а й про дітей.

У момент слабкості, коли стримувати емоції стає неможливо, можна дійсно втратити контроль.

У такій ситуації головне — пояснити дитині, що навіть мама може припуститись помилки.

Що мами теж можуть погано почуватись.

Що емоції є у всіх, і вони бувають різними.

Кожен відчуває тривогу в якийсь момент свого життя. Наприклад, під час співбесіди.

Але невпинна тривога може бути виснажливою, яку б форму вона не прийняла: жахливе занепокоєння, задушливе відчуття паніки, страх перед соціальними ситуаціями тощо.

Деяким людям важко контролювати свої хвилювання, і це часто може впливати на їхнє повсякденне життя.

Що ви можете зробити, коли тривога просто не зникає?

Спробуйте випробувати такі п'ять підходів і визначте, які з них будуть для вас ефективні:

Запросіть тривогу в себе

Опір тривозі не тільки не зникає, але й посилює її. Дайте їй зрозуміти, що вона може залишатися скільки завгодно, а тим часом ви подбаєте про інші справи.

Пірніть у своє тіло

Тривога часто вбивається вам у голову і від’єднує вас від фізичного тіла. У результаті тривога все більше й більше захоплює вашу увагу та енергію. Сконцентруйтеся на тому, що відбувається у вашому тілі. Зробіть кілька легких вдихів, коли помітите будь-які відчуття — жар, холод, тяжкість, напругу.

Прислухайтеся до себе

Тривога — це сигнал, а сигнали призначені для того, щоб привернути вашу увагу. Замисліться, що ваш розум, позасвідоме і тіло можуть намагатися вам сказати.

Почніть діяти

Перемістіть свою увагу з фіксації того, що ви відчуваєте, на виконання завдання, яке потребує вашої уваги.

Поставте під сумнів свої припущення

Щоб знайти спокій, коли ви хвилюєтеся, часто потрібно помиритися з тривогою. Коли ви запитуєте, чому тривога не зникає, нагадайте собі, що, можливо, це непотрібно. Можливо, це не ваша робота — усувати тривогу. Можливо, це нормально хвилюватися.

Попри те, що почуття відіграють важливу роль у нашому житті, вони не є основним показником успішного життя. Натомість зосередьте свою енергію на тому, що приносить реальну цінність вашим дням

1. Дитина надмірно турбується про все.

2. Дитина відчуває дратівливість і перепади настрою.

3. Дитина має постійне відчуття втоми.

4. Дитині годі зосередитися на чому-небудь.

5. Дитині важко засинати, тому що вона часто хвилюється вночі через негативні події, що сталися вдень.

6. У дитини змінюються харчові звички, погіршується апетит.

7. Дитина почувається покинутою.

8. Дитина відчуває ірраціональний страх із приводу когось або чогось.

9. Дитина вередує і відмовляється розлучатися з батьками.

10. Дитина шукає способи уникнути ситуацій, речей або людей, котрі викликають у неї занепокоєння.

11. Дитина боїться смерті. Це викликає в неї панічні атаки.

12. Дитина легко лякається.

13. У дитини низька самооцінка.

14. У дитини мало друзів, практично немає соціального життя.

15. Дитина хвилюється через погані події ще до їх початку.

16. У випадку компульсивних розладів у дитини повторюються дії й думки.

Також у дітей можуть спостерігатися такі фізичні симптоми тривожності:

1. Підвищена пітливість.

2. Високий пульс.

3. Задишка.

4. Тремтіння кінцівок.

5. Нудота й дискомфорт у шлунку.

6. Запаморочення.

Діти, які піддаються тривожності, не завжди розуміють причини своїх почуттів. Вони можуть почуватися безпорадними й переляканими. Батьки повинні бути напоготові і вчасно виявляти симптоми тривоги в дітей. Якщо ж вам здається, що ситуація вийшла з-під контролю, зверніться по допомогу до психолога.

Все, що потрібно для цієї вправи - це відчуття.

Назви:

5 речей, які ти зараз бачиш

4 речі, які ти зараз чуєш

3 речі, запах яких ти зараз відчуваєш

2 речі, до яких ти можеш доторкнутися

1 річ, яку ти можеш спробувати на смак

Для молодших дітей може бути складно назвати останній пункт (заперечення: "Я зараз нічого не їм"), тому техніку можна модифікувати.

2. Техніка "5-4-3-2-1 Оточення"

Якщо у дитини проблема з ідентифікацією почуттів, спробуйте попрацювати з тим, що оточує дитину.

Назви:

5 кольорів, які ти бачиш

4 фігури, які ти бачиш

3 м'які речі, які ти бачиш

2 людини, яких ти бачиш

1 книгу, яку ти бачиш

3. Техніка "А, Б, В ... в кімнаті"

Ця вправа допоможе дитині познайомитися з місцем, в якому вона зараз перебуває. Попросіть її оглянути кімнату і назвати предмети починаючи з першої літери алфавіту.

4. Техніка "Фокус на об'єкті"

Тримайте під рукою кілька цікавих предметів з різними текстурами і кольорами. Це можуть бути барвисті камені, кульки або щось ще. Діти можуть тримати предмет в своїх руках і налаштовувати всю свою увагу на предмет. Зверніть увагу дитини на кольори, текстури. Задайте питання. Який цей предмет на дотик? Які кольори ти бачиш?

І т.д.

5. Техніка "Тупоти, тупоти, видихай"

Для активного заземлення попросіть дитину тупнути лівою ногою, тупнути правою ногою, а потім глибоко видихнути. Продовжуйте цю зв'язку.

Психологи стверджують, що відчуття безпеки і любові в сім'ї, час, який дитина проводить разом з сім'єю, спільні заняття, такі як ігри, читання книг або спілкування - дуже важливі для неї, не менш, ніж правильне харчування, фізична активність і сон.

Постійна залученість дитини до справ сім'ї також сприяє тому, що вона починає відчувати емоційний зв'язок з родиною, краще адаптується до соціуму і відчуває задоволеність сімейним життям. Однак для цього батькам слід не просто більше залучати дитину до сімейних справ, а вигадувати спільні заняття, які будуть подобатися всім членам сім'ї.

Американські психологи виділили 5 типів дій, які створюють позитивну атмосферу в сім'ї: турботливі відносини, встановлення ритуалів, встановлення очікувань, адаптація до труднощів і зв'язок з навколишнім світом. Всі 5 типів дій мають великий вплив на якість сімейного життя і міцність взаємовідносин між її членами.

Батьки можуть думати, що, коли вони залучають дітей до різних позашкільних занять і допомагають робити уроки, то це забезпечить їм успішне майбутнє. Однак при цьому вони можуть проводити з дітьми мало часу, і в цьому їхня помилка.

Коли батьки проводять з дитиною багато часу, коли вони спілкуються і веселяться - це приносить величезну користь. Так дитина відчуває, що її цінують і люблять, і це почуття залишається з нею на довгі роки. Вона отримує можливість переймати життєві цінності своїх батьків. У свою чергу, батьки можуть більше дізнатися про свою дитину, про її переваги і недоліки. Таким чином, батьки краще розуміють, як можуть підтримати дитину або навчити її чогось.

Коли батьки проводять з дитиною час наодинці, вона отримує можливість вільно висловлювати свої думки і почуття. Між дитиною і батьками зміцнюється емоційний зв'язок, завдяки чому вона стає більш впевненою у собі і своїх силах.

Розглянемо кілька занять, які можуть в цьому допомогти:

1. Вживайте їжу всією сім'єю. Це заняття передбачає, що всі члени сім'ї спільно обговорюють меню, допомагають у приготуванні страв, накривають на стіл і прибирають зі столу після вживання їжі. Важливо, щоб при цьому були присутні всі члени сім'ї. Візьміть за правило, щоб на час сімейних сніданків або вечерь ніхто не користувався мобільними телефонами або будь-якими іншими електронними пристроями. Використовуйте цей час для того, щоб обговорити справи кожного з членів сім'ї або спланувати щось разом.

2. Візьміть за звичку читати разом з дитиною книги кілька разів на тиждень. У старших дітей і підлітків можна запитати, яку книгу вони зараз читають, і прочитати її самим. В обох випадках обговорюйте прочитані книги з дитиною. Запитайте, що їй сподобалося в книзі. Якщо книга художня, запитаєте, що дитина думає про її розв'язку або будь-які інші елементи сюжету. Також запитайте, чи нагадують їй герої книги когось із її знайомих. Обговорюйте цінності й особливості характеру героїв. Якщо книга документальна, почніть з того, що запитайте дитину, чому вона вибрала саме її. Після цього можна поговорити про тему книги і інтереси дитини. Запитайте, чому вона навчилась, прочитавши цю книгу, і як буде застосовувати отриману інформацію.

3. Відвідуйте разом з дитиною громадські заходи. Це можуть бути концерти, паради або благодійні заходи.

4. Плануйте вечори ігор разом з сім'єю. Це можуть бути настільні або комп'ютерні ігри. Це заняття принесе дитині багато задоволення.

5. Обмінюйся з дитиною улюбленою музикою - слухайте її разом, співайте або навіть танцюйте.

6. Разом з дитиною займайтеся спортом або іншими заняттями, які передбачають фізичну активність. З маленькими дітьми ви можете просто грати у квача або футбол. Пізніше ви можете разом ходити в спортзал або басейн. Запускайте повітряного змія. Кидайте фрісбі. Використовуйте всі способи разом проявляти фізичну активність і отримуйте від цього задоволення.

7. Побудуйте разом з дитиною вежу з кубиків або лего.

8. Подивіться разом з дитиною кіно - вдома або в кінотеатрі. Обговоріть переглянутий фільм. Подумайте, у чому він може бути повчальним. Обговоріть з дитиною героїв, сюжет і цінності, представлені у фільмі.

9. Плануйте сімейні заходи на вихідні: катання на велосипедах, поїздки за місто, пікніки тощо.

Це лише деякі заняття, якими ви можете займатися всією сім'єю. Обговоріть з членами сім'ї, як можна розширити цей список, і сплануйте ваші спільні заняття. Ви зрозумієте, що спільне проведення часу і веселощі зміцнюють емоційний зв'язок між вами і дитиною, сприяють відкритому спілкуванню і дають усім вам можливість краще пізнати один одного. Також ви можете обговорити з дитиною різні питання, поділитися своїми цінностями і навчитися один в одного чомусь новому.

Врешті, такі заняття згуртують вашу сім'ю і зроблять її більш дружньою. У ній дитина буде відчувати, що її люблять і приймають. Ви всі поступово почнете розуміти і цінувати один одного.