Наприкінці XIX ст. різко збільшилося надходження капіталів до колоній. У Південній Африці значні капітали вкладалися у видобувну промисловість, створену на базі родовищ золота та алмазів.

С. Родс у 18 років вперше зійшов на африканський берег. Цей заповзятливий англієць створив монополію з видобутку, обробки й продажу алмазів «Де Бірс», яка до сьогодні контролює світовий ринок алмазів, а також компанію з видобутку золота у Південній Африці. Селище старателів з декількох наметів сьогодні перетворилося на одне з найбільших міст Південної Африки Йоґаннесбурґ.

С. Родса називали «маленьким Наполеоном» Африканського континенту. Йому належать слова: «Світ майже весь поділений, а те, що від нього залишилося, зараз ділиться, завойовується й колонізується. Шкода, що ми не можемо досягти зірок, які сяють над нами вночі у небі! Я б анексував планети, якби зміг. Я часто думаю про це. Мені сумно бачити їх такими ясними і разом з тим такими далекими».

З промови статс-секретаря Німецької імперії фон Бюлова у німецькому рейхстагу. 6 грудня 1897 р.

Ревякин А. В. Всеобщая история. История Нового времени, 1800–1900: Учеб. для 8 кл. общеобразоват. учреждений / А. В. Ревякин; под ред. А. О. Чубарьяна. — 2-е изд., дораб. — М.: Просвещение, 2007. — С. 296.

«Ми дотримуємося тієї думки, що Німеччину не слід виключати зі змагання інших народів за панування над країнами, які володіють багатими перспективами. Часи, коли німець одному із сусідів поступався землею, іншому — морем, а собі залишав небо, де царює чиста теорія, давно минули. Ми вважаємо однією з наших найважливіших задач заохочення й розвиток нашого судноплавства, нашої торгівлі та нашої промисловості саме у Східній Азії...

   Ми повинні вимагати, щоб німецький місіонер, німецький підприємець, німецькі товари, німецький прапор і німецький корабель так само поважалися в Китаї, неначебто вони належали іншим державам...

   Одним словом: ми не хочемо нікому заважати, але ми претендуємо на наше місце під сонцем».

Джеймс Фейрер і Брюс Сейкердот із Дартмутського коледжу наводять дані про демографічні аспекти колонізації. Учені відзначають, що кількість тубільного населення Пуерто-Ріко, колоніза-ція якого іспанцями почалася в 1505 р., у той момент оцінювалася в 60 тис. осіб. До 1515 р. вона скоротилася до 14 400, до 1530-го — до 1500. Те саме відбулося і на Ямайці: до приходу іспанців на острові проживали десятки тисяч осіб, а в 1655 р., коли острів перейшов під владу Британії, на ньому не було жодного тубільця. Шокуючий рівень смертності від віспи та інших хвороб спосте-рігався і через сторіччя — при колонізації тихоокеанських островів.

Потім учені вирішили з’ясувати, як тривалість колонізації позначається на нинішньому стані економіки колишніх колоній. Учені склали базу даних, до якої увійшли 80 невеликих островів у різних морях і океанах, які були на той чи інший момент своєї історії колоніями європейських держав. Оскільки острови ізольовані, міркували дослідники, інші чинники, наприклад війни з су-сідніми державами, не будуть чинити на їх поточний стан такого впливу, як у випадку материко-вих держав. Відповідно, саме острівні держави дають найбільш точну картину того, що відбува-ється з економікою внаслідок колонізації. Як виявилося, у середньому кожні зайві 100 років, про-ведених в якості європейської колонії, додають сьогодні додаткові 40 % до ВВП острова. Те саме і з іншим важливим показником, що відбиває рівень розвитку економіки і суспільства, — дитячою смертністю: чим триваліший час острів був колонією, тим нижчою там зараз є дитяча смертність. Висновок напрошується: тривала колонізація сприятливо позначається на стані острівної економі-ки. Однак і цей висновок потребує, як виявляється, серйозних уточнень. [Журнал «Комерсант. Влада», № 31 (735), 13.08.2007]