«Гомерівське питання» — сукупність проблем, пов’язаних з історією та часом виникнення давньогрецьких поем «Іліада» і «Одіссея», авторство яких приписується поету-рапсоду Гомеру. Суть цього «питання», що виникло в науці у XVIII ст., полягає у тому, щоб з’ясувати, чи є поеми творінням конкретного автора — Гомера, чи тексти, які дійшли до нас, являють собою збірку, що включає окремі поетичні сказання-рапсодії складені раніше. Дослідження композиції поем, давнього героїчного фольклорного епосу підтвердили первісну єдність авторського задуму і наявність в «Іліаді» та «Одіссеї» подій, що відбуваються в різний час за хронологією. Вважається, що Гомер жив у VIII ст. до н. е. Сім міст сперечалися за честь називатися батьківщиною Гомера — Смірна, Хаос, Колофон, Саламін, Родос, Аргос, Афіни. Враховуючи мовні особливості його творів, найбільш імовірним є його походження з Малої Азії. Зорові образи поем спростовують гіпотезу про сліпоту Гомера від народження. Ще за античної доби набула поширення думка, що авторами поем є різні особи. Вона знаходить прихильників і в наш час. Однак гомерівські поеми слід розглядати як цілісні художні твори, що мають продуману струнку композицію, написані одним автором у VIII ст. до н. е.

Вони складені гекзаметром, їхня мова насичена іонійсько-еолійською лексикою, тексти містять чимало чітких формул, що неодноразово повторюються. Поеми Гомера позначені високим злетом фантазії, красою вислову та багатством тропіки, драматизмом зображених сцен, природністю і правдивістю відтвореного життя, винятковою спостережливістю та психологічною чутливістю автора. Визнаються також органічний зв’язок цих творів з фольклором та міфологією і майстерність Гомера в їх відтворенні у художньо-цілісних поемах.

Роман є найбільш рухомим, відкритим для змін жанром. Динамічність романної структури проявляється по-різному, оскільки жанрові форми роману відображають авторське світосприйняття, змінюючись щоразу залежно від конкретного задуму твору.