Палац знаходився у власності Терещенків до Жовтневого перевороту 1917 року. У 1928 році будівлю підпалили, пожежа пошкодила автентичні інтер'єри. Приблизно до кінця XX століття тут знаходилося професійно-технічне училище, а після проголошення незалежності – жіночий монастир Святого Різдва Христового.

Будинок до 1878 року вже був зведений, а в 1880-му його власниця, М. Чаплинська, продала ділянку землі з особняком і іншими спорудами у дворі колезькому радникові Ф. А. Терещенко. У 1881 році Терещенко звертається до академіка архітектури А. Л. Гунна і замовляє ескізний проєкт перебудови придбаної будівлі, оформлення його внутрішньої обробки.

У 1882—1884 роки були виконані будівельні роботи, в яких брали участь петербурзькі підрядчики, фахівці меблевої фірми Мельцера, скульптори Шварц, Ботта, художник Сидіков. Керував будівництвом автор первинного проєкту В. М. Ніколаєв.

У закінченому вигляді будівля прийняла асиметричний вигляд — у зв'язку з тим, що була збережена ліва частина особняка, зведеного за первинним проєктом. Третій поверх існує тільки з двору, а по головному фасаду за його рахунок була збільшена висота парадних залів другого поверху. Новий центральний вхід висунутий на мостову і прикрашений каріатидами. Вікна другого виділені пілястрами і верхніми фільонками з сюжетами на міфологічні теми, карниз великого винесення оброблений медальйонами і левовими маськаронами, міжповерховий пояс оформлений рельєфом — меандром. Фасад витриманий у формах «неогрек».

Внутрішній простір вирішений в поєднанні урочистості анфілади парадних залів і домашнього затишку досить скромних житлових приміщень. Інтер'єри будуара, диванної, вітальні, кабінету, диванної кімнати, їдальні оформлені ліпним і кольоровим декором, прикрашені різьбленням і є вдалою стилізацією основних архітектурних стилів. В цей же час виникла ідея додаткової прибудови до будівлі, що включає спеціальне приміщення для картинної галереї і зимового саду. Планування цих приміщень виконав В. Ніколаєв.

Знаходиться садиба в Турчинівці, де наприкінці 19-го століття Федір Терещенко придбав ділянку землі, щоб звести там будинок для своєї наймолодшої доньки.

За рік до початку 20-го століття, вже після смерті засновника палац таки почали будувати. В якості основного матеріалу обрали червону цеглу, а загальна стилістика повністю відповідає стилю ренесанс. Після одруження власниці, яка стала замість Терещенко Уваровою, вона почала активно облагороджувати територію біля свого маєтку. Тим не менш, міський ритм життя для неї був більш привабливим, тому садиба часто пустувала.

Після подій Жовтневої Революції маєток перейшов у власність держави і там було організовано навчальний заклад, якому передувала сільськогосподарська школа. По завершенню Другої світової війни в садибі був організований сільськогосподарський технікум, який з часом перевтілився в ПТУ №30, яке існує і зараз. Для поціновувачів архітектури в стилі ренесанс відвідати палац буде надзвичайно цікаво, так само як і тим, хто цікавиться культурою краю і особливостями заміського життя колишньої панської еліти.