Мистецтво 8 клас by Inna Dimitrova

Нагайцева Даша. Цікаві факти про живопис класицизму:

2020-04-03 09:42:24 UTC

1. Характерні риси живопису класицизму: цілісні композиції, яким підпорядковані виразні засоби та система кольорів, величні та ліричні пейзажі.
2. Теми картин: античні герої, історичні персонажі, міфологічні сюжети.
3. Жанри живопису: історичний живопис, портрет, пейзаж.
4. Основоположником класицизму в живописі Франції називають Нікола Пуссена. У своїх картинах він прагнув до врівноваженості композиції, вивіряючи розміщення персонажів на полотні, як геометр розраховує своє креслення.
5. Але його твори не перетворилися в розсудливі схеми завдяки радісним, світлим фарбам, чіткості та вишуканості малюнка, багатству зображз'ваних почуттів.
6. У живописі Н. Пуссена переважала антична тематика. Він уявляв Давню Грецію як ідеально-прекрасний світ, населений мудрими і досконалими людьми.
7. Однією з тем живопису митця була міфологія («Нарцис і Ехо», «Царство Флори», «Аркадські пастухи» тощо).
8. У пізніх роботах художник звертався до сюжетів з Біблії та античної історії.
9. Важливе місце у творчості Н. Пуссена займав пейзаж (цикл картин «Пори року» тощо). Він часто населений міфологічними героями, що відображено навіть у назвах творів: «Пейзаж з Поліфемом», «Пейзаж з Геркулесом».
10. Багато сюжетів картин Н. Пуссена мають літературну основу. Деякі з них написані по мотивах твору поета ітачійського Відроджена Т. Тассо «Звільнений Єрусалим», в якому розповідається про походи лица-рів-хрестоиосців у Палестину. Художника цікавили не воєнні, а ліричні епізоди, наприклад, історія кохання Ерміиії до лицаря Танкреда.
Приклади:

Борисенко Поліна. Класицизм в архітектурі

2020-04-03 15:40:30 UTC

Класицизм в архітектурі - це раціональне сприйняття всього буття, гранична ясність і чіткість ліній, логіка і сувора ієрархія. Іншими словами, цей стиль оспівує торжество розуму. Як саме пов'язаний розвиток класицизму і становлення монархічного режиму? На замовлення державних діячів, архітектура того часу повинна була оспівувати велич країни. З цим як не можна краще впоралося такий напрямок, як класицизм.

Які основні характеристики цього стилю можна виділити? Класицизм - це велична простота, відсутність зайвих деталей, строгість, лаконізм, який проявляється в усьому, і в зовнішній, і у внутрішній обробці будівлі. Архітектурному стилю також характерна природність і м'якість квітів, які не кидаються в очі. Будівля, оформлене у відповідності з напрямком класицизм, звичайно виконано в кремових, бежевих, молочних і блідо-жовтих кольорах.

Також цього стилю властиве верховенство надійності, гармонійності, стабільності і комфорту. Класицизм в архітектурі володіє своїми ключовими рисами. Це високі стелі, розписані хитромудрими візерунками і прикрашені ліпниною. Це царствені колони і арки, вишукані вітражі, ажурні перила. У будівлях, оформлених в цьому стилі, зазвичай присутні світильники, які розміщені на сходах, у підлозі і нішах в стіні. Класицизму властиві камінні решітки, якнайлегші штори простого покрою, на яких відсутні зайві декоративні деталі у вигляді кистей, складних драпіровок і бахроми. Меблі, відповідна цьому стилю, також виконується за принципом розумної простоти. Тобто, це прості геометричні форми, функціональність. Окрасою меблів виступають лише скляні елементи, малюнок деревини, незвичайна структура каменю.Класицизм в архітектурі - це вишукана і ненав'язлива розкіш. Тут відіграє важливу роль все, в особливості аксесуари. Величну атмосферу створюють мармурові скульптури, дзеркала в золотих рамах, фарфор, класичні картини, гобелени, незвичайні композиції з квітів, диванні подушки. Однак деталей не повинно бути занадто багато, адже класицизм - це, перш за все, відсутність химерності. Кожен декоративний елемент повинен бути гармонійно вписаний в загальну картину. Різні деталі доповнюють і взаємодіють один з одним.

Ліза Вашешнікова

2020-04-03 17:44:18 UTC

Класици́зм — напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в культурі XVI ст. Найбільшого розквіту досягає у Франції.

Визначальні риси класицизму:

раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів);

наслідування зразків античного мистецтва;

нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів (для драматургії — це закон трьох єдностей (дії, часу й місця);

обов'язкове дотримання канонічних правил написання творів (зображення героя тільки при виконанні державного обов'язку, різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо);

у галузі мови класицизм ставив вимоги ясності та чистоти, ідеалом була мова афористична, понятійна, яка відповідала б засадам теорії трьох стилів;

аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої суспільної верстви;

встановлення ієрархії жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні; поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).

Коротчикова Анастасія

2020-04-05 21:56:55 UTC

Стиль класицизму в архітектурі

КласицизмСтиль класицизм став найбільш розвинений у Франції, Італії, Британії, Німеччини та Росії, він замінив рококо, який на своєму результаті терпів критику з приводу своєї «наляпистості» декоративними елементами і хитромудрості форм, які на той час вже вичерпали свою славу і до нудоти набридли.
пропорціях.

Елементи класицизмуСтиль класицизм в архітектурі супроводжується симетрично-осьовими композиціями і стриманістю декоративного оздоблення. Будівлі, виконані в класицизмі, мають масивні і досить стійкі конструктивні елементи прямокутних і арочних форм, як личить монументальності.

Що стосується колірних палітр, будівлі в стилі класицизм виконані в основному в зелених, рожевих, небесно-блакитному і пурпурним з золотим акцентом кольорах. Вони беруть участь як при оформленні площин стін, так і декору, і конструктивних елементів, які являють собою круглі і ребристі колони, пілястри, статуї античні орнаментні прикраси, кесонні склепіння і т. д.

Особливості класицизмуБудівлі класицизму мають чіткість в геометрії форм, статуї на дахах, ротонда; лінії суворого характеру, які повторюються і мають вертикальне і горизонтальне напрям; симетрія.

Класицизм в архітектурі увічнений у багатьох пам’ятках, серед яких варто згадати Собор святого Павла (Лондон), Собор будинку інвалідів, Пантеон (Париж), Павловський палац (Росія, Павловськ), Смольний інститут (Санкт-Петербург).

Савюк Настя. Цікаві факти про класицизм у архітектурі

2020-04-06 17:51:17 UTC

Архітектура класицизму

Найяскравіший слід Класицизм лишив в архітектурі. Найперші пам'ятки з'явилися у Франції. Далі він проник у Німеччину і Англію, а також в Росію під впливом європейських течій.

Митці орієнтувалися на кращі твори античної культури древніх греків і римлян, застосовувалася система античних ордерів. Будівлям притаманні: прості і строгі форми, прямі лінії, сувора симетрія, чітка відповідність частин за розміром і їх підпорядкованість загальному задуму композиції, стриманий декор, підпорядкований формі предмету, простота і благородність, практичність.Версаль
. Королівський палац

Версаль – резиденція французських королів. Він будувався у декілька етапів з 1-ї пол. XVII ст. і до 1679 р. Архітектор – Мансар. Садово-парковий ансамбль Версалю – гігантський комплекс різноманітних споруд на околиці невеликого міста Версаля, у 24 км від Парижу. Його будівництво було розпочато в 1661 р., основні будівлі збудовані протягом XVII ст., але його продовжували вдосконалювати протягом всього наступного століття.

Строгий, урочистий вигляд. Продуманий до найменших тонкощів, раціонально влаштований ансамбль постає символом ідеальної держави, побудованої за законами разуму й гармонії.

План Версалю відрізняється особливою ясністю, симетрією и конструктивністю.

Пала́ц ге́тьмана Кири́ла Розумо́вського — пам'ятка архітектури національного значення в місті Батурин Чернігівської області.
Триповерховий палац з напівпідвалом є домінантою усього ансамбля, по обидва боки від нього розміщуються два двоповерхові службово-гостьові флігелі, оточені липовим парком. Головний фасад прикрасив стрункий портик з восьми колон іонійського ордера. Звідси відкривається заплава річки Сейм. З відкритої тераси протилежного фасаду, що спирається на колонаду тосканського ордера — регулярний парк. Кожний поверх палацу мав своє функціональне призначення. У підвальному поверсі планувалося розмістити гардеробні кімнати й комори, на першому поверсі — кабінети, каплицю, на другому — залу для урочистих прийомів, парадну їдальню, кабінет, бібліотеку, на третьому —спочивальня.
Версалівський палац

Аліфанова Лада. Класицизм у живописі в Україні

2020-04-06 19:39:37 UTC

Класицизм у живописі був абсолютною протилежністю барочному живопису. Характерною рисою класицизму були античні норми прекрасного та бажання ідеалу. За часів класицизму утворюється певна ієрархія жанрів, зокрема до високих жанрів належить історичний та релігійний живопис, а до низьких відносять натюрморт, портрет та пейзаж. Класичні живописці створили власне почуття кольору, коли на передньому плані вживався коричневий, на середньому зелений, а на дальньому блакитний.
Початки мистецтву класицизму в Україні пов'язані з творчістю двоз знаних українських майстрів портретного живопису- Дмитра Левицького та Володимира Боровиковського, які піднесли портретний жанр до європейського рівня. Обидва походили з України, але впродовж усього життя змушені були працювати в Петербурзі.
Дмитро Левицький (1735-1822)

Завдяки своєму талантові зажив слави найкращого європейського портретиста. Він спортретував ледве не всіх помітніших представників свого часу. Його роботи прикрашають паризький Лувр, Женевсткий музей тощо. Найвідоміші роботи "Портрет фельдмаршала князя М.Репніна"," Портрет архітектора А.Ф.Кокорінова", парні портрети смольнянок- вихованок Товариства шляхетних дівиць при смольному монастирі.
Володимир Боровиковський(1757-1825)
Витончена манера малювання, вишукана гра кольорів, за свідченням сучасників була просто чарівною. У творчості переважає камерний портрет.
У кінці XVIII- поч.XIXст. в Україні започатковано два напрями живопису: класицизму і романтизму. З одного боку звертання до героїчних постатей минулого, з другого вимога стильового вираження єпохи. Художники вперше зупиняються на народних типажах та обличчях з народної маси, намагаючись довести рівноцінність мистецтва для простих людей та еліти суспільства. Художники ніби намагаються стерти межі класицизму і романтизму.
Значним досягненням українського мистецтва єпохи класицизму та романтизму була творчість Тараса Шевченка та Івана Айвазраського.

Шевченко Вова

2020-04-07 12:35:30 UTC

Класицизм в живопосi i скульптурi XVII-XIX столiть.Краса рацiонального
Однiэю з найважливiших рис якого було звернення до античного мистецтва як вищого зразка та опори на традиiï високого Вiдродження.Мистецтво класицизму вiдображаэ i деï гаромонiйного свiт огляду але багато в чому ïх втрачало в порiвннянi з культурою Вiдродження.Художнiми формами класицизму власнi чiтка органiзованiсть,врiвноваженiсть
зрозумiлiсть i гармонiйнiсть образiв.

Романець Марія. Велика тріумфальна арка Парижу

2020-04-07 13:06:21 UTC

Тріумфальна арка в Парижі була зведена за 30 років з 1806 по 1836 рік. Її будівництво почалося за наказом видатного французького завойовника і стратега Наполеона Бонапарта. Тріумфальна арка в Парижі мала стати символом великих перемог імператора і людини, який «перекроїв» карту Старого Світу разом зі своєю безстрашною армією. Правда, рішення про будівництво арки, Наполеон прийняв ще в 1805 році, натхненний власним талантом військового стратега, який допоміг здобути йому важку перемогу в битві під Аустерліцем.Розробив проект майбутнього пам'ятника історії архітектор Жан Шальгрен, якому, на жаль, не вдалося на власні очі побачити своє творіння: він помер ще в 1811 році.
Велика Тріумфальна арка в Парижі відрізняється чіткими пропорціями і гармонійним зовнішнім виглядом. Це типовий монумент епохи класицизму, в основу якого покладено античні арки Януса і Тита.

На стінах прорізу нанесені імена 558 французьких воєначальників і 128 найменувань битв (серед них Moskowa, тобто Бородінський бій, який Наполеон вважав своєю перемогою).

Із зовнішнього боку пам'ятник прикрашений численними барельєфами і чотирма великими скульптурними групами. Особливою популярністю користується експресивна робота Ф. Рюда «Виступ волонтерів», відома також під назвою «Марсельєза».
Цікаві факти:
Спочатку Наполеон хотів встановити Тріумфальну арку на площі Бастилії, проте міністр двору Шампань запропонував більш виграшний варіант розміщення.
-По традиції під склепіннями арки зупиняються похоронні кортежі з останками прославлених воєначальників і політичних діячів. У 1885 році цієї честі був удостоєний письменник Віктор Гюго.
-7 серпня 1919 року французькому льотчику Шарлю Годфруа, який нещодавно повернувся з війни, вдалося пролетіти під склепіннями Арки на біплані.

Воробйов Іван Класицизм (від лат. classicus — зразковий) — художній напрям (течія) у мистецтві та літературі XVII — початку XIX ст., для якого характерними є громадянська тематика, суворе дотримання певних творчих норм і правил. Причина виникнення класицизму — укріплення монархізму в державі. Епоха класицизму породила великих драматургів, якими були трагіки Корнель і Расін, комедіограф Мольєр.

voroivan05 — 2020-04-08 08:01:07 UTC

Шедевром українського класицизму стає героїко-комічна поема Івана Котляревського «Енеїда» — твір бурлескний і травестійний. Поширюється також травестійна ода (І. Котляревський, П. Гулка-Артемовський) і байка (П. Білецький-Носенко, П. Писаревський, С. Рудиковський). «Низькі» класицистичні жанри превалюють і в драматургії («Москаль-чарівник» та «Наталка Полтавка» І. Котляревського, «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), а в бородку Г. Квітки-Основ’яненка розвивається нетипова для літератури класицизму проза. З «високих» жанрів на зламі XVIII–XIX століть була поширена ода (І. Фальковський, І. Максимович, І. Шатович), яка створювалася з приводу урочистих дат або візитів світських і церковних можновладців.

Балихіна Софія

2020-04-08 16:20:34 UTC

Класицизм, художній стиль у європейському мистецтві 17 -початку 19 століття, однієї з найважливіших рис якого було звертання до форм античного мистецтва, як до ідеального естетическому й етичному еталону. Класицизм, що розвивався в гострополемічній взаємодії з барокко, у цілісну стильову систему зложився у французькій художній культурі 17 століття. Лежачі в основі класицизму принципи раціоналістичної філософії обумовили погляд теоретиків і практиків класичного стилю на художній твір як на плід розуму й логіки, що тріумфують над хаосом і плинністю почуттєво сприйманого життя. Орієнтація на розумний початок, на неминущі зразки Визначила тверду нормативність етичних вимог (підпорядкування особистого загальному, страстей - розуму, боргу, законам світобудови) і естетических запитів класицизму, регламентацію художніх правил; закріпленню теоретичних доктрин класицизму, сприяла діяльність заснованих у Парижу Королівських академій - живопису й скульптури (1648) і архітектури (1671).

Малая Анна

2020-04-09 15:24:05 UTC

Классицизм (англ. classicism, від лат. classicus — зразковий) — напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в культурі XVI cт. Найбільшого розквіту досяг у Франції. Стиль орієнтувався на високі зразки античної Греції, Риму та ідеали Відродження. Він приніс урівноваженість та гармонію в усьому.

Найяскравіше цей стиль проявився в архітектурі. Головними законами архітектурної композиції були симетрія, підкреслення центру, загальна гармонія частин і цілого. Парадний вхід у будівлю розташовували в центрі і оформляли у вигляді портика. Для архітектурних споруд класицизму характерні: геометрична правильність об’ємів; чіткий і спокійний ритм; врівноваженість, логічність планування; урочистість пропорцій; поєднання гладкої стіни з ордером і стриманим декором. Також характерно використання елементів античної архітектури: портики, колонади, статуї і рельєфи на площинах стін.

Шедевром архітектури, що поєднав класицизм і бароко, став палацово-парковий ансамбль у Версалі — резиденції французьких королів. Король Франції Людовік XIV задумав створити справжнє чудо світу. На місці диких лісів з’явився палац і парк з численними алеями, скульптурами, каналами, альтанками і фонтанами. У створенні цього проекту брали участь зодчі Луї Лево, Жуль Ардуен-Мансар і декоратор садів та парків Андре Ленотр. Палац побудован у 1661 - 1710 рр.

Справжньою прикрасою Версаля стала Дзеркальна галерея довжиною 73 м. З одного боку цієї парадної зали знаходяться 17 високих вікон, а з протилежної - величезні дзеркала, у яких відображувалися небо, озера, фонтани й скульптури парку. Палацові зали були прикрашені рельєфами і скульптурними ансамблями, що надавало їм особливої урочистості й пишності.

Одним з найвідоміших будівель польської столиці є велична споруда Великого театру, який по праву вважається одним з провідних театрів Європи. «Великий театр»- «Національна опера» - знаходиться на Театральній площі. Побудований в 1825-1833рр. за проектом Антоніо Корацца, був урочисто відкритий 24 лютого 1833р. Оперою «Севільський цирульник» Дж. Россіні.

У Києві в стилі класицизм збудовано — головний корпус Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київський інститут шляхетних дівчат та ін. Будинок Червоного корпусу Київського національного університету імені Тараса Шевченко був збудований у 1837 - 1843 рр. за проектом італійського архітектора Вінченцо (Вікентія) Беретті (1781 - 1842 рр.).

В Одесі в стилі класицизм збудовано палац Потоцьких, Стару біржу, Потьомкінські сходи. Палац Потоцьких (Одеса). Він являє собою одну з найзагадковіших пам'яток міста. Загадкою є навіть дата будівництва цієї споруди. Істориками виділено 2 версії виникнення Палацу Потоцьких. Одна з них свідчить, що цей культурно історичний і архітектурний пам'ятник був зведений в 1826 р. за проектом італійського архітектора Франца Боффо. Друга версія - садиба з'явилася в 1810р. Палац Потоцьких (Одеса) є чудовий зразком архітектурних традицій класицизму. Палац оточує гарна решітка з чавуну, заповнена вигадливими орнаментами і візерунками. Стіни садиби мають досить яскравий колір, які роблять більш виразними візерунки і надають особливої соковитості ліпнині. Центральний корпус споруди має 2 поверхи. З обох сторін до нього по суворої симетрії примикають флігелі. Парадний двір побудований у вигляді півкола. Головний вхід являє собою криту галерею з 6 колонами.

Потьо́мкінські сходи (до 1955р. Бульварні сходи, раніше Рішельєвські сходи, в XIX столітті Гігантські сходи) — відомі сходи в Одесі, що поєднують центр міста з гаванню та Морським вокзалом. На сьогодні сходи складаються з 192 сходинок (спочатку їх було рівно двісті, проте при розширенні порту вісім сходинок було засипано) і десяти прольотів. Довжина сходів — 142 метри.

Палац Розумовського був побудований в 1799-1803 рр. в класичному стилі. Проект палацу створили Чарльз Камерон - шотландець і італійський архітектор А. Рінальді. Для будівництва палацу було вибрано найкраще місце, яке можна було відшукати в Батурині, на горі та над рікою Сейму. Український класицизм.

КЛАСИЦИЗМ І АМПІР В АРХІТЕКТУРІ

vlad21www — 2020-04-11 06:40:51 UTC

Єлецький Владислав

2020-04-11 16:48:54 UTC

Рахуба Артём
Класицизм: особливості, представники

Класицизм (від лат. classicus — зразковий) — художній напрям (течія) у мистецтві та літературі XVII — початку XIX ст., для якого характерними є громадянська тематика, суворе дотримання певних творчих норм і правил.Причина виникнення класицизму — укріплення монархізму в державі.Епоха класицизму породила великих драматургів, якими були трагіки Корнель і Расін, комедіограф Мольєр. Основні риси класицизму:1) Зображення героїв позитивних (зразок для наслідування) або негативних (моральний урок читачам). 2) Дотримання в драматургії правила трьох єдностей: єдність дії (чітка композиція), єдність часу (один день), єдність місця (в одному місці).3) Підкреслення в образах героїв однієї риси характеру (честь, обов’язок, хоробрість, лицемірство, жадібність тощо).4) Конфлікт пристрасті (серця) і обов’язку (розуму) — розум перемагає.5) Літературні жанри поділялись на «високі» (ода, трагедія, епопея, героїчна поема; величава, урочиста мова), «середні» (наукові твори, елегії, сатири; загальновживана мова), «низькі» (комедія, пісні, листи в прозі, епіграми; розмовний стиль).Представники класицизму Практиками класицизму були насамперед французькі письменники: поет Франсуа де Малерб, драматурги П’єр Корнель, Жан Расін, Жан-Батист Мольєр, романістка М. де Лафайєт, письменники-афористи Франсуа де Ларошфуко, Ж. де Лабрюйєр, байкар Жан Лафонтен, пізніше — просвітителі Вольтер, Жан-Жак Руссо та інші.Поняття класицизму в музиці стійко асоціюється з творчістю Гайдна, Моцарта і Бетховена, що визначили напрямок подальшого розвитку музичної композиції.

Івановський Олександр

2020-04-11 19:27:18 UTC

Українські пам’ятки класицизму.

Кінець ХVІІІ – поч. .ХІХ ст. характеризується в українській архітектурі значним зростанням обсягу будівництва, поширенням нового стилю – класицизму. Спорудам того часу притаманні світлі барви, стримані й чіткі архітектурні форми, відсутність пишного оздоблення. Основними ознаками нової архітектури були імпозантність і урочистість.

У своїх кращих зразках мистецтво класицизму несло важливі естетичні і виховні функції. Урочиста простота будинків, площ, вулиць зовні ніби підпорядковані, геометрії, несла в собі глибокі емоційні імпульси. Розвиток архітектури великою мірою зумовлюється прогресом будівельної техніки. В цей час поступово впроваджуються в будівництво металеві конструкції, проте, як і раніше поширене було дерев’яне будівництво.

У будівництві південних міст, таких як Херсон, Маріуполь, Катеринослав активну участь брали видатні петербурзькі архітектори. Найбільшого розвитку серед міст цього регіону досягла Одеса. У 1803 році Одеса ще була невеликим містом з дев'ятьма тисячами жителів і непростим ландшафтом: рівнина з різким обривом до лінії моря. У 1804 році градоначальник Одеси А.Е. Рішельє замовив проект театру відомому архітекторові Тома де Томан і підключив до проектування забудови міста таких петербурзьких архітекторів, як Ф.К. Боффо, Г.І. Горічеллі, У. Козлов. Архітектурним акцентом Одеси є центральна напівкругла площа, вона збудована двома симетрично розташованими увігнутими будинками. Ця классицистическая архітектурна ідея яскраво доповнюється впізнаваними Потьомкінськими сходами, яка обігрує особливість одеського міського рельєфу.

Давайте поринемо в світ архітектури України епохи класицизму.

БУДІВЛЯ КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ - головний і найстаріший корпус університету, розташований у центрі Києва на вулиці Володимирській, 60. Пам'ятка історії національного значення і символ вітчизняної фундаментальної університетської освіти. Будинок Червоного корпусу був збудований у 1837-43 рр. у стилі класицизму за проектом італійського архітектора Вінченцо (Вікентія) Беретті (1781-1842 рр.). Будівля являє собою величезний замкнений квадрат із внутрішнім двором.

ПАЛАЦ КИРИЛА РОЗУМОВСЬКОГО У БАТУРИНІ. Після скасування гетьманства (1764р.) Кирилу Розумовському спало на думку побудувати у Батурині палац. Його будівництво за проектом шотл. арх. Чарльза Камерона тривало протягом 1799-1803 рр. Палац має три поверхи. Один фасад прикрашено лоджією, другий — балконом. Бічні фасади мають напівротонди, що значно збагатили силует. У серпні 2009 року було закінчено масштабну відбудову цієї пам'ятки архітектури.

ВОРОНЦОВСЬКИЙ ПАЛАЦ (ОДЕСА), побудований в стилі пізнього класицизму - ампір, знаходиться на знаменитому Приморському бульварі, на пагорбі, виступаючому в море. За оформлення і прикраси він анітрохи не поступався палацових будівель Італії . Звели Воронцовський палац в 1827 році, згідно з проектом архітектора Ф. К. Боффо.

Одним з найбільш впізнаваних висотних споруд цього періоду є ДЗВІНИЦЯ УСПЕНСЬКОГО СОБОРУ в Харкові, зведена за проектом архітектора Є. Васильєва у пам'ять перемоги над Наполеоном. Кожен з 4-х ярусів дзвіниці являє собою самостійну ордерну композицію, а п'ятий ярус становить барабан, увінчаний позолоченим куполом. Це була одна з нечисленних висотних споруд на території всієї Російської імперії.

У Полтаві є КРУГЛА ПЛОЩА - комплекс ансамблю класицистичного стилю навколо Корпусного саду, який складається з 9 об’єктів — 8 будинків і монумента Слави. У Державному реєстрі цей комплекс значиться за номером 577, а через дріб позначені конкретні об’єкти, наприклад, 577/1 — це монумент Слави, 577/5 — це Кадетський корпус. Але до переліку пам’яток загальнонаціонального значення занесені не всі об’єкти. До цього переліку не входить будівля нинішнього поштамту. Площа вважається єдиним у світі цілісним класицистичним ансамблем круглої площі, збудованим в єдиному стил

ПАЛА́ЦОВО-ПА́РКОВИЙ КО́МПЛЕКС «СТАРОМЕРЧА́НСЬКИЙ» — пам'ятка культурної спадщини національного значення, що знаходиться приблизно в 30 км від Харкова, в селищі міського типу Старий Мерчик Валківського району Харківської області. Садиба була заснована у кінці XVII – початку XVIII століття полковниками Ізюмського слобідського козацького полку Шидловськими. Будівля палацу виконана у стилі раннього класицизму, насичена архітектурно-ліпними деталями. Монументальність об’єму досягнута використанням великого ордеру, міцного антаблементу, переважанням вертикальних членувань понад горизонтальними. В оздоблені фасадів використовуються такі деталі, як пілястри, ліпні гірлянди, кронштейни, горизонтальні тяги, прорізні віконні створи, ніші з вазами.

ПАЛАЦОВО-ПАРКОВИЙ АНСАМБЛЬ «САМЧИКИ». Панський дім (палац) одноповерховий, в стилі пізнього класицизму (ампіру), побудований за проектом польського архітектора Якуба Кубицького. Будівля в формі видовженого прямокутного блоку на 15 осей. Парадний фасад палацу виходить до озера, а парковий до галявини з фонтаном та чудовим парком, що займає 16,6 га. Парк створено відомим пейзажним архітектором Діонісієм Міклером.

Паркові будівлі в стилі класицизму доповнили і провінційним зразком шинуазрі — Китайським павільйоном.

СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ КАФЕДРАЛЬНИЙ СОБОР ДНІПРА — Один із кафедральний храмів Дніпропетровської єпархії (в минулому Катеринославської) Української православної церкви. Собор споруджено у стилі класицизму за проектом архітектора О. Д. Захарова. Будівля Преображенського собору має високу архітектурно-художню цінність, оскільки відображає традиції російської класичної школи періоду її розквіту.

ПАЛАЦ ПОТОЦЬКИХ – одна з найцікавіших архітектурних пам’яток Львова і України, закладений у 1880 році, виконано в стилі французького класицизму. Він має цегляну Н-подібну будівлю з розвинутим центральним ризалітом та боковими крилами, три поверхи з мансардами. Фасади декоровані фігурними обрамленнями вікон, ліпними консолями балконів та балюстрадами . Парадний вхід оформлений арочним портиком з ліпниною та іонічними колонами. З вулиці на подвір'я ведуть парадні монументальні ворота з двома флігелями, прикрашені картушем. Зі сторони заднього фасаду палац має терасу, заокруглені сходи з балюстрадою спускаються в парк (до 1879 року тут знаходився великий міський парк, але на початку XX ст. навколо палацу збудували низку багатоповерхових будинків, тому вид на будівлю залишився відкритим лише з однієї вулиці).

До речі, біля палацу Потоцьких в 1978 р. режисером Георгіем Юнґвальд-Хількевичем були зняті сцени відомого і для багатьох улюбленого фільму “Д’Артаньян та три мушкетери”

Скульптура.

Пластичне мистецтво класицизму в Україні представлене переважно творами монументальної та монументально -декоративної скульптури.

Прикладом є ПАМ'ЯТНИК ДЮКУ РІШЕЛЬЄ - першому градоначальнику і одному із засновників міста - на Приморському бульварі в Одесі. В основі пам'ятника є три барельєфа, що символізують землеробство, судову систему і торгівлю. Останній з них, а саме мішечок з монетами, зображений на ньому, користується особливою популярністю у туристів. Згідно з однією з легенд людини, яка до нього доторкнеться, чекає успіх і багатство

Знаменитий львівський скульптор АНТОН ШІМЗЕР (1790–1838) створив у Львові перших десятиліть ХІХ століття чимало монументально-декоративних творів у стилях класицизму, які донині прикрашають один із найгарніших некрополів Європи – Личаківський цвинтар.

ПАМ’ЯТНИК БОГДАНУ ХМЕЛЬНИЦЬКОМУ є найвідомішим пам’ятником Києва, своєрідною візитівкою міста. Скульптура є символом мужності полководця, який неначе зупиняє стрімкий рух, аби вказати народові, що зібрався на. площі, па північний схід (саме на Софійському майдані в 1648 році кияни зустрічали Хмельницького та козацькі полки після перемоги під Пилявцями). У владному приборканні коня, рішуче піднесеній правій руці з булавою, зверненому до народу обличчі відчувається незламна воля сильної особистості.

На фото - міні-копія скульптури класицизму «Психея, розбуджена поцілунком Амура» (фр. Psyché ranimée par le baiser de l'Amour) — найбільш відома з двох скульптурних груп Канови. У каталозі Лувру скульптурна група проходить під назвою «Психея, розбуджена поцілунком Амура», але в багатьох країнах її називають просто «Амур і Психея»

Ваніна Тая. Класицизм, особливості, представники.

2020-04-13 06:18:41 UTC

Франція

2020-04-14 18:19:18 UTC

Майборода М.
Версаль. Королівський палац

План Версалю відрізняється особливою ясністю, симетрією и конструктивністю.

До його складу входять:

під'їзні шляхи до міста Версаль,
площа перед палацом,
сам Великий палац з чисельними павільйонами,
водні та трав’яні партери,
Головна алея,
Великий канал,
чисельні боскети,
різноманітні фонтани й гроти,
регулярний парк і нерегулярний,
2 інших палаци – Великий і Малий Тріанони.

Всі ці споруди підпорядковані суворій ієрархії й утворюють чітку систему. В ній головний елемент – Велика спальня короля. Це головний центр всього комплексу, бо тут відбувалося основне офіційне життя Людовика XIV ст. Крім того спальна розташована на осі симетрії ансамблю. Фрагмент старого палацу, де вона знаходиться була оточена основною будівлею як захисною стіною. В свою чергу стара частина явно контрастує з добудованими частинами – вона більш примхлива й пишна, в порівнянні з простотою і лаконічністю усього іншого класицистичного ансамблю. Далі по мірі віддалення від центру – сама будівля нового палацу, регулярний парк, нерегулярний парк і під’їзні шляхи.

Новий палац збудований в стилі класицизму, має 3 поверхи, ясний за структурою, спирається на геометричні форми, має чітке членування, суворо витримуються античні пропорції. В ньому виразно показана дзеркальна симетрія, акцентована горизонтальність.

Центр – королівський палац. Від нього спускаються вниз тераси Версальского парку, ведуть до Великого каналу алеї.

План парку побудований на геометричних фігурах – прямі лінії, правильні площини газонів і водойм. «Покращення» природи – симетричні алеї і ставки, строгі ряди підстрижених дерев і квітників, прикрашання статуями, фонтани. Це вершина садово-паркового мистецтва того часу. Багато інших вельмож пізніше прагнули наслідувати Версалю і також влаштовували великі паркові ансамблі у своїх маєтках.

Старий палац

Загальний вигляд комплексу

Дзеркальна галерея

Малий Тріанон

Великий Тріанон

Парк

Грот

Лувр

Зразок зрілого французського класицизму XVII ст. Лувр – королівський палац у Парижі. Довжина 173 м. На рівні 2-х поверхів прикрашений масивною колонадою. Він справляє враження міці і суворої величі, втілюючи ідею непорушності закону і порядку.

Карл Готтхард Лангганс. Бранденбургские ворота в Берлине

Кін. XVIII ст. Ці ворота стали першим твором німецького строгого класицизму, що вплинув на подальший розвиток берлінськ архітектури.

Севідова Поліна

2020-04-15 10:56:48 UTC

Пала́ц Пото́цьких (пол. Pałac Potockich) — пам'ятка архітектури у Львові.

Церква Сен-Мадлен (фр. l'église de la Madeleine) — церква Святої Марії Магдалини в столиці Франції місті Парижі.

НЕДОЛІКИ КЛАСИЦИЗМУ
До недоліків стилю класицизм і його нащадка академізму належать приреченість до постійних повторів вироблених зразків, швидке падіння в стереотипні рішення, консервація рішень. Жорстка заданість переходила в класицизмі в надісторичність, в ігнорування сучасності. Адже задовго до цього вже вироблені ідеально прекрасні форми і пропорції. Залишається лише їх наслідувати, бо виникає ілюзія причетності до ідеальної краси і вічності.

МУЗИЧНИЙ КЛАСИЦИЗМ
не без підстав вважається стилем, а не просто епохою, як бароко: твори композиторів цього історичного етапу відрізняє яскраво виражене художнє єдність тем, образів, мови, форми. Саме в цей час у західноєвропейській музиці складаються "зразкові" для всієї подальшої історії структури сонати і симфонії, а в театрі формується психологічна драма. Іноді класицизм називають також музичним напрямком - напевно, в силу того, що при єдності принципів і способів відображення художньої дійсності надзвичайно виразно виражається феномен індивідуальності композитора. Найвідоміші представники музичного класицизму В. Гайдн, Ст.-А. Моцарт і Л. Бетховен для освіченого слухача з культивованими слухом (музичним багажем) невловимо і разом з тим недвозначно помітні. У кожного з них своя неповторна доля, і яскрава особистість визначає унікальний стиль, який цілком можливо простежити і пояснити.

Колесова Влада. Архітектура класицизму

ikolesova77772 — 2020-04-15 16:21:55 UTC

Стиль класицизм став найбільш розвинений у Франції, Італії, Британії, Німеччини та Росії, він замінив рококо, який на своєму результаті терпів критику з приводу своєї «наляпистості» декоративними елементами і хитромудрості форм, які на той час вже вичерпали свою славу і до нудоти набридлa

Архітектурний стиль класицизм більшою мірою керується правилами і канонами, представленими в античному мистецтві. Звідси і взялася простота форм, еталони гармонії, строгості й лаконічності у його монументальному зміст. Тут має місце і регулярність планування і чіткість об’єму форми. Ордер класицизму нагадує античність у своїх формах і пропорціях.

Стиль класицизм в архітектурі супроводжується симетрично-осьовими композиціями і стриманістю декоративного оздоблення. Будівлі, виконані в класицизмі, мають масивні і досить стійкі конструктивні елементи прямокутних і арочних форм, як личить монументальності.

Коленко Марія

2020-04-15 17:03:00 UTC

Класици́зм (англ. classicism, від лат. classicus — зразковий) — напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в культурі XVI ст. Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.). Певною мірою притаманний мистецтву усіх країн Європи, у деяких зберігав свої позиції аж до першої чверті XIX ст. Для класицизму важливим був принцип свободи вибору — необмеженість власного, суб'єктивного трактування історичних форм
Класифікація, періодизація і місцеві школи классицизму
Місцевий варіант класицизму отримав поширення у Британії. Він був настояний на впливах творів Андреа Палладіо, але швидко втратив експериментальний характер і переродився у сухий і нудний академізм.
Навпаки, класицизм в архітектурі в Російській імперії мав витоками як італійські, так і французькі джерела, а в країні роками працювали як французькі, так і італійські і швейцарські архітектори. Вони суттєво підняли рівень імперської архітектури як у містах, так і в сільських садибах привілейованого стану імперії — дворянства. Менше розповсюдження класицизм мав в російському живопису, а більше в графіці, в модах, в надгробках і монументах.
просвітницький класицизм
класичний історизм (з використанням ордерів) належали: неоренесанс у різних національних варіантах (італійський, французький, німецький), неоеллінізм і французький т. зв. «стиль Другої імперії»[1].
романтичний історизм — новий розвиток стилю Шинкеля було пов'язано з поразкою Наполеона в 1815 році — саме тоді архітектори задумалися про необхідність створити стиль, що відображає перемогу і торжество німецького націоналізму. І Шинкель створює новий стиль, заснований на класичних традиціях, але демонструє ідеалістичні ідеали і торжество військової доблесті. До романтичного напрямку відносяться стильові спрямування, що виникли у результаті інтерпретації мотивів середньовічної, східної та народної архітектури: «аркадний стиль», неоготика, неороманізм, неовізантизм, швейцарський та орієнтальний стилі, а у кінці ХІХ ст. — перші стилізації українського та польського народного зодчества.
пізній класицизм
строгий класицизм (1780 — 1790)
Недоліки стилю
До недоліків стилю класицизм і його нащадка академізму належать приреченість до постійних повторів вироблених зразків, швидке падіння в стереотипні рішення, консервація рішень. Жорстка заданість переходила в класицизмі в надісторичність, в ігнорування сучасності. Адже задовго до цього вже вироблені ідеально прекрасні форми і пропорції. Залишається лише їх наслідувати, бо виникає ілюзія причетності до ідеальної краси і вічності.
В живопису виникає низка Венер, Ганімедів, Аполлонів, йде процес постійного відтворення сюжетів античної міфології чи історії. Стиль виходить із хибної тези абсолютного ідеалу, вже виробленого в античні часи. Доходило до механічного, некритичного переносу вже створених проектів із однієї кліматичної зони до іншої. Серед таких прикладів — копії італійської вілли Ротонда — в Британії, Палладіїв міст в парку Царського Села тощо. Міст був скопійований з проекту Андреа Палладіо архітектором В. Неєловим і вибудований в 1772—1774 роках. Реакцією на помірковану, малоемоційну архітектуру класицизму стають романтичні течії — псевдоготика, шинуазрі, туркоманія, єгиптоманія, що охопили практично всі країни Західної Європи. Це і дозволяло досягти різноманітності і відійти від нудного, монотонного використання одноманітних колонад, трикутних фронтонів, портиків, однакових що в Британії, що в Росії, що в Бразилії тощо.
До того ж успішна практика існування європейських стилів готика, відродження і маньєризму, бароко, рококо, сецесії та модернізму довела, що сталого ідеалу краси в житті та в мистецтві (на чому помилково наполягав класицизм) — нема, що кожна нова доба (і її талановиті представники) здатні виробити власні ідеали і яскраво втілити їх у власній творчості. Стандартизація обдарувань художників в 19 столітті досягала такого надзвичайно загрозливого рівня, що їхня художня індивідуальність зникала при повній їх освіті, всій майстерності виконання творів та при наявності ознак стилю.

Добришева Юля

2020-04-16 17:23:03 UTC

Класицизм (лат. classicus – зразковий) – художній напрям в мистецтві XVII-XVIII ст. Виник у Франції. Сформувався під впливом Відродження і Бароко: Відродження – ідеал, а Бароко він протиставляється. Пізній класицизм, що отримав назву ампір (поширився в 1-й третині ХІХ ст.), засвоює масштабність характерну для бароко і набуває рис парадності й пишності.

Засновані Королівські академії в Парижі (живопису і скульптури – 1648; архітектури – 1671), а далі й в усіх крупних столицях Європи. Академії стають центрами, що сприяли поширенню класицистичних ідей і канонів в мистецтві.

Історична обстановка

Це час централізації держави, посилення влади монарха (абсолютна монархія). Розширюються уявлення про закони природи, відкриття Галілея, Ньютона. Стрімко розвивається наука і вважається всемогутньою.

В культурі панує епоха, яка отримала назву – епоха Просвітництва. Це визначило основний зміст стилю класицизму: Свобода, Розум, Обов’язок, Мораль були проголошені головними засадами людського життя. Людина епохи Просвітництва – гармонічно розвинена, визнається суспільством, рішуче долає пристрасті і сумніви, готова пожертвувати особистим благополуччям заради спільного блага. Такий зразок для наслідування був необхідним в період формування абсолютної монархії, також він підходив і для громадянина республіки, що об’явила про свободу, рівність,і братерство.

Особливості культури

Головне завдання классицизму – створення значного монументального мистецтва, яке втілює ідею об’єднання нації навколо трону, виховує народ. Особисті інтереси й почуття підпорядковуються державним (на першому місці держава, а не окрема людина). На це був здатен тільки ідеальний класичний герой. Складаються строгі норми поведінки – бурхливий вираз почуттів вважається непристойним і є ознакою низького походження чи поганого виховання. Вища чеснота людини – виконання обов’язку, служіння державі. У творах мистецтва виникає образ конфлікту почуттів та обов’язку, особистості й держави.

Головна тема мистецтва класицизму – торжество суспільного начала і громадянського обов’язку над особистими порухами і почуттями. Тема життя та побуту простого народу вважалася недостойною високого мистецтва, що панує серед витонченого придворного суспільства.

Мануйленко Антон

2020-04-16 17:30:08 UTC

У цьому виді художньої діяльності успіхи класицизму великі, всеохоплюючі: будівлі в цьому стилі створювалися у всіх розвинених країнах, і більшість з них існує донині. Вони органічно виглядають і зберегли автентичність ансамблях, і добре вписуються в сучасну урбаністичну середу, прикрашаючи міста і села.

Архітектурі класицизму загалом притаманні правильні геометричні форми, підкреслено статичні, організовані в логічно вибудувані ансамблі. Класицизм виникає і тут як антитеза бароко з його пишністю, багатством декору і неспокійними, немов слизькими лініями. Як архітектурний стиль класицизм формується у Франції в XVII ст., а загальноєвропейським явищем він стає в XVIII-XIX ст. В основі уявлень про прекрасне в цьому стилі лежать ідеали Палладіо, історичним орієнтиром служить античність. Андреа Палладіо (1508-1580) об'їздив всі можливі на той період стародавні споруди в Італії, вивчаючи й описуючи їх. Тільки після того, як він, за його власними словами, "отримав у своє розпорядження всю мудрість древніх", Палладіо відчув себе підготовленим до самостійної творчості.

Палладіо працював в основному в двох містах - Віченці і Венеції. Його будови гранично практичні і в той же час у них проявляється історичність цього. Він спроектував одне громадська будівля, багато приватних вілл, театр у Віченці, кілька церков у Венеції, а також кілька палаццо.

Створюючи у Венеції церкви Сан-Джорджо Маджоре і Іль Реденторе, Палладіо новаторськи підійшов до планування культового християнського будови. Церкви Палладіо просторі і світлі всередині, з бічними капелами, з наступними одна за одною білими площинами стін і склепінь, білизна яких ще підкреслюється светоносными частинами інтер'єру. Ці церкви призначені для здійснення обряду при яскравому сонячному світлі, при великому скупченні народу.

Зразок заміської споруди - вілла "Ротонда" біля Віченци. Тут класичні форми храмової архітектури перенесені в заміську садибу. Майстер використовував високий подіум, портик, ротонду і фронтон. Вони надають будівлі велич і благородство.

Античні зодчі прилаштовували портик тільки до одного фасаду - до головного. Палладіо розташував колонні портики з фронтонами на кожному з фасадів, що додало композиції закінчену симетрію, особливо вражаючу з дальньої відстані.

У 1570 р. Палладіо публікує "Чотири книги по архітектурі". Три століття черпали з цих книг важливі принципи та рекомендації про те, що робить вигляд будівлі гармонійним. Вся неокласика XX ст. будувалася за законами Палладіо. І сьогодні, коли архітектура повністю змінилася, книга Палладіо дає ключ до бачення і втілення задуму, вчить бачити не тільки гармонію, але і недосконалість.

У Франції архітектори класицизму захоплювалися Палладіо, шукали в його творчості джерело натхнення. Тут видна лінія впливів: античність - Відродження - класицизм.

Однією з найяскравіших постатей в мистецтві Франції XVII ст. був Франсуа Мансар (1598-1666). Його ранні композиції носили "нестрогий" характер. Однак поступово майстер рухається до ясності компонування, раціональності концепції, врівноваженості і строгості. Мистецтво Мансара ґрунтується на витонченому інтелектуалізмі і на глибокому уваги до людського сприйняття, до самопочуття людини перед обличчям архітектури.

Мансар першим став вирівнювати систему ордерів по горизонтальних лініях, які проходять через весь об'єм будівлі. Зодчий мислить свій будинок як цілісний обсяг, що володіє єдиної внутрішньої структурою, зримо вираженої в членуванні фасадів. Ні в одному з творів Мансара класицистичні тенденції не є вичерпними. Структура його образів складна. Його роботи в замку Блуа, у палаці Мезон, участь в перебудові Лувра показують, що творчість Мансара було приватним випадком бароко, що складається на службі класичного підходу до творчості.

Основою архітектурної мови класицизму стає ордер, в пропорціях більш близький античному, ніж в архітектурі попередніх епох. Стіни трактуються як гладенькі поверхні, що обмежують чіткі, симетрично розташовані обсяги. Ці принципи поширюються і на садово-паркове мистецтво. Французький класицизм розробляє так званий "регулярний парк" (архітектор А. Ленотр), в якому суворо скомпоновані правильної форми клумби і газони утворюють симетричні візерунки, підкреслено впорядковані порівняно з природними об'єктами.

У XVIII ст. на противагу цій ідеї буде розвиватися так званий англійський парк, або пейзажний парк. Він стає ідеальним обрамленням для класицистичного будівлі. В англійській класицистичному архітектурі переважає "палладианство", тісно пов'язане з розвитком паркового мистецтва (архітектори У. Кент, Дж. Пейи, У. Чеймберс), про посилення інтересу до античних зразків свідчать споруди братів Адам.

У кінці XVIII - на початку XIX ст. класицизм розвивається також в Італії (архітектор Дж. Пьермаріні), в Іспанії (архітектор X. де Вільянуева), країнах Східної Європи, Скандинавії, США (архітектори Т. Джефферсон, Дж. Хобан).

Козел Іван

2020-04-16 18:55:12 UTC

Музика в період 1750 - 1820 рр. Термін "класична" в музиці в основному іпользуются для визначення серйозною, художньої музики, тобто музики, яка не є народної, популярної, джазом, роком і т.д. Але також є і "класичний" період в історії музики, званий класицизм, яскравими представниками класицизму були Гайдн і Моцарт. Класицизм почався в епоху Просвітництва - час радикальних змін в усвідомленні людських і соціальних цінностей і правил поведінки в суспільстві. Знову з'явилися поняття прав людини, захист цих прав і свободи віросповідання і слова, відбувся поворот до простоти і природності, який відбився в чистому архітектурному стилі, що нагадує стиль Стародавньої Греції та Риму - звідси і термін "класичний". Зростання свободи в суспільстві привів до появи перших публічних концертів, в головних містах Європи утворюються музичні товариства і оркестри.
Відбулися докорінні зміни в оркестрах, не залишилося потреби в клавесині або органі як в основних музичних інструментах, духові інструменти - кларнет, флейта, труба та ін. Навпроти зайняли своє місце в оркестрі і створили новий, особливий звук. Новий склад оркестру привів до появи симфонії - найважливішого типу музики, за стандартом складається з трьох темпів - швидкого початку, повільної середини і швидкого закінчення. Одним з перших композиторів, які використовували симфонічний формат, був син И.С.Баха - Карл Філіпп Емануель Бах.
Разом з новим складом оркестру з'являється і струнний квартет, що складається з двох скрипок, альта і віолончелі. Роботи створюються спеціально для струнного квартету зі своїм стандартом в чотири темпи, що нагадує про симфонії.
У цю ж епоху було створено піаніно чи фортепіано (правильна назва). Це дозволило музикантам-клавішник виконувати музику в різних варіаціях, як м'яко (piano), так і більш голосно (forte), залежно від використовуваних клавіш.

Найбільш важливими з сольних творів класичного періоду були сонати, вони створювалися для будь-якого сольного інструменту, але в першу чергу для гри на фортепіано. Як і симфонії, сонати стали способом об'єднання безлічі різних типів інструментальної музики в один тип.

Воробйов Іван

voroivan05 — 2020-04-17 08:22:24 UTC

Музика Класицизиму

Музика епохи класицизму або музика класицизму — академічна музика XVII—XVIII століття.

Класицизм, як художній напрямок, був створений у Франції в першій половині XVII століття. Інтерес, який виник ще в епоху Відродження, до античної культури, спричинив наслідування в усіх видах мистецтва античним зразкам, у Франції перетворився на нормальну естетику, що основана на "Поетиці" Аристотеля та додав до неї жорстокі вимоги.

Естетика класицизму була заснована на переконанні розумності та гармонічності світоустрою, що проявилося в увазі до збалансованості частин твору, ретельної обробці деталей, розробці основних канонів музичної форми. Саме в цей період остаточно сформувалася сонатна форма, заснована на розробці і протиставленні двох контрастних тем, визначився класичний склад частин сонати, з симфонії.

Копчик Євгенія

2020-04-17 16:20:26 UTC

Класицизм та ампір в Україні.

- Що таке класицизм? Ампір?

Класицизм - напрям в європейському мистецтві, який вперше заявив про себе в культурі XVI столітті.
Ампір - стиль у європейській архітектурі (і мистецтві загалом) кінця XVIII — початку XIX століття. Ампір був своєрідним продовженням революційного класицизму (і неокласицизму загалом), тільки пафосніше.
- Класицизм в Україні

Історично православна Україна була пов'язана з Московією, а потім з Російською імперією. Росія мала власні темпи розвитку культури з пізнім запозиченням європейських стилів. Прискорення розвитку культури відбилося в Російський імперії в короткому терміні існування бароко і ще коротшому рококо і довгому поетапному розвитку класицизму, більш притаманному монархічним державам зі значною централізацією влади на кшталт Франції. До того ж, класицизм та його естетика в Російській імперії були офіційно підтримані, дозволені і регламентовані Царатом. А тому естетика класицизму була поширена і на тодішні імперські провінції — серед яких і на Україну. Російський класицизм мав власні періоди, де розрізняють —

ранній (катерининський) класицизм;
ампір або олександрівський класицизм;
пізній класицизм або миколаївський класицизм;

Для того, щоб більше зрозуміти з цієї теми пропоную подивитися відео , що вказано нижче.

Борисенко Полiна

2020-04-22 11:02:20 UTC

Івановський Олександр

2020-04-24 12:16:25 UTC

Музика класицизму

Наприкінці ХVIII- початку XIX ст. у культурному житті Європи відбулися суттєві зміни. Настала доба просвітництва, доба великих видатних людей. На зміну стилям бароко і рококо прийшла епоха класицизму.
У музичному житті з`явились перші публічні концерти, створювались музичні товариства та оркестри. При дворі значне місце посіла розважальна музика: касації, дивертисменти, серенади. Модними стали музична освіта і любительське музикування. Завдяки цьому був сформований один з важливих жанрів музичного класицизму-струнний квартет.
Видатним досягненням другої половини XVIII ст. є формування віденської класичної школи. Саме в цей період сформувався склад сучасного симфонічного оркестру, жанри симфонії, сонати, тріо, квартету та квінтету. В сонатному allegro зароджується, а пізніше, в творчості Бетховена формується новий метод музичного мислення — симфонізм. Суттєвого реформування в творчості В. А. Моцарта та К. Ф. Глюка зазнає оперний жанр, долаючи закостенілу умовність аристократичної опери.
Найхарактерніші риси цього періоду — прозорість і ясність, чітке членування музичної тканини на відносно короткі побудови, превалювання гомофонії (на відміну від барокової поліфонії). У творчості композиторів-класиків відбувається становлення класичного восьмитактового періоду, класичної гармонії, становлення сонатної форми та жанрів класичної симфонії, квартету, квінтету та інших жанрів, формується класичний склад симфонічного оркестру.

Видатні представники класицизму у музиці:

Франц Йозеф Гайдн - австрійський композитор, автор понад 1000 творів всіх жанрів і форм музики того часу. Гайдна по праву називають батьком симфонії та засновником жанру струнного квартету. Всесвітню славу принесли йому ораторії і симфонічні твори. Представникам віденської класичної школи, і насамперед, Йозефу Гайдну, належить заслуга формування стійкого складу симфонічного оркестру. Колись композитори задовольнялися лише тими інструментами, які в цей момент були доступні. Поява стійкого складу оркестру - яскрава ознака класицизму. Стійкий склад інструментів оркестру давав цільне і однорідне звучання всього оркестру.

Вольфганг Амадей Моцарт- ціла епоха в розвитку оперного мистецтва. Він є автором понад 600 творів. Серед них - більше 50 симфоній і 40 інструментальних концертів. Та саме опера посіла найвагоміше місце в творчому доробку композитора. Найбільш відома опера Моцарта - «Весілля Фігаро», новаторством якої стало музичне окреслення персонажів та комічне протистояння (конфлікт) сюжету.
Цікаво, що син Моцарта Франц Ксавер майже 30 років жив і творив у Львові. Там він організував хорове товариство, викладав, виступав з концертами і диригував оркестром. До речі, Львів його настільки надихнув, що він навіть написав п'єси для фортепіано на мотиви українських народних пісень.

Людвіг ван Бетховен німецький композитор. У своїй творчості він зумів зберегти основні риси стилю класицизм (монументальність, ясність, стрункість композиції). Його музиці властива енергетична напруга, збудженість почуттів та драматизм. Творчість Бетховена стала підсумком цілої епохи музичного класицизму. Творчим дітищем композитора стала фортепіанна соната. Бетховен-новатор віртуозно володів фортепіано. Вперше цей інструмент зазвучав у нього як цілий оркестр. Написав 240 творів, з них 9 завершених симфоній. Він, по суті, заново винайшов жанр симфонії, зокрема, вперше використавши в Дев'ятій симфонії хор, чого до нього ніхто не робив. Про початкові такти П'ятої симфонії ("Та-Та-Та-таааа!") говорив: "Так сама доля стукає у двері!"
Дев'ята симфонія триває 70 хвилин саме її довжину взяли за стандарт, коли винаходили компакт-диски.
Бетховен не відрізнявся охайністю. Повний нічний горщик під роялем, недоїдки серед партитур, скуйовджена чуприна і заношений шлафрок - і це теж, судячи за численними свідченнями, був Бетховен. Він ніколи не соромився жорстко вимагати найвищі гонорари. Всі знають, що він був глухим, але взагалі він почав глухнути в 27 років через хворобу. Повністю втратив слух у 48, однак продовжив складати музику до кінця своїх днів.

Коротчикова Анастасія

2020-04-25 07:50:19 UTC

Музика класицизму

Музика в період 1750 - 1820 рр.

Термін "класична" в музиці в основному іпользуются для визначення серйозною, художньої музики, тобто музики, яка не є народної, популярної, джазом, роком і т.д. Але також є і "класичний" період в історії музики, званий класицизм, яскравими представниками класицизму були Гайдн і Моцарт.

Класицизм почався в епоху Просвітництва - час радикальних змін в усвідомленні людських і соціальних цінностей і правил поведінки в суспільстві. Знову з'явилися поняття прав людини, захист цих прав і свободи віросповідання і слова, відбувся поворот до простоти і природності, який відбився в чистому архітектурному стилі, що нагадує стиль Стародавньої Греції та Риму - звідси і термін "класичний".

Зростання свободи в суспільстві привів до появи перших публічних концертів, в головних містах Європи утворюються музичні товариства і оркестри.

Відбулися докорінні зміни в оркестрах, не залишилося потреби в клавесині або органі як в основних музичних інструментах, духові інструменти - кларнет, флейта, труба та ін. Навпроти зайняли своє місце в оркестрі і створили новий, особливий звук.

Новий склад оркестру привів до появи симфонії - найважливішого типу музики, за стандартом складається з трьох темпів - швидкого початку, повільної середини і швидкого закінчення. Одним з перших композиторів, які використовували симфонічний формат, був син И.С.Баха - Карл Філіпп Емануель Бах.

У цю ж епоху було створено піаніно чи фортепіано (правильна назва). Це дозволило музикантам-клавішник виконувати музику в різних варіаціях, як м'яко (piano), так і більш голосно (forte), залежно від використовуваних клавіш.

Найяскравішими композиторами класицизму були великі австрійці - Йозеф Гайдн і Вольфганг Амадей Моцарт. Гайдн створив фантастичну хорову, оперну, оркестрову та інструментальну музику, але найбільшу його досягнення саме симфонії, яких він написав більше ста.

Моцарт - геніальний композитор усіх часів і народів. Проживши коротке життя, він залишив неймовірне музичну спадщину (наприклад, 41 симфонію). Найбільшим його досягненням вважаються опери, в них він показав себе і як великий музикант і як талановитий драматург, деякі з його найпрекрасніших опер - "Дон Жуан", "Весілля Фігаро", "Чарівна флейта".

Наприкінці вісімнадцятого століття сходить ще одна зірка класичної музики - Людвіг Ван Бетховен, композитор, який почав складати музику в класичному стилі, успадкованому від Моцарта і Гайдна, але в кінцевому рахунку переріс це і буквально розколов класичний стиль, відзначаючи зорю нової епохи, відомої як Романтичний період в музиці.

Класична епоха була часом, коли композитори вводили відчуття елегантності в музику. Ця ясна і чиста музика, несуча спокій і розслаблення, насправді набагато глибше і в ній можна виявити драматичне ядро, зворушливі почуття і безмежний драйв.

Великі твори Класичною епохи:

•Моцарт "Реквієм", "Дон Жуан", "Чарівна флейта", •Концерт для фортепіано з оркестром № 21, Концерт для кларнета

•Гайдн "Створення світу", Симфонія № 101 "Годинник", •Струнний квартет oп.76 № 3 "Імператор"

•Глюк "Орфей і Евредіка"

•Бетховен Симфонія № 3 "Eroica"

Балихіна Соня 8-В

2020-04-28 11:41:24 UTC

Епоху класицизму по праву вважають однією з найбільш значущих в історії музики. Вона подарувала нам багатьох не просто відомих, а видатних композиторів. У цей період з'являються і неймовірно інтенсивно розвиваються нові жанри музики, винаходяться нові інструменти, що, у свою чергу, сприяє популяризації музичного мистецтва.
Епоха класицизму зародилася у Франції в період з XVII по XIX ст. На зміну пристрасної, експресивній і суперечливою музиці епохи бароко прийшли стрункі музичні твори, створені за певними канонами.
Період класицизму нерозривно пов'язаний з іменами трьох найбільших композиторів, які залишили яскравий слід в історії: Моцартом, Гайдном і, звичайно ж, Бетховеном. Кожен з них свого часу жив і творив у Відні - столиці музичного мистецтва. Віденських класиків, як називають їх музикознавці, об'єднує віртуозне володіння різними музичними інструментами і прийомами композиції. У творах цих геніальних музикантів все багатство образного змісту об'єднується і втілюється в доведену до досконалості художню форму. У цьому і полягає головна особливість музики періоду класицизму.
Популярними в той час жанрами стали симфонія, соната, концерт і струнний квартет. Родоначальником симфонії заслужено вважається Йозеф Гайдн. Він надав симфонії закінчений і стрункий вигляд, встановив закони, за якими пишуть класичну симфонію і донині. Симфонія складається з чотирьох частин:
Перша - у швидкому темпі у формі сонати. Вона звучить енергійно і схвильовано.
Друга - виражається у формі варіацій, рондо-сонати або складної тричастинній сонати. Звучить повільно і лірично.
Третя - популярний тоді у Франції менует або скерцо.
Четверта - пишеться у формі сонати, рондо або рондо-сонати. Заключна частина, як правило, урочиста і життєствердна.
Мистецтво Гайдна і його досягнення в галузі сонатно-симфонічної музики справили великий вплив на Моцарта. Історія музики не знає більш видатної особистості, ніж він. Моцарт мав блискучі навички імпровізатора, мав разючу пам'яттю і слухом, чудово володів мистецтвом гри на фортепіано, скрипці, органі і клавесині. Він був найпопулярнішим, самим впізнанним музикантом у Відні. Моцарт прожив недовге життя, однак залишив наступному поколінню величезну спадщину, що нараховує більше 600 творів. Його опери - «Дон Жуан», «Чарівна флейта», «Весілля Фігаро» - користуються успіхом ось уже два століття.
Розвиток музики класицизму досягає свого апогею в творах Людвіга ван Бетховена. Він відомий світу як найбільший симфоніст. Герой Бетховена - сміливий, пристрасний, наділений розвиненим інтелектом - одночасно і борець, і мислитель. Мистецтво Бетховена пронизане пристрастю і драмою. Перу Бетховена належать 9 симфоній, 32 фортепіанні сонати і низку симфонічних увертюр. Завершуючи епоху класицизму, він відкриває дорогу грядущому століттю романтизму.

Савюк Настя. Музика класицизму

2020-04-29 09:59:19 UTC

Музичний класицизм не без підстав вважається стилем, а не просто епохою, як бароко: твори композиторів цього історичного етапу відрізняє яскраво виражене художнє єдність тем, образів, мови, форми. Саме в цей час у західноєвропейській музиці складаються "зразкові" для всієї подальшої історії структури сонати і симфонії, а в театрі формується психологічна драма. Іноді класицизм називають також музичним напрямком - напевно, в силу того, що при єдності принципів і способів відображення художньої дійсності надзвичайно виразно виражається феномен індивідуальності композитора. Найвідоміші представники музичного класицизму В. Гайдн, Ст.-А. Моцарт і Л. Бетховен для освіченого слухача з культивованими слухом (музичним багажем) невловимо і разом з тим недвозначно помітні. У кожного з них своя неповторна доля, і яскрава особистість визначає унікальний стиль, який цілком можливо простежити і пояснити.
Істотні зміни у цей час відрізняють музичне життя Європи. Це насамперед поява перших публічних концертів, освіта в столицях і великих містах музичних товариств і оркестрів. Оркестри розширюються за складом, з них йдуть орган і клавесин, збільшуються групи духових інструментів, в ужиток входить кларнет з його чутливим, повним млості звучанням. В придворному ритуалі міцне місце займає дозвіллєва музика камерних складів: касації, дивертисменти, серенади звучать під час трапези, прогулянок по парку, катання на воді. Інтенсивно розвивається любительське камерне музикування: отримують серйозне художнє виховання вельможі і аристократи багато грають в різних невеликих інструментальних складах. З цього середовища формується один з найважливіших жанрів епохи класицизму - струнний квартет. По глибині і актуальності образів, з розвиненою техніці музичної тканини і будовою форми він в змозі змагатися з симфонією - цієї своєрідної классицистской інструментальної драмою.

Денисюк Ангеліна

2020-04-29 19:20:11 UTC

Музичний класицизм Загальна характеристика стилю, Опера в епоху класицизму - Історія мистецтв
Загальна характеристика стилю

З середини XVIII до початку XIX ст. (орієнтовно 1750-1820 рр.) у Західній Європі, а потім і в Росії радикальна зміна поглядів на світ, перегляд соціальних цінностей і правил поведінки отримують відображення в музичному мистецтві, яке називають "класицизмом". Музичний класицизм не без підстав вважається стилем, а не просто епохою, як бароко: твори композиторів цього історичного етапу відрізняє яскраво виражене художнє єдність тем, образів, мови, форми. Саме в цей час у західноєвропейській музиці складаються "зразкові" для всієї подальшої історії структури сонати і симфонії, а в театрі формується психологічна драма. Іноді класицизм називають також музичним напрямком - напевно, в силу того, що при єдності принципів і способів відображення художньої дійсності надзвичайно виразно виражається феномен індивідуальності композитора. Найвідоміші представники музичного класицизму В. Гайдн, Ст.-А. Моцарт і Л. Бетховен для освіченого слухача з культивованими слухом (музичним багажем) невловимо і разом з тим недвозначно помітні. У кожного з них своя неповторна доля, і яскрава особистість визначає унікальний стиль, який цілком можливо простежити і пояснити.

Істотні зміни у цей час відрізняють музичне життя Європи. Це насамперед поява перших публічних концертів, освіта в столицях і великих містах музичних товариств і оркестрів. Оркестри розширюються за складом, з них йдуть орган і клавесин, збільшуються групи духових інструментів, в ужиток входить кларнет з його чутливим, повним млості звучанням. В придворному ритуалі міцне місце займає дозвіллєва музика камерних складів: касації, дивертисменти, серенади звучать під час трапези, прогулянок по парку, катання на воді. Інтенсивно розвивається любительське камерне музикування: отримують серйозне художнє виховання вельможі і аристократи багато грають в різних невеликих інструментальних складах. З цього середовища формується один з найважливіших жанрів епохи класицизму - струнний квартет. По глибині і актуальності образів, з розвиненою техніці музичної тканини і будовою форми він в змозі змагатися з симфонією - цієї своєрідної классицистской інструментальної драмою.

Опера в епоху класицизму

Незважаючи на те, що в сучасному уявленні музичний класицизм асоціюється з інструментальною музикою, інструментальними жанрами - сонатами, симфоній, квартетами Гайдна, Моцарта і Бетховена, огляд цього історичного періоду важливо почати саме з опери, оскільки інструментальну музику класицизму просто не можна зрозуміти поза контекстом классицистской опери. Сюжети, персонажі, типи драматичних колізій визначають зміст і подібну логіку інструментальних творів.

Друга половина XVIII ст. - час реформаторських процесів, можна сказати, революційних змін в опері. Вони пов'язані в першу чергу з іменами К. В. Глюка і Ст.-А. Моцарта. Перший створив з концертного подання, яким була опера - seria, справжню музичну драму, другий зробив комедію з ходульными поворотами сюжету динамічним виставою з психологічно різноманітними живими персонажами.

Непомняща Віолетта

2020-04-30 07:44:32 UTC

Архітектура класицизму
Наприкінці 17 ст. у Франції в період правління Людовика XIV зародився новий стиль – класицизм, що в перекладі з латинського означає «взірцевий». Найбільше поширення класицизм одержав у Франції, Англії, Німеччині, Росії, де охопив буквально всі сфери мистецтва, але найяскравіший слід залишив в архітектурі. Основою цього стилю були ідеї повернення до античної спадщини як до ідеального зразка. Архітектура повинна була викликати в людей асоціації з величчю правителів.

Невід’ємною рисою всіх архітектурних композицій епохи класицизму стала симетрія: вважалося, що саме вона найкраще символізує владу суворої дисципліни. Стіни приміщень, витримані у чіткій кольоровій гамі, розчленовували на симетричні площини за допомогою пілястрів. З’явилася стримана класична орнаментація у виді гірлянд, медальйонів, розеток, розташованих у визначеному чергуванні. Провідний напрям архітектури класицизму – містобудівництво.

Класицизм в архітектурі – це вишукана і ненав’язлива розкіш, де все відіграє важливу роль, особливо аксесуари. Величну атмосферу створюють мармурові скульптури, дзеркала в золотих рамах, фарфор, класичні картини, гобелени, незвичайні композиції з квітів, диванні подушки. Однак деталей не повинно бути занадто багато, адже класицизм – це передовсім відсутність химерності. Кожен декоративний елемент повинен бути гармонійно вписаним у загальну картину. Різні деталі доповнюють одна одну і взаємодіють між собою.

Непомняща Віолетта

2020-04-30 08:07:14 UTC

З середини XVIII до початку XIX ст. (орієнтовно 1750-1820 рр.) у Західній Європі, а потім і в Росії радикальна зміна поглядів на світ, перегляд соціальних цінностей і правил поведінки отримують відображення в музичному мистецтві, яке називають "класицизмом". Музичний класицизм не без підстав вважається стилем, а не просто епохою, як бароко: твори композиторів цього історичного етапу відрізняє яскраво виражене художнє єдність тем, образів, мови, форми.

Іноді класицизм називають також музичним напрямком - напевно, в силу того, що при єдності принципів і способів відображення художньої дійсності надзвичайно виразно виражається феномен індивідуальності композитора. Найвідоміші представники музичного класицизму В. Гайдн, Ст.-А. Моцарт і Л. Бетховен для освіченого слухача з культивованими слухом (музичним багажем) невловимо і разом з тим недвозначно помітні. У кожного з них своя неповторна доля, і яскрава особистість визначає унікальний стиль, який цілком можливо простежити і пояснити.

Істотні зміни у цей час відрізняють музичне життя Європи. Це насамперед поява перших публічних концертів, освіта в столицях і великих містах музичних товариств і оркестрів. Оркестри розширюються за складом, з них йдуть орган і клавесин, збільшуються групи духових інструментів, в ужиток входить кларнет з його чутливим, повним млості звучанням. В придворному ритуалі міцне місце займає дозвіллєва музика камерних складів: касації, дивертисменти, серенади звучать під час трапези, прогулянок по парку, катання на воді. Інтенсивно розвивається любительське камерне музикування: отримують серйозне художнє виховання вельможі і аристократи багато грають в різних невеликих інструментальних складах. З цього середовища формується один з найважливіших жанрів епохи класицизму - струнний квартет. По глибині і актуальності образів, з розвиненою техніці музичної тканини і будовою форми він в змозі змагатися навіть з симфонією.

Мануйленко Антон

2020-04-30 19:08:30 UTC

Частина 1

Козел Іван

2020-04-30 19:17:24 UTC

Частина 2

Добришева Юля

2020-04-30 19:33:28 UTC

Вояковська Кристина

voyakovskaya19 — 2020-05-11 10:18:10 UTC

архітектура класицизму

У цьому виді художньої діяльності успіхи класицизму великі, всеохоплюючі: будівлі в цьому стилі створювалися у всіх розвинених країнах, і більшість з них існує донині. Вони органічно виглядають і зберегли автентичність ансамблях, і добре вписуються в сучасну урбаністичну середу, прикрашаючи міста і села.

Ваніна Тая 8-В

2020-05-14 15:43:29 UTC

Музика епохи класицизму або музика класицизму — академічна музика XVII—XVIII століття.

У середині 18-го століття Європа почала рухатися в сторону нового стилю в архітектурі, літературі, мистецтві — класицизму. Цей стиль прагнув наслідувати ідеали античності, головним чином Класичної Греції.[1]

Класицизм, як художній напрямок, був створений у Франції в першій половині XVII століття. Інтерес, який виник ще в епоху Відродження, до античної культури, спричинив наслідування в усіх видах мистецтва античним зразкам, у Франції перетворився на нормальну естетику, що основана на "Поетиці" Аристотеля та додав до неї жорстокі вимоги.

Естетика класицизму була заснована на переконанні розумності та гармонічності світоустрою, що проявилося в увазі до збалансованості частин твору, ретельної обробці деталей, розробці основних канонів музичної форми. Саме в цей період остаточно сформувалася сонатна форма, заснована на розробці і протиставленні двох контрастних тем, визначився класичний склад частин сонати, з симфонії.

Севідова Поліна

2020-05-17 14:25:25 UTC

МУЗИКА КЛАСИЦИЗМУ
Музичний класицизм не без підстав вважається стилем, а не просто епохою, як бароко: твори композиторів цього історичного етапу відрізняє яскраво виражене художнє єдність тем, образів, мови, форми. Саме в цей час у західноєвропейській музиці складаються "зразкові" для всієї подальшої історії структури сонати і симфонії, а в театрі формується психологічна драма. Іноді класицизм називають також музичним напрямком - напевно, в силу того, що при єдності принципів і способів відображення художньої дійсності надзвичайно виразно виражається феномен індивідуальності композитора. Найвідоміші представники музичного класицизму В. Гайдн, Ст.-А. Моцарт і Л. Бетховен для освіченого слухача з культивованими слухом (музичним багажем) невловимо і разом з тим недвозначно помітні. У кожного з них своя неповторна доля, і яскрава особистість визначає унікальний стиль, який цілком можливо простежити і пояснити.

Істотні зміни у цей час відрізняють музичне життя Європи. Це насамперед поява перших публічних концертів, освіта в столицях і великих містах музичних товариств і оркестрів. Оркестри розширюються за складом, з них йдуть орган і клавесин, збільшуються групи духових інструментів, в ужиток входить кларнет з його чутливим, повним млості звучанням. В придворному ритуалі міцне місце займає дозвіллєва музика камерних складів: касації, дивертисменти, серенади звучать під час трапези, прогулянок по парку, катання на воді. Інтенсивно розвивається любительське камерне музикування: отримують серйозне художнє виховання вельможі і аристократи багато грають в різних невеликих інструментальних складах. З цього середовища формується один з найважливіших жанрів епохи класицизму - струнний квартет. По глибині і актуальності образів, з розвиненою техніці музичної тканини і будовою форми він в змозі змагатися з симфонією - цієї своєрідної классицистской інструментальної драмою.

НАЙВІДОМІШІ ТВОРЦІ
Йоганн Себастьян Бах (1685-1750) – видатний німецький композитор, представник епохи барокко, органіст-віртуоз, педагог. Відомий своїми творами для органа, клавесина, Відомі твори– Токата і фуга ре-мінор для органу, Добре темперований клавір для клавесина, Сонати і партіти для скрипки

Антоніо Вівальді (1678-1741) – видатний італійський композитор, скрипаль, педагог, диригент, католицький священник. Найбільший представник італійського скрипкового мистецтва 18-го ст. Найбільш відомий своїми скрипковими концертами.

Жан Батіст Люллі (1632-1687) – видатний французький композитор, скрипаль, музичний діяч епохи барокко, італієць за походженням. Засновник французької оперної та балетної національної школи.

Вольфганг Амадей Моцарт (1756-1791) – видатний австрійський композитор, капельмейстер, скрипаль-віртуоз, клавесиніст, органіст. Володів феноменальним музичним слухом, пам’яттю та талантом імпровізації. Визнаний одним з найбільших композиторів: його феноменальність полягає в тому, що він працював у всіх музичних формах свого часу, і у всіх досягнув найвищого успіху. Поряд з Гайдном та Бетховеном належить до найбільших представників Віденської класичної школи. Найвідоміші твори – опери “Весілля Фігаро”, “Дон Жуан”, Реквієм, симфонії, інструментальні концерти, фортепіанні сонати.

Л. ван БетховенЛюдвіг ван Бетховен (1770-1827) – видатний німецький композитор, диригент, піаніст, один з трьох “Віденських класиків”. Бетховен – ключова постать європейської класичної музики періоду між класицизмом та романтизмом. Писав у всіх жанрах того часу, найзначнішими вважаються інструментальні твори: фортепіанні, скрипкові, віолончельні сонати, концерти, квартети, увертюри, симфонії.

Копчик Євгенія

2020-05-18 06:04:59 UTC

Музика епохи класицизму
Епоху класицизму по праву вважають однією з найбільш значущих в історії музики. Вона подарувала нам багатьох не просто відомих, а видатних композиторів. У цей період з'являються і неймовірно інтенсивно розвиваються нові жанри музики, винаходяться нові інструменти, що, у свою чергу, сприяє популяризації музичного мистецтва.
Епоха класицизму зародилася у Франції в період з XVII по XIX ст. На зміну пристрасної, експресивній і суперечливою музиці епохи бароко прийшли стрункі музичні твори, створені за певними канонами.
Період класицизму нерозривно пов'язаний з іменами трьох найбільших композиторів, які залишили яскравий слід в історії: Моцартом, Гайдном і, звичайно ж, Бетховеном. Кожен з них свого часу жив і творив у Відні - столиці музичного мистецтва. Віденських класиків, як називають їх музикознавці, об'єднує віртуозне володіння різними музичними інструментами і прийомами композиції. У творах цих геніальних музикантів все багатство образного змісту об'єднується і втілюється в доведену до досконалості художню форму. У цьому і полягає головна особливість музики періоду класицизму.
Розглянемо детальніше про музику епохи класицизму, на прикладі одного з найвідоміших композиторів- Вольфґанґ Амадей Моцарт.
Вольфґанґ Амадей Моцарт - австрійський композитор, представник класицизму, який визнаний науковцями одним із найгеніальніших музикантів в історії людства.Творчий доробок Моцарта становить понад 600 творів: більш як 50 симфоній, понад 19 опер, велику кількість інструментальних концертів (зокрема 27 фортепіанних), 13 струнних квартетів, 35 сонат для скрипки, Реквієм та багато інших інструментальних та хорових творів. Музика Моцарта, створена під великим впливом Йозефа Гайдна, стала вершиною класичної епохи за чистотою мелодії та форми.

Моцарт є автором понад 600 творів. Твори Моцарта зазвичай нумерують за Каталогом Кехеля, розробленим австрійським музикознавцем Людвігом фон Кехелем 1862 року і дещо виправленим у наступних перевиданнях. При позначенні номера за Кехелем використовують знаки K або KV.

Білинець Ксенія

2022-03-14 12:17:21 UTC

Найяскравіший слід Класицизм лишив в архітектурі. Найперші пам'ятки з'явилися у Франції. Далі він проник у Німеччину і Англію.

Нові типи споруд. Новий тип палацово-паркового ансамблю, строго підпорядкований єдиному геометричному плану. Це торкнулося всіх елементів від підстригування дерев у прямих алеях, до скульптур, урочисто вибудованих по одній лінії, і рядів колон, що прикрашають фасад. В моду входять тріумфальні арки. Найвідоміша – арка, що прославляє заслуги імператора, споруджена архітектором Франсуа Шальгреном на площі Зірки в Парижі. Велична і масивна, вона ніби ставить останню в перспективі міського простору.

Виник регулярний парк (чи сад; також наз. францу́зький чи геометри́чний парк) – парк, що має геометрично правильне планування, зазвичай з яскраво вираженою симетричністю і регулярністю композиції. Для нього характерні прямі алеї, що є осями симетрії, квітники й басейни правильної форми, підстриганням дерев і кущів з висаджуванням рослин у форммі геометричних фігур.

Характерні риси

• Фасад можна розділити по вертикалі на 3 частини:

• по вертикалі центральна, що завершується фронтоном, і 2 бокових.

• по горизонталі: «основа»(цоколь), «тіло» з колонами, антаблемент.

• Капітелі колон «тримають» антаблемент: архітрав, фриз, карниз

• Будівлі мають скромне декоративне оформлення. Скульптури ніби «розповідають» про його призначення, або декор відсутній повністю.

• Застосування засобів математики і геометрії.

• Опора на кращі досягнення античності на традиції високого Відродження:

• широко застосовуються античні ордери і орнаментика,

• творчо запозичуються форми, композиції в зразків мистецтва античності.

• Практичність и доцільність.

• Логічність планування і ясність форм, прямі лінії.

• Строга симетрія, гармонія пропорцій.

Харченко Діана

2022-03-14 12:49:33 UTC

Класици́зм — напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в культурі XVI ст.Найбільшого розквіту досягає у Франції(XVII ст.). Певною мірою притаманний мистецтву усіх країн Європи, у деяких зберігав свої позиції аж до першої чверті XIX ст. Для класицизму важливим був принцип свободи вибору — необмеженість власного, суб'єктивного трактування історичних форм.
Місцевий варіант класицизму отримав поширення у Британії. Він був настояний на впливах творів Андреа Палладіо, але швидко втратив експериментальний характер і переродився у сухий і нудний академізм.
Визначальні риси класицизму:

раціоналізм
наслідування зразків античного мистецтва
нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів
встановлення ієрархії жанрів
аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої суспільної верстви;
у галузі мови класицизм ставив вимоги ясності та чистоти, ідеалом була мова афористична, понятійна, яка відповідала б засадам теорії трьох стилів;

Петрулінець Альона

2022-03-16 16:36:04 UTC

Архітектура Класицизму-Михайло Страшевський

2022-03-21 09:40:24 UTC

Яскраво цей стиль проявився в архітектурі. Художні засоби класицизму були підпорядковані строгій організованості, ясності образів, простим і чітким геометричним формам.

Головними законами архітектурної композиції були симетрія, підкреслення центру, загальна гармонія частин і цілого. Парадний вхід у будівлю розташовували в центрі і оформляли у вигляді портика.

Для архітектурних споруд класицизму характерні: геометрична правильність об’ємів; чіткий і спокійний ритм; врівноваженість, логічність планування; урочистість пропорцій; поєднання гладкої стіни з ордером і стриманим декором. Також характерно використання елементів античної архітектури:

портики, колонади, статуї і рельєфи на площинах стін. Основними засобами гармонізації форми стали ритмічні поєднання різних за величиною й насиченістю мас. Панувала симетрія — її математичній логіці підпорядковувався кожен елемент. Головною турботою зодчих був ордер, за допомогою якого виражають масштаб споруди, співвідношення п частин, зміст і значення цих частин, нарешті, людяність художнього образу.

Коли й де були зведені перші тріумфальні арки, яке їх головне призначення?

У великих містах Європи зводили тріумфальні арки, що повторювали форми римських споруд.

Одним з яскравих зразків архітектури французького класицизму є собор Будинку інвалідів, зведений за проектом Жуля Ардуена-Мансара. Центральна частина фасаду виступає вперед, виділяючись двома ярусами колон: у першому — доричні, у другому — коринфські. На колонаду зверху поставлений блок, що у перетині повторює барабан, прикрашений парними колонами на першому поверсі і великими вікнами на другому, основним завданням яких є освітлення внутрішнього інтер’єру купола. Цю величну споруду вінчає купол, оздоблений позолоченим орнаментом, а над ним височіє граціозний купольний ліхтар зі шпилем. Висота собору сягає 107 метрів.

Французи в той час надавали великого значення зведенню Східного фасаду Лувра — головної королівської резиденції, а тому запросили най-талановитіших зодчих і оголосили конкурс на кращий архітектурний проект. У цьому конкурсі брав участь і відомий майстер бароко Лоренцо Берніні, який запропонував проект з вигнутими фасадами, оздобленими великою кількістю декоративних елементів. Проте було вирішено, що така споруда буде надто пишною і надано перевагу класичному проекту Клода Перро.

2022-03-21 11:31:20 UTC

Ярмолюк Єгор

Музика класицизму

Музика в період 1750 - 1820 рр.

Великі твори Класичною епохи:

•Моцарт "Реквієм", "Дон Жуан", "Чарівна флейта", •Концерт для фортепіано з оркестром № 21, Концерт для кларнета

•Гайдн "Створення світу", Симфонія № 101 "Годинник", •Струнний квартет oп.76 № 3 "Імператор"

•Глюк "Орфей і Евредіка"

•Бетховен Симфонія № 3 "Eroica"

Юдіна Аліна. Будинок інвалідів

2022-03-21 17:15:46 UTC

Будинок Інвалідів (фр. Les Invalides) — комплекс будівель та споруд у окрузі Парижа, що включає в себе музеї, монументи, є пам'яткою військової історії Франції. Тут розміщуються Музей армії, Музей планів та рельєфів, Музей сучасної історії, а також місця поховання визначних військовиків Франції, включаючи Наполеона. Притулок для солдатів-ветеранів як окремий заклад виник у період правління Людовика XIV. 24 листопада 1670 року за його наказом був створений притулок та шпиталь для постарілих і хворих солдатів. У 1671 він вирішив збудувати Будинок Інвалідів — притулок для ветеранів своїх війн. Керував роботами архітектор Лібераль Брюан. Будинок працює і до сьогодення. Вартість відвідування складає 8,5 євро, але до 18 років вхід безкоштовний. Коли в 1670 р. Людовік XIV (король-сонце) віддав наказ на будівництво притулку для ветеранів війни, а по суті – богадельні, він лише хотів прибрати з вулиць хворих та знедолених ветеранів війни, які змушені були виживати, просячи милостиню. Однак Будинок Інвалідів у Парижі (L'hôtel national des Invalides) одного разу перетворився на усипальницю Наполеона Бонапарта I, а нині це ще й велична споруда.Внутрішній двір – один з небагатьох великих і відкритих просторів у Парижі, де періодично відбуваються паради та інші масові заходи. Також тут розміщується кілька іноземних посольств та Міністерство закордонних справ.

Арбузов Богдан 8-а

2022-03-22 09:03:08 UTC

А. Палладіо. Вілла ротонда.

Заміський будинок, або вілла, побудована Андреа Палладіо на вершині холму під Віченцем для ватіканського чиновника , який вийшов в відставку Паоло Альмерико. Після переходу в 1591 р. у власність братів Капра вілла Альмерико була переіменована в віллу Капра. Іноді її називають вілла Альмерико-Капра.

Вілла Ротонда під охороною ЮНЕСКО як пам’ятка Всесвітньої спадщини, загальновизнана в якості одного із центральних будівль і історії європейської архітектури. Для архітекторів – палладіанців це був найбільш шанований зразок вілли. За його подобою були побудовані тисячі будівль по цілому

Тітенко Дар'я

2022-03-22 14:45:57 UTC

Класицизм

Класицизм (англ. классицизма, від лат Classicus -. Зразковий) - напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI-го ст. Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.). Певною мірою притаманний мистецтву усіх країн Європи, у деяких зберігав свої позиції аж до першої чверті XIX ст.
Особливості:
Класицизм в архітектурі західної Європи почав формуватися в 17 столітті під безпосереднім впливом розвитку монархічного режиму в цих державах. Цей стиль спирається на ідеали античної класики. Класицизм має під собою базу у вигляді певного філософського напряму. Зокрема, це Рене Декарт і його ідеї з приводу математичного побудови всього світу.Класицизм в архітектурі - це раціональне сприйняття всього буття, гранична ясність і чіткість ліній, логіка і сувора ієрархія. Іншими словами, цей стиль оспівує торжество розуму.
Як саме пов'язаний розвиток класицизму і становлення монархічного режиму? На замовлення державних діячів, архітектура того часу повинна була оспівувати велич країни. З цим як не можна краще впоралося такий напрямок, як класицизм.
Основні характеристики
Класицизм - це велична простота, відсутність зайвих деталей, строгість, лаконізм, який проявляється в усьому, і в зовнішній, і у внутрішній обробці будівлі. Архітектурному стилю також характерна природність і м'якість квітів, які не кидаються в очі. Будівля, оформлене у відповідності з напрямком класицизм, звичайно виконано в кремових, бежевих, молочних і блідо-жовтих кольорах.
Також цього стилю властиве верховенство надійності, гармонійності, стабільності і комфорту. Класицизм в архітектурі володіє своїми ключовими рисами. Це високі стелі, розписані хитромудрими візерунками і прикрашені ліпниною. Це царствені колони і арки, вишукані вітражі, ажурні перила. У будівлях, оформлених в цьому стилі, зазвичай присутні світильники, які розміщені на сходах, у підлозі і нішах в стіні. Класицизму властиві камінні решітки, якнайлегші штори простого покрою, на яких відсутні зайві декоративні деталі у вигляді кистей, складних драпіровок і бахроми. Меблі, відповідна цьому стилю, також виконується за принципом розумної простоти. Тобто, це прості геометричні форми, функціональність. Окрасою меблів виступають лише скляні елементи, малюнок деревини, незвичайна структура каменю.
Класицизм в архітектурі - це вишукана і ненав'язлива розкіш. Тут відіграє важливу роль все, в особливості аксесуари. Величну атмосферу створюють мармурові скульптури, дзеркала в золотих рамах, фарфор, класичні картини, гобелени, незвичайні композиції з квітів, диванні подушки. Однак деталей не повинно бути занадто багато, адже класицизм - це, перш за все, відсутність химерності. Кожен декоративний елемент повинен бути гармонійно вписаний в загальну картину. Різні деталі доповнюють і взаємодіють один з одним. Класицизм в архітектурі важко представимо без мальовничого англійського парку, який може бути як регулярним, так і пейзажним. Ключовий елемент стилю - ордер. Класицизм, головним чином, характеризується наслідуванням античним зразкам, звідси і подібні деталі.

Грицуля Софія

2022-03-24 12:41:22 UTC

Класицизм (від лат. classicus — зразковий) — художній напрям (течія) у мистецтві та літературі XVII — початку XIX ст., для якого характерними є громадянська тематика, суворе дотримання певних творчих норм і правил.
Основні риси класицизму:
1) Зображення героїв позитивних (зразок для наслідування) або негативних (моральний урок читачам).
2) Підкреслення в образах героїв однієї риси характеру (честь, обов’язок, хоробрість, лицемірство, жадібність тощо).
3) Літературні жанри поділялись на «високі» (ода, трагедія, епопея, героїчна поема; величава, урочиста мова), «середні» (наукові твори, елегії, сатири; загальновживана мова), «низькі» (комедія, пісні, листи в прозі, епіграми; розмовний стиль).
Предстаники класицизму в українській літературі:
Деякі тенденції класицизму знайшли свій вияв у трагікомедії «Володимир» Феофана Прокоповича, поезії Івана Некрашевича, шкільних «піїтиках» XVIII ст., поемі «Енеїда» Івана Котляревського, травестійній оді «Пісні Гараська» Петра Гулака-Артемовського, оповіданнях Григорія Квітки-Основ’яненка та ін.

Демяновська Владислава

2022-03-25 07:31:02 UTC

У період панування класицизму в живописі сформувалися обов’язкові для виконання канони, що не допускали поєднання жанрів і використання алегорій, а також визначали чіткий розподіл фігур у композиції та розмежування планів за допомогою певних кольорів: передній план потрібно було передавати коричневим кольором, середній — зеленим, а дальній — блакитним. Проте, незважаючи на свою консервативність, стиль класицизм збагатив малярство багатьма художніми традиціями.

Характерні особливості живопису класицизму:

логічне розгортання сюжету;
завершена врівноважена композиція;
майстерна передача об’ємів за допомогою світлотіні;
розмежування планів завдяки строго визначеним кольорам.

Теми картин: античні герої, історичні персонажі, міфологічні та біблійні сюжети.

Популярні жанри: історичний, портрет, пейзаж.

Відомі художники: Н. Пуссен, К. Лоррен, А.Р. Менгс, Ж.Л. Давід, Ш. Лебрен, А. Кауфман та інші.

https://uahistory.co/pidruchniki/art-8-class-2016-kondratova/art-8-class-2016-kondratova.files/image325.jpg
Н. Пуссен. «Танкред та Ермінія». 1629-1630 рр.

Багато сюжетів картин Н. Пуссена мають літературну основу. Деякі з них написані за мотивами твору поета італійського Відродження Т. Тассо «Звільнений Єрусалим», у якому розповідається про походи лицарів-хрестоносців у Палестину. Художника цікавили не збройні сутички, а ліричні епізоди: наприклад, історія кохання доньки сарацинського царя Ермінії до лицаря Танкреда. Він був поранений у бою, і Ермінія мечем обрізала собі волосся, щоб перев’язати ним рани коханого.

https://uahistory.co/pidruchniki/art-8-class-2016-kondratova/art-8-class-2016-kondratova.files/image329.jpg
Ж.Л. Давід. «Клятва Гораціїв». 1784 р.

На картині «Клятва Гораціїв» зображено дію, що відбувається у внутрішньому дворику давньоримського будинку. Постаті людей залиті потоком світла, навколо них — оливово-сірі сутінки. На другому плані картини — арка, в кожну із трьох частин якої вписана одна або декілька фігур. Посередині стоїть батько сімейства, зліва від нього — готові до бою сини, справа — оціпенілі від горя і страху жінки з дітьми. Плавні контури жіночої групи протиставлені чітким лініям фігур воїнів. В основі всієї композиції — число три: три арки і групи персонажів, стільки ж мечів і рук, з готовністю простягнутих до зброї. Ці трикратні повторення наповнюють усю сцену настроєм бадьорої зібраності. Картина не закликає до боротьби, але утверджує такі людські якості, як мужність, достоїнство, обов’язок, патріотизм.

https://uahistory.co/pidruchniki/art-8-class-2016-kondratova/art-8-class-2016-kondratova.files/image331.jpg
А.Р. Менгс. «Персей і Андромеда». 1773-1778 рр.

Однією з перших відомих жінок-художниць була представниця німецького класицизму Ангеліка Кауфман. У її творах багато емоцій, манірності у поведінці героїв; прагнення до античної простоти і гармонії поєднувалося зі своєрідним колоритом і різноманітними колірними ефектами. А. Кауфман створювала гравюри, розробляла ескізи меблів та інтер’єрів, вигадувала складні графічні візерунки для розпису посуду. Вона написала також серію портретів сучасників.

Абраменко Марія

2022-03-26 15:47:21 UTC

Таким чином, архітектура класицизму проявила себе менш пишними формами і містила в собі переважно монументальну тематику.

Будівлі класицизму мають чіткість в геометрії форм, статуї на дахах, ротонда; лінії суворого характеру, які повторюються і мають вертикальне і горизонтальне напрям; симетрія.

Класицизм архітектура.Яценко Валерія

2022-03-27 13:21:26 UTC

Класицизм – художній
напрям в мистецтві XVII-XVIII ст. Виник у Франції.
Сформувався під впливом Відродження і
Бароко.Пізній класицизм, що отримав назву ампір
(поширився в 1-й третині ХІХ ст.), засвоює
масштабність характерну для бароко і набуває рис
парадності й пишності.
Архітектурі класицизму притаманні прямі чіткі лінії, врівноважені форми, оздоблення елементами класичної давнини – строгими колонами та античними деталями, портиками і фронтонами на фасадах.В його основу покладено форми античної архітектури як ідеальний (класичний) естетичний еталон.
Стиль класицизм в архітектурі супроводжується симетрично-осьовими композиціями і стриманістю декоративного оздоблення. Будівлі, виконані в класицизмі, мають масивні і досить стійкі конструктивні елементи прямокутних і арочних форм, як личить монументальності.

Асаула Артем

2022-03-27 16:52:34 UTC

Класицизм у живописі

Характерні особливості живопису класицизму:

• логічне розгортання сюжету;

• завершена врівноважена композиція;

• майстерна передача об’ємів за допомогою світлотіні;

• розмежування планів завдяки строго визначеним кольорам.

Теми картин: античні герої, історичні персонажі, міфологічні та біблійні сюжети.

Популярні жанри: історичний, портрет, пейзаж.

Відомі художники: Н. Пуссен, К. Лоррен, А.Р. Менгс, Ж.Л. Давід, Ш. Лебрен, А. Кауфман та інші.

Основоположником класицизму в живописі Франції називають Нікола Пуссена. У своїх картинах він прагнув до врівноваженості композиціїю. Його твори не перетворилися в розсудливі схеми завдяки радісним, світлим фарбам, чіткості та вишуканості малюнка, багатству зображуваних почуттів. У живописі Н. Пуссена переважала антична тематика. Він уявляв Давню Грецію як ідеально-прекрасний світ, населений мудрими і досконалими людьми.

Однією з тем живопису митця була міфологія («Нарцис і Ехо», «Царство Флори», «Аркадські пастухи» тощо). У пізніх роботах художник звертався до сюжетів з Біблії та античної історії. Важливе місце у творчості Н. Пуссена займав пейзаж (цикл картин «Пори року» тощо). Він часто населений міфологічними героями, що відображено навіть у назвах творів: «Пейзаж з Поліфемом», «Пейзаж з Геркулесом».

Желудков Максим

2022-04-02 17:48:36 UTC

Класици́зм — напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в культурі XVI ст. Найбільшого розквіту досягає у Франції. Певною мірою притаманний мистецтву усіх країн Європи, у деяких зберігав свої позиції аж до першої чверті XIX ст. Для класицизму важливим був принцип свободи вибору — необмеженість власного, суб'єктивного трактування історичних форм.

ОСНОВНІ РИСИ КЛАСИЦИЗМУ

1) Зображення героїв позитивних (зразок для наслідування) або негативних (моральний урок читачам).

2) Дотримання в драматургії правила трьох єдностей: єдність дії (чітка композиція), єдність часу (один день), єдність місця (в одному місці).

3) Підкреслення в образах героїв однієї риси характеру (честь, обов’язок, хоробрість, лицемірство, жадібність тощо).

4) Конфлікт пристрасті (серця) і обов’язку (розуму) — розум перемагає.

5) Літературні жанри поділялись на «високі» (ода, трагедія, епопея, героїчна поема; величава, урочиста мова), «середні» (наукові твори, елегії, сатири; загальновживана мова), «низькі» (комедія, пісні, листи в прозі, епіграми; розмовний стиль).

Дубиніна Аліса

2022-04-03 08:14:17 UTC

Класици́зм (англ. classicism, від лат. classicus — зразковий) — напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в культурі XVI cт. Найбільшого розквіту досягає у Франції. Стиль класицизм орієнтувався на високі зразки античної Греції та Риму, на ідеали Відродження. Він приніс урівноваженість і гармонію в усьому. Яскраво цей стиль проявився в архітектурі. Головними законами архітектурної композиції були симетрія, підкреслення центру, загальна гармонія частин і цілого. Парадний вхід у будівлю розташовували в центрі і оформляли у вигляді портика. Для архітектурних споруд класицизму характерні: геометрична правильність об’ємів; чіткий і спокійний ритм; врівноваженість, логічність планування; урочистість пропорцій; поєднання гладкої стіни з ордером і стриманим декором. Також характерно використання елементів античної архітектури: портики, колонади, статуї і рельєфи на площинах стін.
Скульптура епохи класицизму була покликана прикрашати інтер'єр будинку, служити ідеальним зразком, бездоганною насолодою для погляду. Одночасно з цим, зміст багатьох скульптур носить цивільний, патріотичний характер, властивий всьому напрямку класицизму. Найвище художнє втілення класицизму проявивши у мистецтві скульптури Антоніо Канова. За життя його порівнювали з античними скульпторами. Його роботи відрізнялися незвичайним витонченістю, плинністю форм і декоративністю. Анто́ніо Кано́ва ( 1757 - 1822 рр.) італійський скульптор. Скульптура класицизму.
Торвальдсен Бертель (1770 -1884 рр.) Скульптор з Данії. Крім портретної і міфологічної скульптури, Торвальдсен досить багато розробляв біблійні і християнські теми. Його роботи - пам'ятник Копернику (Варшава), статуї апостолів (собор Копенгагена), Ганімед годує орла (музей Торвальдсена, Копенгаген) - безсумнівно роботи талановиті і високохудожні. Майстер увійшов в історію мистецтва, як один з найвідоміших скульпторів класицизму.

Музика епохи класицизму

tihonovski824 — 2022-04-04 10:37:16 UTC

У XVIII столітті почався новий виток розвитку суспільної свідомості - настала Епоха Просвітництва. На зміну пишності й пишномовності бароко, безпосереднього попередника класицизму, прийшов стиль, заснований на простоті і природності.
Класицизм в музиці
Розвиток нової музичної культури в середині XVIII століття породило виникнення безлічі приватних салонів, музичних товариств і оркестрів, проведення відкритих концертів і оперних вистав.

Столицею музичного світу в ті часи була Відень. Йозеф Гайдн, Вольфганг Амадей Моцарт і Людвіг ван Бетховен - три великих імені, які увійшли в історію, як віденські класики.

Мірошниченко Діани

dianamiroshniche3 — 2022-04-04 11:11:30 UTC

Демяновська Валерія

2022-04-04 11:34:16 UTC

Класицизм (англ. classicism, від лат. classicus — зразковий) — напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в культурі XVI ст. Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.)

Визначальні риси класицизму:

• раціоналізм, який виражався у прагненні будувати художні твори на засадах доцільності, наслідувати зразки античного мистецтва;
• нормативність, що допомагала встановлювати непорушні правила і закони;
• дотримання канонічних правил написання творів (пропорційність усіх частин, стрункість композиції);
• ясність та чистота художньої мови;
• аристократизм, що орієнтувався на вимоги та смаки вищої суспільної верстви;
• встановлення ієрархії жанрів.

АРХІТЕКТУРА

Одним із засновників архітектурного класицизму вважають венеціанського майстра Андреа Палладіо, а зразком заміської споруди цього стилю — збудовану ним віллу Ротонда (північ Італії, середина XVI ст.).
Найбільшого розвитку архітектура класицизму досягла у Франції періоду Наполеона, а згодом цей стиль поширився в Німеччині, Англії, Росії та інших країнах. Рим був одним із головних теоретичних центрів класицизму.

Архітектурі класицизму властиві:

• правильні геометричні форми, строгі симетрично-осьові композиції;
• підкреслено статичні та логічно вибудувані ансамблі;
• стриманість декоративного оздоблення;
• високий подіум, портик, ротонда і фронтон як основні архітектурні елементи;
• розташування колонних портиків із фронтонами на кожному з фасадів, що додавало композиції закінченої симетрії.

Основою архітектурної мови класицизму став ордер, який за пропорціями ближчий до античного, ніж до архітектури попередніх стилів. Стіни будівель — гладенькі, на противагу пишності й витонченості фасадів епохи бароко.

Демяновська Влада. Класицизм: Музика

2022-04-04 12:16:32 UTC

Музика епохи класицизму або музика класицизму
— академічна музика XVII—XVIII століття.

Епоху класицизму по праву вважають однією з
найбільш значущих в історії музики. Вона подарувала
нам багатьох не просто відомих, а видатних
композиторів.

Класицизм відображав гармонійну впорядкованість
світу і вершинне досягнення цього стилю — творчість
представників так званої віденської класичної
школи. До неї належать австрійські композитори
Франц Йозеф Гайдн (1732-1809) і Вольфганг Амадей
Моцарт (1756-1791), а також німецький композитор
Людвіг ван Бетховен (1770-1827).

У спадщині композиторів-класиків чимало концертів для фортепіано, скрипки, віолончелі, а також флейти, кларнета, валторни, арфи. Вони писали концерти і для кількох інструментів, тобто подвійні, потрійні. Наприклад, Бетховен створив потрійний концерт для фортепіано, скрипки і віолончелі з оркестром. До найкращих сторінок творчості Моцарта належать 27 концертів.

https://youtu.be/aMHvsj-bPRM
В.А.Моцарт, Концерт для флейти та арфи з оркестром до мажор

Сокол Марія

2022-04-18 09:31:26 UTC

Класицизм

2022-04-18 11:30:13 UTC

Класици́зм — напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в культурі XVI ст.
Виник у Франції. Сформувався під впливом Відродження і Бароко: Відродження – ідеал, а Бароко він протиставляється. Пізній класицизм, що отримав назву ампір (поширився в 1-й третині ХІХ ст.), засвоює масштабність характерну для бароко і набуває рис парадності й пишності.

Головна тема мистецтва класицизму – торжество суспільного начала і громадянського обов’язку над особистими порухами і почуттями. Тема життя та побуту простого народу вважалася недостойною високого мистецтва, що панує серед витонченого придворного суспільства.

Найяскравіший слід Класицизм лишив в архітектурі. Найперші пам'ятки з'явилися у Франції. Далі він проник у Німеччину і Англію, а також в Росію під впливом європейських течій.
Практиками класицизму були насамперед французькі письменники: поет Франсуа де Малерб, драматурги П’єр Корнель, Жан Расін, Жан-Батист Мольєр, романістка М. де Лафайєт, письменники-афористи Франсуа де Ларошфуко, Ж. де Лабрюйєр, байкар Жан Лафонтен, пізніше — просвітителі Вольтер, Жан-Жак Руссо та інші.

Есаулова Ліза

Жук Влада

2022-04-25 10:43:53 UTC

Франц Шуберт — один з найвидатніших композиторів усіх часів, який подарував світу безсмертні твори, які відбудуться з людством крізь століття. І донині багато з написаних Шубертом творів по праву вважаються зразковою романтичною класикою.

Факти з біографії Франца Шуберта

Протягом свого недовгого життя великий композитор написав майже тисячу творів.
Багато з творів Шуберта не були навіть опубліковані аж до кінця 19-го століття, коли його рукописи, що зберігалися у друзів і родичів, були нарешті зібрані воєдино.
До 19-річного віку Франц Шуберт склав більше двохсот п’ятдесяти пісень, а також кілька вражаючих симфоній.
Всесвітнє визнання прийшло до нього через багато років після смерті. Знаменитий композитор Рахманінов, наприклад, свого часу зізнався, що дізнався про те, що з-під пера Шуберта виходили в тому числі і сонати, лише рівно через сто років після смерті останнього.
Своїм кумиром композитор вважав Бетховена. Вони жили в одному і тому ж місті, але Шуберт так ніколи і не набрався сміливості завдати йому візит. Бетховен, до речі, пророкував йому блискуче майбутнє.
На похороні Бетховена його труну несли музиканти Відня, в тому числі і Франц Шуберт.
За життя композитора відбувся лише один його концерт. На отриману скромну виручку він придбав собі рояль.
Шуберт завжди був досить бідний. Сучасники згадували, що йому не вистачало грошей навіть на купівлю нотного паперу.
Останнім його бажанням було бути похованим поряд з Бетховеном, але грошей на це у нього не знайшлося. Втім, через багато років його бажання було виконане, і зараз обидва великі композитори спочивають поруч.
Знаменита Шоста симфонія Шуберта в свій час була відкинута Лондонськими і Паризькими оркестрами і філармоніями.
Шуберт добре вмів грати на скрипці, органі і фортепіано.

Харченко Діана

2022-04-25 10:44:09 UTC

Романтизм
Романтизм — ідейний і художній напрям в європейській і американській культурі кінця XVIII століття - першої половини XIX століття, характеризується утвердженням самоцінності духовно-творчого життя особистості, зображенням сильних (найчастіше бунтарських) пристрастей і характерів, одухотвореною і цілющої природи. Поширилося на різні сфери діяльності людини. У XVIII столітті романтичним називали все дивне, мальовниче і існуюче в книгах, а не в дійсності. На початку XIX століття романтизм став позначенням нового напрямку, протилежного класицизму і Просвітництва.
Романтизм, що виник після французької революції, в умовах утверджуваного на зламі 18 — 19 століття абсолютизму, був реакцією проти реалізму доби Просвітництва і застиглих форм, схем і канонів класицизму та подекуди проти сентименталізму. Філософську базу романтизму заклав німецький філософ Фрідріх Шелінг. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості й посилене вивчення історичного минулого, інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику. Романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів — балади, ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм.
Романтизм змінює епоху Просвітництва і збігається з промисловою революцією, відзначену появою парової машини, паротяга, пароплава, фотографії та фабрично-заводських околиць. Якщо Просвітництво характеризується культом розуму і заснованої на його засадах цивілізації, то романтизм стверджує культ природи, почуттів і природного в людині. Саме в епоху романтизму оформлюються феномени туризму, альпінізму і пікніка, покликані відновити єдність людини і природи. Затребуваним виявляється образ «благородного дикуна», озброєного «народною мудрістю» і не зіпсованого цивілізацією.

Асаула Артем

2022-04-25 10:46:30 UTC

Ніколо Паганіні

Знаменитий скрипаль Ніколо Паганіні володів надприродною талантом. Звання самого віртуозного скрипаля всіх часів і народів він носив по праву. У світі і до нього, і після були дуже обдаровані музиканти, але нікому з них не вдалося навіть наблизитися за рівнем майстерності до цього італійського маестро, який вражав усіх своїх сучасників. Віртуоз — композитор народився у багатодітній родині, він був третьою дитиною в родині. Його батько спочатку працював вантажником, а згодом відкрив крамницю у порту. Але при переписі населення Генуї вказали, що Антоніо Паганіні був «власником мандолін» — так наказав сам Наполеон. Із 5 років батько почав навчати хлопця грати на мандоліні, а з 6 – на скрипці. Уже в 8-річному віці Паганіні написав сонату для скрипки. Нікколо відточував свою майстерність по багато годин на день – він займався до повної знемоги, постійно придумував собі нові вправи. Коли батько юного Нікколо привів його до знаменитого на той момент скрипаля Алессандро Ролу, той почув гру дитини і сказав, що нічого не зможе його навчити, тому що той і так вже все вміє. Протягом усього життя Нікколо Паганіні тренувався в грі на скрипці майже кожен день, витрачаючи на це по 2-3 години, а то й більше. Його сучасники стверджували, що він, напевно, народився вже зі скрипкою в руках.

Абраменко Марія

2022-04-25 10:49:04 UTC

Назва течії «романтизм» виникла від співзвучних слів різних мов: romantisme (Франція), romance (Іспанія), romantic (Англія). Художники стилю зображали дійсність по-різному: вибілені тіла та вигадані чудовиська в І. Фюслі, оголені жіночі тіла на тлі диму й уламків у Е. Де-лаіфуа, магічні полотна в Ф. Гойї, свіжість штилю і похмурість шторму в І. Айвазовського.

Задля передачі почуттів живописці використовували соковиті фарби, яскраві мазки та спецефекти. Представники французької школи живопису об’єднували сюжети в єдиний динамічний клз'бок: А-Ж. Гро, Т. Жсріко, Е. Делаїсруа.

Німецька школа наповнювала картини меланхолічністю, чуттєвістю у розмитих фарбах: К. Фрідріх, К. Блехеи, Ф. Рунге, К. Лессінг, К. Шпіцвег.

Англійський та американський живопис вирізнялися надуманістю пейзажних сюжетів: Дж. Констебл, Р. Бонінгтон, В. Блейк, Т. Коул, В. Маупт, Ф. Черч, А. Бірштадт.

Морська тематика І. Айвазовського насичена морем, а В. Тропіпін, О. Кіпренський, В. Орловський, С. Щедрій прославилися серед ромап-тистів живописними портретами. У портреті головним стало зображення яскравих характерів, а в пейзажі — замилування могутністю природи.

В образотворчому мистецтві для романтизму було характерним розкріпачення від академічних канонів: ліризм, героїчна піднесеність, емоційність, прагнення до кульмінаційних, драматичних моментів.

Жанри живопису романтизму: історичні полотна, баталії, фантастичні картини, марина, портрет, пейзаж.

Імена титанів живопису романтизму: Ф. Г ойя, Е. Делакруа, І. Айвазовський.

Французька школа живопису романтизму — найбільш послідовна і прогресивна. її засновником став Теодор Жеріко — новатор у живописі, а визнаним главою — Ежен Делакруа. Заслуги школи: відкриття вільної динамічної композиції та яскравого насиченого колориту. Вони зображали героїчних людей, які протистояли природним чи соціальним стихіям.

Білинець Ксенія

KseniyaBilynets — 2022-04-25 10:54:23 UTC

Фредерік Шопен

Шопен – відомий композитор, який увійшов в історію. Його твори виконують в кращих концертних залах світу талановиті музиканти. Фредерік Шопен досі є прикладом для наслідування музикантів. Однак люди нечасто знають про композитора окрім його біографії. Насправді ж це була досить цікава і різностороння людина.

Цікаві факт про Шопена:

1. Свій перший полонез він написав у 8-річному віці.

2. Завдяки таланту Фредерік Шопен зміг поступити до Головної польської консерваторії.

3. Коли Шопен закінчував консерваторію в 19-річному віці, то йому записали в атестат наступне “Шопен Ф, студент 3-го курсу, винятковий талант, музикальний геній”.

4. Незважаючи на зовнішнє благополуччя, на думку фахівців, хлопчик з дитинства був серйозно хворий. У нього була одна з форм епілепсії. Під час нападів Шопену часто ввижалися страхітливі галюцинації.

5. Уже в двадцятирічному віці Шопен відвідував з гастролями Європу. Під час одного з таких виступів він вирішив більше повертатися до Варшави. У той період в Польщі проходили протести. Люди вимагали незалежності від Російської імперії. Шопен мав намір приєднатися до протестуючих. Але до того моменту, коли він повернувся з виступів на батьківщину, акції протесту вже були придушені російськими військами. Це мало свій вплив на творчість генія.

6. За словами музичних критиків, вальси Шопена відображають його життя в певний період. За ним можна простежити його шлях, побачити душевні переживання і тривоги. Сам же музикант говорив, що його композиції просякнуті сумом і мають відтінки жалості.

7. Свої музичні композиції Шопен створював спеціально для фортепіано. Саме він є автором відомого у всьому світі «Собачого вальсу». Однак в його творчості є і соната для віолончелі. Її автор присвятив своєму другові.

8. Найбільше Шопен любив писати вальси. Перший подібний твір він створив ще в сімнадцятирічному віці.

Гречаный Иван

2022-04-25 11:08:16 UTC

Ро́берт Шу́ман (нем. Robert Schumann^[1]; 8 июня 1810, Цвиккау — 29 июля 1856, Эндених^[2]) — немецкий композитор, педагог и влиятельный музыкальный критик, муж Клары Шуман. Широко известен как один из выдающихся композиторов эпохи романтизма. Его учитель Фридрих Вик был уверен, что Шуман станет лучшим пианистом Европы, но из-за болезни руки Роберту пришлось оставить карьеру пианиста и посвятить жизнь сочинению музыки.

Интересные факты про Роберта Шумана.
1.Имя Шумана носит международный конкурс исполнителей академической музыки, который так и называется - Internationaler Robert-Schumann-Wettbewerb. Впервые он состоялся в 1956 году в Берлине.
2.Существует музыкальная премия имени Роберта Шумана, учрежденная мэрией Цвиккау. Лауреатов премии чествуют, по традиции, в день рождения композитора - 8 июня. В их числе - музыканты, дирижеры и музыковеды, внесшие весомую лепту в популяризацию произведений композитора.
3.Шумана можно считать «крестным отцом» Иоганнеса Брамса. Будучи главным редактором «Новой музыкальной газеты» и уважаемым музыкальным критиком, он очень лестно отозвался о таланте молодого Брамса, называя его гением. Тем самым он впервые обратил на начинающего композитора внимание широкой публики.
4.Приверженцы музыкотерапии рекомендуют для спокойного сна слушать «Грезы» Шумана.
5.В подростковом возрасте Шуман под чутким руководством отца работал в качестве корректора над созданием словаря с латыни.

Станіславська Каріна

2022-04-25 11:14:17 UTC

Романтизм — ідейний рух у літературі й мистецтві, що виникає наприкінці XVIII (18) століття у Німеччині, Великій Британії й Франції, поширився на початку XIX (19) століття в Російській імперії, Польщі й Австрії, а з середини XIX (19) століття охопив інші країни Європи, а також Північної та Південної Америки.
У першій половині ХІХ (19)ст. романтизм просякнув усі сфери інтелектуальної діяльності людини. Загалом можна виокремити основні риси які були притаманні романтизмові як культурно-історичній епосі:

ідеалізація минулого як періоду гармонії та стабільності у суспільстві;
увага до індивідуального, суб'єктом історії виступає колектив — народ, нація, або, соціальна верства — наприклад, козацтво;
ідеалізація видатних героїв, які є представниками нації, висловлюють її прагнення;
художньо-емоційні методи пізнання, ірраціональний підхід, вчування в «дух епохи», інтуїція;
відмова від універсалізму історичного процесу, основним полем дослідження для істориків-романтиків стає національна історія.

Український романтизм охоплює період 20–60-х років XIX століття. Виникнення цього літературного напряму в Україні пов'язане з публікацією в 1827—28 pp. творів П. Гулака-Артемовського «Твардовський» і «Рибалка», з появою «Малоросійських пісень» М. Максимовича в 1827 р., а також створенням літературного гуртка І. Срезневського в Харківському університеті наприкінці 20-х pp. Українські романтики мали кілька своїх осередків: у Харкові діяли Л. Боровиковський, А. Метлинський, М. Костомаров; у Львові — М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький («Руська трійця»), М. Устиянович; у Києві — кирило-мефодіївці М. Костомаров (яким переїздить з Харкова), Т. Шевченко, П. Куліш. Романтики виступали проти нормативності класицистичного мистецтва, проти його канонів та обмежень. Як новий тип свідомості й ідеології, що охопив різні напрями людської діяльності (історію, філософію, право, політичну економію, психологію, мистецтво), романтизм був пов'язаний із докорінною зміною всієї системи світоглядних орієнтацій і цінностей.

Станіславська Каріна

2022-04-25 11:30:57 UTC

Класицизм — художній напрям (течія) у мистецтві та літературі XVII — початку XIX ст., для якого характерними є громадянська тематика, суворе дотримання певних творчих норм і правил.
Основні риси класицизму:

Зображення героїв позитивних (зразок для наслідування) або негативних (моральний урок читачам).
Дотримання в драматургії правила трьох єдностей: єдність дії (чітка композиція), єдність часу (один день), єдність місця (в одному місці).
Підкреслення в образах героїв однієї риси характеру (честь, обов’язок, хоробрість, лицемірство, жадібність тощо).
Конфлікт пристрасті (серця) і обов’язку (розуму) — розум перемагає.
Літературні жанри поділялись на «високі» (ода, трагедія, епопея, героїчна поема; величава, урочиста мова), «середні» (наукові твори, елегії, сатири; загальновживана мова), «низькі» (комедія, пісні, листи в прозі, епіграми; розмовний стиль).

Музика класицизму

2022-05-18 08:02:02 UTC

У середині 18-го століття Європа почала рухатися в сторону нового стилю в архітектурі, літературі, мистецтві — класицизму. Цей стиль прагнув наслідувати ідеали античності, головним чином Класичної Греції.

Епоху класицизму по праву вважають однією з найбільш значущих в історії музики. Вона подарувала нам багатьох не просто відомих, а видатних композиторів.

Класицизм відображав гармонійну впорядкованість світу і вершинне досягнення цього стилю — творчість представників так званої віденської класичної школи. До неї належать австрійські композитори Франц Йозеф Гайдн (1732-1809) і Вольфганг Амадей Моцарт (1756-1791), а також німецький композитор Людвіг ван Бетховен (1770-1827).

Риси класицизму:

раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів)
наслідування зразків античного мистецтва; нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів;
обов'язкове дотримання канонічних правил написання творів аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої-суспільної верстви;
встановлення ісрархії жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні;
поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, iдилія) та «низькі», «розважальні» (комедія, байка, eniграма).

Нікітенко Анна

Абраменко Марія

2022-05-23 10:16:23 UTC

Німецька школа наповнювала картини меланхолічністю, чуттєвістю у розмитих фарбах: К. Фрідріх, К. Блехеи, Ф. Рунге, К. Лессінг, К. Шпіцвег.

Англійський та американський живопис вирізнялися надуманістю пейзажних сюжетів: Дж. Констебл, Р. Бонінгтон, В. Блейк, Т. Коул, В. Маупт, Ф. Черч, А. Бірштадт.

Жанри живопису романтизму: історичні полотна, баталії, фантастичні картини, марина, портрет, пейзаж.

Імена титанів живопису романтизму: Ф. Г ойя, Е. Делакруа, І. Айвазовський.

Єгиптяни стали першим народом, який винайшов писемність. Перші пам’ятки єгипетської писемності написані ієрогліфами. Це найбільший внесок стародавніх єгиптян у світову цивілізацію та культуру.Основне з багатств Єгипту – Червоне море. По-перше, це найтепліше море, по-друге, в нього не впадає жодна річка, тому вода в ньому кристально чиста, а найголовніше це неймовірно красивий риф, який можна порівняти із Карибським басейном.Піраміда Хеопса — це єдине з «Семи чудес світу», яке збереглося до наших днів. Висота піраміди — 137,2 метра.Луксор – столиця древнього Єгипту, а також найбільший музей просто неба.Катання на Джип-сафарі поміж пустині на сході сонця точно Вам запам’ятається на все життя.Хургада, а саме регіон Сафага один з найкращих місць для серфінгу. Тут рівне узбережжя, відсутність сильних хвиль і частих припливів, а також «рівні» і часті вітри — все це якнайкраще сприяє навчанню, крім того розташовано безліч кайтшкіл.Єдина річка, яка є в Єгипті це — Ніл, уздовж якої живе 95% населення. Це 2 за розмірами найдовша річка у світі.365 календарних днів і 24-годинний день – також винахід древніх єгиптян.Гераклеон — давньоєгипетське місто, яке затонуло біля берегів Єгипту 1200 років тому. Місто було одним з найважливіших торгових центрів в районі Середземного моря, перш ніж воно зникло. Руїни загубленого міста були знайдені на глибині 9-ти метрів у Середземному морі біля міста Олександрія.З Курорта Шарм ель Шейх можна швидко добратися до Ізраїля.

2022-09-12 06:09:53 UTC

Порохненко Даша 8 -

Бровко Анастасії 8-а

2022-09-12 06:26:21 UTC

У Стародавньому Єгипті макіяж робили не тільки жінки, а й чоловіки. Фарба для очей була, як правило, зеленою (виготовлялася з міді) або чорною (зі свинцю). Єгиптяни вірили, що макіяж має цілющі властивості. Спочатку його використовували як захист від сонячних променів і лише потім як прикрасу.
Діти взагалі не носили ніякого одягу до настання підліткового віку. Теплий клімат робив одяг непотрібним. Дорослі чоловіки ходили у спідницях, а жінки – в сукнях.
Багаті єгиптяни носили перуки. Решта єгиптян мала довге волосся, іноді його заплітали в коси. Дітям до 12 років голови голили, залишаючи одну-єдину косу. Так робили для того, щоб у них не заводилися воші.
Древні єгиптяни вірили, що Земля плоска і кругла, а Ніл тече через її центр.
Перша піраміда (піраміда фараона Джосера, побудована близько 2600 року до н.е.) спочатку була обнесена муром заввишки 10 метрів. У стіні було 15 дверей, з яких відкривалася лише одна.

Дзигун Поліна 8-А

2022-09-12 06:31:13 UTC

● Піраміди стоять на території стародавнього кладовища в Гізі, що на протилежному від Каїра (столиці сучасного Єгипту) березі Нілу. Вчені відзначають, що всього за час існування давньоєгипетського царства було побудовано понад 100 пірамід, але до нас дійшла лише невелика частина.

● Найвідомішими є три піраміди — це піраміди Хеопса, Хефрена і Мікерина (вони мають і єгипетські імена — Хуфу, Хафра і Менкаура). До легендарних семи чудес світу формально відноситься тільки перша з цього списку. Однак всі вони таємничі і величні.

Коренкова Ксенія 8-А

2022-09-12 06:33:01 UTC

Єгипет – колиска цивілізації. Про Стародавній Єгипет ми знаємо, не так вже й мало – фараони і піраміди, кішки-богині, раби і величний Ніл.
Піраміди це грандіозний символ Єгипту. Загадкові, величні і самотні стоять вони серед пустелі сотні років.
У Стародавньому Єгипті піраміди виконували роль величезних гробниць. Вони будувалися для фараонів, щоб прославити їх і забезпечити їх щасливе загробне життя. На сьогоднішній день відомо 118 пірамід.
Піраміди Гізи охороняє Сфінкс – істота з тілом лева і головою людини. За віруваннями єгиптян могутні леви були охоронцями біля входу в потойбічне царство. Тому Сфінкс став охоронцем усипальниць сина, батька і діда.
Медицина в Стародавньому Єгипті була розвинена. При цьому виникнення хвороб пояснювалося демонами, які проникали в організм людини. Демони були різні, як і способи їх вигнання. Краще ніж жерці в цих питаннях ніхто розібратися не міг, тому першими лікарями були саме жерці. У жерців було багато обов’язків: молитися, готувати релігійні свята, охороняти храми, переписувати священні тексти і інші турботи.Для лікування і профілактики застосовували амулети, заклинання, татуювання, пахощі. Але застосовувалися і більш дієві засоби.
На високому рівні перебувала хірургія. Стародавні лікарі застосовували різні скальпелі, катетери, затискачі, пінцети, бинти. Розвинене було протезування. Уміло зроблені дерев’яні протези часта знахідка при розкопках.
Мистецтво Стародавнього Єгипту різноманітне, але чільну роль грала все ж архітектура, вершиною якої стали величезні піраміди, високі обеліски та храми.Головна відмінна риса мистецтва Стародавнього Єгипту – це монументальність, дотримання певних канонів, символічність, відсутність індивідуальності творця. Такі храми як Скельний храм Рамзеса II в Абу-Сімбелі, Храм Рамзеса, храм цариці Хатшепсут в Дейр-ель-Бахрі, Храм в Карнаці – це дивовижні приклади робіт давньоєгипетських архітекторів.
Живопис в Єгипті досягнув небувалих висот, при цьому також дотримувалися певні канони. Місцем розписів були стіни храму, де зображувалися як батальні, так і побутові сцени. Важливу роль грали кольори. Так червоний був символом зла, зелений уособлював молодість, жовтий позначав вічність. Фарби використовувалися мінеральні.
Зображуючи фараонів і інших високопоставлених осіб, художник завжди малював їх більшими по відношенню до інших учасників сцени. Лише з часом в мистецтві з’явилося зображення простих жителів Єгипту, рослинні орнаменти, тварини, художники стали працювати з півтонами.
Найбільш відомі розписи в гробниці Нефертіті, скульптури царевича Рахотепа і його дружини Нофрет (27 ст. до н. е.).

2022-09-12 06:34:47 UTC

Штик Анастасія 8-А
Стародавній Єгипет — цивілізація в стародавній Північній Африці, яка охоплювала територію в нижній течії річки Ніл на місці сучасної країни Єгипет. Стародавня єгипетська цивілізація сформувалась у процесі розвитку доісторичного Єгипту як єдине ціле близько 3100 р. до н. е

Сфінкс або Великий Сфінкс у Гізі (перекладі українською — Батько Жаху) — найдавніша монументальна скульптура на Землі, що збереглася до нашого часу, розташована на західному березі річки Ніл у Гізі поблизу сучасного Каїра. Це висічена з монолітної вапнякової скелі скульптура, що зображає сфінкса, котрий має тіло лева з головою людини. Вважається, що його обличчя та атрибути царської влади відповідають фараону IV династії

Єгипетські піраміди — найбільша архітектурна пам'ятка Стародавнього Єгипту, одне з семи чудес світу. Піраміди — це величезні кам'яні споруди пірамідальної, ступінчатої чи баштоподібної форми, збудовані як гробниці для фараонів Давнього Єгипту. Всього в Єгипті знайдено 118 пірамід (на 2008 рік).За іншими даними кількість пірамід, що збереглися, сягає 238.

Колмогорцев Олег 8-А

2022-09-12 06:36:16 UTC

Безліч єгипетських картин збереглися завдяки сухому клімату Стародавнього Єгипту. Картини створювали з наміром поліпшити життя покійному в потойбічному світі. Сцени, зображені на картині, представляли подорож в загробний світ і зустріч в потойбічному світі з божеством (суд Осіріса). Також часто зображували земне життя покійного, щоб допомогти йому займатися тим же в царстві мертвих.

Костюк Вікторія 8-А

2022-09-12 06:44:53 UTC

•Піраміда Хеопса площею 52900 кв. м. Складається вона з величезної кількості кам’яних плит вагою до 2,5 т. Зовні піраміди обробляли величезними кам’яними брилами і плитами, яких нині збереглося дуже мало поблизу піраміди Хефрена.
•Дахи багатьох будинків в Єгипті недобудовані, а у деяких і зовсім відсутні. Цей цікавий факт пояснюється тим, що поки у будинку немає даху, він по єгипетському законодавству вважається недобудованим, отже, за цей будинок можна не платити податок на нерухомість.
• Мумія фараона Рамсеса II має сучасний єгипетський паспорт. У 1974 році стан мумії став стрімко погіршуватися. Вчені вирішили вивезти її на обстеження в Париж. Для того, щоб скоротити бюрократичні зволікання і уникнути оформлення її вивезення як культурної цінності, мумії виготовили паспорт. У паспорті вказали ім'я фараона — Рамсес, а в графі «Професія» написали — «Король» і зробили позначку —«хворий».
• Перша піраміда (ступінчаста піраміда фараона Джосера, побудована близько 2600 року до н.е.) спочатку була обнесена муром заввишки 10 метрів. У стіні було 15 дверей. Тільки одна з них відкривалася.

2022-09-12 08:12:39 UTC

1.Сфінкс — найбільша статуя в світі

Довжина Великого Сфінкса — 72 метри, а висота — 20 метрів. Він і сьогодні вважається найбільшою статуєю в світі. Дивно, як в давнину вдалося побудувати таку гігантську скульптуру, яка простояла багато століть.

2. Сфінкса багато століть приховували піски

Сфінкс, частково прихований піском, 1871 р.

Єгипетська пустеля безжальна: довгий час вона зберігала Сфінкса під піском. Всьому причиною сильні вітри, так що скульптура була закопана в пісок по самі плечі. Вперше відкопати статую спробували при Тутмосе IV в XIV столітті до н. е. По груди Сфінкса очистили лише італійці в 1817 році, а повністю статуя здалася з піску менше століття тому — у 1925 році.

3. Сфінкс кілька разів втрачав частин тіла

Найвідоміша зникла частина Сфінкса — це ніс. Крім цього, під час реставрації у 1920-х роках статуя позбулася корони. Її відновили тільки в наступному десятилітті з м'якого вапняку. А ще в 1988 році у статуї відвалилася частина плеча вагою приблизно в 320 кілограмів.

4. Про зниклого носі

Ну і раз зайшла мова про ніс... найпоширеніша легенда: Наполеон Бонапарт під час військових дій наказав відбити статуї ніс. Однак пізніше з'ясувалося, що малюнки, зроблені приблизно за півстоліття до битви Наполеона, також зображують Сфінкса без носа. Так що ця загадка до сих пір не розгадана. Але багато вчених схиляються до того, що винні багатовікові вітри.

5. Колись у Сфінкса була борода

Фрагмент бороди Сфінкса в музеї

Так, колись Сфінкс був бородатим... З-за сильної ерозії дослідники її видалили, фрагменти бороди зберігаються в музеї в Каїрі і в Британському музеї. Правда деякі вважають, що бороду додали пізніше, коли статую намагався реставрувати Тутмос IV.

6. Сфінкс був кольоровим

В це слабо віриться, але до цих пір на обличчі статуї помітні залишки червоної фарби, а на тілі — синьою і жовтою. За багато століть фарба просто стерлася.

7. Будівництво Сфінкса так і не було закінчено

І ця теорія має право на існування: недалеко від Сфінкса були виявлені кам'яні блоки та інструменти. Так що будівництво статуї було призупинено з невідомих причин.
ШЕВЧУК КАРОЛІНА 8А

● Перша піраміда (ступінчаста піраміда фараона Джосера, побудована близько 2600 року до н.е.) спочатку була обнесена муром заввишки 10 метрів. У стіні було 15 дверей. Тільки одна з них відкривалася.

2022-09-12 10:08:56 UTC

● Піраміда Хеопса — це єдине з «Семи чудес світу», яке збереглося до наших днів. Висота піраміди — 146,6 метра. Піраміда Хеопса складається орієнтовно з 2,5 млн кам'яних блоків, які у свою чергу покладені у 203 яруси. Середня вага такого куба приблизно — 2,5 тонни, але трапляються і більші, вага яких доходить до 15 тонн.

Демчук Іван 8 В

Герлинг Люда

2022-09-12 10:13:55 UTC

Піраміда Хеопса — це єдине з «Семи чудес світу», яке збереглося до наших днів. Висота піраміди — 137,2 метра.
Луксор – столиця древнього Єгипту, а також найбільший музей просто неба.
Катання на Джип-сафарі поміж пустині на сході сонця точно Вам запам’ятається на все життя.
Хургада, а саме регіон Сафага один з найкращих місць для серфінгу. Тут рівне узбережжя, відсутність сильних хвиль і частих припливів, а також «рівні» і часті вітри — все це якнайкраще сприяє навчанню, крім того розташовано безліч кайтшкіл.
Єдина річка, яка є в Єгипті це — Ніл, уздовж якої живе 95% населення. Це 2 за розмірами найдовша річка у світі.
365 календарних днів і 24-годинний день – також винахід древніх єгиптян.

Савело Поліна 8-а

2022-09-12 10:49:41 UTC

Незважаючи на те, що точної дати будівництва сфінкса немає, вона все одно вважається найдавнішою в історії скульптурою. За деякими даними, спорудили його в XXVI столітті до н. е. при фараоні Хефрене (при ньому також побудували одну з пірамід Гізи). І багато вчені знаходять подібність обличчя статуї з особою Хефрена. Проте вже в 1950-х роках цю теорію поставили під сумнів: справа в тому, що підстава Сфінкса зазнала ерозії, ніби скульптура знаходилася довгий час у воді. А такий рівень опадів був зафіксований ще раніше — на рубежі IV-III тисячоліття до н. е.Довжина Великого Сфінкса — 72 метри, а висота — 20 метрів. Він і сьогодні вважається найбільшою статуєю в світі. Дивно, як в давнину вдалося побудувати таку гігантську скульптуру, яка простояла багато століть. Найвідоміша зникла частина Сфінкса — це ніс. Крім цього, під час реставрації у 1920-х роках статуя позбулася корони. Її відновили тільки в наступному десятилітті з м'якого вапняку. А ще в 1988 році у статуї відвалилася частина плеча вагою приблизно в 320 кілограмів

Прозорова Регіна 8-В

2022-09-12 12:37:42 UTC

● Найвідомішими є три піраміди — це піраміди Хеопса, Хефрена і Мікерина (вони мають і єгипетські імена — Хуфу, Хафра і Менкаура). До легендарних семи чудес світу формально відноситься тільки перша з цього списку. Однак всі вони таємничі і величні.

● Головна піраміда — піраміда Хеопса (Хуфу). Кожна сторона споруди має довжину 227 м. Початкова висота піраміди — 146 м, зараз — 137 м. Площа піраміди понад 50 тисяч квадратних метрів. Її внутрішні приміщення займають дуже невеликий обсяг — не більше 4% від всієї площі.

● Всі сторони практично симетричні — така точність дивує. Складається піраміда з 2.5 млн величезних блоків, кожен з яких важить не менше ніж дві тонни.

● До середини 19 століття піраміда Хеопса вважалася найбільшою спорудою на нашій планеті. За підрахунками Наполеона, кам'яних блоків з трьох пірамід Гізи вистачило б, що б оперезати усю Францію стіною висотою в три метри і товщиною в 30 сантиметрів.

● Піраміда Хафра (Хефрена) майже не поступається піраміді Хеопса. Вона трохи менша — 215 м в довжину і 143 у ширину, але через те, що розташовується на більш крутих схилах, вона здається більшою. У ній похований Хефрен — це син Хеопса.

шураева соня 8В Цікаві факти про мистецтво Стародавнього Єгипту

2022-09-12 12:45:00 UTC

1.Живопис в Єгипті досягнув небувалих висот. Місцем розписів були стіни храму, де зображувалися як батальні, так і побутові сцени. Важливу роль грали кольори. Так червоний був символом зла, зелений уособлював молодість, жовтий позначав вічність. Фарби використовувалися мінеральні.

2. Зображуючи фараонів і інших високопоставлених осіб, художник завжди малював їх більшими по відношенню до інших учасників сцени. Лише з часом в мистецтві з’явилося зображення простих жителів Єгипту, рослинні орнаменти, тварини, художники стали працювати з півтонами.

3. Найбільш відомі розписи в гробниці Нефертіті, скульптури царевича Рахотепа і його дружини Нофрет (27 ст. до н. е.).

Котова Діана 8-В

2022-09-12 12:45:12 UTC

Скульптура Стародавнього Єгипту — одна з найбільш самобутніх і строго канонічно розроблених галузей мистецтва Давнього Єгипту. Скульптура створювалася і розвивалася, щоб представити давньоєгипетських богів, фараонів, царів і цариць у фізичній формі. Існувало також безліч зображень Ка в могилах простих єгиптян, в основному з дерева, деякі з них збереглися. Статуї богів і фараонів ставили на загальний огляд, як правило, на відкритих просторах і поза храмів.

Статуї, як правило, зберігають первинну форму кам'яної брили (або шматка дерева), з якого вони висічені.

Існував дуже суворий канон створення давньоєгипетської скульптури: колір тіла чоловіка мав бути темніше кольору тіла жінки, руки сидячої людини повинні були бути виключно на колінах; існували певні правила зображення єгипетських богів. Так бога Гора слід було зображати з головою сокола, бога мертвих Анубіса — з головою шакала. Всі скульптури створювали відповідно до даного канону і проходження було настільки суворим, що майже за тритисячолітню історію існування Стародавнього Єгипту він не зазнав змін.

Сизько Анна 8в

2022-09-12 13:06:47 UTC

1.Давньоєгипетська архітектура вирізняється умовністю й одноманітністю. Це було пов'язано з тим, що видобуток каменю і його обробка перебувала в руках держави, методи роботи встановилися так міцно, що не змінювалися впродовж 3500 років.
2.Єгипетське будівельне мистецтво досягло своєї досконалості в епоху фараона Хуфу. Після цього методи будівництва ніяк не покращувалися, хоча в архітектурі виникли нові форми, а якість будівництва, в широкому сенсі, незмінно погіршувалася.
3.Існував дуже суворий канон створення давньоєгипетської скульптури: колір тіла чоловіка мав бути темніше кольору тіла жінки, руки сидячої людини повинні були бути виключно на колінах; існували певні правила зображення єгипетських богів.
4.Всі зображення в Стародавньому Єгипті яскраво розфарбовували.
5.Безліч єгипетських картин збереглися завдяки сухому клімату Стародавнього Єгипту.
6.Всі скульптури створювали відповідно до даного канону і проходження було настільки суворим, що майже за тритисячолітню історію існування Стародавнього Єгипту він не зазнав змін.
7.Статуї богів і фараонів ставили на загальний огляд, як правило, на відкритих просторах і поза храмів.
8.Скульптура створювалася і розвивалася, щоб представити давньоєгипетських богів, фараонів, царів і цариць у фізичній формі
9.Скульптура Стародавнього Єгипту одна з найбільш самобутніх і строго канонічно розроблених галузей мистецтва Давнього Єгипту.
10.В кінцевому підсумку справжня фреска не виходила і не використовувалася. Замість цього використовували фарбу на шарі висушеного пластиру, так звану «фреску a secco».

Цікаві факти про піраміду Хеопса

2022-09-12 14:15:31 UTC

1. Піраміда Хеопса з первісною висотою 146,6 м більше 3 тисяч років була найвищою спорудою на Землі, поки в першому десятилітті 1300-х років не було побудовано 160-метровий готичний Лінкольнский собор в Англії.

2. Спочатку піраміда, повна назва якої звучить як Ахет-Хуфу (в точному перекладі означає «Що Входить до небосхилу — це Хуфу»), була облицьована твердим білим вапняком. Її вершину вінчав позолочений камінь пірамідальної форми — пірамідіон (такі камені вінчали всі єгипетські піраміди, але до наших днів їх збереглося всього кілька). Завдяки такому облицюванню піраміда Хеопса виблискувала ніжним персиковим світлом. У 1168 облицювання з піраміди зняли жителі Каїра для побудови нових будинків після руйнівного набігу арабів.

3. Біля підніжжя Великої піраміди випадково при збиранні уламків каменів було виявлено дві герметично закупорені підземні камери. У них археологи знайшли так звані Сонячні тури — справжні єгипетські човни в розібраному стані з деревини ліванського кедра. Першу з камер виявили у 1955 році, а зібрали - у 1971. На ній знайшли сліди експлуатації, тому передбачається, що Хуфу плавав на цьому човні довжиною 43,3 м або до храмів уздовж нільських берегів, або його тіло перевозилося на човні з Мемфіса в Гізу.

Боличев Ілля 8-В

Ількович Дар‘я 8-В

2022-09-12 14:57:37 UTC

Мистецтво Стародавнього Єгипту — живопис, скульптура, архутектура та інші види мистецтва, які зародилися в Нільській долині близько 5000 років до н. е. і проіснували до 300 року н. е.

Живопис

Тематика давньоєгипетської живопису була переважно на релігійні теми – зображували богів і богинь, фараонів, сцени і сюжети з потойбічного світу. У гробницях малювали переважно земне життя померлого, щоб він міг робити в загробному царстві те, що робив і будучи живим.

Скульптури

Особливо відомими є піраміди Хеопса, Хефрена, Мікеріна, а також гробниця Нефертіті

Архітектура

•Великий Сфінкс у Гізі - Найдавніша монументальна скульптару на Землі, яка дійшла і до нашого часу.

•Голово Нефертіті - Один з найвідоміших мистецьких скарбів Давнього Єгипту та шедевр скульптури Амарнського періоду

Ярослав Орлович Піраміда хіопса—це одне из «Семи чудес світу», яке збереглося до наших днів. Висота піраміди — 146,6 метра. Піраміда Хеопса складається орієнтовно з 2,5 млн кам'яних блоків, які у свою чергу покладені у 203 яруси. Середня вага такого куба приблизно — 2,5 тонни, але трапляються і більші, вага яких доходить до 15 тонн. Мумія фараона Рамсеса II має сучасний єгипетський паспорт. У 1974 році стан мумії став стрімко погіршуватися. Вчені вирішили вивезти її на обстеження в Париж. Для того, щоб скоротити бюрократичні зволікання і уникнути оформлення її вивезення як культурної цінності, мумії виготовили паспорт. У паспорті вказали ім'я фараона — Рамсес, а в графі «Професія» написали — «Король» і зробили позначку — «хворий». Єгиптяни перші з людей, які винайшли писемність, ну і звичайно чорнило і папір. Перші подушки, на яких спали єгиптяни, наповнювалися дрібним камінням.

2022-09-12 15:59:36 UTC

Софія Шаповал 8-А

2022-09-12 16:46:12 UTC

Роль мистецтва у Стародавньому Єгипті була абсолютно іншою, ніж у сучасній культурі. На відміну від скороминущого земного життя, мистецтво було носієм буття вічного, головним засобом забезпечення безсмертя. Тому праця художників вважалася священнодією. Вони займали високе соціальне становище, часто були жерцями.

Монументальність форм — ось що перш за все впадає у вічі при знайомстві із самобутньою єгипетською культурою. Грандіозність архітектури царських поховань визначала стиль скульптури, стінопису, які складають єдиний ансамбль з архітектурним комплексом.

Всі зображення в Стародавньому Єгипті яскраво розфарбовували. Кам'яну поверхню готували до фарбування — грубий шар бруду з більш м'яким шаром гіпсу зверху, потім вапняк — і фарба лягала рівніше. Застосовувані пігменти були, як правило, мінеральними, щоб захистити зображення від сонячного світла. Склад фарби був неоднорідним — яєчна темпера, різноманітні в'язкі речовини і смоли. В кінцевому підсумку справжня фреска не виходила і не використовувалася. Замість цього використовували фарбу на шарі висушеного пластиру, так звану «фреску a secco». Зверху живопис покривали шаром лаку або смоли, щоб зберегти зображення надовго. Невеликі зображення, виконані в такій техніці, добре збереглися, хоча на великих статуях практично не зустрічаються. Найчастіше подібні методи застосовували при розфарбовуванні маленьких статуй, особливо дерев'яних.Безліч єгипетських картин збереглися завдяки сухому клімату Стародавнього Єгипту. Картини створювали з наміром поліпшити життя покійному в потойбічному світі. Сцени, зображені на картині, представляли подорож в загробний світ і зустріч в потойбічному світі з божеством. Також часто зображували земне життя покійного, щоб допомогти йому займатися тим же в царстві мертвих.В Новому Царстві разом з померлим стали ховати Книгу мертвих. Це вважалося важливим для загробного життя.Основними кольорами були червоний, синій, чорний, коричневий, жовтий, білий і зелений.

2022-09-12 17:52:18 UTC

Жванко Мирра 8В

Дерлюк Анна 8-А

2022-09-12 18:05:54 UTC

Стародавній Єгипет — одна з найдавніших держав на Землі і колиска цивілізації Середземномор'я. Країна-стрічка займала територію в нижній течії річки Ніл в північно-східній Африці.

Топонім Єгипет — грецького походження. Він походить від назви столиці стародавнього Єгипту Мемфісу — Хікупта (Хет-Ка-Птах, дім Ка Птаха). На початку 1 тис. до н. е., коли давні греки почали проникати в Єгипет, перше з великих міст, яке їм зустрілося, було Мемфіс на межі Дельти і долини Нілу. Його назву (одну з назв, позаяк «Мемфіс» також єгипетське слово) — «Хікупта» або на грецький манер «Айгюптос» греки згодом поширили на всю країну.[1].

Петрова Марія

2022-09-13 05:43:23 UTC

Цікаво, що майже у всіх будинках Стародавнього Єгипту не було дахів. Ні, не через відсутність дощів. Просто, коли споруда не мала даху, дім вважали недобудованим, а тому його жителі не платили податок на нерухомість.
✓ Єгипетські фараони нікому не дозволяли бачити їхнє волосся. Тому завжди носили корону або хустину «немез» — це та сама смугаста накидка на всесвітньо відомій масці Тутанхамона.
✓ Піраміда Хеопса в Гізі — єдине з Семи чудес світу, що збереглося до наших днів. Висота піраміди — 146,6 м. Піраміда Хеопса складається з 2,3 млн кам'яних кубів, покладених у 203 яруси. Середня вага такого куба — близько 2,5 т, але трапляються і більші, вага яких досягає 15 т.

Андрєєвої Марії 8-В

2022-09-13 07:30:33 UTC

Мистецтво Стародавнього Єгипту розвивалося понад 6 тис. років. Дивовижні пам'ятки архітектури, скульптури, живописи, декоративно-прикладного мистецтва сберегли до наших днів.

Олійник Дарь‘я 8-В клас

oleinikdaria — 2022-09-14 09:38:53 UTC

Мистецтво Стародавнього Єгипту було надзвичайно залежним від релігії, і це значною мірою уповільнювало його розвиток. Культові догмати вимагали канонізації художніх образів, суворого наслідування усталеним зразкам. Та попри все протягом тривалого періоду єгипетська художня культура розвивалась, відбиваючи і нові вимоги часу, і боротьбу різних соціальних верств.

Гетманський Богдан 8-А

2022-09-24 17:15:05 UTC

Назву «Єгипет» для мешканців берегів Нілу придумали греки.✓ Цікаво, що майже у всіх будинках Стародавнього Єгипту не було дахів. Ні, не через відсутність дощів. Просто, коли споруда не мала даху, дім вважали недобудованим, а тому його жителі не платили податок на нерухомість.✓ Єгипетські фараони нікому не дозволяли бачити їхнє волосся. Тому завжди носили корону або хустину «немез» — це та сама смугаста накидка на всесвітньо відомій масці Тутанхамона.Піраміда Хеопса в Гізі — єдине з Семи чудес світу, що збереглося до наших днів. Висота піраміди — 146,6 м. Піраміда Хеопса складається з 2,3 млн кам'яних кубів, покладених у 203 яруси. Середня вага такого куба — близько 2,5 т, але трапляються і більші, вага яких досягає 15 т.Величну піраміду звели в 2600 р. до н. е. І це були не прибульці. Єгиптянам вдалося транспортувати в Гізу кам’яні брили за 500 миль від міста. Але як?У порту Червоного моря, Ваді-аль-Джарфі, знайшли сувій папірусу віком 4500 р. Це був щоденник Мерера — наглядача елітних будівельників часів правління Хеопса. Він розповів, що тяжкі вапнякові блоки доставляли на дерев’яних човнах із Тури спеціально зведеними водними каналами, що вели до піраміди.

2022-09-25 14:49:59 UTC

Фургало Анжеліка

Стародавній Єгипет

2022-09-25 18:26:51 UTC

Вершини своєї могутності Єгипет досяг за часів Нового царства, коли він мав владу над Нубією і значною частиною Близького Сходу, після чого увійшов у період повільного занепаду. Упродовж історії Єгипет був завойований і підкорений низкою іноземних держав, зокрема гіксосами, лівійцями, нубійцями, ассирійцями, ахеменідськими персами, македонцями під проводом Александра Македонського. Грецьке Птолемейське царство, що утворилося після смерті Александра, правило Єгиптом до 30 р. до н. е., коли за часів Клеопатри воно зазнало поразки від Римської імперії і стало римською провінцією.

Ангеліна Чмельова 8-А.

Архітектура, скульптура, живопис Єгипту

2022-09-26 06:16:33 UTC

Скульптура Стародавнього Єгипту — одна з найбільш самобутніх і строго канонічно розроблених областей мистецтва Давнього Єгипту. Скульптура створювалася і розвивалася, щоб представити царів і цариць у фізичній формі. Існувало також безліч зображень в могилах простих єгиптян, в основному з дерева, деякі з них збереглися. Статуї богів і фараонів ставилися на загальний огляд, на відкритих просторах і поза храмів. Великий сфінкс в Гізі більш ніде не повторювався в натуральну величину, проте алеї з зменшеними копіями сфінкса та інших тварин стали неодмінним атрибутом багатьох храмових комплексів. Саме сакральне зображення бога перебувало в храмі, у вівтарній частині, в човні або барці, зазвичай з дорогоцінних металів, жодне таке зображення не збереглося. Збереглася величезна кількість різьблених статуеток — від фігур богів до іграшок і посуду. Такі фігурки робилися не тільки з дерева, але і з алебастру, дорожчого матеріалу. Дерев'яні зображення рабів, тварин та майна клали в гробниці для супроводу померлих у загробному світі.
Архітектура Стародавнього Єгипту
Культура і архітектура Стародавнього Єгипту до сих пір є певним історичним феноменом, легенди про неї передаються з покоління в покоління.
Що ж в першу чергу приходить на розум, коли мова заходить про Єгипет? Природно, стародавні піраміди і усипальниці того часу, які стали останнім притулком єгипетських фараонів. До сих пір важко усвідомити, як люди, не маючи абсолютно ніякої будівельної техніки та сучасних інструментів зуміли створити настільки унікальні архітектурні творіння.
Стародавні єгиптяни дійсно вірили, що після смерті людини існує буття в дещо іншій формі, тому досить трепетно ставилися до поховання собі подібних. Для знаті будувалися мастаби, для фараонів – величезні піраміди з маленькими камерами, яких було кілька. У кожну з камер опускалася мумія, укладена в саркофаг і забезпечена всіма тими предметами, які, на думку єгиптян, могли знадобитися людині для «вічного життя».
Особливо відомими є піраміди Хеопса, Хефрена, Мікеріна, а також гробниця Нефертіті.
Піраміда Хеопса площею 52900 кв. м. Складається вона з величезної кількості кам’яних плит вагою до 2,5 т. Зовні піраміди обробляли величезними кам’яними брилами і плитами, яких нині збереглося дуже мало поблизу піраміди Хефрена.
Дану піраміду створив архітектор Хеміун в XXVII ст. до н. е. поблизу Мемфіса, першої столиці Давнього Єгипту. Протягом 20 років величезна кількість людей готували кам’яні плити, обтесували їх і за допомогою канатів тягли до потрібного місця.
Тільки уявіть, наскільки трудомістким був даний процес і наскільки великої кількості фізичних сил він вимагав! У порівнянні з сучасним будівництвом, це було справжньою каторгою для робітників, проте єгиптяни анітрохи не нарікали на подібні умови, оскільки головною їхньою метою було створення усипальниці для вельмишановного ними правителя.
Піраміди фараонів будувалися заздалегідь, ще при житті.
Пропорції піраміди Хеопса є продуктом діяльності архітектора Хемиуна, який прекрасно знав математику. Піраміда Мікеріна є пізнім витвором давньоєгипетських архітекторів.
Також відома велика кількість храмів, які також є шедеврами архітектури, наприклад, храм Амона в Карнаці, у Фівах, храм в скелі Абу-Сімбел. Також давньоєгипетські творці створили безліч воістину унікальних скульптур, активно розвивалося містобудування.
Всі зображення в Стародавньому Єгипті яскраво розфарбовували. Кам'яну поверхню готували до фарбування — грубий шар бруду з більш м'яким шаром гіпсу зверху, потім вапняк — і фарба лягала рівніше. Застосовувані пігменти були, як правило, мінеральними, щоб захистити зображення від сонячного світла. Склад фарби був неоднорідним — яєчна темпера, різноманітні в'язкі речовини і смоли. В кінцевому підсумку справжня фреска не виходила і не використовувалася. Замість цього використовували фарбу на шарі висушеного пластиру, так звану «фреску a secco». Зверху живопис покривали шаром лаку або смоли, щоб зберегти зображення надовго. Невеликі зображення, виконані в такій техніці, добре збереглися, хоча на великих статуях практично не зустрічаються^[4]. Найчастіше подібні методи застосовували при розфарбовуванні маленьких статуй, особливо дерев'яних.

В Новому Царстві разом з померлим стали ховати Книгу мертвих. Це вважалося важливим для загробного життя.

Основними кольорами були червоний, синій, чорний, коричневий, жовтий, білий і зелений.

Мистецтво Стародавнього Риму

2022-09-26 06:51:31 UTC

Шевчук Кароліна 8А
Коренкова Ксенія 8А
Костюк Вікторія 8А

Петрова Марія та Дзигун Поліна 8-а

2022-09-26 06:53:43 UTC

Савело Поліна 8-а

2022-09-26 06:55:19 UTC

Бушева Поліна

2022-09-26 08:15:00 UTC

Пантеон ( др.-грец. πάνθειον , від др.-грец. πάντες - все і θεός - Бог) - так званий «Храм всіх богів», видатний пам'ятник історії та архітектури древнього Риму , побудований між 118 і 128 роками н. е.

Галаган Нікіта

2022-09-26 08:20:03 UTC

Офіційне його історичну назву – амфітеатр Флавіїв.
За деякими оцінками, якщо б Колізей був побудований в нинішній час, вартість будівництва склала б 39 мільйонів євро.
У минулому потрапити всередину Колізею можна було через один із 80 входів.
7 липня 2007 року він був включений в список «Нові сім чудес світу».
Це самий великий античний амфітеатр, коли-небудь побудований. В якості будівельних матеріалів використовувалися кам’яні блоки цементуюча суміш на зразок бетону.
Колізей зображений на монеті 5 євроцентів, яка карбується в Італії. Проте такі монети зустрічаються досить рідко, так як італійці люблять округляти ціни.
За роки занепаду Колізею він втратив близько 2/3 маси. Його стіни пішли на будівництво нових будинків поблизу нього, а частина залізних скоб, якими кріпилися камені, використовувалася в якості матеріалу для виготовлення зброї.

Лазу Артем, факти про живопис Эгипту

2022-09-26 09:39:16 UTC

95% території Єгипту це пустеля. Основна частина населення Єгипту проживає на 5% території.

● У Єгипті були вперше виготовлені замок і ключі до нього, гребінець і ножиці, макіяж і дезодорант, зубна щітка з пастою.

● Єдина ріка, яка є в Єгипті це — Ніл. Ніл ділить Єгипет на дві частини — Нижній Єгипет (дельта Нілу) і Верхній Єгипет (все, що вище за течією від Каїра). Верхній Єгипет — це в основному відсталі сільськогосподарські райони. Жителі Верхнього Єгипту з їх сільським укладом життя — об'єкт різноманітних жартів і анекдотів.

● У Стародавньому Єгипті макіяж носили не тільки жінки, а й чоловіки. Фарба для очей була, як правило, зеленою (виготовлялася з міді) або чорною (виготовлялася зі свинцю). Єгиптяни вірили, що макіяж має цілющі властивості. Спочатку макіяж в Єгипті використовувався як захист від сонячних променів і лише в другу чергу — як прикрасу.

● Основний дохід, Єгипет отримує як це не дивно зовсім не з туризму, а з мит, які стягуються із суден, що проходять по Суецькому каналу. Друга стаття доходу Єгипту це нафта, а туризм як джерело доходу займає тільки третє місце.

● Суецький канал нині є найбільшим у світі каналом. Він був побудований в 1869 році та з'єднав між собою Середземне і Червоне море.

● Асуанська гребля, зведена для того, щоб вберегти сільськогосподарські поля від розливів Нілу, — дуже масивна споруда. За кількістю витраченого на її будівництво матеріалу вона в 17 разів перевершує піраміду Хеопса.

● Дахи багатьох будинків в Єгипті недобудовані, а у деяких і зовсім відсутні. Цей цікавий факт пояснюється тим, що поки у будинку немає даху, він по єгипетському законодавству вважається недобудованим, отже, за цей будинок можна не платити податок на нерухомість.

● Мумія фараона Рамсеса II має сучасний єгипетський паспорт. У 1974 році стан мумії став стрімко погіршуватися. Вчені вирішили вивезти її на обстеження в Париж. Для того, щоб скоротити бюрократичні зволікання і уникнути оформлення її вивезення як культурної цінності, мумії виготовили паспорт. У паспорті вказали ім'я фараона — Рамсес, а в графі «Професія» написали — «Король» і зробили позначку — «хворий».

● Єгиптяни перші з людей, які винайшли писемність, ну і звичайно чорнило і папір.

● Перші подушки, на яких спали єгиптяни, наповнювалися дрібним камінням.

● Використання антибіотиків розпочалося в XX столітті. Але в народній медицині стародавнього Єгипту запліснявілі харчові продукти (наприклад, хліб з цвіллю) або просто ґрунт з цвіллю застосовувалися для лікування інфекційних захворювань ще 4 тисячі років тому.

Андрєєва Марія

2022-09-26 09:50:00 UTC

Актуальність дослідження античного мистецтва, як і античної культури, зумовлена тим, що саме культура Древної Греції та Риму заклала підвалини європейської культури. Антична цивілізація межувала зі стародавніми цивілізаціями Сходу — Єгиптом, Фінікією, Персією та ін., підтримувала з ними жваві торговельні та культурні контакти. Хоч антична культура, особливо у початковий період свого розвитку, чимало запозичила з більш розвинених на той час культур Сходу, вона була явищем глибоко оригінальним. У Давньогрецьких полісах сформувалася могутня духовна культура, яка справила великий вплив на розвиток цивілізації багатьох країн світу. Сьогодні ми використовуємо слова, поняття, назви, імена, вирази які дійшли до нас саме з культури Стародавньої Греції.

Цікаві Факти.Античність.

2022-09-26 10:06:47 UTC

Близько 1/3 населення деяких міст-держав були рабами.

Давньогрецька демократія, перша в світі, проіснувала всього 185 років.
За часів античності середня тривалість життя жінки становила 30-40 років. Деяким дітям навіть не давали ім’я доти, поки вони не пройдуть через найнебезпечніший період життя – дитинство.
Відкриття грецьких математиків, таких як Піфагор, Евклід і Архімед, до сих пір використовуються в математичних навчаннях сьогодні.
Демчук Іван

Цікаві факти про архітектуру, скульптуру, живопис Єгипту

2022-09-26 11:13:48 UTC

Скульптура Стародавнього Єгипту — одна з найбільш самобутніх і строго канонічно розроблених областей мистецтва Давнього Єгипту. Скульптура створювалася і розвивалася, щоб представити царів і цариць у фізичній формі. Існувало також безліч зображень в могилах простих єгиптян, в основному з дерева, деякі з них збереглися. Статуї богів і фараонів ставилися на загальний огляд, на відкритих просторах і поза храмів. Великий сфінкс в Гізі більш ніде не повторювався в натуральну величину, проте алеї з зменшеними копіями сфінкса та інших тварин стали неодмінним атрибутом багатьох храмових комплексів. Саме сакральне зображення бога перебувало в храмі, у вівтарній частині, в човні або барці, зазвичай з дорогоцінних металів, жодне таке зображення не збереглося. Збереглася величезна кількість різьблених статуеток — від фігур богів до іграшок і посуду. Такі фігурки робилися не тільки з дерева, але і з алебастру, дорожчого матеріалу. Дерев'яні зображення рабів, тварин та майна клали в гробниці для супроводу померлих у загробному світі.
Архітектура Стародавнього Єгипту
Культура і архітектура Стародавнього Єгипту до сих пір є певним історичним феноменом, легенди про неї передаються з покоління в покоління.
Що ж в першу чергу приходить на розум, коли мова заходить про Єгипет? Природно, стародавні піраміди і усипальниці того часу, які стали останнім притулком єгипетських фараонів. До сих пір важко усвідомити, як люди, не маючи абсолютно ніякої будівельної техніки та сучасних інструментів зуміли створити настільки унікальні архітектурні творіння.
Стародавні єгиптяни дійсно вірили, що після смерті людини існує буття в дещо іншій формі, тому досить трепетно ставилися до поховання собі подібних. Для знаті будувалися мастаби, для фараонів – величезні піраміди з маленькими камерами, яких було кілька. У кожну з камер опускалася мумія, укладена в саркофаг і забезпечена всіма тими предметами, які, на думку єгиптян, могли знадобитися людині для «вічного життя».
Особливо відомими є піраміди Хеопса, Хефрена, Мікеріна, а також гробниця Нефертіті.
Піраміда Хеопса площею 52900 кв. м. Складається вона з величезної кількості кам’яних плит вагою до 2,5 т. Зовні піраміди обробляли величезними кам’яними брилами і плитами, яких нині збереглося дуже мало поблизу піраміди Хефрена.
Дану піраміду створив архітектор Хеміун в XXVII ст. до н. е. поблизу Мемфіса, першої столиці Давнього Єгипту. Протягом 20 років величезна кількість людей готували кам’яні плити, обтесували їх і за допомогою канатів тягли до потрібного місця.
Тільки уявіть, наскільки трудомістким був даний процес і наскільки великої кількості фізичних сил він вимагав! У порівнянні з сучасним будівництвом, це було справжньою каторгою для робітників, проте єгиптяни анітрохи не нарікали на подібні умови, оскільки головною їхньою метою було створення усипальниці для вельмишановного ними правителя.
архітекторі
Піраміди фараонів будувалися заздалегідь, ще при житті.
Пропорції піраміди Хеопса є продуктом діяльності архітектора Хемиуна, який прекрасно знав математику. Піраміда Мікеріна є пізнім витвором давньоєгипетських архітекторів.
Також відома велика кількість храмів, які також є шедеврами архітектури, наприклад, храм Амона в Карнаці, у Фівах, храм в скелі Абу-Сімбел. Також давньоєгипетські творці створили безліч воістину унікальних скульптур, активно розвивалося містобудування.
Всі зображення в Стародавньому Єгипті яскраво розфарбовували. Кам'яну поверхню готували до фарбування — грубий шар бруду з більш м'яким шаром гіпсу зверху, потім вапняк — і фарба лягала рівніше. Застосовувані пігменти були, як правило, мінеральними, щоб захистити зображення від сонячного світла. Склад фарби був неоднорідним — яєчна темпера, різноманітні в'язкі речовини і смоли. В кінцевому підсумку справжня фреска не виходила і не використовувалася. Замість цього використовували фарбу на шарі висушеного пластиру, так звану «фреску a secco». Зверху живопис покривали шаром лаку або смоли, щоб зберегти зображення надовго. Невеликі зображення, виконані в такій техніці, добре збереглися, хоча на великих статуях практично не зустрічаються[4]. Найчастіше подібні методи застосовували при розфарбовуванні маленьких статуй, особливо дерев'яних.
Безліч єгипетських картин збереглися завдяки сухому клімату Стародавнього Єгипту. Картини створювали з наміром поліпшити життя покійному в потойбічному світі. Сцени, зображені на картині, представляли подорож в загробний світ і зустріч в потойбічному світі з божеством (суд Осіріса). Також часто зображували земне життя покійного, щоб допомогти йому займатися тим же в царстві мертвих.
В Новому Царстві разом з померлим стали ховати Книгу мертвих. Це вважалося важливим для загробного життя.
Основними кольорами були червоний, синій, чорний, коричневий, жовтий, білий і зелений.

Мамин Ігор 8-Б

2022-09-26 12:41:43 UTC

Провідним видом мистецтва Стародавнього Єгипту була архітектура, а всі інші види певним чином залежали від неї. У Єгипті вже на початку III тисячоліття до н.е. складається монументальна архітектура. Причому майже не збереглося громадських будівель, проте безліч – поховальних споруд і храмів.

oleinikdaria — 2022-09-26 15:02:31 UTC

Саме зацікавленість людиною, ствердження її величі та краси, не тільки тілесної, але і краси почуттів, думок, дій найбільш повно реалізовані в мистецтві Давньої Греції. В образах Аполлона, Афіни, Геракла, Тезея втілюються уявлення давніх греків про типові та досконалі якості людини. В цих образах абсолютизується велич розуму, закону, гармонії як якостей, що перемагають у героїчній боротьбі нерозумне, звірине, стихійне. У грецькій міфології природа дружелюбна і зрозуміла, хоча в ній є темні та грізні сили. Але людина може з успіхом протистояти їм. У тому, що грецьке мистецтво орієнтувалося на людину, співвідносило себе з нею і встановлювало особливий зв'язок людини зі світом, проявляється його гуманізм.
олійник даша, 8-В

Бровко Анастасія 8-а

2022-09-28 10:39:34 UTC

1. Офіційний День народження Риму – 21 квітня (місто засноване в 753 році до н.е.). В цей день проводяться показові гладіаторські бої, влаштовуються бенкети та паради.

2. У новенького свіжозбудованого Колізею був дах. І взагалі ця будівля настільки продумана, що 70 тисяч глядачів (а саме стільки вміщав Колізей) могли покинути арену за 3 хвилини!

3. В Стародавньому Римі була своя промо-продукція. Біля Колізею можна було купити тваринний жир та піт кращих гладіаторів. Потім з цих компонентів прекрасні панянки робили парфуми.

4. В часи свого розквіту в Римі проживало близько 1 мільйона жителів. Після падіння імперії їх залишилось близько 50 тисяч. В сучасному Римі налічується приблизно 2,7 млн. мешканців.

5. Обов’язковим гостем на похоронах знаті у Стародавньому Римі був клоун – архімім. Він йшов за труною і імітував поведінку покійного. Іноді актора навіть вдягали в одяг померлого для більшої правдоподібності.

6. У давньоримських жінок не було імен. Вони мали лише родове ім’я, наприклад, Юлія з роду Юліїв. Якщо дівчат в сім’ї було кілька до імені додавали порядковий номер: Сегунда (друга), Терція (третя) і т.д.

7. Дівчатка виходили заміж рано – в 13-14 років. Класичне вбрання нареченої складалось з плаття шафранового кольору та яскраво-рудої фати.

8. Жінки в Стародавньому Римі обожнювали фарбувати волосся. У фаворі був рудий колір та блонд. А в хід йшли всі підручні засоби: попіл, шафран, хна.

9. Римські чоловіки цілували своїх дружин в губи, приходячи додому. Але романтиками вони не були, просто так жінки перевіряли чи зловживали їх благовірні вином, поки їх не було поруч.;))

10. Бетон винайшли римляни.

11. Вираз «Гроші не пахнуть» родом з Риму. Він виник, коли імператор Веспасіан ввів податок на громадські вбиральні.

12. Перший в світі торговий центр також збудували римляни за часів імператора Траяна. Він мав кілька рівнів і понад 150 торгових точок з їжею та одягом.

13. У Римі лівші вважалися нещасливими.

14. Якщо говорити про цікаві місця в Римі, то найбільші римські терми Каракали (збудовані в ІІІ ст. до н.е.) займали 11 га, тут з комфортом могло купатись 1600 людей одночасно.

15. На старому кладовищі Братів Капуцинів кілька склепів оздоблено кістками ченців. Вчені вважають, що там використано кістки щонайменше 400 монахів.

16. Італійці настільки люблять пасту, що у Римі є велетенський музей макаронних виробів, який займає аж 11 кімнат!

17. В Італії число 17 вважається нещасливим. Точно не відомо, звідки пішло це повір’я, але існує теорія, що це пов’язано з написами на могилах древніх римлян – «VIXI», що перекладається як «Я жив» або «Моє життя скінчилося». Якщо виразити напис римськими цифрами, то і вийде VI + XI = 6 + 11 = 17.

18. Щорічно традиція кидати монети у фонтан Треві приносить місту «дохід» на загальну суму близько 700 000 євро. Виловлені гроші йдуть на благодійність.

19. Купол Пантеону в Римі більший за купол собору Святого Петра у Ватикані. Його діаметр – 43 метри. До того ж це найбільший неармований бетонний купол у світі.

20. У Римі існує закон, який дозволяє котам жити практично в будь-якому вподобаному ними місці. Диких котів у місті справді багато. А на площі Торре-Анджентіна є святилище котів серед руїн чотирьох республіканських храмів.

театр Греції

2022-09-30 10:58:50 UTC

Театр Греції має чи не найдавніші традиції у світі, він виник у Стародавніх Афінах із культу бога родючості, виноградарства, а від так веселощів, Діоніса, майже одночасно із зародженням афінської демократії. У сучасній Греції історію та традиції давньогрецького театру продовжують переважно Національний театр Греції (місто Афіни), Національний театр Північної Греції (місто Салоніки) та дослідники театру.

Темураєва Поліна 8-Б

2022-10-03 09:31:30 UTC

Сфінкс — найбільша статуя в світі

Сфінкса багато століть приховували піски

Сфінкс, частково прихований піском, 1871 р.

Темураєва Поліна 8-Б

2022-10-03 10:32:55 UTC

Пожалуй, одним из гениальных решений стало облегчение конструкций: 240 внушительных арок в три яруса, облицованных с внешней стороны травертином, окружают бетонно-кирпичный эллипс, длина которого 188 м, ширина 156, а высота составляет 57 м. Это настоящий переворот в мировом строительстве, ведь были изобретены бетонные блоки и кирпичи из терракоты. Надо заметить, что кирпичей потребовалось примерно 1 миллион штук.

Коренкова Ксенія 8-А

2022-10-05 13:13:14 UTC

Будівництво мостів, естакад і шляхопроводів практикувалося в багатьох стародавніх державах. Покласти на таку конструкцію трубу або відкритий жолоб для проводу води пробували і в Греції, і на Сході, проте найбільше поширення водоводи такого типу отримали в античному Римі. Деякі з них збереглися і до наших днів. Вони не тільки є пам 'ятками архітектури, але ще й перебувають у чинному стані.

Інше питання, чому вони набули такого поширення. На той момент вже існували в теорії і на практиці напірні трубопроводи для поставок води, були системи, побудовані за принципом сифону.

Римський акведук - що це таке? Стародавні конструктори обрали для свого водопостачання гравітаційну самопливну систему. Велика частина цих акведуків були прокладені на висотних опорах. В окремих місцях їх висота становила до п 'ятдесяти метрів.
Акведук - це дійсно грандіозна архітектурна споруда. Недарма за однією з легенд, авторство всесвітньо відомої арочної конструкції в Сеговії приписують дияволу. Ніби це він побудував грандіозну споруду в обмін на закладену душу дівчини. Але вона вчасно схаменулася і вимолила у Всевишнього прощення. Той не дав закінчити будівництво. Диявол не встиг покласти всього один камінь. Городяни спільно доробили роботу і після освячення запустили водопровід в дію.

Театр Греції

2022-10-05 15:04:03 UTC

Дерлюк Анна

2022-10-06 09:56:47 UTC

Одним із найбільш наочних способів дізнатися більше про будь-яку історичну епоху, життя людей у певній місцевості чи приналежних до різних соціальних станів є мистецтво. В особливості це стосується живопису. Адже всі великі події, радісні й трагічні, реальні й вигадані, були втілені на полотнах різноманітних художників. Щобільше, часом картини бувають красномовнішими, ніж може здатися на перший погляд.

Марселіно Санс де Суатола - археолог з Іспанії був першим, хто показав світу перші прояви мистецтва. У 1879 році він відкрив Альтаміра, досить давню печеру, в якій і була знайдена поліхромна живопис, однак йому чомусь не тільки не повірили, але і висунули звинувачення в тому, що він сам підробив ці творіння. І тільки коли у Франції археолог Ласко в 1940 зробив подібне відкриття, знайшовши ще більш старовинну печеру з такими ж творами, яку співвіднесли до 17-15 тис. До н.е., з Марселіно були зняті всі звинувачення, але на жаль - посмертно

Котова Діана 8-в

2022-10-08 14:23:26 UTC

1.Колізей вміщав близько 50000 глядачів.

2. Колізей було побудовано імператором Веспасианом. Дата будівництва Колізею 72-80 рік н.е.

3. Колізей — еліптична будівля, найграндіозніший античний амфітеатр: довжина його зовнішнього еліпса дорівнює 524 м, велика вісь — 187,77 м, мала вісь — 155,64 м, довжина арени — 85,75 м, її ширина 53,62 м; висота його стін — від 48 до 50 метрів.

4. Колізей має понад 80 входів.

5. На арені Колізею існує 36 пасток.

6. У 847 та 1231 роках землетруси дуже сильно пошкодили Колізей.

Чмельова Ангеліна 8-а

2022-10-08 17:46:44 UTC

ЦІКАВЕ ПРО ЖИВОПИС
Живо́пис (маля́рство, фр. — вид образотворчого мистецтва, пов'язаний з передачею зорових образів нанесенням фарб на тверді або гнучкі поверхні, а також твори мистецтва, створені таким способом.

Навчання живопису це процес становлення індивідуальної здатності усвідомлювати сприйняте і усвідомлено творити ціннісну предметність естетичної складової людської культури, що найбільш значиме в аспекті особового самовдосконалення. У цих процесах естетичне мислення виступає найважливішим фактором. Оскільки всі форми суспільної діяльності людини здійснюються за посередництва мислення, неважко передбачити, що мистецтво творчого підходу не може бути в цьому відношенні виключенням.

Мистецтво черпає свій зміст зі всієї повноти і складності життя. Різноманіття і різновиди способів освоєння об’єктивності відрізняє мистецтво від інших форм суспільної свідомості. Феномен мислення виступає лише як один з властивих мистецтву способів зв’язку творчості з дійсністю, а творчий процес художника розглядається як взаємодія мислення художника з естетичною дійсністю, тобто із специфічним об’єктом художньо-естетичного освоєння.

Художник здійснює активний перехід від простого перенесення на аркуш або полотно видимих зображень до аналітичного зіставлення різної інформації про предмет, форму і простір. У живопису найчастіше спрощується протиріччя між тривимірністю матеріально-просторового світу і двомірною площиною аркуша.

Художні стилі

innadimitrova_7115 — 2022-10-09 08:51:16 UTC

Боличев Ілля 8-В

2022-10-09 09:17:46 UTC

Цікаві факти про Античність:
1.Шлюб за домовленістю — не рідкість і сьогодні, проте в античні часи вони були особливо поширені. У Стародавній Месопотамії шлюб був швидше бізнесом, ніж романтичними стосунками. Наприклад, дівчат у підлітковому віці продавали за високу ціну чоловікам-вавилонянам.
2.Поки дівчаток видавали заміж, на хлопчиків чекала сувора доля служби в армії. Справа ця була нелегкою і сильно тренувала витривалість, адже, як відомо, римська армія була однією з найжорсткіших.
3.Греки часто обідали, лежачи на боці.
4.У Стародавній Греції винайшли йо-йо, яка вважається другою найстарішою іграшкою у світі після ляльки.
5.Близько 1/3 населення деяких міст-держав були рабами.
6.Давньогрецька демократія, перша у світі, проіснувала лише 185 років. 7.Римляни копіювали більшу частину грецької культури, включаючи їх богів, архітектуру, мову і навіть те, як вони їли! 8.За часів античності середня тривалість життя жінки становила 30-40 років. Деяким дітям навіть не давали ім’я доти, доки вони не пройдуть через найнебезпечніший період життя — дитинство.
9.У Стародавньому Єгипті, щоб опанувати навички читання, письма та арифметики, потрібно було мати чималі грошові запаси. У Стародавній Греції базова освіта була безкоштовною і доступною для всіх, а ось щоб пізнати, наприклад, риторику і філософію, потрібно було платити.
10.Відкриття грецьких математиків, таких як Піфагор, Евклід та Архімед, досі використовуються в математичних навчаннях сьогодні.
11.Далеко не факт, що у Спарті хворих та слабких немовлят скидали з обрива: переконливих доказів досі не знайдено. Деякі дослідники вважають, що це греки розповсюджували про суперників-спартанців плітки.

Селютіна Дар'я 8-А. Чому античні статуї білі? Не так давно вчені провели ретельний аналіз декількох скульптур, що відносяться до античної епохи. Вони чергували ультрафіолетові і інфрачервоні промені, по черзі направляючи їх на поверхню.Використовуючи сучасне обладнання вони зуміли знайти частинки речовин, які є компонентами фарби того часу.Більш точні дослідження дозволили довести, що насправді, античні статуї спочатку виготовлялися кольоровими. Коли скульптор закінчував роботу з контурами, починався процес нанесення фарб на поверхню. Причому художник намагався максимально детально прикрасити статую. Прорисовувалися особа, одяг, тіло і інші елементи. У підсумку, виходила кольорова фігура.Цікавий факт: В античні часи скульптури прикрашали, оскільки діяв простий принцип - чим яскравіше, тим багатшими. Тому вельможі і великі землевласники намагалися зробити свої особняки якомога більше кольоровими.Однак з плином часу і з-за погодних, умов фарба зі статуй злазила і повністю зникала з поверхні. Що цікаво, до епохи класицизму твори мистецтва доходили вже білими, і скульптори, які жили в цей час, не завдавали на свої статуї фарби, оскільки вважали такий підхід канонічним

2022-10-09 11:55:28 UTC

Селютіна Дар'я 8-А. Чому в античних скульптур порожні очі?

2022-10-09 11:58:03 UTC

Сфінкс

2022-10-09 14:26:25 UTC

Створити свій історичний посуд

innadymytrova71 — 2022-10-09 16:21:24 UTC

- Зайти за посиланням
- Опрацювати покроково інструкцію
- Скопіювати посилання на готову роботу
- Додати свою роботу на віртуальну дошку
Бажаю вам успіху!

2022-10-09 16:28:37 UTC

Античність – сукупність проявів культури древніх греків і римлян, які з епохи Відродження прийнято вважати класичними

Архутектура Античності

Одним із найвеличніших досягнень грецького зодчества були храми. Древні руїни храмів відносяться до епохи архаїки , коли замість дерева як будівельного матеріалу стали використовувати вапняк і білий мармур.

У грецькій архітектурі панувало три стилі: доричний, іонічний, коринфський. Найдревнішим був доричний, він був простим і могутнім.

Скульптура Античності

Це вид образотворчиго мистецтва , що передає об‘ємне зображення матеріальних предметів через їх пластичну характеристику. Твори скульптури виконують із твердих або пластичних матеріалів.

Живопис Античності

В античну епоху живопис, що виступав в художній єдності з архітектурою і скульптурою і що прикрашав храми, житла, гробниці і інш. споруди служила не тільки культовим, але і світським цілям. Розкрилися нові, специфічні можливості живопису, що дає широке по тематиці відображення дійсності.

Ільковия Дар‘я 8-В

У грецькій архітектурі панували три стилі: доричний, іонічний, коринфський. Найдавнішим з них був доричний стиль, який склався вже в епоху архаїки. Він був мужнім, простим і потужним. Назву він отримав від доричних племен, які його створили. Сьогодні збереглися частини храмів білого кольору: фарба, яка їх покривала, з часом обсипалася. Колись їх фризи і карнизи були розфарбовані в червоний і синій кольори.Іонічний стиль архітектури Стародавньої Греції виник в іонійських областях Малої Азії. Звідси ж він проник у власне грецькі області. У порівнянні з доричним колони іонічного стилю більш ошатні і стрункі. Кожна колона має свою основу - базу. Середня частина капітелі нагадує подушку з закрученими в спіраль кутами, так званими волютами.В епоху еллінізму, коли архітектура почала прагнути до більшої пишності, частіше за все стали використовувати коринфські капітелі. Вони багато прикрашені рослинними мотивами, серед яких переважають зображення листя аканта.Сталося так, що час пощадив найстаріші доричні храми головним чином за межами Греції. Кілька таких храмів збереглося на острові Сицилія і в Південній Італії. Найвідоміший з них - храм бога моря Посейдона в Пестумі, неподалік від Неаполя, який виглядає дещо ваговитим і приземистим. З ранніх доричних храмів в самій Греції найбільш цікавий нині в руїнах храм верховного бога Зевса в Олімпії - священному місті греків, звідки ведуть свій початок Олімпійські ігри.

2022-10-09 19:29:05 UTC

Фургало Анжеліка 8-В

Цікаві факти про Ареса

2022-10-09 19:56:37 UTC

Арес один з дванадцяти грецьких олімпійських богів і син Зевса та Гери. Часто Ареса ототожнюють з римським богом війни Марсом, але як правило Арес уособлює негативні аспекти війни такі як вбивства та грабунок, а Марс символізує військову звитягу та перемогу.

1. В культурі стародавньої Греції до Ареса було переважно негативне ставлення і культ бога війни був менш популярний ніж культ інших олімпійських богів. В міфах Ареса хоч і пов'язували з війною, його часто зображували боягузом.
2. Ареса не любили навіть батьки через його надмірну жорстокість, імпульсивність та невгамовну спрагу крові. Зевс не раз погрожував скинути сина в глибини Тартару як недостойного для пантеону богів.

Герлінг Люда 8-В

Античність

2022-10-10 09:44:45 UTC

Античність — поняття всесвітньої історії, культурології, філософії, мистецтвознавства тощо, співвіднесене з епохою Стародавнього світу. Багатозначний термін:
1) У найширшому розумінні — древність, старовина;
2) Історія формування й розвитку рабовласницьких держав Стародавнього світу (від виникнення міст і писемності; прибл. від 3,5 тис. до н. е. — до перш. пол. 1 тис. н. е.), включно з Межиріччям, Стародавнім Єгиптом, Ассирією, Вавилоном, Мідією, Давньою Персією, Стародавньою Грецією, Стародавнім Римом тощо;
3) Пам’ятки історії та культури періодів архаїчної та класичної Греції, еллінізму і Римської імперії, а також земель (колоній і провінцій), що перебували під їхнім впливом;
4) Особлива культурно-історична епоха, що охоплює часи зародження, розквіту та занепаду цивілізацій стародавніх Греції та Риму (т. з. греко-романського світу).
Прозорова Регіна 8-в

Пам'ятки мистецтва Північного Причорномор'я і Скіфії

2022-10-10 10:05:25 UTC

Увесь світ захоплюється скарбами південноукраїнських степових «пірамід», сповнених загадок стародавньої цивілізації — Скіфського царства.

Хто ж такі скіфи? Упродовж століть ці войовничі кочові племена, які прийшли з Азії, панували на просторах нашої країни. Столицею скіфської держави був Неаполь Скіфський (розташований на околиці сучасного м. Сімферополя).

Майже одночасно зі скіфами в Північному Причорномор'ї з'явилися колонізатори з Греції (з VІ ст. до н. е.). Вони засновували на узбережжі Чорного та Азовського морів поліси, а саме: Ольвію (на Бузькому лимані, Миколаївська обл.), Тіру (нині м. Білгород-Дністровський), Херсонес (на території сучасного м. Севастополя), Пантікапей (нині м. Керч). Колонії швидко розвивалися і ставали носіями культури Еллади в нашому краї.

Скіфи налагодили з греками-переселенцями продуктивне творче партнерство, у результаті якого виникло оригінальне поєднання витонченої античної майстерності й неповторного колориту культури давніх кочовиків. Отже, скіфська культура формувалася на перехресті Заходу і Сходу. Про високорозвинену цивілізацію скіфів згадував історик античності Геродот. Збереглися залишки архітектурних споруд, кам'яні статуї воїнів, які в народі прозвали «скіфськими бабами», зброя та обладунки, посуд, золоті ювелірні вироби.

Скіфи вважали, що золото має магічні властивості, тому предмети із цього металу слугували оберегами. Головні убори, пояси, одяг, взуття скіфи прикрашали пластинками-аплікаціями із золота. На них надзвичайно реалістично зображені тварини: коні, олені, лосі, гірські козли, пантери тощо. Фантазія митців яскраво виявилася в анімалістичних образах крилатих левів, грифонів з орлиними головами, сирен, сфінксів та інших міфологічних істот. Такі стилізовані вироби — взірці так званого скіфського «звіриного стилю». Оригінальні зображення виконували в техніці невисокого рельєфу за допомогою лиття, кування, тиснення, карбування. У багатофігурних композиціях також можна спостерігати сюжети з життя скіфів (полювання, повсякденна праця, епізоди битв, ритуали).

Робота Демчука Івана 8-В

Лазу Артем

2022-10-10 10:30:43 UTC

1. Скіфи — народ, що жив на території теперішньої України протягом VII ст. до н.е.—III ст. н.е. Такого довголіття не знав жодний стародавній народ, що перебував на території нашої Батьківщини.

2. Виявляється, що прозорим склом на території України користувалися ще скіфи. Такий факт установлено при розкопках Товстої Могили, де знайшли уламки скляного посуду. До цього вважалося, що прозоре скло вперше з'явилося в Україні принаймні на 200 років пізніше.

3. Перший на території нашої країни "перепис населення" зробив скіфський цар Аріант, прагнучи полічити кількість своїх підлеглих. Під страхом смертної кари він наказав всім дорослим чоловікам своєї держави принести по бронзовому вістрю стріли. Їх виявилося так багато, що цар вирішив спорудити з них собі пам'ятник. Він звелів розплавити вістря і відлити мідну посудину, яку було встановлено в священній місцевості Єксампеї, десь між Дніпром і Південним Бугом. Посудина ця вміщувала 600 амфор (щонайменше 6 тис. літрів), а товщина її стінок становила 6 пальців.
4. Скіф признавався воїном лише після першого вбивства ворога. Також при першому вбивстві скіфу належало випити кров ворога. До цього йому навіть і не можна було сідати за один стіл з іншими скіфами-воїнами.
5.Головною зброєю скіфів був лук, який міг пустити стрілу на 70м. Полюючи на птахів, скіфи користувалися тонким наконечником стріли, щоб цілитися в очі. Однак, коли вони стріляли у ворогів, скіфи використовували колючі наконечники стріл, призначені для розриву рани на виході. Вони також варили отрути для наконечників стріл (змішували зміїну отруту, гнилу людську кров та, щоб прискорити зараження, гній).

Коренкова Ксенія 8-А

2022-10-10 10:36:30 UTC

Пектораль із Товстої могили — пектораль (нагрудна прикраса) скіфського царя IV століття до н. е

Вага — 1150 г, діаметр — 30,6 см, зроблена із золота 958 проби

Золота пектораль з Товстої Могили є неперевершеним шедевром елліно-скіфського мистецтва. Пектораль місяцеподібної форми складається з трьох ярусів, відокремлених один від одного чотирма товстими порожнистими трубками у вигляді перевитого джгута, прикрашених псевдозерню. У верхньому ярусі представлено декілька окремих сцен. Головним сюжетом парадної нагрудної прикраси є центральна сцена верхнього ярусу, де двоє напівроздягнених чоловіків, розтягнувши хутро на руках, готуються до якогось таїнства. Ліворуч і праворуч від основної сцени стоять корови і коні з телятами, а за ними розташовані фігури скіфських слуг, один з яких доїть вівцю, а інший — корову, тримаючи в руках відповідно ліпний горщик і невелику амфору. У нижньому ярусі відображені різноманітні сцени терзання і полювання диких і фантастичних тварин. Середній фриз — фігури птахів серед пагонів аканта і квітів.

Шевчук Кароліна 8А

2022-10-10 14:29:19 UTC

1. Скіфи як і усі кочівники розводили коней, а також овець і велику рогату худобу, вони жили в улусах, які дуже швидко можна було зібрати і перемістити з одного місця на інше.
2. Популярним змаганням, та специфічним видом спорту серед скіфів було полювання на зайців зі списом верхи на коні.
3. Оскільки скіфи не займались землеробством до їх раціону входило переважно м'ясо впольованих тварин та продукти скотарства.
4. Більшість мистецьких виробів стародавніх скіфів були знайдені в гробницях, адже скіфи як і єгиптяни вважали, що можливо забрати свої багатства разом з собою в загробний світ.
5. Скіфи дуже любили золото, в курганах де була похована знать археологи знаходять безліч статуеток та золотих прикрас. Одним з найвідоміших витворів є пектораль — золоте намисто з трьома рядами вишуканих детальних зображень.

Порохненко Даша 8А

2022-10-10 15:15:34 UTC

Цікаві факти Шлюб за домовленістю — не рідкість і сьогодні, проте в античні часи вони були особливо поширені. У Стародавній Месопотамії шлюб був швидше бізнесом, ніж романтичними стосунками. Наприклад, дівчат у підлітковому віці продавали за високу ціну чоловікам-вавилонянам. Поки дівчаток видавали заміж, на хлопчиків чекала сувора доля служби в армії. Справа ця була нелегкою і сильно тренувала витривалість, адже, як відомо, римська армія була однією з найжорсткіших. Греки часто обідали, лежачи на боці. У Стародавній Греції винайшли йо-йо, яка вважається другою найстарішою іграшкою у світі після ляльки. Близько 1/3 населення деяких міст-держав були рабами.

Панасенко Єва 8-Б

2022-10-10 15:42:19 UTC

Античність
Античність (лат. antiquitas — древність; античний – древній, стародавній) – період історії від 800 року до н. е. до 600 року н. е. (VIII ст. до н. е. – V ст. н. е.), що включає культури Древньої Греції та Риму. Це – основа всієї європейської культури наступних століть. В античному світі досягли розквіту всі, без винятку, сфери культури – освіта, наука, література, мистецтво. Давньогрецька і латинська мови – основа сучасної наукової термінології.Література
Антична література дала більшу частину жанрів, які використовуються і до сьогодні: комедія, трагедія, ода, елегія, поема. Саме тут народилися так звані три основні літературні роди: епос, лірикf і драму. Давньоримську літературу писали латиною, на якій писалися літературні твори в наступну епоху і яка стала основою для сучасної наукової термінології. Створюються різноманітні поетичні форми, але рими ще не було. Антична література була тісно пов'язана з музикою. Гомерові поеми та інші епічні твори співалися мелодійним речитативом у супроводі музичних інструментів і простих ритмічних рухів. Музика обов’язково була присутньою у трагедіях і комедіях. Ліричні вірші співалися авторами, які таким чином виступали одночасно ще й як композитори і співці.Далі європейський театр і література постійно опрацьовували античні сюжети[1]; відтворювали цілі п’єси[2]; перекладали античні романи і наслідуючи їм писали нові; на основі античних образів і сюжетів створювали нові твори.

На стародавніх землях України, які були колонізовані греками й римлянами починаючи з V ст. до н. е. було побудовано грецькі міста (Ольвія, Херсонес, Пантікапей).Музика
Музика вважалася точною наукою так само як і математика. Давні греки вірили, що правильно підібраною музикою можна вилікувати певні хвороби. Її обов’язково вивчали у гімназіях.

Давньогрецька музика була переважно одноголосна. Найвідоміший міф про співця Орфея, сина фракійського річкового бога Еагра і музи Калліопи, гра якого на золотій арфі зачаровувала не тільки людей, але й звірів, дерева, скелі. Орфей відправився в пекло, щоб врятувати загиблу від укусу гадюки дружину — німфу Еврідіку. Гра на флейті дозволила йому зачарувати Харона, що погодився перевести Орфея через Стікс. Аїд (бог мертвих) погодився повернути Орфею Евридіку. Але з 1-ю умовою – він має вивести її з царства мертвих не огладаючись на неї, не дивитися на неї поки не вийде на поверхню. Орфей не втримався, оглянувся і назавжди втратив Еврідіку і згодом загинув сам. Цей сюжет використовували давньогрецькі драматурги (Есхіл, Еврипід), а в нову епоху — ряд оперних композиторів (К. Монтеверді, К. В. Глюк та інші).Архітектура
Давньогрецька архітектура була настільки гармонічною та цілісною, що в подальшому сприймалося більш пізніми стилями (ренесанс, класицизм, неокласицизм) як першоджерело та еталон для наслідування. Найбільшим досягненням грецьких архітекторів було «винайдення» ордеру. Крім того будівлі були покриті розписами. Древня Греція була мармуровою, але не була цілковито білою. Всі будівлі розмальовувалися різними кольорами.

Єгорова Дарія 8Б

2022-10-10 17:20:29 UTC

Про курган де її знайшли:
Об'єм насипу кургану — близько 82000 метрів кубічних, являв собою споруду з плиток дерену, прошарків утрамбованого мулистого ґрунту та каменю.
Центральна могила глибиною 12 метрів мала вхідну шахту та 5 великих підземних камер.
Тут відкрито поховання скіфського царя і цариці. Поруч із ценнтральною могилою виявлено поховання рабів чи воїнів, скелети коней, багато золотих і срібних оздоб та зброї.
Найціннішою знахідкою є срібна ваза-амфора, на фризі якої зображено скіфів, що приборкують диких коней. Знайдені мистецькі об'єкти належать до найкращих творів давньогрецького ювелірного мистецтва; зберігаються в Ермітажі (Санкт-Петербург).
Об'єм насипу кургану — близько 82000 метрів кубічних, являв собою споруду з плиток дерену, прошарків утрамбованого мулистого ґрунту та каменю.
Центральна могила глибиною 12 метрів мала вхідну шахту та 5 великих підземних камер.
Тут відкрито поховання скіфського царя і цариці. Поруч із ценнтральною могилою виявлено поховання рабів чи воїнів, скелети коней, багато золотих і срібних оздоб та зброї.
Найціннішою знахідкою є срібна ваза-амфора, на фризі якої зображено скіфів, що приборкують диких коней. Знайдені мистецькі об'єкти належать до найкращих творів давньогрецького ювелірного мистецтва; зберігаються в Ермітажі (Санкт-Петербург).

Бровко Анастасія 8-а

2022-10-11 13:58:15 UTC

Упродовж століть ці войовничі кочові племена, які прийшли з Азії, панували на просторах нашої країни. Столицею скіфської держави був Неаполь Скіфський (розташований на околиці сучасного м. Сімферополя).

Скіфи вважали, що золото має магічні властивості, тому предмети із цього металу слугували оберегами. Головні убори, пояси, одяг, взуття скіфи прикрашали пластинками-аплікаціями із золота. На них надзвичайно реалістично зображені тварини: коні, олені, лосі, гірські козли, пантери тощо. Фантазія митців яскраво виявилася в анімалістичних образах крилатих левів, грифонів з орлиними головами, сирен, сфінксів та інших міфологічних істот. Такі стилізовані вироби — взірці так званого скіфського «звіриного стилю». Оригінальні зображення виконували в техніці невисокого рельєфу за допомогою лиття, кування, тиснення, карбування. У багатофігурних композиціях також можна спостерігати сюжети з життя скіфів (полювання, повсякденна праця, епізоди битв, ритуали).
З історії шедевра

До шедеврів скіфського ювелірного мистецтва світового значення належить золота пектораль із кургану «Товста Могила» (Дніпропетровська обл.). Форма цієї нашийної прикраси скіфського царя нагадує серп. Вага виробу становить 1140 г, а діаметр — понад 30 см.

Композиція пекторалі складається з трьох ярусів, два з яких сюжетні, розділені орнаментальною середньою частиною з рослинними мотивами. Унизу зображено динамічну сцену боротьби міфологічних і реальних звірів. Угорі — побутові сцени з життя скіфів за участі домашніх тварин. Одна з версій-інтерпретацій трактує пектораль як візуальне відображення скіфської легенди про золоте руно та двох братів, які вирушили на його пошуки.

Ювелір, який виготовляв пектораль, досяг художньої виразності, використовуючи різні технічні прийоми: лиття, гравірування, паяння, інкрустацію.

Античність – сукупність проявів культури древніх греків і римлян, які з епохи Відродження прийнято вважати класичними Архутектура АнтичностіОдним із найвеличніших досягнень грецького зодчества були храми. Древні руїни храмів відносяться до епохи архаїки , коли замість дерева як будівельного матеріалу стали використовувати вапняк і білий мармур.У грецькій архітектурі панувало три стилі: доричний, іонічний, коринфський. Найдревнішим був доричний, він був простим і могутнім. Скульптура АнтичностіЦе вид образотворчиго мистецтва , що передає об‘ємне зображення матеріальних предметів через їх пластичну характеристику. Твори скульптури виконують із твердих або пластичних матеріалів. Живопис АнтичностіВ античну епоху живопис, що виступав в художній єдності з архітектурою і скульптурою і що прикрашав храми, житла, гробниці і інш. споруди служила не тільки культовим, але і світським цілям. Розкрилися нові, специфічні можливості живопису, що дає широке по тематиці відображення дійсності.

2022-10-11 14:30:22 UTC

Мамин Ігор

Єгорова Дарія 8-Б

2022-10-13 07:55:42 UTC

Давньоєгипетську царицю Нефертіті вважають однією з найкрасивіших жінок в історії людства. Її життя було оповите таємницями та інтригами, які вчені до сих пір намагаються розгадати.
Нефертіті стала царицею у підлітковому віці

У 15 років Нефертіті вийшла заміж за шістнадцятирічного фараона Амунхотепа IV, який згодом змінив своє ім’я на Ехнатон.
Ехнатон і Нефертіті побудували нове місто.

Через 5 років після одруження з Нефертіті Ехнатон заснував нову релігію із поклонінням богу сонця Атону. Згодом царське подружжя відокремилося від старого правління Стародавнього Єгипту та побудували нову столицю, яка сьогодні відома як Амарна.
За час свого правління Нефертіті мала багато титулів, зокрема:

Спадкова принцеса;
Велика похвала;
Богородиця;
Жінка двох земель;
Головна дружина царя;
Його кохана;
Велика дружина царя;
Жінка всіх жінок;
Господиня Верхнього та Нижнього Єгипту.
Була могутньою дружиною.
Як свідчать історичні записи, у Нефертіті було 6 дочок. Незважаючи на відсутність синів, у мистецтві Амарни зображає королівську пару як таку, що має міцні та люблячі відносини. Нефертіті також показана в різних ролях, зокрема, як кермова колісниць, учасниця церемоній з фараоном та як переможниця ворогів.
Її період правління був найбагатшим в історії Стародавнього Єгипту.
Ехнатон і Нефертіті, ймовірно, правили найбагатшим періодом в історії Стародавнього Єгипту, що, можливо, дозволило розвивати культуру. Нова столиця Амарна досягла художнього буму, відмінного від будь-якої іншої епохи. Мистецький рух зародив стиль фігур з перебільшеними пропорціями, які мали видовжені руки і ноги. Зображення Ехнатона має чітко жіночі атрибути з широкими стегнами і видатними грудьми.
Нефертіті, ймовірно, правила після смерті чоловіка.
Обставини смерті Нефертіті досі залишаються загадкою, адже її ім'я зникає з історичних записів приблизно на 12-му році 17-річного правління Ехнатона. Популярна теорія припускає, що в цей момент вона відмовилася від свого старого титулу і стала офіційним співправителем під ім'ям Нефернефруатон.
А деякі вчені припускають, що Нефертіті насправді була жінкою-фараоном Нефернефруатон, яка, як відомо єгиптологам, була правителькою до кінця періоду Амарни.

Цікаві факти про пектораль:

oleinikdaria — 2022-10-16 10:01:31 UTC

1.Пектораль складається з понад 160 окремих деталей, які були виготовлені окремо, а потім з’єднані відповідно до задуманої композиційної схеми.
2.Зображення людей і тварин є горельєфними. Майже на всіх скульптурках із зворотного боку посередині є плавна заглибина, зроблена, вірогідно, з метою економії золота або полегшення прикраси.
3.Пектораль двічі була на реставрації. Вперше – на початку 1972 року у реставраційно-художніх майстернях м. Ленінграда. Тоді ж було виготовлено кілька гальванокопій пекторалі. Вдруге – 1991 року у реставраційному центрі Романо-Германського центрального музею м. Майнц (реставратори Олександр Іванович Мінжулін і Майке-Анхеліка Фехт).
4.Пектораль надійшла до Музею історичних коштовностей України у травні 1972 року і з того часу лише двічі залишала стіни музею. Вперше це сталося у 1975 році, коли пектораль було представлено на виставках у США (Лос-Анджелес) та Франції (Париж), нібито на особисте прохання Л.І. Брежнєва для закріплення добросусідських відносин з цими країнами. По поверненню до Союзу пектораль було також виставлено у Москві та Варшаві. Вдруге це сталося у 1991 році: пектораль прикрасила собою виставку «Золото степу» у музеї в м. Шлезвіг (Німеччина), але лише на 10 днів, по тому її було передано на реставрацію до Романо-Германського центрального музею м. Майнц.
Олійник Дар‘я 8-В

Цікаві факти про Сфінкса. Егор Старостенко

2022-10-19 14:30:36 UTC

Кольоровий Сфінкс

Це важко зараз уявити, але колись скульптура була пофарбована. Про це свідчать залишки червоної, жовтої й синьої фарб. Зараз пам’ятник архітектури сіро-піщаного кольору.

Борода Сфінкса

Складно повірити, але колись Сфінкс мав борідку. Через сильну ерозію останки бороди перенесли в музей. Французькі геологи стверджують, що борода з’явилася пізніше, ніж обличчя статуї. Свої слова вони аргументують тим, що якби борода була спочатку, то її видалення сильно зашкодило б решті частині обличчя.

Куди пропав ніс Сфінкса

Маловідомим залишається факт руйнування носа. Одні наполягають на вині Наполеона Бонапарта. Нібито через свою гординю він наказав відрубати ніс статуї. Інші ж дослідники надають знайдені раніше малюнки, які підтверджують що носа не було ще задовго до народження Наполеона.

Чи була завершена скульптура

Знайдені недалеко від скульптури кам’яні блоки й інструменти свідчать про те, що з невідомих причин будівництво було зупинено.

Що міститься всередині Сфінкса

Суперечки про таємничі кімнати тривають донині. Японські дослідники виявили таємну кімнату й довгий тунель всередині Сфінкса. Побоюючись, що подальші дослідження зашкодять статуї, єгиптяни заборонили їх продовжувати.

Цікаві факти про скіфів Старостенко Егор

2022-10-19 17:06:09 UTC

1. Скіфи як і усі кочівники розводили коней, а також овець і велику рогату худобу, вони жили в улусах, які дуже швидко можна було зібрати і перемістити з одного місця на інше.
2. Популярним змаганням, та специфічним видом спорту серед скіфів було полювання на зайців зі списом верхи на коні.
3. Оскільки скіфи не займались землеробством до їх раціону входило переважно м'ясо впольованих тварин та продукти скотарства.
4. Основною зброєю скіфів був лук, стріли для якого вони виготовляли з зазубреними наконечниками та змащували зміїною отрутою. Також в ближньому бою вони використовували бойові сокири та вигнуті короткі мечі.
5. Більшість мистецьких виробів стародавніх скіфів були знайдені в гробницях, адже скіфи як і єгиптяни вважали, що можливо забрати свої багатства разом з собою в загробний світ.
6. Скіфи дуже любили золото, в курганах де була похована знать археологи знаходять безліч статуеток та золотих прикрас. Одним з найвідоміших витворів є пектораль — золоте намисто з трьома рядами вишуканих детальних зображень.

Шапорда Аліса 8а

2022-10-19 18:29:09 UTC

Давайте почнемо з Піраміди Джосера . Це – один із найбільш значущих історичних пам’яток у світі, а також одна з найстаріших єгипетських пірамід. Створена приблизно в 2650 до н.е, ця архітектурна художня робота – також найстаріша будівля в світі, яка споруджена з каменю.

Піраміда Хеопса в Гізі — єдине з Семи чудес світу, що збереглося до наших днів. Висота піраміди — 146,6 м. Піраміда Хеопса складається з 2,3 млн кам'яних кубів, покладених у 203 яруси. Середня вага такого куба — близько 2,5 т, але трапляються і більші, вага яких досягає 15 т.

Луксорський храм . Цей величезний комплекс складається з багатьох храмів, будівель, статуй і інших історичних пам’яток, в той час як центральний коридор – місце для натхнення і чарівності. Дорога до храму обмежена численними сфінксами, які забезпечують унікальну атмосферу, що дозволяє зануритися повністю в минулу еру. Нічне освітлення храму походить на футуристичний акцент, лише посилюючи стародавнє оточення.

Рожева Піраміда суміжна з Ламаною на півночі. З висотою 104 метрів над землею, це третя за величиною єгипетська піраміда, але що більш переконливо, так це її червонуватий відтінок. Архітектура Стародавнього Єгипту зберегла один із своїх найвидатніших зразків і прикладів завдяки цьому величному пам’ятнику.

Великий Сфінкс представляє із себе сильний і величний пам’ятник перед комплексом Пірамід Гізи. Цей гігантський сфінкс – також найбільша в світі статуя з моноліту, яка є гібридом лева і людини, і простягається більш ніж на 70 метрів у довжину. Висота його більше ніж 20 метрів над землею. Великий Сфінкс побудували приблизно в 2500 році до н.е.
Дякую за увагу.

Шапорда Аліса 8а. Чому в античних скульптур «порожні очі»?

2022-10-19 18:36:21 UTC

Раніше вважали, що античні скульптури збереглися в первозданному вигляді. Саме тому творці епохи класицизму так завзято у своїх роботах дотримувалися холодних відтінків і величності, з вірою, що наслідують древнім оригіналам.

Але набагато пізніше з'ясувалося, що початковий вигляд скульптур був не таким. Очі не висловлювали порожнечу і відчуженість, та й самі фігури не були сірими, а яскраво розмальовані.

Ще в XIX під час розкопок виявили «акропольські кори», тобто фігурки дівчат, на яких залишилося трохи фарби: різнокольорові очі, темне волосся і яскраво червоні губи. Після цього сліди фарб знаходили і на інших античних шедеврах.

Німецькі вчені, з твердим наміром відновити первозданний вигляд скульптур, взялися за їх прикрашення. Таким чином, було реконструйовано 12 фігур і створено виставку «Строкаті боги».

У бронзових скульптур були не намальовані, а інкрустовані очі. Так, знайдені в морі статуї «воїни з Ріаче» мали глибокі ямки замість очей, оскільки вставлені туди крихкі камінці випали або розбилися.

Шапорда Аліса 8а

2022-10-19 18:44:10 UTC

Перед скіфами в Північному Причорномор’ї жили кіммерійці, цей народ згадує в Одіссеї Гомер.
Скіфи населяли всю територію України і Закавказзя. Вони ходили в походи на державу Урарту (територія Вірменії і Туреччини) і Ассирію (Месопотамія, Межиріччя Тигра і Євфрату).
У V столітті проти скіфів почав війну перський цар Дарій I. він дійшов до міста Гелон (Більське городище, Україна). Скіфи відступили, тому не були розгромлені. Коли Дарій I відступав, скіфи почали нападати на перське військо.
Царські скіфи говорили індоєвропейською мовою (ймовірно, вони прийшли з території Ірану). Скіфське походження мають назви річок в Україні та Росії (Дніпро, Дністер, Дон).

Лабзова Арина 8-Б

2022-10-19 21:06:27 UTC

Куций Євген 8Б

2022-10-21 16:15:42 UTC

Єгипет

Куций Євген 8Б

2022-10-21 16:19:34 UTC

Античність

Андрєєва Марія 8-В

2022-10-27 08:58:11 UTC

За тисячоліття через нікопольські землі пройшло безліч племен та народів. Про когось не лишилося й спомину, а хтось назавжди закарбував свою історію в наші землі. Одними з таких були грізні племена скіфів. Пам'ятки про них багато де зустрічаються у Нікопольському районі. Історики й досі сперечаються, коли скіфи вперше з'явилися в Європі. Хто ж вони були такі? Як би там не було, саме з ними пов'язаний найцікавіший період давньої історії Нікопольщини.

Цікаві факти про скіфів:
1. Перед скіфами в Північному Причорномор’ї жили кіммерійці, цей народ згадує в Одіссеї Гомер
2. Скіфи населяли всю територію України і Закавказзя. Вони ходили в походи на державу Урарту (територія Вірменії і Туреччини) і Ассирію (Месопотамія, Межиріччя Тигра і Євфрату)
3. Царські скіфи говорили індоєвропейською мовою (ймовірно, вони прийшли з території Ірану). Скіфське походження мають назви річок в Україні та росії (Дніпро, Дністер, Дон)
4. Деякі слова української та російської мови схожі на індійську мову санскрит. Ймовірно, ці слова були принесені кіммерійцями, скіфами і сарматами, які відступали на північ перед напором кочових завойовників. Середньовічні історики називають слов’ян скіфами, це не перебільшення-стародавні слов’яни і стародавні скіфи становили один народ, який у Геродота називався скіфами-хліборобами (слов’яни) і царськими скіфами (мешкали в Північному Причорномор’ї).
5. Скіфи здійснювали набіги на Центральну Європу. Скіфські стріли знаходять на території Німеччини

Галаган Нікіта

2022-10-30 11:40:13 UTC

Скіфи – народ, який жив у Північному Причорномор’ї до IV століття нашої ери. Перед скіфами в цій місцевості жили кіммерійці, після скіфів – сармати.

Перед скіфами в Північному Причорномор’ї жили кіммерійці, цей народ згадує в Одіссеї Гомер.
Скіфи населяли всю територію України і Закавказзя. Вони ходили в походи на державу Урарту (територія Вірменії і Туреччини) і Ассирію (Месопотамія, Межиріччя Тигра і Євфрату).
У V столітті проти скіфів почав війну перський цар Дарій I. він дійшов до міста Гелон (Більське городище, Україна). Скіфи відступили, тому не були розгромлені. Коли Дарій I відступав, скіфи почали нападати на перське військо.

Шевчук Кароліна 8А

2022-10-31 08:14:19 UTC

1 .Самою знаменитою жінкою Київської Русі по праву вважається Княгиня Ольга. Саме вона тримала у своїх руках владу по смерті чоловіка Ігоря протягом багатьох років. Це було виняткове явище в ті часи, що свідчило про її розум та талант.

2.Софійський собор – це найвидатніша архітектурна споруда часів Київської Русі, що збереглась до сьогодні. Зведений він був у 1037 році.

3.Лікарський трактат-порадник «Мазі» – це єдиний давньоруський медичний довідник, що зберігся до наших часів. Написаний він був Євпраксією Мстиславною, онукою Володимира Мономаха

4.Київська Русь славилась мистецтвом виготовлення зброї та ювелірних прикрас. Сьогоднішні знахідки тому підтвердження, адже навіть володіючи сучасними технологіями не вдається відтворити їхні витвори.

5.Найбільше місто на Русі – це Київ. До монголо-татарської навали чисельність його мешканців становила близько 35—40 тис. (Лондон досяг таких цифр лише через 100 років).

Коренкова Ксенія 8-А

2022-10-31 08:20:33 UTC

Київський собор Святої Софії – найвеличніша архітектурна споруда України.Софійський собор – це архітектурна казка (особливо якщо поглянути на нього із монастирської дзвіниці). Це фантастика, якщо зважити на майже тисячолітній вік споруди, на те, що в стінах собору поховано
найвеличнішого руського князя і багатьох його нащадків, на те, що собор не виглядає старим дідуганом і що він є еталоном справжньої УКРАЇНСЬКОЇ архітектури (навіть зважаючи на те, що будували його гастарбайтери із Візантії).
Собор Святої Софії (Мудрості) будувався за аналогією із Софійським собором Константинополя, як головна будівля держави. Його будували візантійські майстри, але він ні в якій мірі не був копією візантійської Софії. Поява цієї будівлі у руській столиці ознаменувала появу «другого Єрусалима».Згідно із князівськими планами Софійський собор став головним храмом Київської Русі, резиденцією Київського митрополита, а майдан перед собором – головним майданом держави, на якому збиралися віче, ради, князі неодноразово виголошували промови перед народом.

Софійський собор побудований із бутового каменю та плінфи. Ряди каменю та плінфи чергуються. Арки та склепіння змуровані без каменю. Цементуючою речовиною є вапняковий розчин із домішками піску та цем’янки (товченої цегли). У стіни собору у верхній частині вмуровано керамічні глечики-голосники. Таким чином, досягнуто полегшення конструкції стін та покращення акустики у приміщенні храму.Сучасні розміри собору такі: довжина 37, ширина 55, висота 29 метрів. Він має два поверхи та дев’ять апсид. Увінчують собор 19 бань, з яких 8 мають старовинну сферичну форму, а 11 – барокову грушоподібну.

Інтер’єр храму зберігся ще з 11 століття, за винятком окремих частин. З того ж часу збереглися 3000 кв. метрів фресок та 260 кв. метрів мозаїки. Мозаїки храму, в яких використано 177 відтінків кольорів, мають величезну цінність. Особливо це стосується шестиметрового зображення Богородиці Оранти (тієї, що молиться), яке збереглося до нашого часу практично без реставраційних робіт. Стіну, на якій розташовано зображення називають „Непорушною стіною”, адже вона залишалася абсолютно цілою навіть в найгірші для Софії часи. Ніхто із загарбників, які в різні часи захоплювали Київ, не підняв руки на Оранту. Можна лише уявити подив мандрівників, які заходили у напівзруйнований собор і бачили перед собою цю величну мозаїку.

Лазу Артем 8-Б

2022-10-31 10:48:17 UTC

У 1000 Годах В Україні панував візантійський стилі, щоб більш його зрозуміти я його охарактерезую.

Візантійський стиль характеризується важкою стилізацією, надзвичайною виразністю ліній, використанням сталих художніх стереотипів і багатих кольорів, зокрема, золота. Візантійські художники відзначилися у мозаїчних роботах і в ілюструванні книг.

Дзигун Поліна 8-А

2022-10-31 14:04:00 UTC

Костюк Вікторія 8а

2022-10-31 15:02:50 UTC

1. На землі нинішньої України скіфи прийшли у VII столітті до нашої ери, перетнувши Кавказ і захопивши Кімерію, та частково витіснивши в закавказзя та Малу Азію.
2. Столицею степової Скіфії було Кам’янське городище на Дніпрі. Навколо городища є багато царських курганів. У цих курганах було знайдено багато золотих виробів.
3. У II столітті до нашої ери скіфи були витіснені сарматами з Північного Причорномор’я. Вони утворили державу в Криму зі столицею в Неаполі скіфському (городище «Зелена гірка» в Сімферополі). Кримське Скіфське царство в III столітті нашої ери було знищено готами.

4. Скіфи здійснювали набіги на Центральну Європу. Скіфські стріли знаходять на території Німеччини.

Цікаві факти про Скіфів

2022-10-31 16:32:03 UTC

Скіфи були дуже войовничим народом. Основним видом військ у них була кіннота. Піхоти було мало, а під час деяких походів вона взагалі була відсутня. Скіфи першими застосували стратегічний відступ. Особливо відомими в історії стали війни скіфів з Дарієм.

Харчувалися скіфи вареним м’ясом, пили кобиляче молоко, поталу воду і їли гіппаку – кінський сир.

Скіф не міг мати більше 2-3 друзів. Велика дружелюбність порівнювалася з легковажністю.

Кінь для скіфських воїнів був, що верблюд для жителів пустелі. Скіфи були прекрасними наїзниками. Одними з перших вони стали використовувати сідла і стремена.

Боличев Ілля 8-В

Шапорда Аліса 8а

2022-10-31 17:59:13 UTC

Мистецтво Київської Русі

Монументальне мистецтво в Давньоукраїнській державі з’являється з проникненням християнства. У IX – X ст. швидкими темпами розвиваються фресковий та мозаїчний живопис. Оздоблення найчастіше мало характер сюжетних малюнків і портретів святих, що чергувалися з орнаментами. Власне всі зображення мали утворювати єдиний за задумом текст, що читався, як і книга, зліва направо.

Мозаїки були дуже дорогими у виконанні, тому більшість зображень у храмах і князівських палатах виконувалися у вигляді розписів фарбою – фресок. Майстри фрескових розписів працювали не лише над релігійними сюжетами. Світськими за характером були фрески, що прикрашали стіни княжих палат, а в церквах з’явилися розписи, побутові за тематикою, наприклад, сцени полювання та княжого життя в галереях Софіївського собору; зображення константинопольського іподрому, на якому присутні візантійський імператор і київська княгиня Ольга.

Великої популярності в давньоукраїнських розписах набув образ Богоматері. Її типове зображення в канонічній позі Оранти (Благаючої) – з молитовно піднятими на рівень голови руками. Саме такі Богоматері Оранти оздоблювали вівтарну частину багатьох храмів Давньоруської держави.

Софіївська Богоматір Оранта в Києві (1037) належить до числа найвищих досягнень монументального візантійського мистецтва, виконаного київськими майстрами. Усі відомі візантійські Оранти Богоматері поступаються Київській.

Важливим елементом художнього оформлення були орнаменти. У Софії Київській вони є на всіх стінах, стовпах собору, віконних арках, мають рослинний характер і нагадують орнамент пишної мініатюри. Серед пам’яток художнього різьблення по каменю, що прикрашали храми й палаци, найбільшу увагу привертають плити, виготовленні в техніці орнаментального і тематичного рельєфу.

Якщо мозаїки та фрески знаменували тріумф християнства, то іконам поклонялися і молилися. Спочатку ікони завозили з Візантії, а вже з другої половини XI ст. при давньоруських монастирях починають плідно працювати і власні іконописні майстерні. І хоча за тих часів живописці на підписували своїх робіт, а лишали тільки знаки приналежності ікони до тієї чи іншої майстерні, до нас дійшли імена руських іконописців. Найвідомішими з них вважаються Григорій та Алімпій, що жили на межі XI і XII ст. при Києво-Печерській лаврі – одного з найбільших центрів тогочасного іконопису.

Петрова Марія

2022-11-03 14:01:51 UTC

Візантійський орнамент об'єднав в собі східні і елліністичні традиції. У ньому витончено переплітаються пишна видовищність і витончена декоративність, глибока релігійність і умовність образотворчого мови, догматизм і емоційність, філософська глибина і художня експресія, захоплення скороминущої тлінній красою світу і смиренне поклоніння Вищого початку.Найбільш характерною рисою орнаментального творчості Візантії можна назвати химерні візерунки, запозичену у персів. Наприклад, візерунки на візантійських тканинах часто складаються з геометричних фігур (кіл або багатокутників), які вигадливо вписані зображення тварин. Часто все це пишність обрамляється довгим і плавно вигнутих акантовим листям. Для візантійських візерунків найбільш характерне використання зооморфних і геометричних елементів у поєднанні з людськими фігурами. Орнаментальна флористика візантійського орнаменту сильно стилізована і ділиться на найпростіші елементи: пальметка, полупальметка, а також стебло, утворюють різні комбінації.

Побудована Свята Софія була імператором Юстиніаном – причому в рекордний, як для тих часів, період – протягом усього лише семи років – з 530-го до 537 року.Висота Софійського собору – 55 метрів, діаметр бані – 31 метр. Понад тисячу років Софійський собор у Константинополі залишався найбільшим храмом у християнському світі і однією з найбільших будівель загалом – до будівництва Собору Святого Петра в Римі.Існує легенда, що план будівлі імператору Юстиніану вручили ангели, коли той спав.На будівництві храму щодня працювало близько 10 тисяч робітників. Для будівництва використовували найкращий будівельний матеріал – зокрема мармур.Також до Константинополя звозилися архітектурні елементи стародавніх споруд (наприклад, з Риму були доставлені вісім порфірових колон, взятих з Храму Сонця, а з Ефеса – вісім колон із зеленого мармуру – фенгіту). Крім мармурових прикрас, Юстиніан, бажаючи надати храму небувалого блиску і розкоші, використав для його оздоблення золото, срібло і слонову кістку.27 грудня 537 року відбулося урочисте освячення нової церкви, яке здійснив Константинопольський патріарх Міна.«Заякорена в самому центрі міста, як потужний корабель, була велика церква Святої Софії, збудована Юстиніаном. Це була найбільш вражаюча будівля пізнього давньовіччя – будівля, масштаб якої міг зрівнятися лише з її ж оздобою», – писав книжці «Константинополь» викладач Кембриджу Роджер Кроулі. А Прокопій, літописець, зауважив в давні часи, що здавалося, купол собору не спирався на міцні кам’яні стіни, «а звисав з небес».Особливо вражало, коли сонячне проміння підсвічувало мозаїки і мармур – наче золота підсвітка

2022-11-07 11:26:59 UTC

Бровко Анастасія 8-а

Котова Діана 8-В

2022-11-11 19:13:58 UTC

Візантійський орнамент: основні мотиви

Лілія - ця квітка є символом Благовіщення, оновлення і приходу на землю Спасителя.

Дерево Життя - символ Царства Небесного, Євхаристії.

Спіраль - її часто можна бачити в мотивах дотичних один з одним кіл, як би утворюють сітку, що покриває всю орнаментальну поверхню. Всередині кіл, у свою чергу, зображуються тричастинні композиції і хрести - сліди впливу перської орнаменту.

Плетінка - мотив, який є символом мережі, якою уловлюються людські душі. Часто стоїть на чолі принципу побудови всієї композиції, що об'єднує давньоруський і візантійський орнаменти. Часто присутня в архітектурі, в церковних розписах, в друкарських і рукописних книгах.

Візантійський квітка - один з улюблених мотивів в орнаментальному візантійському мистецтві.

Акант - образ, що знаменує собою вічне життя майбутнього століття. Цей мотив прийшов у візантійський орнамент з античного мистецтва.

Дорогоцінний камінь - образотворча імітація натурального каменю. Цей елемент часто був використаний в архітектурі.

Лавровий вінок символізує перемогу Ісуса Христа над смертю.

Монограма Христа.

Якір - уособлює надію на вічне життя і спасіння.

Візантійське мистецтво

2022-11-13 08:05:11 UTC

Візантійське мистецтво — стиль в образотворчому мистецтві й архітектурі, що зародився в 4-5 століттях у Візантії (столиці Східної Римської імперії) і поширився в Італії, через Балкани, в Київській Русі, де він існував впродовж багатьох століть.
Візантійський стиль характеризується важкою стилізацією, надзвичайною виразністю ліній, використанням сталих художніх стереотипів і багатих кольорів, зокрема, золота. Візантійські художники відзначилися у мозаїчних роботах і в ілюструванні книг.

Боличев Ілля 8-В

Галаган Нікіта 8-Б

2022-11-13 10:38:27 UTC

Візантійське мистецтво- Мистецтво майже виключно було на біблійну тематику. Головна функція образотворчого мистецтва – виховна, повчання віруючого. Архітектура – головний вид мистецтва. Новий тип храму. Обов’язково присутній купол, що розміщується по центру споруди. Досягнення – будівництво круглого куполу на прямокутній основі. На барабан куполу були зроблені вікна, що справляли таке враження, ніби купол висить у повітрі. Храми мали як правило багате оздоблення в середині та простота в зовнішньому вигляді будівлі. Особливо це проявилося у пізній період існування Візантійської імперії (XIII-XIV ст.).

Головний вид живопису – мозаїка. Склався певний порядок розпису храму: наприклад, у куполі – зображення Христа, між вікнами барабану – пророки та апостоли тощо.

Фургало Анжеліка 8-В

2022-11-13 11:28:48 UTC

У релігійній культурі ісламу з усіх видів мистецтв перевагу отримали архітектура (палаци, мечеті) і поезія, яка звучить під акомпанемент струнних інструментів. Зображення божества і будь-якого живої істоти вважалося святотатством. Тому художній стиль ісламу - декоративний, орнаментальний. Нескінченний за своєю природою орнамент служить способом художес-

твенного вираження ісламського світовідчуття. Саме орнамент будується на ритмічному повторенні основних мотивів. А в мусульманстві повторення вважається одним з надійних способів осягнення істини і вирази відданості Аллаху. Древній буддійський храм, Споруджений з потужних тесаного каміння та плит, був основою для пишного і важкого орнаментального скульптурного декору, що охоплює майже всю його поверхню. Своєрідним наслідком цього є відсутність арки і склепіння. У буддійських храмах на покрівлях висять численні коло-

Кольчик. Вони розгойдуються при найменшому пориві вітру, наповнюючи навколишній простір ніжним мелодійним дзвоном. Одночасно дзвіночки були захистом святилища від проникнення злих духів, входили до складу ритуальних предметів, які використовувалися в церковних обрядах. Буддійські релігійні свята супроводжуються зазвичай ходами з театралізованими виставами,

музикою і ритуальними танцями на відкритому повітрі.

Герлинг Люда 8-В

2022-11-13 11:40:09 UTC

У зв’язку з прийняттям християнства з’являється й новий тип пісенної культури – давньоруський монодійний церковний спів, який згодом отримав назву знаменного розспіву. Самобутньою була створена східними слов’янами перша нотація знаменного розспіву (знаменна або крюкова).

Знаменний розспів спочатку був запозичений з Візантії і під впливом народної традиції східних слов’ян своєрідно переосмислений і переінтонований. Він розвивався в системі «осмогласся» – кожен із восьми «гласів» мав свій гімнічний текст, а разом вони утворювали так званий столп – цикл, що повторювався кожні вісім тижнів. Дослідники знаменного співу характеризують «гласи» як хорові монодії (одноголосний спів), що складалися з коротких (діатонічних) мотивів в обсязі терції чи кварти з перевагою (на перших етапах) речитації. Мелодія не мала метричних рамок, що сприяло її ритмічній свободі і плавності.

Тогочасна система знаменної, або крюкової, нотації не давала змоги точно фіксувати мелодію, забезпечуючи приблизне позначення способу виконання. Крюки записувалися над текстом і могли мати різне значення, а саме, вказувати напрям руху мелодії або приблизну тривалість звуків.

Костюк Вікторія 8а

2022-11-13 13:57:50 UTC

Серед культурних надбань Київської Русі особливе місце належить архітектурі.

Перлиною давньоруської архітектури стала церква Святої Софії, будівництво якої було започатковано 1037 р. й тривало 5-7 років поспіль. Вона також зводилася візантійськими майстрами, хоча до будівництва залучалися й місцеві сили. За задумом, Свята Софія мала символізувати Дім Премудрості Божої, Небесної Софії, яку уособлювали і вселенська християнська Церква як зібрання вірних, і як її прообраз – Матір Божа. Ідею цього храму було підказано центральним собором Константинополя, але за проектом він належав до іншого типу споруд. Розміщена під одним грандіозним куполом, величезна царгородська Софія була типовим базилікальним храмом. Київська Софія мала дещо менші розміри й будувалася за хрестово-купольною моделлю.
За назвою Софійський собор у Києві повторює константинопольський, але являє собою абсолютно оригінальну, самостійну архітектурну споруду. У своєму первинному вигляді собор являв собою п'ятинефну хрестокупольну будівлю з тринадцятьма куполами (символ Христа і дванадцяти апостолів). Всі п'ять нефів на сході закінчувалися апсидами, а в центральній апсиді розташовувався вівтар. Дванадцять малих куполів сходинками підіймалися до великого центрального купола. Зовні до будівлі з трьох боків примикала арочна галерея, що загалом створювало пірамідальну композицію. Вся споруда була розрахована так, щоб при порівняно невеликому обсягу створити відчуття величі і гармонії.

Селютіна Дар'я, 8А.

2022-11-13 15:03:09 UTC

Мозаїка у Візантії. Мозаїка, що остаточно зміцнилася у Візантійській державі в початкові роки його існування, пов’язала з ним свою долю назавжди. Вона, як ніякий інший вид образотворчого мистецтва, відображала і рівнем своєї технічної оснащеності, і манерою трактування художніх образів, і ідейним змістом своєї тематики всі найважливіші події багатовікової історії візантійського суспільства. Вона покривалася золотом і множилася, коли країна багатіла, зіщулювалася і замовкала, коли ворог стояв біля воріт, ставала особливо благочестивою і строгою в періоди посилення релігійних репресій.

Візантійські майстри-мозаїсти невпинно удосконалювали успадковану від греко-римської епохи техніку мозаїчного живопису. Вони розробили багатющу палітру смальт, незвичайно збагатили фактуру мозаїчної кладки, підсиливши її виразні засоби. Вони навчилися до кінця використовувати декоративні властивості скла і всі його оптичні ефекти.

Розташовували смальтові кубики похило, під різними кутами, створюючи цим тонку гру світла на поверхні картини; вони почали зіставляти кубики в сміливих колірних контрастах з тим, щоб здалека, зливаючись, вони давали цілісний живописний образ.

Так іноді, щоб додати особливо ніжний колорит якої-небудь частини зображення, вони вставляли один-два яскравих кубика, які з відомої відстані оптично розчинялися на світлому фоні, додаючи йому якнайтонший колірний відтінок, недосяжний іншими засобами. Нарешті, вони навчилися використовувати шви як один з важливих фактурних компонентів мозаїчної кладки і нерідко навмисно потовщували, підкреслювали їх.

Великого розквіту візантійський мозаїчний живопис досягає в VI ст. при імператорі Юстініані - в епоху затвердження світової могутності Східної імперії з її неосяжною територією.

На жаль, в Константинополі нічого не збереглося з мозаїк V- VI ст., які могли б характеризувати мозаїчний живопис Візантії столичної школи часу її першого розквіту. Недавно відкритий мозаїчний фрагмент в константинопольській церкві св. Миколи, на якому з величезною майстерністю зображена голова ангела, відноситься до VII ст.

З найбільш значними зразками мозаїчного живопису VI ст. ми знайомимося по пам’ятках, що збереглися на стінах церков м. Равенни - тодішнього центру візантійського намісництва в Італії.

Ці розписи вважаються одним з найвидатніших пам’ятників мозаїчного мистецтва того часу. Зокрема, в церкві Сан-вітале в загальному ансамблі декоративного живопису зображені імператор Юстініан з дружиною Феодорой в оточенні їх свити. При відомій нерухомій умовності розташування фігур особи обкреслені сміливими, чіткими лініями і вражають гостротою індивідуальних характеристик. Очевидно, багато хто з них писаний з натури. Колірна характеристика їх також дуже виразна. Рожевий колір щік досягнутий включенням двох-трьох кубиків яскраво-червоної смальти. Сивіюче волосся дане поєднанням чорних і сірих кубиків.

Про високу досконалість мозаїчного живопису того часу можемо судити також по мозаїках VII ст. церкви першого Пречистого в Нікеї, які зображають трон в оточенні чотирьох фігур ангелів, що втілюють собою "сили небесні".

Ці фігури написані з великою майстерністю і виділяються на темному золоті мозаїчного фону у всьому багатстві виблискуючих фарб. Обличчя вражають своїм живим виразом.

До цінних пам’яток мозаїчного живопису VII ст. відносяться також мозаїки в Салоніках. Ці роботи відрізняються високою майстерністю виконання і багатством фарб, але, на жаль, вони дійшли до нас в сильно зруйнованому стані.

Мозаїки в епоху іконоборства. У епоху іконоборства, що охоплює VIII і IX ст., у візантійському храмовому живописі допускалися лише нерелігійні сюжети: зображення птахів, тварин, рослин, орнаменти. Церковні фрески і мозаїка з людськими фігурами розглядалися як прояв ідолопоклонництва і нещадно знищувалися. У імператорських палацах набув широкого поширення світський мозаїчний живопис, що прославляв військові подвиги імператорів і що зображала сцени з придворного життя.

Селютіна Дар'я, 8А

2022-11-13 15:06:11 UTC

Візантійські орнаменти
https://www.pinterest.com/ostafiipetrovici/%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82/

Візантійський орнамент

oleinikdaria — 2022-11-14 05:41:43 UTC

У візантійському орнаменті здійснилося злиття елліністичних і східних традицій. Орнамент складався з сплетінь тварин (птахів, грифонів, барсів) мотивів, стилізованих рослинних пагонів, зокрема виноградних лоз,
огрубленно і в значній мірі умовно. Форми втрачають об'ємність, стають більш плоскими.
Характерним для орнаментального мистецтва Візантії залишається химерна розкішна узорчатость, запозичена у персів. Зображення тварин на візантійських тканинах укладені в геометричні фігури - кола або багатокутники; іноді вони обрамлені довгим зігнутим акантовими листом. Для візантійських тканин більш характерний геометричний і зооморфний орнамент у поєднанні з людськими фігурами, ніж рослинний. Рослинні ж форми сильно стилізовані.

Дзигун Поліна

2022-11-14 08:02:30 UTC

Галаган Нікіта

2022-11-14 08:47:41 UTC

Готичний стиль

Єгорова Дарія 8Б

2022-11-14 09:09:26 UTC

Готичний стиль

2022-11-14 10:56:39 UTC

Готичний стиль

2022-11-14 10:57:37 UTC

Візантійське мистецтво

2022-11-14 12:57:16 UTC

Візантійське мистецтво — стиль в образотворчому мистецтві й архітектурі, що зародився в IV–VI століттях у Візантії (столиці Східної Римської імперії) і поширився в Італії, через Балкани, в Київській Русі, де він існував впродовж багатьох століть.

Візантійський стиль характеризується важкою стилізацією, надзвичайною виразністю ліній, використанням сталих художніх стереотипів і багатих кольорів, зокрема, золота. Візантійські художники відзначилися у мозаїчних роботах і в ілюструванні книг.
У розвитку світової цивілізації візантійська культура займає видатне місце. Для неї характерні урочиста пишність і внутрішня шляхетність, це своєрідний синтез культурних традицій греко-римського світу і християнства, а також елліністичного Сходу. Візантійський тип культури не подібний ні на західноєвропейський, ні на східний. Візантійська імперія виникла на рубежі двох епох — загибелі пізньої античності та народження середньовічного суспільства. Столицею її став Константинополь, заснований імператором Костянтином І у 324–330 pp.
Прозорова Регіна 8-в

Петрова Марія

2022-11-20 12:31:55 UTC

Го́тика (італ. gotico, від назви германського племені готів), готичний стиль — художній стиль середньовічної культури країн Західної Європи (між серединами XII і XVI століть). Термін «Готика» запроваджений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським».

Петрова Марія 8а

2022-11-20 12:37:57 UTC

Скіфи: цікаві факти

Скіфи вважаються одним з найжорстокіших народів, що існували на землі.

Скіфи були дуже войовничим народом. Основним видом військ у них була кіннота. Піхоти було мало, а під час деяких походів вона взагалі була відсутня. Скіфи першими застосували стратегічний відступ. Особливо відомими в історії стали війни скіфів з Дарієм.
Харчувалися скіфи вареним м’ясом, пили кобиляче молоко, поталу воду і їли гіппаку – кінський сир.

Скіф не міг мати більше 2-3 друзів. Велика дружелюбність порівнювалася з легковажністю.

Кінь для скіфських воїнів був, що верблюд для жителів пустелі. Скіфи були прекрасними наїзниками. Одними з перших вони стали використовувати сідла і стремена.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/skifi-tsikavi-fakti

2022-11-26 09:10:52 UTC

Селютіна Дар'я 8-А

2022-11-27 07:54:44 UTC

Селютіна Дар'я 8-А

2022-11-27 07:56:45 UTC

2022-11-28 10:09:27 UTC

Демчук Іван

Єгорова Дарія

2022-11-28 12:04:02 UTC

Коренкова Ксенія 8-А

2022-11-30 17:41:01 UTC

Лувр є найбільш відвідуваним музеєм на планеті. Наприклад, в 2019 році в ньому побували 10 мільйонів відвідувачів. Його територію не можна обійти за одне відвідування від його відкриття до закриття. Потрібні 7 відвідувань для швидкої прогулянки по ньому, але при цьому не можна зупинятися ні перед одним шедевром.
Є кілька версій походження найменування «Louvre». За однією з них, на цьому місці колись були мисливські угіддя, а в його околицях було велика кількість вовків. А потім слово «loup» («вовк») перетворилося в «Louvre» («вовчий ліс»). Ще одна гіпотеза стверджує, що найменування походить від давньосаксонського «lower», тобто «фортеця».

Першу фортецю побудували тут в середні віки. Лувр набув статусу королівського палацу лише в ХIV столітті. Це сталося при Карлі V. Палац використовували королі як основну резиденцію в Парижі.У 1546 році Франциск I зробив ремонт споруди. Він оформив його у стилі французький ренесанс. Велике значення в долі цієї будівлі грає Людовик XIV. Саме він обрав Версаль власною резиденцією. Лувр перетворюється на сховище предметів мистецтва. Саме Лувр, першим з музеїв набув статусу суспільного. Його відкрили для відвідування в 1793 році після початку Французької революції. Основою для його колекції стали полотна Франциска I і Людовика XIV.
Лувр має чотири будівлі, кожна будівля отримала назву на честь знаменитих французів. У музеї є 6 головних правил. Їх необхідно дотримуватися під час перебування – заборонено їсти, використовувати фотоапарати зі спалахом, доторкатися до речей. У музеї розвішані таблички, які нагадують про правила поведінки.

Цікаві факти про Ренесанс

2022-12-05 15:26:13 UTC

1. Слово «Ренесанс» запозичене з французької мови та перекладається як «друге народження або переродження». Як не дивно лише з 19-го століття цим словом називають культурний рух в період інтелектуального та мистецького відновлення класичної античності. Першим вченим, який використав у своїх роботах слово «Ренесанс» для назви епохи Відродження, вважається Французький історик Жуль Мішле.
2. Винахід друкарського верстата Гутенберга в 1450 році відіграв революційну роль в поширенні ідей епохи Відродження. Оскільки друковані видання значно швидше поширювались це дозволило об'єднати однодумців по всій Європі.
3. Батьком Відродження вважається італійський вчений і поет Франческо Петрарка. Саме гуманістична філософія Петрарки привела до інтелектуального розквіту Ренесансу.

Боличев Ілля 8-В.

Лабзова Арина 8-Б

2022-12-07 22:55:29 UTC

Жванко Мірра

2022-12-11 18:18:41 UTC

Відродження — це справді нова епоха. І усвідомлення того, що народилася нова епоха, у своїх визначних рисах протилежна епосі попередній, — одна з типових особливостей культури XV і XVI ст.

Дзигун Поліна 8-А

2022-12-12 06:36:32 UTC

Костюк Вікторія 8-а

2022-12-12 07:51:37 UTC

Готична архітектура — період розвитку західноєвропейської архітектури з XII по XVI століття. Готична архітектура замінила архітектуру романської доби і своєю чергою поступилася архітектурі доби відродження. Сам термін «готика» виник саме в добу Відродження для означення попереднього періоду розвитку архітектури, аби підкреслити відмінності архітектури, що відродила стилістику архітектури Стародавнього Риму і мала значні відмінності (стильові і конструктивні) від середньовічної архітектури.

Цікаві факти про Міланський Собор:
1. Дуомо ді Мілано займає друге місце в світі за місткістю, поступаючись лише Севільському собору.
2. Якщо прибрати з собору всі лавки, то тут запросто можуть поміститися близько 40 тисяч осіб.
3. Міланський собор є єдиним готичним собором в Європі, який побудований з білого мармуру і найбільшою мармуровою спорудою в світі!
4. Головна внутрішня пам’ятка Дуомо ді Мілано — статуя покровительки Мадонни, виконана із золота. Статуя користується особливою повагою у кожного міланця.
5. Всього в Дуомо ді Мілано налічується 135 шпилів і 3400 статуй. Наприклад, жіночі фігури собору послужили прообразом американської Статуї Свободи

Єгорова Дарія 8-Б

2022-12-12 11:50:27 UTC

«Мисливці на снігу» (нід. Jagers in de sneeuw) — картина з серії «Місяці» фламандського художника Пітера Брейгеля Старшого (1525—1569).Ще талановитий попередник Брейгеля — нідерландець Йоахим Патінір (1475—1524) — почав використовувати розподіл композиції пейзажу на три плани, створюючи глибоку перспективу, а також розміщати глядача нібито на верхівці схилу і подаючи таким чином пейзажну панораму під самий обрій. Все це використано і Пітером Брейгелем в композиції картини «Мисливці на снігу». Найближчий план картини — трикутна верхівка пагорба, якою прямують мисливці разом із власними собаками. Бічну частину художник віддав зображенню невеличкого постоялого двору, прикрашеного вивіскою з написом «Dit is inden Hert» («У оленя»). Поряд — зображення святого, котрий молиться на розп'яття, котре розгледів межі роги оленя. Святого трактують як великомученика Євстафія, котрого вважали небесним покровителем мисливців. На подвір'ї перед постоялим двором купка людей порається з вогнищем, аби засмажити кабана. Це робилося напередодні Різдва і разом з пухнастим, білим снігом було ознакою кінця грудня.

Лабзова Арина

2022-12-12 18:27:06 UTC

Характерними елементами готичного стилю стають стрункі колони, складні форми склепінь, ажурні орнаменти, вікна у формі троянди і стрілчасті склепіння, шибки у свинцевоиу обрамленні, з опуклого скла, але без фіранок. Картинами для прикраси кімнат користуються рідко.

Фонтан Фіумі

2023-01-09 08:03:46 UTC

Поява цього фонтану нерозривно пов`язане з сім`єю Памфили. У 1648 році вони закінчували будівництво власного палацу і для того, щоб загальний образ був завершений, поряд вирішили звести щось красиве і одночасно підкреслює статус власників маєтку. Ідея поставити обеліск, на якому був би зображений голуб, що тримає оливкову гілку, належала голові даного сімейства, колишньому кардиналу, папи Інокентія X. У глави католицької церкви на прикметі був архітектор, який зміг би виконати такого роду доручення. Це Франческо Борроміні. Але Інокентій X чомусь вирішує провести конкурс, а пізніше, несподівано для всіх, вибирає Джованні Берніні. Ходили чутки, що тато випадково побачив проект, архітектор не мав права брати участь в змаганні на кращу ідею. Парадокс полягав у тому, що до моменту співпраці з сім`єю Памфили, Берніні був фаворитом попередника Інокентія X, папи Урбана VIII. Виходить, що обдарованість цього архітектора затьмарила всі політичні протиріччя, що існували до того, зламала принципи нового тата і змусила зв`язатися з людиною, яка служила сім`ї Барберіні. Будівництво зажадало величезної кількості грошей. Щоб відшкодувати збитки, владі навіть довелося підняти податки. Так з`явився Фонтан чотирьох рік на площі Навона.

Опис :
Фонтан чотирьох рік виконаний в стилі бароко. Як і бажав Інокентій X, в центрі фонтану знаходиться обеліск Каракалли, а навколо нього розташовані прекрасні скульптури.Грані обеліска прикрашені зображеннями римських імператорів в шатах єгипетських фараонів. Вважається, що він символізує перемогу християнства. Крім того, на стовпі є фамільні герби Памфили, голуб з гілкою оливи. Експозиція фонтану - це фігури духів, або богів, таких річок, як Дунай, Ніл, Ганг і Ла Плата. Мистецтвознавці припускають, що на деякі з них вибір впав не випадково: це найбільша річка Європи, головна річка Єгипту і священна річка Індії, а ось щодо останньої практично нічого не відомо. Це невелика американська річечка, розташована в басейні Колорадо.

Коренкова Ксенія 8-А

Єгорова Дарія

2023-01-09 09:37:08 UTC

Лоренцо Берніні "Площа Св. Петра"

Цікавим прикладом поєднання стилів є собор і площа Святого Петра в Римі. Спроектував собор у традиціях Ренесансу Донато Браманте (1444-1514), остаточно реалізував проект Мікеланджело Буонарроті (1475-1564), який додав йому напруженої емоційності. Грандіозну чотирирядну колонаду з 284 колон, що утворює круглу площу перед собором, створив найяскравіший представник бароко Джованні Лоренцо Берніні (1598-1680), чим завершив величну єдність усієї просторової композиції.

Галаган Нікіта

2023-01-23 08:07:32 UTC

Батьківщиною бароко є Італія. Стиль став дуже популярний в таких містах – Рим, Мантуя, Венеція, Флоренція. Спочатку терміном бароко моряки називали перлини неправильної форми. У XVI столітті воно було синонімом слів грубість, незграбність, фальшивість

Стиль бароко поєднує в собі контрастність, прагнення до пишноти, динамічність образів, напруженість, поєднання реального і вигаданого

Жінка епохи бароко відрізняється блідою шкірою, химерною зачіскою, каблуками і штучними родимками на обличчі. Чоловік бароко характеризується збритими вусами і бородою, напахчений парфумом і з напудреною перукою

Скульптура бароко вражає чуттєвістю форм. На статуї одягали справжні одягу і коштовності

Головний акцент стилю бароко – це використання позолоти

Вперше термін «бароко» був застосований в області характеристики архітектурних споруд. У літературі він став використовуватися в 1878 році Фрідріхом Ніцше. Швейцарський філолог Генріх Вельфлин ввів його в літературу в 1888 році після виходу книги «Ренесанс і бароко»

Найбільш відомою «спадщиною» бароко є Версаль в Парижі

Найпершою будовою в стилі бароко вважається церква Іль Джезу (побудована в 1575 році)

Єгорова Дарія 8Б

2023-01-23 09:35:07 UTC

Характерною особливістю бароко є проникнення світського світогляду в усі сфери художньої діяльності. Монументальність форм, експресивність, введення алегорій та символів, пишна декоративність орнаментики, парадність та урочистість, що притаманні бароко, знайшли відтворення в мистецтві України цього періоду.

Дзигун Поліна

2023-01-25 17:45:13 UTC

Галаган Нікіта

2023-01-25 19:31:28 UTC

На початку епохи Бароко, приблизно в 1600 році, в Італії композиторами Кавальєрі і Монтеверді були написані перші опери, які отримали визнання і увійшли в моду. Основою для перших опер були сюжети давньогрецької і римської міфології.

Будучи драматичною художньою формою, опера заохочувала композиторів втілювати нові способи ілюструвати емоції і почуття в музиці, фактично, вплив на емоції слухача став головною метою в творах цього періоду.

Опера поширилася у Франції та Англії завдяки великим роботам композиторів Рамо, Генделя і Перселла.
В Англії була також розвинена ораторія, яка відрізняється від опери відсутністю сценічної дії, ораторії часто засновані на релігійних текстах і історіях. “Месія” Генделя – показовий приклад ораторії.

У Німеччині опера не завоювала такої популярності, як в інших країнах, німецькі композитори продовжували писати музику для церкви.

Йоганн Себастьян Бах, найбільший геній в історії музики, жив і творив в епоху Бароко. Його підхід до музики відкрив безмежні можливості створення творів.

Основним інструментом тієї епохи був клавесин – попередник фортепіано.

Багато важливих форм класичної музики беруть свої витоки в епосі Бароко – концерт, соната, опера.

Бароко була епохою, коли ідеї про те, якою має бути музика, знайшли свою форму, ці музичні форми не втратили актуальності і на сьогоднішній день.

Лабзова Арина

2023-01-29 14:18:17 UTC

Композиція козак Мамай

Єгорова Дарія

innadimitrova_7115 — 2023-01-31 16:50:42 UTC

Котова Діана

innadimitrova_7115 — 2023-01-31 16:55:43 UTC

Балаш Анастасія

innadimitrova_7115 — 2023-01-31 16:56:03 UTC

Аліна

innadimitrova_7115 — 2023-01-31 16:58:45 UTC

Коренкова Ксенія

innadimitrova_7115 — 2023-01-31 17:01:26 UTC

Ярослав

innadimitrova_7115 — 2023-01-31 17:11:14 UTC

Лабзова Аріна

innadimitrova_7115 — 2023-01-31 17:12:05 UTC

Демчук Іван

innadimitrova_7115 — 2023-01-31 17:22:44 UTC

Софія

innadimitrova_7115 — 2023-01-31 17:24:23 UTC

Шапорда Аліса

2023-02-02 15:02:30 UTC

Коренкова Ксенія

innadymytrova71 — 2023-02-05 15:48:29 UTC

Рококо

Шевчук Кароліна 8А

2023-02-06 07:32:36 UTC

Рококо́ — галантний, реверсований стиль щодо бароко, що в другій половині XVIII століття дійшов (з Франції і Австрії) до України — до Києва, Львова у 1760 — 1770-тих pp. Майже головним словом доби рококо було слово «примха» (каприз). Вельможі доби рококо поставили за мету щоденні насолоди. Насолодам повинні були сприяти розкішні інтер'єри палаців і церков, розкішні сукні, черга свят в садах бароко і в павільйонах влітку, а взимку в палацах. Надміру використовувалась косметика — білила, пудра, рум'яна, чорна фарба (сурма) для брів, мушки. Косметику рясно використовували як шляхетні жінки, так і чоловіки. Особливого поширення набуло використання мушок на обличчі — різне розташування мушок мало своє значення для обізнаних в куртуазних іграх вельмож

Ксенія

innadimitrova_7115 — 2023-02-06 07:55:07 UTC

Вікторія

innadimitrova_7115 — 2023-02-06 07:58:06 UTC

Бровко Анастасія 8а

2023-02-06 07:58:40 UTC

Рококом (фр. rococo, від фр. rocaille - дроблений камінь, декоративна раковина, черепашка, рокайль, рідше за рококо) - стиль в мистецтві (в основному, в дизайні інтер'єрів), виниклий у Франції в першій половині XVIII віку (під час регентства Пилипа Орлеанського) як розвиток стилю барокко. Характерними рисами рококо є вишуканість, велика декоративна нагруженность інтер'єрів і композицій, граціозний орнаментальний ритм, велика увага до міфології, еротичних ситуацій, особистого комфорту. Найвищий розвиток в архітектурі стиль отримав в Баварії.

Термін "рококо" (або "рокайль") увійшов у вживання в середині XIX в. Спочатку "рокайль" - це спосіб оздоблення інтер'єрів гротів, фонтанних чаш і т. п. різними скам'янілостями, що імітують природні (природні) освіти, і "рокайльщик" - це майстер, що створює такі оздоблення. Те, що ми зараз називаємо "рококо" в свій час називалося "мальовничим смаком", але в 1750-х рр. активізувалася критика усього "викрученого" і "вимученого", і в літературі стало зустрічатися іменування "зіпсований смак". Особливо досягли успіху в критиці Енциклопедисти, на думку яких в "зіпсованому смаку" був відсутній розумний початок.

Котова Діана 8 - В

2023-02-08 12:10:07 UTC

Майже головним словом доби рококо було слово «примха» (каприз). У мистецтві визначається легкими, нервовими, ніжними та химерними формами («грайливе» рококо). Він виявився насамперед у розплануванні і декорації інтер'єру (палаців, церков, костьолів). В добу рококо скульптура (переважно поліхромна) стала істотною частиною архітектурної композиції, а орнамент (зокрема у різьбі) набрав форм мушлі («rocaille»). У добу рококо широко розвинулося мистецьке ремесло — ткацтво, ювелірство, порцеляна, меблі, гобелени.

Вельможі доби рококо поставили за мету щоденні насолоди. Насолодам повинні були сприяти розкішні інтер'єри палаців і церков, розкішні сукні, черга свят в садах бароко і в павільйонах влітку, а взимку в палацах. Надміру використовувалась косметика — білила, пудра, рум'яна, чорна фарба (сурма) для брів, мушки. Косметику рясно використовували як шляхетні жінки, так і чоловіки. Особливого поширення набуло використання мушок на обличчі — різне розташування мушок мало своє значення для обізнаних в куртуазних іграх вельмож.

У живописі доби рококо переважали свята і театральні вистави, безкінечні закохані пари міфологічних персон, штучні і приємні пейзажі, пристосовані лише для побачень, флірту, танців, шляхетного і легковажного дозвілля. У портретах — всі підкреслено усміхнені, люб'язні, витончені, але це була маска, що приховувала численні недоліки осіб і надзвичайно складні проблеми.

Галаган Нікіта

2023-02-08 17:01:45 UTC

Основні елементи стилю: рокайль - завиток і картель - забутий нині термін, що застосовувався для найменування рокайльних картушей. Один з найбільш ранніх випадків вживання цих термінів - увраж Мондона-сина "Третя книга рокайльних і картельних форм" 1736 р. (ілюстрації див. нижче). Так само знаходимо їх в листі (7 квітня 1770 р.) майстра Роетье (що виготовляв для Екатеріни II в кінці 1760-х рр. срібний сервіз, пізніше відомий як "Орловський сервіз", предмети, що збереглися зберігаються в Державному Ермітаже). Цей лист так само відобразив зміну смаків, що відбулася на рубежі 1760-70 - рр.:". оскільки Е. І. В. бажає, щоб відмовилися від всіх видів фігур і картелів, ми прикладемо всі зусилля, щоб замінити їх античними прикрасами і слідуючи кращому смаку, згідно з побажаннями." (цит. по документу з РГИА).

Незважаючи на популярність нових "античних форм", що війшли в моду в кінці 1750-х рр. (цей напрям отримав найменування "грецького смаку"; предмети цього стилю часто невірно приймають за пізнє рококо), так званий Рококо зберігав свої позиції аж до самого кінця сторіччя. Архітектура

Архітектурний (точніше - декоративний) стиль рококо з'явився у Франції у часи регентства (1715-1723) і досяг апогею при Людовіке XV, перейшов в інші країни Європи і панував в ній до 1780-х років.

Лабзова Арина 8Б

2023-02-12 17:04:05 UTC

Галанте рококо

Шевчук Кароліна 8А

2023-02-20 07:28:50 UTC

Основні риси класицизму

1) Зображення героїв позитивних (зразок для наслідування) або негативних (моральний урок читачам).

2) Дотримання в драматургії правила трьох єдностей: єдність дії (чітка композиція), єдність часу (один день), єдність місця (в одному місці).

3) Підкреслення в образах героїв однієї риси характеру (честь, обов’язок, хоробрість, лицемірство, жадібність тощо).

4) Конфлікт пристрасті (серця) і обов’язку (розуму) — розум перемагає.

5) Літературні жанри поділялись на «високі» (ода, трагедія, епопея, героїчна поема; величава, урочиста мова), «середні» (наукові твори, елегії, сатири; загальновживана мова), «низькі» (комедія, пісні, листи в прозі, епіграми; розмовний

Анастасія Бровко 8-а

2023-02-20 07:31:02 UTC

Термін «класицизм» походить від латинського classicus - зразковий, норма, порядок. Зазвичай розрізняють класицизм XVII ст. і XVIII - поч. XIX ст. (Останній часто іменується неокласицизмом). Прості і чіткі форми античного мистецтва приймаються за зразок для наслідування. Відбувається відмова від надмірної розкоші бароко і рококо. Широко поширилася мода на маленькі кімнати. Народився «style Gabriel»: прості фільонки, двері, класично стримані карнизи, каміни ясних обрисів з красивого мармуру, увінчані великими простими дзеркалами, білі стелі, стіни, пофарбовані в білий, сірий або блідо-зелений кольори. Це і стало класичним французьким зразком елегантного будинку.
Традиційний, класичний погляд на інтер'єр ніколи не виходив з моди. Строгість і ясність форм, вишуканість і розкіш панують в класичному стилі. Характерна особливість - античні елементи в дизайні - колони, вази, скульптури. У всьому присутня стриманість, розміреність. Класицизму властиві ясні геометричні форми, трохи декору, кольори спокійні і стримані, дорогі, якісні матеріали (натуральне дерево, камінь, шовк та ін.) Найчастіше зустрічаються прикраси скульптурами і ліпниною.

Коренкова Ксенія 8-а

2023-02-20 07:59:19 UTC

Київський національний університет імені Тараса Шевченка - це безумовно найкращий навчальний заклад в Україні. Його головний корпус розташований в центрі міста за адресою Володимирська, 60. Червоний колір фасаду та чорні деталі колон відповідають кольорам ордена Святого Володимира, адже спочатку Київський університет носив ім’я Святого Володимира.В 1834 році розпочалися лекції у Київському університеті; університет прийняв перших 62 студента. Спочатку діяв лише один філософський факультет з двома відділеннями — історико-філологічним та фізико-математичним. 1835 року відкрився юридичний факультет, а 1847 року — медичний. Київський Університет це цілий навчальний комплекс, який складається з інститутів, факультетів, бібліотеки Максимовича, Ботанічного саду ім. Фоміна, Астрономічної обсерваторії, Ректорату та студентського містечка.

Лабзова Арина

2023-02-20 11:26:08 UTC

Творам цього стилю притаманні:

ясність і простота у вираженні змісту
стриманість в емоціях і пристрастях, гідність і раціоналізм в діях героїв
неуклінне слідування визначеним зразкам (Античність)
ідеалізація – прагнення показати скоріше ідеал, ніж реально існуючу людину, втілюється людина ідеальна і зовні, і морально, і духовно
прагнення показати не реальну природу, а «покращену»; таку якою вона мала би бути
дотримання симетрії і гармонії в композиції твору
твори Класицизму логічні, легко розділюються на частини

Єгорова Дарія

2023-02-20 12:10:35 UTC

Класицизм опирається на ідеали античної класики, тоді як появу стилю пов’язують із становленням сильних монархічних режимів, які через архітектурні споруди доносили до свідомості людей велич свого правління та своєї країни. Так і у Львові, із занепадом магдебурзького права та становленням монархічного режиму, помітною стала перебудова міщанських кам’яниць під шляхетські резиденції.

Шураева Софія 8-В

2023-02-21 14:56:28 UTC

Палац Розумовського — палац діяча українського походження князя Андрія Кириловича Розумовського у віденському районі Landstraße. Палац гетьмана – видатна пам’ятка національного значення доби класицизму. Споруджений у 1799-1803 роках за проєктом шотландського архітектора Чарльза Камерона, був частиною палацово-паркового ансамблю.
У 1824 року його інтер`єр знищила пожежа. У 20 столітті були зруйновані флігелі, що входили до комплексу. Друга світова війна завдала значної шкоди фасаду палацу.Нове життя у стіни палацу Розумовського вдихнули 2002 року – в Україні затвердили комплексну програму збереження пам'яток, і в Батурині почалася масштабна реконструкція.

Олійник Дар‘я 8-В

2023-02-22 08:19:35 UTC

Коли майже у всіх країнах Європи панувало мистецтво бароко, у Франції формується новий стиль класицизм, який орієнтувався на високі зразки античної Греції та Риму, на ідеали Відродження. На зміну бурхливому й динамічному бароко він приніс урівноваженість і гармонію в усьому.
Яскраво цей стиль проявився в архітектурі. Художні засоби класицизму були підпорядковані строгій організованості, ясності образів, простим і чітким геометричним формам.
Головними законами архітектурної композиції були симетрія, підкреслення центру, загальна гармонія частин і цілого. Парадний вхід у будівлю розташовували в центрі і оформляли у вигляді портика.
Для архітектурних споруд класицизму властиві: геометрична правильність об'ємів; чіткий і спокійний ритм; врівноваженість, логічність планування; урочистість пропорцій; поєднання гладкої стіни з ордером і стриманим декором. Також характерно використання елементів античної архітектури: портиків, колонад, статуй і рельєфів на площинах стін. Основними засобами гармонізації форми стали ритмічні поєднання різних за величиною й насиченістю мас. Панувала симетрія — її математичній логіці підпорядковувався кожен елемент. Головною турботою зодчих був ордер, за допомогою якого виражали масштаб споруди, співвідношення її частин, їхній зміст і значення, нарешті, людяність художнього образу.

КЛАСИЦИЗМ

2023-02-22 14:32:12 UTC

Чала Марія 8-А

Класицизм

Напрям у європейській літературі та мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI ст., а найбільшого розквіту досяг у Франції у XVII ст. Для класицизму характерна орієнтація на античну літературу, яка проголошувалася ідеальною, класичною, гідною наслідування.

Цей напрям певною мірою притаманний усім європейським літературам, а в деяких зберігав свої, позиції аж до першої чверті XIX СТ. Теоретичним; підґрунтям класицизму була антична теорія поетики і, в першу чергу, "Поетика" Аріcтотеля, теоретичні засади якого втілювала французька "Плеяда" (XVII ст.). У виробленні своїх загальнотеоретичних програм, особливо в галузі жанру і стилю, класицизм спирався і на філософію раціоналізму. Першою важливою спробою формування принципів класицизму була "Поетика" Ж. Шаплена (1638), але найпослідовнішим, найґрунтовнішим був теоретичний трактат Н. Буало "Мистецтво поетичне",(1674).

Визначальні риси класицизму:

— раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів);

— наслідування зразків античного мистецтва;

— нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів (для драматургії — це закон "трьох єдностей" (дії, часу й місця);

— обов'язкове дотримання канонічних правил написання творів (зображення героя тільки при виконанні державного обов'язку, різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо);

РЕАЛІЗМ (ЖИВОПИС)

2023-02-22 14:35:35 UTC

Чала Марія 8-А
Реалізм – це напрям у образотворчому мистецтві, архітектурі та літературі, представники якого проголосили головним принципом своєї творчості прагнення достовірного відтворення дійсності. Незважаючи на солідний, за мірками історії мистецтва вік, воно досі зберігає свою актуальність, а його художню мову використовують майстри по всьому світу.

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК

Реалізм як напрям живопису виник у середині 19 століття у Франції на загальній втомі від романтичної ідеалізації героїв легенд і міфів. Ще одним фактором, який вплинув на формування попиту на нове мистецтво, став винахід фотоапарата. Точні копії навколишнього світу на фотопапері кинули виклик майстрам та їхньому вмінню працювати з кольором та формою. Крім специфічної художньої мови від романтизму, новий напрямок також відрізнявся каноном улюблених тем. Увагу митців привертали реальні історичні події: важливі громадські заходи та сцени із життя пересічних людей. У своєму прагненні передати глядачам дійсність у всій її повноті художники порушували традиційні канони живопису. Наприклад, перші картини у стилі реалізму викликали шквал критики за зображення брудних п'ят чи плям на одязі: для публіки першої половини 19 століття подібне вважалося вульгарним та образливим.

Одним із перших про реалізм як самобутній напрям мистецтва заговорив відомий художник Гюстав Курбе. До нього в реалістичній манері також писали картини, але одиночні експерименти не змогли дати життя нової естетичної концепції. У 1855 році Гюстав Курбе презентував програмний документ нового напрямку під назвою «Маніфест реалізму» та провів виставку робіт у «Павільйоні реалізму». Незважаючи на скандали та критику, художнику незабаром вдалося зібрати навколо себе учнів та розпочати повноцінну реалізацію проекту нового мистецтва. Спілкуючись із однодумцями, майстер часто повторював, що завданням художника не є наслідування того, що вже було написано, а зображення на полотні того, що він бачить і відчуває

Галаган Нікіта

2023-02-22 18:37:10 UTC

1) Зображення героїв позитивних (зразок для наслідування) або негативних (моральний урок читачам).

2) Дотримання в драматургії правила трьох єдностей: єдність дії (чітка композиція), єдність часу (один день), єдність місця (в одному місці).

3) Підкреслення в образах героїв однієї риси характеру (честь, обов’язок, хоробрість, лицемірство, жадібність тощо).

4) Конфлікт пристрасті (серця) і обов’язку (розуму) — розум перемагає.

5) Літературні жанри поділялись на «високі» (ода, трагедія, епопея, героїчна поема; величава, урочиста мова), «середні» (наукові твори, елегії, сатири; загальновживана мова), «низькі» (комедія, пісні, листи в прозі, епіграми;

Котова Діана 8-В

2023-02-22 20:33:52 UTC

Відомо, що приватні замовники Франції були прихильниками стриманих варіантів бароко чи французького рококо. Але класицизм підживлював замовленнями та грошима королівський двір, що вбачав в ньому ідеальні умови схвалення абсолютизму. Саме королівський двір створив Школу образотворчих мистецтв, де переважав класицизм як офіційний державний стиль.

Показовою стала художня доля Жака-Луї Давіда (1748–1825). Він — учень майстра рококо Ж. М. Вьєна. І його перші твори цілком в стилі рококо.

Подивимось на картину Давида ранішнього періоду «Смерть філософа Сенеки». Фігурки людей — маленькі, всі метушаться навколо помираючого, жести — занадто театральні, а колорит — як на обгортці цукерки. Забуваєш, що це розповідь про смерть.

Після одержання Римської премії та перебування у Римі виникає абсолютно інший митець, послідовник класицизму, його найкращий представник у мистецтві Франції 18-го століття. Програмним твором цього періоду стала картина «Присяга Гораціїв». Ніяких маленьких фігур, ніякої метушні, ніяких солоденько-цукеркових фарб. Брати клянуться перед військовим походом і йдуть на смерть. Смерті ще нема (два брати з трьох загинуть), а смерть уже відчувається в суворих фарбах і урочисто-пригніченому настрої твору.

Творчі періоди Давіда умовно можна поділити на:

початковий (в стилі рококо)
класицизм римського періоду
революційний класицизм
ампір.

Отже, Жак-Луї Давід не одразу став представником класицизму. На відміну від його послідовників — Жерара, Герена, Гро, Ан-Луї Жироде де Русі-Тріозона та ін.

Особливо цікаве співіснування класицизму Давида, найкращого представника неокласицизму в мистецтві тієї доби, з творами відвертого прихильника рококо Жана-Оноре Фраґонара (1732—1806).

Дар'я

innadimitrova_7115 — 2023-02-23 18:47:03 UTC

Цікаві факти про фортепіано :

2023-03-06 07:28:29 UTC

Фортепіано – це загальна назва групи інструментів, яка складається з двох різновидів – роялів і піаніно.
Прямими предками фортепіано були клавесини і клавікорди. Але головним недоліком цих музичних інструментів було швидко загасаюче звучання і дуже низький рівень гучності.
Батьком фортепіано прийнято вважати італійського клавесинного майстра Бартоломео Крістофорі. Дата народження інструменту точно не встановлена, але прийнято вважати, що вона знаходиться в межах 1709 – 1711 рр.
Рояль має більшу швидкодію, ніж вертикальні фортепіано (Спінет, піаніно) завдяки механізму репетиції. Він дозволяє піаністу повторювати ноту, при неповному відпуску клавіші. Вертикальний варіант механіки фортепіано вимагає повного повернення клавіші для повторного дії молоточка.
Перші роялі мали прямокутну форму.
На 75% піаніно і роялі складаються з дерева.
При виготовленні струн, крім інших матеріалів, використовували срібло, золото, скло і шовк.
Спочатку клавіші фортепіано робили зі слонової кістки, але згодом були замінені на пластикові.

Шевчук Кароліна 8А

Бровко Анастасія 8-а

2023-03-06 07:30:10 UTC

Класичній музиці властива гармонійність світоспрьймання, раціоналізм, нормативність, виваженість творчих задумів, виструнченість й вивершеність форм, драматургії[2]. Розрізняють ранній класицизм (Ж. Б. Люллі), просвітницький (К. В. Глюк) і віденський класицизм (Й.Гайдн, В. А. Моцарт, Л. ван Бетховен), що став його вершиною[2]. Попередником класицизму є галантний стиль пізньої барокової епохи, що ознаменував поворот до легкої елегантності замість величної серйозності та вражаючої величі бароко.

В музичних творах доби класицизму музична тема складається із фраз (зазвичай 4-тактних) і контрастуючими мелодії фігураціями. Фактура — переважно гомофонно-гармонічна з чітко вираженою мелодією вгорі і підпорядкованим акомпанементом, наприклад, у вигляді альбертієвих басів[3]. Це відрізняє класичну музику від барокової, в якій музична тема проводиться у різних голосах відповідно до правил контрапункту, зберігаючи при цьому ритм або метр. Таким чином фактура класичної музики є легшою і прозорішою. Щоправда, класицизм не відмовляється від контрапункту цілковито, зокрема у великих формах (симфоніях), а також у музиці духовних жанрах поліфонічні форми надалі зустрчаються.

Коренкова Ксенія 8 - а

2023-03-06 07:41:19 UTC

Класицизм в музиці - віденські класики

Розвиток нової музичної культури в середині XVIII століття породило виникнення безлічі приватних салонів, музичних товариств і оркестрів, проведення відкритих концертів і оперних вистав.

Столицею музичного світу в ті часи була Відень. Йозеф Гайдн, Вольфганг Амадей Моцарт і Людвіг ван Бетховен - три великих імені, які увійшли в історію, як віденські класики.

Композитори віденської школи віртуозно володіли найрізноманітнішими жанрами музики - від побутових пісеньок до симфоній. Високий стиль музики, в якому багате образний зміст втілено в простий, але досконалої художньої формі, - ось головна риса творчості віденських класиків.Музична культура класицизму, як і література, а також образотворче мистецтво, оспівує вчинки людини, його емоції і почуття, над якими панує розум. Художникам-творцям в їх творах властиві логічність мислення, гармонія і ясність форми. Простота і невимушеність висловлювання композиторів-класиків могла б здатися сучасному вуха банальної (в деяких випадках, зрозуміло), якби музика їх не була настільки геніальною.
Кожен з віденських класиків мав яскравою, неповторною індивідуальністю. Гайдн і Бетховен більш тяжіли до інструментальній музиці - до сонатам, концертам і симфоній. Моцарт був універсальний у всьому - він з легкістю творив в будь-якому жанрі. Він зробив величезний вплив на розвиток опери, створюючи і вдосконалюючи різні її типи - від опери буф до музичної драми.

У плані переваг композиторами тих чи інших подібних сфер для Гайдна більш характерні об'єктивні народно-жанрові замальовки, пастораль, галантність, Бетховену близька героїка і драматизм, а також філософічність, ну і, звичайно, природа, в невеликому ступені і витончена лірика. Моцарт охопив, мабуть, всі існуючі образні сфери.

Єгорова Дарія

2023-03-06 09:45:30 UTC

Класицизм (лат., взірцевий): напрям у європейській літературі і мистецтві 17-початку 19 ст., суть якого полягала у наслідуванні мистецтва та літератури Стародавніх Греції і Риму.

Єгорова Дарія

2023-03-06 09:47:54 UTC

Л.В. Бетховен "Місячна соната"

Галаган Нікіта

2023-03-08 16:56:29 UTC

Принципи класики вплинули і на церковну музику. Світська музика привносить симфонізації і драматизм в духовні твори. Меси і реквієми, що виконуються під час богослужінь, набувають характеру самостійних концертних композицій.

До цього дня твори Гайдна, Моцарта і Бетховена залишаються неперевершеними шедеврами.
Батько мріяв, що Людвіг буде віртуозом, і змушував хлопчика репетирувати ночами. Але Бетховен (1770-1827) став не відомим виконавцем, а геніальним вигадником.

В молодості музикант заробляв на життя, виступаючи з концертами, які залучали публіку неперевершеними імпровізаціями виконавця. Потім до кінця життя композитор давав уроки гри на фортепіано.

Перші творчі роки присвячені написанню сонат. Бетховен розробив фортепіанний стиль, характерний для класичної камерної музики.

Композитор любить протиставляти крайні регістри, використовує педаль інструменту, віддає перевагу густим акордовим співзвуччя. З початком XIX століття розквітає талант Бетховена-симфониста.

У масштабних творах повною мірою дотримується концепція, заявлена віденської школою класики, – сувора пропорційність композиції, баланс між різноманіттям і одиничністю мелодійних елементів і форм.

За визначенням музичних критиків, кращими творами Бетховена вважаються цикл з 32 фортепіанних сонат (1792-1822), «Урочиста меса» (1824) і симфонія № 9 (1824).

Лабзова Арина

2023-03-08 19:54:36 UTC

Бах токата і фуга ре мінор

Петрова Марія 8-а

2023-03-09 17:32:16 UTC

Реалізм-
стиль і напрям у мистецтві, які ставили метою правдиве відтворення дійсності в її типових рисах. Панування реалізму слідувало за добою романтизму і передувало символізму. Термін «реалізм» вперше вжив французький літературний критик Жуль Шанфлері в 1850-х роках для позначення мистецтва, що протистоїть романтизму і академізму.

На відміну від романтизму, який зосереджував увагу на внутрішньому світі людини, основною для реалізму стає проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу (характеру) особистості. Замість інтуїтивно-почуттєвого світосприйняття на перше місце в літературі висувається пізнавально-аналітичне начало, а типізація дійсності утверджується як універсальний спосіб художнього узагальнення.

Петрова Марія 8-а

2023-03-09 17:36:55 UTC

Класицизм музики-
академічна музика XVII—XVIII століття.

Класицизм, як художній напрямок, був створений у Франції в першій половині XVII століття. Цікавість, яка виникла ще в епоху Відродження, до античної культури, спричинила наслідування в усіх видах мистецтва античним зразкам

Дзигун Поліна 8-А

2023-03-13 11:22:24 UTC

Олійник Дар‘я 8-В

2023-03-17 13:48:32 UTC

Музика епохи класицизму або музика класицизму — академічна музика XVII—XVIII століття. У середині 18-го століття Європа почала рухатися в сторону нового стилю в архітектурі, літературі, мистецтві — класицизму. Цей стиль прагнув наслідувати ідеали античності, головним чином Класичної Греції. Класицизм, як художній напрямок, був створений у Франції в першій половині XVII століття. Цікавість, яка виникла ще в епоху Відродження, до античної культури, спричинила наслідування в усіх видах мистецтва античним зразкам. Естетика класицизму була заснована на переконанні розумності та гармонічності світоустрою, що проявилося в увазі до збалансованості частин твору, ретельній обробці деталей, розробці основних канонів музичної форми. Саме в цей період остаточно сформувалася сонатна форма, заснована на розробці і протиставленні двох контрастних тем, визначився класичний склад частин сонати та симфонії.

Романтизм

2023-03-20 07:43:20 UTC

Романтизм - це епоха, що була характеризована сильними емоційними враженнями та відчуттями, які переповнювали митців та літераторів. Вона була розкішним періодом для літературного світу, де було створено найбільші шедеври, які донині захоплюють нас. Романтики шукали нових форм вираження своїх почуттів, відмовляючись від строгих правил класицизму. Одним із головних напрямів був героїзм, у якому відображалася внутрішня боротьба людини зі світом, а також з самою собою. Романтики вірили в силу любові, свободи та індивідуальності, тому їхні твори були наповнені поетичною красою та глибинним змістом. Романтизм став новою епохою в історії світової культури, що залишила незабутні сліди в історії мистецтва.

2023-03-20 07:55:55 UTC

Бровко Анастасія 8-а

Коренкова Ксенія 8-А

2023-03-20 08:03:19 UTC

Романтизм є ідейним і художнім напрямом, який виник в американській і європейській культурі в кінці XVIII століття – початку XIX століття, в якості реакції на естетику класицизму. Спочатку романтизм склався в 1790-і роки в німецькій поезії і філософії, пізніше поширився у Франції, Англії та інших країнах. Особливості романтизму У мистецтві романтизму новими критеріями стали підвищена увага до неповторних, індивідуальних рис людини, свобода самовираження, щирість, розкутість і природність. Представники нової течії відкидали практицизм і раціоналізм, прославляючи натхнення і емоційність вираження. Молодь особливо піддалася впливу романтизму, адже вона отримала можливість багато читати і вчитися. Молоді люди надихнулися ідеями самовдосконалення і індивідуального розвитку, ідеалізації особистої свободи, які поєднувалися з відкиданням раціоналізму. Символом втілення нових романтичних ідей в Європі стала картина «Мандрівник над морем туману». У живописі романтизму переважали об’ємна просторовість, динамічність композиції, світлотінь і насичений колорит. Серед художників-романтиків виділяють Жеріко, Тернера, Делакруа, Мартіна і Фузелі. Улюблені мотиви – старовинні руїни і пейзажі. У літературі романтики звернулися до загадкового, таємничого, жахливого: казок і народних переказів. Серед нових літературних рухів були «Буря і натиск» (Німеччина), примітивізм (Франція). Особливою популярністю користувався готичний роман, балади і старі романси. У філософії ж романтиками себе оголосили брати Новалис і Шлегель, Колридж. Вони «проповідували» трансцендентальну філософію Фіхте і Канта, засновану на творчих можливостях розуму. Філософські нові ідеї широко поширилися до Франції і Англії і вплинули на подальший розвиток американського трансценденталізму.

innadimitrova_7115 — 2023-03-20 08:15:56 UTC

innadimitrova_7115 — 2023-03-20 08:17:00 UTC

innadimitrova_7115 — 2023-03-20 08:18:12 UTC

innadimitrova_7115 — 2023-03-20 08:19:00 UTC

innadimitrova_7115 — 2023-03-20 08:20:17 UTC

innadimitrova_7115 — 2023-03-20 08:21:10 UTC

innadimitrova_7115 — 2023-03-20 17:15:34 UTC

Лабзова Арина 8-Б

2023-03-20 17:21:29 UTC

Франсіско Гойя "Солом'яне опудало/Маріонетка"

innadimitrova_7115 — 2023-03-20 19:02:57 UTC

2023-03-20 19:20:33 UTC

innadimitrova_7115 — 2023-03-20 19:36:53 UTC

Котова Діана 8-В

2023-03-21 19:22:48 UTC

Л. Бетховен "Місячна соната"
Цікаві факти

Відомо, що всього лише дві назви сонат Бетховена належать самому композитору - це "Патетична" і "Прощальна".
Сам автор зазначав, що перша частина "Місячної" вимагає від музиканта делікатно виконання.
Другу частину сонати прийнято порівнювати з танцями ельфів з "Сну в літню ніч" Шекспіра.
Всі три частини сонати об'єднує найтонша мотивная робота: другий мотив головної теми з першої частини звучить в першій темі другої частини. Крім цього, багато виразні елементи з першої частини було використано і розвиток саме в третій.
Цікаво, що існує багато варіантів сюжетного тлумачення сонати. Найбільшу популярність отримав саме образ Рельштаба.
Деякі дослідники його творчості, вважають, що в цьому творі Бетховен передбачив пізніше творчість композиторів романтиків і називають сонату першим ноктюрном.
Відомий композитор Ф. Ліст назвав другу частину сонати "Квіткою серед прірви". Дійсно, деяким слухачам здається, що вступ дуже схоже на ледь розкрився бутон, а вже друга частина - це саме цвітіння.

innadymytrova71 — 2023-03-23 11:58:17 UTC

innadymytrova71 — 2023-03-23 11:59:10 UTC

innadimitrova_7115 — 2023-04-06 11:49:48 UTC

Савело Поліна 8а

2023-04-10 06:25:11 UTC

Микола Лисенко
Микола Лисенко вважається засновником української національної музики. Миколу Лисенка називали гетьманом, сонцем і батьком української музики. Саме Микола Лисенко написав музику до хорового твору, який став духовним гімном України – "Боже, великий, єдиний". Один із перших інтерпретував Кобзар Шевченка, робив обробки народних пісень, автор 10 опер (серед них "Різдвяна ніч", "Утоплена", "Наталка Полтавка", "Тарас Бульба", "Енеїда") і сотень інших музичних творів. Помер Микола Лисенко раптово. У вересні 1912 року його приятель, професор Триштель, застерігав, що серце композитора в ненадійному стані. А вранці 24 жовтня Микола Віталійович зібрався йти до Музично-драматичної школи - і тут стався серцевий напад. За півгодини маестро не стало.

Шевчук Кароліна та Костюк Вікторія 8А

2023-04-10 06:25:24 UTC

Цікаві факти:

Любов до музики Шопен успадкував від матері, яка чудово грала на піаніно.
Цікавий факт, що 3 сестри Шопена також мали музичні здібності.
Будучи ще школярем, в одному видавництві була надрукована стаття про полонезі Шопена. Автор замітки стверджував, що хлопчик був справжнім вундеркіндом.
На Меркурії є кратер, названий на честь Фредеріка Шопена.
Батько Фредеріка займався вихованням дітей польського графа.
Свій перший полонез він написав у 8-річному віці.
З 1927 року в столиці Польщі кожні п’ять років проводиться фестиваль піаністів імені Фредеріка Шопена.
Серце Шопена було перевезено до Польщі і зберігається в церкві Святого Хреста.
На творчість композитора великий вплив мали народні пісні і танці його рідного міста.
Граючи в гостях Фредерік, обов’язково гасив світло.

Бровко Анастасія 8-а

2023-04-10 06:37:18 UTC

1. Едвард Гріг – відомий норвезький композитор, виконавець, диригент, публіцист і критик.
Повне його ім’я – Едвард Хагеруп Гріг.

2. У житті композитора Едварда Гріга вистачало і радісних моментів, і сумних, хоча останніх було більше.

3. Незважаючи на всі труднощі, цей талановитий норвежець домігся успіху і визнання в усьому світі, залишивши нащадкам значну музичну спадщину.

4. Будучи одним з найбільш відомих композиторів Норвегії, Гріг походив з роду шотландських купців, які перебралися в Скандинавії ще в кінці XVIII століття.

5. Народився він у 1843 році в норвезькому місті Бергені. Сім’я Едварда була досить заможною.

6. Дід Едварда Гріга був талановитим музикантом, грав в оркестрі міста Бергена.

7. Батько Грига — Олександр Гріг був родом з Шотландії. В Бергені він виконував обов’язки британського віце-консула.

8. Мати — Гесина Хагеруп була талановитою піаністкою — кращою в Бергені. Вона закінчила консерваторію в Гамбурзі, незважаючи на те, що цей навчальний заклад приймали виключно юнаків.

9. У Гріга було три сестри і один брат, які з дитинства навчалися музиці, так як їх мати дуже добре володіла музичними інструментами і прищепила любов до музики своїм дітям.

10. Музика ввійшла в життя Едварда Гріга дуже рано. Коли Едварду було всього 4 роки, він вже непогано грав на піаніно.

Панасенко Ева

2023-04-10 08:32:10 UTC

https://www.youtube.com/watch?v=2oebiDOFo6o
Ро́берт Шу́ман (нім. Robert Schumann; 8 червня 1810, Цвікау, Рейнський союз (Німеччина) — 29 липня 1856, Енденіх, передмістя Бонна, Німецький союз) — видатний німецький композитор-романтик, диригент, музичний критик та громадський діяч.У 1828 році він вступив до Лейпцизького університету, а наступного року перейшов до університету Гейдельберга. Він думав стати юристом, але поступово музика переважила, й успіхи у фортепіанних заняттях вселили йому думку про кар'єру концертуючого піаніста. У 1830 році він отримав у матері дозвіл повністю присвятити себе музиці і повернувся до Лейпцига, де сподівався знайти відповідного наставника. Там він почав брати уроки фортепіано у Фрідріха Віка і композицій у Г. Дорна. Прагнучи стати справжнім віртуозом, він займався з фанатичною завзятістю, але саме це і привело до біди: експериментуючи з механічним пристроєм для зміцнення м'язів руки, він пошкодив палець, і довелося відмовитися від думки про професійну кар'єру піаніста.

Єгорова Дарія 8Б

2023-04-10 08:46:19 UTC

Музичний романтизм, як художній напрямок, постав після 1815 року^[1] під впливом раннього німецького літературно-філософського романтизму (Ф. В. Шеллінґ, Жан Поль та ін.); надалі розвивався в тісному зв'язку з різними течіями літератури, живопису і театру (Дж. Г. Байрон, Делакруа, Г. Гейне, А. Міцкевич та ін.).

Демчук Іван-8В

2023-04-10 09:56:54 UTC

Один з найвідоміших композиторів реалізму - Джузеппе Верді, італійський оперний композитор. Він народився у 1813 році і прожив 87 років. Верді створив багато незабутніх опер, таких як "Ріголетто", "Травіата", "Аїда" та "Отелло".

Одна з найвідоміших арій Верді - "La donna è mobile" з опери "Ріголетто". Ця арія стала настільки популярною, що стала відома навіть тим, хто не слухав опера.

Верді також привернув увагу до політичних питань через свої опери, такі як "Набукко" і "Сила долі". У своїй музиці він відобразив настрої своєї епохи та підтримував національне об'єднання Італії.

Демчук Іван-8В

2023-04-10 10:08:33 UTC

Романтична музика почала розвиватися в кінці XVIII століття і тривала до середини XIX століття. Цей період характеризується відчутними емоційними відтінками та домінуванням почуттів над розумом.
Одним з найбільш відомих композиторів романтичного періоду є Людвіг ван Бетховен. Він був першим, хто почав використовувати оркестровий склад для вираження сильних емоцій.
Романтична музика часто містила в собі національні елементи. Наприклад, Фредерік Шопен використовував польські мелодії у своїх творах.
Романтична музика була пов'язана з літературою того часу. Багато композиторів використовували поезії відомих поетів, таких як Гете, Шеллі та Байрон, для створення опер та інших вокальних творів.
Використання нових інструментів було однією з відмінних рис романтичної музики. Наприклад, Шопен використовував педалі для створення довгих та звучних звуків на фортепіано.

Шураева Соня 8-в

2023-04-10 10:39:26 UTC

Паганіні народився 27 жовтня 1782 року в Генуї. Одинадцятирічним хлопчиком Паганіні вперше виступив привселюдно в Генуї. В 1797 році, після короткого періоду занять у місті Парма з А. Роллою, зробив своє перше концертне турне Ломбардією. Своєрідність манери гри, ні з чим не порівнянна легкість володіння інструментом незабаром принесли йому популярність на теренах усієї Італії.

innadimitrova_7115 — 2023-04-10 11:58:38 UTC

Дзигун Поліна 8-А

2023-04-10 12:09:10 UTC

Лабзова Арина 8Б

2023-04-19 21:19:11 UTC

У скандинавських країнах існують казки про злих духів – тролів. Це ворожі людям фантастичні істоти. Тролі будують у печерах і у горах цілі палаци. У п'єсі Е. Гріга «У печері гірського короля» із сюїти «Пер Гюнт» розповідається про таких чарівних істоти, зображується картина підземного царства тролів. Музика таємнича, казкова.

Котова Діана 8-В

2023-04-21 17:07:32 UTC

Коренкова Ксенія 8-А

2023-04-24 06:49:56 UTC

Полотно Архипа Куїнджі “Місячна ніч на Дніпрі”, за словами художника, є головним твором всієї його життя, саме до написання цього шедевра він ішов усе життя. На виставці, присвяченій тільки їй, яка проводилася в 1880 році, вона стала справжньою сенсацією.

Всі свої знання і талант Куїнджі зосередив для того, щоб передати ілюзорність місячного світла і знайти ідеальну композицію для передачі простору і настрою. Таким твором стало полотно “Місячна ніч на Дніпрі”. Ця картина настільки точно передає сяйво місячного світла і ефекти освітлення, що відвідувачі виставки були просто вражені майстерністю художника. Картина наповнена гармонією і спокоєм; використовувані образи відрізняються дивовижною простотою. Погляд глядача на зображений пейзаж падає зверху. Художник використав цей прийом для того, щоб максимально повно зобразити нічне небо. Джерелом світла на картині є місяць. Її холодний світ підсвічує хмари і падає на трохи ті, хто хвилюється води Дніпра. Цього мізерного світу вистачає для того, щоб побачити плавне протягом великої річки, її береги.
Часто Архипа Куїнджі називали художником світла. Багато сил він витратив для того, щоб навчитися точної світлопередачі заходів, тіней, місячних відблисків.Незважаючи на брак місячного світла, видно багато предмети. Біліють хати, видно темна листя дерев, зарості густої трави.

Панасенко Ева 8-Б

2023-04-24 08:23:04 UTC

Реалі́зм (від лат. realis — «суттєвий», «дійсний») — стиль і напрям у мистецтві, у якому ставили за мету правдиве відтворення дійсності в її типових рисах. Панування реалізму слідувало за добою романтизму і передувало символізму. Термін «реалізм» вперше вжив французький літературний критик Жуль Шанфлері в 1850-х роках для позначення мистецтва, що протистоїть романтизму і академізму.

У ХІХ ст. визначальною рисою реалізму вважалася «правдивість» — у розумінні «вірності дійсності», яку відображає митець. У зв'язку з цим варто зазначити, що справжнє мистецтво завжди є правдивим, адже незмінно прагне відображати істини й цінності людського буття, які, однак, не залишаються незмінними. Той чи інший художній напрям стає домінуючим і «правдивим» за певної доби саме тому, що виявляється здатним дати найпереконливіші відповіді на її виклики, найповніше виразити «істини буття», як вони мисляться й переживаються сучасниками.

Утім, за реалізмом невипадково закріпилася його назва: він тісно пов'язаний з настановою реалістичного (тобто заснованого на досвіді) сприйняття й витлумачення дійсності.

Єгрова Дарія

2023-04-24 08:41:18 UTC

Реалізм — художній метод у мистецтві, що ґрунтується на відтворенні дійсності.
ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ РЕАЛІЗМУ :зв'язок із дійсністю;аналітизм, типовість образів і ситуацій;розкриття впливу соціального середовища на людину;критичний пафос, дослідження життя суспільтсва, психологізм.

Лабзова Арина

2023-04-26 21:16:20 UTC

Михаил Врубель "Пан"

Бровко Анастасія 8-а

2023-05-08 06:27:08 UTC

Петро́ Іва́нович Ніщи́нський (псевдонім Петро Байда; 9 (21) вересня 1832 — 4 (16) березня 1896) — український композитор і поет-перекладач. Дід актора Вадима Левицького.Народився у селі Неменка (тепер Іллінецького району Вінницької області).
Навчався у Київській духовній семінарії.
1856 року закінчив Афінський університет (філософський і богословський факультети), пізніше — здобув ступені магістра наук.Збирав та здійснював обробку українських народних пісень («Байда», «Ой, гук, мати, гук»), писав музичні твори, організовував музичні колективи і керував ними. 1875 року Ніщинський створив музичну картину «Вечорниці», як вставну сцену до вистави «Назар Стодоля» Т. Шевченка (вперше виконана в цьому ж році артистичним гуртком М. Кропивницького у Єлисаветграді). Широковідомим став чоловічий хор з «Вечорниць» — «Закувала та сива зозуля».
Ніщинський підтримував зв'язки з відомими українськими культурними і громадськими діячами М. Лисенком, М. Кропивницьким, І. Карпенком-Карим, П. Саксаганським, А. Желябовим та ін.
Ніщинський перекладав на українську мову твори античних класиків («Антігону» Софокла, 1883; «Одіссею» Гомера, 1889, 1892; 6 пісень з «Іліади» Гомера, 1902–03), а також переклав на грецьку мову «Слово о полку Ігоревім» (1881).

Лабзова Арина 8Б

2023-05-14 19:42:22 UTC

Денис Січинський - Арія Роксолани

Шевченко Кирило 8-Б

2023-09-01 07:33:51 UTC

Єгипет

Порожній Дмитро

2023-09-01 07:55:39 UTC

innadimitrova_7115 — 2023-09-02 17:42:26 UTC

Шитова Стелла

2023-09-06 09:17:55 UTC

Всі зображення в Стародавньому Єгипті яскраво розфарбовували. Кам'яну поверхню готували до фарбування — грубий шар бруду з більш м'яким шаром гіпсу зверху, потім вапняк — і фарба лягала рівніше. Застосовувані пігменти були, як правило, мінеральними, щоб захистити зображення від сонячного світла.

Максимцев Володимир

2023-09-06 09:29:17 UTC

Єгипет – одна з небагатьох країн, розташована відразу на двох континентах. Основна частина його лежить в Африці, але у Єгипту є володіння і на Синайському півострові, який відноситься до Азії.

Червоне море, де розташована більшість курортних міст Єгипту – найтепліше в світі.

Каїр, столиця Єгипту – настільки перенаселений місто, що влада не так давно прийняли рішення побудувати нове місто і перенести столицю туди.

Територією Єгипту протікає друга за довжиною річка в світі – Ніл (див. Цікаві факти про Нілі). Це, до речі, єдина річка тут.

У Каїрі є вулиця імені Абая Кунанбаєва, казахського поета.

Єгипет – країна однієї національності. Араби складають більше 98% її населення.

Понад 95% всієї єгипетської території – безплідні пустелі.

Жаркими літніми днями температура повітря в Єгипті може підніматися до +50 градусів. При цьому зимовими ночами в пустелях температура іноді опускається до негативних значень (див. Цікаві факти про пустелі).

Стародавні єгиптяни першими винайшли мило, цемент і скло.

В Єгипті нерідко можна побачити будинки без частин даху. Це пов’язано з тим, що за недобудований будинок не доводиться платити податок на нерухомість.

Єгипет займає одне з перших в світі місць по споживанню хлібобулочних виробів.

У давньоєгипетському алфавіті було близько семисот ієрогліфів.

Косметика тут популярна не тільки серед жінок, а й серед чоловіків.

У Єгипті досі дозволено багатоженство.

Знаменита піраміда Хеопса – єдине чудо світу, що уціліло до наших днів.

Не менш знаменитий Сфінкс позбувся свого носа в 1798 році, коли Наполеон Бонапарт наказав обстріляти його з гармат.

Закон забороняє єгиптянкам виходити заміж за чоловіків-іноземців.

Обніматися на людях в Єгипті не прийнято – тут це вважається непристойною вільністю.

В єгипетських автобусах немає дверей.

Єгиптяни завжди торгуються. Роблять вони це скрізь і при будь-якій покупці. Людина, яка не торгується і відразу платить названу ціну, зазвичай викликає у них не повагу, а презирство.

М’ясо не по кишені більшості єгиптян, тому на столі більшості з них воно буває тільки у свята.

Судячи з археологічних знахідок, давньоєгипетська писемність є однією з найстаріших у світі.

Найпопулярнішим і поширеним напоєм в Стародавньому Єгипті було пиво.

Коли через напад акул на кількох туристів популярність єгипетських курортів впала, готелі стали знижувати ціни, щоб хоч якось привернути клієнтів, і в Єгипет повалили натовпу росіян, що бажають відпочити за півціни. Причому більшість з них на пляжі навіть не виходили, обмежуючись готелем, баром і басейном.

Термін обов’язкової військової служби в єгипетській армії залежить від освіти призовника.

Сфінкс

2023-09-07 09:29:28 UTC

Большой сфинкс на западном берегу Нила в Гизе — древнейшая сохранившаяся на Земле монументальная скульптура. Высечена из монолитной известковой скалы в форме колоссального сфинкса — лежащего на песке льва, лицу которого, как издавна принято считать, придано портретное сходство с фараоном Хефреном (ок. 2575—2465 гг. до н. э.), погребальная пирамида которого находится поблизости. Длина статуи — 73 метра, высота — 20 метров, что делает её самой большой однокаменной статуей в мире; между передними лапами располагалось небольшое святилище. Предположительная дата постройки — 2559 год до н. э.

Порожній Дмитро

2023-09-07 09:42:27 UTC

Шевчекно К. 8-Б

2023-09-07 09:54:25 UTC

Сфінкс або Великий Сфінкс у Гізі (араб. أبو الهول‎‎ — Abū al-Haul, у перекладі українською — Батько Жаху) — найдавніша монументальна скульптура на Землі, що збереглася до нашого часу, розташована на західному березі річки Ніл у Гізі поблизу сучасного Каїра. Це висічена з монолітної вапнякової скелі скульптура, що зображає сфінкса, котрий має тіло лева з головою людини. Вважається, що його обличчя та атрибути царської влади відповідають фараону IV династії Стародавнього царства (бл. 2558–2532 рр до н. е.) — Хафрі, піраміда якого розташована позаду.

Мистецтво стародавнього Єгипту Гапич Ксенія 8-Б

2023-09-07 09:57:48 UTC

8-Б Шевченко Кирило

2023-09-22 09:08:27 UTC

Парфенон

https://youtu.be/ylOCOv-9w4k?si=uIDelTlidZMcTLV1

2023-09-22 11:01:19 UTC

Мистецтво античності. Дискобол. Гапич Ксенія 8-Б

2023-09-27 11:53:45 UTC

Колізей (лат. Colosseum; італ. Colosseo) — грандіозний амфітеатр в Римі, одне з найзнаменитіших споруд античності. Це справжній символ Вічного міста та одна з його головних визначних пам’яток. Колізей правильно називати амфітеатром Флавіїв — на ім’я династії імператорів, при якій побудували цю громаду
Колізей (лат. Colosseum; італ. Colosseo) — грандіозний амфітеатр в Римі, одне з найзнаменитіших споруд античності. Це справжній символ Вічного міста та одна з його головних визначних пам’яток. Колізей правильно називати амфітеатром Флавіїв — на ім’я династії імператорів, при якій побудували цю громаду

Історія

Побудували Колізей всього за 8 років. Почалося будівництво в 72 році н. е. при імператорі Веспасіані, а закінчилося в 80 році н. е. при імператорі Тіте.

Ставши імператором після деспота Нерона, Веспасіан вирішив зміцнити свою владу. Для цього він придумав цікавий хід — знести палац Нерона (Золотий Будинок), який разом з парком займав 120 га центру Риму і побудувати імперські установи, а ставок при палаці засипати та спорудити грандіозний амфітеатр для розваг народу.

Амфітеатр будували раби, які були доставлені в Рим після воєнних перемог Веспасіана в Юдеї. За оцінками вчених у будівництві Колізею була залучена праця 100 тис. рабів. Раби використовувалися для найважчих робіт для видобутку і доставляння травертину з Тіволі до Риму (близько 25 км), підйомі тягарів і т. п. Також над оформленням Колізею працювала велика група скульпторів, художників і інженерів.

2023-09-27 11:56:09 UTC

Колізей — амфітеатр Флавіїв

Історія
Побудували Колізей всього за 8 років. Почалося будівництво в 72 році н. е. при імператорі Веспасіані, а закінчилося в 80 році н. е. при імператорі Тіте.

Мистецтво античності Орлова Лідія 8В

lidaorl3 — 2023-09-27 15:31:16 UTC

Максимцев Вова

2023-09-27 16:02:37 UTC

Наступним після Стародавнього світу визначальним етапом світової культури стала античність. Латинське antiquus, буквально означає «стародавній», в широкому сенсі може бути застосоване до будь-якої з цивілізацій Стародавнього світу. Історично склалося, однак, так, що поняття «античність» відносять до грецької історії та культурі. Будучи спадкоємицею найдавніших культур Єгипту та Дворіччя, античність досягла вражаючих висот, що склали базис для всього подальшого розвитку, у всякому разі, європейської культури.
«Прекрасним травнем, який цвіте лише один раз і ніколи більше», називав античність великий Гете. Такому розквіту сприяли винятково сприятливі географічні умови – на перехресті торгових і культурних зв’язків, благодатний клімат і, головне, демократичний устрій античних міст-держав, що заохочує вільний розвиток думки, обмін думками, здорове змагання людей та ідей. Дух вільної творчості, захвату життям, захоплення красою, поваги до особистості і думки, властивий античності, дозволив навіть деяким мислителям угледіти в ній навіки втрачений «золотий вік» людства. Це була епоха, коли очима, широко відкритими світ, люди бачили всі нові сторони нескінченно різноманітного світу, а «очі розуму» (Платон), завдяки сміливим філософських узагальнень, виявляли в потоці, куди «не можна увійти двічі» (Геракліт), стійкі і повторювані закономірності. Саме виникнення в VII-VI в.в. до н. е. давньогрецької філософії стало найбільш чудовим і зрілим продуктом благодатної атмосфери грецьких полісів. Як писав Ф. Енгельс, «в грецької філософії є у зародку, в процесі виникнення, всі пізніші типи світоглядів» (К. Маркс, Ф. Енгельс. Т. 20. С. 369).
Вперше антропоморфні міфологічні уявлення про природу, стихійні спостереження над особливостями пізнання світу, розрізнені етичні, правові та політичні ідеї об’єднуються під всеохоплюючих філософських системах. Органічною складовою таких систем були концепції освіти. По суті, філософія освіти бере початок у Стародавній Греції.

Шитова Стелла

2023-09-27 18:29:28 UTC

Античне мистецтво (від лат. antiquus старий, стародавній, старожитність, від лат.ars мистецтво) — це мистецтво Давньої Греції й Давнього Риму. Поняття «античне мистецтво» вперше прозвучало в XV ст. в Італії. Тоді велику цивілізацію Давнього світу було названо Античною. Після певного проміжку часу словосполучення «античне мистецтво» ввійшов у європейську культуру.

Шевченко Кирило 8-Б

2023-10-06 09:11:40 UTC

Пам’ятки мистецтва Північного Причорномор’я і Скіфії

2023-10-06 13:33:32 UTC

Гапич Ксенія 8-Б

Максимцев Вова

2023-10-11 11:30:39 UTC

Шитова Стелла

2023-10-11 19:13:57 UTC

Візантійський орнаммент

2023-10-20 09:28:33 UTC

Естетики Візантійського мистецтва.

2023-10-20 11:25:48 UTC

гапич ксенія

Шитова Стелла

2023-11-01 08:11:58 UTC

Мистецтво великої Візантійської держави із центром у Константинополі втілило творче переосмислення античної спадщини, що виявилося насамперед в архітектурі та образотворчому мистецтві. «Цар Соломон», Гьореме, 11 ст., нині ТуреччинаІнтер'єр Собору святої Софії(Константинополь).Християнські храми Візантії створювали як величезні будівлі для спільної молитви. В основі архітектурної споруди були давньоримські базиліки, що являли собою ви¬тягнуті прямокутні будівлі з вівтарем у східній частині.

Романський стиль

2023-11-10 16:42:36 UTC

гапич ксенія

2023-11-15 21:18:50 UTC

Рома́нський стиль (від лат. romanus — римський) — художній стиль в архітектурі, що панував у Європі (переважно західній) в X–XII ст. (у деяких місцях — і в XIII ст.), один із найважливіших етапів розвитку середньовічної архітектури. Термін «романський стиль» увів на поч. XIX ст. Арсісс де Комон у своїй праці Essai sur l'architecture religieuse du moyen-âge, particulièrement en Normandie,^[4], який встановив зв'язок архітектури XI–XII ст. із давньоримською.

Шитова Стелла

2023-11-15 21:21:10 UTC

На зміну рабовласницькому строю прийшла епоха феодалізму, яка поширилася на величезний період часу, з IV по XIX ст.

В XI-XII ст. на території, населеній народами романської мовної групи, виник романський стиль. Цей стиль виник на основі давньоримської і візантійської культур.

innadimitrova_7115 — 2023-11-16 08:17:15 UTC

innadimitrova_7115 — 2023-11-16 08:18:19 UTC

Романський стиль

2023-11-16 15:23:50 UTC

Шитова Стелла

2023-11-29 23:32:15 UTC

Свою назву епоха Відродження отримала завдяки тому, що в ці кілька століть почався розквіт інтересу до античної культури, який в попередні середні віки зовсім було згас. Друга назва цієї епохи – Ренесанс, воно походить від французького “Renaissance” і означає, власне, “Відродження”. Що цікаво, всесвітньо відома назва ця прийшла з французької мови, хоча почалася епоха Відродження в Італії. Для опис цієї епохи за межами Італії на північ від Альп вживається термін “Північне Відродження”. А деякі дослідники і зовсім виділяють Французький Ренесанс, Іспанський, Англійський та інші.

Джерело: https://interes-fakti.com/cikavi-fakti-pro-epoxu-vidrodzhennya-renesans/

Шитова Стелла

2023-11-29 23:36:22 UTC

Міланський собор або Дуомо Мілана

Іспанська готична архітектура зазнала дуже великі зміни. По-перше, через те, що Іспанія - спекотна країна, вікна в таких соборах були вузькі, і в приміщеннях завжди панувала напівтемрява і приємна прохолода; по-друге, багато собори були недобудованими, змінювалися з часом і перебудовувалися. З цієї причина будівлі не «росли» вгору.

Шедеври Північного Відродження

2023-12-10 16:46:13 UTC

гапич ксенія

Готика. гапич ксенія

2023-12-17 16:34:52 UTC

Шитова Стелла

2024-01-11 16:44:49 UTC

Архітектура бароко вирізняється просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм, злиттям об'ємів у динамічну масу, багату на скульптурний декор. Часто зустрічаються розгорнуті колонади, пілястри. Куполи набувають складних форм, стають багатоярусними.

Шитова Стелла

2024-02-01 19:08:54 UTC

Максимцев Вова

2024-02-15 15:59:29 UTC

Рококо́ — галантний, реверсований стиль щодо бароко, що в другій половині XVIII століття дійшов (з Франції і Австрії) до України — до Києва, Львова у 1760 — 1770-тих pp. Творчим рушієм доби рококо у всіх ділянках культури було еспрі («esprit») на противагу чуттєвості («sensibilité») чи рації («raison») класицизму.

Шитова Стелла

2024-02-15 18:52:10 UTC

галантне рококо

2024-02-18 12:56:09 UTC

Гапич Ксенія

Шитова Стелла

2024-02-29 08:38:44 UTC

Класици́зм (фр. classicisme, від лат. classicus — зразковий, досконалий) — стиль в архітектурі 18 — першої половини 19 ст., заснований на відтворенні та переосмисленні ідеалів, принципів і форм античності — Греції Давньої та Риму Стародавнього

Максимцев Вова

2024-02-29 12:08:56 UTC

https://youtu.be/5nXJ5XtGw7U?si=0x-TkNiUBFMRH3Sr

2024-03-14 12:29:39 UTC

кэ

Класицизм: музика

2024-03-15 11:19:10 UTC

гапич ксенія

Шитова Стелла

2024-03-15 19:14:49 UTC

Класицизм у музиці(classicus - зразковий) - художній стиль та естетичний напрямок у європейському мистецтві XVII-XIX ст. Виник у Франції, ('клався під впливом ідей філософського раціоналізму, і навіть естетики Відродження з його орієнтацією на античне мистецтво як у неперевершений художній зразок.

Шитова Стелла

2024-04-04 18:54:24 UTC

Романтизм у живописі вирізнявся динамізмом композиції, стрімкими рухами зображень, яскравими кольорами, контрастом світла і тіні, екзотичністю сюжетів. Риси художніх творів епохи класицизму - велич, ретельне вимальовування деталей, статичність фігур - відійшли в минуле.

Максимцев Володимир

2024-04-05 09:49:28 UTC

Максимцев Володимир

2024-04-18 19:45:50 UTC

Романтизм у музиці - це музичний стиль і період, який тривав від приблизно початку 19 століття до середини 19 століття. Цей період характеризується великою емоційністю, експресивністю та відчуттям індивідуальності в музиці. Музика романтизму часто має драматичний характер, використовує широкий динамічний діапазон, багато виразних мелодій та гармонійних переходів. Теми романтизму часто пов'язані з природою, почуттями, фантазією та емоційними станами. Ключові композитори цього періоду включають Людвіга ван Бетховена, Фредеріка Шопена, Франца Шуберта та Іоганна Брамса.

Шитова Стелла

2024-04-18 21:01:04 UTC

Музичний романтизм умовно поділяють на три етапи: Ранній, пов'язаний із творчістю Шуберта, Паганіні, Россіні тощо.

Зрілий (1830 — 1850-ті рр.), пов'язаний з творчістю Шопена, Шумана, Берліоза, Ліста.

Пізній етап продовжувався до кінця XIX століття і представлений творчістю Брамса, Брукнера, Вагнера тощо

Максимцев Вова

2024-05-02 19:11:55 UTC

Максимцев Вова

2024-05-02 19:12:20 UTC

Шитова Стелла

2024-05-03 18:34:10 UTC

Реалізм – це напрям у образотворчому мистецтві, архітектурі та літературі, представники якого проголосили головним принципом своєї творчості прагнення достовірного відтворення дійсності. Незважаючи на солідний, за мірками історії мистецтва вік, воно досі зберігає свою актуальність, а його художню мову використовують майстри по всьому світу.

Шитова Стелла

2024-05-03 18:42:19 UTC