Жукова Анастасія

Кожух був традиційною частиною плечового одягу українців, зшита з овечих шкір. Кожухи були різної довжини, з рукавами чи без, переважно білого кольору. Кожухи носили взимку та влітку, як частину традиційного українського строю. Кожухи вишивалися також шовковими або вовняними нитками.

Тарас Григорович мав доволі гарний достаток і був модником. А те, що він носив кожух та козацьку шапку й у такому вигляді з'являвся у найкращих будинках Санкт-Петербурга, то для того, щоб підкреслити свою українськість. Таким чином Шевченко намагався популяризувати все українське і не цурався тим, що він є українцем.

Традиційна українська колиска – це перше ліжечко для немовляти, підвісне або опорне. Колиску іноді називають люлька або колибка.

Колиска робили з чистих порід листяних дерев:  клена, ясена, горіха, ліщини, калини. Калинова колиска уособлювала безсмертя роду. Виготовляли їх власноруч, вкладаючи усю свою любов і майстерність. За формою вона схожа на маленький човник, що пливе у хвилях людського буття.

Зовні колиску розмальовували квітами, пташками або прикрашали геометричним орнаментом, хрестиками, адже для християн хрест прирівнювався до всевишнього заступника.

Зазвичай колиску підвішували до стелі біля ліжка батьків, біля пічки, де тепло. Колиска була затишком для усіх дітей, що народжувалися у великій селянській родині. Під спів материнської колискової пісні гойдалася колиска, у ній засинало немовля.

Ширіна Марія

Козачок Марiя

Босонога дівчина в центрі картини – Катерина, символізує український народ, російський солдат на коні – російську монархію, яка гнобить Україну, селянин, що сидить на землі (чимось схожий на козака Мамая ) уособлює собою вільне минуле, прагнення до якого наскрізь пронизує як літературну, так і художню творчість Тараса Шевченка.

Бусел Микита

Бусел Микита

Примітно, що Шевченко не намагався себе прикрасити. Він малював свої автопортрети реалістичними.

У 1840 році Шевченко ще вчився в академії мистецтв, в Петербурзі. Друзі Шевченка допомогли йому, викупили з кріпацтва, і тепер він навчається в академії.

На цьому автопортреті зображений молодий, 26 -річний поет і художник. Відкрите обличчя художника дивиться на глядача. У нього чорне волосся, густі чорні брови, високе чоло, прямий ніс. Звичайний хлопець, у якого попереду все життя. Легка усмішка грає на губах. Погляд говорить багато про що. Тут і смуток від пережитих часів, будучи кріпаком, і очікування кращої долі.

Піднесене підборіддя говорить про впертість та наполегливість людини. Особа Тараса Шевченка освітлена променями, а сам він зображений на темному тлі. Юнацький погляд , котрий очікує щасливого майбутнього. Погляд ще трохи довірливий. Він ще не знає, що його чекають допити, в’язниця, заборони писати й малювати. Зараз він вільний і готовий творити. Всі труднощі чекають його потім, а зараз він натхненний і готовий трудитися.

Шевченко Олександр

Особливість олійних фарб полягає у тому, що писати ними можна як у гладкій техніці, так і пастозно. З використанням цих фарб можна моделювати об’єми на полотні або створювати прозорі та невагомі жабо. Без олійних фарб неможливо уявити собі живопис імпресіоністів.

Лише в 19 столітті хімічна промисловість почала виготовляти художні фарби у звичних нам тюбиках. Це дало можливість художникам виходити на пленер, взявши із собою фарбу в зручній упаковці. Чи відбувся б імпресіонізм без цього хімічного нововведення – нам невідомо.

Бакай Поліна

“А в Брюллова була така особливість: якщо він не закінчував портрет відразу, то вже не міг його закінчити”, – говорить Володимир Сиротенко.

Проте, 4 травня 1838 року відбулася закрита лотерея, на якій розіграли незакінчену картину. Царська родина дала на полотно 1 тисячу рублів. Та, оскільки там були недописані кисті рук і ще якісь елементи, портрет залишився в майстерні Брюллова на тривалий час.

Необхідні півтори тисячі рублів збирали вже друзі. За 2500 рублів Тараса Шевченка звільнили з кріпацтва. Йому було 24 роки. Безцінний документ – відпускну – друзі вручили поетові 7 травня 1838 року.

Можаров Артем

За жанровими особливостями, принципами зображення, характером типізації повість має складну структуру. Мемуарні елементи органічно співіснують у ній з елементами епістолярного жанру та нарису.

Перша частина — виразно автобіографічна й мемуарна; розповідь ведеться від особи художника, в образі якого можна впізнати риси й учинки реального Івана Максимовича Сошенка. Образ героя — спершу обдарованого кріпака-малярчука, згодом — молодого художника, захопленого мистецтвом і життям мистецької богеми, — суто автобіографічний (з деякими елементами художнього домислу) у першій частині.

У другій — риси автобіографізму властиві психологічній «біографії» героя, тоді як історія фатального одруження й трагічна розв'язка домислені на основі реальних фактів з життя декого з колег-художників; відбилася тут і романтична ідея всеохопного служіння божественному мистецтву. Спогади Шевченка подаються у формі листів героя про навчання в Академії мистецтв, про мистецьке життя у тогочасному Петербурзі.

Войтинський Данило

Козиревич Євгенія

Ширіна Марія

Її подарував Кобзарю Карл Брюллов, ще коли той навчався в Імператорській академії мистецтв. Потім шкатулку, виконану в техніці інтарсії (мозаїка з різних видів деревного шпону), поет передарував Григорію Честахівському. А по його смерті цю річ свято берегла його вдова Параска Максимівна.

Шарніло В.А.

Мольбе́рт (від нім. Malbrett — «малярська дошка»)— підставка (зазвичай тринога), на якій художник установлює підрамник із полотном, картон і таке інше для малювання.

Перше видання "Кобзаря" побачило світ у приватній привілейованій друкарні Єгора Фішера, одній із найкращих на той час за якістю друку у всій Російській імперії. Профінансував збірку полтавський землевласник Петро Мартос. А от дата виходу першого "Кобзаря" Шевченка оповита міфами, у ЗМІ можна натрапити на 26 квітня, але це не так. Коли ж насправді побачило світ видання, яке ще за життя автора стало справжнім раритетом?

Панченко Назар