<?xml version="1.0"?>
<rss version="2.0">
   <channel>
      <title>Творчі доробки практичного психолога ЗДО № 8 by </title>
      <link>https://padlet.com/lilu73ps/kk7uzirbtult75wk</link>
      <description></description>
      <language>en-us</language>
      <pubDate>2023-02-17 17:37:49 UTC</pubDate>
      <lastBuildDate>2026-01-30 09:03:27 UTC</lastBuildDate>
      <webMaster>hello@padlet.com</webMaster>
      <image>
         <url></url>
      </image>
      <item>
         <title>ПРОЕКТ «Вечори  родинного читання»</title>
         <author>lilu73ps</author>
         <link>https://padlet.com/lilu73ps/kk7uzirbtult75wk/wish/2486754109</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Мета проекту:</strong></div><ul><li>Розвиток мовленнєвої компетентності дитини.</li><li>Формування традицій сімейного читання шляхом запровадження ритуалу щоденного читання книжок із подальшим обговоренням змісту.</li><li>Ознайомлення батьків та дітей з творами дитячих письменників рідного краю. Формування в дітей ціннісного ставлення, інтересу до художнього слова, друкованої книжки, бажання читати.</li></ul><div><strong>Організаційна робота:</strong></div><ol><li>Запрошення батьків для участі.</li><li>Ознайомлення учасників з планом впровадження&nbsp; проекту.</li><li>Підготовка обраної літератури.</li><li>Пересилання батькам текстів в електронному форматі з варіантами&nbsp; запитань для обговорення прочитаного.</li></ol><div>&nbsp;</div><div><strong>Звернення до батьків:</strong></div><div>Хочете, аби дитина почала читати не з примусу, а за власним бажанням? Щоб опановувала це важливе вміння легко й невимушено? Щоб віддавала перевагу книжці, а не гаджету? Досягти цього не­ важко, якщо прищеплювати інтерес до книжок змалку і робити це ненав’язливо.</div><div>Найкращий спосіб прилучити дитину до книжки — зробити читання щоденним ритуалом, а ще краще — родинною традицією.&nbsp;</div><div>Однак не всім батькам вистачає педагогічних знань, аби вдало обрати твори, мотивувати малюка і зробити спілкування справді розвивальним. Пропонуємо вам&nbsp; допомогу — розробки «вечорів родинного читання» .</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;<strong>Терміни:&nbsp;</strong></div><div>Кожну п’ятницю надсилаються батькам&nbsp; в Телеграм групи&nbsp; ЗДО казки та оповідання з запитаннями для самостійного опрацювання тексту.</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1967434109/bf5629f1b6617829b2deb7edb05244af/kruk.jpg" />
         <pubDate>2023-02-17 20:17:42 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/lilu73ps/kk7uzirbtult75wk/wish/2486754109</guid>
      </item>
      <item>
         <title>розвивальні заняття з психологом                     &quot;Незвичайні пригоди звичайного хлопчика Тарасика&quot;</title>
         <author>lilu73ps</author>
         <link>https://padlet.com/lilu73ps/kk7uzirbtult75wk/wish/2491364241</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="" />
         <pubDate>2023-02-22 15:58:13 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/lilu73ps/kk7uzirbtult75wk/wish/2491364241</guid>
      </item>
      <item>
         <title>ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ПСИХОЛОГА  ПІД ЧАС ВІЙНИ</title>
         <author>lilu73ps</author>
         <link>https://padlet.com/lilu73ps/kk7uzirbtult75wk/wish/2491372699</link>
         <description><![CDATA[<div><br></div><div><strong>НАВІЩО Я ЦЕ РОБЛЮ?<br></strong>Сьогодні в нашій країні все змінилося. І саме страшне те, що ми зараз переживаємо не про&nbsp; наш комфорт, не про душевний спокій, а про безпеку, власну та безпеку рідних. Війна виснажує нас фізично та психологічно. Попри те, що наша психіка здатна адаптуватися під будь-які складнощі, кожен день бойових дій у рідній країні пережити надзвичайно складно.</div><div>Наш мозок досі не може прийняти той факт, що нас хочуть знищити як націю, що зараз когось вбивають, катують, знищують дім….</div><div>Але ми живемо, працюємо, виділяємо якісь суми на допомогу армії, волонтерам! Назло ворогам ми відчули себе справжніми українцями!&nbsp;</div><div>Я – дитячий психолог. Я можу допомогти дітям розвинути пам'ять, увагу, мислення, мовлення, допомогаю підготуватися до школи, допомагаю батькам у вирішенні поведінкових проблем та психічних розладів.&nbsp;</div><div>Але на даний момент&nbsp; батьків хвилюють інші проблеми, що і зрозуміло. Та&nbsp; щоб не залишатися осторонь, я веду канал порад&nbsp; на психологічну тему.</div><div>В перші місяці війни найбільше батьків і працівників закладу цікавили питання підтримки та відновлення&nbsp; психічного стану в стресовій ситуації. Згодом батьки зрозуміли, що для того, щоб зберегти психіку дітей, необхідно надати&nbsp; їм можливість отримувати нові знання та враження.</div><div>&nbsp;Інколи у мене виникає питання: а навіщо мені це треба? А комусь це цікаво? Адже зворотнього зв’язку я не маю, запитів на консультації теж.&nbsp;</div><div>Але розуміння, що моя робота хоть одній людині допомогла,&nbsp; якщо хоча б одна моя стаття допомогла комусь знайти відповідь на запитання, яке турбувало, надихає мене працювати далі.</div><div>Зараз немає неважливої роботи, немає неважливих людей. Кожен має робити те, що вміє найкраще, і допомагати так, як може.</div><div>З 26 лютого 2022 року я надаю&nbsp; психологічну&nbsp; допомогу підписникам&nbsp; через чат «Поради психолога» у Telegram-каналі.&nbsp;</div><div>В цьому збірнику&nbsp; Ви можете знайти інформацію за хештегами:</div><div>#подолатистрес</div><div>#бережемонерви</div><div>#поведінка_дитини&nbsp;</div><div>#навчаємося_разом</div><div>&nbsp;Посилання на Telegram-канал&nbsp; &nbsp; https://t.me/psiholog_zdo_8</div><div><br><strong>ПОРАДИ ПІД ХЕШТЕГОМ&nbsp; #подолатистрес</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong>#подолатистрес - поради про те, як зрозуміти, прийняти, подолати стрес та відновити життєві сили.&nbsp;</div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div>Самий простий спосіб заспокоїтися - пити воду маленькими ковточками. Хай біля вас та дітей буде пляшечка з водою. І пийте. Слідкуйте за диханням. Видих повинен бути довший , чим вдих. Дорослі повинні слідкувати, що говорять при дітях! Дітям з 8 років можна спокійно сказати, що відбувається. Маленьких відволікти: полоскотати, дати улюблену іграшку. Бережіть себе і близьких!</div><div><br><strong>Перша допомога при стресі</strong></div><div>Ми всі зараз знаходимося в стані стресу. Але&nbsp; не всі можуть опанувати себе.</div><div>Якщо стрес захватив вас повністю, «накрив з головою» - потрібно зібрати в кулак всю свою волю і скомандувати собі «СТОП», щоб різко загальмувати розвиток гострого стресу.</div><div>Щоб вийти зі стану гострого стресу, щоб заспокоїтися, необхідно використати&nbsp; ефективні методи самодопомоги:</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Протистресове дихання – (повільний вдих затримка – повільний видих)</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Зосередьтесь на предметах довкола, обдивіться всі предмети один за одним, проговорюйте те, що бачите. Таким чином ви абстрагуєтеся від внутрішньої стресової напруги.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Займіться якоюсь справою. Секрет цього способу простий: будь яка діяльність, а особливо фізична праця, у стресовій ситуації виконує роль громовідводу, допомагає відволіктися від внутрішнього напруження.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Увімкніть заспокійливу музику, ту, що любите. Намагайтесь&nbsp; вслухатися в неї. Пам’ятайте, що концентрація на чомусь одному сприяє повній релаксації, викликає позитивні емоції.</div><div><br><strong>Психологічна травма</strong> виникає майже завжди під час порушення звичних життєвих устоїв.</div><div>У дитини психологічна травма&nbsp; розвивається якщо:</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;нема досвіду</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;не зрозуміло</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;нікуди дітись.</div><div>ДИТИНІ ВСЕ ПОТРІБНО ПОЯСНЮВАТИ, ПОПЕРЕДЖАТИ, ПРОГОВОРЮВАТИ ВСІ ДІЇ.</div><div>&nbsp; Що повинні знати батьки:</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;реакції на психологічну травму непередбачувані, їх не можливо контролювати;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;першим реагує тіло;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;всі реакції індивідуальні і нормальні. Вони потрібні для виживання даної дитини в даній ситуації;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;реакції можуть залишатися на деякий час. Якщо самостійно не проходять на протязі місяця – зверніться до спеціаліста.</div><div>Діти в стресових ситуаціях стають активнішими і агресивнішими. У них, як і у тварин, три реакції на стрес: бий, біжи, замри.</div><div>Можливо вашій дитині потрібно дати можливість побігати та випустити адреналін, а когось обняти, загорнути в ковдрочку і погойдати.</div><div>Але всі, без винятку, діти потребують морального захисту дорослих.&nbsp;</div><div><br><strong>В наше життя ввірвалися нові терміни «стрес» та «посттравматичний стрес».<br></strong>Що ж це таке?</div><div><strong>Стрес</strong> – це відчуття дискомфорту, яке ми відчуваємо, розуміючи, що потрапили в загрозливу ситуацію.</div><div><strong>Посттравматичний стрес</strong> – це&nbsp; тривожний розлад, викликаний впливом травматичної ситуації.</div><div>Реакції, які можуть виникнути у вас і у ваших дітей:</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;сильний страх, ужас,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;відчуття безпорадності,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;крик, плач,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;оціпеніння,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;хаотичні рухи, дрижання тіла,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;порушення концентрації уваги,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;погіршення пам’яті,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;дратівливість, викиди агресії,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;соматичні порушення (головні болі, болі в шлунку, в серці і т.д.)</div><div><strong>&nbsp;З першими реакціями після стресу нічого робити не потрібно, дайте пережити, поясніть.</strong></div><div>І, взагалі, пам’ятайте:&nbsp;</div><div>Відчуття і реакції на стрес – це нормальні реакції, їх не потрібно боятися і стримувати, їх потрібно прийняти і пережити.</div><div>ЦЕ НОРМАЛЬНІ РЕАКЦІЇ НА НЕНОРМАЛЬНІ ОБСТАВИНИ.</div><div>Якщо страхи і симптоми тривожного розладу у дитини&nbsp; повторюються через деякий час – це нормально, починаємо все спочатку:&nbsp;</div><div>1.&nbsp; &nbsp; &nbsp;пояснити ситуацію,</div><div>2.&nbsp; &nbsp; &nbsp;заспокоїти,</div><div>3.&nbsp; &nbsp; &nbsp;обійняти,</div><div>4.&nbsp; &nbsp; &nbsp;відволікти грою.</div><div><br><br>Раніше я писала про три реакції на стрес, притаманні людині: БИЙ, БІЖИ, ЗАМРИ. Так от, якщо людина реагує на травму способом ЗАМРИ, тоді організм призупиняє всі функції, знижується чуттєвість. Важливо вчасно вийти з цього стану. У людини, яка довго знаходиться в цьому стані, розвиваються психосоматичні захворювання.</div><div><br><strong>Як зберегти психічне здоров’я?</strong></div><div>Ми&nbsp; всі втомилися. Шок і очікування&nbsp; швидкої перемоги пройшли і ми почали звикатися з війною.&nbsp;</div><div>Що ми зараз можемо відчувати?&nbsp;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;постійний страх,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;депресію,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;заціпеніння,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;розгубленість.</div><div>&nbsp;Але таким чином ми втрачаємо своє психічне і фізичне здоров’я!</div><div><strong>Що ж робити? Як зберегти здорову психіку?</strong></div><div>&nbsp;Зараз у всіх чатах можна знайти дуже багато подібної інформації. Ми читаємо&nbsp; багато порад від спеціалістів,читати легко а ось виконати - складно. Але, все-таки давайте спробуємо:</div><div>1.&nbsp; Притримуйтесь звичного розпорядку життя. Звичайне розмірене життя створює «острівець&nbsp; безпеки».</div><div>&nbsp; &nbsp;Зберігаючи звичайний режим дня ви демонструєте собі та іншим те, що ви сильні і життєздатні, ви продовжуєте життя і вірите в перемогу.</div><div>2.&nbsp; Дотримуйтесь здорового харчування, дозволяйте собі висипатися і відпочивати.</div><div>3.&nbsp; Говоріть про свої&nbsp; почуття з близькими людьми.</div><div>4.&nbsp; Допомагайте іншим. Допомагаючи сусідам, друзям, або займаючись волонтерством, благодійністю, ви відчуєте себе набагато краще.</div><div><br><strong>Для батьків дітей дошкільного віку:<br></strong>J&nbsp; Намагайтеся підтримувати чи відновити звичний режим дня, наприклад, приготування їжі, прогулянки, робота по дому тощо. Ваші діти повинні брати активну участь у повсякденних справах.&nbsp;</div><div>J&nbsp; Переконайтеся що ваші діти повноцінно відпочивають та сплять.&nbsp;</div><div>J&nbsp; Сприяйте активному залученню дітей до різних вправ та занять (наприклад, малювання), грайтеся з дітьми.&nbsp;</div><div>J&nbsp; Намагайтеся підтримувати контакти з іншими родичами та друзями. Це заспокоїть і втішить не тільки вас, але й вашу дитину.&nbsp;</div><div>J&nbsp; Багато дітей потребує більше фізичного контакту, наприклад, обіймів та пестощів.&nbsp;</div><div>J&nbsp; Не залишайте дитину на самоті або з малознайомими людьми.</div><div>J&nbsp; Говоріть про ваші почуття зрозумілою дитині мовою і заохочуйте дітей ділитися своїми почуттями.&nbsp;</div><div>J&nbsp; Захищайте дітей від тривожних нагадувань та спогадів. Негайно втручайтеся, якщо якесь заняття викликає у дитини занепокоєння чи тривогу. Наприклад, вимкніть телевізор, якщо програма чи фільм нагадує дитині про пережиті травми або посилює відчуття страху і тривоги.&nbsp;</div><div>J&nbsp; Як батьки, ви є найважливішими людьми у житті дитини. Будьте терплячими та стриманими і завжди пам’ятайте, що дитина раніше чи пізніше обов’язково повернеться до нормального стану.</div><div><br><strong>Як допомогти своїй дитині?<br>Дати дитині відчуття безпеки</strong></div><div>Дітям будь-якого віку дуже важливо відчувати безпеку. Вони мають бути впевнені, що коли приходять до своїх дорослих, яким довіряють — отримають відповідь.</div><div><strong>Терпляче відповідати на ті самі питання знову</strong></div><div>Діти, особливо маленькі, можуть ставити ті самі запитання знову і знову, ходячи по колу. Дорослим треба бути готовими щоразу терпляче відповідати на ці питання. Знову і знову казати, що з нами все буде добре, все буде гаразд, українська армія хоробро і професійно нас захищає.</div><div><strong>Обіймати</strong></div><div>У будь-якій тривозі завжди задіяне тіло. Тому важливо обіймати, давати відчути кордони. Разом вовтузитися, будувати халабуди.</div><div><strong>Відповідати лише на питання, які ставить дитина</strong></div><div>Із 4–5 років діти можуть приходити з питаннями про війну, про насилля. Дітям такого віку важливо давати інформацію коротко. Відповідати саме на те питання, яке ставить дитина. Не підіймати тих аспектів, про які дитина не запитує.</div><div><strong>Проговорювати рутинні речі</strong></div><div>Нагадувати дитині, хто є поруч, до кого можна звернутися, коли потрібна підтримка. Проговорювати інформацію, яку дитина повинна знати відповідно до віку — адресу, кого з дорослих і де можна знайти, якщо дитина опинилася сама.</div><div><strong>Нагадати, хто є поруч з дитиною</strong></div><div>Дошкільнятам і молодшим школярам важливо дати зрозуміти: «Я поруч з тобою. А ще поруч з тобою є…» — перерахувати тих близьких, які піклуються про дитину і до яких вона може звернутися. Показати, що війна — це десь далеко, а тут є твій великий, безпечний, спокійний дорослий.</div><div><strong>Зі школярами ділитися своїми думками</strong></div><div>Зы старшими дітьти&nbsp; можна ділитися своїми думками, почуттями. Але треба бути готовим, що діти молодшого підліткового віку і підлітки можуть мати свою точку зору і хотітимуть поділитися нею. Неодмінно слід давати їм таку можливість.</div><div><strong>Із підлітками шукати відповіді разом</strong></div><div>Іноді питання, які ставлять підлітки, заганяють у глухий кут. Тоді важливо чесно про це сказати: «Я зараз не знаю відповіді, дай мені трохи часу, і ми повернемося до цієї теми». Або можна сісти разом пошукати інформацію в інтернеті.&nbsp;</div><div><strong>Емоційний стан важливіший за слова</strong></div><div>Стан, у якому дорослі говорять з дитиною, важливіший за слова, якими вони говорять. Дитина має бачити, що дорослий стабільний.&nbsp;</div><div><strong>Грати</strong></div><div>Коли є ознаки, що дитину щось налякало, вразило — з дошкільнятами і дітьми молодшого шкільного віку треба грати. Діти добре самотерапевтуються через гру.</div><div><strong>Слухати дитину уважно</strong></div><div>Треба бути поряд з дитиною, слухати її. Особливо це потрібно підліткам, хоча іноді здається навпаки. Їм важливо знати, що ваша увага з ними, ви не у смартфоні, а дивитесь очі в очі. Цей контакт є запрошенням до діалогу: «Ти можеш мені довіряти, можеш мені сказати, я поруч і підтримаю».</div><div><br><strong>Як розмовляти з дитиною,</strong></div><div><strong>&nbsp;яка близько стикнулася з реаліями війни&nbsp;<br>Дозволити почуття</strong></div><div>Відповідь «не хвилюйся» не позбавить тривожного імпульсу. Можна казати: «Я бачу, що ти хвилюєшся за солдат, за людей, довкола яких війна. Я теж хвилююся». Показати, як саме дорослі переживають ці почуття, як справляються зі своїм страхом.&nbsp;</div><div><strong>Показати згуртованість солдат</strong></div><div>Коли діти молодшого віку запитують щодо солдат, які гинуть на війні, вони опосередковано питають: «Чи я в безпеці? Чи це може статися зі мною або моїми близькими?» Тоді доречно пояснити: «Солдати — люди, для яких це робота. Вони нас захищають. Поруч з ними є багато людей сміливих, відважних. Вони захищають також один одного, допомагають один одному». Тобто дати відчуття згуртованості й спільноти. Це особливо важливо, коли серед близьких є люди, які беруть участь у бойових діях — треба дати розуміння, що він там не сам, поруч з ним є той, хто про нього може подбати. Такий образ є терапевтичним і підтримувальним для дітей будь-якого віку.</div><div><strong>Не закріпити негативні реакції</strong></div><div>Є небезпека закріпити негативні патерни поведінки для певного психоемоційного стану. Наприклад: коли тривожно — батьки починають агресувати. Дорослі можуть самі потрапити в цю воронку почуттів і поділитися цим з дитиною. І надалі вона саме так реагуватиме на тривогу — агресією. Тому слід бути свідомим свого стану і намагатися контролювати свої реакції.</div><div><strong>Говорити про те, як дитина може підтримати близьких у небезпеці</strong></div><div>Якщо рідні дитини перебувають у найбільш небезпечних районах бойових дій, варто розповідати, що вони роблять, змальовувати картинку, що відбувається. Проговорювати прості, лаконічні механізми, як можна підтримати одне одного і тих, хто в небезпеці, — поговорити з ними телефоном або написати в месенджер, якщо це можливо, заспокоїти, розповісти про себе.</div><div><strong>Називати речі своїми іменами</strong></div><div>Не можна говорити про загиблих, що вони «заснули», «пішли», бо це може нав’язати страх, що спати — означає померти. Треба казати як є — людина померла, якщо дитина про це питає.</div><div><strong>Говорячи про смерть, повертати в точку безпеки</strong></div><div>Діти розуміють, що життя кінечне. Із 4–5 років вони починають ставити ці запитання, це вікова норма. Відповідати слід залежно від того, у що родина вірить . Говорячи з дітьми про смерть, важливо повертати їх у точку безпеки. Завжди закінчувати цю розмову словами: «Ти тут у безпеці, і я у безпеці, ми будемо жити довго. Ми знаємо, що робити, щоб подбати про себе». У дорослих можуть бути свої страхи, але дитині треба дати відчуття: «Я все контролюю, я велика як скеля мама, і ти в безпеці».</div><div><strong>У разі втрати близької людини дитина має спертися на стабільного дорослого</strong></div><div>Якщо загинув хтось із близьких — важливо, щоб з дитиною залишався хтось більш-менш стабільний. Саме завдяки цій людині дитина може відчувати, що її дитячий світ не розвалився повністю. Зрозуміло, що втрата когось із близьких — це трагедія, і тому потрібен хтось, на кого дитина може спертися. Бо спертися сама на себе вона не здатна. Потрібно горювати, плакати, дозволяти і не зупиняти ці прояви, згадувати, говорити стільки, скільки їй потрібно. Багато обіймати. Згадувати весь рід, тих, хто метафорично стоїть за нами, ніби янголи-охоронці. Розповідати, що роблять ті, хто зараз із дитиною, щоб зміцнювати безпеку і родинні зв’язки. Спираючись на цю умовну стабільність дорослого поруч, дитина може вийти і без допомоги психолога.</div><div><strong>Придумати власні ритуали</strong></div><div>Із дітьми молодшого віку працюють ритуали, які допоможуть їм впоратися з тривогою, сумом. Наприклад, поговорити про щось, а потім змити водою тривогу. Якщо дитина сумує, дізнавшись про чиюсь смерть — поставити свічку, згадати цю людину, відпустити кульку в небо, відпустити щось річкою.</div><div><strong>Звернутися до психолога, коли дорослі самі не справляються з горем</strong></div><div>Коли поруч з дитиною немає нікого, хто може підтримати, коли дорослим самим настільки важко, що вони не можуть впоратись із втратою, потрібно звернутися до фахівця. Бо така втрата є втратою довіри до світу. Дитина може завмерти і відмовитися від подальшого розвитку.&nbsp;</div><div><br><br></div><div>Вже 100 добу продовжується війна. Ми втомилися боятися, обурюватися діями окупантів, сподіватися на швидку допомогу. Так, сталася війна, так, держава - агресор вероломно напала, так, інші держави допомагають не так, як нам би хотілося. Але ми повинні сподіватися на наших військових! Вони захистять нашу країну обов'язково!&nbsp;</div><div>А хто захистить нас? МИ САМІ!</div><div>&nbsp;<strong>Ми не можемо змінити ситуацію, але ми можемо змінити своє ставлення до ситуації.&nbsp;</strong></div><div><strong>Людина сама може обрати спосіб зцілення. Все залежить від системи цінностей.</strong>&nbsp;</div><div>Що можна зробити?&nbsp;</div><div>1. Усвідомити ситуацію - на нашу країну напали, йде війна.&nbsp;</div><div>2. Прийняти цю ситуацію - ми переможемо, а я буду робити для перемоги те, що можу.&nbsp;</div><div>3. Визначити цінності, які на сьогодення для вас самі важливіші (особиста безпека, безпека рідних, свобода дій, думок, допомога ближнім, природа, мистецтво, і т.д.)&nbsp;</div><div>4. Слідувати їм.&nbsp;</div><div><strong>Перемоги та мирного неба!</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><br></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><strong>ПОРАДИ ПІД ХЕШТЕГОМ&nbsp; #бережемонерви</strong></div><div>&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;</div><div><strong>Бережемо нерви – зберігаємо здоров’я<br></strong>Ми зараз живемо в умовах емоційного перевантаження. Психіка та фізичне здоров’я може не витримати.&nbsp;</div><div>Єдиний, хто зможе зберегти Ваш емоційний стан – Ви самі. А для цього треба вміти вчасно помітити в собі і в своїх близьких втому і напругу, та&nbsp; «виправити ситуацію».</div><div>А як це зробити? Певного рецепта не існує, бо у кожного&nbsp; своя емоційна стійкість та міцність нервової системи.</div><div>Допоможуть поради&nbsp; психологів та Ваша власна інтуїція.</div><div>Слідкуйте за&nbsp; порадами в моєму чаті.</div><div>Мирного неба!&nbsp; Слава Україні!</div><div><br><strong>Дбаємо про власну стійкість</strong></div><div>Психологи радять не жаліти себе, не нарікати на негаразди, на незручні зміни у житті, не виявляти невдоволення, а <strong>жити і діяти</strong> щонайменше спокійно, а краще оптимістично.</div><div>Жалість розслабляє, зневірює, позбавляє сил і наснаги.</div><div>Тому будь – які умови краще приймати і по можливості пристосовуватися до них. А при нагоді поліпшувати їх і змінювати на краще.</div><div><strong>Що нам допоможе?</strong></div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;підтримка друзів та близьких,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;оптимізм,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;віра в армію та патріотів України,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;почуття гумору,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;вміння релаксувати (розслаблятися),</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;улюблена справа.</div><div>PS.</div><div>&nbsp;Нервувати іноді можна. Нервові клітини для чогось же дані людині? Якщо подумати: очі повинні бачити, вуха слухати, тіло – рухатися.&nbsp; Тоді нервова система повинна систематично нервувати.&nbsp;</div><div>Мабуть.</div><div>Але це не точно.</div><div><br>&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;</div><div><strong>Збережемо психіку дітей<br></strong><br></div><div>Війна увійшла в життя наших дітей. Ми з цим нічого не зможемо зробити, але зберегти ще не окріплу психіку дітей від неконтрольованої інформації ми можемо.</div><div>Шановні дорослі, мами, тата, дідусі і бабусі, пам’ятайте, ваш настрій, емоції, як негативні, так і позитивні, діти підсвідомо зчитують і переймаються ними.</div><div>Оберігайте дітей від негативних емоцій війни. Адже ці переживання підточують і врешті руйнують їхнє психічне, а відтак і фізичне здоров’я.&nbsp;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;Стримуйте свої негативні емоції в присутності дітей, як би важко вам не було.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;Не обговорюйте воєнні події у присутності дітей.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;Вмикаючи при малечі телевізор чи смартфон, оминайте сюжети агресії, горя, трагедій.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;Знайдіть для дітей веселі, життєрадісні сюжети, що відвертають увагу від звуків та вибухів.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;У будь – який спосіб намагайтеся уникати пересичення їх інформацією, що травмує.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; На запитання дітей про війну відповідайте їм правдиво, виважено, спокійно, без паніки і жахливих подробиць.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;Розповідайте про наших героїв на фронті та в тилу, сіючи в душах малечі почуття гордості за них, впевненості в перемозі, надії на кращі часи.</div><div><br><br><br></div><div><strong>Проста інструкція для щасливого життя.<br></strong><br></div><div>1.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; Живи сьогодні, бо вчора вже нема, а завтра може й не буде.</div><div>2.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; Пам'ятай, що ти нікому нічого не винен.</div><div>3.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; Пам'ятай, що ніхто тобі нічого не винен.</div><div>4.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; У житті завжди розраховувай лише на себе.</div><div>5.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; Намагайся не сперечатися. Завжди пам'ятай, що у кожного своя правда і часто не збігається з твоєю.</div><div>6.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; Якщо винен — одразу скажи про це і не шукай собі виправдання.</div><div>7.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; Уникай спілкування з дурнями.</div><div>8.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; Проблеми людини перебувають лише у її голові.</div><div>9.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; Навколишній світ нe злий і не добрий, йому байдуже — існуєш ти&nbsp; чи ні.</div><div>10.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Намагайтеся&nbsp; отримувати задоволення з кожної події.</div><div>11.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Завжди пам'ятай, що іншого життя не буде.</div><div>12.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Не шкодуй грошей на задоволення.</div><div>13.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Не будь занудою.</div><div>14.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Не дивися телевізор, бо козенятком станеш.</div><div>15.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Вір не обіцянкам, а своїм відчуттям.</div><div>16.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Подобається – скажи.</div><div>17.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Не зрозуміло – спитай .</div><div>18.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Хочеш щось – попроси .</div><div>19.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Хочеш зустрітися – запроси.</div><div>20.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Хочеш бути зрозумілим – поясни.</div><div>21.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Знай, що сьогоднішній день – найкращій деньтвого життя.</div><div><br><br><br></div><div><br><br></div><div><strong>Ми не можемо змінити ситуацію, але можемо змінити своє ставлення до ситуації.</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div>Інколи дивишся на життя… і розумієш що щось не так.</div><div>Але достатньо сказати собі: - Посіхнись, Переживемо і це.</div><div>&nbsp;</div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div>&nbsp;</div><div><br><br></div><div>Неврози, підвищення тривожності, страхи та вигорання… Війна виснажує нас фізично та психологічно. Незважаючи на&nbsp; те, що наша психіка здатна адаптуватися під будь-які складнощі,&nbsp; кожен&nbsp; день війни&nbsp; у країні пережити надзвичайно складно.&nbsp;</div><div>Якщо такий стан заважає вам, я&nbsp; раджу&nbsp; не нехтувати професійною психологічною підтримкою. В&nbsp; цьому вам можуть допомогти&nbsp; книги&nbsp; на психологічну тематику.&nbsp;</div><div><strong>Я пропоную вам прочитати книжку Луїзи Хей&nbsp; "Зціли себе сам".</strong></div><div>Тривожність дуже часто викликана нашим&nbsp; ходом&nbsp; думок&nbsp; та&nbsp; патернами мислення. Ця книжка - це мотиваційний бестселер, що відкриває очі на це. Завдяки технікам позитивного мислення та фільтрації думок, через зміну ставлення до себе і усього, що відбувається довкола, можливо докорінно змінити своє життя. Саме це і пропонує читачам авторка.</div><div><br><br></div><div><br></div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>І тільки ти вирішуєш, що буде написано на слідуючій сторінці і якими кольорами ти намалюєш картину…</div><div>Все в твоїх руках…</div><div>ТИ АВТОР СВОЄЇ&nbsp; КНИГИ!&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div><br><br></div><div>Ще трохи про проблеми зі здоров’ям</div><div><strong>Психосоматика</strong>.</div><div>&nbsp;Що&nbsp; це за хвороба? Буває таке, що людину від певної хвороби лікують лікарськими препаратами, які повинні на 100% допомогти. Але одужання не настає, а проблема навпаки посилюється. У таких випадках кажуть, що людина сама не хоче вилікуватися. Як таке можливо?</div><div>Хвороба – це всього лише сигнал, який змушує нас замислитися, а чи все ми робимо правильно?&nbsp;</div><div>Турбуючись про своє тіло, ми геть забуваємо про дещо глибше — про душу.&nbsp; Збереження&nbsp; емоційного здоров'я є дуже важливим для кожного з нас!</div><div>Луиза Хей, психолог,&nbsp; автор книжок «Зціли себе сам», «Як зцілити своє життя» розробила <strong>таблицю психосоматического значення захворювань</strong>&nbsp; В таблиці розібрані &nbsp; фізичні хвороби та їх найбільш вірогідні першопричини&nbsp; на психологічному рівні.</div><div><br><br><br></div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div><strong>ПОРАДИ ПІД ХЕШТЕГОМ&nbsp; #психічнездоров`я</strong></div><div>&nbsp;</div><div><br><br></div><div>&nbsp;</div><div><strong>Чому важливо піклуватися про емоційне здоров‘я<br></strong><br></div><div><strong>Емоційне здоров'я</strong> — це коли людина здатна почуватися гармонійно та врівноважено незалежно від зовнішніх обставин. У наших сучасних реаліях це необхідно.</div><div>Людина з високим рівнем емоційного здоров'я проявляє стійкість у періоди стресу.&nbsp;</div><div>Коли емоційне здоров'я в нормі, здається, що ви можете справитися з будь-якими катастрофами та розв'язати всі проблеми. Але коли його рівень падає, то навіть невеликі негаразди здатні викликати панічні атаки чи депресію.</div><div>Також усі ми знаємо, що емоції досить тісно пов'язані з нашим фізичним станом.&nbsp;</div><div><br><br></div><div>Це говорить про те, що необхідно навчитися справлятися з величезним потоком інформації, котрий сьогодні накриває людей, як лавина, відмежовуватися від другорядних проблем, створювати для себе психологічно комфортні умови.</div><div>Турбуючись про своє тіло, ми геть забуваємо про дещо глибше — про душу. Стабільне емоційне здоров'я забезпечує повноцінний розвиток особистості та сприяє ефективній самореалізації. Тому збереження емоційного здоров'я є дуже важливим для кожного з нас!</div><div>А для покращення свого емоційного здоров'я необхідно знаходити час на :</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;рухові активності (зарядка, пробіжка, плавання та інше);</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;спілкуваня з близькими та рідними;&nbsp;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;справи, які приносять задоволення (хобі);</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;проведення&nbsp; часу на свіжому повітрі та збалансоване харчування.&nbsp;</div><div><br><br><br></div><div><strong>Навички, що дають почуття задоволення та щастя</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><br><br></div><div>1-й навик — вміти розуміти свої емоції та почуття. І дуже важливо знати, для чого ви відчуваєте конкретні почуття та емоції.&nbsp;</div><div>2-й навик — навчитися свої почуття висловлювати!&nbsp;</div><div>3-й навик — навчитися саморегуляції тривожності.&nbsp;</div><div>4-й навик – навчитися піклуватися про себе!</div><div>&nbsp;</div><div>Навчаючись цим навичкам, ви стаєте самодостатньою особистістю, яка розуміє себе (свої почуття, бажання), комунікує з оточенням, вміє відстоювати свої межі, і — приймаєте адекватні рішення, коли це необхідно.</div><div><br><br><br></div><div><strong>Що таке особистий простір<br></strong><br></div><div>Особистий простір – це простір навколо нас, який ми вважаємо "своїм" і в нього ми практично не пускаємо інших людей. Тому ми часто відчуваємо дискомфорт, коли хтось буже близько підходить під час спілкування, або намагається доторкнутися.</div><div>Це частка нашого власного «я», потреба суто психологічна, що дозволяє дотримуватися рівноваги і почуватися комфортно. Кордони особистого простору варіюють залежно від самої людини, її рис характеру,&nbsp; статі, віку, та звичної для неї обстановки.</div><div>Фахівці вважають, що в середньому інтимний простір людини дорівнює не менше 50-60 см. Варто підійти ближче, і ви моментально завдасте людині дискомфорту. Перетинати цю грань можна лише рідним і <a href="https://peskiadmin.ru/uk/luchshie-druzya-po-znakam-zodiaka-vychislyaem-sovmestimost.html">добрим друзям</a>.</div><div>Особистий простір кожної людини потрібно поважати та дотримуватися. <strong>Ви&nbsp; маєте право на повагу вашого&nbsp; особистого простору,&nbsp; ваших&nbsp; уподобань та бажань (навіть від найближчих родичів).</strong></div><div>Як поважати особистий простір людини</div><ul><li><strong>Реагуйте на мову тіла та міміку</strong>. Коли хтось відхиляється від вас, ви, скоріше за все, знаходитесь в особистому просторі цієї людини, що спричиняє їй дискомфорт.</li><li><strong>Не нахиляйтеся надто близько до обличчя</strong>, аби щось сказати. Краще скажіть голосніше.</li><li>Якщо у транспорті є вільний простір, не сідайте чи не ставайте дуже близько до інших людей.</li><li><strong>Не торкайтеся людини, якщо ви з нею не знайомі</strong>, особливо, якщо ви знаходитеся ззаду, і людина не може вас бачити.</li><li><strong>Дотримуйтеся дистанції</strong>, коли стоїте в черзі. Якщо ви станете ближче до людини, яка перед вами, черга не рухатиметься швидше.</li></ul><div><br><br><br></div><div><strong>Вітаміни для психіки<br></strong><br></div><div>Наша психіка, як і весь організм потребує вітамінів. З огляду на те, що нам доводиться переживати, я пропоную такий "вітамінний комплекс":&nbsp;</div><div><strong>ВІРА.</strong> Історія людства засвідчує: для того, хто вірить, нема нічого неможливого, завдяки вірі здобувають ся великі перемоги.</div><div>&nbsp;<strong>НАДІЯ</strong>. Не втрачаймо надії: Україні бути квітучій, вільній, самобутній. <strong>РАДІСТЬ</strong>. Шукаймо краплинки радості у житті: у дитячій усмішку, в ковтку гарячої кави, у дружніх обіймах, у спогляданні природи. Ви також можете додати до цього рецепта щось своє. <strong>Підживлюйте свою психіку і будьте здорові!</strong></div><div><br><br><br></div><div><strong>Надихаємося мистецтвом<br></strong><br></div><div>Ефективним засобом "перемкнутися", відпочити від тяжких думок, а також усвідомити власні емоційні реакції є перегляд фільмів, читання книжок, розглядання репродукцій картин, слухання музики чи пісень.&nbsp;</div><div>Своєрідним енергетиком стала для багатьох українців композиція "Ой у лузі червона калина"у виконанні соліста групи "Бумбокс" Андрія Хливнюка та її численні модифікації.&nbsp;</div><div><em>Мистецький світ слугує своєрідним амортизатором, що пом'якшує емоційні коливання і психологічні удари.</em>&nbsp;</div><div><strong>Наповнюємось українським контентом</strong>&nbsp;</div><div>Нині відбувається велика битва за сам факт існування України як держави, як нації. Свій внесок у Перемогу кожен з нас може зробити тим, що говоритиме українською, переглядатиме українські фільми, читатиме вітчизняних письменників, відкриватиме по-новому історію</div><div><br><br><br></div><div><strong>Живемо тут і зараз<br></strong><br></div><div>Нікому не відомо, що на нас чекає і скільки це все триватиме. Тому маємо навчитися жити в поточному моменті. Не тужити за минулим, не боятися майбутнього (і не поринати у рожеві мрії також), а спробувати адекватно оцінити і прожити той досвід, який пропонує нам життя.</div><div><br><br></div><div>Про почуття…</div><div>Згідно з дослідженням японських і американських психологів, чим більше добрих вчинків ми робимо, тим щасливішими себе відчуваємо. На думку вчених, ті, хто висловлює свою подяку, ніжність й інші добрі почуття до людей у конкретних повсякденних справах, не лише з великим оптимізмом дивляться на світ, але й фізично почуваються краще, відчувають своє життя більш гармонійним.</div><div><br><br></div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;<br><br></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div><strong>ПОРАДИ ПІД ХЕШТЕГОМ&nbsp; #поведінка_дитини</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div>Шановні батьки, наступні 10 публікацій будуть про деякі особливості поведінки дітей. Можливо ви в них знайдете відповіді на свої запитання:&nbsp;</div><div>Що сталося з дитиною?</div><div>Що робити в цій ситуації?</div><div><br><br><br></div><div>На відміну від дорослих, у дітей недостатньо життєвого досвіду, і тому вони не можуть адекватно реагувати навіть на невеличкий стрес. Діти дуже часто відчувають власну незахищеність і безсилля у світі, який їм до кінця не зрозумілий. Реакції дітей на такі складні почуття доволі різні: буває, що дитина переживає стрес мовчки і потайки, а буває, навпаки, стає агресивною, незвично активною чи багато плаче.&nbsp;</div><div>У стресових ситуаціях для дитини дуже важливо, як на неї реагують батьки.&nbsp;</div><div>Що спокійніше і впевненіше почуваються батьки, то захищенішими відчувають себе діти. Діти виробляють свою модель поведінки, спостерігаючи за близькими дорослими.&nbsp;</div><div>Батьки, пам’ятайте! Дитяча психіка володіє великими резервами для самовідновлювання і саморегуляції.&nbsp;</div><div>Більшість дітей приходять в себе після стресових і травматичних подій без допомоги психологів, просто завдяки підтримці і піклуванню дорослих</div><div><strong>Прості поради для батьків</strong></div><div>1. Спілкуйтеся зі своєю дитиною. Підтримуйте в ній віру в себе: говоріть дитині тільки правдиві речі, давайте тільки правильні відповіді.</div><div>&nbsp;2. Говоріть з дитиною відверто про ваші власні почуття.&nbsp;</div><div>3. Уважно прислухайтесь до того, що говорить дитина і як вона це говорить, чи відчувається тривога, страх, занепокоєння.&nbsp;</div><div>4. Не припиняйте запевняти свою дитину: «Ми разом. Ми піклуємося про тебе і будемо це робити».&nbsp;</div><div>5. Торкайтеся дитини, обнімайте її частіше. Хай дитина відчуває ваше піклування і близькість не тільки на словах. Не бійтеся зайвий раз обійняти дитину, потримати її за руку, зробити масаж або покласти руку на плече. Позитивні тілесні контакти дуже корисні для зняття напруги.&nbsp;</div><div>6. Ви маєте бути готовими до «нечемної», «дивної», «агресивної» поведінки дитини.&nbsp;</div><div>7. Не говоріть: «забудь це», «викинь з голови». Ні в якому разі не соромте дитину і не винуватьте в тому, що сталося.&nbsp;</div><div>8. Спостерігайте за дитиною під час гри. Часто саме в грі дитина виявляє свої почуття: страх, агресію, тривогу і т. д., які не виявляються в інший час.&nbsp;</div><div>9. Сприяйте іграм, які знижують напруження. Найбільше для цього підходять ігри з піском, водою, глиною, малювання (особливо фарбами), активні ігри (танці, спорт).&nbsp;</div><div>10. Підготуйте банк ігор, в які ви можете грати разом і регулярно, намагайтеся приділяти для цього один і той же час .</div><div><br><br><br></div><div><strong>Що робити, коли ваша дитина виявляє впертість<br></strong><br></div><div>Тривожний стан може посилити дитячі вередування і навіть породити впертість.</div><div>&nbsp;Якщо ваша дитина здається «упертою», наполягає на тому, щоб робити все, як забажає, це може дратувати, проте це нормальний складник процесу дорослішання, і допомагає дізнатися, що батьки її люблять.&nbsp;</div><div>Коли діти відчувають небезпеку, вони намагаються командувати батьками більш ніж звичайно. Це їхній метод боротися зі страхами. Вони ніби говорять: «Усе навколо так жахливо, що мені треба хоча б щось контролювати».&nbsp;</div><div>Пам’ятайте, що в стресових ситуаціях психіка дитини може тимчасово регресувати, і навіть дорослі діти можуть поводитися, як маленькі.&nbsp;</div><div>Як допомогти?</div><div>&nbsp;Допомагайте дитині контролювати дрібниці. Дайте їй можливість обирати, що надягати або з’їсти, у які ігри грати, які книжки читати. Якщо дитина контролює своє життя, вона відчуває себе краще.&nbsp;</div><div>Урівноважувати можливості контролю і вибору можна за допомогою режиму дня. Було б добре доручити дитині піклуватися про домашню тварину чи рослину. Маленьким дітям можна доручити піклуватися про ляльку чи іграшку.&nbsp;</div><div><br><br><br></div><div><strong>Що робити коли ваша дитина виявляє злість,&nbsp;</strong></div><div><strong>роздратованість, спалахи агресії<br></strong><br></div><div>&nbsp;Злість у дитини часто з’являється спонтанно, без видимої причини. Діти кричать, грюкають дверима, грубо відповідають на прохання.&nbsp;</div><div>Зазвичай після несподіваного спалаху злості вони відчувають провину і шкодують про свої вчинки.&nbsp;</div><div>Насправді дитина перебуває у відчаї, що сама не в змозі впоратися зі своїми почуттями, і саме тому в цей момент дуже потребує допомоги.&nbsp;</div><div>Дитина може зневіритися, коли в неї щось не виходить або коли вона не в змозі виразити своє прохання словами. Агресія - цілком нормальна реакція на стрес. Таким чином дитина доводить, що вона сильніша за те, через що вона страждає. Така поведінка - це спосіб виразити внутрішній біль, тому необхідно бути уважним, і ні в якому разі не проявляти агресію у відповідь.&nbsp;</div><div>Що робити ?&nbsp;</div><div>Намагайтеся в такі моменти не сваритися. Дитина злиться не тому, що вас не любить чи погано вихована. Ця злість - прояв травми. Якщо вам вдасться стриматися, дитина буде вдячна, адже зрозуміє, що ви відгукуєтеся на її почуття і допомагаєте з ними справлятися.</div><div>&nbsp;Ви також можете спробувати допомогти дітям зрозуміти, чому вони проявляють агресію і жорстокість у тій чи іншій ситуації. <strong>Для цього поговоріть наодинці про те, що турбує і викликає злість</strong>. І надалі намагайтеся стежити за такими проявами і обережно підказуйте дітям, як краще контролювати свою поведінку.&nbsp;</div><div>Навчіть дитину відводити агресію на неживі предмети.&nbsp;</div><div>Покажіть дитині техніку зняття агресії (зім ятий папір, бій подушками тощо). По змозі, запишіть дитину в спортивну секцію. Навчайте активних ігор. Робіть зарядку разом з дитиною щодня.&nbsp;</div><div>Підмічайте найменші позитивні зміни в поведінці, і не жалійте слів на похвалу. Зверніть увагу на атмосферу, яка у вас вдома. Конфлікти в сім’ї поглиблюють ситуацію і можуть слугувати причиною дитячої агресії.</div><div>Якщо ж агресія не зникає, варто звернутися по допомогу до психолога.&nbsp;</div><div><br><br><br></div><div><strong>Що робити коли ваша дитина неначе «заморожена»<br></strong><br></div><div>&nbsp;Якщо ваша дитина поводиться так, ніби не відчуває ніяких почуттів (радості, смутку), не хоче ні грати, ні займатися будь-чим, можливо, вона відчуває дистрес. При сильному нервовому потрясінні, якщо дитина стикається з досвідом, який витримати їй не до снаги, діти можуть «завмирати» в реакціях, іноді не відчуваючи свого тіла. Дитина в стані дистресу може приховувати свої почуття.</div><div>&nbsp;Хоч би яка була реакція на стрес у дитини, вона потребує вашої підтримки.&nbsp;</div><div>Що робити?</div><div>&nbsp;Створіть атмосферу любові і прийняття, щоб ваша дитина «відігрілася» в ній. Обнімайте дитину частіше. Якщо можете, назвіть почуття дитини словами. Дайте дитині зрозуміти, що сумувати, сердитися, хвилюватися - це нормально. Ви все одно будете поряд. Поділіться з дитиною власними почуттями. Намагайтеся разом з дитиною займатися приємними справами.&nbsp;</div><div><br><br><br></div><div><strong>Що робити коли ваша дитина неначе «повернулась у дитинство»<br></strong><br></div><div>У вашої дитини сталася регресія. Дитина втрачає попередньо набуті вміння і навички, починає вести себе як малюк, може знову почати смоктати пальці, з’являється нав’язливе бажання весь час «сидіти на ручках», в мовленні може повернутись дитячий лепіт або змінені і перекручені слова.</div><div>Що робити?</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;Поводьте себе стримано, тому що така поведінка дитини після стресу може зберігатися певний час.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;Не допускайте, щоб хтось критикував дитину, кажучи їй, «ти поводишся як маленька дитина».</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;Пам’ятайте, дитина в стресі думати і розмірковувати не може, може тільки відчувати.</div><div><strong>Почекайте, підтримайте, навчіть заново.</strong></div><div><br><br><br></div><div><strong><br>&nbsp;<br></strong><br></div><div><strong>Що робити коли у вашої дитини безсоння, або вона важко засинає<br></strong><br></div><div>Дитина&nbsp; може боятися залишатися вночі в своїй кімнаті. Або у дитини бувають кошмари, вона &nbsp; часто прокидається від тихого звуку і довго не може заснути, її сон переривистий і сповнений кошмарів, а прокинувшись, вона відчуває себе втомленою. Невиспана дитина погано зосереджується і часто буває роздратована.&nbsp;</div><div>Що робити ?</div><div>&nbsp;У найтривожніший час ви тимчасово можете спати з дитиною. Дайте їй зрозуміти, що ви поруч, а вона в безпеці. Можливо, дитина швидше заспокоїться, якщо ви просто обіймете її. Згодом у спокійній атмосфері обговоріть, коли саме ви повернетеся до звичного способу вкладання і сну. Щоб полегшити відвикання від вашої присутності, ви можете посидіти поруч з ліжечком, коли дитина засинає. Обов’язково попросіть, щоб вона говорила вам, коли знову стане страшно.&nbsp;</div><div>Слідкуйте за тим, щоб дитина пред сном не збуджувалась, не дивилась новини, страшні фільми і мульфільми, не чула розмов про реалії війни та втрати.</div><div><br><br><br></div><div><strong>Що робити коли ваша дитина боїться<br></strong><br></div><div>Діти, які пережили щось жахливе, можуть почати боятися того, чого не боялися раніше. Зазвичай діти вірять у те, що їхні батьки всемогутні, а тому захистять їх від будьяких нещасть. Ця віра допомагає їм відчувати себе в безпеці. Але після травматичних подій ця віра вже не така непохитна. Без неї дитині набагато страшніше жити в цьому світі.</div><div>Що робити ?</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;При спілкуванні з дитиною максимально зберігайте спокій.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Запевніть її що ви все зробите, щоб захистити її.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Поясніть, що є люди, які спеціально зайняті захистом людей, це рятувальники або воїни.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Слідкуйте за тим, щоб дитина випадково не почула&nbsp; про ваші особисті страхи та опасіння</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Попросіть дитину розповісти про свої страхи словами, або поясніть їй самі те, що вона переживає – дитина може зрозуміти свої відчуття і, таким чином, опанувати.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Подумайте про тих, хто зможе подбати про дитину, якщо з вами дійсно щось трапиться. Це допоможе вам менше хвилюватися.&nbsp;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Постарайтеся робити якомога більше позитивного разом, щоб відволіктися від тривожних думок</div><div><br><br><br></div><div><strong>Що робити коли ваша дитина стала гіперактивною<br></strong><br></div><div>Можливо ваша дитина не може всидіти на місці, можливо їй складно концентрувати увагу.&nbsp;</div><div>Що з дитиною відбувається:</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Страх може породжувати нервову енергію, накопичується адреналін.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Дорослі, хвилюючись, іноді швидко ходять туди-сюди. У таких ситуаціях діти бігають, швидко рухаються, поводяться неспокійно.&nbsp;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Іноді діти гіперактивні від народження, а після стресу це може підсилюватись.&nbsp;</div><div>Як допомогти?</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Допомогти дитині усвідомити свої емоції (страх, занепокоєння).</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Допомогти дитині позбутися «зайвої» нервової енергії: хай розімнеться, побігає, займеться спортом. Якщо це тепер неможливо - хай глибоко і повільно дихає разом з вами.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Якщо дитина активна з народження - концентруйтесь на позитивних аспектах. Подумайте про те, як саме ваша дитина може з користю витратити цю енергію.&nbsp;</div><div><br><br><br></div><div><strong>Що робити якщо дитина вередує?<br></strong><br></div><div>Тривожний стан може посилити дитячі вередування і навіть породити впертість.</div><div>Причинами вередування можуть бути порушення режиму життя, втома, спрага, голод, незручний, нелюбимий одяг, взуття, або нездужання.</div><div><strong>Дієві способи припинення вередувань:</strong></div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;якщо можете виконати забаганку дитини без життєво важливих втрат, підіть їй назустріч;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;зрозуміло поясніть, чому не можна задовольнити його бажання просто зараз, пообіцяйте це зробити пізніше, у більш слушний час;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;пригорніть дитину, приголубте, розважте, скажіть, що ви її любите;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;пожартуйте з дитиною, розсмішить її, адже гумор послабляє напруження;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;приверніть увагу дитини до чогось цікавого;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;мотивуйте дитину значимими&nbsp; для неї речами або ідеями;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;поясніть дитині що її вередування заважають людям поряд;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;заохотьте дитину допомогти тим, хто її потребує;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;привчайте дітей чекати;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;розмовляйте з дитиною як із дорослою.</div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><strong>ПОРАДИ ПІД ХЕШТЕГОМ&nbsp; #навчаємося_разом</strong></div><div>&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;</div><div><br><br><br></div><div><strong>Чим зайняти дітей?</strong></div><div>Війна внесла зміни до нашого життя. Ми не впевнені в своєму майбутньому. Хтось не може будувати довгострокові плани, а хтось не може розпланувати навіть завтрашній день... Але для кожного з нас головне - майбутнє наших дітей, а для цього важливо зберегти їх психіку.&nbsp;</div><div>Що ми можемо для цього зробити:&nbsp;</div><div>Захищати, обіймати, чесно і зрозуміло для їх віку пояснювати все, що відбувається.&nbsp;</div><div>Надати можливість дитині отримувати нові знання та враження. У цьому вам допоможуть педагогі всієї України. Вчителі, дистанційно проводять уроки, запущена платформа «Школа онлайн», що містить у собі відеоуроки.</div><div>&nbsp;Вихователі дошкільних закладів Павлограда створили загальнодоступну групу у Фейсбуці "ВИХОВАТЕЛЬ LAND.PV" Тут ви можете знайти розвивальні відеозаняття для дітей 3-6 років. <em>маленька порада:</em> Радимо батькам дивитись відеозаняття разом із малечею, щоб допомогти їм зорієнтуватись у новому форматі освіти й відчувати себе комфортно. Не перевантажуйте дітей інформацією (одного п'яти хвилинного заняття в день може бути достатньо) <strong>Перемоги та мирного неба!</strong></div><div><br><br><br></div><div><strong>Чим заняти дітей? Корисні посилання<br></strong><br></div><div>Радіо хвиля авторських казок українською мовою для дітей.</div><div><a href="https://kazky.suspilne.media/list.php">https://kazky.suspilne.media/list.php</a>.</div><div>Мультики, книги, казки, що допоможуть відволікти дітей під час перебування в укритті&nbsp;</div><div><a href="https://dytyna.blog/multyky-knygy-kazky-shhodopomozhut-vidvolikty-ditej-pid-chas-perebuvannya-v-ukrytti/">https://dytyna.blog/multyky-knygy-kazky-shhodopomozhut-vidvolikty-ditej-pid-chas-perebuvannya-v-ukrytti/</a>.</div><div>Збірка абеток, казок, приказок, цікавинок, дитячих ігор тощо <a href="http://abetka.ukrlife.org/">http://abetka.ukrlife.org/</a></div><div>Онлайн платформа для розвитку дітей (інтерактивні вправи, цікаві завдання) <a href="https://learning.ua/#google_vignette">https://learning.ua/#google_vignette</a>.&nbsp;</div><div>Платформа «Розвиток дитини». Практичні завдання для всебічного розвитку дітей <a href="https://childdevelop.com.ua/">https://childdevelop.com.ua/</a>.</div><div>Аудіоказки українською https://audiokazky.in.ua/. 41. Ігри для зняття стресу у дітей <a href="https://dytyna.blog/igry-dlya-znyattyastresu-u-ditej/">https://dytyna.blog/igry-dlya-znyattyastresu-u-ditej/</a>.</div><div><br><br><br></div><div><strong>Розвиваємо творчі здібності дітей</strong>&nbsp;</div><div>Усі діти талановиті!</div><div>&nbsp;У кожної дитини свій особливий дар, величезний потенціал, дивна сила, яка примушує їх рости і розвиватися.&nbsp;</div><div>Багато людей вважають, що творчість є вродженим талантом, яким можуть володіти лише деякі. Але насправді творчість – це більше навичка, ніж вроджений талант, і батьки можуть допомогти своїм малюкам успішно її розвивати.</div><div>&nbsp;Це здатність дивуватися і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях; це спрямованість на відкриття нового і здатність глибокого усвідомлення досвіду. Розвиток творчої особистості не відбувається самостійно, а потребує особливої уваги батьків.&nbsp;</div><div><strong>Кілька корисних порад для дорослих:</strong>&nbsp;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Створіть дитині затишну і безпечну базу для її пошуків.&nbsp;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Підтримуйте схильність дитини до творчості і виявляйте співчуття до невдач. Уникайте несхвальних оцінок її творчих ідей.&nbsp;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Будьте терпимі до дивних ідей, поважайте допитливість, запитання і ідеї дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть якщо вони здаються дикими і абсурдними. Пояснюйте, що на багато її запитань не завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібні час, терплячість. Дитина повинна навчитися жити в інтелектуальній напрузі.&nbsp;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Давайте дошкільняті можливість побути одному і дозволяйте займатися своїми справами (але не комп’ютерними іграми). Надлишок опіки може пригальмувати його творчість. Бажання і цілі дітей належать їм самим, а батьківська допомога може інколи сприйматися як «порушення кордонів» особистості.&nbsp;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Виявляйте симпатію до її перших незграбних спроб виражати свої ідеї словами і робити їх таким чином зрозумілими оточуючим. J Знаходьте слова підтримки для нових творчих починань дитини, уникайте критикувати перші спроби – якими б невдалими вони не були. Ставтеся до них з теплом: малюк прагне творити не лише для себе, але й для тих, кого любить.&nbsp;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Допомагайте дитині стати «розумним авантюристом» і часом покладатися в пізнанні на ризик та інтуїцію; найвірогідніше , саме це допоможе зробити справжнє відкриття.&nbsp;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Підтримуйте необхідну для творчості атмосферу, допомагаючи дитині уникнути суспільного несхвалення, зменшити соціальні тертя і подолати негативну реакцію однолітків. Дитина позбавлена позитивного творчого виходу, може спрямувати свою творчу енергію у зовсім небажаному напрямку.</div><div><br><br><br></div><div><strong>Як розвивати&nbsp; творчі&nbsp; здібності батькам вдома?<br></strong><br></div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Створіть вдома розвиваюче середовище;</div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Створюйте творчі композиції, спільні картини;</div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Використовуйте способи нетрадиційного малювання;</div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Використовуйте додаткові матеріали для оформлення робіт (сіль, крупа, клей, засушені листочки, яєчні шкаралупки, насіння рослин, малюнки із журналів, стрічки і таке ін.);</div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Читайте з дітьми&nbsp; художню літературу;</div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Грайте в ігри типу «Включи уяву», «Якби то…», «Загадкова клякса», «Домалюй» і т.інш.;</div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Робіть іграшки із покидькового матеріалу.</div><div><strong>Шановні батьки!</strong></div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Цінуйте&nbsp; в дитині творчу особистість.</div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Підтримуйте творчий імпульс дитини через повагу до їх робіт з образотворчого мистецтва, аплікації, перших спроб придуманих оповідань.</div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;В дошкільному віці більшість дітей не соромляться співати, танцювати, показувати свої малюнки іншим.</div><div>Дитяча особистість ще не закомплексована, вона відчуває в собі досить сил та бажаняння спробувати все, брати участь в усіх видах діяльності.</div><div>Допоможіть дитині в цьому і вона буде <strong>талановита!</strong></div><div>&nbsp;</div><div><br><br></div><div><strong>Гра - відображення життя.</strong></div><div><strong>У будь яких умовах діти граються. </strong>&nbsp;&nbsp;<br><br></div><div><em>Гра має бути головною діяльністю дітей дошкільного віку. У ній діти можуть висловлювати свої думки, приміряти рольові моделі, зростати психологічно та розвивати емоційний інтелект.</em></div><div><strong>Під час гри відбуваються ріст та розвиток мозку:</strong></div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Під час гри малюк знайомиться з навколишнім світом, з предметами, їх властивостями і призначенням. Дитина ще не усвідомлює до кінця, що грає, це скоріше схоже на маніпулювання предметами – перебирання, сортування і групування їх за якими-небудь якостями. Але навіть в такому випадку гра позитивно впливає на малюка, так як закладає в ранньому віці <strong>навик концентрації і аналізу</strong>, що неодмінно стане в нагоді йому в подальшому.</div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Під час гри діти використовують метод спроб та помилок, формуючи нові зв’язки між об’єктами. <strong>Так розвиваються критичне мислення, комунікаційні навички, мовлення та пізнавальний інтерес.</strong></div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Можливість вибору та діяльності за власними задумом дають поштовх <strong>&nbsp;розвитку творчого потенціалу дитини.</strong></div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp;Дитина вчиться спілкуватися з однолітками, знаходити компроміс в конфліктних ситуаціях.<strong> Так розвиваються комунікативні навички та розвиток мовлення.&nbsp;</strong></div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp;<strong>Гра підтримує психічне здоров’я та благополуччя</strong>. Вільна гра є своєрідною терапією для дитини, оскільки дає можливість безпечно висловлювати та переживати глибокі емоції, що позитивно впливає на <strong>розвиток емоційного інтелекту</strong>.</div><div>Як бачимо, ігри – це дуже важливий аспект розвитку здорового фізично та емоційно малюка.&nbsp;</div><div><br><br></div><pre>Свої перші найяскравіші, незабутні враження людина отримує від чарівного світу природи: височенного синьо-блакитного неба, яскравого сонця, зелені рослин, співу птахів, ніжного запаху квітів...Чим швидше душа малюка прилучається до природи, тим швидше дитина розвивається, стає свідомішою, чутливішою, добрішою, ніжнішою, допитливішою.Безліч „Що? Чому? Як? Звідки?”, які виникають при долученні до світу природи, розвивають дитячу пізнавальну активність, бажання і вміння милуватися навколишніми краєвидами, відчувати естетичне насолоду від неземної краси. Завдання дорослих навчити дитину жити у світі природи, відчувати себе невіддільною її часткою, бажання оберігати її. Взявши малюка за тендітну руку, ознайомити з таким чарівним світом, знайти відповіді на безліч питань, які виникають, навчити  помічати прекрасне, милуватися ним.</pre><div><br><br></div><div>Телевізор - друг чи ворог?<br><br></div><div>Всі свідомі батьки чудово розуміють, що дивитися телевізор по кілька годин на день дитині шкідливо.<br><br></div><div>Окрім навантаження на дитячу нервову систему, тривалого сидіння на одному місці, дитина одержує ще й величезну кількість всілякої інформації, більшість із якої взагалі призначена для дорослих.</div><div>Але що робити, якщо дитина не може відірватися від телевізора?</div><div>Не можна просто так позбавити дитину того, до чого вона вже звикла. Звичайно, якщо ви так вчините, нічого, крім конфліктів і протесту, у відповідь не одержите.</div><div>Поступово час перегляду телевізора скоротіть до 20-30 хвилин на день. Тільки не просто так скорочуйте, а замінюйте ці заняття якимись іншими, корисними. Наприклад, підіть погуляти, пограйтеся з дитиною, приділіть їй свій час.</div><div>І при цьому контролюйте те, що дивиться ваша дитина. Наприклад, новини, телесеріали, фільми для дорослих, передачі не «для дітей» не повинні потрапляти в поле уваги малюка. Мультфільми теж можна переглядати не всі.</div><div><br><br></div><div>Гаджети: користь і шкода</div><div>З одного боку, сучасні технології допомагають дітям розвивати увагу, дрібну моторику, сприяють їх інтелектуальному розвитку. З іншого – вони нерідко забирають багато часу, якого, в результаті, не вистачає на активні заняття і розваги. Давайте розберемося, наскільки корисні, і чим шкідливі гаджети для дитини.</div><div>Що кажуть лікарі?</div><div>Фахівці&nbsp; відзначають, що гаджети дійсно можуть нашкодити і фізичному, і психологічному здоров’ю дитини, якщо ними зловживати. Однак їх правильне і дозоване за часом використання здатне принести відчутну користь.</div><div>Час перебування дитини у монітора (комп’ютера, планшета або смартфона) з такою тривалістю:</div><div>Діти 4-5 років – не більше 15 хвилин;</div><div>6 років – 20 хвилин;</div><div>7-9 років – 30 хвилин;</div><div>10-12 років – 40 хвилин;</div><div>13-14 років – 50 хвилин.</div><div>Якщо заняття передбачає більш тривале перебування перед монітором, необхідно робити хоча б 10-хвилинні перерви.</div><div>Аргументи «за»</div><div>1.&nbsp; Бтькам більше не потрібно ламати голову, чим зайняти дитину в черзі в поліклініці або під час тривалої поїздки.</div><div>2.&nbsp; Гаджети– розвиваючий інструмент.&nbsp;</div><div>3.&nbsp; Гаджети - помічники у навчанні. Інтернет&nbsp; – джерело корисної інформації, а не тільки джерело ігор.</div><div><strong>Аргументи «проти»</strong></div><div>1.&nbsp; Проблеми зі здоров’ям.&nbsp; Гіподинамія та її наслідки для здоров’я (надмірна вага, серцево-судинні захворювання, слабкість м’язової системи).</div><div>2.&nbsp; Від тривалого сидіння на одному місці ( а саме цим загрожує захоплення гаджетами) порушується циркуляція крові в ногах, внутрішніх органах, включаючи головний мозок. Це погано позначається на розумових процесах, пам’яті, концентрації уваги.&nbsp;</div><div>3.&nbsp; Емоційна залежність. Якщо дитина проводить дуже багато вільного часу за комп’ютером, планшетом або смартфоном, у неї формується залежність від них.</div><div>4. &nbsp; Тривале споглядання екрана призводить до перезбудження нервової системи, розвитку агресивності та інших розладів.</div><div>5.&nbsp; Дитячі очі відчувають колосальне навантаження, рано виникають проблеми із зором.</div><div>6.&nbsp; Гаджети замінюють реальне спілкування. Проведення часу з гаджетом і віртуальне спілкування можуть заважати освоювати навички комунікації, встановленню повноцінних соціальних зв’язків.&nbsp;</div><div>7.&nbsp; Слід узяти до уваги і те, що нереальні події на екрані спотворюють уявлення дитини про справжній світ, порушують формування навичок безпечної взаємодії з об’єктами .</div><div>Що ж робити?</div><div>Насправді, побічного ефекту від використання гаджетів уникнути нескладно. Батькам потрібно контролювати кількість часу, який діти витрачають на електронні ігри та перегляд мультфільмів. У дитини не буде залежності від них, якщо у неї є альтернативні інтереси ( гуртки, прогулянки, спорт).<br><br></div><div>А ще не забувайте, що до певного віку головним прикладом для дитини є її батьки. Якщо мама з татом весь вільний час проводять в соціальних мережах, то не варто дивуватися, що гаджети асоціюються у дитини з чимось надзвичайно важливим і захоплюючим.<br><br></div><div><br><br><br></div><div><strong>Якщо дитина вже «залипла у цифру»</strong></div><div><strong>Рекомендації для батьків<br></strong><br></div><div>o&nbsp; &nbsp; Не забирайте у дитини девайс. Вона сприйме це як агресію, порушення особистих меж, приниження. Крім того, різке зникнення об’єкта залежності без будь-якої заміни може мати різко негативні наслідки.</div><div>o&nbsp; &nbsp; Зменшуйте час «спілкування» з девайсом поступово. Для початку встановіть чіткі правила його використання: виділіть певний час — не більше ніж півгодини на день для дошкільника; виділіть певні місця в квартирі та забороніть користуватися девайсом в інших, наприклад, у кухні, в спальні;</div><div>o&nbsp; &nbsp; Запропонуйте згодом цікаві й захопливі для дитини заняття саме у встановлений час і визначеному місці. Так, непомітно для дитини ви поступово «відвоюєте» її у девайса.</div><div>o&nbsp; &nbsp; Показуйте особистий приклад і діставайте власний девайс при дитині якомога рідше і винятково для розв’язання конкретного завдання.</div><div>o&nbsp; &nbsp; Приділяйте дитині увагу. Якомога частіше дивіться їй в очі. Вибудовуйте довірливі стосунки. Демонструйте свою любов і душевне тепло. Проводите якомога більше часу разом.</div><div>o&nbsp; &nbsp; Намагайтеся поступово замінювати задоволення, отримані за допомогою девайса, на задоволення із реального життя.</div><div>o&nbsp; &nbsp; Створюйте спокійну і просту обстановку довкола дитини. Будьте організовані. Підтримуйте передбачуваний і розумний розклад дня. Уповільніть ритм життя, не поспішайте, не метушіться. Насолоджуйтеся кожною миттєвістю і простими речами в житті.</div><div>o&nbsp; &nbsp; Гуляйте з дитиною якомога більше на свіжому повітрі. Ліпше не на гамірних вулицях, переповнених сенсорними стимулами — мерехтінням вогнів, шумом машин тощо, а в парку, в лісі, на природі.</div><div>o&nbsp; &nbsp; Не робіть трагедії з можливих «зривів». Продовжуйте працювати далі, і вам все вдається.</div><div><br><br><br></div><div>&nbsp;<br><br></div><div>&nbsp;<br><br></div><div><strong><br>&nbsp;<br></strong><br></div><div>&nbsp;<br><br></div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><strong>&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;<br></strong><br></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div>&nbsp;</div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div>&nbsp;&nbsp;</div><div>&nbsp;<br><br></div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div>]]></description>
         <enclosure url="" />
         <pubDate>2023-02-22 16:04:08 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/lilu73ps/kk7uzirbtult75wk/wish/2491372699</guid>
      </item>
      <item>
         <title>ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ПСИХОЛОГА  ПІД ЧАС ВІЙНИ</title>
         <author>lilu73ps</author>
         <link>https://padlet.com/lilu73ps/kk7uzirbtult75wk/wish/2491490618</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>ВСТУП</strong></div><div><strong>НАВІЩО Я ЦЕ РОБЛЮ?<br></strong><br></div><div>Сьогодні в нашій країні все змінилося. І саме страшне те, що ми зараз переживаємо не про&nbsp; наш комфорт, не про душевний спокій, а про безпеку, власну та безпеку рідних. Війна виснажує нас фізично та психологічно. Попри те, що наша психіка здатна адаптуватися під будь-які складнощі, кожен день бойових дій у рідній країні пережити надзвичайно складно.</div><div>Наш мозок досі не може прийняти той факт, що нас хочуть знищити як націю, що зараз когось вбивають, катують, знищують дім….</div><div>Але ми живемо, працюємо, виділяємо якісь суми на допомогу армії, волонтерам! Назло ворогам ми відчули себе справжніми українцями!&nbsp;</div><div>Я – дитячий психолог. Я можу допомогти дітям розвинути пам'ять, увагу, мислення, мовлення, допомогаю підготуватися до школи, допомагаю батькам у вирішенні поведінкових проблем та психічних розладів.&nbsp;</div><div>Але на даний момент&nbsp; батьків хвилюють інші проблеми, що і зрозуміло. Та&nbsp; щоб не залишатися осторонь, я веду канал порад&nbsp; на психологічну тему.</div><div>В перші місяці війни найбільше батьків і працівників закладу цікавили питання підтримки та відновлення&nbsp; психічного стану в стресовій ситуації. Згодом батьки зрозуміли, що для того, щоб зберегти психіку дітей, необхідно надати&nbsp; їм можливість отримувати нові знання та враження.</div><div>&nbsp;Інколи у мене виникає питання: а навіщо мені це треба? А комусь це цікаво? Адже зворотнього зв’язку я не маю, запитів на консультації теж.&nbsp;</div><div>Але розуміння, що моя робота хоть одній людині допомогла,&nbsp; якщо хоча б одна моя стаття допомогла комусь знайти відповідь на запитання, яке турбувало, надихає мене працювати далі.</div><div>Зараз немає неважливої роботи, немає неважливих людей. Кожен має робити те, що вміє найкраще, і допомагати так, як може.</div><div>З 26 лютого 2022 року я надаю&nbsp; психологічну&nbsp; допомогу підписникам&nbsp; через чат «Поради психолога» у Telegram-каналі.&nbsp;</div><div>В цьому збірнику&nbsp; Ви можете знайти інформацію за хештегами:</div><div>#подолатистрес</div><div>#бережемонерви</div><div>#поведінка_дитини&nbsp;</div><div>#навчаємося_разом</div><div>&nbsp;Посилання на Telegram-канал&nbsp; &nbsp; https://t.me/psiholog_zdo_8</div><div><strong>ПОРАДИ ПІД ХЕШТЕГОМ&nbsp; #подолатистрес</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><a>#подолатистрес</a> - поради про те, як зрозуміти, прийняти, подолати стрес та відновити життєві сили.&nbsp;</div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><strong><br></strong><br></div><div>Самий простий спосіб заспокоїтися - пити воду маленькими ковточками. Хай біля вас та дітей буде пляшечка з водою. І пийте. Слідкуйте за диханням. Видих повинен бути довший , чим вдих. Дорослі повинні слідкувати, що говорять при дітях! Дітям з 8 років можна спокійно сказати, що відбувається. Маленьких відволікти: полоскотати, дати улюблену іграшку. Бережіть себе і близьких!</div><div><br><br><br></div><div><strong>Перша допомога при стресі</strong></div><div>Ми всі зараз знаходимося в стані стресу. Але&nbsp; не всі можуть опанувати себе.</div><div>Якщо стрес захватив вас повністю, «накрив з головою» - потрібно зібрати в кулак всю свою волю і скомандувати собі «СТОП», щоб різко загальмувати розвиток гострого стресу.</div><div>Щоб вийти зі стану гострого стресу, щоб заспокоїтися, необхідно використати&nbsp; ефективні методи самодопомоги:</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Протистресове дихання – (повільний вдих затримка – повільний видих)</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Зосередьтесь на предметах довкола, обдивіться всі предмети один за одним, проговорюйте те, що бачите. Таким чином ви абстрагуєтеся від внутрішньої стресової напруги.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Займіться якоюсь справою. Секрет цього способу простий: будь яка діяльність, а особливо фізична праця, у стресовій ситуації виконує роль громовідводу, допомагає відволіктися від внутрішнього напруження.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Увімкніть заспокійливу музику, ту, що любите. Намагайтесь&nbsp; вслухатися в неї. Пам’ятайте, що концентрація на чомусь одному сприяє повній релаксації, викликає позитивні емоції.</div><div><br><br><br></div><div><strong>Психологічна травма</strong> виникає майже завжди під час порушення звичних життєвих устоїв.</div><div>У дитини психологічна травма&nbsp; розвивається якщо:</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;нема досвіду</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;не зрозуміло</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;нікуди дітись.</div><div>ДИТИНІ ВСЕ ПОТРІБНО ПОЯСНЮВАТИ, ПОПЕРЕДЖАТИ, ПРОГОВОРЮВАТИ ВСІ ДІЇ.</div><div>&nbsp; Що повинні знати батьки:</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;реакції на психологічну травму непередбачувані, їх не можливо контролювати;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;першим реагує тіло;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;всі реакції індивідуальні і нормальні. Вони потрібні для виживання даної дитини в даній ситуації;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;реакції можуть залишатися на деякий час. Якщо самостійно не проходять на протязі місяця – зверніться до спеціаліста.</div><div>Діти в стресових ситуаціях стають активнішими і агресивнішими. У них, як і у тварин, три реакції на стрес: бий, біжи, замри.</div><div>Можливо вашій дитині потрібно дати можливість побігати та випустити адреналін, а когось обняти, загорнути в ковдрочку і погойдати.</div><div>Але всі, без винятку, діти потребують морального захисту дорослих.&nbsp;</div><div><br><br><br></div><div><strong><br>В наше життя ввірвалися нові терміни «стрес» та «посттравматичний стрес».<br></strong><br></div><div>Що ж це таке?</div><div><strong>Стрес</strong> – це відчуття дискомфорту, яке ми відчуваємо, розуміючи, що потрапили в загрозливу ситуацію.</div><div><strong>Посттравматичний стрес</strong> – це&nbsp; тривожний розлад, викликаний впливом травматичної ситуації.</div><div>Реакції, які можуть виникнути у вас і у ваших дітей:</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;сильний страх, ужас,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;відчуття безпорадності,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;крик, плач,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;оціпеніння,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;хаотичні рухи, дрижання тіла,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;порушення концентрації уваги,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;погіршення пам’яті,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;дратівливість, викиди агресії,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;соматичні порушення (головні болі, болі в шлунку, в серці і т.д.)</div><div><strong>&nbsp;З першими реакціями після стресу нічого робити не потрібно, дайте пережити, поясніть.</strong></div><div>І, взагалі, пам’ятайте:&nbsp;</div><div>Відчуття і реакції на стрес – це нормальні реакції, їх не потрібно боятися і стримувати, їх потрібно прийняти і пережити.</div><div>ЦЕ НОРМАЛЬНІ РЕАКЦІЇ НА НЕНОРМАЛЬНІ ОБСТАВИНИ.</div><div>Якщо страхи і симптоми тривожного розладу у дитини&nbsp; повторюються через деякий час – це нормально, починаємо все спочатку:&nbsp;</div><div>1.&nbsp; &nbsp; &nbsp;пояснити ситуацію,</div><div>2.&nbsp; &nbsp; &nbsp;заспокоїти,</div><div>3.&nbsp; &nbsp; &nbsp;обійняти,</div><div>4.&nbsp; &nbsp; &nbsp;відволікти грою.</div><div><br><br><br></div><div>Раніше я писала про три реакції на стрес, притаманні людині: БИЙ, БІЖИ, ЗАМРИ. Так от, якщо людина реагує на травму способом ЗАМРИ, тоді організм призупиняє всі функції, знижується чуттєвість. Важливо вчасно вийти з цього стану. У людини, яка довго знаходиться в цьому стані, розвиваються психосоматичні захворювання.</div><div><br><br><br></div><div><strong>Як зберегти психічне здоров’я?</strong></div><div>Ми&nbsp; всі втомилися. Шок і очікування&nbsp; швидкої перемоги пройшли і ми почали звикатися з війною.&nbsp;</div><div>Що ми зараз можемо відчувати?&nbsp;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;постійний страх,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;депресію,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;заціпеніння,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;розгубленість.</div><div>&nbsp;Але таким чином ми втрачаємо своє психічне і фізичне здоров’я!</div><div><strong>Що ж робити? Як зберегти здорову психіку?</strong></div><div>&nbsp;Зараз у всіх чатах можна знайти дуже багато подібної інформації. Ми читаємо&nbsp; багато порад від спеціалістів,читати легко а ось виконати - складно. Але, все-таки давайте спробуємо:</div><div>1.&nbsp; Притримуйтесь звичного розпорядку життя. Звичайне розмірене життя створює «острівець&nbsp; безпеки».</div><div>&nbsp; &nbsp;Зберігаючи звичайний режим дня ви демонструєте собі та іншим те, що ви сильні і життєздатні, ви продовжуєте життя і вірите в перемогу.</div><div>2.&nbsp; Дотримуйтесь здорового харчування, дозволяйте собі висипатися і відпочивати.</div><div>3.&nbsp; Говоріть про свої&nbsp; почуття з близькими людьми.</div><div>4.&nbsp; Допомагайте іншим. Допомагаючи сусідам, друзям, або займаючись волонтерством, благодійністю, ви відчуєте себе набагато краще.</div><div><br><br><br></div><div><strong>Для батьків дітей дошкільного віку:<br></strong><br></div><div>J&nbsp; Намагайтеся підтримувати чи відновити звичний режим дня, наприклад, приготування їжі, прогулянки, робота по дому тощо. Ваші діти повинні брати активну участь у повсякденних справах.&nbsp;</div><div>J&nbsp; Переконайтеся що ваші діти повноцінно відпочивають та сплять.&nbsp;</div><div>J&nbsp; Сприяйте активному залученню дітей до різних вправ та занять (наприклад, малювання), грайтеся з дітьми.&nbsp;</div><div>J&nbsp; Намагайтеся підтримувати контакти з іншими родичами та друзями. Це заспокоїть і втішить не тільки вас, але й вашу дитину.&nbsp;</div><div>J&nbsp; Багато дітей потребує більше фізичного контакту, наприклад, обіймів та пестощів.&nbsp;</div><div>J&nbsp; Не залишайте дитину на самоті або з малознайомими людьми.</div><div>J&nbsp; Говоріть про ваші почуття зрозумілою дитині мовою і заохочуйте дітей ділитися своїми почуттями.&nbsp;</div><div>J&nbsp; Захищайте дітей від тривожних нагадувань та спогадів. Негайно втручайтеся, якщо якесь заняття викликає у дитини занепокоєння чи тривогу. Наприклад, вимкніть телевізор, якщо програма чи фільм нагадує дитині про пережиті травми або посилює відчуття страху і тривоги.&nbsp;</div><div>J&nbsp; Як батьки, ви є найважливішими людьми у житті дитини. Будьте терплячими та стриманими і завжди пам’ятайте, що дитина раніше чи пізніше обов’язково повернеться до нормального стану.</div><div><br><br><br></div><div><strong>Як допомогти своїй дитині?<br></strong><br></div><div><strong>Дати дитині відчуття безпеки</strong></div><div>Дітям будь-якого віку дуже важливо відчувати безпеку. Вони мають бути впевнені, що коли приходять до своїх дорослих, яким довіряють — отримають відповідь.</div><div><strong>Терпляче відповідати на ті самі питання знову</strong></div><div>Діти, особливо маленькі, можуть ставити ті самі запитання знову і знову, ходячи по колу. Дорослим треба бути готовими щоразу терпляче відповідати на ці питання. Знову і знову казати, що з нами все буде добре, все буде гаразд, українська армія хоробро і професійно нас захищає.</div><div><strong>Обіймати</strong></div><div>У будь-якій тривозі завжди задіяне тіло. Тому важливо обіймати, давати відчути кордони. Разом вовтузитися, будувати халабуди.</div><div><strong>Відповідати лише на питання, які ставить дитина</strong></div><div>Із 4–5 років діти можуть приходити з питаннями про війну, про насилля. Дітям такого віку важливо давати інформацію коротко. Відповідати саме на те питання, яке ставить дитина. Не підіймати тих аспектів, про які дитина не запитує.</div><div><strong>Проговорювати рутинні речі</strong></div><div>Нагадувати дитині, хто є поруч, до кого можна звернутися, коли потрібна підтримка. Проговорювати інформацію, яку дитина повинна знати відповідно до віку — адресу, кого з дорослих і де можна знайти, якщо дитина опинилася сама.</div><div><strong>Нагадати, хто є поруч з дитиною</strong></div><div>Дошкільнятам і молодшим школярам важливо дати зрозуміти: «Я поруч з тобою. А ще поруч з тобою є…» — перерахувати тих близьких, які піклуються про дитину і до яких вона може звернутися. Показати, що війна — це десь далеко, а тут є твій великий, безпечний, спокійний дорослий.</div><div><strong>Зі школярами ділитися своїми думками</strong></div><div>Зы старшими дітьти&nbsp; можна ділитися своїми думками, почуттями. Але треба бути готовим, що діти молодшого підліткового віку і підлітки можуть мати свою точку зору і хотітимуть поділитися нею. Неодмінно слід давати їм таку можливість.</div><div><strong>Із підлітками шукати відповіді разом</strong></div><div>Іноді питання, які ставлять підлітки, заганяють у глухий кут. Тоді важливо чесно про це сказати: «Я зараз не знаю відповіді, дай мені трохи часу, і ми повернемося до цієї теми». Або можна сісти разом пошукати інформацію в інтернеті.&nbsp;</div><div><strong>Емоційний стан важливіший за слова</strong></div><div>Стан, у якому дорослі говорять з дитиною, важливіший за слова, якими вони говорять. Дитина має бачити, що дорослий стабільний.&nbsp;</div><div><strong>Грати</strong></div><div>Коли є ознаки, що дитину щось налякало, вразило — з дошкільнятами і дітьми молодшого шкільного віку треба грати. Діти добре самотерапевтуються через гру.</div><div><strong>Слухати дитину уважно</strong></div><div>Треба бути поряд з дитиною, слухати її. Особливо це потрібно підліткам, хоча іноді здається навпаки. Їм важливо знати, що ваша увага з ними, ви не у смартфоні, а дивитесь очі в очі. Цей контакт є запрошенням до діалогу: «Ти можеш мені довіряти, можеш мені сказати, я поруч і підтримаю».</div><div><br><br><br></div><div><strong>Як розмовляти з дитиною,</strong></div><div><strong>&nbsp;яка близько стикнулася з реаліями війни&nbsp;<br></strong><br></div><div><strong>Дозволити почуття</strong></div><div>Відповідь «не хвилюйся» не позбавить тривожного імпульсу. Можна казати: «Я бачу, що ти хвилюєшся за солдат, за людей, довкола яких війна. Я теж хвилююся». Показати, як саме дорослі переживають ці почуття, як справляються зі своїм страхом.&nbsp;</div><div><strong>Показати згуртованість солдат</strong></div><div>Коли діти молодшого віку запитують щодо солдат, які гинуть на війні, вони опосередковано питають: «Чи я в безпеці? Чи це може статися зі мною або моїми близькими?» Тоді доречно пояснити: «Солдати — люди, для яких це робота. Вони нас захищають. Поруч з ними є багато людей сміливих, відважних. Вони захищають також один одного, допомагають один одному». Тобто дати відчуття згуртованості й спільноти. Це особливо важливо, коли серед близьких є люди, які беруть участь у бойових діях — треба дати розуміння, що він там не сам, поруч з ним є той, хто про нього може подбати. Такий образ є терапевтичним і підтримувальним для дітей будь-якого віку.</div><div><strong>Не закріпити негативні реакції</strong></div><div>Є небезпека закріпити негативні патерни поведінки для певного психоемоційного стану. Наприклад: коли тривожно — батьки починають агресувати. Дорослі можуть самі потрапити в цю воронку почуттів і поділитися цим з дитиною. І надалі вона саме так реагуватиме на тривогу — агресією. Тому слід бути свідомим свого стану і намагатися контролювати свої реакції.</div><div><strong>Говорити про те, як дитина може підтримати близьких у небезпеці</strong></div><div>Якщо рідні дитини перебувають у найбільш небезпечних районах бойових дій, варто розповідати, що вони роблять, змальовувати картинку, що відбувається. Проговорювати прості, лаконічні механізми, як можна підтримати одне одного і тих, хто в небезпеці, — поговорити з ними телефоном або написати в месенджер, якщо це можливо, заспокоїти, розповісти про себе.</div><div><strong>Називати речі своїми іменами</strong></div><div>Не можна говорити про загиблих, що вони «заснули», «пішли», бо це може нав’язати страх, що спати — означає померти. Треба казати як є — людина померла, якщо дитина про це питає.</div><div><strong>Говорячи про смерть, повертати в точку безпеки</strong></div><div>Діти розуміють, що життя кінечне. Із 4–5 років вони починають ставити ці запитання, це вікова норма. Відповідати слід залежно від того, у що родина вірить . Говорячи з дітьми про смерть, важливо повертати їх у точку безпеки. Завжди закінчувати цю розмову словами: «Ти тут у безпеці, і я у безпеці, ми будемо жити довго. Ми знаємо, що робити, щоб подбати про себе». У дорослих можуть бути свої страхи, але дитині треба дати відчуття: «Я все контролюю, я велика як скеля мама, і ти в безпеці».</div><div><strong>У разі втрати близької людини дитина має спертися на стабільного дорослого</strong></div><div>Якщо загинув хтось із близьких — важливо, щоб з дитиною залишався хтось більш-менш стабільний. Саме завдяки цій людині дитина може відчувати, що її дитячий світ не розвалився повністю. Зрозуміло, що втрата когось із близьких — це трагедія, і тому потрібен хтось, на кого дитина може спертися. Бо спертися сама на себе вона не здатна. Потрібно горювати, плакати, дозволяти і не зупиняти ці прояви, згадувати, говорити стільки, скільки їй потрібно. Багато обіймати. Згадувати весь рід, тих, хто метафорично стоїть за нами, ніби янголи-охоронці. Розповідати, що роблять ті, хто зараз із дитиною, щоб зміцнювати безпеку і родинні зв’язки. Спираючись на цю умовну стабільність дорослого поруч, дитина може вийти і без допомоги психолога.</div><div><strong>Придумати власні ритуали</strong></div><div>Із дітьми молодшого віку працюють ритуали, які допоможуть їм впоратися з тривогою, сумом. Наприклад, поговорити про щось, а потім змити водою тривогу. Якщо дитина сумує, дізнавшись про чиюсь смерть — поставити свічку, згадати цю людину, відпустити кульку в небо, відпустити щось річкою.</div><div><strong>Звернутися до психолога, коли дорослі самі не справляються з горем</strong></div><div>Коли поруч з дитиною немає нікого, хто може підтримати, коли дорослим самим настільки важко, що вони не можуть впоратись із втратою, потрібно звернутися до фахівця. Бо така втрата є втратою довіри до світу. Дитина може завмерти і відмовитися від подальшого розвитку.&nbsp;</div><div><br><br><br></div><div>Вже 100 добу продовжується війна. Ми втомилися боятися, обурюватися діями окупантів, сподіватися на швидку допомогу. Так, сталася війна, так, держава - агресор вероломно напала, так, інші держави допомагають не так, як нам би хотілося. Але ми повинні сподіватися на наших військових! Вони захистять нашу країну обов'язково!&nbsp;</div><div>А хто захистить нас? МИ САМІ!</div><div>&nbsp;<strong>Ми не можемо змінити ситуацію, але ми можемо змінити своє ставлення до ситуації.&nbsp;</strong></div><div><strong>Людина сама може обрати спосіб зцілення. Все залежить від системи цінностей.</strong>&nbsp;</div><div>Що можна зробити?&nbsp;</div><div>1. Усвідомити ситуацію - на нашу країну напали, йде війна.&nbsp;</div><div>2. Прийняти цю ситуацію - ми переможемо, а я буду робити для перемоги те, що можу.&nbsp;</div><div>3. Визначити цінності, які на сьогодення для вас самі важливіші (особиста безпека, безпека рідних, свобода дій, думок, допомога ближнім, природа, мистецтво, і т.д.)&nbsp;</div><div>4. Слідувати їм.&nbsp;</div><div><strong>Перемоги та мирного неба!</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><br></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><strong>ПОРАДИ ПІД ХЕШТЕГОМ&nbsp; #бережемонерви</strong></div><div>&nbsp;</div><div><br></div><div>&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;&nbsp;</div><div><strong>Бережемо нерви – зберігаємо здоров’я<br></strong><br></div><div><br><br></div><div>Ми зараз живемо в умовах емоційного перевантаження. Психіка та фізичне здоров’я може не витримати.&nbsp;</div><div>Єдиний, хто зможе зберегти Ваш емоційний стан – Ви самі. А для цього треба вміти вчасно помітити в собі і в своїх близьких втому і напругу, та&nbsp; «виправити ситуацію».</div><div>А як це зробити? Певного рецепта не існує, бо у кожного&nbsp; своя емоційна стійкість та міцність нервової системи.</div><div>Допоможуть поради&nbsp; психологів та Ваша власна інтуїція.</div><div>Слідкуйте за&nbsp; порадами в моєму чаті.</div><div>Мирного неба!&nbsp; Слава Україні!</div><div><br><br><br></div><div><strong>Дбаємо про власну стійкість</strong></div><div>Психологи радять не жаліти себе, не нарікати на негаразди, на незручні зміни у житті, не виявляти невдоволення, а <strong>жити і діяти</strong> щонайменше спокійно, а краще оптимістично.</div><div>Жалість розслабляє, зневірює, позбавляє сил і наснаги.</div><div>Тому будь – які умови краще приймати і по можливості пристосовуватися до них. А при нагоді поліпшувати їх і змінювати на краще.</div><div><strong>Що нам допоможе?</strong></div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;підтримка друзів та близьких,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;оптимізм,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;віра в армію та патріотів України,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;почуття гумору,</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;вміння релаксувати (розслаблятися),</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;улюблена справа.</div><div>PS.</div><div>&nbsp;Нервувати іноді можна. Нервові клітини для чогось же дані людині? Якщо подумати: очі повинні бачити, вуха слухати, тіло – рухатися.&nbsp; Тоді нервова система повинна систематично нервувати.&nbsp;</div><div>Мабуть.</div><div>Але це не точно.</div><div><br><br><br></div><div>&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;</div><div><strong>Збережемо психіку дітей<br></strong><br></div><div>Війна увійшла в життя наших дітей. Ми з цим нічого не зможемо зробити, але зберегти ще не окріплу психіку дітей від неконтрольованої інформації ми можемо.</div><div>Шановні дорослі, мами, тата, дідусі і бабусі, пам’ятайте, ваш настрій, емоції, як негативні, так і позитивні, діти підсвідомо зчитують і переймаються ними.</div><div>Оберігайте дітей від негативних емоцій війни. Адже ці переживання підточують і врешті руйнують їхнє психічне, а відтак і фізичне здоров’я.&nbsp;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;Стримуйте свої негативні емоції в присутності дітей, як би важко вам не було.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;Не обговорюйте воєнні події у присутності дітей.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;Вмикаючи при малечі телевізор чи смартфон, оминайте сюжети агресії, горя, трагедій.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;Знайдіть для дітей веселі, життєрадісні сюжети, що відвертають увагу від звуків та вибухів.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;У будь – який спосіб намагайтеся уникати пересичення їх інформацією, що травмує.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; На запитання дітей про війну відповідайте їм правдиво, виважено, спокійно, без паніки і жахливих подробиць.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;Розповідайте про наших героїв на фронті та в тилу, сіючи в душах малечі почуття гордості за них, впевненості в перемозі, надії на кращі часи.</div><div><br><br><br></div><div><strong>Проста інструкція для щасливого життя.<br></strong><br></div><div>1.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; Живи сьогодні, бо вчора вже нема, а завтра може й не буде.</div><div>2.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; Пам'ятай, що ти нікому нічого не винен.</div><div>3.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; Пам'ятай, що ніхто тобі нічого не винен.</div><div>4.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; У житті завжди розраховувай лише на себе.</div><div>5.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; Намагайся не сперечатися. Завжди пам'ятай, що у кожного своя правда і часто не збігається з твоєю.</div><div>6.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; Якщо винен — одразу скажи про це і не шукай собі виправдання.</div><div>7.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; Уникай спілкування з дурнями.</div><div>8.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; Проблеми людини перебувають лише у її голові.</div><div>9.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; Навколишній світ нe злий і не добрий, йому байдуже — існуєш ти&nbsp; чи ні.</div><div>10.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Намагайтеся&nbsp; отримувати задоволення з кожної події.</div><div>11.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Завжди пам'ятай, що іншого життя не буде.</div><div>12.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Не шкодуй грошей на задоволення.</div><div>13.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Не будь занудою.</div><div>14.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Не дивися телевізор, бо козенятком станеш.</div><div>15.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Вір не обіцянкам, а своїм відчуттям.</div><div>16.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Подобається – скажи.</div><div>17.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Не зрозуміло – спитай .</div><div>18.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Хочеш щось – попроси .</div><div>19.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Хочеш зустрітися – запроси.</div><div>20.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Хочеш бути зрозумілим – поясни.</div><div>21.&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Знай, що сьогоднішній день – найкращій деньтвого життя.</div><div><br><br><br></div><div><br><br></div><div><strong>Ми не можемо змінити ситуацію, але можемо змінити своє ставлення до ситуації.</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div>Інколи дивишся на життя… і розумієш що щось не так.</div><div>Але достатньо сказати собі: - Посіхнись, Переживемо і це.</div><div>&nbsp;</div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div>&nbsp;</div><div><br><br></div><div>Неврози, підвищення тривожності, страхи та вигорання… Війна виснажує нас фізично та психологічно. Незважаючи на&nbsp; те, що наша психіка здатна адаптуватися під будь-які складнощі,&nbsp; кожен&nbsp; день війни&nbsp; у країні пережити надзвичайно складно.&nbsp;</div><div>Якщо такий стан заважає вам, я&nbsp; раджу&nbsp; не нехтувати професійною психологічною підтримкою. В&nbsp; цьому вам можуть допомогти&nbsp; книги&nbsp; на психологічну тематику.&nbsp;</div><div><strong>Я пропоную вам прочитати книжку Луїзи Хей&nbsp; "Зціли себе сам".</strong></div><div>Тривожність дуже часто викликана нашим&nbsp; ходом&nbsp; думок&nbsp; та&nbsp; патернами мислення. Ця книжка - це мотиваційний бестселер, що відкриває очі на це. Завдяки технікам позитивного мислення та фільтрації думок, через зміну ставлення до себе і усього, що відбувається довкола, можливо докорінно змінити своє життя. Саме це і пропонує читачам авторка.</div><div><br><br></div><div><br></div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>І тільки ти вирішуєш, що буде написано на слідуючій сторінці і якими кольорами ти намалюєш картину…</div><div>Все в твоїх руках…</div><div>ТИ АВТОР СВОЄЇ&nbsp; КНИГИ!&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div><br><br></div><div>Ще трохи про проблеми зі здоров’ям</div><div><strong>Психосоматика</strong>.</div><div>&nbsp;Що&nbsp; це за хвороба? Буває таке, що людину від певної хвороби лікують лікарськими препаратами, які повинні на 100% допомогти. Але одужання не настає, а проблема навпаки посилюється. У таких випадках кажуть, що людина сама не хоче вилікуватися. Як таке можливо?</div><div>Хвороба – це всього лише сигнал, який змушує нас замислитися, а чи все ми робимо правильно?&nbsp;</div><div>Турбуючись про своє тіло, ми геть забуваємо про дещо глибше — про душу.&nbsp; Збереження&nbsp; емоційного здоров'я є дуже важливим для кожного з нас!</div><div>Луиза Хей, психолог,&nbsp; автор книжок «Зціли себе сам», «Як зцілити своє життя» розробила <strong>таблицю психосоматического значення захворювань</strong>&nbsp; В таблиці розібрані &nbsp; фізичні хвороби та їх найбільш вірогідні першопричини&nbsp; на психологічному рівні.</div><div><br><br><br></div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div><strong>ПОРАДИ ПІД ХЕШТЕГОМ&nbsp; #психічнездоров`я</strong></div><div>&nbsp;</div><div><br><br></div><div>&nbsp;</div><div><strong>Чому важливо піклуватися про емоційне здоров‘я<br></strong><br></div><div><strong>Емоційне здоров'я</strong> — це коли людина здатна почуватися гармонійно та врівноважено незалежно від зовнішніх обставин. У наших сучасних реаліях це необхідно.</div><div>Людина з високим рівнем емоційного здоров'я проявляє стійкість у періоди стресу.&nbsp;</div><div>Коли емоційне здоров'я в нормі, здається, що ви можете справитися з будь-якими катастрофами та розв'язати всі проблеми. Але коли його рівень падає, то навіть невеликі негаразди здатні викликати панічні атаки чи депресію.</div><div>Також усі ми знаємо, що емоції досить тісно пов'язані з нашим фізичним станом.&nbsp;</div><div><br><br></div><div>Це говорить про те, що необхідно навчитися справлятися з величезним потоком інформації, котрий сьогодні накриває людей, як лавина, відмежовуватися від другорядних проблем, створювати для себе психологічно комфортні умови.</div><div>Турбуючись про своє тіло, ми геть забуваємо про дещо глибше — про душу. Стабільне емоційне здоров'я забезпечує повноцінний розвиток особистості та сприяє ефективній самореалізації. Тому збереження емоційного здоров'я є дуже важливим для кожного з нас!</div><div>А для покращення свого емоційного здоров'я необхідно знаходити час на :</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;рухові активності (зарядка, пробіжка, плавання та інше);</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;спілкуваня з близькими та рідними;&nbsp;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;справи, які приносять задоволення (хобі);</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;проведення&nbsp; часу на свіжому повітрі та збалансоване харчування.&nbsp;</div><div><br><br><br></div><div><strong>Навички, що дають почуття задоволення та щастя</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><br><br></div><div>1-й навик — вміти розуміти свої емоції та почуття. І дуже важливо знати, для чого ви відчуваєте конкретні почуття та емоції.&nbsp;</div><div>2-й навик — навчитися свої почуття висловлювати!&nbsp;</div><div>3-й навик — навчитися саморегуляції тривожності.&nbsp;</div><div>4-й навик – навчитися піклуватися про себе!</div><div>&nbsp;</div><div>Навчаючись цим навичкам, ви стаєте самодостатньою особистістю, яка розуміє себе (свої почуття, бажання), комунікує з оточенням, вміє відстоювати свої межі, і — приймаєте адекватні рішення, коли це необхідно.</div><div><br><br><br></div><div><strong>Що таке особистий простір<br></strong><br></div><div>Особистий простір – це простір навколо нас, який ми вважаємо "своїм" і в нього ми практично не пускаємо інших людей. Тому ми часто відчуваємо дискомфорт, коли хтось буже близько підходить під час спілкування, або намагається доторкнутися.</div><div>Це частка нашого власного «я», потреба суто психологічна, що дозволяє дотримуватися рівноваги і почуватися комфортно. Кордони особистого простору варіюють залежно від самої людини, її рис характеру,&nbsp; статі, віку, та звичної для неї обстановки.</div><div>Фахівці вважають, що в середньому інтимний простір людини дорівнює не менше 50-60 см. Варто підійти ближче, і ви моментально завдасте людині дискомфорту. Перетинати цю грань можна лише рідним і <a href="https://peskiadmin.ru/uk/luchshie-druzya-po-znakam-zodiaka-vychislyaem-sovmestimost.html">добрим друзям</a>.</div><div>Особистий простір кожної людини потрібно поважати та дотримуватися. <strong>Ви&nbsp; маєте право на повагу вашого&nbsp; особистого простору,&nbsp; ваших&nbsp; уподобань та бажань (навіть від найближчих родичів).</strong></div><div>Як поважати особистий простір людини</div><ul><li><strong>Реагуйте на мову тіла та міміку</strong>. Коли хтось відхиляється від вас, ви, скоріше за все, знаходитесь в особистому просторі цієї людини, що спричиняє їй дискомфорт.</li><li><strong>Не нахиляйтеся надто близько до обличчя</strong>, аби щось сказати. Краще скажіть голосніше.</li><li>Якщо у транспорті є вільний простір, не сідайте чи не ставайте дуже близько до інших людей.</li><li><strong>Не торкайтеся людини, якщо ви з нею не знайомі</strong>, особливо, якщо ви знаходитеся ззаду, і людина не може вас бачити.</li><li><strong>Дотримуйтеся дистанції</strong>, коли стоїте в черзі. Якщо ви станете ближче до людини, яка перед вами, черга не рухатиметься швидше.</li></ul><div><br><br><br></div><div><strong>Вітаміни для психіки<br></strong><br></div><div>Наша психіка, як і весь організм потребує вітамінів. З огляду на те, що нам доводиться переживати, я пропоную такий "вітамінний комплекс":&nbsp;</div><div><strong>ВІРА.</strong> Історія людства засвідчує: для того, хто вірить, нема нічого неможливого, завдяки вірі здобувають ся великі перемоги.</div><div>&nbsp;<strong>НАДІЯ</strong>. Не втрачаймо надії: Україні бути квітучій, вільній, самобутній. <strong>РАДІСТЬ</strong>. Шукаймо краплинки радості у житті: у дитячій усмішку, в ковтку гарячої кави, у дружніх обіймах, у спогляданні природи. Ви також можете додати до цього рецепта щось своє. <strong>Підживлюйте свою психіку і будьте здорові!</strong></div><div><br><br><br></div><div><strong>Надихаємося мистецтвом<br></strong><br></div><div>Ефективним засобом "перемкнутися", відпочити від тяжких думок, а також усвідомити власні емоційні реакції є перегляд фільмів, читання книжок, розглядання репродукцій картин, слухання музики чи пісень.&nbsp;</div><div>Своєрідним енергетиком стала для багатьох українців композиція "Ой у лузі червона калина"у виконанні соліста групи "Бумбокс" Андрія Хливнюка та її численні модифікації.&nbsp;</div><div><em>Мистецький світ слугує своєрідним амортизатором, що пом'якшує емоційні коливання і психологічні удари.</em>&nbsp;</div><div><strong>Наповнюємось українським контентом</strong>&nbsp;</div><div>Нині відбувається велика битва за сам факт існування України як держави, як нації. Свій внесок у Перемогу кожен з нас може зробити тим, що говоритиме українською, переглядатиме українські фільми, читатиме вітчизняних письменників, відкриватиме по-новому історію</div><div><br><br><br></div><div><strong>Живемо тут і зараз<br></strong><br></div><div>Нікому не відомо, що на нас чекає і скільки це все триватиме. Тому маємо навчитися жити в поточному моменті. Не тужити за минулим, не боятися майбутнього (і не поринати у рожеві мрії також), а спробувати адекватно оцінити і прожити той досвід, який пропонує нам життя.</div><div><br><br></div><div>Про почуття…</div><div>Згідно з дослідженням японських і американських психологів, чим більше добрих вчинків ми робимо, тим щасливішими себе відчуваємо. На думку вчених, ті, хто висловлює свою подяку, ніжність й інші добрі почуття до людей у конкретних повсякденних справах, не лише з великим оптимізмом дивляться на світ, але й фізично почуваються краще, відчувають своє життя більш гармонійним.</div><div><br><br></div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;<br><br></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div><strong>ПОРАДИ ПІД ХЕШТЕГОМ&nbsp; #поведінка_дитини</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div>Шановні батьки, наступні 10 публікацій будуть про деякі особливості поведінки дітей. Можливо ви в них знайдете відповіді на свої запитання:&nbsp;</div><div>Що сталося з дитиною?</div><div>Що робити в цій ситуації?</div><div><br><br><br></div><div>На відміну від дорослих, у дітей недостатньо життєвого досвіду, і тому вони не можуть адекватно реагувати навіть на невеличкий стрес. Діти дуже часто відчувають власну незахищеність і безсилля у світі, який їм до кінця не зрозумілий. Реакції дітей на такі складні почуття доволі різні: буває, що дитина переживає стрес мовчки і потайки, а буває, навпаки, стає агресивною, незвично активною чи багато плаче.&nbsp;</div><div>У стресових ситуаціях для дитини дуже важливо, як на неї реагують батьки.&nbsp;</div><div>Що спокійніше і впевненіше почуваються батьки, то захищенішими відчувають себе діти. Діти виробляють свою модель поведінки, спостерігаючи за близькими дорослими.&nbsp;</div><div>Батьки, пам’ятайте! Дитяча психіка володіє великими резервами для самовідновлювання і саморегуляції.&nbsp;</div><div>Більшість дітей приходять в себе після стресових і травматичних подій без допомоги психологів, просто завдяки підтримці і піклуванню дорослих</div><div><strong>Прості поради для батьків</strong></div><div>1. Спілкуйтеся зі своєю дитиною. Підтримуйте в ній віру в себе: говоріть дитині тільки правдиві речі, давайте тільки правильні відповіді.</div><div>&nbsp;2. Говоріть з дитиною відверто про ваші власні почуття.&nbsp;</div><div>3. Уважно прислухайтесь до того, що говорить дитина і як вона це говорить, чи відчувається тривога, страх, занепокоєння.&nbsp;</div><div>4. Не припиняйте запевняти свою дитину: «Ми разом. Ми піклуємося про тебе і будемо це робити».&nbsp;</div><div>5. Торкайтеся дитини, обнімайте її частіше. Хай дитина відчуває ваше піклування і близькість не тільки на словах. Не бійтеся зайвий раз обійняти дитину, потримати її за руку, зробити масаж або покласти руку на плече. Позитивні тілесні контакти дуже корисні для зняття напруги.&nbsp;</div><div>6. Ви маєте бути готовими до «нечемної», «дивної», «агресивної» поведінки дитини.&nbsp;</div><div>7. Не говоріть: «забудь це», «викинь з голови». Ні в якому разі не соромте дитину і не винуватьте в тому, що сталося.&nbsp;</div><div>8. Спостерігайте за дитиною під час гри. Часто саме в грі дитина виявляє свої почуття: страх, агресію, тривогу і т. д., які не виявляються в інший час.&nbsp;</div><div>9. Сприяйте іграм, які знижують напруження. Найбільше для цього підходять ігри з піском, водою, глиною, малювання (особливо фарбами), активні ігри (танці, спорт).&nbsp;</div><div>10. Підготуйте банк ігор, в які ви можете грати разом і регулярно, намагайтеся приділяти для цього один і той же час .</div><div><br><br><br></div><div><strong>Що робити, коли ваша дитина виявляє впертість<br></strong><br></div><div>Тривожний стан може посилити дитячі вередування і навіть породити впертість.</div><div>&nbsp;Якщо ваша дитина здається «упертою», наполягає на тому, щоб робити все, як забажає, це може дратувати, проте це нормальний складник процесу дорослішання, і допомагає дізнатися, що батьки її люблять.&nbsp;</div><div>Коли діти відчувають небезпеку, вони намагаються командувати батьками більш ніж звичайно. Це їхній метод боротися зі страхами. Вони ніби говорять: «Усе навколо так жахливо, що мені треба хоча б щось контролювати».&nbsp;</div><div>Пам’ятайте, що в стресових ситуаціях психіка дитини може тимчасово регресувати, і навіть дорослі діти можуть поводитися, як маленькі.&nbsp;</div><div>Як допомогти?</div><div>&nbsp;Допомагайте дитині контролювати дрібниці. Дайте їй можливість обирати, що надягати або з’їсти, у які ігри грати, які книжки читати. Якщо дитина контролює своє життя, вона відчуває себе краще.&nbsp;</div><div>Урівноважувати можливості контролю і вибору можна за допомогою режиму дня. Було б добре доручити дитині піклуватися про домашню тварину чи рослину. Маленьким дітям можна доручити піклуватися про ляльку чи іграшку.&nbsp;</div><div><br><br><br></div><div><strong>Що робити коли ваша дитина виявляє злість,&nbsp;</strong></div><div><strong>роздратованість, спалахи агресії<br></strong><br></div><div>&nbsp;Злість у дитини часто з’являється спонтанно, без видимої причини. Діти кричать, грюкають дверима, грубо відповідають на прохання.&nbsp;</div><div>Зазвичай після несподіваного спалаху злості вони відчувають провину і шкодують про свої вчинки.&nbsp;</div><div>Насправді дитина перебуває у відчаї, що сама не в змозі впоратися зі своїми почуттями, і саме тому в цей момент дуже потребує допомоги.&nbsp;</div><div>Дитина може зневіритися, коли в неї щось не виходить або коли вона не в змозі виразити своє прохання словами. Агресія - цілком нормальна реакція на стрес. Таким чином дитина доводить, що вона сильніша за те, через що вона страждає. Така поведінка - це спосіб виразити внутрішній біль, тому необхідно бути уважним, і ні в якому разі не проявляти агресію у відповідь.&nbsp;</div><div>Що робити ?&nbsp;</div><div>Намагайтеся в такі моменти не сваритися. Дитина злиться не тому, що вас не любить чи погано вихована. Ця злість - прояв травми. Якщо вам вдасться стриматися, дитина буде вдячна, адже зрозуміє, що ви відгукуєтеся на її почуття і допомагаєте з ними справлятися.</div><div>&nbsp;Ви також можете спробувати допомогти дітям зрозуміти, чому вони проявляють агресію і жорстокість у тій чи іншій ситуації. <strong>Для цього поговоріть наодинці про те, що турбує і викликає злість</strong>. І надалі намагайтеся стежити за такими проявами і обережно підказуйте дітям, як краще контролювати свою поведінку.&nbsp;</div><div>Навчіть дитину відводити агресію на неживі предмети.&nbsp;</div><div>Покажіть дитині техніку зняття агресії (зім ятий папір, бій подушками тощо). По змозі, запишіть дитину в спортивну секцію. Навчайте активних ігор. Робіть зарядку разом з дитиною щодня.&nbsp;</div><div>Підмічайте найменші позитивні зміни в поведінці, і не жалійте слів на похвалу. Зверніть увагу на атмосферу, яка у вас вдома. Конфлікти в сім’ї поглиблюють ситуацію і можуть слугувати причиною дитячої агресії.</div><div>Якщо ж агресія не зникає, варто звернутися по допомогу до психолога.&nbsp;</div><div><br><br><br></div><div><strong>Що робити коли ваша дитина неначе «заморожена»<br></strong><br></div><div>&nbsp;Якщо ваша дитина поводиться так, ніби не відчуває ніяких почуттів (радості, смутку), не хоче ні грати, ні займатися будь-чим, можливо, вона відчуває дистрес. При сильному нервовому потрясінні, якщо дитина стикається з досвідом, який витримати їй не до снаги, діти можуть «завмирати» в реакціях, іноді не відчуваючи свого тіла. Дитина в стані дистресу може приховувати свої почуття.</div><div>&nbsp;Хоч би яка була реакція на стрес у дитини, вона потребує вашої підтримки.&nbsp;</div><div>Що робити?</div><div>&nbsp;Створіть атмосферу любові і прийняття, щоб ваша дитина «відігрілася» в ній. Обнімайте дитину частіше. Якщо можете, назвіть почуття дитини словами. Дайте дитині зрозуміти, що сумувати, сердитися, хвилюватися - це нормально. Ви все одно будете поряд. Поділіться з дитиною власними почуттями. Намагайтеся разом з дитиною займатися приємними справами.&nbsp;</div><div><br><br><br></div><div><strong>Що робити коли ваша дитина неначе «повернулась у дитинство»<br></strong><br></div><div>У вашої дитини сталася регресія. Дитина втрачає попередньо набуті вміння і навички, починає вести себе як малюк, може знову почати смоктати пальці, з’являється нав’язливе бажання весь час «сидіти на ручках», в мовленні може повернутись дитячий лепіт або змінені і перекручені слова.</div><div>Що робити?</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;Поводьте себе стримано, тому що така поведінка дитини після стресу може зберігатися певний час.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;Не допускайте, щоб хтось критикував дитину, кажучи їй, «ти поводишся як маленька дитина».</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;Пам’ятайте, дитина в стресі думати і розмірковувати не може, може тільки відчувати.</div><div><strong>Почекайте, підтримайте, навчіть заново.</strong></div><div><br><br><br></div><div><strong><br>&nbsp;<br></strong><br></div><div><strong>Що робити коли у вашої дитини безсоння, або вона важко засинає<br></strong><br></div><div>Дитина&nbsp; може боятися залишатися вночі в своїй кімнаті. Або у дитини бувають кошмари, вона &nbsp; часто прокидається від тихого звуку і довго не може заснути, її сон переривистий і сповнений кошмарів, а прокинувшись, вона відчуває себе втомленою. Невиспана дитина погано зосереджується і часто буває роздратована.&nbsp;</div><div>Що робити ?</div><div>&nbsp;У найтривожніший час ви тимчасово можете спати з дитиною. Дайте їй зрозуміти, що ви поруч, а вона в безпеці. Можливо, дитина швидше заспокоїться, якщо ви просто обіймете її. Згодом у спокійній атмосфері обговоріть, коли саме ви повернетеся до звичного способу вкладання і сну. Щоб полегшити відвикання від вашої присутності, ви можете посидіти поруч з ліжечком, коли дитина засинає. Обов’язково попросіть, щоб вона говорила вам, коли знову стане страшно.&nbsp;</div><div>Слідкуйте за тим, щоб дитина пред сном не збуджувалась, не дивилась новини, страшні фільми і мульфільми, не чула розмов про реалії війни та втрати.</div><div><br><br><br></div><div><strong>Що робити коли ваша дитина боїться<br></strong><br></div><div>Діти, які пережили щось жахливе, можуть почати боятися того, чого не боялися раніше. Зазвичай діти вірять у те, що їхні батьки всемогутні, а тому захистять їх від будьяких нещасть. Ця віра допомагає їм відчувати себе в безпеці. Але після травматичних подій ця віра вже не така непохитна. Без неї дитині набагато страшніше жити в цьому світі.</div><div>Що робити ?</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;При спілкуванні з дитиною максимально зберігайте спокій.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Запевніть її що ви все зробите, щоб захистити її.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Поясніть, що є люди, які спеціально зайняті захистом людей, це рятувальники або воїни.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Слідкуйте за тим, щоб дитина випадково не почула&nbsp; про ваші особисті страхи та опасіння</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Попросіть дитину розповісти про свої страхи словами, або поясніть їй самі те, що вона переживає – дитина може зрозуміти свої відчуття і, таким чином, опанувати.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Подумайте про тих, хто зможе подбати про дитину, якщо з вами дійсно щось трапиться. Це допоможе вам менше хвилюватися.&nbsp;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Постарайтеся робити якомога більше позитивного разом, щоб відволіктися від тривожних думок</div><div><br><br><br></div><div><strong>Що робити коли ваша дитина стала гіперактивною<br></strong><br></div><div>Можливо ваша дитина не може всидіти на місці, можливо їй складно концентрувати увагу.&nbsp;</div><div>Що з дитиною відбувається:</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Страх може породжувати нервову енергію, накопичується адреналін.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Дорослі, хвилюючись, іноді швидко ходять туди-сюди. У таких ситуаціях діти бігають, швидко рухаються, поводяться неспокійно.&nbsp;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Іноді діти гіперактивні від народження, а після стресу це може підсилюватись.&nbsp;</div><div>Як допомогти?</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Допомогти дитині усвідомити свої емоції (страх, занепокоєння).</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Допомогти дитині позбутися «зайвої» нервової енергії: хай розімнеться, побігає, займеться спортом. Якщо це тепер неможливо - хай глибоко і повільно дихає разом з вами.</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Якщо дитина активна з народження - концентруйтесь на позитивних аспектах. Подумайте про те, як саме ваша дитина може з користю витратити цю енергію.&nbsp;</div><div><br><br><br></div><div><strong>Що робити якщо дитина вередує?<br></strong><br></div><div>Тривожний стан може посилити дитячі вередування і навіть породити впертість.</div><div>Причинами вередування можуть бути порушення режиму життя, втома, спрага, голод, незручний, нелюбимий одяг, взуття, або нездужання.</div><div><strong>Дієві способи припинення вередувань:</strong></div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;якщо можете виконати забаганку дитини без життєво важливих втрат, підіть їй назустріч;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;зрозуміло поясніть, чому не можна задовольнити його бажання просто зараз, пообіцяйте це зробити пізніше, у більш слушний час;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;пригорніть дитину, приголубте, розважте, скажіть, що ви її любите;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;пожартуйте з дитиною, розсмішить її, адже гумор послабляє напруження;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;приверніть увагу дитини до чогось цікавого;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;мотивуйте дитину значимими&nbsp; для неї речами або ідеями;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;поясніть дитині що її вередування заважають людям поряд;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;заохотьте дитину допомогти тим, хто її потребує;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;привчайте дітей чекати;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp;розмовляйте з дитиною як із дорослою.</div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><strong>ПОРАДИ ПІД ХЕШТЕГОМ&nbsp; #навчаємося_разом</strong></div><div>&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;</div><div><br><br><br></div><div><strong>Чим зайняти дітей?</strong></div><div>Війна внесла зміни до нашого життя. Ми не впевнені в своєму майбутньому. Хтось не може будувати довгострокові плани, а хтось не може розпланувати навіть завтрашній день... Але для кожного з нас головне - майбутнє наших дітей, а для цього важливо зберегти їх психіку.&nbsp;</div><div>Що ми можемо для цього зробити:&nbsp;</div><div>Захищати, обіймати, чесно і зрозуміло для їх віку пояснювати все, що відбувається.&nbsp;</div><div>Надати можливість дитині отримувати нові знання та враження. У цьому вам допоможуть педагогі всієї України. Вчителі, дистанційно проводять уроки, запущена платформа «Школа онлайн», що містить у собі відеоуроки.</div><div>&nbsp;Вихователі дошкільних закладів Павлограда створили загальнодоступну групу у Фейсбуці "ВИХОВАТЕЛЬ LAND.PV" Тут ви можете знайти розвивальні відеозаняття для дітей 3-6 років. <em>маленька порада:</em> Радимо батькам дивитись відеозаняття разом із малечею, щоб допомогти їм зорієнтуватись у новому форматі освіти й відчувати себе комфортно. Не перевантажуйте дітей інформацією (одного п'яти хвилинного заняття в день може бути достатньо) <strong>Перемоги та мирного неба!</strong></div><div><br><br><br></div><div><strong>Чим заняти дітей? Корисні посилання<br></strong><br></div><div>Радіо хвиля авторських казок українською мовою для дітей.</div><div><a href="https://kazky.suspilne.media/list.php">https://kazky.suspilne.media/list.php</a>.</div><div>Мультики, книги, казки, що допоможуть відволікти дітей під час перебування в укритті&nbsp;</div><div><a href="https://dytyna.blog/multyky-knygy-kazky-shhodopomozhut-vidvolikty-ditej-pid-chas-perebuvannya-v-ukrytti/">https://dytyna.blog/multyky-knygy-kazky-shhodopomozhut-vidvolikty-ditej-pid-chas-perebuvannya-v-ukrytti/</a>.</div><div>Збірка абеток, казок, приказок, цікавинок, дитячих ігор тощо <a href="http://abetka.ukrlife.org/">http://abetka.ukrlife.org/</a></div><div>Онлайн платформа для розвитку дітей (інтерактивні вправи, цікаві завдання) <a href="https://learning.ua/#google_vignette">https://learning.ua/#google_vignette</a>.&nbsp;</div><div>Платформа «Розвиток дитини». Практичні завдання для всебічного розвитку дітей <a href="https://childdevelop.com.ua/">https://childdevelop.com.ua/</a>.</div><div>Аудіоказки українською https://audiokazky.in.ua/. 41. Ігри для зняття стресу у дітей <a href="https://dytyna.blog/igry-dlya-znyattyastresu-u-ditej/">https://dytyna.blog/igry-dlya-znyattyastresu-u-ditej/</a>.</div><div><br><br><br></div><div><strong>Розвиваємо творчі здібності дітей</strong>&nbsp;</div><div>Усі діти талановиті!</div><div>&nbsp;У кожної дитини свій особливий дар, величезний потенціал, дивна сила, яка примушує їх рости і розвиватися.&nbsp;</div><div>Багато людей вважають, що творчість є вродженим талантом, яким можуть володіти лише деякі. Але насправді творчість – це більше навичка, ніж вроджений талант, і батьки можуть допомогти своїм малюкам успішно її розвивати.</div><div>&nbsp;Це здатність дивуватися і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях; це спрямованість на відкриття нового і здатність глибокого усвідомлення досвіду. Розвиток творчої особистості не відбувається самостійно, а потребує особливої уваги батьків.&nbsp;</div><div><strong>Кілька корисних порад для дорослих:</strong>&nbsp;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Створіть дитині затишну і безпечну базу для її пошуків.&nbsp;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Підтримуйте схильність дитини до творчості і виявляйте співчуття до невдач. Уникайте несхвальних оцінок її творчих ідей.&nbsp;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Будьте терпимі до дивних ідей, поважайте допитливість, запитання і ідеї дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть якщо вони здаються дикими і абсурдними. Пояснюйте, що на багато її запитань не завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібні час, терплячість. Дитина повинна навчитися жити в інтелектуальній напрузі.&nbsp;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Давайте дошкільняті можливість побути одному і дозволяйте займатися своїми справами (але не комп’ютерними іграми). Надлишок опіки може пригальмувати його творчість. Бажання і цілі дітей належать їм самим, а батьківська допомога може інколи сприйматися як «порушення кордонів» особистості.&nbsp;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Виявляйте симпатію до її перших незграбних спроб виражати свої ідеї словами і робити їх таким чином зрозумілими оточуючим. J Знаходьте слова підтримки для нових творчих починань дитини, уникайте критикувати перші спроби – якими б невдалими вони не були. Ставтеся до них з теплом: малюк прагне творити не лише для себе, але й для тих, кого любить.&nbsp;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Допомагайте дитині стати «розумним авантюристом» і часом покладатися в пізнанні на ризик та інтуїцію; найвірогідніше , саме це допоможе зробити справжнє відкриття.&nbsp;</div><div>-&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Підтримуйте необхідну для творчості атмосферу, допомагаючи дитині уникнути суспільного несхвалення, зменшити соціальні тертя і подолати негативну реакцію однолітків. Дитина позбавлена позитивного творчого виходу, може спрямувати свою творчу енергію у зовсім небажаному напрямку.</div><div><br><br><br></div><div><strong>Як розвивати&nbsp; творчі&nbsp; здібності батькам вдома?<br></strong><br></div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Створіть вдома розвиваюче середовище;</div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Створюйте творчі композиції, спільні картини;</div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Використовуйте способи нетрадиційного малювання;</div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Використовуйте додаткові матеріали для оформлення робіт (сіль, крупа, клей, засушені листочки, яєчні шкаралупки, насіння рослин, малюнки із журналів, стрічки і таке ін.);</div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Читайте з дітьми&nbsp; художню літературу;</div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Грайте в ігри типу «Включи уяву», «Якби то…», «Загадкова клякса», «Домалюй» і т.інш.;</div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Робіть іграшки із покидькового матеріалу.</div><div><strong>Шановні батьки!</strong></div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Цінуйте&nbsp; в дитині творчу особистість.</div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Підтримуйте творчий імпульс дитини через повагу до їх робіт з образотворчого мистецтва, аплікації, перших спроб придуманих оповідань.</div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;В дошкільному віці більшість дітей не соромляться співати, танцювати, показувати свої малюнки іншим.</div><div>Дитяча особистість ще не закомплексована, вона відчуває в собі досить сил та бажаняння спробувати все, брати участь в усіх видах діяльності.</div><div>Допоможіть дитині в цьому і вона буде <strong>талановита!</strong></div><div>&nbsp;</div><div><br><br></div><div><strong>Гра - відображення життя.</strong></div><div><strong>У будь яких умовах діти граються. </strong>&nbsp;&nbsp;<br><br></div><div><em>Гра має бути головною діяльністю дітей дошкільного віку. У ній діти можуть висловлювати свої думки, приміряти рольові моделі, зростати психологічно та розвивати емоційний інтелект.</em></div><div><strong>Під час гри відбуваються ріст та розвиток мозку:</strong></div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Під час гри малюк знайомиться з навколишнім світом, з предметами, їх властивостями і призначенням. Дитина ще не усвідомлює до кінця, що грає, це скоріше схоже на маніпулювання предметами – перебирання, сортування і групування їх за якими-небудь якостями. Але навіть в такому випадку гра позитивно впливає на малюка, так як закладає в ранньому віці <strong>навик концентрації і аналізу</strong>, що неодмінно стане в нагоді йому в подальшому.</div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Під час гри діти використовують метод спроб та помилок, формуючи нові зв’язки між об’єктами. <strong>Так розвиваються критичне мислення, комунікаційні навички, мовлення та пізнавальний інтерес.</strong></div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Можливість вибору та діяльності за власними задумом дають поштовх <strong>&nbsp;розвитку творчого потенціалу дитини.</strong></div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp;Дитина вчиться спілкуватися з однолітками, знаходити компроміс в конфліктних ситуаціях.<strong> Так розвиваються комунікативні навички та розвиток мовлення.&nbsp;</strong></div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp;<strong>Гра підтримує психічне здоров’я та благополуччя</strong>. Вільна гра є своєрідною терапією для дитини, оскільки дає можливість безпечно висловлювати та переживати глибокі емоції, що позитивно впливає на <strong>розвиток емоційного інтелекту</strong>.</div><div>Як бачимо, ігри – це дуже важливий аспект розвитку здорового фізично та емоційно малюка.&nbsp;</div><div><br><br></div><pre>Свої перші найяскравіші, незабутні враження людина отримує від чарівного світу природи: височенного синьо-блакитного неба, яскравого сонця, зелені рослин, співу птахів, ніжного запаху квітів...Чим швидше душа малюка прилучається до природи, тим швидше дитина розвивається, стає свідомішою, чутливішою, добрішою, ніжнішою, допитливішою.Безліч „Що? Чому? Як? Звідки?”, які виникають при долученні до світу природи, розвивають дитячу пізнавальну активність, бажання і вміння милуватися навколишніми краєвидами, відчувати естетичне насолоду від неземної краси. Завдання дорослих навчити дитину жити у світі природи, відчувати себе невіддільною її часткою, бажання оберігати її. Взявши малюка за тендітну руку, ознайомити з таким чарівним світом, знайти відповіді на безліч питань, які виникають, навчити  помічати прекрасне, милуватися ним.</pre><div><br><br></div><div>Телевізор - друг чи ворог?<br><br></div><div>Всі свідомі батьки чудово розуміють, що дивитися телевізор по кілька годин на день дитині шкідливо.<br><br></div><div>Окрім навантаження на дитячу нервову систему, тривалого сидіння на одному місці, дитина одержує ще й величезну кількість всілякої інформації, більшість із якої взагалі призначена для дорослих.</div><div>Але що робити, якщо дитина не може відірватися від телевізора?</div><div>Не можна просто так позбавити дитину того, до чого вона вже звикла. Звичайно, якщо ви так вчините, нічого, крім конфліктів і протесту, у відповідь не одержите.</div><div>Поступово час перегляду телевізора скоротіть до 20-30 хвилин на день. Тільки не просто так скорочуйте, а замінюйте ці заняття якимись іншими, корисними. Наприклад, підіть погуляти, пограйтеся з дитиною, приділіть їй свій час.</div><div>І при цьому контролюйте те, що дивиться ваша дитина. Наприклад, новини, телесеріали, фільми для дорослих, передачі не «для дітей» не повинні потрапляти в поле уваги малюка. Мультфільми теж можна переглядати не всі.</div><div><br><br></div><div>Гаджети: користь і шкода</div><div>З одного боку, сучасні технології допомагають дітям розвивати увагу, дрібну моторику, сприяють їх інтелектуальному розвитку. З іншого – вони нерідко забирають багато часу, якого, в результаті, не вистачає на активні заняття і розваги. Давайте розберемося, наскільки корисні, і чим шкідливі гаджети для дитини.</div><div>Що кажуть лікарі?</div><div>Фахівці&nbsp; відзначають, що гаджети дійсно можуть нашкодити і фізичному, і психологічному здоров’ю дитини, якщо ними зловживати. Однак їх правильне і дозоване за часом використання здатне принести відчутну користь.</div><div>Час перебування дитини у монітора (комп’ютера, планшета або смартфона) з такою тривалістю:</div><div>Діти 4-5 років – не більше 15 хвилин;</div><div>6 років – 20 хвилин;</div><div>7-9 років – 30 хвилин;</div><div>10-12 років – 40 хвилин;</div><div>13-14 років – 50 хвилин.</div><div>Якщо заняття передбачає більш тривале перебування перед монітором, необхідно робити хоча б 10-хвилинні перерви.</div><div>Аргументи «за»</div><div>1.&nbsp; Бтькам більше не потрібно ламати голову, чим зайняти дитину в черзі в поліклініці або під час тривалої поїздки.</div><div>2.&nbsp; Гаджети– розвиваючий інструмент.&nbsp;</div><div>3.&nbsp; Гаджети - помічники у навчанні. Інтернет&nbsp; – джерело корисної інформації, а не тільки джерело ігор.</div><div><strong>Аргументи «проти»</strong></div><div>1.&nbsp; Проблеми зі здоров’ям.&nbsp; Гіподинамія та її наслідки для здоров’я (надмірна вага, серцево-судинні захворювання, слабкість м’язової системи).</div><div>2.&nbsp; Від тривалого сидіння на одному місці ( а саме цим загрожує захоплення гаджетами) порушується циркуляція крові в ногах, внутрішніх органах, включаючи головний мозок. Це погано позначається на розумових процесах, пам’яті, концентрації уваги.&nbsp;</div><div>3.&nbsp; Емоційна залежність. Якщо дитина проводить дуже багато вільного часу за комп’ютером, планшетом або смартфоном, у неї формується залежність від них.</div><div>4. &nbsp; Тривале споглядання екрана призводить до перезбудження нервової системи, розвитку агресивності та інших розладів.</div><div>5.&nbsp; Дитячі очі відчувають колосальне навантаження, рано виникають проблеми із зором.</div><div>6.&nbsp; Гаджети замінюють реальне спілкування. Проведення часу з гаджетом і віртуальне спілкування можуть заважати освоювати навички комунікації, встановленню повноцінних соціальних зв’язків.&nbsp;</div><div>7.&nbsp; Слід узяти до уваги і те, що нереальні події на екрані спотворюють уявлення дитини про справжній світ, порушують формування навичок безпечної взаємодії з об’єктами .</div><div>Що ж робити?</div><div>Насправді, побічного ефекту від використання гаджетів уникнути нескладно. Батькам потрібно контролювати кількість часу, який діти витрачають на електронні ігри та перегляд мультфільмів. У дитини не буде залежності від них, якщо у неї є альтернативні інтереси ( гуртки, прогулянки, спорт).<br><br></div><div>А ще не забувайте, що до певного віку головним прикладом для дитини є її батьки. Якщо мама з татом весь вільний час проводять в соціальних мережах, то не варто дивуватися, що гаджети асоціюються у дитини з чимось надзвичайно важливим і захоплюючим.<br><br></div><div><br><br><br></div><div><strong>Якщо дитина вже «залипла у цифру»</strong></div><div><strong>Рекомендації для батьків<br></strong><br></div><div>o&nbsp; &nbsp; Не забирайте у дитини девайс. Вона сприйме це як агресію, порушення особистих меж, приниження. Крім того, різке зникнення об’єкта залежності без будь-якої заміни може мати різко негативні наслідки.</div><div>o&nbsp; &nbsp; Зменшуйте час «спілкування» з девайсом поступово. Для початку встановіть чіткі правила його використання: виділіть певний час — не більше ніж півгодини на день для дошкільника; виділіть певні місця в квартирі та забороніть користуватися девайсом в інших, наприклад, у кухні, в спальні;</div><div>o&nbsp; &nbsp; Запропонуйте згодом цікаві й захопливі для дитини заняття саме у встановлений час і визначеному місці. Так, непомітно для дитини ви поступово «відвоюєте» її у девайса.</div><div>o&nbsp; &nbsp; Показуйте особистий приклад і діставайте власний девайс при дитині якомога рідше і винятково для розв’язання конкретного завдання.</div><div>o&nbsp; &nbsp; Приділяйте дитині увагу. Якомога частіше дивіться їй в очі. Вибудовуйте довірливі стосунки. Демонструйте свою любов і душевне тепло. Проводите якомога більше часу разом.</div><div>o&nbsp; &nbsp; Намагайтеся поступово замінювати задоволення, отримані за допомогою девайса, на задоволення із реального життя.</div><div>o&nbsp; &nbsp; Створюйте спокійну і просту обстановку довкола дитини. Будьте організовані. Підтримуйте передбачуваний і розумний розклад дня. Уповільніть ритм життя, не поспішайте, не метушіться. Насолоджуйтеся кожною миттєвістю і простими речами в житті.</div><div>o&nbsp; &nbsp; Гуляйте з дитиною якомога більше на свіжому повітрі. Ліпше не на гамірних вулицях, переповнених сенсорними стимулами — мерехтінням вогнів, шумом машин тощо, а в парку, в лісі, на природі.</div><div>o&nbsp; &nbsp; Не робіть трагедії з можливих «зривів». Продовжуйте працювати далі, і вам все вдається.</div><div><br><br><br></div><div>&nbsp;<br><br></div><div>&nbsp;<br><br></div><div><strong><br>&nbsp;<br></strong><br></div><div>&nbsp;<br><br></div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><strong>&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;<br></strong><br></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div>&nbsp;</div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div>&nbsp;&nbsp;</div><div>&nbsp;<br><br></div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div><strong>&nbsp;</strong></div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;</div>]]></description>
         <enclosure url="" />
         <pubDate>2023-02-22 17:29:58 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/lilu73ps/kk7uzirbtult75wk/wish/2491490618</guid>
      </item>
   </channel>
</rss>
