класицистичними (Тартюф, Гарпагон Мольера),

романтичними (Мцирі Лермонтова, Тарас Бульба Гоголя).

символічними (каменярі, вічний революціонер І. Франка).

алегоричними (у байках, притчах, прислів’ях, приказках, загадках. Вовк втілює зажерливість і тупість, лисиця — хитрість, осел — упертість).

трагічними (Гамлет, Ромео і Джульетта, Король Лір Шекспіра),

комічними (Коробочка, Собакевич М. Гоголя).

головними (Онєгін і Тетяна в романі О. Пушкіна “Євгеній Онєгін”)

другорядними (Ленський і Ольга)

епізодичними.

позитивними (у комедії Івана Карпенка-Карого “Хазяїн” Золотницький, Соня, Калинович — позитивні образи)

негативними (Феноген, Ліхтаренко — негативні)

зорові,

слухові,

дотикові,

смакові,

запахові.

мікрообрази (тропи, фігури, фоніка),

макрообрази (характери, символи, картини),

мегаобрази (Всесвіт, природа, буття, Людина).

образи-персонажі (Іван Палійчук, Марія Гутснюк з повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків“);

образи-пейзажі (картина літнього поля у новелі М. Коцюбинського “Intermezzo“);

образи-речі (кухоль, віник, мотовило у повісті І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”);

образи-емоції (радість, любов, ненависть, гнів);

образи-поняття (честь, слава, обов’язок, доля).

автологічні

металогічні