Самураї, бушідо, сеппуку by Ксенія Борисівна Шилова

Хто такі самураї?

kbshylovaif19 — 2020-12-22 20:27:43 UTC

Самурай (【侍】, さむらい, самурай, «слуга»; 【武士】, ぶし, буші, «воїн») — представник військового стану в Японії 10-19 ст. Впродовж середньовіччя самураї витіснили японську аристократію з місця провідної політичної сили країни і створили власну систему керування суспільством — сьогунат. Зміст поняття «самурай» змінювався згідно з обставинами конкретної історичної епохи, однак його складова, яка асоціювала самураїв із війною чи військовою службою, залишилася непорушною.

Походження

kbshylovaif19 — 2020-12-22 20:30:53 UTC

Генеза самурайства остаточно не з'ясована, оскільки в науці немає загальноприйнятого визначення терміна «самурай». Питання, чи можна вважати всіх військовиків стародавньої Японії дохейанського періоду самураями, залишається дискусійним. Японські радикальні історики виводять початки самурайства з 4 — 5 ст. від військових родів Мононобе і Отомо, однак згадок власне про «самураїв» у джерелах цього періоду немає.
Традиційною є теорія, яка датує появу самураїв кінцем 10 — початком 11 століття. В цей час японський уряд відмовився від державної армії, а проблеми які необхідно було вирішувати збройним шляхом успішно розв'язував силами «приватних військ» членів того ж уряду. Ці «приватні війська», які становили гвардію того чи іншого аристократа, складалися з синів повітових урядників або дітей заможних сільських родин. Аристократ і його гвардійці перебували у системі лояльностей, яка нагадувала сюзеренсько - васальну систему середньовічної Європи. За вірну службу вояк такого «приватного війська» отримував наділ землі, а його господар-аристократ — відданого підлеглого-слугу. Воїни таких гвардій називалися «служаками» — тобто «сабураями» або «самураями» (від японського слова 侍ふ сабурау, самурау — служити). Вони утворювали разом із сюзереном самурайський рід (家), який тримався переважно на кровно-споріднених зв'язках.

Від розквіту до занепаду

kbshylovaif19 — 2020-12-22 20:35:29 UTC

Що таке Бушідо?

kbshylovaif19 — 2020-12-22 20:36:53 UTC

武士道 — досл. «шлях воїна» — кодекс честі самурая. Назва походить зі сполучення слів буші, тобто «воїн», і до — «шлях». Цей давній кодекс бере початок у часи, коли самураї були стрільцями та вершниками, а навчання цим військовим мистецтвам, яке потребувала завзяття та постійного виконання вправ привело до виникнення терміну к'юба но мічі, «шлях коня і лука».
Бушідо, хоча воно й називається кодексом, не слід вважати формальною збіркою правил, котрими керувались усі самураї. Насправді кодекс вояка піддавався багатьом змінам протягом японської сторії, і навіть різні клани тлумачили його на власний лад.
Кодекс Бушідо, маючи витоки з морального кодексу самураїв, увібрав у себе його ідеали самодисципліни, поважної етичної поведінки, слухняності та відданості господарю, ощадливості, майстерності бойового мистецтва, честі, виконання обов'язку аж до самопожертви. Сформований на неоконфуціанстві, Бушідо був також під впливом сінто і дзен-буддизму, дозволені самураям насильницькі методи мали бути пом'якшені мудрістю і спокоєм.

Сім принципів Бушідо

kbshylovaif19 — 2020-12-22 20:40:20 UTC

义, Ґі: Чесність і справедливість Будь завжди в твоїх діях чесним. Вір у справедливість - не інших людей, а в ту, яка в тобі. Для самурая немає напівтонів коли йдеться про честь і справедливість, є тільки чорне або біле, правда чи брехня. Кожна чесна людина, що має чисту душу, не повинна боятися правди. 勇, Ю: Хоробрість і героїзм Підніми себе над натовпом. Ховатися в свій панцир, як черепаха - значить взагалі не жити. Самурай повинен мати дух героя. Це дуже небезпечно і ризиковано, але тільки при цьому життя повноцінне. Героїзм не сліпий, але розумний і сильний. Заміни свій страх повагою і обережністю. 仁, Джін: Співчуття Інтенсивні тренування роблять самураїв швидким і сильним. Він відрізняється від інших, він набуває силу, яка повинна використовуватися задля блага усіх. У нього є співчуття, тому використовує будь-яку можливість, щоб бути корисним для інших. Якщо доля не дає йому такої можливості, він знаходить її сам. Співчуття самурая, в першу чергу, має бути спрямовано на жінок і дітей. 礼, Рей: Шляхетність Самурай не повинен без причин вести себе жорстоко, йому це не потрібно, щоб показати свою силу. Самурай увічливий, навіть з ворогами. Без поваги до людей ти стаєш не кращим за тварину. Самурая поважають не тільки за його силу в бою, а й за те, як він поводиться з іншими людьми. 诚 Макото або 信, Шін: Щирість і правдивість Якщо самурай каже, що він щось зробить, він це виконає. Ніщо в цьому світі не може перешкодити йому. Він не мусить "давати слово" - обіцяти чи присягати. Одне те, що він це сказав, вже є гарантією виконання. Сказати та зробити - одне й те ж. 名誉, Мей-йо: Честь і слава Існує тільки один суддя честі самурая: він сам. Рішення, що приймаються та вчинені дії - віддзеркалення того, хто ви є насправді. Якщо господар віддасть наказ самураю когось вбити, він може просидіти цілий місяць в ямі туалету, чекаючи на свою жертву, щоб заколоти її в дупу. 忠义, Чюґі: Обов'язок і вірність Самурай відповідає за свої дії, які добровільно приймає на себе, відповідає за скоєне. Він абсолютно відданий і вірний своєму начальнику та є зразком для своїх підлеглих. Слово чоловіка - це його сліди, по них ти можеш йти за ним, куди б він не йшов. Стеж, куди йдеш ти!

Харакірі або сеппуку

kbshylovaif19 — 2020-12-22 20:49:25 UTC

Харакірі або сеппуку

kbshylovaif19 — 2020-12-22 20:52:43 UTC

Харакіри ( 腹切り) або сеппуку ( 切腹)[1] (букв. «вспарування живота»), — ритуальне самоугубство методом розрізання живота, прийняте серед самурайського стану середньовічної Японії.

Ця форма самогубства відбувалася або за вироком, як покарання, або добровільно (в тих випадках, коли була порушена честь воїна, в знак вірності своєму даймьо і в інших подібних випадках). Здійснюючи сеппуку, самураї демонстрували свою мужність перед лицем болю і смерті і чистоту своїх помислів перед богами та людьми.

У разі, коли сеппуку повинні були зробити особи, яким не довіряли, або які були занадто небезпечні, або не бажали здійснювати самогубство, ритуальний кинджал (кусунгобу) замінювався на віяло. Здійснюючий сеппуку торкався віялом свого живота, і в цей момент кайсякунін (помічник) обезголовлював його.

Проникаючі поранення черевної порожнини - найболючіші в порівнянні з подібними пораненнями інших частин тіла. Жінки з самурайських родів могли перерізати собі горло або наносили удар в серце.

Усе про ритуал сеппуку

kbshylovaif19 — 2020-12-22 21:00:07 UTC

kbshylovaif19 — 2020-12-22 21:02:33 UTC