Тимошенко Яна - До жайворонка

Ткаченко Олександр - Вічна, поки й світ

Дениченко Олександр - Південний Хрест

Остапчук Іван - Забутий сад

" Прислухаюсь: дзвонить пшеничне колосся,

Вчуваю: і небо над полем дзвенить".

(БРАТАН М.)

Малюнок до вірша Миколи Братана"До ромашки"

Там, діждавшися тепла,

На краю старого саду

Абрикоса розцвіла..."

І до тебе горнуться моря.

Золота південна Україно,

Легендарна Таврія моя!"

"Одне бажання маю нині я,

До краю шлях пройшовши свій:

Востаннє злитись з батьківщиною,

В землі спочити родовій."

Мене при цім забувши теж навік.

Я збайдужів до доторку твойого,

Не осміхайся хтиво з-під повік."

Микола Братан -Сусід

вірш М.Братана "Вам привіт!"

Згадайте, земляки,
Вливалися стежки,
У далечінь, у цілий світ розлогий.
Та в пам'яті одна,
І нас веде вона,
Веде до рідного порогу❤️🙏🫶.

Микола Братан-Мамині квітники

Стій, не лети, хлопчисько, наче вихор,
У тебе – радість, у пташка – біда.
З-під самих ніг спурхнула жайвориха,
Щоб відвести поталу від гнізда.

Трава сокує – світ немов святиться,
І сам ти в полі, як дитя весни,
Ще не збагнув: у ньому, крім пашниці,
Впиваються теплінню бур’яни.

Пізніше дано буде зрозуміти,
Що в травах теж посутнє постає.
Таж онде вже й волошка серед жита,
Як той мовляв, шкідливою не є.

З билини на обніжку подивляє
І пташеня, й душа твоя жива.
І поле колоскове зла не має –
До сонця усміхається трава.