• Слова, що свідчать про усвідомлення дитиною причин і наслідків: «якщо..., то», «тому що».
•  Для подій, що засмучують, вигадайте вигук: «Ура, новий досвід!». Проте спочатку підтримайте: «Ти засмутився? Ти злишся?».
•  Звертайте увагу на те, що вийшло добре, а потім подумайте, як наступного разу зробити інакше.

•  Діти схильні до наслідування. Стоячи в черзі, не нервуйтесь. Натомість пограйте в гру (наприклад асоціації). Час пролетить непомітно, а малюк зрозуміє, що терпіння – дієвий спосіб отримати бажане.
•  Запитайте: Чи є користь від терпіння й наполегливості в повсякденному житті? Коли вони нам потрібні?
•  Обговоріть: Що допомагає стримуватися?
•  Ігри в піжмурки або в мовчанку тренують терплячість.

•  Гра «Перетворення на підйомний кран». Доторкніться до дитини «чарівною паличкою», яка перетворить її на підйомний кран або самоскид. Дитина може підняти й перемістити іграшку до місця зберігання (ящик). Щоразу, завершуючи дію, плескайте в долоні й вигукуйте: «Ура!».
•  Розділіть великі для дитини завдання на маленькі кроки. Запитуйте в дитини, з чого вона розпочне.

•  Коли поведінка дитини здається непродуктивною: 1. Ми здогадуємося, які в неї потреби. 2. Називаємо емоцію/потребу дитини. 3. Пропонуємо дію, що змінить поведінку.
•  Гра в цуценят, які дістають щось зі столу, дряпають підлогу, скавучать. Хтось із батьків має підійти до «цуценяти», пригорнути, пояснити неправильність вчинків, щоб змінити поведінку й установити правила.

•  Гра «Канатоходець». Розкладіть на підлозі яскраву мотузку. Дитина ходить по ній, балансуючи. За потреби підтримуємо дитину й розказуємо про важливість «страховки».
•  Граємось іграшками, які кажуть: «Допоможи мені, будь ласка».
•  Читаючи книжку чи дивлячись мультфільм, звертайте увагу на те, як герої просять про допомогу та хто їм допомагає.
•  Кажемо дитині, що вона завжди може розраховувати на нашу допомогу.
•  Стежимо за словами: не «йду пожаліти», а «підійди, поспівчуваю».

•  Гра «Барометр емоцій»: великий палець догори – радість, донизу – смуток, убік – злість. Ставимо запитання: «Як ти почуваєшся?». Дитина показує жест, а потім озвучує емоцію.
•  Малюємо емоції на картках. Проживаючи певну емоцію, дитина бере відповідну картку й розказує, що відчуває (можемо показати самі).

•  Обіграйте разом з дитиною ситуації, в яких вона має казати «тому що». Наприклад, «я всміхаюся, тому що…».
•  Граємо в чарівника, який знає все про емоції (може показати емоцію, розказати про неї). Дитина може «перетворювати» вас на різні емоції, а ви маєте запропонувати дитині розказати про цю емоцію. Наприкінці скажіть, що кожен з нас може бути чарівником, перетворюючи емоції.

•  Гра «Намалюй свій стан». Ви називаєте емоційний стан («я злюся»), а дитина малює, на що це схоже. Це може бути не малюнок, а просто штрихування.
•  Зробіть «оголошення» з наліпками, які показують, що можна робити для заспокоєння (випити води, попросити обійняти, глибоко подихати).
•  Вигадайте «віршики-замовляння» від образи, злості, суму тощо.

• Разом прикладайте долоню до різних поверхонь: столу, батареї, тканини тощо, щоб дитина відчула на дотик різні матеріали.
•  Ставте запитання: «Що ти відчуваєш?», «На що схожий цей дотик?» (називайте різні стани або емоції).

• Пограйте в гру «Відгадай звук» із заплющеними очима. Підготуйте матеріали, що створюють шуми (шурхіт зім’ятого паперу, переливання води, шум дощу, спів пташок (аудіозапис)).
•  Простукайте ложкою по чашці ритм улюбленої пісні.
•  Використовуйте в мовленні більше прикметників для опису звучання (гучний, тихий, дзвінкий), дієслів (шурхотить, шепоче) тощо.
•  «Перетворюйтеся» разом з дитиною на різних тварин і явища природи, вимовляючи відповідні звуки.

• Гра «Вгадай смак».
•  Гра «Доторкнися до...». Називаєте якусь властивість, а малюк шукає довкола предмети з такою самою властивістю.
•  Провести досліди. В якій воді – холодній чи теплій – швидше розчиниться цукор?
•  Гра «Дощик на долоньках» (розрізняти інтенсивність дотиків). Дитина із заплющеними очима простягає долоньки, а дорослий торкається їх пальцями, зображуючи дощик (чергує слабенький дощик і зливу тощо).

• Крокуйте з дитиною по бордюру (уявному місточку).
•  Зробіть з подушок тунель і проповзіть по ньому.
•  Утримуйте на голові книжку.

• Фокус із ємністю з водою. Ви накриваєте ємність, а дитина відгадує, порожня вона чи наповнена.
•  Дослідження. Запитайте дитину: «Як ти думаєш, що легше – пір’їнка чи подушка?» (покажіть їх). Або «слон чи мураха?».
•  Запропонуйте дитині порівняти вагу двох книжок, однакових за форматом, але різних за вагою (або порівнюйте інші пари предметів).

•  Разом накрийте на стіл або приготуйте їжу за рецептом. Нехай дитина керує процесом, а ви за потреби нагадаєте послідовність.
•  Обіграйте в історії послідовність дій. Наприклад, як чистити зуби.
•  Намалюйте разом ваш план на день.
•  Гра «Вчений і робот». Вчений називає дії, які має виконати робот, даючи точні інструкції. Міняйтеся ролями.

• Пограйте в ігри на сортування (ґудзики, шкарпетки тощо).
•  Відвідуючи магазин, запропонуйте дитині спостерігати за назвами відділів: іграшки, хліб, молоко, господарські товари.

• Ігри на виправлення помилок: розташуйте всі предмети, крім одного, за розміром. Дитина має побачити, що не так.
•  Запропонуйте розставити каструлі в порядку збільшення розміру.
•  Гра «Більше – менше». Спостерігайте за деревами, машинами, калюжами, хмарами. Визначайте, яка хмара більша.

•  Разом зробіть паперовий човен, який дитина, дмухаючи, переміщуватиме по ванній. Дорослий задає напрямок (уперед, ліворуч, праворуч).
•  Пограйте в робота. Робот має йти праворуч, коли ви торкаєтеся його правої руки. Домовтесь, які частини тіла відповідатимуть за той чи інший напрямок руху (торкаються до лоба – треба йти вперед).
•  Ви відпрацюєте просторові зв’язки й допоможете дитині засвоїти напрямки руху (прийменники).

• найдіть навколо 3 предмети червоного кольору.
•  Гра «Знайди зайве». Покладіть в один ряд предмети одного кольору, а окремо – зайвий.
•  Гуляючи на вулиці, запропонуйте дитині шукати лише круглі предмети, а потім – предмети іншої форми або, наприклад, машини лише червоного кольору.

•  Гра: ведучий каже «стоп», і всі мають завмерти. Це може статися будь-коли, будь-де: вдома чи на вулиці. Потім ведучий каже «скасовано» або «йди». Міняйтеся ролями.
•  Гра «Заморозка»: під час будь-якої дії торкайтеся одне одного й кажіть «стоп, заморозка», а потім – «тепло». Домовтеся про жест, який сигналізував би «стоп».

•  Гра в пошту й листоношу. Дитина має «доставити» пошту на вашу адресу.
•  Разом простежте на карті дорогу від вашого будинку до садка або майданчика, знаходячи ваш будинок і називаючи адресу вголос.
•  Покладіть у кишеньку дитини брелок із запискою, де зазначена адреса й телефон батьків.

•  Скажіть, що для вас найважливіше – безпека та здоров’я дитини. Є багато хороших людей, але є й злі люди, які можуть заподіяти шкоду. Не можна йти з незнайомцем, навіть якщо він називається знайомим. Не можна брати іграшки, цукерки.
•  Навчіть дитину кликати вас на допомогу, кричати в разі небезпеки.
•  Гра «Супергерої безпеки»: дитина – «лиходій», який хоче повести за собою «дитину» – батька. Потім навпаки. Похваліть дитину, яка впоралася.

•  Покажіть дитині під мікроскопом, який мають вигляд немиті й миті продукти. Пошукайте картинки чи фото в Інтернеті.
•  Нанесіть на ручки дитини або на продукти трохи блискіток для макіяжу – вони уособлюватимуть мікроби. Покажіть, скільки часу треба мити руки, щоб змити «мікроби».

•  Поміркуйте разом, для чого правила (щоб усім було безпечно). Є правила, яких дотримуються в усьому світі (правила дорожнього руху).
•  Гра «Дорога»: візьміть червоний, жовтий і зелений аркуші паперу або просто називайте кольори. Один учасник – світлофор, другий – машина/пішохід.
•  Пограйтеся в машинки/пішоходів: повідомляйте про своє наближення сигналом «бі-бі» або словами «червоний», «зелений».
•  Пограйте в регулювальника.

•  Гра «Супергерої безпеки. Безпечний дім». «Колись ми ставили блокатори на двері й унітаз, забирали дрібні й крихкі речі, закривали заглушками розетки. А тепер ти дорослий і сам можеш бути супергероєм безпеки».
•  Уявіть, що у вас з’явилася маленька мавпочка. Передбачте все, що може бути для неї небезпечним. У ролі мавпочки привертайте увагу дитини до того, чого не можна чіпати. Дитина може ходити по квартирі, кажучи «не можна, небезпечно».

•  Пограйте в пацієнтів і лікарів (іграшками або самі грайте ролі). Розповідайте про те, які бувають лікарі.
•  Коли дитина каже про дискомфорт, навчайте її визначати інтенсивність болю, показуючи відстань між долонями (невелика відстань – трохи болить, велика – сильно болить).

•  Гра «Кордони». Пантомімою разом показуйте, як будуєте навколо себе стіну. Коли хтось підходить дуже близько й торкається «стіни», дитина каже: «Стоп!».
•  Розкажіть про інтимні частини тіла (які ми нікому не показуємо).
•  Навколо дитини позначте межі ниткою. Ви пробираєтеся в це коло, а дитина вас зупиняє.

    Мета акції – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.

    У світі постійно відбуваються війни, напади, дискримінація, приниження. Але коли насильство чиниться поруч із нами ми можемо й повинні зупинити його. Саме тому щорічно, починаючи з 1991 року, міжнародна спільнота підтримує акцію «16 днів проти насильства».

    Дати початку та завершення Акції вибрані не випадково. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.

 Шістнадцятиденний період акції охоплює наступні важливі дати:

• 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;

• 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;

• 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;

• 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;

• 5 грудня – Міжнародний день волонтера;

• 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;

• 9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією;

• 10 грудня – Міжнародний день прав людини.

Роздивіться дитиною розмальовку. Перепитайте, що зображено на малюнках, попросіть описати малюнки, спитайте, у яку пору року можна роботи сніговиків.

Запропонуйте дитини розфарбувати один малюнок фантастично, а другий - реалістично.

Роздивіться з дитиною малюнок. Перепитайте назву тварин, що зображені. Очікувана відповідь: на картинках зображена миша, одна польова, інша - летуча.

Попросіть дитину порівняти цих тварин:

- по зовнішності;

- по поведінці;

- визначити особливості кожного виду.

Роздивіться з дитиною малюнок. Перепитайте назву тварин, що зображені. Очікувана відповідь: на картинках зображена миша, одна польова, інша - летуча.

Попросіть дитину порівняти цих тварин:

- по зовнішності;

- по поведінці;

- визначити особливості кожного виду.

Попросіть дитину пригадати:

- всі зимові розваги (ковзани, сніжки, тощо);

- які умови треба для кожної з цих розваг (крига + ковзани, тощо);

- коли останній раз і з ким займалися зимовими розвагами. При цьому необхідно дітей стимулювати будувати розгорнуті речення та використовувати синоніми.

Роздивіться з дитиною малюнок. Попросіть дитину:

- описати малюнок;

- розповісти все, що вона знає про білок;

- придумати історію про білочок з малюнку.

Попросіть дитину:

- описати малюнок;

- придумати історію до малюнку.

1️⃣ Якщо у вас є пупирчата плівка для упаковування, візьміть її з собою. Лопання "пупирок" займає руки та заспокоює багатьох дітей та дорослих.

2️⃣ Візьміть з собою простирадло або ковдру. Сядьте, обніміть дитину та накрийтеся разом з головою, створивши "халабуду". Залиште шпаринку, для надходження свіжого повітря. В такій халабуді можна грати в різні ігри, бавитись ліхтариком, розповідати казки, тихенько співати.

3️⃣ Руки також можна зайняти м'яким пластиліном, м'ячиком-антистресом або іншою тактильною іграшкою чи матеріалом, яким можна м'яти, щипати, трохи підкидати, перекладати з руки в руку та подібне.

Звісно, краще завчасно приготувати і скласти матеріали у сховищі.

#рекомендації  #градлямалечі

дорослими людьми.

В умовах сучасної освіти однією в важливих проблем є соціалізація дитини, особливо дитини дошкільного віку. Зауважимо, що дошкільне дитинство – це період первинного становлення особистості, під час якого закладається фундамент, який слугуватиме основою для майбутніх виховних впливів і самоактуалізації дитини. Малюк осягає світ, в якому він живе, наповнений рідними і чужими людьми; поступово приходить до висновку, що з ними треба рахуватися, мирно співіснувати, спілкуватися, вміти домовлятися, взаємодіяти, надавати та отримувати допомогу тощо. Батьки та дошкільні установи здійснюють процес соціалізації (тобто введення в суспільство) дитини, передають досвід різних моделей соціальної поведінки, допомагають сконструювати персональну систему цінностей. В результаті формування повинна скластися особлива готовність дитини до життя: вміння діяти, приймати рішення, розрізняти добро та зло і вибирати своє місце в цих моральних позиціях, вміння будувати відносини з різними категоріями людей. Іншими совами, сучасна людина повинна бути добре соціалізованою, володіти всіма соціальними навичками.

ЯК РОЗВИВАТИ СОЦІАЛЬНІ НАВИЧКИ У ДІТЕЙ?

Як ми зазначили вище, соціальні навички включають у себе здатність уважно слухати інших, спілкуватися з ними, розуміти їх емоції та потреби, вміння співпрацювати, вирішувати конфлікти та багато іншого. Ці навички дуже важливі для успішного життя в суспільстві. Ось з чого потрібно починати:

Вчити дітей слухати

Діти повинні навчитися уважно слухати інших, їх думки та потреби. Необхідно пояснити, що це означає уважність та розуміння інших людей, а також розвивати ці навички у повсякденному житті.

Вчити дітей спілкуватися

Спілкування є важливою складовою соціальних навичок. Діти повинні навчитися розмовляти з іншими людьми, виражати свої думки, поважати думки та інші точки зору.

Вчити дітей розуміти емоції

Розуміння емоцій інших людей допомагає у взаєминах з ними. Діти повинні навчитися розрізняти різні емоції та реагувати на них відповідно.

Вчити дітей співпрацювати

Співпраця є важливою складовою соціальних навичок. Діти повинні навчитися працювати в команді, ділитися обов’язками, вирішувати задачі разом.

Вчити дітей вирішувати конфлікти

Конфлікти є невід’ємною частиною соціальних взаємин. Діти повинні навчитися вирішувати конфлікти, шукаючи компромісні рішення.

Вчити дітей бути емпатичними

Емпатія допомагає розуміти емоції інших людей та відчувати їх. Діти повинні навчитися бути емпатичними, співчувати та допомагати іншим людям.

Вчити дітей бути толерантними

Толерантність означає повагу до інших людей та прийняття їх такими, які вони є. Діти повинні навчитися бути толерантними до різних культур, націй та груп людей.

Розвиток соціальних навичок у дітей є важливим елементом їх виховання. Вчити дітей слухати, спілкуватися, розуміти емоції, співпрацювати, вирішувати конфлікти, бути емпатичними та толерантними – це ключ до успішної взаємодії з іншими людьми та досягнення успіху в житті. Розвиваючи соціальні навички у дітей, ми формуємо у них вміння спілкуватися, працювати в команді та розуміти потреби інших людей. Це сприятиме їх соціальному розвитку та підготує до життя в суспільстві. І памʼятайте, що діти наслідують поведінку значимих для них людей, тому саме батьки мають показати приклад взаємодії з людьми.

Синдром Дауна — одна з найбільш поширених форм генетичної патології, пов’язана з присутністю додаткової хромосоми в клітинах людини. Ймовірність народження дитини з синдромом Дауна становить 1:600-800 новонароджених і не залежить від раси, місця проживання, способу життя або соціального становища батьків. Ризик народження дитини з синдромом Дауна збільшується з віком матері та, меншою мірою, але все-таки залежить і від віку батька. Одним із чинників ризику є також близькоспоріднені шлюби.

Синдром Дауна, крім характерної зовнішності, пов’язаний також із множинною патологією внутрішніх органів: до 75% осіб із синдромом Дауна страждають на порушення слуху (найчастіше — приблизно у 60% випадків — внаслідок порушення функції середнього вуха), 45% мають вроджені вади серця, часто приєднується патологія зору, нервової системи, шлунково-кишкового тракту, щитоподібної залози тощо. Раннє виявлення цих порушень та своєчасне лікування дозволяють значно покращити перспективи майбутнього розвитку, навчання та соціальної адаптації таких дітей, а також прогнози щодо стану здоров’я і тривалості життя.

Пацієнти з синдромом Дауна навчаються і, за умови застосування відповідних методик, можуть певною мірою розвиватися в інтелектуальному плані. Народжені з синдромом Дауна діти можуть навчитися не тільки самообслуговуванню, а й читати, рахувати та писати, іноді їм доступні і спеціальні знання. Коефіцієнт інтелекту (IQ) людей з синдромом Дауна коливається від 20 до 75 (нормою вважають IQ більш ніж 70).

Людям з синдромом Дауна притаманна відкритість, життєрадісність та добродушність. Вони можуть бути обдаровані художніми, музичними, артистичними, спортивними талантами. Відзначається, що чим більше такі діти спілкуються з однолітками, чого вони найчастіше щиро прагнуть, тим менш помітним стає відставання їх у психічному та фізичному розвитку.

Щоб подолати стереотипи у сприйнятті «сонячних людей» (саме так називають осіб із синдромом Дауна), потрібно більше про них говорити, показуючи різні сторони їхнього життя. Лише за такої умови така людина перестане бути незвичайним явищем, ставши повноцінним членом суспільства.

Ці діти потребують нашої допомоги, любові, розуміння та взаємної поваги.

https://youtu.be/sIycDiF1p4g?si=iex3i4ZIIwocOLrH Про важливість толерантного спілкування. Діти з синдромом Дауна.

1. Розвивайте у дитини навички спілкування

Комунікативні навички дошкільнят дуже важливі. Чим краще вони розвинені, тим краще дитина може ладнати із іншими дітьми й вихователями, коли йде в дитячий садок.

2. Навчіть дитину бути хорошим слухачем

Батьки добре знають, як важко впоратися з дошкільником, коли він вередує. Проте, у дитячому саду йому доведеться брати участь у різних заняттях: співати, малювати, слухати пояснення вихователя тощо. Все це вимагає від нього посидючості і концентрації уваги. Якщо ви навчите його бути хорошим слухачем, це допоможе йому активно брати участь у всіх заходах у дитячому садку.

3. Заохочуйте командну роботу

Коли дитина піде в дитячий сад, вона буде щодня проводити більшість свого часу разом з іншими дітьми і вихователями, займатися різними груповими заняттями тощо. Це вимагає навичок командної роботи. Ви можете розвинути цей навик у дитині, граючи в ігри з нею вдома.

4. Навчіть дитину дотримуватись інструкцій

У дитинстві ми вчимося чомусь новому, дотримуючись інструкцій та вказівок. Однак для дитини це може бути складно, якщо вона не знає, як слідувати вказівкам. У дитячому садку дитина отримує вказівки від вихователя, беручи участь у різних заняттях, часто ігрових.

Навчіть дитину, як слідувати інструкціям, граючи з нею в ігри. Давайте їй веселі завдання і виконуйте їх разом з дитиною.

5. Навчіть дитину працювати з канцелярськими товарами

У дитячому садку дитина багато часу бере участь в заняттях, які вимагають використання таких предметів, як олівці, фломастери, ножиці, пластилін, клей тощо. Ви можете допомогти дитині навчитися правильно поводитися з такими предметами. Заохочуйте дитину малювати й писати. Ви можете навчити її писати букви, цифри тощо.

6. Заохочуйте дитину бути більш самостійною

Часто батьки вдома постійно прибирають за дитиною іграшки або посуд після прийому їжі. Однак, коли дитина йде в дитячий садок, батьки не можуть бути поруч з нею.

Заохочуйте дитину бути самостійною. Навчіть її самостійно мити руки, витирати ніс або рот тощо. Якщо дитина вміє виконувати такі нескладні дії, це формує у неї почуття відповідальності і самостійності. У старшому віці це буде для неї дуже корисно.

7. Встановіть розпорядок

Дуже важливо встановити для дитини режим. Визначте їй час для ігор, прийому їжі, сну й інших дій. Це не тільки привчить дитину до дисципліни, але і допоможе вам ефективніше розпоряджатися своїм часом. Ще однією перевагою є те, що після цього вам не потрібно буде кожен раз нагадувати дитині, щоб вона вчасно поїла або лягла спати.

8. Намагайтеся бути не надто суворим до дитини

Дисципліну не потрібно плутати зі строгістю. Якщо поводитись із дитиною надто суворо, вона часто стає впертою. Замість цього говоріть з дитиною по-дружньому, завоюйте її довіру, щоб вона могла спілкуватися з вами без страху. Це також зміцнить ваш емоційний зв'язок з нею.

9. Не піддавайтеся на істерики дитини

Не будучи надто суворим, не варто бути і занадто м'яким до дитини. Знайдіть баланс у взаєминах з дитиною. Якщо дитина впадає в істерику, не ігноруйте її. Якщо істерика дитини викликана чимось конкретним, переведіть її увагу на щось інше. Найкраще, що ви можете зробити в таких випадках - визначити причину такої поведінки. Можливо, дитина голодна, погано виспалась або втомилась.

10. Не ставтеся до дитини так само, як до дорослого

Деякі батьки очікують дуже багато від своєї дитини. Постарайтеся зрозуміти, що дитина ще вчиться і розвивається, що вона все ще дитина. Не чекайте від дитини, що вона буде відразу ж правильно розуміти всі ваші слова.

Проявіть терпіння і дозвольте дитині вчитися і розвиватися у своєму індивідуальному темпі. Заохочуйте її вчитися і докладати зусиль для досягнення цілей. Цікавтеся, що цікавить і мотивує дитину. Проявляйте творчий підхід, коли ви даєте дитині завдання. Слідкуйте за тим, щоб це приносило задоволення вам обом, а не було просто рутинною роботою, яку необхідно виконати.

11. Не будьте батьками, які завжди кажуть «ні»

У вихованні дитини це може бути складно, проте є способи зробити це. Намагайтеся не зловживати словом «ні» в спілкуванні з дитиною. Серце дитини досить чутливе, і їй може здаватися, що її не люблять, якщо ви часто їй відмовляєте. Більш того, дитина може збунтуватися. Спробуйте поговорити з дитиною на її рівні; якщо вам все ж потрібно відмовити їй, поясніть причину.

12. Хваліть дитину за хорошу поведінку

Похваліть дитину, якщо вона щось зробила добре. Це є для неї позитивним підкріпленням. З іншого боку, якщо дитина погано поводиться, вкажіть їй на це. Так дитина зрозуміє, що погані вчинки завжди мають для неї наслідки.

13. Не чекайте від дитини занадто багато

Кожна дитина індивідуальна і вчиться в своєму темпі. Зрозуміло, як батьки ви будете мати стосовно неї певні очікування. Однак також важливо розуміти можливості своєї дитини і прийняти їх. Не вимагайте від дитини занадто багато - пам'ятайте, що вона ще дитина. Створіть дитині збалансований графік, зручний для неї.

14. Показуйте дитині хороший приклад

Дитина більшість свого часу проводить з вами. Те, як ви себе поводите, що і як ви робите, - все це впливає на її розвиток. Будьте для дитини прикладом для наслідування, щоб вона могла навчитися у вас чогось хорошого.

15. Створюйте сильні зв'язки

Виховання дитини може виявитися складним завданням. Але і для дітей, і для батьків це етап розвитку. Для батьків важливо займатися разом з дитиною веселими заняттями. Спільна робота допоможе вам зміцнити довіру і емоційний зв'язок з дитиною. Ви повинні бути для своєї дитини батьками і в той же час друзями, на яких вона завжди може покластися.

- всіх істот;

- всіх тварин;

- всіх комах;

- всіх людей;

- всіх ссавців;

- всіх риб;

- всіх птахів;

- всіх чарівних істот.

Попросіть дитину придумати історію по малюнку.

− перебувати на зв’язку зі своєю соціальною мережею якомога довше;

− включати певні фізичні навантаження до повсякденного життя. Навіть прості рухові вправи допомагають врівноважити збільшення рівня гормонів стресу та відчуття збудження;

− співчутливо поговорити з самим собою;

− розробити план і певний розпорядок дня. Розпорядок дня може налаштувати на знайомі відчуття та додати контролю в ситуаціях, які без цього здаватимуться хаотичними;

− застосувати ментальні практики самоусвідомлення (майндфулнес) і релаксації. Глибоке дихання може зменшити відчуття стресу у вашому тілі, посилаючи заспокійливе повідомлення для розуму;

− замість того, щоб відганяти від себе страшні переживання чи думки, намагайтеся дозувати їх невеликими порціями.

Нагадуйте собі про стійкість, яку вже продемонстрували в складних ситуаціях;

− обговорюйте травматичні події, зокрема хвилювання, занепокоєння та страхи з надійним колом підтримки;

− не втрачайте надію. Зосереджуйтеся на своїй здатності впоратися з надзвичайно складною ситуацією, оскільки стійкість і сила можуть допомогти зберегти певний оптимізм;

− уникайте впливу постійного потоку новин і соціальних мереж.

#психологічнапідтримка

Покажіть емоції відповідно до картинки спочатку ви, попросивши дитину їх назвати, а потім поміняйтесь з дитиною ролями.

За бажанням можете показати з дитиною ще додаткові емоції та проговорити, коли вони виникають.

Аутизм – це, насправді, дуже різні особливості, тому одне слово вміщує розлади аутистичного спектру (РАС). Спектр – бо здібності і потреби людей з РАС можуть значно різнитися. Дехто з людей, що мають аутизм, використовує вербальну комунікацію з іншими, а дехто – ні, хтось потребує догляду упродовж усього життя, інші ж – можуть жити самостійно, працювати.

Люди з РАС часто мають проблеми з соціальною взаємодією, а також – обмежену або повторювану поведінку, сталі інтереси. Ознаки аутизму зазвичай з’являються у віці 2-3 років. Деякі – можуть з’явитися і в більш ранньому віці. Що раніше батьки і лікарі визначають, що дитина перебуває в спектрі, то більше позитивних результатів можна досягти в покращенні якості її життя.

ОЗНАКИ, ЯКІ МИ НАВЕДЕМО НИЖЧЕ, МОЖУТЬ ВКАЗУВАТИ НА ТЕ, ЩО ДИТИНА ПЕРЕБУВАЄ В ГРУПІ РИЗИКУ ЩОДО РОЗЛАДУ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРУ.

До 6 місяців:

Дитина уникає або не підтримує зоровий контакт;

Не виявляє радісних емоцій, рідко посміхається.

До 9 місяців:

Не виявляє щасливих, сумних, роздратованих, здивованих виразів обличчя.

Не реагує на ім’я.

До 12 місяців:

Не лепече;

Не використовує або використовує рідко жести: не вказує на предмети, не махає «па-па», не простягає ручки.

До 1,5 років:

Не вказує на предмет, що привернув його увагу.

До 2 років:

Не помічає емоцій інших людей.

До 3 років:

не помічає інших дітей і не намагається приєднатися до їхньої гри.

До 4 років:

не грає в рольові ігри (не прикидається лікарем чи супергероєм).

НА РАС ТАКОЖ МОЖЕ ВКАЗУВАТИ ТАКА

ПОВЕДІНКА:

дитина виставляє іграшки чи інші предмети в ряд і засмучується, коли порядок змінюється;

щоразу повторює слова або фрази;

постійно грає іграшками однаково;

фокусується, на окремих предметах (наприклад, колесах);

вимагає дотримання певної послідовності дій;

засмучується через незначні зміни.

Якщо ваша дитина має якісь із цих ознак, зверніться до свого педіатра або сімейного лікаря. Адже не всі діти з аутизмом мають такі ознаки і наявність таких ознак не завжди вказує на аутизм.

Для людей із аутизмом притаманний високий рівень тривожності. Проте, щоби опанувати цю тривогу та почуватися в безпеці, людям із РАС потрібна впорядкованість: розклади, заздалегідь визначений порядок дій, рутини і звичні маршрути. Довідник безбар’єрності, створений за ініціативою Олени Зеленської «Без бар’єрів» наводить такі поради щодо спілкування з людьми з РАС:

Поважайте розклад і ритуали людини з аутизмом. Те, що може бути дрібницями для вас, є вкрай важливим для нього чи для неї. Якщо ви пропонуєте нову активність, дайте людині час на осмислення, будьте готові, що їй це може не сподобатись, і прийняти такий вибір.

Те ж стосується і подарунків. Людина з РАС не завжди може миттєво висловити свої почуття чи подяку – це для неї сюрприз і порушує встановлений порядок дій. Тому до такого досвіду потрібно готувати. Так само треба прийняти, що людині може не сподобатись подарунок і вона не робитиме вигляд, що вона у захваті, для ввічливості.

У розмовах з людьми з РАС паузи в очікуванні відповіді необхідно робити трохи довшими – від 30 секунд до хвилини. Тримайте м’який фокус на людині – дивіться десь на середину лоба, а не в очі. І будьте готовими до того, що людина не дивитиметься на вас, а наприклад, розвернеться вбік. Це – спосіб самозаспокоєння. Також методами заспокоєнням можуть бути якісь рухи, розкачування чи вигуки. Це потреба нервової системи людини.

Висловлюйтесь чітко і не давайте обіцянок. Ви можете забути про сказане, а людина чекатиме на виконання.

Також краще не говорити припущеннями. Якщо ви сумніваєтеся, варто сказати чітке «ні» і спробувати пояснити чому.

Не варто також використовувати метафори, слова у переносному значенні, епітети, адже люди у спектрі все сприймають буквально. Натомість бажано говорити простими короткими реченнями. Також треба розуміти, що люди з РАС не завжди розуміють якісь інтонації, вирази обличчя та жести, тому уникайте натяків і говоріть прямо.

У спілкуванні з людьми з РАС, як, власне, із іншими людьми, потрібно навчитися сприймати все як є і не намагатися «переробити» людину.

https://youtu.be/Y0PNHSX2MeQ?feature=shared

Просвітницька робота для батьків

Завдання таких іграшок у тому, щоб: подолати поганий настрій; відволікти дитину; розвеселити, заспокоїти; подарувати приємні емоції. Іграшки антистрес допомагають розвинути сенсорну чутливість, дрібну моторику.

Також спільно з педагогами та дітками виконали рухнку «Станемо дружно танцювати», це дало можливість підвищити настрій, тонус групи, збадьоритися та налаштуватись на цікавий та продуктивний день.

Навчальні відео для дітей допомагають пізнавати світ.

Мета: Ознайомити дітей із світом емоцій та почуттів.

Діти усіх груп.

ПОМАРАНЧЕВИЙ – це теплий і активний колір. Він часто асоціюється з сонцем, вогнем, радістю і експресивністю. Цей колір допомагає людині відчути себе більш розкутою та вільною. Помаранчевий налаштовує на оптимізм, відкритість і спілкування. Він допомагає досягти емоційної рівноваги, довіри до світу і почуття єднання з ним. Помаранчевий колір викликає у людини деякі збудження, але менш сильні, ніж від червоного. Він непомітно пришвидшує пульс і дихання, а також покращує апетит. Як колір тепла і життєвої енергії, він регулює процеси обміну і здійснює лікувальний вплив на роботу організму. Помаранчевий і персиковий мають активізуючу дію на замкнутих та недовірливих дітей, допомагає їм звільнитися від страхів, відкритися, довіритись та розвинути нереалізовані здібності.

Отже помаранчевий - це символ життєвої енергії, радості і тепла, саме на такій позитивній ноті ми завершуємо заходи до тижня психології.

Пазл «Веселка настрою» для дітей старших та середніх груп

https://www.jigsawplanet.com/?rc=play&pid=1d693943f657

Пазл «Веселка настрою» для дітей молодших груп

https://www.jigsawplanet.com/?rc=play&pid=31afc77e90ca

Мета: розвивати навичку дітей складати ціле із частин, правильно обирати необхідну деталь, виконувати дії послідовно; розвивати мислення, пам'ять та увагу.

Також батьки ділилися власним досвідом, думками та ідеями і приготували «Рецепт щасливого батьківства».

Шановні батьки та педагоги, пропоную Вам матеріали

Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», в якій зібрані корисні матеріали для покращення, підтримання, збереження ментального здоровʼя , гарячі лінії допомоги та багато інших корисних матеріалів для самоосвіти та самодопомоги.

https://howareu.com/

У ГО «Генерація матерів Лада» є анонімний чатбот «Мами, діти, емоції. Керуй емоціями, щоб вони не керували тобою». Він допомагає визначати свою поточну важку емоцію і важку емоцію дитини, вивачати їх та пропрацьовувати.

Якщо ви не знаєте, яку саме з важких емоцій відчуваєте зараз – в чатботі можна пройти анонімне тестування, зрозуміти емоцію і знайти одразу декілька інструментів для роботи з нею.

📗Один з них – безоплатний путівник щоденних вправ. Це добірка дієвих вправ, яку ми підібрали разом із командою досвідчених психологів.

🟢Переходьте в безоплатний чатбот https://t.me/lada_maternity_emotions_bot

*Насправді ні.* Згадаймо, як працює здорова психіка: є періоди напруги й періоди розслаблення, які весь час чергуються. Після активності повинен слідувати відпочинок. Це правило для нашої психіки, за порушення якого доведеться дорого заплатити підвищеною тривожністю, панічними атаками, безсонням, постійною втомою, апатією або й депресією.

*Тому навіть у складні періоди важливо вчасно “розклеюватись”.*

🔸 Організуйте собі комфортне місце і дайте волю негативним емоціям:

- випишіть усі почуття в нотатник;

- пожалійте себе та поспівчувайте;

- прислухайтеся до себе, до того, що у вас на душі.

Це не обов’язково робити самостійно, а можливо, навіть і краще разом із близькою людиною. Головна умова: аби ви почувались у безпеці.

🔸 І не забувайте про регулярний душ, смачну їжу та здоровий сон – це основа як фізичного, так і ментального здоров’я.

Ви доросла людина, тому ваш стан – ваша відповідальність. Ми переживаємо надзвичайно складні часи, і нам потрібні сили, щоб подолати цей “марафон”. А ще більше сил необхідно для того, щоб зберегти любов до життя та здатність отримувати задоволення.

Тому не варто жити, стиснувши зуби: дозволяйте собі час від часу і “розкисати”.

*Більшість конфліктів на роботі відбуваються з 3 причин:*

✅ *Оцінювання*. Ми часто робимо висновки про інших людей, їхню роботу або ситуації, що може призвести до зайвої критики й емоційної напруги.

✅ *Відмова від відповідальності.* Не всі хочуть визнавати свою роль у проблемах, тому можуть заперечувати факти, наслідки або свою провину.

✅ *Різні цінності*. Коли люди мають різні пріоритети та цілі, це може призводити до розбіжностей у думках і діях, що іноді виливається у сварки.

Ми не можемо контролювати, що кажуть або роблять інші, але можемо контролювати свою реакцію. Зміна мислення з режиму “проблема” на режим “рішення” допоможе вам краще розуміти свої емоції та чіткіше бачити, що робити далі.

*Кроки до вирішення конфліктів:*

🔸 *Визначте свої потреби.* Запитайте себе, чого вам не вистачає в цій ситуації, чому це важливо для вас та які переваги матиме задоволення ваших потреб. Чи не варто вам просто пристосуватися? Адже прагнення бути завжди правим – це шлях у глухий кут.

🔸 *Використовуйте “я”*-висловлювання. Підготуйтеся до розмови. Потренуйтеся обговорювати ситуацію не з позиції звинувачення, а з власної сторони. Наприклад, замість того, щоб казати “Ти завжди…”, спробуйте сказати “Я почуваюся…”, “Я буду вдячна/вдячний, якщо мені…” тощо.

🔸 *Зрозумійте потреби іншої сторони*. Спокійно поговоріть з іншою людиною, щоб дізнатися, чого вона хоче і чому це для неї важливо. Повністю зосередьтеся на тому, що говорить співрозмовник, перш ніж ділитися своїми думками.

🔸 *Знайдіть спільну точку опори.* Визначте сфери згоди або спільні цілі, на яких ви можете будувати конструктивне спілкування.

🔸 *Перефразуйте слова іншої людини.* Повторіть те, що ви почули від іншої людини, своїми словами, щоб переконатися, що ви правильно її зрозуміли. Це допоможе уникнути непорозумінь та зменшити напругу.

🔸 *Підкресліть цінність взаємин.* Нагадуйте собі та іншій стороні про важливість підтримки позитивних взаємин, навіть під час конфлікту.

🔸 *Обговоріть варіанти вирішення.* Співпрацюйте, щоб знайти компроміс, який буде задовольняти потреби обох сторін.

🔸 *Робіть перерви.* Якщо конфлікт стає надто емоційним, зробіть паузу, щоб охолонути.

🔸 *Залучіть посередника*. Якщо самостійно не можете вирішити конфлікт, зверніться до нейтрального посередника: керівника, HR-менеджера або психолога.

*Пам’ятайте*, конфлікти на роботі майже неминучі. Навчіться конструктивно вирішувати їх, щоб зберегти позитивні взаємини, емоційне благополуччя як на роботі, так і вдома.

Коли людина зіштовхується з невідомим, мозок спершу намагається зрозуміти, що трапилося – суть подій, їхні причини та наслідки. Потім починає будувати прогнози: як розвиватимуться події і що мені при цьому робити. З-поміж усіх варіантів мозок відбирає найбільш реалістичний, і людина починає до нього готуватися.

Проте якщо спрогнозувати майбутнє складно, коли воно є невизначеним, і при цьому негативні варіанти розвитку подій видаються більш очевидними, людина може оцінити ситуацію як справжню катастрофу і почати панікувати. Це називається катастрофізацією – когнітивним викривленням, при якому людина розцінює найнегативніший сценарій як найбільш вірогідний, не розглядаючи альтернативи. Водночас людина спирається не на факти, а підганяє факти під негативні думки, шукаючи підтвердження своїй правоті. Оскільки катастрофа видається людині настільки всеохопною, справжнім “кінцем світу”, то людина нічого не робить для її запобігання, а просто впадає у відчай.

*Як зруйнувати цей негативний сценарій?*

Сформулюйте чотири варіанти майбутнього: перший – найстрашніший, другий – “середньої важкості”, третій – реалістично позитивний, четвертий – нереалістично позитивний (казковий), в якому все обов’язково буде добре, і ситуація розв’яжеться ледь не сама собою.

Наявність декількох варіантів розвитку подій допоможе повернутися в реальність. Дасть усвідомлення, що ніхто точно не знає, яким виявиться майбутнє, і варіантів майбутнього завжди більше ніж один.

Також корисно буде щоразу, коли вас лякає думка про майбутнє, давати відповідь на запитання: “Чому я боюсь?”, “Для чого?”, “Через що?”. Можливо, виявиться, що причин для паніки немає.

Ці вправи допоможуть зменшити тривожність і дадуть сили жити життя тут і зараз.

*З погляду психології мрії виконують низку важливих функцій:*

🔸 Мотивують та надихають

Коли ми чітко уявляємо собі те, чого прагнемо, це дає нам сили діяти, долати перешкоди та рухатися до мети.

🔸 Розширюють свідомість

Мрії допомагають нам вийти за межі буденності, уявити нові можливості.

🔸 Підвищують стійкість

Віра у краще майбутнє дає нам ресурси для подолання труднощів та адаптації до складних умов.

🔸 Зміцнюють психічне здоров'я

Мрії мають терапевтичний ефект, адже вони дозволяють нам зосередитися на позитиві та відволіктися від проблем.

Важливо зазначити, що не всі мрії однаково корисні. Нечіткі, нереалістичні або негативні мрії можуть мати небажаний вплив на наше життя. *Тому якщо вам наразі складно сказати, яка у вас мрія, спробуйте наступну вправу:*

1. Відкрийте свій щоденник або візьміть аркуш паперу.

2. Приділіть трохи часу, щоб помедитувати, зосередитися на своїх відчуттях та думках.

3. Дайте собі чесні відповіді на такі запитання:

*✅ Що я вмію та що можу робити добре?*

✅ Які мої сильні сторони та якості?

✅ Що я прагну робити?

✅ Яким я бачу себе в майбутньому?

✅ Чого мені не вистачає для досягнення мети?

Не бійтеся мріяти. Чим чіткіше ви уявляєте собі свої бажання, тим легше буде їх втілити в життя:

🔸 Створіть "дошку мрій". На ній можна розмістити картинки, фотографії та фрази, що візуалізують ваші бажання.

🔸 Заведіть щоденник мрій, де ви будете записувати свої мрії, плани та ідеї. Пишіть максимально докладно. Уявіть, наприклад, як ви будете почуватися, коли досягнете їх. Регулярно перечитуйте свої записи, щоб підтримувати мотивацію.

🔸 І, нарешті, зробіть перший крок до здійснення мрії. Не чекайте, коли все буде ідеально. Почніть вже зараз. І не бійтеся помилок, адже вони – це частина шляху до успіху.

Пам'ятайте, мрії – не просто вигадки, а потужний інструмент розвитку. Вірте в себе та свої можливості, це допоможе вам подолати будь-які труднощі та побудувати нове щасливе майбутнє.

Багатомісячні очікування дорогої людини з фронту заради кількох днів відпустки, переживання за сина, брата, хлопця або чоловіка, що кілька днів не має змоги вийти на звʼязок – все це лишає вагомий відбиток на житті людини та знищує її зсередини.

Ми знаємо, що найближчі люди наших Героїв потребують розради та підтримки.

В рамках підтримки ментального здоровʼя родин наших Захисників ми розпочинаємо щотижневі групові зустрічі.

Що потрібно знати?

✅ Зустрічі відбуватимуться щовівторка з 15:30 до 17:30

✅ День початку – 25 червня

✅ До вашої уваги – арт-терапія, численні вправи, можливість поділитися своїм досвідом, знайти взаємну підтримку та розуміння у спільному контексті

✍Щоб долучитися - заповніть, будь ласка, форму: https://forms.gle/sHr1sfg9ckJjot2T8

📌Місце зустрічі повідомляється зареєстрованим учасникам приватно. Кількість місць обмежена.

Подбати про себе, витримати всі виклики й загрози війни, зберегти фізичне і психічне здоровʼя – те, що необхідно кожному із нас і те, з чим допоможе підтримка у групах. До зустрічі!

І нагадуємо вам, що стан дитини напряму залежить від самопочуття батьків. Тому якщо ви відчуваєте, що вам складно самостійно справлятись із важкими емоціями, наші психологи готові вам допомогти:

📞0800 210 106 (лінія безоплатної психологічної допомоги).

Або залишайте заявку в Telegram за номером: +38 099 198 57 95.

Telegram-бот для заявки: https://t.me/kidsMentalHelpBot

Ще більше корисних матеріалів – в посібнику «Батьківство без стереотипів» від ЮНІСЕФ, який ви знайдете на Спільнотеці: https://bit.ly/4b3b7zz

#Поради від Юнісеф

Психологиня фонду Юлія Міцна розповіла Українська правда, який вплив на життя чинять ті чи ті фрази, відомі нам із дитинства, і як батькам вибудувати на їхньому місці здорову поведінку. Читайте статтю тут 👉 bit.ly/4eEiFMm