(1854–1900) — ірландський письменник, поет та драматург, один з найвідоміших представників англійського літературного модернізму та естетизму. Він славиться своїм дотепним стилем, парадоксами та іронічними висловлюваннями, а також глибоким аналізом людської природи.

(1819–1892) — американський поет, есеїст і журналіст, який вважається одним із найзначніших і впливових поетів у американській літературі. Його творчість відзначається експериментами з формою, а також глибоким патріотизмом і гуманізмом.

Стендаль (справжнє ім’я — Анрі-Марі Бейль, 1783–1842) — французький романіст, есеїст і критик, один із представників романтизму. Він відомий своїм унікальним стилем, глибоким психологізмом і аналізом людських пристрастей.

Уже в дитинстві Йоганн почав проявляти виняткові здібності до наук. Уже в сім років він знав кілька мов, крім того, в цьому віці він почав писати свої перші вірші і складати п’єси. Багато читав і намагався максимально поповнювати свій багаж знань.

У 1918 році Альбер став відвідувати початкову школу, яку закінчив з відзнакою в 1923 році. Потім навчався в Алжирському ліцеї. У 1932-1937 роки Альбер Камю навчався в Алжирському університеті, вивчав філософію.

Дитинство Аполлінер провів в Італії, навчався в коллежах Монако, Канн і Ніцци, в 1899 переїхав з матір’ю до Парижа.

З 1902 почали виходити в світ його твори під псевдонімом Аполлінер.

У 1894 році був виданий перший збірник віршів «Життя і пісні».

1897-1900 подорожував по Італії, Росії, Україні.З 1902 р. оселився в Парижі, якийсь час працював секретарем у скульптора Родена. Вступив у період творчої зрілості показавши себе як поет – збірки віршів «Часослов» (1905), двотомник «Нові вірші» (1907-1908); прозаїк – роман «Записки Мальті Лаурідса Брігге» (1910); есеїст – монографії «Ворпсведе» »(1903) і« Роден »(1905).

Лорка народився 5 червня 1898 в містечку Фуенте-Вакерос в іспанській провінції Гранада. У школі хлопчик вчився не надто успішно. У 1909  родина переїхала в Гранаду. У 1910-х Федеріко брав активну участь у житті місцевого художнього співтовариства.

Навчався в школі св. Кипріяна, в 1917 році отримав іменну стипендію і до 1921 року відвідував Ітон Коледж. З 1922 по 1927 рік служив в колоніальній поліції в Бірмі, потім довгий час провів у Великобританії і Європі, живучи випадковими заробітками, тоді ж почав писати художню прозу і публіцистику.

Під час навчання в міській реальній гімназії (1908-1917) почав писати вірші, оповідання та есе, які були надруковані в газеті «Аугсбурзькі новини» (1914-1915). Вже в його шкільних творах простежувалося різко негативне ставлення до війни.

Закінчив Мюнхенський університет, де вивчав медицину і літературу.

Але в 1918 р. перервавши навчання, працював санітаром у військовому госпіталі, тут пише вірші і п’єсу «Ваал».

У 1919 р. з’являється на світ п’єса «Барабани ночі», яка була відзначена премією Генріха Клейста.

У 1923 р. переїхав до Берліна, де працював завідувачем літературної частини і режисером в театрі Макса Рейнхардта.

По закінченні класичної гімназії (1936) працював учнем продавця в букіністичному магазині. Через рік після закінчення школи його відправили на роботу в трудовому таборі Імперської служби праці.

Народився 6 березня 1928 року в прибережному колумбійському містечку Аракатака. Виховували його бабуся і дідусь, які познайомили його з переказами, фольклором і народною мовою цієї провінції.У 1940 виїхав до Боготи вчитися в єзуїтському коледжі. У 1946 році за наполяганням батьків вступив до Національного університету Боготи на юридичний факультет. На третьому курсі Габріель познайомився з молодою дівчиною Мерседес Падро, яка стала його дружиною. Не довчившись один рік, Маркес залишає університет і збирається стати журналістом.

У 1949-1953 роках навчався на філософському факультеті університету Белграда, пізніше отримав ступінь доктора філософії в галузі історії літератури в Загребськом університеті.

Перед тим як повністю присвятити себе літературній творчості, М. Павич деякий час викладав у різних університетах (в паризькій Сорбонні, у Відні, Фрайбурзі, Регенсбурзі та Белграді). Був наставником сербського письменника і літературознавця Сави Дамяново.