Знищення національної ідентичності. Сталінські репресії були спрямовані не тільки на конкретних індивідуумів, але й на цілу національну ідентичність. Багато митців "Розстріляного відродження" мали яскраво виражену національну свідомість, яка суперечила радянським уявленням про централізовану владу і пригнічення національних рухів. Їхнє знищення мало на меті подавити будь-які прояви національної автономії, і в цьому сенсі "Розстріляне відродження" можна вважати явищем, яке стосується саме українського контексту.

Україна як експериментальний майданчик. Оскільки Україна мала сильну національну традицію та великий інтелектуальний потенціал, сталінський режим бачив її як загрозу своїй централізованій владі. Репресії проти українських інтелектуалів можна вважати спробою уніфікувати культурний простір і нав'язати радянську ідеологію, що робить це явище частково унікальним для України

Цей термін належить переважно до українського контексту, адже він описує знищення конкретно української інтелігенції та культури в межах радянської політики. Національні аспекти цього явища проявлялися у кількох напрямках:Удар по українському культурному відродженню. На початку 1920-х років в Україні спостерігалося культурне піднесення, спричинене певною лібералізацією та політикою коренізації. Українська мова, література, мистецтво та наука почали активно розвиватися, набували ваги в суспільстві. Проте вже наприкінці 1920-х років цей процес був зупинений репресіями проти українських культурних діячів, що сприймалося як загроза для радянського централізму.

2.)Загальна риса тоталітарної доби

Однак не можна говорити, що «Розстріляне відродження» — це винятково українське явище, адже подібні процеси відбувалися й в інших національних республіках СРСР і навіть у самій Росії. Це явище є частиною ширших репресій тоталітарного режиму, що має спільні риси в різних країнах і культурах, зокрема:Тоталітарний контроль над інтелектуальним життям. Для всіх тоталітарних режимів характерним є прагнення до повного контролю над суспільним життям, зокрема над інтелектуальною і культурною сферою. Незалежна думка і мистецтво, які могли викликати критику режиму чи підштовхувати до соціальних змін, вважалися загрозою. Це призводило до знищення інтелектуальних еліт у багатьох країнах: Сталінські чистки в СРСР, нацистські репресії в Німеччині, Маоїстські кампанії в Китаї.Політика терору. Репресії були інструментом залякування суспільства, щоб утримати його в покорі. Сталінський терор не обмежувався лише Україною — він охоплював усю територію СРСР, зачіпаючи інтелігенцію багатьох національностей, зокрема російських, білоруських, грузинських, вірменських і багатьох інших культурних діячів.Ідеологічна уніфікація. Радянський тоталітаризм прагнув до ідеологічної одноманітності, зокрема через створення єдиного «радянського народу». Це вимагало знищення будь-яких проявів культурного плюралізму та національних особливостей, що виходили за межі офіційної радянської ідеології. Так само відбувалося і в інших тоталітарних режимах, де культурна різноманітність вважалася загрозою для держави.

Висновок«Розстріляне відродження» — це явище, яке має суто національні риси, пов'язані зі знищенням української культури та ідентичності, але воно також є частиною загальних процесів, властивих тоталітарним режимам. Знищення інтелігенції та культурних діячів було типовою практикою для таких режимів, як радянський, нацистський та маоїстський, оскільки вони прагнули встановити ідеологічну монополію і контролювати всі аспекти суспільного життя. Тому «Розстріляне відродження» можна розглядати як національну трагедію в контексті ширшого процесу репресій та культурного геноциду, властивого тоталітарній добі.

Центр: Розстріляне відродження

1. Причини

- Радянська політика

- Сталінські репресії

- Уніфікація культури

2. Основні діячі

- Микола Хвильовий

- Микола Зеров

- Лесь Курбас

- Валер'ян Підмогильний

3. Характеристики

- Знищення інтелігенції

- Придушення української культури

- Репресії

4. Прояви

- Масові арешти

- Вбивства митців

- Заборона творів

5. Наслідки

- Втрата культурної еліти

- Русифікація

- Культурна криза

6. Паралелі з іншими країнами

- Тоталітарні репресії

- Німеччина (нацистські репресії)

- Китай (Маоїстські чистки)

Така структура допоможе швидко побачити основні аспекти явища.

1. Національне явище:

- Придушення української культури

- Знищення української інтелігенції

- Русифікація та централізація

- Ліквідація національної ідентичності

2. загальна риса тоталітарної доби:

- Масові репресії інтелігенції

- Контроль над культурою в різних країнах (СРСР, Німеччина, Китай)

- Ідеологічна уніфікація

- Залякування через тероПоєднання національної трагедії та загальних характеристик тоталітаризму.

Чоловік Марії Крушельницької, батько Володимири, Івана, Богдана, Тараса та Остапа Крушельницьких.

Жертва сталінського терору.

Микола Куліш народився в бідній селянській родині 1892 року. Вже з дитинства він проявляв неабияку обдарованість.

Юнак мав успіхи в навчанні, але через бунтівний характер його кілька разів відраховували з училища.

Потім у його біографії була Олешківська гімназія, захворювання на малярію, історико-філологічний факультет університету в Одесі, служба в царському війську під час Першої світової війни та навчання в Одеській школі прапорщиків.

Ймовірно, через побачені жахіття голоду 1921-1922 років, коли Микола Куліш доклав неймовірних зусиль для порятунку своїх школярів від голодної смерті, його уявлення про роботу більшовицьким чиновником  змінилися.

Два тижні Куліш провів у катівнях чекістів. Але тоді його врятував однополчанин. У 1922 році Куліш переїхав до Одеси, спочатку займався опікою над безпритульними дітьми, а потім повністю занурився в літературну діяльність.

Цю виставу в 1925 році побачили навіть у Нью-Йорку та інших американських містах. Парадоксально те, що в Москві п’єсу показали пізніше, у 1926 році. Але й там вона викликала овації публіки.

Тоді ще можна було писати українською. У 1924 році Кулішу принесла славу його п’єса «97» на сцені Українського державного академічного театру імені Івана Франка. У творі йшлося про жахіття голоду 1921-1922 років на Харківщини.

У 1923-1934 роках Микола Куліш написав 15 п’єс та подружився з відомим режисером Лесем Курбасом.

"Розстріляне відродження" було не тільки національним явищем, але й загальною рисою тоталітарної доби, яка характеризувалася придушенням будь-яких проявів вільної думки, самовираження та національного самоствердження. Воно було частиною систематичних репресій та політики русифікації, спрямованої на підпорядкування українського народу радянській владі.

Масові розстріли і репресії галузевих, культурних і політичних діячів українського народу в цей період були спрямовані на знищення будь-яких проявів національної свідомості та прагнень до незалежності. Тому "розстріляне відродження" можна розглядати як прояв загальної риси тоталітарної доби, але в контексті українського національного руху.

1. Назвіть представника/цю розстріляного відродження:

А) І. Франко

Б) М. Драй-Хмара

В) О. Забужко

2. Хто автор фрази "Геть від москви"?

А) М. Зеров

Б) В. Стус

В) М. Хвильовий

3. Хто з митців "Розстріляного відродження" вкоротив собі віку?

А) М. Хвильовий

Б) М. Куліш

В) Л. Курбас

4. Який з цих творів написав автор, що належить до "Розстріляного відродження"?

А) "Мина Мазайло"

Б) "Хіба ревуть воли як ясла повні"

В) "Кайдашева сім'я"

5. Який автор, що належав до "Розстріляного відродження" написав твір "Місто"?

А) Є. Маланюк

Б) В. Підмогильний

В) О. Турянський

6. До "Розстріляного відродження" НЕ належить:

А) М. Семенко

Б) Є. Плужник

В) С. Жадан