Леся Українка В морі хвиля за хвилею рине (Уривок із поеми " Подорож до моря")                                                                В морі хвиля за хвилею рине,                  Море наче здіймається вгору,                А склепіння небеснеє синє                            Край свій ясний купає у морю.                  Світло там простяглося від сходу, - Очі вабить стяга та іскриста;              Корабель наш розрізує воду -                   І дорога блакитно-перлиста                  Зостається широка за нами,                     Геть далеко розкочує хвилі,                     Що сердито трясуть гребенями,           Наче гривами огирі білі.                           А здалека, отам на заході,              Срібнокудрії хвилі кивають, -                 Нереїди при сонячнім сході                  Промінь ранній таночком стрівають..                                                      І танцюють химерно та легко, -            Ось близенько вже видно ту зграю,        Аж ізнов одкотилась далеко,                  Геть біліє в туманному краю...              Море, море!                                                        Без краю просторе,                                    Руху повне і разом спокою!                    Забуваю і щастя, і горе -                            Все наземне, -  з'єднатись з тобою