У дитинстві Сашко хворів на малокрів'я. Підлікувавшись, вiн зовсім змінився: став постійно битися з хлопцями, належав до хуліганських компаній. А з 6 років вирішив вкласти всю свою силу в бокс, яким професійно займався до 15 років.

Змалку мати помітила в сина ще один талант — співочий. Але батьки не могли знайти гроші на музичну школу, а перше фортепіано Олександр отримав, коли вже закінчував восьмий клас. Та Сашко протягом усього дитинства співав у дворі під гітару. Так, коли йому було 12 років, з'явилася пісня «Святая Анна». Сашко навіть співав її під вікнами однієї однокласниці, яка йому подобалася.

Під час одного з боксерських поєдинків Сашко пропустив удар в голову. Травма призвела до швидкої втрати зору. Лікарі звеліли Пономарьову відмовитися від боксу. Хлопець якраз закінчив 8 клас. З'явилася можливість вступити в училище, яких тоді в Хмельницькому було 3 — медичне, педагогічне та музичне. Сашко вибрав музичне (з огляду на давню любов до музики). На вступному іспиті Олександр Пономарьов співав пісню «Ніч така місячна».

У 2006 році здобув диплом магістра Інституту Журналістики КНУ імені Шевченка. З серпні 2010 року почав працювати на Першому національному. Ведучий програми «Футбольний код». Також працює на телеканалі «XSPORT».

Має досвід коментування матчів футбольної Ліги Чемпіонів, Кубка УЄФА, національних збірних, європейських чемпіонатів, хокейних щоденників НХЛ, Олімпіади-2008 в Пекіні тощо.

З 8 червня до 1 липня 2012 року коментував на Першому національному матчі Чемпіонату Європи. Коментував 6 матчів Євро-2012, в тому числі фінал (у парі з Денисом Босянком). Паралельно з коментуванням вів щоденну інформаційну-аналітичну програму «Наше Євро», гостями якої були Юрій Калітвінцев, Володимир Мунтян, Василь Рац, Максим Шацьких, Владислав Ващук, Юрій Максимов, Андрій Гусін, Павло Шкапенко, Віталій Рева, Юрій Мороз, Віталій Кличко, Михайло Поплавський, Микола Тищенко та інші.

З 27 липня по 14 серпня 2012 року працював у Лондоні на ХХХ Олімпійських Іграх як коментатор. За підсумками цієї роботи йому присвоєно почесне звання «Заслужений журналіст України».

Заміжня. Чоловік — майстер спорту міжнародного класу з вільної боротьбиАндрій Микульчин. Сини Артур, Адам. Вийшла заміж 18 лютого 2006. Після одруження Ірина взяла прізвище свого чоловіка, але під час спортивних змагань послуговувалась звичним Мерлені, оскільки саме під цим прізвищем досягла найбільших перемог на світовій борцівській арені, і воно відоме всьому світові^[1].

Спортивна кар'єра: прийшла в боротьбу у віці 15 років. Приїхала до Львова на навчання  в училище фізичної культури під прізвищем Мельник.

В 2007 році Ірина Мерлені завоювала срібну медаль на чемпіонаті світу з боротьби, що проходив у Баку^[3]. Незадовго до світової першості, Ірина упевнено виграла міжнародний турнір у Польщі.

Чемпіонка Олімпійських ігор 2004 в м. Афіни, Триразова чемпіонка світу, срібний призер чемпіонату світу 2007, Багаторазова чемпіонка України.

Народилася 10 червня 1981 року в місті Хмельницький. У 1996 року закінчила Хмельницьку музичну школу за класом вокалу. Закінчила Київський національний університет культури і мистецтв. У 1999 році вперше взяла участь у конкурсі молодих естрадних виконавців «Пісня над Бугом», де посіла перше місце. З 2000 по 2005 рік працювала ведучою на весіллях.

Наталія закінчила з відзнакою Київський національний університет культури та мистецтв, факультет «Музичне мистецтво» в 2007 році.

Наталія Валевська — Лауреат I премії міжнародного конкурсу «Сім культур», лауреат І премії Міжнародного конкурсу молодих виконавців «Мости дружби», лауреат II премії Міжнародного конкурсу естрадної пісні ім. Володимира Івасюка (2003 рік).

У 2004 році Валевська перемогла у конкурсі естрадної пісні серед молодих виконавців «Стань зіркою» і отримала «Гран-прі» престижного Міжнародного конкурсу «Ялта-2004» у рамках телефестивалю «Море друзів».

2005 рік подарував Наталії перемогу у телевізійному проекті «Шанс» і III премію Міжнародного пісенного фестивалю «Слов'янський базар» у Вітебську. У Великобританії Наталя отримує премію UBN AWARD 2004 у номінації «Відкриття року». Пізніше, запише дует з Народним артистом України, солістом «Метрополітен-опера» Володимиром Гришком.

Сім перших дворів, сім димів.
Літа пориваються в вирій,
Лиш Плоска не знає років..
Плоскирів, Плоскирів, Плоскирів,
Відлуння далеких віків.
Зазнав ти біду і наругу,
Горіли фортеця й поля,
Заплави Південного Бугу,
Моя нескоренна земля.
На тебе не раз зазіхали
Із різних сторін вороги,
Тоді подолян виручали
Богдана славетні полки
. Минулись пожежі та бурі,
І виріс між щедрих полів,
Проскурів, Проскурів, Проскурів-
Прамісто моїх земляків.
І сяють сьогодні в пурпурі
Околиці новобудов,
А стріли в гербі на лазурі –
То віра, надія й любов.
Прийшла довгомріяна вол
я І Лесі крилаті слова:
"Красо України, Подолля"...
Душею ти знов ожила.
Далеко я їду чи близько,
А тут в мене друзі й сім'я...
Хмельницький, Хмельницький, Хмельницький
Ти доля і гордість моя!