Носіння одягу не за погодою (наприклад, довгі рукави влітку) з метою приховати сліди.

Часті пояснення травм як "випадкових" або небажання їх пояснювати взагалі.

Наявність предметів, якими можна завдавати шкоди (лезо, канцелярський ніж тощо).

почуття провини, яке проявляється у вибаченнях та активних спробах примиритися з тими, з ким дитина раніше мала суперечки;

розмови про смерть, захоплення тематичною музикою, одягом із символами смерті (черепи, могили, надгробні плити тощо);

тематика смерті може проявлятися у творах, спонтанних малюнках або як чорний гумор;

дарування особистих речей, які раніше були значущими та дорогими для дитини;

цікавість до родичів або людей, з якими було втрачено зв’язок, і примирливі розмови;

самоушкоджувальна поведінка (шрамування, часті травмування, ознаки порізів на зап’ястках тощо).

• Замкнутість, уникання спілкування, різка зміна настрою.

• Знижений емоційний фон, апатія, пригнічений стан.

• Висловлювання про беззмістовність життя, ненависть до себе, почуття провини.

• Демонстративна або прихована агресія, зокрема — спрямована на себе.

• Часті згадки або жарти про біль, смерть, покарання себе.

• Ізоляція від друзів, відмова від улюблених занять.

• Проблеми в школі (різке зниження успішності, конфлікти).

• Уникання занять фізичною активністю, переодягання в присутності інших.

• Залучення до інтернет-спільнот, які пропагують чи романтизують самопошкодження.

Наслідування моделей поведінки (агресія в родині, серед однолітків, у медіа);

Порушення у психічному чи фізичному розвитку;

Нездатність до саморегуляції;

Соціальні проблеми (відсутність підтримки, булінг, соціальна ізоляція).

Фізичною (удари, штовхання),

Вербальною (крик, образи),

Опосередкованою (знищення речей, поширення чуток),

Самопошкодження розглядається як ознака кризового стану:

1. Механізм копінгу з інтенсивними емоціями:

• Самопошкодження часто використовується як спосіб тимчасово полегшити нестерпні емоційні переживання. Фізичний біль може відволікти від емоційного болю або дати відчуття контролю над власним тілом та емоціями.

• Для деяких людей самопошкодження може бути способом відчути хоч щось, коли вони відчувають емоційне оніміння або порожнечу.

• Це може бути способом виразити емоції, які людина не може або не знає як висловити словами.

2. Сигнал про глибокий емоційний дистрес:

• Самопошкодження є явною ознакою того, що людина переживає значний внутрішній біль і страждання, з якими вона не може впоратися іншими, більш адаптивними способами.

• Це свідчить про перевантаження емоційної системи та відсутність ефективних механізмів саморегуляції.

3. Зв'язок з іншими ознаками кризового стану:

• Самопошкодження часто супроводжується іншими ознаками кризового стану, такими як:

  • Інтенсивні та різкі зміни настрою.

  • Тривога, депресія, роздратованість.

  • Відчуття безнадії та безпорадності.

  • Соціальна ізоляція.

  • Проблеми зі сном та харчуванням.

  • Думки про смерть або самогубство.

• Наявність самопошкодження в комплексі з іншими ознаками значно підсилює тривогу щодо кризового стану людини.

4. Підвищений ризик суїциду:

• Хоча самопошкодження не є прямою спробою самогубства, воно є значним фактором ризику суїцидальної поведінки в майбутньому.

• Люди, які вдаються до самопошкодження, часто відчувають глибокий емоційний біль, який може призвести до думок про самогубство як про єдиний спосіб зупинити страждання.

• Самопошкодження може також призвести до звикання, і з часом людина може вдаватися до більш небезпечних способів завдання собі шкоди.

5. Потреба у професійній допомозі:

• Самопошкодження є серйозним сигналом про потребу у професійній психологічній або психіатричній допомозі.

• Людина, яка вдається до самопошкодження, потребує розуміння, підтримки та навчання ефективних стратегій подолання емоційного болю.