Друга спроба поширити вчення школи  була здійснена японським монахом Сайчьо. Протягом року він навчався в Китаї у монастирях школи тяньтай. По поверненні до Японії 805 року Сайтьо заснував на горі Хіей, неподалік від нової столиці Хейан, храм Енрякуджі, який став центром японської школи Тендай. Згодом цей храм перетворився на інтелектуальний центр стародавньої та середньовічної Японії.
З надр школи тендай вийшло чимало японських філософів і мислителів, які стали засновниками нових буддистських вчень. Зокрема, амідаїстична концепція «Чистої землі» була розроблена монахами секти тендай, і згодом узята на озброєння школами Дзьодо-сю і Дзьодо-сінсю. У стінах монастиря Енрякуджі проходив навчання Нітірен, засновник однойменної секти нітірен-сю. За основу свого вчення він взяв «Лотосову Сутру», яка була основним каноном у школі Тендай-сю.

Нічірен сильно відрізняла від інших японських буддійських напрямків XIII століття особлива сотеріологична доктрина. Відповідно до неї, порятунок можна досягти вже в цьому житті, а не за допомогою проміжного раю, як це вважалося в школі Чистої Землі. Крім цього, об'єктом порятунку в Нічірен є не окремо взята людина, а суспільство і країна в цілому. Майже всю свою історію Нічірен-шю перебувала в опозиції світській владі і іншим буддистським школам, що пояснюється, як і особистим характером засновника, так і догматично. Адже незважаючи на ідею плюралізму порятунків, про яку йдеться у сутрі Лотосу, школа Нічірен пропагує свій єдино вірний спосіб порятунку.