У VII ст. до н. е. виникла авторська пісня, лірика (індивідуалістична поезія), що означає «те, що виконується у супроводі ліри» (музичний семиструнний інструмент, який (за міфами) створений богом Гермесом).

Давньогрецька лірика була тісно пов’язана з античною музикою, яка нам майже не відома (флейта, ліра).

Лірика давніх греків розподілялася на три жанри: елегія, ямб та меліка. Елегії виконувалися під супровід флейти, а меліка — під звучання ліри. Кожний жанр передбачав особливий віршовий розмір або строфу. Наприклад, елегію потрібно було писати елегійним двовіршем (гекзаметр + пентаметр), ямб — ямбом чи хореєм, меліку — особливими, оригінальними строфами. Різнилися між собою також змісти поезій різних жанрів. Елегії присвячувалися патріотичним закликам, роздумам про життя; ямб мав сатирично-викривальний характер; сольна меліка використовувалася для любовних пісень, а хорова — для виконання гімнів на честь богів та людей. Певні поети мали свої уподобання серед цих жанрів, і їх імена тепер пов’язують саме з ними (наприклад, гімни Піндара).

Назва жанру | Елегія (флейта) | Ямб  | Меліка (ліра)
монодична (сольна)  | хорова
Віршований розмір, строфа | Елегійний двовірш (гекзаметр + пентаметр) | Ямб, хорей | Алкєєва строфа, сапфічна строфа | Оригінальні строфи
Зміст віршів | Патріотизм, роздуми, афоризми, іноді — кохання | Сатирично-викривальний характер | Любовні пісні | Гімни на честь богів та людей
Представники  | Тіртей | Архілох | Алкей, Сапфо, Анакреонт | Піндар

Ямб — двоскладова стопа з наголосом на 2-му складі (назва виникла від слова ямбіке — дудка).

Наприклад:

Хорей — двоскладова стопа з наголосом на 1-му складі.

Наприклад:

Елегія — повчальний вірш, що містить у собі заклик до важливих і серйозних справ, роздуми, афоризми; пишеться двовіршем: гекзаметр + пентаметр.

Наприклад:

— Було це дуже давно, у VII ст. до н. е. у Давній Греції. Жителі міста Спарта воювали з Месенією, але ніяк не могли здобути перемогу. Тоді вони звернулися до оракула з проханням порадити, як їм перемогти супротивників. Оракул порадив звернутися по допомогу до афінян. Але ті зовсім не хотіли втручатися у відносини Спарти і Месенії, тому пожартували над спартанцями, приславши їм на допомогу лише одну людину: кульгавого шкільного вчителя на ім’я Тіртей. Спартанці були страшенно здивовані і навіть ображені: вони не розуміли, як одна людина може допомогти їм у війні. Але сталося диво: саме Тіртей здобув перемогу над Месенією. Як це сталося? Тіртей був поетом. Він умів писати такі вірші, які підіймали бойовий дух спартанців, закликали їх до подвигів заради своєї батьківщини (полісу). Таким чином, спартанці перемогли у цій війні, а ім’я Тіртея навіки залишилося у світовій історії.

Одну з таких бойових пісень поета ми й будемо читати.

Читання елегії«Добре вмирати тому…»

* * *

Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну,
 Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах.
 Гірше ж немає нічого, як місто своє і родючі
 Ниви покинуть і йти жебракувати в світи,
 З матір’ю милою, з батьком старим на чужині блукати,
 Взявши з собою діток дрібних і жінку смутну.
 Буде тому він ненависний, в кого притулку попросить,
 Лихо та злидні тяжкі гнатимуть скрізь втікача.
 Він осоромить свій рід і безчестям лице своє вкриє,
 Горе й зневага за ним підуть усюди слідом.
 Тож як справді не знайде втікач поміж людом ніколи
 Ані пошани собі, ні співчуття, ні жалю —
 Будемо батьківщину і дітей боронити відважно,
 В битві поляжемо ми, не пожалієм життя.
 (Переклад Г. Кочура)

 

 

У той час жінка могла обрати один із двох способів життя: вийти заміж та піклуватися про свою сім’ю чи залишитися вільною й присвятити своє життя мистецтву та коханню. Сапфо обрала другий шлях. Це одна з перших поетес, відомих у світовій літературі.

Філософ Платон називав Сапфо десятою музою. У її віршах не йдеться про політику, її поезія обмежена світом особистих почуттів, а головна тема її віршів — кохання. Пісні Сапфо звернені до подруг і учениць, що належали до своєрідного гуртка («дому муз») — культового об’єднання, присвяченого богині Афродіті, яке очолювала поетеса. Відкриття в поезії світу людських почуттів, світу прекрасного — у цьому полягає значення пісень Сапфо.

Вагомий вплив на поезію Сапфо мав фольклор. Особливо помітно це було в її весільних піснях — епіталамах. Сапфо створює свою власну строфу — «сапфічну».

У ліриці поетеси для кохання створюється красивий фон — вбрання, аромати, квіти, весна, але переживання, як і в народній пісні, найчастіше мають сумний характер. Та й образ самої Сапфо був нерозривно пов’язаний з уявленням про нещасне кохання. Існувала легенда, що поетеса покінчила життя самогубством, стрибнувши з високої скелі у море через безнадійне кохання до красеня Фаона, який знехтував дівчиною (Фаон — міфологічна фігура, улюбленець Афродіти).

* * *

Барвношатна владарка, Афродіто,
 Дочко Зевса, підступів тайних повна,
 Я молю тебе, не смути мені ти
 Серце, богине,
 Але знов прилинь, як колись бувало:
 Здалеку мої ти благання чула,
 Батьківський чертог кидала й до мене.
 На колісниці
 Золотій летіла ти, міцнокрила
 Горобина зграє, її несучи,
 Над землею темною, наче вихор,
 Мчала в ефірі.
 Так мені являлася ти, блаженна,
 З усміхом ясним на лиці безсмертнім:
 «Що тебе засмучує, що тривожить,
 Чом мене кличеш?
 І чого бажаєш бентежним серцем,
 І кого схилити Пейто повинна
 У ярмо любовне тобі? Зневажив
 Хто тебе, Сапфо?
 Хто тікає — скрізь піде за тобою,
 Хто дарів не взяв — сам дари нестиме,
 Хто не любить нині, полюбить скоро,
 Хоч ти й не схочеш…»
 О, прилинь ізнов, од нової туги
 Серце урятуй, сповни, що бажаю,
 Поспіши мені, вірна помічнице,
 На допомогу.                                                           (    Переклад Г. Кочура)

(О, прилинь ізнов, од нової туги
 Серце урятуй, сповни, що бажаю,
 Поспіши мені, вірна помічнице,
 На допомогу.)

* * *

До богів подібний мені здається
 Той, хто біля тебе, щасливий, сівши,
 Голосу твого ніжного бриніння
 Слухає й ловить
 Твій принадливий усміх: від нього в мене
 Серце перестало б у грудях битись;
 Тільки образ твій я побачу — слова
 Мовить не можу.
 І язик одразу німіє, й прудко
 Пробігає пломінь тонкий по тілу.
 В вухах чути шум, дивлячись, нічого
 Очі не бачать.
 Блідну і тремчу, обливаюсь потом,
 Мов трава пожовкла, безсило никну,
 От іще недовго й, здається, має
 Смерть надлетіти… (Переклад Г. Кочура)

Читання поезії «Эй, потолок поднимайте»

Эй, потолок поднимайте,—
 О Гименей!
 Выше, плотники, выше!
 О Гименей!
 Входит жених, подобный Арею,
 Выше самых высоких мужей!
 (Пер. В. Вересаєва)

Арей — бог війни.

Гіменей — бог шлюбу, сім’ї.

Читання поезії «Яблочко, сладкий налив»

Яблочко, сладкий налив, разрумянилось там, на высокой
 Ветке,— на самой высокой, всех выше оно.
 Не видали знать, на верхушке его?
 Аль видали, да взять — не достали.
 (Переклад В. Іванова)

Сладкое яблоко ярко алеет на ветке высокой.
 Очень высоко на ветке; забыли сорвать его люди.
 Нет, не забыли сорвать, а достать его не сумели.   (Переклад В. Вересаєва)

 

1 рядок. Ключове слово.

2 рядок. 2—3 прикметники, що характеризують ключове поняття.

3 рядок. 2—3 дієслова.

4 рядок. Ваше ставлення.

5 рядок. 1 слово — підсумок.

Сапфо,
 дивовижна, незбагненна,
 зачаровує, закохує,
 дає відчути світу красу,
 поезія.                                                   http://gorodenok.com/%d1%83%d1%80%d0%be%d0%ba-%e2%84%96-19-%d1%82%d0%b5%d0%bc%d0%b0-%d0%bb%d1%8e%d0%b1%d0%be%d0%b2%d0%bd%d0%b0-%d0%bb%d1%96%d1%80%d0%b8%d0%ba%d0%b0-%d1%81%d0%b0%d0%bf%d1%84%d0%be-%d0%b7%d0%b0%d1%80%d1%83/