Основне джерело його доходів було пов'язане з алкогольною контрабандою, нелегальними гральними закладами та іншими видами організованої злочинності. Капоне був лідером злочинного синдикату, який контролював нелегальні види бізнесу в Чикаго.

Однак найбільш відомий Аль Капоне став завдяки своїй включеності в боротьбу за контроль над алкогольним ринком. Ця період також відомий як епоха "Процвітання". Він став центральною фігурою в війнах між гангстерськими бандами за контроль над різними територіями.

У 1931 році Капоне був засуджений за ухилення від податків і визнаний винним у суді. Він був засуджений на 11 років у в'язниці та мафіозні гангстерські практики. Він провів більшу частину свого часу в в'язниці Алькатрас на острові у Сан-Франциско.

Після звільнення від пробації в 1939 році, Капоне залишався поза виправданням у власному місті Чикаго, і він помер від ускладнень сифілісу 25 січня 1947 року. Аль Капоне залишив неперемінний слід в історії організованої злочинності та вважається одним із символів злочинного світу періоду "Процвітання".

Лакі Лучано став впливовим членом та пізніше лідером однієї з п'яти італійських мафіозних сімей в Нью-Йорку - сім'ї Лукезе. Він отримав прізвище "Лакі" через свою удачливість в униканні арештів та збереження свого владарюючого статусу.

Лучано відзначився своєю інтелектуальністю та стратегічним мисленням, він був важливою фігурою в світі організованої злочинності. Він був також відомий своєю здатністю утримувати низький профіль та уникати публічності.

Лучано став першим наступником Гуменного Джо Массері в 1931 році, після відомої "Війни за кастет". Він вдало управляв мафіозним синдикатом, розвиваючи його в інших напрямках, таких як легальний бізнес і контроль над гасанскими промислами в Нью-Йорку.

Однак в 1957 році Лакі Лучано був арештований в рамках справи про злочинну організацію, а йому було доведено злочинні дії. Він був визнаний винним і вирішив співпрацювати з федеральними органами, надавши інформацію про інших членів мафії.

У результаті своєї співпраці з правоохоронними органами, Лакі Лучано отримав захист свого життя та пізніше був вивезений до Сіцілії. Він прожив там решту свого життя, померши 26 січня 1962 року в ізоляції на Сицилії.

Ланський переїхав до Сполучених Штатів разом із своєю родиною, коли він був дитиною. У своїх юнацьких роках він вступив у світ злочинності і швидко став важливим членом мафіозного синдикату, особливо на початку 20-х років.

Одним з ключових елементів в його кар'єрі було його партнерство з Чарльзом "Лакі" Лучано та Френком Костелло. Разом вони створили потужний мафіозний альянс, який управляв численними видами злочинності, такими як азартні ігри, наркотичний бізнес, виведення грошей та інше.

Ланський також відомий своєю великою роллю в розвитку міжнародного мафіозного об'єднання, особливо на початку 20-х років. Він веде своє власне бізнес-імперію в казино та готельному бізнесі, яку він розширив поза межі Сполучених Штатів.

У 1970-х роках Ланський стикнувся з численними судовими проблемами та зусиллями правоохоронних органів, спрямованими на його виведення перед суд. Він прожив більшість свого залишкового життя в екзилі, оселившись в Ізраїлі. В Ізраїлі він жив під ім'ям Бенджамін Шмуельович та уникав судових переслідувань. Він помер 15 січня 1983 року в Тель-Авіві.

Ланський залишив значний слід в історії організованої злочинності, вважаючи його впливовою фігурою та стратегом.

Костелло став впливовою постаттю в американській мафії, особливо в 1930-1940-х роках. Він був важливим членом італійського мафіозного синдикату і однією з трьох головних фігур, разом із Лакі Лучано та Меєром Ланським, які утворили потужний альянс.

Одним із визначальних моментів у його кар'єрі стало вирішальне впливове партнерство з Лакі Лучано, що допомогло йому стати лідером в одній з п'яти італійських мафіозних родин в Нью-Йорку - родині Геновезе. Костелло відзначався своєю інтелектуальністю та спритністю в управлінні організованою злочинністю, що принесло йому прізвище "Професор".

Однак його великий вплив не оминув судових проблем. У 1950-х роках Костелло став об'єктом інтенсивних слідчих операцій та судових переслідувань, зокрема, у справі Кефаувера. В 1957 році йому довелося вирішити проблеми перед судом і слідством.

Після кількох років в'язниці Костелло вирішив здійснити так званий "екзильний період". Він виїхав до Італії та вести відносно низький профіль, уникаючи публічності та конфліктів. Він помер 13 лютого 1973 року в своєму будинку в Нью-Йорку від ускладнень, пов'язаних із серцево-судинними захворюваннями.

Дженовезе народився 21 листопада 1897 року в Неаполі, Італія, і в 1915 році іммігрував до США. Він швидко включився в світ злочинності та став членом італійського мафіозного синдикату.

Однією з ключових постатей у його кар'єрі стало вбивство Джо Масарі, лідера синдикату, у 1931 році, що відкрило шлях для Дженовезе вступити на лідерську позицію. Він веде родину Геновезе протягом численних десятиліть, розширюючи вплив і діяльність синдикату.

Дженовезе також був причетний до численних злочинних операцій, включаючи азартні ігри, контрабанду і наркотикову торгівлю. Він також грав ключову роль у створенні міжнародного мафіозного об'єднання, що визнавало його вплив та авторитет в світі організованої злочинності.

У 1959 році Дженовезе був засуджений за змову замахнутися на президента Сполучених Штатів Джона Кеннеді. Він отримав пожиттєвий термін і вибув на волю лише у 2012 році.

Віто Дженовезе помер у в'язниці у Вісконсіні 14 лютого 1969 року. Він залишив значний слід у історії мафіозної організації в Сполучених Штатах.

Готті народився 27 жовтня 1940 року в Бронксі, Нью-Йорк. Його злочинна кар'єра розпочалася ще в юності. До його портфеля злочинів входили вбивства, рекет, вимагання та інші організовані злочини.

У 1985 році, після арешту попереднього керівника "Гамбіно" Пола Кастеллано, Джон Готті став новим босом, навіть не бувши відзначеним у справах організації. Його лідерство було пов'язане з прийняттям ряду стратегій для уникнення суду та внутрішньофамільних загроз.

Готті також отримав прізвище "Тефлоновий Дон" через те, що судові справи проти нього регулярно закінчувалися виправданням або укладанням угоди. Проте у 1992 році йому було винесено пожиттєвий вирок за організацію вбивств, рекет та інші злочини. Готті відбував свій термін у в'язниці і помер від раку гортані 10 червня 2002 року.

Джон Готті став відомим не лише своєю злочинною діяльністю, але і завдяки медійному увагу, яку він привертав, а також завдяки своєму харизматичному образу та неформальному стилю керівництва.

Вплив "Гамбіно" важко переоцінити, і вона вирізняється численними визначними постатями та історією злочинної діяльності. Сім'я "Гамбіно" виникла в початковій епохі американської мафії в середині 20-го століття і здобула величезний вплив в наступні роки.

Одним із найвідоміших босів сім'ї був Карло Гамбіно, який очолював організацію з 1957 по 1976 рік і вирізнявся своєю стратегічністю та обачністю. Він вважався одним із наймудріших керівників мафії і мав великий вплив на злочинні структури.

Сім'я "Гамбіно" була в основному спеціалізована в різних видів злочинності, включаючи рекет, вивід грошей, вбивства на замовлення та контрабанду. Вона також займалася впливом у будівельній та торговельній галузях, використовуючи мафіозні методи для досягнення своїх цілей.

Сім'я "Гамбіно" довго була однією з ключових гравців в світі мафії, і її вплив існує дотепер, хоча із зменшеним обсягом порівняно з піком своєї сили в минулому.

Основна діяльність Каморри охоплює різноманітні сфери, включаючи будівництво, відходи, транспорт, торгівлю наркотиками, а також владу в різних соціальних та культурних сферах. Часто вони використовують екстремальну насильницьку поведінку для досягнення своїх цілей і встановлення контролю над підприємницькими структурами.

Каморра сформувалася в середньовіччі, але свою сучасну структуру і організацію отримала вже в 19-20 століттях. Ця злочинна група пережила численні внутрішні конфлікти і зміни лідерів протягом своєї історії.

Боротьба італійських влад з Каморрою завжди була складною і тривалою, і, незважаючи на регулярні поліцейські операції та арешти, ця мафійна організація залишається активною та впливовою в південній Італії. Її діяльність має серйозні соціальні та економічні наслідки для регіону, де вона діє.