Спочатку Сталін був одним із найближчих соратників Леніна. У 1922 році його призначили генеральним секретарем партії, що дало йому контроль над кадровими питаннями та можливість зміцнювати свій вплив. Формально ця посада не вважалася найвищою, але фактично вона відкривала шлях до великої влади.

Наприкінці життя Ленін почав критикувати Сталіна за грубість, надмірну концентрацію влади та жорстку політику щодо національних республік. У «Листі до з’їзду» він навіть пропонував розглянути питання про усунення Сталіна з посади.

Після смерті Леніна у 1924 році Сталін поступово зміцнив свої позиції в партії та усунув політичних суперників, зокрема Лев Троцький. Отже, їхні відносини перейшли від співпраці до серйозних розбіжностей і прихованого конфлікту.

через грубість і різкість Сталіна, через питання національної політики (особливо щодо Грузії), через надмірну концентрацію влади в руках Сталіна. ''Лист до з'їзду'' Леніна.
У так званому «Заповіті» Ленін критикував Сталіна, називав його занадто грубим і пропонував розглянути питання про його усунення з посади генсека. Після смерті Леніна у 1924р. Сталін поступово зміцнив свою владу та усунув політичних суперників. Дійдемо до висновку що спочатку їхні відносини були робочими та союзницькими, але наприкінці життя Леніна між ними виник серйозний конфлікт через стиль керівництва та боротьбу за владу.

• Спочатку Ленін і Сталін співпрацювали в керівництві партії.

• У 1922 р. Сталін став генеральним секретарем і зосередив велику владу.

• Ленін почав його критикувати за грубість і зловживання владою.

• У «Листі до з’їзду» Ленін радив усунути Сталіна, але після смерті Леніна (1924) цей документ приховали.

• Сталін утвердив свою владу і став фактичним керівником СРСР.

Спочатку — співпраця, згодом — конфлікт і недовіра. Ленін застерігав від Сталіна, але після його смерті Сталін зумів сконцентрувати владу й визначити політичний курс держави.

Відносини між Лєніном та Сталіном у 1920-х роках були складними й напруженими, особливо в останні роки життя Лєніна.

Сталін був членом більшовицької партії з початку ХХ ст.

У 1922 році його призначили генеральним секретарем ЦК ВКП(б) — це дало йому контроль над кадровими призначеннями.

Лєнін певний час довіряв Сталіну та вважав його надійним партійцем.

Коли Ленін тяжко захворів, між ними виникли серйозні суперечки:

Національне питання — Сталін пропонував жорстку централізацію влади в новоствореному СРСР. Ленін виступав проти надмірного тиску на республіки (особливо щодо Грузії).

Грубість Сталіна — Ленін критикував його за різкість у спілкуванні (зокрема конфлікт із дружиною Леніна Надією Крупською).

У 1922–1923 роках Ленін написав документ, відомий як «Заповіт», де: застерігав партію щодо надмірної влади Сталіна, пропонував розглянути питання про його усунення з посади генсека, називав Сталіна занадто грубим і небезпечним у цій ролі.

Однак після смерті Леніна в 1924 році цей документ не був оприлюднений повністю, і Сталін зберіг свою посаду.

У 1922 році Сталін став Генеральним секретарем партії. Ця посада дала йому можливість контролювати кадрові призначення й поступово зміцнювати свій вплив.

У 1922–1923 роках Ленін тяжко хворів. У цей період він почав критикувати Сталіна за грубість, надмірну концентрацію влади та жорсткий стиль керівництва. Особистий конфлікт виник після інциденту з дружиною Леніна — Надія Крупська.

У своєму «Листі до з’їзду» Ленін негативно оцінив Сталіна і пропонував усунути його з посади генсека. Проте після смерті Леніна в 1924 році цей документ не був широко оприлюднений.

Після смерті Гриба в 1924 році Сталін використав свій вплив у партії, щоб усунути суперників і зосередити владу у своїх руках, поступово відійшовши від багатьох грибних ідей.

1920-1922 Сталін зміцнює позиції, стає Генеральним секретарем (1922), користуючись підтримкою Леніна в апаратних питаннях.

у той час як Ленін наполягав на тому, щоб держава зберегла свою монополію на міжнародну торгівлю протягом середини 1922 року, Сталін очолив інших більшовиків у безуспішному протистоянні цьому.

1922-1923 Ленін починає усвідомлювати грубість Сталіна, виникають суперечки щодо грузинського питання та будови СРСР.

У понеділок, 21 січня 1924 року, о 18:50 EET Володимир Ленін, лідер Жовтневої революції, перший лідер і співзасновник Радянського Союзу, помер у Горках у віці 53 років після того, як впав у кому.

Після смерті Володимира Леніна, його тіло було забальзамоване та поміщене у мавзолей на красній площі в москві. Цей крок, ініційований Йосипом Сталіним, став елементом формування культу особи та забезпечив Сталіну шлях до одноосібної влади в СРСР. У країні розпочалася боротьба за владу між партійними лідерами, що завершилася утвердженням сталінізму.