Вчителю потрібна техніка саморегуляції, яка дає йому  впевненість в роботі, дозволяє без зайвого емоційного напруження здійснювати професійну діяльність.

Педагогічний оптимізм, впевненість в собі, відсутність страху перед діть­ми; уміння володіти своїми фізичним, психічним, емоційним станами; на­явність вольових якостей (цілеспрямованість, самовладання, рішучість, самокерування) сприяють позитивній самореалізації учителя.

Вихідне положення (в.п.) - стоячи, руки вперед. Нa рахунок "1-4": Повне напруження рук. Самонакази:- “Я сильний!

Я все можу! - Я все перенесу! - Я вчитель!!” На наступний рахунок "1-4" : Повне розслаблення: руки вільно падають вниз, голова, плечі розслаблені. Команди: -“ Я відпочив... - Я спокійний... - Все буде добре! - Буду працю­вати !”

А коли відчуваєте, що ваш особистий спідометр наближається до нуля, розгортайте блокнот і виконуйте щонайменше три речі, які там записані. Можете це зробити за тиждень, за кілька днів — залежно від того, що конкретно зараз ви готові собі дозволити.

Спробуйте від 1 до 5 хвилин спостерігати за диханням чи за відчуттями в тілі або за тим, що відбувається в цей момент навколо нас. Дуже часто ми подумки або в минулому, або в майбутньому, а треба спробувати відчути себе в моменті «тут і зараз».
Також зробіть собі приємність і навчіться дарувати усмішку… кожній частинці свого тіла. Відчуйте стан усміхненості спершу всередині себе, а потім відправляйте його в руку, в ногу, в коліно. Це має бути тепле, сонячне відчуття. Потім зігрійте ним внутрішні органи — мозок, печінку, нирки. Загалом вправа займає не більше 5 хвилин.

Друга вправа: одну долоню прикладіть до лоба, іншу — до потилиці, прикриваючи лобні та потиличні горбики. Зосередьтеся на диханні протягом наступних 30 секунд, але вправа має тривати не більше трьох хвилин. Дотики допоможуть увімкнути та задіяти певні частини мозку, і це допомагає швидкій релаксації, врівноваженню емоційного стану. Сильно натискати не треба — достатньо м’якого дотику.

Якщо треба позбутися відчуття пригніченості, зняти стрес після неприємної розмови — практикуйте «позу Кука». Лівою рукою обхопіть праву щиколотку. Дихайте глибоко. Зробіть те саме, змінивши ноги. Потім розставте ноги на ширину плечей, з’єднайте пальці рук на рівні грудей та продовжуйте спокійно й глибоко дихати. Під час вправи притисніть язик до верхнього піднебіння. Якщо вперше будете виконувати вправу, краще переглянути ролик, яких багато на YouTube.