Або відкрийте Meet і введіть такий код: qvq-fsth-yzb

Запитає, в чому взутий?

Виє хуга-завірюха,

Не пускає без кожуха.

Але сонечко сміється,

Стиха до землі проб’ється,

Хоч частинку, хоч хвилинку,

А погріє її спинку.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/virshi-pro-lyutiy

2. Якщо дитина живе у ворожому оточені, вона вчиться агресивності.

3. Якщо дитину висміюють, вона замикається.

4. Якщо дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини.

5. Якщо дитину розуміють, вона вчиться розуміти інших.

6. Якщо дитину постійно хвалять, вона вчиться бути вдячною.

7. Якщо дитину підбадьорюють, вона вчиться вірити в себе.

8. Якщо дитину оточують чесні люди, вона вчиться бути справедливою.

9. Якщо дитина живе в безпеці, вона вчиться вірити в людей.

Ти зарядкою займайся

І водою умивайся.

Покажемо, які ми вправні,

Дружно виконаємо вправи

А у мене в кімнаті, квітка-вогник цвіте.

Він тендітний і ніжний. Як його не любити?

Не віддам я свій вогник, навіть годі просити.

Завітали ви до нас.

Всіх гостей ми в нас вітаємо,

Подивіться, що ми знаємо!

Сльози відповідають за те, щоб очі не пересихали. Працюючи за комп’ютером та читаючи новини з екрана телефону, наші очі часто пересихають. Тому лікарі рекомендують поплакати.

2.Сльози вгамовують біль

Сльози допомагають вгамувати не тільки емоційний біль, але і фізичний. Сльози сприяють виробленню енкефалінів. Ця речовина по своїй дії схожа на морфін, який знижує больові відчуття.

3. Сльози очищують

Сльози очищують не тільки поверхню очного яблука, але і весь організм в цілому. Разом зі слізьми з організму виводяться токсини і гормони стресу.

4. Сльози допомагають

Не дарма в стресових ситуаціях нам кажуть, що треба поплакати. Це не слабкість, а захисний механізм організму. Сльози допомагають перенести стресові ситуації та згладити їхні наслідки. Після плачу пульс і дихання сповільнюються, м’язи тіла приходять в розслаблений стан, тиск нормалізується.

5. Сльози захищають

Фермент лізоцим, один з компонентом сліз, має сильну антибактеріальну та противірусну дію. А попадання сліз в ніс робить захист ще ефективнішим.

Ось так, сльози – цілком ефективна реакція організму на стрес, яка допомагає покращити фізичне та емоційне здоров’я.

_____________________________________

Телевізор, плитку, праску

Умикать самим не слід.

Пам'ятайте це, будь ласка,

Бо від цього стільки бід!

____________________________________

І малятам, і звірятам

Дуже добре треба знати,

Сірники не для забави

З ними страшно грати!

___________________________________

Пам'ятайте дітлахи:

Сірники - не іграшки!

В руки їх не треба брати,

А тим паче з ними грати!

___________________________________

З вогнем бавитись неможна,

Знає це дитина кожна!

Можна ручки обпекти

Й недалеко до біди!

1. Не заохочуйте істерики. Адекватна поведінка батьків при істериках - не давати те, що дитина таким чином вимагає. У цьому випадку діють найпримітивніші закони умовного рефлексу. А ваше завдання: розірвати цей ланцюг стимулів і реакцій.

2. Допоможіть дитині впоратися зі своїми почуттями. Іноді батьки занадто жорстко реагують на перші гнівні вигуки дитини, не дозволяючи їй висловити гнів або печаль. Вираз почуттів не завжди є істерикою: можливо дитині просто сумно від того, що вже час йти додому, чи він сердиться на вас, тому що ви йому щось забороняєте. Допомогти в такій ситуації можуть прості обійми, але ні в якому разі не вмовляння та обіцянки. Тут потрібна мовчазна підтримка і присутність.

3. Нагадайте про важливу справу, задля чого потрібно відкласти плач. Наприклад, “Давай ти пізніше поплачеш, а то скоро сонечко сяде, і якщо ти довго плакатимеш, ми не встигнемо погуляти”... Важливо те, що ви не забираєте права малюка на сльози, просто просите трішки почекати. І багато дітей погоджуються на такий вчинок.

4. "Заговоріть" дитину. Заговорити успішно можна в основному малюків, та зате не залежно від стану дитини. Це вимагає великої енергії. Суть методу – говорити, говорити, говорити. І тоді малюк, який зібрався заплакати прислухається і забуде про плач, а карапуз, неохочий одягатися, замовкне на декілька секунд.

5. При тривалій істериці знайдіть спосіб залишитись наодинці. Глядачі тільки погіршують ситуацію. Піти в іншу кімнату можна вдвох, але це буде корисно тільки в тому випадку, якщо ви можете без зайвих слів і емоцій знаходитися поряд з дитиною, поки вона впорається зі своїми почуттями.

6. Залиште дитину одну (але якщо тільки це не буде небезпечним для неї – наприклад, якщо дитина при істериці надто рухлива і може випадково заподіяти собі шкоди тощо). Деякі батьки не можуть перебувати поруч із дитиною без умовлянь, нотацій і втіх. У цьому випадку краще віддалитися і залишити її на самоті. Ви її підтримали, тепер дитині необхідно впоратися зі своїми почуттями. Це можна озвучити буквально: «Я розумію, що це важко. Але потрібно впоратися зі своїми почуттями. Заспокоїшся - приходь». Така поведінка допоможе дитині впоратися зі своїми емоціями, навчитися не вимагати перемоги за будь-яку ціну.

7. Не хваліть дитину за припинення істерики. Дитина відчуває, що істерика – це потужний спосіб тиску на дорослих. І добровільно відмовлятися від такої сили їй не хочеться. Своїм заохоченням ви немов забороняєте подальше використання істерики. Це може вивести дитину з тільки що досягнутої рівноваги - і істерика повернеться. Найкраще утриматись від будь-яких коментарів. Просто поверніться до повсякденних справ і знайдіть спосіб надати дитині більш конструктивний спосіб задовольнити своє самолюбство. Наприклад, запропонуйте їй вибрати скатертину на стіл.

8. Навчіться відмовляти дитині. Відсутність заборон і покарань повідомляє дитині невірні відомості про життя. Крім того, батьківські заборони та покарання - приклади конструктивного відстоювання своїх кордонів. Спостерігаючи за батьками та виходячи зі свого досвіду спілкування з ними, діти вчаться відстоювати свої права. Істеричні діти вміють маніпулювати, але водночас їм важко конструктивно відстоювати себе, тому що мама і тато не продемонстрували їм таких прикладів.

Як розпускалися садки,

До нас весною завітали

Веселі наші співаки,

І ціле літо, ціле літо

Вони співали нам пісні.

Повиростали їхні діти

Такі ж співучо-голосні.