Князь Ігор:

Патріот;

Рішучий;

Благородний;

Відважний, мужній;

Хоробрий, безстрашний;

Сильний;

Йому не страшна смерть, йому соромно потрапити в полон.

Побігли по Руській землі,

Огонь роздмухуючи

В розі полум’яному. »

Загадковими в цих двох фразах є слова Карна і Жля, з приводу яких існують різні погляди.

Представники символічного напрямку у висвітленні слів “Карна” і “Жля” трактують їх як певні символи, уособлення моральних понять. Карна означає плач, голосіння за полком Ігоревим, Жля — жаль, печаль, тугу за ним. Карна і Желя— богині-сестри печалі та жалю у давніх слов'ян, вісниці мертвих.

Є. В. Барсов вважає, що Карна (виправляє на Кар(и)-на – з и у формі двох похилих надрядкових рисочок) і Жля (виправляє на Ж(ь)ля) пов’язані з похоронним язичницьким ритуалом: Карина – плачниця мертвих, а Жьля – жалібниця, вісниця мертвих; вони виступають тут як супутниці Діви-обиди.

Його роль полягає в тому, що він не залишив брата Всеволода, а пішов за ним на Полоцьк у 1185 році. Саме про цю подію оповідає автор поеми. Всеволоду не пощастило, він був захоплений у полон, повернувся додому тільки через три роки. Після цього він не зупинився на своєму шляху, а ще кілька разів ходив у похід проти Полоцька.

Автор не блищить красномовством, описуючи героєм, але дещо все ж є. У похід Всеволод пішов ще молодим, йому було близько тридцяти. Ігор і Всеволод виступили проти ворога зовсім юні, за що отримали схвалення автора.

У поемі говориться, що герой хоробрий і мужній, стійкий і надійний. Особливо чітко це проглядається в моменті, коли князь тримав оборону при нападі ворогів.

Прізвисько Буй-Тур прийшло до Всеволода від порівняння його з туром (дикий бик). Це порівняння підкреслює силу князя. Вчені підтвердили той факт, що герой був міцний і мав масивне статура.

Брати Всеволод і Ігор були не разлучные і дружні. Автор повісті так само підкреслив їх теплі, родинні стосунки, не дивлячись на брутальний вигляд. Ігор всім серцем переживав за брата, оберігав його, адже так боявся втратити. Але вони вчинили непоправну помилку разом – вийшли проти ворога. Їх пристрасний характер, небажання піддаватися ворогові, не дали їм об’єднатися з іншими князями-правителями, в результаті брати зазнали поразки. Брат Святослав картає за це чоловіків, але без злості, а по-доброму, батьківськи навіть. Адже його вік був більше, ніж у братів, значить, він був досвідченіший та мудріший, прощаючи їм помилки юності

 Найголовнішу роль зіграв у втечі князя Ігоря 

 " ...  Опівночі море заграло,  

Мла іде стовпами-вихрами,  

Ігореві-князю бог путь являє  

Із землі Половецької  

На землю Руську,  

До отецького золотого престолу.  

Погасла зоря вечорова,  

Ігор спить, Ігор не спить,  

Ігор мислю поле міряє  

Од великого Дону  

Та й до Дінця малого.  

Овлур свиснув на коня за річкою:  

Подає вістку князеві…  

І нема вже князя Ігоря!  

Стогне-гуде земля,  

Шелестить трава,  

Намети половецькі сколихнулися.” 

Князь Ігор не довго був у половецькій неволі. Йому пощастило познайомитися з половчином Овлуром, і той допоміг князеві втекти з неволі на Україну. 

Вислів “Близькій товариш може стати ворогом, а ворог другом”  

 чудово описує ситуацію князя та половця, тому що Овлур не тільки допоміг втекти Ігорю, а рушив разом з ним та став його 

вірним товаришем. 

  Підготувала Суярко Богдана (9а клас)