23.02.2022рік вечір. Я пам’ятаю як,  працюючи на зміні у відділенні виходжування  передчасно народжених і новонароджених з патологіями дітей, під час роботи з журналами, мені подзвонила сестра і вкотре просила збирати речі і їхати родиною до неї ,бо в Україні скоро  почнеться щось дуже нехороше.

Я не вірила… Та і як я могла кинути роботу, батьків, своє життя?! А рано вранці , готуючи молочну суміш для дітей я почула гучний гул літака і десь далеко ніби грім( тоді я ще не розуміла що це за звуки бо таке чула вперше, враховуючи що це зима), а трішки згодом лікар нашого відділення прийшовши з обходу спитала: « дівчата, ви чули, ввели воєнний стан?»  Для мене це означало що ось і почалось це «щось дуже нехороше»..

   Відповідальність перед своєю дитиною, перед роботою і колегами( адже робота в мене дуже відповідальна і медперсоналу завжди не вистачає), а також підтримка сім’ї і друзів не дали мені розгубитись, опустити руки , піддатись паніці.

Мій шлях незламності у вірі в краще майбутнє, саморозвитку, стійкості у своїх цілях, реалізації планів і роботі яка, я вірю, принесе свої плоди в майбутньому.

Мій шлях незламності - це зміцнення взаємодопомоги та відповідальності, щоб кожен міг відчути підтримку та довіру у складні часи.

Чотири роки болю, чотири роки незламності. 24 лютого 2026 року вшановуємо пам'ять тих, хто віддав життя за волю України, пам'ятаємо кожну мить боротьби з 2022-го.

Палають серця і плачуть свічки

За нашими милими, дорогими.

 І рано-вранці, вдень й вночі

Ми згадуємо їх, тужимо і сумуємо

Їх душам просимо вічного спокою.

Любов і пам'ять збережемо

Будь під опікою Божою!

«Для мене це означає пам'ять кожної хвилини, нашої стійкості, кожного міста-герой та кожного воїна, що віддав життя».