Ідея твору – уславлення духовної величі людини з народу; засудження покірності долі та застарілим звичаям. 

• «Тяжко жити без милого і в своїй сторонці!»

• «Коли другії облизня поймають, то і ми остерегаємся».

• «Блаженна лож, когда биваєт в пользу ближніх, а то біда… що часто лжемо ілі ради своєя вигоди, ілі на упад других».

• «Великим грішникам часто і даром проходить, а маленьким грішникам такого задають бешкету, що й на старість буде в пам'ятку!». 

• «Доля людськая – доля єсть сліпая!» 

• «Заміж вийти – не дощову годину пересидіти».

• «Лучче умерти, як з немилим жити».

• «Знайся кінь з конем, а віл з волом» .

• «Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює».

• «Хто живе чесно й годується трудами своїми, тому й кусок черствого хліба смачніший од м'якої булки, неправдою нажитої».