Це – інструмент, аби не просто формувати ставлення в дітей до певної теми, а спрямовувати їх на практичне втілення цього ставлення. Також – аби провести ефективне обговорення після навчальних активностей.

Треба поступово ставити запитання до аудиторії, з якою працюєш. Є три кроки:

1. Перше запитання “Що?” – знаннєве. Головна мета – проговорити контент, про який ішлося. Якщо ми говоримо про доброчесність – то про що це визначення, які ключові слова. Це – перший шар рефлексії.

Порада Олександра – не поспішати й дати змогу висловитися кільком людям, долучати групу до обговорення.

2. Наступне запитання “І що?” стосується критичного осмислення. Ми критично осмислюємо речі в контексті своєї особистості, свого життя й того, що відбувається навколо.

3. Третє запитання – найбільш складне: “А тепер що?”. Це – про те, як нам бути з цими знаннями і критичним усвідомленням. Фактично, це запитання про те, який перший крок. Наприклад, ми тепер знаємо, що таке доброчесність, а що з цим робити, що можна використати для себе?

Це – практико-орієнтоване запитання. Воно говорить про те, як у педагогічній моделі з’являється третій етап – “втілене розуміння”.

Підсилює рівень готовності рухатися далі. Готовність – про дві речі: про мотивацію (я цього хочу) і впевненість (я це зможу).

Джерело: https://nus.org.ua/articles/yak-navchytysya-spivperezhyvaty-sobi-ta-zrozumity-shho-vsi-lyudy-pov-yazani-praktyky-seen/

Дає змогу зрозуміти, що таке увага, як ми поводимося, коли фокусуємося й контролюємо увагу, як це відбивається на тілі.

Вправа демонтрує зв’язок між відчуттями в тілі й моментами, коли ми уважно працюємо над чимось чи коли вже виконали щось.

Мета – передавати горнятко одне одному, щоби вода не перелилася, бути зосередженим на цьому.

Наповніть чашку водою майже по вінця або такою кількістю води, з якою впораються ваші учні й учениці. Вони будуть передавати її з рук у руки по колу.

Під час передвання ви можете зупиняти їх і просити звернути увагу на те, що відбувається у їхньому тілі, коли горнятко наближається або настає їхня черга передавати його. А тоді – коли воно вже їх минуло і вони стежать за іншими. Наприклад, треба звернути увагу:

Так ми практикуємо усвідомленість.

Оскільки дехто з учнівства може розхвилюватися під час виконання вправи, нагадайте їм, що це – лише вода. Їм доведеться постаратися, щоби не пролити її, але навіть якщо трохи проллється, нічого страшного не станеться.

Коли горня пройде ціле коло, зробіть коротку паузу, щоби діти могли обдумати пережите. Кілька прикладів запитань:

Учні й учениці можуть захотіти спробувати ще раз. Як варіант, можете запропонувати їм провести цю гру з двома горнятками, які одночасно рухаються в протилежних напрямках.

Розуміння, як працює увага, що відбувається, коли її недостатньо, а коли більш ніж достатньо, як ми це відчуваємо й чому. А ще вправа добре концентрує увагу, тому її можна проводити перед чимось відповідальним, наприклад, тестуванням. Це накачує так званий м’яз уваги.
Джелело: https://nus.org.ua/articles/shho-i-shho-a-teper-shho-i-peredaj-gornyatko-praktyky-seen-dlya-rozvytku-uvagy-j-usvidomlennya/

2. Потім треба так само спробувати виокремити кілька звуків за межами приміщення (сигнал машини з вулиці, розмову перехожих).

3. Коли ви виконуєте вправу, треба зосередитися на відчуттях тіла. Які вони? Вам спекотно? Холодно? Тремтять руки? Або, навпаки, десь у тілі вам приємно: відчувається тепло, розслабляються м’язи, з’являється усмішка?
Джерело: https://nus.org.ua/articles/kolir-ta-zvuk-2-vpravy-yaki-shvydko-povertayut-psyhologichnu-rivnovagu/

Джерело: https://nus.org.ua/articles/kolir-ta-zvuk-2-vpravy-yaki-shvydko-povertayut-psyhologichnu-rivnovagu/

Передусім, розслабляється все тіло. Під час такої практики відбувається зміщення фокусу уваги – фактично, ми перемикаємо півкулі мозку. Тоді починаємо стежити за відчуттями в тілі замість того, аби думати про ситуацію і вкотре злитися чи засмучуватися.

Якщо виконувати практику з дітьми, важливо не запитувати: “Що тебе заспокоює?”.

Краще сказати: “Посидь, поспостерігай за своїм тілом, згадай якусь приємну ситуацію або момент, коли ти почувався/-лася спокійно, чи живу істоту, яку любиш, або якусь людину, поруч із якою почуваєшся безпечно”. Тоді дитина сама зрозуміє, що є її ресурсом.

Ресурси можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми або уявними. Наприклад, зовнішнім ресурсом може бути кицька – приємна на дотик, м’яка, яку можна погладити, коли сумно, або світлина, яка нагадує про приємну ситуацію.

    Внутрішні ресурси – це ті, які є в самій людині, як-от уміння чи знання, риси характеру. Наприклад, внутрішні ресурси допомагають залишатися в зоні стійкості, коли йдеться про професійну сферу. Тоді ви згадуєте про свої вміння або як вдалося вирішити складне завдання.
    Також треба бути уважними до дітей. Якщо в дитини, наприклад, зламалася чи загубилася улюблена іграшка, чи немає поряд рідної людини – згадки про це можуть стати для неї травматичним досвідом. У такому випадку краще фокусуватися не на тому, що чогось уже немає, а на всьому хорошому, що з цим пов’язано.
Якщо ви помічаєте, що з дитиною щось не те під час практики, треба м’яко запитати: “Які в тебе ще є ресурси? Може, ти пригадуєш іще щось приємне?”.

Завдяки фіксації на стабільній опорі ми фокусуємося на відчутті безпеки, а не на тому, що нам загрожує, повертаємо собі стійкість.

Які механізми в організмі пускає в дію

Ми зчитуємо тілесні відчуття, які нам дає острівна частина мозку. Коли ми фокусуємося на стійкому об’єкті, заспокоюється дихання, “охолоджується” мигдалеподібне тіло – частина лімбічної системи, яка відповідає на реакцію під час небезпеки. Усвідомлено перемикаючи увагу, вмикаємо в роботу префронтальну кору мозку.

“У такий спосіб, коли нам не вистачає внутрішньої опори – ми спираємося на зовнішню”, – каже Світлана Ройз.

Як виконувати практику

Що дає регулярне виконання цієї практики

Цю практику можна виконувати протягом дня й перед сном, щоби заспокоїтися, зняти напруження, стрес.
Джерело: https://nus.org.ua/articles/praktyka-zazemlennya-yak-shvydko-stabilizuvatysya/

Наше життя нині перевантажене інформацією, подіями та потребою якось реагувати на те, що відбувається. Людство ніколи раніше не мало стільки обов’язкових до виконання дій, ніж сьогодні. З одного боку, це цікаво, але з іншого – ми відчуваємо постійний тиск обставин та стрес. До того ж не маємо можливості зосередитися лише на одній справі, насолодитися виконанням, отримати від результату найбільший ефект.
Практика “mindful eating” – “їмо усвідомлено”: як її виконувати

Усвідомлене споживання їжі – основа будь-якої дієти та здорового харчування загалом. Багато людей сьогодні споживають їжу дуже швидко, часто на бігу, супроводжуючи це паралельними діями (читання, слухання, перегляд відео тощо). Але наш організм не пристосований до швидкого перетравлення та засвоєння корисних елементів, адекватного їхнього використання в такому шаленому темпі. Це призводить і до ожиріння, і до проблем зі здоров’ям. Натомість додаткові 5–10 хвилин, виділені на спокійний обід, не врятують ваші дедлайни, проте допоможуть почуватися краще.

З часом ви зможете не виділяти для практики багато часу, але на перший раз заплануйте перерву у своєму розкладі, щоби вас нічого не відволікало.

     Як використовувати вправу в школі

   Практики mindful activities – справжня знахідка і для вчителів. Дітям ще складніше, ніж дорослим, фокусувати увагу на навчальному предметі. Ба більше, якщо урок їх не захоплює (а це буває часто), вони навіть не намагатимуться концентруватися. Натомість, у вчителя є лише 45 хвилин на викладання складного матеріалу, і він потребує максимальної віддачі класу.

    Тож, якщо приділити пару хвилин на початку уроку усвідомленим практикам, ефект буде суттєво вищим. Наприклад, запропонувати дітям озирнутися навколо й помітити щось, послухати музику й подумати, які емоції вона викликає, зануритися в тілесні відчуття – тут може бути безліч варіантів для креативу. Для дітей така активність цікава, адже вона не про навчання, а про їхні почуття та переживання. Практика допомагає дітям заземлитися та сфокусуватися, швидше налаштуватися на урок та сприйняття інформації.

   Mindful eating можна використовувати прямо на уроках, витративши 5 хвилин. Запропонуйте напередодні всім учням / ученицям узяти із собою якийсь фрукт, наприклад, яблуко. Оскільки яблука бувають різними, це, мабуть, – найкращий вибір для вправи. Нехай діти подивляться, які кольори мають їхні яблука, які запахи (кожне яблуко матиме свій), наскільки вони стиглі. Далі запропонуйте відкусити шматочок і поділитися відчуттями: чи яблуко крихке, тверде, ароматне, соковите. Вправа буде цікавою дітям, вона незвична і виходить за межі традиційного навчального процесу, захоплює мозок і тренує уяву в тому числі.

    Так “гратися” можна з будь-якою їжею. У склянці газованої води, наприклад, можна спостерігати за бульбашками, чи вони активно піднімаються, чи утворюють фонтанчики на поверхні; поглянути на напій на світло, як промені проходять чи не проходять через рідину, як змінюється насиченість кольору, коли в склянку потрапляє додаткове світло.

   Переконана, педагоги самі будуть вражені результатом: скільки речей зможуть побачити діти в такій простій вправі, на які зазвичай ми не звертаємо уваги. І наскільки ефективним буде урок після подібної розминки.
Джерело: https://nus.org.ua/articles/yimo-usvidomleno-praktyka-yaka-pidvyshhuye-kontsentratsiyu-ta-efektyvnist/

Обладнання: м'яч середнього розміру.
Хід вправи: учні стоять. Руки з відкритими долонями на рівні талії.
Завдання: кидати м'яч один одному хаотично, якомога швидше, але не допускати його падіння.

                         

   Енергізатори корисні для послаблення монотонності, збудження активності учнів й заохочення їх до подальшої праці.
    Переваги використання енергізаторів:
відновлення енергії класу;
привертання уваги учнів;
об'єднання кількох методів навчання в єдине ціле;
включення всіх у процес навчання;
отримання задоволення від навчання.
     Майже кожен енергізатор містить елемент фізкультхвилинки, але не кожна фізкультхвилинка є енергізатором, тому що використовується не лише для зняття втоми, але й як релаксація.

                           

Ця вправа покращує кровообіг головного мозку, роботу шийних хребців, позбавляє обличчя подвійного підборіддя.
 
 

    Ця вправа-гра тренує вестибулярний апарат і розвиває здатність концентрації уваги, а також завжди дуже смішить дітей.
 
 

  Підніміть руки вгору, вдихніть, прогніться назад.

   Потім, різко видихаючи, зі звуком «ха!» нахи­літься, опустіть руки, як під час удару сокирою, поміж ніг і відразу підніміть їх угору.
    Повторити 5-10 разів. Дуже важливо, щоб звук «ха!» був результатом різкого видиху, ішов із груд­ної клітки.
      Вправа добре очищає дихальні органи, покра­щує їх роботу.
 
 

 

Залучення цього методу доречне на уроках з будь-якої навчальної дисципліни, зокрема історії, правознавства та громадянської освіти. 

WordItOut – безкоштовний англомовний сервіс для створення хмар слів, який є одним з найпростіших і зручних у використанні.

WordCloudGeneration – англомовний сервіс для створення тегових хмар, який має найбільш зручну інтуїтивно зрозумілу навігацію.

WordArt – багатофункціональний англомовний сервіс для створення хмар слів. З його допомогою можна створювати яскраві хмари різної форми. Однак недоліком цієї програми є певне спотворення шрифтів при відображенні кирилиці.

Wordcloud.pro – російськомовний слово-генератор, що дозволяє створювати яскраві хмари певних форм (з використанням базових шаблонів чи авторські).

·        в «хмару» можна «зашифрувати» тему уроку, яку учні повинні визначити; 

·         «хмара» може слугувати в якості опорного конспекту для подачі нового матеріалу чи його узагальнення; 

·        можна запропонувати дітям прочитати в «хмарі» головне питання, на яке необхідно знайти відповідь протягом уроку; 

·        скласти речення або розповідь, використовуючи якомога більше слів з «хмари»; 

·        показати «хмару», складену зі слів, що відповідають темі уроку, і попросити пояснити їх зміст;

·        перетворити нудний текст в цікаву головоломку;

·        написати зашифровану листівку історичній особі;

·        зробити «марку» підказок до теми;

·        повторити основні поняття теми, що вивчається.

  Автор: Яворська Катерина Анатоліївна

https://zno.osvita.ua/ukraine-history/ - завдання ЗНО/НМТ з історії України, починаючи від 2007 року.

https://zno.osvita.ua/ukraine-history/tema.html - історія України. Завдання ЗНО за темами.

https://www.iznotest.info/ - добірка тематичних тренувальних тестів для підготовки до ЗНО з історії України. Онлайн тренажер тестів, подібних до тих, що виносяться на ЗНО/НМТ.

https://ilearn.org.ua/ - перевірити набуті знання допоможуть спеціальні тренажери НМТ. Оновлені тестові завдання відповідають офіційним демонстраційним варіантам від Українського центру оцінювання якості освіти