Є багато країн на землі,

В них озера, річки і долини..

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди Україна!

 
Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій мальовничій     землі – у нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки – тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово.

У всьому світі – кожен знає:

Є Батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна -  єдина 

Це наша славна Україна.

Кожна країна має своє серце, свою столицю.  А як називається наша столиця?  Київ – столиця України, чарівне і квітуче місто на Дніпрі. 

Дніпро широкий, пісня солов’їна,

На каштанах голуба роса.

Рідний Київ, серце України,

Наша гордість, слава і краса.

Київ оспіваний у піснях і легендах, він залишається у серці кожного, хто хоча б раз у ньому побував, доторкнувся до святинь українського народу, ввібрав у себе його історію, мову, культуру. 

Згідно з традиціями та легендою про заснування Києва прийнято вважати, що Київ завдячує своєю появою трьом братам із племені полян - Києві, Щекові, Хоривові і їхній сестрі Либеді.

Назва міста Києва походить від імені Кия — найстаршого зі трьох братів, якого вважають засновникам головного міста України-Руси. Одна зі цих легенд дійшла до нас у літописі ХІІ ст. «Повість минулих літ».

А зараз ми з вами прослухаємо легенду.

     Жила собі жінка. І мала вона трьох синів. Сини зростали чесними, сміливими, дуже любили свою неньку і готові були віддати за неї своє життя. 

     Виросли сини і розійшлися по світах, прославляючи свою матір. Найстаршому мати подарувала на згадку про себе золоту корону  трьома промінцями. Корона зігрівала людей, вела вперед, показувала шлях до кращого життя. За цю трипроменеву корону люди дали першому синові ім’я Тризуб.

      Середньому синові мати дала в дорогу блакитно-жовтий одяг. Сміливий і сильний був середній син, і прославив він свою матір добрими звитяжними вчинками. Люди запам’ятали його і назвали Прапором.

      А найменший син отримав у дарунок від матері соловейків голос. І де б він не був, усюди лунала його дзвінка урочиста пісня. За цей голос і величний спів люди дали ім’я Гімн.

      1.  Про утвердження нашої державності й самостійності свідчить і те, що ми маємо герб України – тризуб, що є поєднанням трьох природних стихій: повітря,води, землі.

     2. Прапор   з синьо – жовтими кольорами умотивований такими міркуваннями: символами України є чисте небо і пшеничне поле.

     3. Гімн України — це урочиста пісня, виконання якої пов’язане зі святковими урочистостями, офіційними державними заходами, військовими парадами. Державним гімном України є  національний гімн М. Вербицького зі словами, затвердженими законом (діти виконують гімн України)
У кожного народу є свої улюблені речі, дерева, рослини. А ось верба і калина – невіддільні від українського народу. Це є народні символи.

Верба – символ краси, безперервності життя. Вона живуча – встромиш гілочку у землю і виросте дерево,вона має цілющі властивості, які з давніх давен використовувалися в народній медицині.  Вербу в Україні вважали святим деревом.

Калина – символ кохання, краси, щастя. Нею уквітчували весільний коровай, оселю. Калина має багато цілющих властивостей.

В народі кажуть: « Без верби і калини нема України»
А також барвінок — символ  вічності. В цій скромній вічнозеленій рослині з тендітними синіми квіточками прихована могутня цілюща сила перемагати тяжкі недуги.
Вишитий рушник - символ українського народу. «Дім без рушників – говориться в народі, - як сім`я без дітей».  Вони – старовинні обереги дому. З вишитим рушником зустрічали дорогих гостей, молоді ставали на рушник під час шлюбного обряду, з рушником проводжали в останню путь, рушник дарували близьким людям з побажанням добра, щастя, здоров’я. Вишивали рушник різними способами і кольорами. Найчастіше це було поєднання червоного і чорного кольорів. Червоний символізував любов, а чорний — журбу.
А яка мелодійна наша українська  мова. Це мова нашого дитинства, це мова землі, вітру, сонця, рослинки і травинки. Для кожного народу дорога його рідна мова, а нам найдорожча – українська. Наша мова співуча, мелодійна, багата. Народ говорить: «Слово до слова – зложиться мова».

Мово моя, ти пречиста і славна,

Трепетна, наче ранкова роса.

Ти називаєшся нині – державна!

Все в тобі є: багатство й краса.

Солов`їну, барвінкову,

Колосисту, на віки -

Українську рідну мову

В дар дали мені

Берегти, її плекати,

Буду всюди й повсякчас,

Бо ж єдина, так як мати,

Мова кожного із нас.

Але ми не можемо сьогодні не сказати про наші традиційні українські страви.
Діти, а які улюблені  страви українців?
Ми – українці – велика родина,

Мова і пісня у нас солов’їна.

Квітне в садочках червона калина,

Рідна земля для нас всіх – Україна!

Підсумок. Україна — це наша Батьківщина, а ми є її громадяни і обов’язок кожного з нас, піклуватися про неї, захищати її, берегти, дбати про її добробут та благополуччя.  Ми творці своєї Батьківщини. І куди б тебе не закинула доля, де б ти не був, завжди пам’ятай, що рідна українська земля, як мати, завжди кликатиме тебе додому.

Любіть прекрасну Україну,

Цінуйте мову солов’їну,

Шануйте маму завжди, тата!

Працюйте, щоб жилось багато.

Ще посадіть вербу, калину,

Оберігайте Україну!

Люблю тебе, Вітчизно, мила Україно,

Бо щастя жити ти мені дала!

Для мене ти одна  рідна і єдина,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла!

Дорогі учні, запрошую вас до участі в екологічному заході: «Живе обличчя моєї Землі» Давайте спробуємо зазирнути в її обличчя, побачити яка вона як співає…, радіє, почути, як плаче…, як стогне від болю, якого їй завдають люди.

Всім нам добре відомо, що найважливішою проблемою для людини є проблема виживання. Жодні блага цивілізації не замінять чистого повітря, вільних від шкідливих домішок продуктів харчування і води. Життя людини залежить від того, в якому стані ми збережимо багатства нашої планети. 

Тому запрошую Вас здійснити подорож країною «Екологія», можливо після цього Ви зміните своє ставлення до навколишнього середовища. 

Але для цього Вам потрібно виконати завдання. Перед вами квітка з білими  пелюстками, які Ви в кінці нашої подорожі повинні наповнити кольором і  написати, що треба зробити, щоб зберегти природу, а таким чином  ми побудуємо «квітку - життя». То ж будьте не просто слухачами, але й активними учасниками подорожі. 

 

  Живе в природі істина проста 

Я стверджую усе це не з нагоди: 

В правічній мові Матері-природи 

Родилось першим словом – доброта. 

В ній все твоє: земля і неба вись 

Сміх колоска й трави, і регіт грому. 

Збагни лише її в собі самому, 

Обожнювать красу землі навчись. 

Душа краси в природі не згора 

Єство її не знає половини 

Найкрасивіша ціль в житті людини 

Це визернити серце для добра 

Гарний, милий, рідний край 

Поле, річка, синій гай 

Любо стежкою іти, 

Тут живемо я і ти. 

Кожного ранку ми відкриваємо двері нашого дому в новий день. По один бік дверей залишається наш маленький домашній світ, родина, дитинство; а по другий – світ зовнішній. Цей світ величезний, ім’я якому – Земля.

 Здрастуй, моя рідна земле! Якою прекрасною і величною ти є... Земля… Рідна і близька, дорога і українська, батьківська, улюблена, велика, родюча, багата, тепла і щедра, холодна, пахуча і прекрасна, квітуча і неозора, наша, неосяжна і весняна, осіння, убога, добра і плодюча, свята, зелена, чудова, життєдайна, урожайна, запашна, миролюбна, приваблива, найкраща, сіра, сумна, годувальниця; земля предків. 

 «Дивлячись на Землю з космосу, ти розумієш, що всі ми, незалежно від того, на якому континенті живемо, і в якому місті, всі ми - брати і сестри, Земля - наш спільний дім, який ми повинні оберігати і про який повинні піклуватися». Її обличчя під впливом діяльності людини постійно змінюється. Ми - люди кінця XX століття - майже ненароком для себе раптом опинились у подвійній ролі свідків і винуватців катастрофічних змін на Землі. Глобальні проблеми сучасності, стосуються не лише однієї окремо взятої держави, а й усіх країн світу. Виникли ці проблеми не сьогодні й не вчора. Як свідчать стародавні літописи, ще близько 4 тисяч років тому Вавілонський цар Хаммураті, а пізніше - китайські й монгольські імператори та європейські монархи вже дбали про збереження природи й видавали накази про охорону лісів, трав`яного покриву степів, водних джерел.

 Cвяткування Дня Землі - 22 квітня. Це свято єднання народів планети у справі захисту навколишнього середовища і збереження тих щедрот і природних ресурсів, якими наділила нас природа. Вперше День Землі був відзначений у 1970 і з того часу проводиться щорічно 22 квітня. Велика екологічна катастрофа трапилась у 1969 р. біля американського міста Санта-Барбара. Мільйони тон нафти із свердловини вилилось у море. З тих пір американський сенатор Нельсон, намагаючись привернути увагу громадськості до необхідності введення законодавства щодо очищення забруднених річок та інших джерел питної води, проголосив перший офіційний день Землі. Україна цей день відзначає з 1991 року.  Це свято чистої Води, Землі і Повітря. Свято, яке має на меті об’єднати людей планети щодо захисту навколишнього природного середовища, привернути увагу людей до проблем екології нашої планети. Цей день – нагадування про екологічні катастрофи, день, коли кожна людина має можливість замислитися над тим, що вона може зробити для вирішення екологічних проблем. В цей день кожен мешканець планети може зробити свій маленький внесок у справу захисту навколишнього середовища: очистити від сміття прилеглі території, висадити хоча б одне дерево, відмовитися хоча б на день від використання автомобіля. 

Слово «довкілля» говорить саме за себе: довкілля – це те, що оточує нас, те, чим ми дихаємо і живимося. Без природи та її ресурсів людство не зможе прожити і дня.

Як на мою думку, природа дала все можливе, аби людям було добре жити. Але виникає питання: що ж дала людина взамін природі?...

Засмічені вулиці, ліси, міста, висушені річки, вирубані ліси. Винайдено багато нових приладів, які випромінюють негатив природі. Змінюючи її, ми руйнуємо природний стан довкілля і завдаємо шкоду самим собі.

Зробивши нове відкриття чи машину за для комфорту людства, ми забуваємо, що приносимо шкоду фауні та флорі нашої планети. Тварини просто зникають внаслідок діяльності чи бездіяльності людини, суспільства.

 Цей список можна продовжувати, але завжди буде присутнє слово «людина…людина…людина».

 Людину створила природа ідеальною, а чи зможемо і ми зробити її такою ж ідеальною, не приборкуючи її до себе і для себе?

Глобальне знищення природи – то лише побічний результат згубної діяльності суспільства. Екологічна драма розгортається на наших очах. Ми бачимо це, розуміємо, що це дуже серйозно, але чому ж тоді не припиняється цей страшний "марафон", що неминуче приведе людство до загибелі? Екологічна ситуація вже близька до критичної. Потрібні нові ідеї, зусилля і колосальні матеріальні витрати, щоб зупинити катастрофу. Тому ставлення людини до природи нині набуває такого самого морального значення, як і ставлення людини до людини.

Атмосферне повітря, яким ми дихаємо, настільки забруднене, що мимоволі пригадуються крилаті слова « Або люди зроблять так, що в повітрі стане менше диму, або дим зробить так, що на землі стане менше людей.» 

Людство стоїть на порозі екологічної кризи, про це свідчать такі факти, що 

- близько 500 млн. автомобілів щорічно викидають в атмосферу Землі 400 млн. т. оксидів карбону, понад 100 млн. т. вуглеводнів, сотні тисяч тонн свинцю; 

- промислові підприємства, теплові електростанції, засоби авто-й авіатранспорту щорічно спалюють понад 5 млрд. т. вугілля, нафти і більше трильйона кубів метрів газу. 

А причинами такого явища є: 

- глобальне потепління на планеті; 

- зменшення озонового шару в атмосфері; 

- кислотні дощі; 

- забруднення повітря промисловими, транспортними, побутовими викидами, космічний пил, пісок пустель, попіл та гази з вулканів, лісових і степових пожеж. А особливо Чорнобильська катастрофа. 

У чому ж небезпека парникового ефекту?

Останнім часом вчені-метеорологи б’ють тривогу: схоже на те, що атмосфера Землі розігрівається значно швидше, ніж будь-коли в минулому. Це зумовлено діяльністю людини, яка, по-перше, підігріває атмосферу шляхом спалювання великої кількості вугілля, нафти, газу, а також роботи атомних електростанцій. Спалювання органічного палива, а також знищення лісів, призводить до накопичення в атмосфері вуглекислого газу. За останні 120 років вміст цього газу збільшився на 17 %. У земній атмосфері вуглекислий газ діє, як скло в теплиці чи парнику. Це викликає розігрівання атмосфери, тобто парниковий ефект. Глобальне потепління викличе танення льодовиків Гренландії, Антарктиди, Арктики й гір, рівень світового океану підвищиться на 6-10м, при цьому буде затоплено 20% площі Землі. 

Останнім часом вчені занепокоєні зниженням вмісту озону в основному шарі атмосфери. Озонова діра спричинила посилення ультрафіолетового фону в країнах, розташованих в південній півкулі, ближче до Антарктиди, перш за все в Новій Зеландії. Це призводить до значного зростання захворювань таких, як рак шкіри й катаракта очей. Сприяє руйнуванню озонового шару військова діяльність, зокрема запуски балістичних ракет, промисловість (використання фреонів у рефрижераторах, домашніх холодильниках, парфумах, балончиках із фарбою). Сьогодні у світі виробляється приблизно 1 млн 300тис. тонн озоноруйнуючих речовин.

Оксиди сульфуру і нітрогену, що потрапили в атмосферу, окислюються і, сполучаючись з водою, утворюють туманоподібні краплини сульфатної та нітратної кислот, які згодом випадають у вигляді кислотних дощів.

Кислотні дощі знижують врожайність сільськогосподарських культур, вимивають з грунту кальцій, знищують ліси, отруюється вода озер і ставків, збільшується кількість захворювань людей.

А ми з вами продовжуємо нашу подорож. Давайте завітаємо до "Гідросфери". 

Гідросфера. Сукупність усіх водойм (океанів, морів, річок, озер тощо) це є гідросфера. А ось мої надра: нафта, ртуть, свинець, кадмій, побутові відходи, пестициди, мідь, цинк, харчові відходи, радіоактивні речовини. А ось залишилась одна краплинка. 

Вода – одне з перших див у природі. Якщо без їжі людина може жити більше місяця, то без води не обійдеться більше трьох днів. Відкриваючи в будинку водопровідний кран і набираючи воду в склянку ми не можемо сьогодні сказати, що п’ємо якісну живильну вологу. На планеті через відсутність чистої води помирають 25 тисяч осіб на рік. Близько мільярда людей страждають від нестачі прісної  води. У Греції вода дорожча за вино, а в Голландію та Норвегію ввозять чисту воду десятками тисяч тонн.

А здається води на Землі так багато – 1,5 млрд. м3. Так багато, що вистачило б усім. Але біда у тому, що в морях-океанах вода солона, а всьому живому на Землі потрібна прісна. 

Але люди не цінують це багатство, забруднюють його. Кожен рік у водойми світу потрапляє стільки шкідливих речовин, що ними можна було б заповнити 10000 товарних поїздів. 

Вода є складовою частиною всіх живих організмів. За її рахунок здійснюються основні процеси обміну речовин, тепла, ріст біомаси. Води світового океану є кліматоутворюючим фактором, головним природним ресурсом людства. 

Але не задумуючись над цим, спостерігається забруднення. А саме: 

1)фізичне; 

2) хімічне; 

3) термічне; 

4) радіоактивне; 

5) біологічне. 

Людство взаємодіє з природою, живучи в її лоні. Його розвиток, усі досягнення цивілізації та культури неминуче пов’язані зі станом середовища, що оточує людину. 

Зокрема можна зупинитися на грунтах. Останнім часом порушуються фізичні і хімічні властивості грунту, розширюються площі деградованих земель, а також ерозія грунтів, засолення, нераціональне зрошення, забруднення стічними водами хімічними сполуками і радіонуклідами. 

За останні 25 років вміст гумусу в грунті зменшився, а площа кислих грунтів збільшилась на 1,8 млн. га. Більше 6 млн. га врожайних земель, пасовиськ і гірських луків щорічно у світі перетворюються на пустелі. 

Я вважаю, що сьогодні ми з вами зібрались, щоб сказати «ні» таким вчинкам, щоб зрозуміти, до чого може призвести безвідповідальне жорстоке ставлення до природи. 

 А ми вже в гостях у "Демографії". 

Демографія. Сьогодні в Україні швидко розвивається демографічна криза. Смертність дітей у нашій країні – одна з найвищих у світі. Зросла захворюваність онкологічними, серцево-судинними та алергійними хворобами. Дані підтверджують: середня тривалість життя громадян України є на 6-10 років меншою, ніж у високорозвинених країнах світу. 

 Крім того, починаючи з 1991 року смертність населення перевищує народжуваність, і його природний приріст стає від’ємним, виявляючи стійку тенденцію до депопуляції. 

Забруднення повітря, води, землі внаслідок безумної господарської діяльності, в гонитві за виконанням планів, отримання премій, збагачення будь-якою ціною, несприятливо впливає на умови життя і здоров’я населення. І найбільш незахищеними виявляються діти. Як може розвиватися нормально підростаюче покоління, коли майже 70 % новонароджених з першого дня мають відхилення в здоров’ї. 

Медико-генетичними дослідженнями встановлено, що від тривалого забруднення природного середовища в апараті спадковості людини поступово накопичуються негативні генетичні зміни. Відомо, що коли ці зміни досягають 30 %, згідно з біологічними законами – нація починає зникати. 

Чорнобиль… Жодна держава світу не зазнала аналогічних екологічних лих. З екологічним забрудненням пов’язано зниження середньої тривалості життя. За цим показником Україна посідає 32-е місце у світі. 

Потенційно-загрозливим для генофонду країни є такі фактори: 

1. Хімічне та радіоактивне забруднення. 

2. Катастрофічне зниження життєвого рівня. 

3. Соціально-психологічний дискомфорт. 

4. Невпевненість у майбутньому. 

Унаслідок людської перемоги 

Над усім новим, що просить допомоги, 

Прости нам, земле, спалені ліси, 

Прости грунти збіднілі й неродючі. 

І атом той, що вирвався на волю, 

Перевернув людську селянську долю. 

Прости нам, земле, все ж таки прости, 

Можливо, розум людства не засне, 

Бо голова живому всьому – ти! 

І він проснеться і тебе спасе.

 

Ось така наша найцікавіша, найкраща планета Земля.

Пробач, нас, Земле, пробач, пробач.

Ми, люди, так тебе образили.

Луна крізь твій надривний плач, 

Бо болю ми твого не бачили.

Вважали ми, що так і треба!

Палили, нищили, сушили і рубали.

І ось за це нам тепер нагорода:

Квітучу нашу Землю не пізнати.

Вона у чаді та диму,

Зникають звірі, висихають ріки.

І б’ють в набат сьогодні ось чому

Майбутні покоління – 

Вони теж хочуть жити

І милуватися красотами Землі…

 Я б вигадала іншу Україну,

 Якби Її на світі не було...

 Її плекала б, мов малу дитину,

 Щоб українство мальвами цвіло.

 Я б на коліна стала перед Богом,

 Молилася б за Неї день і ніч.

 Я відшукала б зоряну дорогу.

 Для Неї запалила б сотні свіч.

 Я б вимріяла іншу Україну,

 Якби Її на світі не було.

 Молюсь за Неї, доки є ще днина,

 Щоб українство в безвість не пішло...

 Така планета наша, ніби казка!

 Чарівна, дивовижна і ясна.

 Бо ж гріє Землю сонечкова ласка,

 Водичкою вмивається вона,

 У гарних квітах дивно розквітає,

 В зелених травах, в чарівних лісах.

 Світанок ніжний пташка зустрічає

 І все дзвенить, купається в піснях.

 А над усім цим дивом синє небо,

 Хмарки біленькі хтось намалював.

 І нам здається всім, що так і треба,

 Та хто ж нам світ такий подарував?

 Таку красу, таке безмежне диво,

 Ці звуки, форми, барви-кольори,

 Хто це підніс в дарунок милостиво?

 Це просто диво, що не говори.

Така природа всіх нас зустрічає!

 І скільки ти б не жив на цій Землі.

 Вона дивує, радує, вражає,

 І в зрілості, і доки ще малі.

 І не дає ніколи збайдужіти,

 Підносить нам сюрпризи повсякчас.

 То ж бережіть цю Землю, любі діти,

 Вона родила і зростила нас.

 Вона нам мати, бо життя дарує,

 Годує всіх, для нас цвіте й росте.

 І щедрістю безмежною дивує,

 Та пам’ятайте завжди і про те,

 Що ми тут гості, а природа вічна,

 Вона й до нас уже іде.

Мирного неба над головою!

Нехай твій край буде світом багатий,

А війна пройде стороною.

Щастя, здоров’я, удачі, добра

І завжди тихого кордону.

Нехай тебе зігріває завжди

Думка про світло у вікнах рідного дому!