У віці 61 року Кукай відмовився від їжі та води і поринув у медитацію. 22 червня 835 року, перебуваючи у медитаційному стані, він помер. Відповідно до волі Кукая, його тіло було поміщено на східній вершині гори Коя. Сьогодні він похований у мавзолеї Внутрішнього павільйону Окуноін тієї ж гори. Кукай був визнаний бодхісаттвою.

За легендою, Кукай не помер, а увійшов до глибокого самадхі в очікуванні приходу будди-спасителя Майтреї.

Вперше вчення тяньтай (яп. тендай) було принесене до Японії китайським монахом Цзяньчженем (яп. Ґандзін) у середині 8 століття. Однак його не сприйняли, тому сам місіонер заснував нову буддистську школу ріссю.

Друга спроба поширити вчення школи тяньтай була здійснена японським монахом Сайтьо. Протягом року він навчався в Китаї у монастирях школи тяньтай. По поверненні до Японії 805 року Сайтьо заснував на горі Хіей, неподалік від нової столиці Хей'ан, храм Енрякудзі, який став центром японської школи Тендай. Згодом цей храм перетворився на інтелектуальний центр стародавньої та середньовічної Японії.

Завдяки діяльності наступників Сайтьо — Енніна (圓仁) і Ентіна (圓珍), які активно поширювали нове вчення серед придворної аристократії, тендай-сю стала найпливовішою буддистською громадою столиці. Обидва монахи пройшли стажування у Китаї, де вивчали тантричний буддизм. Саме статус особи, яка вчилася в Китаї, що був єдиним джерелом усіх цивілізаційних надбань тогочасної Східної Азії, перетворював їхню школу у «найпередовішу» в Японії.

У V—VI століттях монах Тань Луань став активним проповідником культу будди Амітабхи, проте незабаром після смерті про його діяльність забули. Через декілька століть твори Тань Луаня відкрили в Японії, і його проголосили першим патріархом Вчення Чистої Землі.

Сьогодні секта “Аум Сінрікьо” належить до переліку терористичних організацій. У всьому світі налічується не більше тисячі її членів.