Спосіб вираження. Звертання виражається іменником у кличному відмінку або в називному в значенні кличного. Інколи в ролі звертання виступають слова інших частин мови, вжиті у значенні іменника. НАПРИКЛАД: Будь щаслива та здорова, чорноброва! (М. Вороний).

     Місце в реченні. Звертання можуть займати будь-яке місце в реченні. Самі ж членами речення не виступають і не утворюють з іншими членами речення словосполучень.

     Інтонація. Звертання вимовляються з окличною інтонацією, високим тоном, особливо на початку речення. У вимові перед звертанням паузи зазвичай немає, є пауза, як правило, після нього. Якщо звертання стоїть у середині речення, воно читається швидким темпом.

     Розділові знаки.На письмі звертання виділяється комами. Проте, коли звертання стоїть на початку речення і вимовляється з окличною інтонацією, після нього ставиться знак оклику, а наступне слово в такому випадку пишеться з великої букви. Життя моє! Дозволь тебе любити. Зашити щастям зроблені дірки (А. Стеценко). Перед звертанням часто бувають вигуки, які від звертання відділяються комами. Не виділяються лише слова о, ой, якщо вони вжиті як підсилювальні частки. ПОРІВНЯЙТЕ:
1. Ой Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий, багато ти, батьку, у море носив козацької крові (Т. Шевченко).
2. Ох, пісне, чому, як той птах, не летиш? (М. Рильський).

     Структура (будова)звертань. Звертання, виражені одним словом, називаються непоширеними. Звертання, виражені групою слів, називаються поширеними. НАПРИКЛАД: 1. Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса (Л. Павлів).2. Запалай, мій вогнику крилатий, полум'ям привітним і незлим (А. Малишко).

  Стилістичні особливості.Звертання вживаються здебільшого в розмовному, художньому та публіцистичному стилях мови. У мові художньої літератури та приватному листуванні звертання емоційно забарвлені, тому вживаються з вигуками, частками, повторюються. Часто вживаються в питальних і спонукальних реченнях, у діалогах.