Теми творчо-аналітичних письмових завдань (на вибір):

1. «Сміливість чи необережність? Чому Кораліна зробила свій вибір?»

2. «Інший світ у казках і в реальності: чого нас навчають спокуси?»

3. «Чи завжди цікавість веде до відкриттів?»

4. «Межа між мрією і страхом у світі Кораліни»

5. «Що для мене означає бути хоробрим?»

Учні обирають одну тему та пишуть коротке есе або твір-роздум, 150–200 слів.

🔹 1. Лінгвістична компетентність

• Знайдіть у тексті слова або вирази, які створюють атмосферу загадковості та страху.

• Які прикметники допомагають передати настрій цієї сцени?

• Чому автор використовує багато коротких речень у цьому уривку?

🔹 2. Когнітивна (інтелектуальна) компетентність

• Чому Кораліна вирішила відчинити дверцята вдруге, хоча знала, що вони замуровані?

• Як цей епізод розкриває риси її характеру?

• Які почуття викликає цей фрагмент у читача і чому?

🔹 3. Соціокультурна компетентність

• Які людські цінності або моральні уроки можна винести з цієї сцени?

• Чи можна вважати Кораліну прикладом сміливої дитини? Чому?

• Як би ти вчинив/вчинила на місці героїні?

🔹 4. Комунікативна компетентність

• Переказати цей фрагмент у формі щоденникового запису Кораліни (від першої особи).

• Скласти короткий діалог між Кораліною та “іншою мамою”, коли вона вперше її бачить.

• Написати кілька речень, якби Кораліна розповідала цю історію своїй подрузі.

- Розвиток читання з розумінням та аналізу художнього тексту.

- Формування критичного мислення.

- Розвиток мовленнєвої, соціокультурної та комунікативної компетентностей.

- Виховання зацікавленості у літературі та вмінь самостійно інтерпретувати текст

Обраний фрагмент:

Одного разу Кораліна з нудьги вирішила дослідити свій новий дім. Вона обходила всі кімнати, рахувала двері й вікна. І тоді вона знайшла маленькі дверцята у вітальні — такі вузенькі, що навіть кіт не проліз би.

— А що там? — запитала вона в мами.
— Нічого, — відповіла мама. — Вони просто замуровані.

Вона взяла зі шухляди ключ і відчинила дверцята. За ними справді була лише цегляна стіна.

Але тієї ночі Кораліні наснилося, що з-за дверей долинає тихий шелест, наче там хтось рухається. Наступного дня вона знову підійшла до дверцят, вставила ключ і відчинила їх. Цегляна стіна зникла. Перед нею тягнувся довгий темний коридор, який губився у мороці.

Кораліна взяла свічку і ступила вперед. Її тінь тремтіла на стінах. Коридор, здавалось, жив своїм життям — то подовжувався, то стискався, а повітря в ньому ставало все холоднішим.

На іншому кінці вона побачила двері, схожі на ті, що були в її домі. Вона відчинила їх і... опинилася в іншому світі.

На кухні стояла її “інша мама”. Вона посміхалася тією самою усмішкою, але очі її були чорні, ґудзикові.

— Привіт, Кораліно, — промовила “інша мама” м’яким голосом. — Я так на тебе чекала.