Богдан Хмельницький- Гетьман Війська Запорозького, талановитий воєначальник і полководець, який отримав ряд великих перемог, що увійшли в історію. Підняв українські землі на визвольну війну проти Речі Посполитої у 1648-1657 роках. Заявив, що його мета - звільнення всього українського народу від польської неволі та об'єднання українських земель у незалежну державу.

Риси характеру відрізняють Хмельницького: безстрашність, непохитність і завзятість, уміння обирати сторону. Він завжди йшов до своєї мети і його біографія зазнала масу подій, що вплинули на його долю та діяльність. Богдан Хмельницький, як політик вважається видатною людиною: він зумів домогтися багато не тільки ділом, але й словом, а іноді і хитрістю, що говорить про його неабиякий розум.

• Ім’я полководця має свою таємничу історію. При народженні гетьман був названий Зіновієм. Богданом ж він став, коли придбав славу. Його віднесли до роду Богданів, який правив в Молдавії в 15 столітті. Не менш загадково і місце його народження. Чи то це Жовква, то чи Суботів або ж Чигирин. Невідомо.
• Богдан був дуже освічений. Він володів латинською, польською, турецькою та французькою мовою. Освіту він здобув у єзуїтів — чоловічого чернечого ордену Римо-католицької церкви, заснованого в 1534 році. При цьому Хмельницький залишився вірним православ’ю.
• Перебуваючи у турецькому полоні — знаходився біля командувача османського флоту, у якості перекладача.
• Отримав золоту шаблю за порятунок польського принца, майбутнього короля Владислава IV під час війни з Московією.
• Існує дві версії, що сталось з тілом Богдана Хмельницького після його смерті. За польською версією, руський воєвода Стефан Чарнецький 1664 року напав на Суботів, викопав домовину з тілом гетьмана, спалив і попіл вистрілив з гармати. Український варіант це припущення повністю відкидає, мовляв, тіло Богдана було перепоховано його старим другом Лавріном Капустою. Щоб не допустити нової наруги над його тілом, нове місце поховання знало дуже обмежене коло осіб, які в ході війн загинули. Вчені припускають, що ймовірним місцем перепоховання праху Хмельницького може бути «Семидубова гора» у с. Івківці, що неподалік Суботова. Доказів підтвердження обох версій поки що немає.
                     ^{•Ярема Вишневецький•}
Ярема Вишневецький- державний та військовий діяч Речі Посполитої з руського князівського роду Вишневецьких, магнат. Проводив активне освоєння земель Лівобережної України. Виховувався у православній родині, однак пізніше прийняв римо-католицизм. Противник повстання Хмельницького й представник «воєнної партії» в ході його придушення.
Був він нащадком козацького ватажка Дмитра Байди-Вишневецького, засновника Запорозької Січі. Незадовго перед повстанням Богдана Хмельницького в самого Яреми склалися добрі стосунки з українськими козаками. Принаймні вони разом ходили походами на татар у 40-х рр. ХVІІ ст. Й водночас це — «гроза козаків». Взагалі, вивчаючи діяльність Вишневецького, не можна стверджувати, що він був меншим патріотом Русі, ніж Хмельницький. Звичайно, згідно з пізнішою українською національною ідентичністю, Вишневецький — зрадник. Але йому і руській католицькій шляхті треба було робити вибір — чи підтримувати звичайний, старий уклад життя, чи піти разом із козаками — невідомо куди й навіщо…

• Коли Ярема прийняв спадок від батька, то на приналежній йому території Задніпров’я проживало близько 4500 осіб. А вже через 15 років там мешкало біля 230 тис. Князь буквально відродив з попелу зруйновані ще монголо-татарами поселення, перетворивши їх на квітучі міста, де інтенсивно розвивалася торгівля (Лубни, Хорол, Прилуки, Ромни, Пирятин та ін.), став одним з найбагатших і найвпливовіших магнатів Речі Посполитої.
• Особисте військо Яреми Вишневецького було в 4-5 разів більшим, ніж у самого короля Речі Посполитої.

Головний герой цієї думи — Іван Богун. Це справжній народний герой. Йому притаманні такі риси характеру, як хоробрість, гострота розуму, винахідливість, молодецьке завзяття, відважність. Має він і неабиякий військовий талант.Риси характеру відрізняють Хмельницького: безстрашність, непохитність і завзятість, уміння обирати сторону. Він завжди йшов до своєї мети і його біографія зазнала масу подій, що вплинули на його долю та діяльність.
За наказом гетьмана, з початком визвольної війни полковник Іван Богун очолював Вінницький полк, який стояв на захисті західних кордонів. Їм довелося одним із перших зіштовхнутись з ворогом та стримувати його. Незважаючи на чисельну перевагу поляків, полк Богуна відважно та навіть нахабно стримував натиск супротивника. В один із перших днів наступу полковник разом із своїм малочисельним загоном пішов в атаку на шляхту. Полякам це здалось безглуздою та легкою перемогою. Тому, коли козаки почали відступати до річки Буг, польські війська пішли на переріз, вийшовши на кригу. І на цьому їх вдача скінчилась, оскільки ще до початку битви козаки прорубали лід та замаскували пастку снігом. Значна частина польського війська каменем пішла під воду.
Не дивлячись на те, що Хмельницький вважається національним героєм України, він був звичайною людиною. Його портрет має як хороші сторони, так і негативні.

За свідченням істориків полководець мав звичайну зовнішність: середній зріст і міцну статуру. Більшою мірою він запам’ятався своїми вольовими рисами характеру та вмінням керувати. Однак за тривалим етапом активної діяльності наступав період затяжної депресії. Богдан Хмельницький прихильно ставився до освічених людей. Зазначалося, що після бесіди з ними він знов сповнювався натхненням і був готовий кинутися в бій.

Історичний портрет Богдана Хмельницького, як тирана і жорстокої людини сформували в більшості польські історики. Так, армії його вирізали польське і єврейське населення. Але це говорить більше про потурання, ніж про навмисні прояви безжалісного ставлення до людей іншої віри та національності. Не зафіксовано жодного наказу, коли славний син України віддав наказ про тотальне винищення населеного пункту. І тому не можна ставити його на одну чашу терезів з воєначальниками противника: Чарнецьким, Потоцьким, Вишневецьким, чиї руки по лікоть в крові, а їх накази досі викликають у гуманних європейців обурення.

Ярема походив з родини, де були сильні православні традиції. Його мати, Раїна Могиляка, виступала фундатором православних святинь, жертвувала кошти на видання релігійної літератури. Ярема виходив з того, що для отримання політичного впливу, необхідного для реалізації його планів щодо розбудови Руського князівства, слід було прийняти католицтво. Взагалі він був далекий від будь-якого релігійного фанатизму і жодне із відгалужень не розглядав як сакральну істину-в-собі. Особисте військо Яреми Вишневецького було в 4-5 разів більшим, ніж у самого короля Речі Посполитої. Вишневецький дбав про економіку краю. Адже нація – це перш-за все економічні зв”язки. Князь впроваджував пільги для новоприбулих поселян, активно заохочував ремесла. Як це не видається парадоксальним, але своєю адміністративно-господарською діяльністю князь створив базу для формування новочасної української нації.

 

Богдан Хмельницький – особистість, яка зіграла ключову роль в історії України. Критикований сьогодні окремими недалекоглядними істориками через свою зовнішню політику, він залишається найбільш значущим героєм національно-визвольного руху всіх часів, чиє ім’я не роз’єднує українське суспільство. Постать гетьмана Богдана Зиновія Хмельницького можна назвати неоднозначною і, в якомусь сенсі, одіозною. На початку своєї «кар'єри», будучи ще козацьким Писарем, він просто намагався вирішити свої фінансові проблеми і, зрозумівши, що досягає успіху, в жадобі до влади примудрився зіштовхнути лобами представників однієї нації. Завидний від природи оратор, Хмельницький заручився підтримкою польського короля і підбурював запорізьких козаків проти українських магнатів, ставши сліпим знаряддям помсти польської знаті, породивши люту ненависть до місцевої магнатерії, зокрема, до найбільш впливового з них - до князя Яреми Вишневецького. Саме це протистояння і проливає світло на істинний образ і мотиви героя Хмельницького, багаторазово увічненого в пам'ятках і монументах, а також служить наочним доказом хоробрості й військової доблесті його опонента. Багато в чому на поведінку Хмельницького - а він обрав своєю першою мішенню саме князя Ярему Вишневецького - проливає світло той факт, що український князь був дуже багатий. вигнавши Вишневецького з володінь, Хмельницький разом отримував землі князя, що тягнулися від сучасної Черкащини до Сумщини, включаючи частину Полтавської та Чернігівської областей, і підтримку подальших дій від польського короля зі слабкою місцевою знаттю, який мріяв про абсолютну владу. Довівши свою боєздатність і затвердивши свій авторитет, він би створив єдиним махом свою особисту козацьку державу. 

Б. Хмельницький створив одну з найсильніших армій у тодішній Європі. Чисельність регулярного боєздатного війська Б. Хмельницького була в межах 40 – 60 тисяч осіб.

Влітку 1655 року шведські війська зайняли Познань і Варшаву, а на початку жовтня — Краків. Частина польської і литовської шляхти в результаті угод під Уйсьцем і Кедайняї, вважали його польським королем. Сила армії Карла X стривожило деяких сусідів, це привело до створення сильної антишведської коаліції (Данія-Норвегія, Московське царство, Польська опозиція, Імператор, Нідерланди, Бранденбург), яка виграла війну.

У 1656 році, після підписання Віленського миру з Річчю Посполитою, московський цар оголосив війну Карлу Х Густаву, що призвела до тривалого протиборства Шведської імперії та Московського царства. Війна закінчилась Кардиським мирним договором 1661 року. московському царству не вдалося повернути землі в Прибалтиці, втрачені за Столбовським мирним договором 1618 року. Території, завойовані в роки війни, були повернуті Швеції. Війна послабила позиції Москви у протистоянні з Річчю Посполитою.
Відносини з Україною

30 жовтня 1654 року прийняв перше українське посольство на чолі з Д. Греком, який за дорученням Богдана Хмельницького представив план створення антипольської коаліції (Україна, Шведська імперія, Семигород, Бранденбург, Молдовське князівство і Волощина). У 1656-1657 роках вів активні переговори з Богданом Хмельницьким про утворення українсько-шведського воєнного союзу, проте передчасна смерть гетьмана не дозволила реалізувати ці плани.

Підтримував союзницькі відносини з гетьманом Іваном Виговським. За Карла Х Густава в жовтні 1657 року було укладено у Корсуні українсько-шведський договір 1657 року.
Підібємо підсумки
Хоч Дьордь || Ракоці мав прізвисько князь-войовник але це не допомогло йому відзначитися в історії як великому полководцю, хоча із його династії він був найвойовничішим. Карл Х Ракоці увійшов в історію як великий полководець, мав багато переможних походів. Політика Дьордя || Ракоці будувалася на бажанні здобути польську корону і звичайно, на прагненні послабити турецькі пута. Він уважно слідкував за подіями що відбувалися в світі. З цього можна зробити такий висновок, що Дьордь || був більше дипломатом ніж вправним воїном. Цього ж не скажеш про Карла Х. До початку свого правління був командиром німецької армії. Нажаль багато інформації про них не збереглося, але можна зробити висновки: Дьордь || Ракоці та Карл Х Густав були посвоєму гарними правителями своїх держав. У кожного із них були свої підходи до правління державами. Одне ми знаємо напевне: Вони підтримували та визнавали сувернітетну Україну за правління Богдана Хмельницького та декілька років по його смерті.

Життя Івана Богуна було наповнене битвами, як і будь-якого реєстрового козака. Першою непідтвердженою згадкою про нього є козацько-селянське повстання 1637-38р.р. проти польської шляхти. Але історики досі не припинили сварки на цю тему. Тому офіційно Іван Богун з’являється в історії як оборонитель та очільник полку, що стояв на варті Боревської переправи на Азові. Саме там з 1641 року Богун разом із п’ятитисячною армією протягом року стримував наступи турецької навали.

Ще до початку визвольної війни Іван Богун став одним із однодумців та соратників Богдана Хмельницького. Сучасники описують його як високоосвічену людину, розумну та хитру, яка має неабияку хоробрість та талант полководця. Це був справжній патріот, який душею і тілом переживав за долю України та боровся за неї. Тому він без вагань відмовився від титулів та багатств, що пропонували йому поляки, та підтримав визвольну війну 1648 – 1657 р.р., яку під проводом Б.Хмельницького розпочав український народ проти Польщі.

Богдан Хмельницький
Талановитий полководець,отримав ряд великих перемог. Хороший дипломат,провідник Національно-визвольних змагань,творець Української козацькї держави та її піший гетьман.
При народжені його було названо Зіновієм,а Богданом він став коли придбав славу.
Богдан мав хорошу освіту. Володів :латинською,польського,турецькою,французькою мовами . Здобув освіту у єзуїтів.Хмельницький був православним.
Був перекладачем знаходячись біля командувача османського флоту.
За порятунок польського принца отримав золоту шаблю.

 Богдан  Хмельницький     

 

 Іван Богун

Богдан Хмельницький: Гетьман , хоробрий воїн ,  талановитий воєначальник і полководець,завжди готовий прийти на допомогу ,тому хто потрапив у біду , отримав багато перемог, які увійшли в історію. З дитинства мріяв йти до поставленої мети , визначився в своїй позиції та прагнув звільнитися від поневолення зі сторони Польщі. Як полководець Богдан Хмельницький був блискучим стратегом і тактиком . Він створив понад 300-тисячне військо , яке було першорядною збройною силою в тогочасній Європі та основою , на якій будувалась нова українська держава. Саме про нього займають осообливе місце думи. Щоб вистояти в боротьбі з Річчю Посполитою і Османською імперією, підписав з Москвою Переяславські відносини у 1654 році . Які і гарантували Україні , в першу чергу , та військову допомогу зі сторони Росії. Підняв землі на війну проти Речі Посполитої 1648-1657 роках. Його метою було : звільнити український народ від польської неволі та об'єднати  українські землі у незалежну державу Він не тільки визволив з оточення військовий загін Богуна, а й знищив польське військо. , об"єднання української землі в незалежну державу. Укладаючи договір ,  він не передбачив стратегічної поразки від так би мовити ОБІЙМІВ Москви , яка й почала вважати українські землі СВОЇМИ, пустивши туди своє військо і свої порядки , призначаючи своїх гетьманів. В результаті його смерті почалася 30ти річна РУЇНА ,  після чого 10 гетьманів намагалися позбутися влади Москви.

ІВАН БОГУН  :відважний козак та легендарна особистість, яка прикрашає своєю могутньою постаттю сторінки історії України. Через століття він всиляє в нас беззаперечну любов до Батьківщини та надихає на подвиги.

Сучасники описують його як високоосвічену людину, розумну та хитру, яка має неабияку хоробрість та талант полководця. Це був справжній патріот,  козацький полководець, полковник — кальницький (вінницький) і паволоцький ,  талановитий військовий і державний діяч, часу Хмельниччини, один з провідників визвольної війни українського народу проти Речі Посполитої. На портретах полковник Іван Богун постає перед нами широкоплечим, міцним, сильним та сміливим лідером. Він упевненим кроком пройшов свій шлях від простого козака до легендарного воєначальника, наказного гетьмана та видатного державного діяча.

 Після смерті Богдана Хмельницького підтримав курс І. Виговського та Ю. Хмельницького на незалежність від Московського царства. Ще до початку визвольної війни Іван Богун став одним із однодумців та соратників Богдана Хмельницького

 

Життя Івана Богуна було наповнене битвами, як і будь-якого реєстрового козака. Першою непідтвердженою згадкою про нього є козацько-селянське повстання 1637-38р.р. прот

 Не підтримав прагнення зазначених гетьманів зблизитися з Річчю Посполитою та Османською імперією.Учасник визвольних повстань . Брав участь у Азовському сидінні, керував тоді одним із козацьких загонів, прикривши Борівський перевіз через річку Сіверський Донець. Згідно «Реєстру Війська Запорізького » значився між козаків .. У боях під Вінницею він вперше проявив свої здібності воєводи, заманивши в ході бою польську кінноту на Південний Буг, важлива подія полковника стала Берестецька битва, де він проявив себе як розсудливий полководець в найтрагічніший момент бою.Палко кохав свою Україну й боляче реагував на кроки українських гетьманів. В політичному мав місце постійного опозиціонера. Який рішуче став проти укладення Б. Хмельницьким Білоцерківського договору , засуджуючи при цьому політику Польщі і зменшення козацького реєстру.