1. Соціальний стан і зовнішність

   • Колишній панський кріпак, у минулому — добрий стельмах (майстер на сільські вози, хури).

   • Працьовитий, вмілий, знає ціну своїй праці.

   • Проте з роками стає забобонним, хворобливим, залежним від горілки.

2. Риси характеру

   • Працьовитість і майстровитість: у молоді роки мав славу роботящого та талановитого майстра.

   • Забобонність: надто вірив у «чортів», уявляв, що ті з’являються йому вночі. Це робить його вразливим і смішним в очах оточення.

   • Слабовільність: часто не може дати собі ради з дружиною Марусею та синами, поступається у сварках.

   • М’якість у вдачі: на відміну від сварливої та владної дружини, Омелько не любить гучних конфліктів, але втягнутий у сімейні чвари.

   • Схильність до пияцтва: алкоголь стає для нього віддушиною, проте водночас і ще більше підриває його становище в сім’ї.

3. Сімейні стосунки

   • З одного боку — добрий батько, прагне миру в хаті, з іншого — не має сили втримати лад у родині.

   • Постійно потрапляє під тиск дружини й сварок між синами та невістками.

   • Його слово в родині не є вирішальним, він швидше жертва, ніж господар.

4. Символічне значення образу

   • Уособлює слабкість і розгубленість селянства після скасування кріпацтва: людина, яка звикла до залежності від пана, не може повністю взяти відповідальність за власне життя.

   • Його доля — це трагедія «маленької людини», зламаної умовами суспільного й родинного побуту.

5. Коротка оцінка
   Омелько Кайдаш — це працьовитий, але слабкий і залежний від обставин чоловік, який втратив колишню силу й авторитет. Його образ викликає і жаль, і співчуття, і певною мірою осуд.

Дівчина була із заможної родини, але добра і не вихвалялася на селі. Узявши шлюб, поринула у тяжкі будні. Зла свекруха звалила на неї всю хатню роботу. Щоденна гризня зробила Мотрю злою, сварливою жінкою. А лютість її не мала меж.

«Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакочуваними по лікоть, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум’яне лице ще виразніше малювалося з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, обмитий дощем, очима. В лиці, в очах було розлите щось гостре, гаряче, було видно розум із завзяттям і трохи з злістю»