·        Зосередженість на контексті, на тому як та за яких умов надана інформація.
·        Характерна неконкретність, розпливчастість.
·        Перевага невербальних засобів комунікації.

·        Заняття кількома справами одночасно.

·        Робота сприймається спокійно попри часті зміни в розкладі.

·        Частина справ може бути не закінчена вчасно.

·        Часто спостерігається запізнення

·        Не прийнято починати зустріч чи діловий сніданок з обговорення справи. 

На думку Мід, нуклеарна сім’я (батьки – діти) більш адаптована до умов кофігуративної культури, коли характер освіти визначають не батьки, а вчителі та однолітки. Маргарет Мід вважає, що це – американська модель (освіта виховує представників нової культури і людей нового століття) і ця модель є абсолютною і пояснює розрив між поколіннями. Однак саме освіта в Європі свідчить про те, що ця модель не абсолютна, що освіта – є форма не розриву, а збереження та об’єднання двох типів культур і проявляється вона в новій

організації освіти, а саме у формуванні педагогіки співробітництва між поколіннями.

·        Задоволення або незадоволення в ході переговорів виражаються миттєво та бурхливо.

·        Не прийняті паузи.

·        Допустимо переривати спікера емоційними реплікам

·        Емоційність свідчить про те, що людина “вболіває за справу”.

Суспільством керують конкуренція, досягнення та успіх.
Колумбійці є конкурентоспроможними та орієнтованими на статус, але все ж колективістські, а не індивідуалістичні. Це означає, що конкуренція спрямована на членів інших груп (або соціальних класів), а не на тих, кого сприймають як членів вашої власної групи.
Люди прагнуть до членства в групах, які надають їм статус і винагороду, пов'язані з результатами роботи, але вони часто жертвують дозвіллям проти роботи, якщо це підтримується членством у групі та владними структурами.