Народився 12 жовтня 1977 року в м. Первомайськ Луганської області, де розпочав займатися спортивною гімнастикою у спеціалізованій дитячо-юнацькій спортивній школі  олімпійського резерву облради фізкультурно-спортивного товариства "Динамо".  Перший тренер - Леонід Гуров.

У 1993 році продовжив удосконалення своєї спортивної майстерності у Херсонському вищому училищі фізичної культури. Освіта вища, у 2001 році закінчив магістратуру Херсонського державного університету.

Володарка Кубка Європи (1995); має 45 золотих, 21 срібних та 14 бронзових медалей. Абсолютна чемпіонка світу зі спортивної гімнастики (1995), чемпіонка Європи (1996), Олімпійська чемпіонка Ігор в Атланті (1996).Народилася 15 серпня 1978 року в Донецьку. Спортивною гімнастикою почала займатися завдяки своїй бабусі з п'яти років.^[5]

У 1993 році виграла звання чемпіонки України і вперше взяла участь у чемпіонаті світу.

На чемпіонаті світу 1994 року зайняла шосте місце у багатоборстві і завоювала срібну медаль у вправах на колоді.

На чемпіонаті світу 1995 року стала абсолютною чемпіонкою, завоювала золоту медаль в опорному стрибку і срібні на брусах і на колоді.

На початку 1996 року Лілія отримала на тренуванні важку травму — зламала два ребра після падіння з колоди.^[5] Однак вже в травні виступила на чемпіонаті Європи, завоювавши золоті медалі в багатоборстві, на брусах і вільних вправах, а також бронзові медалі в опорному стрибку і командному заліку.

На Олімпійських іграх 1996 року вона стала чемпіонкою в абсолютній першості і вільних вправах, а також завоювала срібну медаль на колоді. Лілія Подкопаєва стала єдиною гімнасткою — абсолютною олімпійською чемпіонкою, яка не завоювала медаль в команді, оскільки збірна України зайняла п'яте місце.

Після Олімпіади Лілія планувала продовжувати виступи і у 1997 році на першому командному чемпіонаті Європи з гімнастики у складі збірної України завоювала бронзову медаль. Але травми змусили її завершити кар'єру.

Олег Верняєв народився 29 вересня 1993 року в місті Донецьк 🏙️. З дитинства він був дуже активним і любив рухатися 🏃‍♂️. Коли йому було 7 років, батьки відвели його в секцію спортивної гімнастики 🤸‍♂️.

Спочатку йому було нелегко 😅, але він не здавався 💪. Щодня тренувався, вчився нових трюків і вдосконалювався. Його улюблений снаряд — це бруси! 🧱 На них він виступає просто неймовірно! 🌟

Олег став чемпіоном Європи 🏆, світу 🌍 і навіть виграв золоту медаль на Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро 2016 року 🥇. Він також отримав срібло на вправах на коні 🐎.

Верняєв завжди виступає з українським прапором 💛💙 і доводить, що наполегливість і любов до своєї справи приносять успіх! 🙌

Я дуже ним захоплююся, бо він приклад для молоді 💫. Його історія вчить, що мрії збуваються, якщо багато працювати! 🌈

Дебютувала в дорослій збірній України.

За рішенням тренерського штабу «через потрапляння в більшу кількість фіналів в окремих видах на міжнародних турнірах» була включена до складу збірної на чемпіонат Європи, де в фінали в окремих видах кваліфікуватись не вдалось, однак, змогла разом з Владою Нікольченко здобути дві ліцензії на чемпіонат Європи 2020 в Києві.

Олександра Тимошенко тренувалася в спортивному товаристві «Спартак» у Києві. Її тренерами були Альбіна та Ірина Дерюгіни. Золоту олімпійську медаль та звання олімпійського чемпіона вона здобула на Олімпіаді в Барселоні в абсолютній першості, виступаючи у складі Об'єднаної команди. На сеульській Олімпіаді вона виборола бронзову медаль.

Коли Олександрі було сім років, її батька, інженера-будівельника, запросили на роботу в Київ. Тоді Олександра почала тренуватися в школі Дерюгіних. У віці 14 років вона стала молодіжною чемпіонкою СРСР, і незабаром після того зібрала три медалі на чемпіонаті Європи — золоту за вправи зі скакалкою, срібло за вправи з обручем, бронзу за вправи зі стрічкою. На союзних змаганнях вона була другою після білоруски Марини Лобач, тож здобула право поїхати за чемпіонат Європи 1988 року.

На чемпіонаті, який проходив у Гельсінкі, вона розділила перше місце з болгарками Елізабет Колевою і Адріаною Дунавською. Крім того вона отримала три золоті медалі — за вправи з обручем, булавами та скакалкою. Через кілька місяців вона здобула бронзу на сеульській Олімпіаді, потім уперше стала чемпіонкою СРСР в абсолютному заліку.

Закінчила кар'єру Олександра Тимошенко після перемоги на Олімпіаді в Барселоні у віці 20 років.

Вона могла виконувати вправи під класичну музику, наприклад «Лебедине озеро», і глядачі вставали аплодувати стоячи.

Ще цікаво, що після спорту вона стала телеведучою і викладає художню гімнастику дітям, допомагаючи виховувати нове покоління спортсменок.

Володимир отримав вищу освіту в Київському університеті фізичного виховання та здобув ступінь MBA в Берліні. Він володіє українською, німецькою та англійською мовами. Поза рингом Кличко активно займається благодійністю через свій фонд Klitschko Foundation, підтримуючи дітей і спорт. З 2014 року він також був мером Києва.

Володимир Кличко відомий не лише як сильний боксер, а й як освічена, активна та соціально відповідальна людина, що робить його видатною фігурою як у спорті, так і поза ним.

у 2024 році про неї зняли документальний фільм «Viktoriia: Ukraine's Gymnastics Hope», а її батько захищає Україну на фронті, тож вона тренується та виступає попри війну. 

І дійсно, з дитячих років Ірина займалася художньою гімнастикою під керівництвом своєї мами. У 10-річному віці Ірину прийняли у Вищу балетну школу, яку вона успішно закінчила. В 14 років талановита спортсменка потрапила до збірної СРСР. Тоді зробити це було дуже нелегко, оскільки гімнастика була візитною карткою СРСР, а конкуренція серед гімнасток була шалено високою.

Радянський спорт ще не бачив такоїобдарованої і талановитої дівчини. За 11 років своїх виступів за збірну (з 1972 по 1982 рік) Дерюгіна зуміла стати однією з найбільш титулованих гімнасток не тільки Радянського Союзу, а й усього світу. Гімнастка п’ять разів ставала абсолютною чемпіонкою Союзу, стільки ж раз завойовувала це звання на Кубку СРСР. На міжнародних змаганнях найвищого рангу Дерюгіна двічі (в 1977 і 1979 роках) ставала абсолютною переможницею чемпіонатів світу, чого не вдавалося жодній з радянських гімнасток ні до, ні після неї.

У 1982 р Ірина Дерюгіна закінчила виступи на міжнародній арені. В гімнастиці 24 роки вважається досить поважним віком. Але її спортивна кар’єра продовжилася в іншій іпостасі. Разом з мамою Альбіною Миколаївною вони створили тренерський дует, який очолив збірну Української РСР. Талановита спортсменка і видатний тренер (Альбіна Дерюгіна згодом навіть отримала звання Героя України) виховали когорту видатних гімнасток, серед яких є дві олімпійські чемпіонки і одинадцять чемпіонок світу. За роки наставницької роботи Ірини Іванівни Дерюгіної її вихованки завоювали 120 золотих медалей.

Крім тренерської діяльності, Ірина Дерюгіна в різний час виконувала й інші обов’язки. Так, наприклад, вона вже досить давно має патент судді, що дозволяє їй брати участь у журі міжнародних змагань найвищого рангу. Крім того, вже в незалежній Україні вона стала віце-президентом національної федерації свого улюбленого виду спорту, була організатором престижних змагань «Кубок Дерюгіної». При цьому Ірина Іванівна, якій так добре вдається наставницька діяльність, має звання академіка Української національної академії спорту.

За свідченнями людей, які добре знають Дерюгіну, вона завжди вирізнялася неймовірною працездатністю та вмінням терпіти. Вона і сама про себе говорить чи то жартома, чи ні, що є однією з найбільш травмованих спортсменок в історії художньої гімнастики. Великий спорт навчив її терпіти біль і йти до своєї мети, не звертаючи уваги ні на які труднощі.

Цікаві факти

• Династія гімнасток: Олена є представницею гімнастичної династії. Її мати, Ніна Вітриченко, була її першою тренеркою і сама займалася художньою гімнастикою.

• Спірна оцінка на Олімпіаді 1996: На Олімпійських іграх в Атланті її виступ викликав суперечки. Незважаючи на те, що вона чисто виконала всі вправи, судді поставили їй низькі оцінки, і вона посіла лише третє місце.

• Кар'єра після спорту: Після завершення спортивної кар'єри Олена перейшла на тренерську роботу. Вона успішно тренувала гімнасток в Іспанії та США, де заснувала власну академію художньої гімнастики.

• Ранній старт: Олена почала займатися художньою гімнастикою у віці чотирьох років.

• Проблеми з оцінюванням: Суперечливе суддівство також вплинуло на її виступ на Олімпіаді 2000 року, де вона посіла четверте місце. Це стало однією з причин, чому вона вирішила завершити кар'єру, пославшись на політику суддівства.

Спортивні досягнення

Мати спочатку віддала Ганну в хореографічний клас, але вже у п'ять років Ганна була впевнена, що стане гімнасткою. Спочатку займалася гімнастикою під керівництвом матері. Згодом займалася під керівництвом Ірини Дерюгіної (Школа художньої гімнастики Альбіни та Ірини Дерюгіних).

українська гімнастка, дворазова бронзова призерка Олімпійських ігор (2004, 2008), чотириразова чемпіонка світу та триразова чемпіонка Європи, яку називають "Королевою елегантності". Після завершення спортивної кар'єри вона стала тренером, брала участь у телепроєктах, зокрема «Танцюю для тебе», працювала телеведучою під час Євро-2012 та є шеф-редактором журналу "Pink". Зараз вона є тренером та засновницею власної школи художньої гімнастики в Маямі. 

Спортивні досягнення

• Олімпійські ігри: дві бронзові медалі (2004 та 2008).

• Чемпіонати світу: чотириразова чемпіонка світу (в тому числі абсолютна чемпіонка світу 2007 року) та багаторазова призерка.

• Чемпіонати Європи: триразова чемпіонка Європи.

• Кубок світу: володарка Кубка світу 2002 року. 

Після завершення спортивної кар'єри

• Тренерська діяльність: працювала тренером у Школі Дерюгіних, а згодом відкрила власну школу гімнастики в Маямі, США.

• Телебачення та медіа:

  • Переможниця шоу «Танцюю для тебе» 2009 року.

  • Спеціальний кореспондент на телеканалі «Футбол» під час Євро-2012.

  • Працювала шеф-редактором журналу "Pink".

• Інша діяльність:

  • Популяризатор спорту та здорового способу життя.

  • Брала участь у благодійних проєктах. 

Починаючи з 2002 року 18-річна Ганна — лідер збірної України. Протягом десятирічної спортивної кар'єри Ганна Безсонова впевнено трималась серед лідерів світової художньої гімнастики.

У 2003 році Безсонова стала дворазовою чемпіонкою світу — з обручем (вона виконувала вправу під музику з балету «Лебедине озеро», ця вправа стала однією з її найкращих) та з булавами. На цих змаганнях Ганна була близька до титулу абсолютної чемпіонки світу, проте помилка у вправі з м'ячем поставила її на друге місце.

Окрім того, у 2003 році Безсонова стала триразовою чемпіонкою Європи — у вправах з обручем, булавами та стрічкою.

У 2004 році Безсонова стала бронзовим призером Олімпійських ігор в Афінах.

У 2005 році Безсонова виграла одразу 6 срібних нагород на чемпіонаті світу в Баку (багатоборство, скакалка, м'яч, булави, стрічка, командна першість).

21 вересня 2007 року Ганна Безсонова стала абсолютною чемпіонкою світу. Найвдалішим став її виступ у вправі з обручем під музику з фільму Аврора, після якого глядачі аплодували стоячи та скандували її прізвище.

У 2008 році Ганна Безсонова стала бронзовим призером Олімпіади в Пекіні. 2009 рік став останнім у кар'єрі 25-річної Ганни. Безсонова виступила на чемпіонаті світу в Міе, де виборола три бронзові (обруч, м'яч, багатоборство) та одну срібну (стрічка) медалі.

Лариса Семенівна Латиніна народилася 27 грудня 1934, у Херсоні — українська радянська спортивна гімнастка, дев'ятиразова олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики. З 1964 по 2012 роки була володаркою найбільшого числа олімпійських нагород за всю історію. Має 18 олімпійських медалей, з них 9 золотих, що робить її однією з найтитулованіших спортсменок в історії Олімпійських ігор.

• Виборола два "золота" на Олімпійських іграх 1996 року в Атланті (абсолютне багатоборство та вільні вправи).

• Виконала елемент "подвійне сальто вперед зігнувшись з поворотом на 180 градусів", який і досі мало хто повторює. 

Віктор Чукарін

• Один з найуспішніших українських гімнастів, семиразовий олімпійський чемпіон, здобув перемоги у 1952 та 1956 роках. 

Олександра Тимошенко

• Стала олімпійською чемпіонкою в Барселоні-1992 у багатоборстві.

• Її тренером була Олена Широбокова, яка сама є видатним спортсменом і тренером. 

Ніна Бочарова

• Перша олімпійська чемпіонка України зі спортивної гімнастики.

• Виграла золото на Олімпійських іграх 1952 року в Гельсінкі (15-х Олімпійські ігри). 

Ганна Безсонова

• Дворазова бронзова призерка Олімпійських ігор 2004 та 2008 років у багатоборстві. 

Тетяна Гуцу

• Виграла золоту медаль в абсолютній першості на Олімпійських іграх 1992 року в Барселоні, будучи частиною збірної СРСР, яка мала значну кількість українських спортсменок. 

Катерина Серебрянська

• Олімпійська чемпіонка 1996 року в Атланті. 

На Олімпіаді в Барселоні Шаріпов здобув золоту медаль у командній першості, виступаючи за Об'єднану команду. На Олімпіаді в Атланті, виступаючи вже за Україну він виграв золото у вправах на паралельних брусах. Крім того, в складі збірної України, Шаріпов отримав також бронзу в командній першості.

Був чемпіоном світу і двічі чемпіоном Європи. Проживає в США.Відзнака Президента України — хрест «За мужність» (7 серпня 1996) — за видатні спортивні перемоги на XXVI літніх Олімпійських іграх в Атланті, особистий внесок у піднесення авторитету і престижу України в світі[2]

Народилася 22 березня 2001 року в Києві.

датна українська гімнастка з жіночої спортивної гімнастики (WAG).

Бронзова призерка в багатоборстві та на балансовій балці на Європейських іграх 2019.

Була учасницею команди, яка здобула для України першу в історії титул чемпіонки Європи в командному заліку

Основні відомості:

• Повітряна гімнастика: Вона здобула популярність завдяки виступам у жанрі повітряної гімнастики, зокрема з використанням повітряних пасів (стрічок).

• "Україна має талант": У 2016 році вона брала участь у шоу "Україна має талант-8. Діти", де дійшла до фіналу, демонструючи номери повітряної гімнастики.

• Освіта та кар'єра в цирку: Марія почала займатися гімнастикою та акробатикою у віці чотирьох років. Вона навчалася в Київській муніципальній академії циркового та естрадного мистецтва та в Цирковій академії України. Вона виступала на міжнародних циркових фестивалях, зокрема на 20-му Міжнародному цирковому фестивалі.

• Бодібілдинг: Окрім циркової кар'єри, Марія Шевченко також є успішною спортсменкою у бодібілдингу. Вона має звання Майстра спорту України з бодібілдингу, є чемпіонкою Європи IFBB та українською абсолютною чемпіонкою. Вона також працює персональним тренером та позуючим тренером.

• Громадська діяльність: Вона була призначена секретарем Київського представництва громадської організації "Федерація бодібілдингу України" (ФББУ). 

Отже, вона є багатогранною спортсменкою з досягненнями як у гімнастиці (переважно повітряній/цирковій), так і в бодібілдингу.

Громадянство

• Україна

Представляє країну (регіон)

• Україна

Рід діяльності

• художня гімнастка

Батько

• Безсонов Володимир Васильович

Мати

• Viktoria Bessonova

Отримані відзнаки

• Орден княгині Ольги I ступеня

• Орден княгині Ольги II ступеня

• орден княгині Ольги III ступеня

• орден «За заслуги» III ступеня

• Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Підготува Цвітков Савелій

Ключові Факти

Народження: 26 травня 2008 року, Київ.

Громадянство: Україна.

Вид спорту: Художня гімнастика.

Клуб/Школа: Вихованка Школи Дерюгіних.

Тренери: Ірина Блохіна, Ірина Дерюгіна (також першим тренером була Еліна Хозлу).

Основні Спортивні Досягнення

Таїсія Онофрійчук є однією з провідних українських гімнасток, яка досягла значних успіхів на міжнародній арені:

Абсолютна чемпіонка Європи 2025 року в індивідуальному багатоборстві (перше "золото" України в цій дисципліні за 28 років).

Срібна призерка юніорського чемпіонату світу 2023 року у вправі з булавами (перша нагорода України на цьому турнірі в історії).

Бронзова призерка чемпіонату світу 2025 року у вправі зі стрічкою.

Дворазова чемпіонка України у багатоборстві (2024, 2025).

Учасниця Літніх Олімпійських ігор 2024 року в Парижі, де посіла 9-те місце в індивідуальному багатоборстві та отримала звання "гімнастка світового класу" від Міжнародної федерації гімнастики.

Багаторазова призерка етапів Кубка світу та Кубка світового виклику.

• Народився 29 вересня 1993 року в Донецьку.

• Український гімнаст, спеціалізується у спортивній гімнастиці.

• На Олімпійських іграх 2016 року в Ріо-де-Жанейро став
  Олімпійським чемпіоном у вправах на брусах
  Срібним призером у багатоборстві.

• Багаторазовий чемпіон Європи та світу.

• Відомий своєю точністю, витримкою та силою — один із найуспішніших гімнастів в історії України.

• Після травми та перерви повернувся до змагань, показавши сильний характер і любов до спорту.

У 1993 році виграла звання чемпіонки України і вперше взяла участь у чемпіонаті світу.

На чемпіонаті світу 1994 року зайняла шосте місце у багатоборстві і завоювала срібну медаль у вправах на колоді.

На чемпіонаті світу 1995 року стала абсолютною чемпіонкою, завоювала золоту медаль в опорному стрибку і срібні на брусах і на колоді.

На початку 1996 року Лілія отримала на тренуванні важку травму — зламала два ребра після падіння з колоди.^[5] Однак вже в травні виступила на чемпіонаті Європи, завоювавши золоті медалі в багатоборстві, на брусах і вільних вправах, а також бронзові медалі в опорному стрибку і командному заліку.

На Олімпійських іграх 1996 року вона стала чемпіонкою в абсолютній першості і вільних вправах, а також завоювала срібну медаль на колоді. Лілія Подкопаєва стала єдиною гімнасткою — абсолютною олімпійською чемпіонкою, яка не завоювала медаль в команді, оскільки збірна України зайняла п'яте місце.

Після Олімпіади Лілія планувала продовжувати виступи і у 1997 році на першому командному чемпіонаті Європи з гімнастики у складі збірної України завоювала бронзову медаль. Але травми змусили її завершити кар'єру.

Олег Верняєв:

Біографія та кар’єра

• Ім’я: Олег Юрійович Верняєв (Вікіпедія)

• Дата народження: 29 вересня 1993 р. (Вікіпедія)

• Місце народження: Донецьк, Україна (Вікіпедія)

• Зріст: близько 160 см (Вікіпедія)

• Тренер: Геннадій Сартинський (Вікіпедія)

Досягнення

Олімпійські Ігри 2016 (Ріо):

Золото на паралельних брусах. (Вікіпедія)

Срібло в багатоборстві (all-around). (Вікіпедія)

Чемпіонати світу: у 2014 році — чемпіон світу на паралельних брусах. (Вікіпедія)

Чемпіонати Європи:

2015 — чемпіон Європи в багатоборстві. (Вікіпедія)

2014, 2015 — медалі на паралельних брусах. (Вікіпедія)

2017 — чемпіон Європи в багатоборстві. (Вікіпедія)

Кубок світу: він вигравав етапи Кубка світу багатоборства. (NV)

Особливі факти

Верняєв служить у Збройних силах України. (УНІАН)

У 2020 році був дискваліфікований через допінг (заборонена речовина — мельдоній).

Після завершення спортивної кар’єри планує розвивати гімнастику в Україні — хотів би відкривати гімнастичні клуби.

• Унікальний елемент: Виконала елемент, над яким працювала 7 років, який увійшов в історію гімнастики з її іменем.

• Олімпійська чемпіонка: На Іграх 1996 року в Атланті виграла золоті медалі в абсолютному заліку та вільних вправах, а також срібну медаль на колоді.

• Незвичайний факт: Вона стала єдиною абсолютною чемпіонкою в індивідуальному заліку, яка не виграла медаль у командному змаганні, оскільки команда України посіла п'яте місце.

• Завершення кар'єри: На початку 1996 року отримала важку травму (перелом двох ребер), але встигла відновитися до Олімпіади. Після Ігор травми змусили її завершити кар'єру, хоча вона ще рік виступала. 

Лілія Подкопаєва — одна з найяскравіших українських спортсменок, яка прославила країну на весь світ. Вона стала абсолютною олімпійською чемпіонкою 1996 року в Атланті — це найпрестижніший титул у спортивній гімнастиці, який отримують лише найкращі з найкращих.

Короткі факти:

• Дата народження: 15 серпня 1978 року, Донецьк.

• Спеціалізація: спортивна гімнастика.

• Олімпійські нагороди:

  • 🥇 золото — абсолютне багатоборство (1996)

  • 🥇 золото — опорний стрибок (1996)

  • 🥈 срібло — командні змагання (1996)

Він народився 19 вересня 1977 року в Харкові. Гімнастикою почав займатися ще у 6 років. Його тренування проходили в харківському спортивному клубі «Динамо», де він швидко показав великий талант і силу волі.

Основні досягнення

• У 2004 році на Олімпійських іграх в Афінах Валерій Гончаров став олімпійським чемпіоном у вправі на паралельних брусах.

• У 2000 році на Олімпіаді в Сіднеї він отримав срібну медаль разом із командою України.

• Спортсмен також здобував медалі на чемпіонатах світу та Європи, що підтвердило його високий рівень майстерності.

Цікаві факти

• Гончаров відомий своїм спокоєм, точністю та дуже чистою технікою виконання елементів.

• Закінчив два виші: інститут фізичної культури та юридичну академію.

• Одружений із гімнасткою Іриною Яроцькою.

• Після завершення спортивної кар’єри він допомагає розвивати гімнастику в Україні та працює з юними спортсменами.

У 1995 році Подкопаєва стала чемпіонкою світу в абсолютному багатоборстві. Найбільший тріумф відбувся на Олімпійських іграх 1996 року в Атланті, де вона здобула золото в абсолютному багатоборстві, золото у вільних вправах та срібло на колоді. Вона — єдина українська гімнастка, яка стала олімпійською чемпіонкою в абсолютному багатоборстві. У міжнародній гімнастичній класифікації існують елементи, названі на її честь — «Подкопаєва», які офіційно внесені до Кодексу правил. Через травми вона завершила спортивну кар’єру у 1997 році, але залишилася в історії як одна з найтехнічніших та найграційніших гімнасток світу.

Після завершення виступів Лілія активно займалася благодійністю, була Послом доброї волі ООН з питань ВІЛ/СНІД, Послом спорту Ради Європи, організувала міжнародний турнір «Golden Lily», займалася суддівством, тренерством і популяризацією гімнастики. Переїхала до США, де проводить майстер-класи та бере участь у соціальних і спортивних проєктах.

У особистому житті має трьох дітей: прийомного сина Вадима, доньку Кароліну та ще одну молодшу доньку. За свої заслуги нагороджена орденами «За заслуги» та орденом княгині Ольги, а також була введена до Залу слави світової гімнастики. Лілія Подкопаєва залишається символом української гімнастики, жіночої сили, витонченості та гідного представництва України на міжнародній арені.

Мхітарян Софія

Світову славу їй принесли успіхи на міжнародних змаганнях. У 2016 році на Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро Ганна виборола срібну медаль в особистому багатоборстві. Вона також є чемпіонкою світу зі стрічкою та багаторазовою призеркою чемпіонатів Європи. Різатдінова відома своєю неймовірною гнучкістю, точністю рухів і дуже емоційними виступами, які завжди зачаровують глядачів.

Після завершення спортивної кар’єри Ганна продовжує популяризувати гімнастику в Україні: проводить майстер-класи, працює тренеркою та надихає молодих спортсменок. Вона є прикладом сили волі, працьовитості та любові до спорту.

Світову славу їй принесли успіхи на міжнародних змаганнях. У 2016 році на Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро Ганна виборола срібну медаль в особистому багатоборстві. Вона також є чемпіонкою світу зі стрічкою та багаторазовою призеркою чемпіонатів Європи. Різатдінова відома своєю неймовірною гнучкістю, точністю рухів і дуже емоційними виступами, які завжди зачаровують глядачів.

Після завершення спортивної кар’єри Ганна продовжує популяризувати гімнастику в Україні: проводить майстер-класи, працює тренеркою та надихає молодих спортсменок. Вона є прикладом сили волі, працьовитості та любові до спорту.

лях анастасія 7-А

Єдиний український гімнаст, який виборов тричі поспіль нагороди Фіналу Кубка світу — золоту у вправах на поперечині (2004) та бронзові у вправах на брусах (2006, 2008).

Золоту медаль Олімпіади 2004 року в Афінах присвятив своєму партнеру по збірній Олександру Берешу, якій планував поїхати на олімпіаду, але незадовго до неї, 29 лютого 2004 року загинув у ДТП.

Чемпіонати світу: 1 золото (2014, бруси).

Чемпіонати Європи: 7 золотих медалей, 3 з яких здобув у 2017 році.

Інші змагання: 3 перемоги на Європейських іграх.

Олег Верняєв — один із найвидатніших українських гімнастів сучасності. Він народився 29 вересня 1993 року в Донецьку й з дитинства виявляв надзвичайну наполегливість та талант. Завдяки щоденним тренуванням і сильному характеру він дуже швидко став одним з лідерів української збірної.

Справжня слава прийшла до нього на Олімпійських іграх 2016 року в Ріо-де-Жанейро. Там Олег здобув золоту медаль у вправах на паралельних брусах, показавши феноменальну техніку й отримавши один з найвищих балів турніру. Крім того, він виборов срібло в абсолютній першості — найпрестижнішій дисципліні гімнастики, де спортсмен повинен бути сильним на всіх снарядах. Цей результат зробив його одним із найуспішніших українських олімпійців XXI століття.

Верняєв — багаторазовий чемпіон Європи. На його рахунку понад десять золотих медалей континентальних першостей. Він також здобував нагороди на чемпіонатах світу, утверджуючи репутацію одного з найсильніших гімнастів планети.

У міжнародному Кодексі елементів FIG є елемент, який назвали на його честь — «Верняєв». Це підтверджує його унікальний стиль і високий рівень майстерності, адже лише найкращі спортсмени світу мають право назвати елемент своїм ім’ям.

Олег відомий своєю сміливістю, ризикованими комбінаціями та здатністю виступати без помилок у найважчі моменти. Його називають спортсменом із «залізними нервами». Сам він неодноразово казав, що завжди виходить боротися до кінця.

Верняєв став символом української гімнастики — спортсменом, який прославив Україну на світовій арені та надихнув тисячі дітей займатися спортом. Його перемоги — це поєднання таланту, сили волі та відданості своїй справі

Біографія

Дитинство Лариси Семенівни припало на роки війни. Батько — Семен Андрійович Дирій (1906—1943) — покинув сім'ю, коли їй не було року. Потім — загинув на фронті.^[3] Мати — Пелагея Онисимівна Барабанюк (1902—1975) — працювала прибиральницею, нічним сторожем. Сама виховувала доньку у повоєнному Херсоні. Заробляла трохи більше ніж 200 рублів, з яких 50 віддавала на заняття дочки балетними танцями.

Спочатку займалася балетом, але перейшла в спортивну гімнастику, коли балетмейстер виїхав з Херсона. Першим тренером став вчитель фізичної культури школи № 14 Михайло Сотниченко. Закінчивши в 1953 році школу, вона поступила до Київського політехнічного інституту та продовжила тренуватися в спортивному товаристві «Буревісник» у тренера Олександра Мишакова^[4]. Разом з мамою переїхали до Києва.^[3]

Після другого курсу перевелася з політехнічного інституту до Київського державного інституту фізичної культури, де поєднувала навчання з виступами на спортивних змаганнях різного рівня.^[5] Навесні 1959 року, будучи молодою мамою (у грудні 1958 року у Латиніної народилася дочка Тетяна), з відзнакою закінчила інститут.

На дебютному для себе чемпіонаті світу в Римі в 1954 році вона виграла золоту медаль командних змагань в складі збірної СРСР. На Олімпіаді 1956 року в Мельбурні Латиніна виграла абсолютну першість, золоті медалі в команді, золото у вільних вправах і опорному стрибку, срібло на брусах, бронзу в командних вправах з предметом (тепер такої дисципліни немає). Радянські газети в липні 1958 повідомляли, що на чемпіонаті світу з гімнастики київська спортсменка Лариса Латиніна вийшла на перше місце і завоювала золоту медаль і звання абсолютної чемпіонки світу.

На Олімпіаді 1960 року в Римі Латиніна виграла абсолютну першість, золото в командній першості, вільних вправах, срібло на колоді і брусах, бронзу в опорному стрибку.

У 1996 році Віталій разом із братом Володимиром уклав контракт із гамбурзькою промоутерською компанією Universum Box-Promotion і почали тренуватися під керівництвом німецького фахівця Фріца Здунека.

Свій перший професійний боксерський бій провів 16 листопада 1996 року в Гамбурзі проти американця Тоні Бредгема (Tony Bradham). У першому ж раунді американець опинився в нокдауні, а в другому був нокаутований.

У 1998 році Віталій став інтерконтинентальним чемпіоном за версією WBO і потрапив до Книги рекордів Гіннеса як перший чемпіон, який виграв 26 двобоїв із найменшими витратами часу.

Олександра Тимошенко — відома українська спортсменка, олімпійська чемпіонка з художньої гімнастики. Вона вважається однією з найтитулованіших гімнасток України. 

Основні досягнення

• Олімпійські ігри:

  • Золота медаль (Барселона, 1992)

  • Бронзова медаль (Сеул, 1988)

• Чемпіонати світу: Дворазова чемпіонка світу (1989, 1991)

• Чемпіонати Європи: Триразова чемпіонка Європи (1988, 1990, 1992)

  На Олімпійських іграх у Барселоні 1992 року, де Тимошенко здобула золоту медаль, вона виступала у складі Об'єднаної команди, що представляла країни колишнього СРСР. На честь її перемоги на п’єдесталі підняли український прапор і прозвучав український гімн. Вона стала однією з перших олімпійських чемпіонок, на честь яких відбулася ця церемонія

Основні досягнення

Л. Подкопаєва досягла найбільшого успіху на Олімпійських іграх 1996 року в Атланті, де завоювала дві золоті та одну срібну медалі: 

• Золото в абсолютній першості та у вільних вправах.

• Срібло на колоді. 

Також вона є абсолютною чемпіонкою світу 1995 року. 

Поза спортом

Після завершення спортивної кар'єри Лілія Подкопаєва активно займається громадською та соціальною діяльністю: 

• Була національним послом у Раді Європи з питань спорту (2004) та послом ООН із питань боротьби зі СНІДом (2005).

• Заснувала дитячий спортивний фестиваль «Золота Лілія».

• Була почесним президентом Федерації гімнастики України (2017).

• Зараз вона є членкинею Виконавчого комітету Національного олімпійського комітету (НОК) України. 

Особисте життя та поточне місце проживання

Лілія Подкопаєва проживає в США і виховує трьох дітей: прийомного сина Вадима та двох біологічних доньок — Кароліну й Евеліну. Вона одружена з американським бізнесменом Ігорем Дубінським. 

«Форма напередодні чемпіонату світу в мене гарна – як фізична так і моральна. Багато в чому допомогла Універсіада, де я зміг обкатати комбінації і виправити враження від невдалого чемпіонату Європи.

Відколи повернувся з Китаю ще й встиг підняти якість роботи. В якості запасного у Бельгії моє основне завдання полягатиме в тому, щоб у разі відмови від виступу когось із команди через травму, вийти на подіум і зробити замість нього прилади так, щоб команда могла незважаючи ні на що боротися за ліцензію на Олімпіаду у Парижі».

Народилася 1985 року в місті Дніпропетровськ. 2007 року закінчила Національний університет фізичного виховання і спорту України та магістратуру за спеціалізацією режисер-постановник спортивно-масових видовищ та свят.

Спортивні здобутки

На Олімпіаді 2000 р. в Сіднеї здобув срібну медаль у складі збірної України.

На Олімпіаді 2004 р. в Афінах здобув золоту медаль у вправах на паралельних брусах.

2003 — здобув медалі Всесвітньої Універсіади: срібну (у командній першості) та бронзову (у вправах на поперечині).

2004 — на Чемпіонаті Європи отримав срібну нагороду у вправах на брусах.

2005 — на Чемпіонаті Європи став бронзовим призером у вправах на поперечині.

2005 — на Чемпіонаті світу отримав бронзову медаль у вправах на перекладині.

Єдиний український гімнаст, який виборов тричі поспіль нагороди Фіналу Кубка світу — золоту у вправах на поперечині (2004) та бронзові у вправах на брусах (2006, 2008).

Особливу славу Олегу принесла Олімпіада 2016 року в Ріо-де-Жанейро, де він став олімпійським чемпіоном у вправах на паралельних брусах. Ця перемога стала історичною для України, адже гімнастика — один із найскладніших видів спорту, і здобути першість у такій конкуренції під силу лише справжнім майстрам. Крім того, на тих же Іграх він виборов срібну медаль у багатоборстві, поступившись лише легендарному японцю Кохею Учімурі.

Протягом своєї кар’єри Верняєв здобув десятки медалей чемпіонатів світу та Європи. Він багато разів ставав чемпіоном континенту, підтверджуючи статус одного з найсильніших гімнастів планети. Його виступи вирізняються не лише складністю елементів, а й елегантністю, стабільністю та артистизмом — якостями, які роблять гімнастику справжнім мистецтвом.

Олег — приклад спортсмена, який не здається навіть після труднощів. Він пережив серйозні травми, тривалі відновлення, пропуски сезонів, але завжди повертався на килим, доводячи всім, що сила духу — така ж важлива, як і сила м’язів. Його історія надихає молодих спортсменів в Україні та за її межами.

Сьогодні Верняєв залишається символом української гімнастики: талановитим, працелюбним і надзвичайно наполегливим. Його успіхи вже увійшли до історії спорту, а ім’я назавжди залишиться серед видатних гімнастів світу.