Сюжет: Том Круз грає таємного агента, котрий випадково зав'язує знайомство зі звичайною дівчиною — героїнею Камерон Діас, і в результаті втягує її в завдання захистити надпотужну батарейку, котра є ключем до створення невичерпного джерела енергії від злочинців, що намагаються скористатися нею у своїх цілях. У фільмі говориться, що ця батарейка може живити навіть невелике місто або підводний човен — непоганий привід, щоб заволодіти нею?! Разом із батареєю таємний агент оберігає від злочинців молодого вченого, що, недавно закінчивши школу, створив її (вчений не здатен захиститися від цих злочинців самостійно). Між агентом і дівчиною зароджуються романтичні почуття, але вони не ставлять це на «передній план».                   

• Пародії-вид комедії, що базується на пародіюванні чого-небудь.
• Романтичні комедії-жанр комедії, найчастіше про кохання.
• Буфонада- блазенство, стиль комедії, побудований на прагненні виконавця максимально підкреслити зовнішні характерні ознаки персонажа, схильність до різких перебільшень.
• Трагікомедії-вид комедії,що ,окрім комедійних ознак, має ознаки трагедії.
• Комедія жахів-вид комедії,що має ознаки фільму жахів.
• Кримінальна комедія-різновид комедії,що має ознаки кримінального фільму.
• Пригодницька комедія-комедія,що має властивості пригодницького фільму.
• Молодіжна комедія-вид комедії,в якому показується молодь та іх проблеми.

Мій улюбленний серіал з жанру драми - Аліса в Прикордонні, який я дуже вам всім рекомендую. Він дуже цікавий та захоплюючий. Краще ніж Гра в кальмара.

Аліса в Прикордонні — японський серіал у жанрі наукової фантастики, драми та трилера, заснований на однойменній манзі Харо Асо. Кенто Ямадзакі та Тао Цутія виконують ролі головних героїв, які опинилися в спорожнілому Токіо, де вони змушені брати участь у небезпечних іграх, тип і складність яких визначаються гральними картами. Виживши у першій грі, учасники одержують «візи», які продовжуються тим довше, чим більше вони змагаються; після закінчення терміну дії візи гравців страчують за допомогою червоних лазерних променів.

В цьому серіалі 2 сезона по 8 серій, але найближчим часом вийде ще й 3 сезон, який я дуже очікую.

Суттєвою особливістю детективу є те, що справжні обставини події не повідомляються читачеві, принаймні, в повному обсязі, до закінчення розслідування. Замість цього, читач проводиться автором через процес розслідування, отримуючи можливість на кожному його етапі будувати власні версії й оцінювати вже відомі факти. Якщо у творі одразу описують всі деталі події, або ця подія не містить нічого загадкового, то його вже варто віднести не до чистого детективу, а до споріднених жанрів.

Мій улюблений серіал у жанрі детективу, це Миша. Для мене це найкраща дорама, і краще за неї в цьому жанрі я ще не знайшла. Обов'язково рекомендую подивитись вам її. Скажу відразу, перші серії можуть бути трохи нецікавими, але далі набагато краще.

«Миша» — південнокорейський телесеріал у жанрі трилера, детективу та драми. Сюжет: серійний вбивця на прізвисько «Мисливець за головами» тримав у страху всю країну. Паніка та невдоволення силами поліції досягли такого рівня, що уряд серйозно обговорював законопроект про генетичний тест, що дозволяє з точністю до 99% визначити ген психопатії в ембріона. Минуло 10 років, але такі жахливі події не можуть зникнути без сліду і вже тісно переплели долі досвідченого детектива Ко Му Чхі, талановитої жінки-продюсера Чхве Хон Джу, пересічного поліцейського Чон Ба Рима та проблемної старшокласниці Про Бон Йі.

Окрім цього чудового серіалу, можу ще порадити вам "Сліпий", "Поганий і божевільний", "Загублений смартфон".

Предтечею слешерів вважається «Психо» Альфреда Гічкока. Значна частина перших стрічок жанру містили собою малобюджетні фільми зі знищення тінейджерів з певним виховним підтекстом. Жанр досяг свого піку в 1978-1984 роках - це був «золотий вік» подібних фільмів. Відомими прикладами слешерів є «Техаська різанина бензопилою» (1974), «Хелловін» (1978), «П'ятниця 13» (1980), «Кошмар на вулиці В'язів» (1984), «Дитячі ігри» (1988), «Крик» ( 1996). Одним з моїх улюблених фільмів цього жанру є «Крик».

«Крик» (англ.  Scream) - американський слешер 1996 режисера Уеса Крейвена за сценарієм Кевіна Вільямсона. Фільм розповідає про Сідні Прескотт, ученицю середньої школи у вигаданому каліфорнійському містечку Вудсборо, яка стає метою вбивці в масці, відомого як Примарне обличчя. Фільм поєднує в собі чорну комедію та слешер із детективними елементами, сатирично висміюючи кліше цього жанру. На момент виходу «Крик» вважався зразком постмодернізму та унікальним явищем поп-культури, оскільки персонажі картини були знавцями «жахів» і відкрито обговорювали різні кліше жанру, часто повторюючи помилки героїв, яких вони обговорюють. «Крик» натхненний реальною історією Гейнсвіллського потрошителя і фільмами жахів, якими захоплювався Вільямсон - наприклад, «Хеллоуїном» Джона Карпентера. Сценарій, що спочатку називався «Страшне кіно», був куплений компанією «Dimension Films» і перейменований братами Вайнштейн незадовго до закінчення зйомок. Фільм зіткнувся із цензурою в Американській асоціації кінокомпаній та запереченнями з боку жителів міста, де відбувалися натурні зйомки. Картина вийшла на екрани 20 грудня, отримала позитивні відгуки і мала фінансовий успіх, заробивши 173 мільйони доларів по всьому світу, ставши найкасовішим фільмом у жанрі слешер до виходу фільму «Хелловін» (2018). Фільм отримав кілька нагород та номінацій на премії. Саундтрек Марко Белтрамі був високо оцінений критиками і названий одним із «найцікавіших музичних супроводів для фільмів жахів, написаних за останні роки». З того часу він набув «культового статусу».

Це історичний художній фільм, який реконструює події, що реально відбувалася. Жанр сильно асоціюється з 20-им століттям. У центрі художньої композиції воєнного фільму зазвичай знаходиться сцена головного бою, зйомки якого поєднують широкі панорамні плани з великими планами героїв фільму. Воєнні фільми — одні з найвитратніших жанрів в кінематографі, оскільки часто вимагають залучення або виготовлення військової техніки, руйнування декорацій, великих костюмованих масовок, складних комп'ютерних ефектів тощо.

Воєнним фільмом, може бути фільм будь-якого жанру, що використовує для фабули воєнні події, в кінокласифікації іноді позначається подвійними визначеннями: воєнно-історичний, воєнно-біографічний, воєнно-пригодницький, воєнно-детективний, воєнно-ліричний, воєнно-комедійний тощо.

Один з моїх найулюбленіших представників цього жанру — «Піаніст». Фільм знятий за автобіографією Владислава Шпільмана, одного з найкращих піаністів Польщі 30-х років минулого століття. Владислав займається мистецтвом доти, доки територію Польщі не займають нацисти. Життя всіх євреїв змінюється: їх поміщають у Варшавське гетто, забороняють працювати, принижують, змушують носити відмінні пов'язки, а за деякий час відправляють до концтабору. В останній момент від посадки на «потяг смерті», що веде до спалення всіх, хто в ньому знаходиться, Шпільмана рятує знайомий, який служив у єврейській поліції.

Шпільман повертається до спорожнілого гетто і кілька годин ховається зі знайомим під сценою ресторану, де ще нещодавно працював.

Йому дозволяють переночувати та винаймають квартиру в німецькому районі, прямо навпроти Варшавського гетто. У ній Шпільман спостерігає за перебігом повстання у гетто. Якось до нього приходить людина, яка повідомляє про те, що його друзів, які винайняли квартиру, заарештували, і радить Шпільману тікати з неї. Шпільман, незважаючи на це, залишається, але більше до нього ніхто не приходить і не дає їжі. У пошуках залишків їжі він обшаривает шафи і випадково кидає велику кількість посуду, розбивши її з гучним звуком, після чого в двері стукає сусідка, яка вважала раніше, що квартира весь цей час була порожня. Владислав збирає речі і ввечері тихо виходить із квартири, але сусідка чекає на нього біля входу. Йому насилу вдається втекти від кричущої «Жид! Жид! Не дайте йому піти! жінки.

Він вирушає на адресу, дану йому друзями, де живе давня шанувальниця його таланту. Вона та її чоловік винаймають чергову квартиру прямо навпроти німецького госпіталю та комендатури зі словами, що це «лігво лева, але безпечніше місця немає». Завдяки тому, що Шпільман - національна знаменитість, знаходяться ті, хто готовий йому допомагати, але популярність все ж таки не захищає його від зради: технік з польського радіо, що приносить йому їжу, з'являється все рідше і рідше, а потім і зовсім збігає з грошима, зібраними на порятунок Владислава його друзями та шанувальниками. Владислав хворіє на жовтуху і лежить один у порожній квартирі, без допомоги та ліків. Жінка, що врятувала, з чоловіком виявляють його в напівмертвому стані і спішно викликають лікаря. Самі вони змушені виїхати з міста, після чого Владислав залишається зовсім один у Варшаві, що знищується німцями. За кілька днів група партизанів атакує комендатуру фаустпатронами та гранатами; починається Варшавське повстання. Німці залучають танки та армію для придушення повстання. До будинку, де ховається Владислав, потрапляють два танкові снаряди; один із них вибухає прямо у квартирі. Йому важко врятуватися і сховатися спочатку в покинутому шпиталі, а потім і в зруйнованому місті, де не залишилося ні єдиної живої душі, ні їжі, ні води. Дія відбувається у зимовий час.=

Допомога з відтворення.

Шпільман поселяється в будівлі, що найбільш збереглася, і там знаходить банку консервованих огірків, але не може її відкрити від слабкості. У пошуках інструменту він увечері спускається на перший поверх і стикається із німецьким офіцером (Томас Кречманн). Німець налаштований цілком миролюбно і, дізнавшись, що Шпільман – піаніст, просить зіграти йому. Шпільман виконує шопенівську «Баладу №1 сіль мінор».

Німець розуміє, що Шпільман - єврей, що ховається в будинку на горищі. Ідучи, він запитує: "Haben Sie etwas zu essen?" ("У вас є їжа?"), у відповідь на що Шпільман показує банку з огірками. Вранці німці влаштовують у цьому будинку штаб, Владек змушений сховатися на горищі. Пізніше німець таємно приносить хліб, варення та консервний ніж.

За деякий час німецький штаб евакуюється. Німець приходить попрощатися до Шпільмана, передає черговий пакет з їжею, вже повертається до дверей, але, дивлячись на Шпільмана, закутаного в брудні ганчірки, віддає йому свою зимову шинель і наостанок дізнається його прізвище (Spielmann по-німецьки) означає «музикант». Незабаром Варшаву звільняють радянські війська. Шпільмана в офіцерській шинелі спочатку вважають німцем, але зрештою йому вдається переконати людей, що він поляк.

Наприкінці фільму нам показують німецьких військовополонених, зокрема й офіцера, який допомагав Шпільману. Повз пункт тимчасового розміщення проходять колишні ув'язнені концтабори. Один із них підходить до паркану і починає обурюватися, що в нього відібрали найдорожче — його скрипку. Офіцер запитує у музиканта, чи він знає Шпільмана, і, отримавши ствердну відповідь, повідомляє про те, що він допоміг Шпільману вижити. Але радянський солдат відганяє музиканта, перш ніж він встигає розчути прізвище німця. Пізніше приятель Шпільмана розповідає про зустріч, і той приїжджає на місце табору, але застає порожнє місце, але оскільки прізвища рятівника він не знає, нічим не може йому допомогти.

Наприкінці повідомляється, що німця звали Вільм Хозенфельд і він помер 1952 року в радянському таборі для військовополонених. Залишок життя Шпільман прожив у Варшаві та помер у віці 88 років.

Мій улюблений серіал у жанрі драма - це "13 Причин Чому". Сюжет: Після несподіваного самогубства Ханни Бейкер пройшов тиждень. Трагічна звістка приголомшила всіх, хто знав цю привітну та симпатичну дівчинку. Її близькі досі не можуть зрозуміти, що підштовхнуло Ханну до подібного вчинку. Серед тих, кого подія потрясла до глибини душі, виявився Клей Дженсен — милий і дивакуватий хлопець, який працював разом із Ханною у кінотеатрі. Якось, повернувшись додому, Клей знаходить на порозі коробку, вміст якої змінює його життя. У ній він виявляє аудіокасети, і, програвши одну з них, Клей зі здивуванням впізнав голос Ханни. Ще за життя дівчина зробила тринадцять записів, що пояснюють причини її суїциду, і Клей не єдиний, кому призначені ці касети. Вони покладуть початок заплутаній історії, повній брудних секретів і брехні...

Герої можуть бути вигаданими істотами.

Мій улюблений фільм цього жанру-це корейська дорама "Одного разу розрушення увійшло у двері мого дома."

Це дуже цікавий серіал у якому розповідається про бога розрушення та звичайну дівчину яка хворіє раком і в неї залишилося мало часу на життя. Вона загадує бажання, щоб весь світ зруйнувався, і на це до неї у дім приходить головний герой, який хоче виконати її бажання. Вона відмовляється, потім з часом вони закохуються один в одного, і бог навіть віддає своє життя коханій, а сам згорає перетворюючись у пепел. Вона живе без нього деякий час дуже переживаючи і горюючи, але потім герой відроджується ставши звичайною смертною людиною.

Основа фільма жахів - страх.

Часто головні анті-герої вигадані, але не завжди.

Мій улюблений фільм цього жанру - «Воно». Фільм заснований на першій частині однойменного роману американського письменника Стівена Кінга, що розповідає про сімох підлітків, яких тероризує Воно, істота, яка може приймати різні образи і черпає свою силу зі страхів, ненависті та розчарування. Цей фільм знімався у Онтаріо у Канаді.

У фільмі "Воно" група дітей з міста Деррі, штат Мен, зіштовхується з відьмаком в обличчі клоуна Пеннівайза, який полює на дітей міста, особливо використовуючи їхні страхи. Діти формують "Клуб клятви", об'єднуючись, щоб зупинити Пеннівайза. Вони відкривають, що клоун відповідає за серію зникнень дітей, які відбулися в місті. Під час своїх пригод діти також стикаються з особистими демонами та страхами, які вони повинні подолати. Зійшовшись разом, вони вирішують боротися зі злом і вижити у найстрашнішій боротьбі свого життя. Фільм насичений напруженою атмосферою, моторошними моментами та емоційними зворушеннями. У кінці, діти перемагають Пеннівайза, але реалізували, що він може повернутися, що вимагає подальших приготувань для боротьби зі злом у майбутньому.

Одним із моїх улюблених фільмів цього жанру є «Сам удома 2: Загублений у Нью-Йорку», знятий режисером Крісом Коламбусом. Прем’єра стрічки відбулася у 1992 році. У головних ролях знялися Маколей Калкін, Джо Пеші, Деніел Стерн, Кетрін О’Хара, Джон Герд і Тім Каррі.

За сюжетом, Кевін випадково опиняється сам у Нью-Йорку, тоді як його родина летить на Різдво в інше місто. Хлопчик знаходить спосіб пожити на широку ногу в розкішному готелі, використовуючи кредитну картку батька. Але радість не триває довго, адже злодії Гаррі та Марв знову з’являються в його житті. Кевіну доводиться застосовувати свій винахідливий розум і створювати пастки, щоб не дати лиходіям здійснити їхній черговий злочин.

Ця комедія не лише викликає сміх, а й нагадує про важливість сім’ї, кмітливості та доброти.

Одним із моїх улюблених фільмів є фільм «Гаррі Поттер». У ньому розповідається про хлопчика-чарівника, який навчається в школі магії Гоґвортс, знаходить друзів і разом із ними долає різні труднощі. Цей фільм вчить дружбі, сміливості та тому, що добро завжди перемагає зло.

Мій улюблених , як і у більшості людей комедія це том і джері , коли його дивишся , ти розслябляешся , більше , іноді втрачаешь рахунок часу .

Основні риси комедії:

Сюжет: Будується на кумедних ситуаціях, непорозуміннях або сатирі.

Персонажі: Часто потрапляють у безглузді обставини, з яких знаходять несподіваний вихід.

Фінал: Зазвичай має щасливу розв'язку (хепі-енд).