При оцінюванні навчальних досягнень з історії враховується:

 | Рівні навчальних досягнень | Бали | Критерії навчальних досягнень учнів
|  І. Початковий | 1 | Учень (учениця) називає одну-дві події, дати, історичні постаті чи історико-географічні об'єкти
| 2 | Учень (учениця) називає декілька подій, дат, історичних постатей або історико-географічних об'єктів; вибирає правильний варіант відповіді на рівні «так-ні»; має загальне уявлення про лічбу часу в історії
| 3 | Учень (учениця) двома-трьома простими реченнями розповісти про історичну подію чи постать; упізнати її за описом; співвіднести рік зі століттям, століття - з тисячоліттям; має загальне уявлення про історичну карту

|  ІІ. Середній | 4 | Учень (учениця) репродуктивно відтворює невелику частину навчального матеріалу теми, пояснюючи історичні терміни, подані в тексті підручника, називаючи одну-дві основні дати; показуючи на карті історико-географічний об'єкт
| 5 | Учень (учениця) з допомогою вчителя відтворює основний зміст навчальної теми, визначати окремі ознаки історичних понять, називати основні дати; показувати на історичній карті основні місця подій
| 6 | Учень (учениця) самостійно відтворює фактичний матеріал теми, давати стислу характеристику історичній постаті, установлювати послідовність подій; користуватись за допомогою вчителя наочними та текстовими джерелами історичної інформації

|  ІІІ. Достатній | 7 | Учень (учениця) послідовно й логічно відтворює навчальний матеріал теми, виявляє розуміння історичної термінології, характеризує події (причини, наслідки, значення), виокремлює деякі ознаки явищ і процесів; «читає» історичні карти з допомогою їх легенди; використовує історичні документи як джерело знань
| 8 | Учень (учениця) володіє навчальним матеріалом і використовує знання за аналогією, дає правильне визначення історичних понять, аналізує описані історичні факти, порівнює однорідні історичні явища, визначає причинно-наслідкові зв'язки між ними, встановлює синхронність подій у межах теми; дає словесний опис історичних об'єктів, використовуючи легенду карти
| 9 | Учень (учениця) оперує навчальним матеріалом, узагальнює окремі факти та формулює нескладні висновки, обґрунтовуючи їх конкретними фактами; дає порівняльну характеристику історичних явищ, самостійно встановлює причинно-наслідкові зв'язки; синхронізує події в межах курсу, аналізує зміст історичної карти

|  ІV. Високий | 10 | Учень (учениця) використовує набуті знання для вирішення нової навчальної проблеми; виявляє розуміння історичних процесів; робить аргументовані висновки, спираючись на широку джерельну базу; рецензує відповіді учнів; співставляє й систематизує дані історичних карт; синхронізує події вітчизняної та всесвітньої історії
| 11 | Учень (учениця) володіє глибокими знаннями, може вільно та аргументовано висловлювати власні судження, співвідносити історичні процеси з періодом на основі наукової періодизації історії
| 12 | Учень (учениця) системно володіє навчальним матеріалом; самостійно характеризує історичні явища, виявляє особисту позицію щодо них; уміє виокремити проблему й визначити шляхи її розв'язання; користується джерелами інформації, аналізує та узагальнює її

 

...Закарпатсько-український народ, вирваний з німецько-мадярського полону, вирішив раз і назавжди здійснити свою віковічну мрію і возз’єднатися з Радянською Україною. З цими думками він йшов на вибори сільських, районних і міських народних комітетів з наказом їм — добитися возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною.

Спираючись на непохитну волю всього народу, висловлену в петиціях і постановах робітників, селян, інтелігенції і духівництва всіх міст і сіл Закарпатської України, перший з’їзд Народних Комітетів усієї Закарпатської України постановляє:

1. Возз’єднати Закарпатську Україну зі своєю великою матір’ю Радянською Україною і вийти зі складу Чехо-Словаччини.

2. Просити Верховну Раду Української Радянської Соціалістичної Республіки і Верховну Раду Союзу Радянських Соціалістичних Республік включити Закарпатську Україну до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки. Обрати Народну Раду Закарпатської України як єдину центральну владу, діючу по волі народу на території Закарпатської України.

3. Уповноважити і зобов’язати Народну Раду Закарпатської України здійснити рішення з’їзду про возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною.

Проаналізуйте рішення І з’їзду Народних Комітетів Закарпатської України та дайте їм оцінку.

У червні 1945 р. договір між ЧСР та СРСР юридично закріпив рішення з’їзду в Мукачевому. 22 січня 1946 р. було видано указ Президії Верховної Ради СРСР про утворення у складі УРСР Закарпатської області. Цей акт одночасно ліквідував без згоди населення Закарпатську Україну як державне утворення.

Виступаючи 30 червня 1945 р. на VII сесії Верховної Ради УРСР, М. Хрущов заявив, що український народ уперше возз’єднався в єдиній Українській державі.

1. Поясніть, чим був зумовлений вихід УРСР на міжнародну арену.

2. Як змінилася територія України в повоєнний період?

 

березень 1944 р. — створення народного комісаріату закордонних справ на чолі з Д. Манільським; 

26 листопада 1944 р. — Мукачівський з'їзд возз'єднання Закарпатської України з УРСР; 

26 квітня 1945 р. — Україна увійшла до складу ООН як член-засновник; 

29 червня 1945 р. — радянсько-чехословацький договір про входження Закарпаття до радянської України; 

16 серпня 1945 р. — договір між СРСР, Польщею і Румунією про радянсько-польський та радянсько-румунський кордони; 

29 липня — 15 жовтня 1946 р. — участь УРСР у роботі Паризької мирної конференції та підписання договорів з Україною, Румунією, Болгарією, Угорщиною, Фінляндією; 

1951 р. — обмін прикордонними ділянками між Польщею і УРСР.

«Холодна війна» — військово-політичне, ідеологічне протистояння СРСР та США і їх союзників, яке характеризується гонкою озброєнь, утворенням військових блоків, застосуванням заходів економічного тиску.

 

УРСР після війни вийшла на міжнародну арену як суб’єкт міжнародного права. Змінились кордони УРСР, і всі українські землі опинились у межах однієї держави.

9 кл іст. Укр.

Тема:Початок українського національного відродження  

                           Основні дати :

1780 -1790 р.р. – існування гуртка «Патріотів рідного краю « у Новгород – Сіверському.

1787 р. – В.Капніст очолив гурток автономістів.

1791 р. – місія В. Капніста до Берліна.

1798 р. – вихід у світ «Енеїди» І. Котляревського.

1805 р. – відкриття Харківського університету.

1816 – 1819 р.р. – видання « Українського вісника »

Кінець 1820- початок 30 – х р.р. – діяв гурток « Харківських романтиків »

1834 р. – видано « Малоросійські оповідання » Г. Квітки – Осно - 

             в`яненка.

Січень 1848 – березень 1847 р.р. – діяльність Кирило – Мефодіївського братства.

1855 р. – амністія членам Кирило – Мефодіївського братства.

 

 

«…І здавалося, що вже… прийшов останній кінець українському життю, як сумно співав наш великий поет(Т.Г. Шевченко)…

Не видно було, що під тим попелом минулого, під цвіллю сучасного лежать здорові, могутні зерна народного життя починають проростати тихо й непомітно».(Грушевський М.Ілюстрована історія України.-К.:Наукова думка, 1992.-С.441)

 

             Запитання: Як ви думаєте, що то за «зерна народного життя», що «починають проростати тихо й непомітно»? А які були підстави у 

М.Грушевського так стверджувати ?

           

                         

Суспільно-політичний рух- своєрідна форма вияву політичної активності людських мас. Спільна діяльність людей,що різняться своїми ідейними засадами, цілями та способами досягнення мети, кількістю та роллю у політичному житті.

 

Автономія- самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальним державним законом(Конституцією)

Українська національна ідея- усвідомлення українцями себе як окремої нації, народу з власною історією, мовою, культурою, власними ідеями, поглядами на майбутнє України.

 

Менталітет – внутрішній, інтелектуальний світ індивіда, його духовність; характерний для суспільної групи, спосіб мислення, світосприйняття, психологія.

 

Панславізм – культурна і політична течія серед слов`янських народів, в основі якої лежить уявлення про етнічну і мовну спорідненість слов`ян, необхідність їх політичного об`єднання.

 

Політична партія – політична організація,яка виражає інтереси певної соціальної групи, прагне досягнення певних цілей: оволодіти державною владою, впливати на формування та політику державних органів.

 

 

 

Новгород-Сіверський автономістський гурток

 

                     Робота в групах: учні діляться на дві групи

1-а група. «Діяльність Новгород-Сіверського гуртка»

                 Опрацювати текст підручника і скласти таблицю «Новгород-Сіверський гурток»

2-а група . Політичний портрет Василя Капніста.

                    Опрацювати матеріал підручника та біографію Василя Капніста,  скласти історичний портрет.

 

                                     

  

В. Каразін і Харківський університет.

 

«Ініціатором створення Харківського університету був місцевий поміщик В. Н. Каразін. На роботу в університет  Каразін запросив багатьох відомих людей, зокрема Й. -В. Гете, П. C. Лапласа та Й. Г. Фіхте. Навіть ті, хто приїхав, забезпечили університету високий рівень викладання. З Ієни, що була тоді одним із центрів європейської гуманітарної культури, в Харків за рекомендацією Гете і Шіллера приїхав Йоган Баптіст Шад (1758-1834), філософ хоча й не дуже оригінальний, але принаймні належний до німецької інтелектуальної еліти. На викладання математики з Петербурга запрошено T. Ф. Осиповського (1765-1832). Осиповський , випускник Володимирської семінарії, працював у столичному педагогічному інституті школи, читав курс математики та небесної механіки на рівні найкращих світових досягнень. Враховуючи, що підручників не було і Осиповському доводилося писати все самостійно, його переклад «Небесної механіки»  Лаплаca і курси диференційного, інтегрального та варіаційного числень були унікальними вРосійській імперії. З 1813 p. T. Ф. Осиповський був ректором Харківського університету».

 

 

3.Кирило-Мефодіївське братство

 

Ідеологія Кирило-Мефодіївського братства

 

З «Книги буття українського народу» М. Костомарова.

«[99]. І Слов'янщина хоч терпіла і терпить неволю, та не сама її створила, бо і цар, і панство не слов'янським духом сотворено, а німецьким або татарським. І тепер в Росії хоч і є деспот цар, одначе він не слов'янин, а німець, тим і урядники у нього німці; тому пани хоч і є в Росії, та вони швидко перетворюються або в німця, або в француза, а істинний слов'янин не любить ні царя, ні пана, а любить і пам'ятає одного бога Ісуса Христа, царя над небом і землею. Так воно було колись-то так і тепер зосталось.

[ 100] . Лежить в могилі Україна, але не вмерла.

[ 101] . Бо голос її, голос, що звав усю Слов'янщину на свободу і братство, розійшовся по світу слов'янському. 

І одізвався він, той голос України, в Польщі, коли 3 травня постановили поляки, щоб не було панів і всі були рівні в Речі Посполитій;  а того хотіла Україна за 120 років до того.

[ 102]. І не допустили Польщу до того і розірвали її, як колись-то розірвали Україну.

[103]. I ce їй так і треба, бо вона не послухала України і погубила сестру свою.

[ 104]. Але не пропаде Польща, бо її збудить Україна, котра

не пам'ятає зла і любить сестру свою так, якби нічого не було між

ними.

[ 105].  І голос України одізвався в Московщині, коли після смерті царя Олександра хотіли руські прогнати царя і панство і установити Річ Посполиту і всіх слов'ян поєднати по образу іпостасей божественних не розділимо і незмісимо: а сього Україна ще за 200 років до того хотіла.

[ 106]. І не допустив до того деспот: одні покінчили життя своє на шибениці, других закатували в копальнях, третіх послали на заріз черкесові

[ 107]. І панує деспот - кат над трьома народами слов'янськими, править через німців, псує, калічить, нівечить добру натуру слов’янську слов'янську, а нічого не зробить.

[ 108]. Бо голос України не затих. І встане Україна з своєї Mогили і знову озоветься до всіх братів своїх слов'ян, і почують крик її, і встане Слов'янщина, і не залишиться ні царя, ні царевича,ні царівни, ні князя, ні графа, ні герцога, ні сіятельства, ні зверхності, ні пана, ні боярина, ні кріпака, ні холопа - ні в Московщині, ні в Польщі, ні в Україні, ні в Чехії, ні у хорутан, ні у сербів, ні у болгар.

 

Домашнє завдання

1.  Параграф 8 , ст.47

2. Створити історичний альманах . (Збірник статей у прозі й віршах із малюнками.)

                       «Слобожанщина – колиска українського національного відродження».

3. Підготувати короткі історичні довідки за персоналіями : О. Ланжерон, І.Котляревський, І.Орлай, В. Лукашевич, М. Новиков т 

Про права людини сьогодні говорять усі. Це словосполучення використовують політики, журналісти, юристи, і навіть, ви як учні  застосовуєте поняття «я маю право» настільки часто, що воно вже стало звичним для нашої з вами свідомості. Проте кожна людина розуміє їх по-своєму.

Права людини можна визначити як права властиві природі людини, без яких людина не може існувати. Власне кажучи, права людини є правами якими ми володіємо вже тому, що ми люди.

Права людини—це визнані світовим співтовариством блага й умови життя, яких може домагатися особа від держави і суспільства, в яких вона живе, та забезпечення яких реальне в умовах досягнутого людством прогресу.

Ø Права людини—це не просто певні можливості людини, необхідні для її існування і розвитку, а блага, яких може домагатися особа від держави;

Ø Ці блага мають бути визнані світовим співтовариством (закріплені у міжнародних договорах);

Ø Забезпечення цих благ має бути реальним.

Усі люди прагнуть повного благополуччя і щастя. І кожен з нас розуміє значення цих слів по-своєму, тому важко не погодитись, що благополучна і щаслива людина—це та, яка має можливість задовольнити свої потреби (їжа, житло, сім’я, робота та ін.). а реалізувати усі свої потреби дають нам можливість різні законодавчі акти. Проте, лише мати права недостатньо, необхідно і знати їх.

Навіщо мені знати свої права?

Для уникнення ситуацій їхнього порушення

Для можливості захисту

Для відновлення порушених прав

Для поваги до прав інших людей, які мене оточують

Для того, щоб мати високий рівень правової культури

Систему основних прав людини,  які закріплені Конституцією України і визначають правовий статус людини і громадянина, становлять:

 | Громадянські (особисті)—без них неможливе життя людини та її нормальний розвиток | Політичні—обумовлені статусом громадянина і дають змогу брати участь у житті держави | Соціально-економічні—дають змогу забезпечувати своє життя матеріально | Культурні—уможливлюють розвиток і самореалізацію особистості | Екологічні—забезпечують стан довкілля як умову життя людини | Права в галузі правосуддя—гарантують правову захищеність особи
| Ст. 27, 28, 29, 34, 35, 33 КУ | Ст. 38, 40, 36, 37, 39 КУ | Ст. 41, 42, 43, 46, 48 КУ | Ст. 53, 54 КУ | Ст. 50 КУ | Ст. 55, 56, 59, 62 КУ

 

Держава як один із інститутів суспільства, покликаний забезпечити подальший розвиток, безпеку та стабільність. Отож і дотримання, гарантування та захист прав і свобод людини насамперед залежить від держави. Для цього вона створює відповідні процедури і механізми та використовує надані їй можливості. Наприклад, створювати правові акти, встановлювати правила поведінки, застосовувати примус.

Найважливішим універсальним документом з прав людини є Загальна декларація прав людини, прийнята в 1948 р. Генеральною Асамблеєю ООН.

Ми всі на національному та міжнародному рівнях повинні стежити за дотриманням прав людини. Скільки б не було фактів порушення прав людини з боку державної влади, жоден з них не може бути визнаний, якщо ніхто не заявить про його порушення. Саме тому ми маємо не лише поважати права інших осіб у повсякденному житті, але й пильно стежити за їхнім дотриманням. Правові механізми захисту ефективно функціонують лише тоді, коли ми відповідально користуємося ними.

 | Європейський суд з прав людини

 | Інші міжнародні інституції

 | Адміністратив-ний

 | Судовий

 | Внутрішньодержавний

 | Міжнародний

 | Механізми захисту прав людини

Однією з основних гарантій дотримання прав людини є їх механізм захисту—це забезпечені державою можливості виконання громадянином певних дій, завдяки яким можна захистити свої права, свободи та законні інтереси.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Параграф 9 

2. Прочитайте текст Загальної декларації прав людини, охарактеризуйте її зміст. З якою метою в цьому документі передбачено, що «кожна людина має обов’язки перед суспільством»?

Основні дати та події: 1542, 1544 рр. — створення у Львові Благовіщенського та Миколаївського церковних православних братств; 1556—1561 рр. — на Волині українською мовою було створено Пересопницьке Євангеліє; 1564 р. — початок діяльності єзуїтів у Польщі.

1.  Якими були основні передумови виникнення Запорозької Січі?

2.  Які факти свідчать про те, що виникнення реєстрового козацтва сприяло перетворенню козаків на окремий стан українського суспільства?

3.  Охарактеризуйте устрій Війська Запорозького.

4.  Розкажіть про перші козацькі повстання 90-х рр. XVI ст.

 

 

 

1.  Яким було становище православної церкви на українських землях у складі Польського королівства і Великого князівства Литовського в другій половині XIV — XV ст.?

2.  Коли єдина для східнослов’янських земель Київська митрополія розділилася на Московську й Київську?

Період XVI ст. дослідники називають темною добою в історії української православної церкви. Тоді церковне життя на теренах України розвивалося під іновірною польсько-литовською владою. І хоча проголошувалося терпиме ставлення до православ’я, забезпечення прав і привілеїв православної церкви, існували важливі причини, які викликали глибоку кризу церковного життя. Саме в цей період розвинулися такі характерні особливості українського православ’я, як активна участь у житті церкви світських осіб та зближення церковного життя, духовної освіти й школи, змушених протистояти наступу латинської культури, католицизму та реформаційним рухам.

Негативно впливало на становище православної церкви існуюче в Польському королівстві й Великому князівстві Литовському право патронату, або «право подавання». Відповідно до нього питання призначення на митрополичу і єпископську кафедри залежало від великого князя литовського та польського короля. Після Люблінської унії ситуація погіршилася. Польські королі за правом патронату стали, «подаючи хліби духовні й роздаючи столиці духовні», призначати на посади єпископів і архімандритів (настоятелів монастирів) за гроші. Фактично посаду отримував той, хто більше за неї заплатив. Королі надавали посади в православній церкві світським особам (шляхті, військовим) за борги держави цим людям, різноманітні вислуги на прохання наближених до королівського двору осіб тощо.

Правом патронату щодо православних церков і монастирів користувалися на приватних землях магнати та шляхта. Воно полягало у праві власності на засновані ними церкви й монастирі у своїх маєтках, селах та містах. Священики в таких парафіях не обиралися простим людом, а призначалися патронами-шляхтичами за «правом подавання». Завдяки цьому життя церковної громади залежало від віросповідання власника маєтку або міста та його ставлення до православ’я. Магнати і шляхта розпоряджалися церквами й монастирями на підставі права власності: закладали, обмінювали, продавали, здавали в оренду, віддавали як посаг тощо.

Польська влада надала православній церкві набагато менше прав порівняно з католицькою. Православних єпископів, на відміну від католицьких, не допускали до участі в роботі сенату — верхньої палати сейму. Православне духовенство, на відміну від католицького, мало сплачувати податки. Хоча з 1573 р. польські королі зобов’язалися дотримуватися політики релігійної віротерпимості, фактично польська влада й католицьке духовенство негативно ставилися до православ’я, вбачаючи в ньому перешкоду для просування католицизму на слов’янський Схід.

У XVI ст. Європу охопила Реформація — церковно-релігійні й суспільно-політичні течії, спрямовані проти католицької церкви. Із поширенням у Європі реформаційних ідей пов’язаний початок пробудження національної свідомості, розвиток культури окремих народів та виникнення протестантизму.

Протестантизм — один із найбільших (поряд із католицизмом і православ’ям) напрямків християнства, який виник у період Реформації в XVI ст. Його початковими формами були лютеранство, кальвінізм та англіканство.

У 30—40-х рр. XVI ст. з Європи через Польщу на українські землі стали поширюватися реформаційні вчення. Одним із таких учень був кальвінізм. Засновник учення Жан Кальвін вважав, що доля людини заздалегідь визначена Богом, закликав працювати, бути ощадливими й накопичувати багатства. На теренах України громади кальвіністів виникали у великих панських маєтках або містах, що належали магнатам. Першими прийняли кальвінізм магнатські родини Потоцьких і Радзивіллів. До них приєдналися представники знатних православних родів (Вишневецькі, Хоткевичі, Сапеги). Громади кальвіністів виникали також на Закарпатті, Холмщині, Підляшші, Перемишльській і Белзькій землях. Інша течія протестантизму — лютеранство — на теренах України поширення не набула.

У другій половині XVI ст. на Галичині, Волині, Поділлі та Київщині поширилося аріанство — напрямок протестантизму, прихильники якого визнавали лише Бога Отця, заперечуючи цим християнське вчення про Святу Трійцю.

Особливістю реформаційних рухів було те, що вони не поширювалися на значні верстви українського населення. За підрахунками історика М. Грушевського, на українських землях було близько 100 невеликих протестантських громад, створених, як правило, шляхтою, і далеко не завжди українською. Поширення протестантизму на певний час загальмувало проникнення католицизму в Україну. В основних засадах Реформації (звільнення з-під влади Риму, наближення церкви до народу, переклад Біблії народною мовою) українське православне населення вбачало засіб протидії католицизму, пристосовуючи реформаційні ідеї до своїх потреб.

Боротьба протестантів із католицькою церквою ставала для православних зразком для оновлення власної церковної організації. Вплив реформаційних ідей проявлявся в діяльності православних братств, які намагалися сприяти оновленню церковного життя.

Важливим наслідком поширення ідей Реформації на українських землях стала поява перекладів Святого Письма. Зокрема, у 1556—1561 рр. на Волині українською мовою було створено Пересопницьке Євангеліє.

У 60-х рр. XVI ст. в Україні набувала поширення Контрреформація — рух, розпочатий католицькою церквою для боротьби з Реформацією. У 1569 р. за підтримки польської влади на теренах України розпочало діяльність «Товариство Ісуса» (Орден єзуїтів). Завдяки наполегливій діяльності єзуїтів, яких підтримувала польська влада, їхніми прибічниками стало чимало магнатів і шляхти, яких вони навернули в католицизм (Радзивілли, Хоткевичі, Сапеги). У 70—80-х рр. XVI ст. на українських землях єзуїти відкривали свої школи, які мали досить високий рівень викладання. Водночас вони сприяли поширенню католицизму.

Одним із результатів Реформації в Польщі стало утвердження віротерпимості в 60-х рр. XVI ст., щоправда, ненадовго. Здавалося, що Реформація в Польщі перемогла. Проте протестантський рух у країні мав свої особливості, що зумовило його слабкість і зрештою занепад:

•    не мав широкої підтримки серед основної маси населення (селян, міщан);

•    шляхта та магнати за допомогою нових релігійних учень прагнули домогтися нових привілеїв і послаблення королівської влади, а не були переконаними протестантами;

•    відсутність єдності в протестантському русі (лютерани, кальвіністи, аріани, чеські брати), а іноді й ворожнеча між його течіями;

•    більша частина православного населення була байдужою до нових учень, її турбувало збереження «батьківської» віри — православ’я.

 

У XV—XVII ст. на українських землях розгортався братський рух, пов’язаний із діяльністю створюваних православними міщанами церковних братств.

Церковні братства — релігійні та культурно-просвітницькі товариства, що створювалися православними міщанами при церковних парафіях України в XV—XVII ст.

Спочатку православні міщани, створюючи братства за зразком ремісничих цехів, керувалися благодійницькою метою — дбати про побудову й обслуговування церкви, влаштовувати доброчинні обіди для бідних, готувати церковні урочистості, допомагати хворим тощо.

У XVI ст. в умовах розгортання насильницького покатоличення й національного гноблення православних українців діяльність братств зазнала змін. Вони стали виступати захисниками прав православного населення. Члени братства зверталися зі скаргами на дії польської адміністрації до судів, посилали делегації з проханнями до короля. Водночас братства прагнули очистити церкву від осіб, негідних духовного звання, й оновити її. Вони також займалися просвітницькою діяльністю: відкривали школи, друкарні, організували бібліотеки.

Перші братства — Благовіщенське (1542 р.) та Миколаївське (1544 р.) — виникли у Львові. У другій половині XVI ст. найвпливовішим стало Успенське ставропігійське братство у Львові. За правом ставропігії, отриманим у 1586 р., воно безпосередньо підпорядковувалося константинопольському патріарху, а не місцевим православним єпископам. Львівське братство мало право верховенства над іншими братствами та контролю над духовенством. Йому належала Львівська братська друкарня, у якій працював московський друкар Іван Федоров. Близько 1585 р. в місті з’явилася Львівська братська школа для дітей міщан і священиків. Вона утримувалася коштами братчиків. Братство організувало у Львові шпиталь-притулок для хворих і калік, спорудило Успенську церкву.

Діяльність Львівського Успенського братства стала прикладом для православних українців інших міст. Наприкінці XVI — на початку XVII ст. православні братства діяли в Перемишлі, Рогатині, Тернополі, Луцьку, Кременці, Судовій Вишні, Києві та багатьох інших українських містах.

Висновок:У XVI ст. православна церква на українських землях перебувала у кризовому стані.

Поширення реформаційного руху сприяло розвитку релігійного вільнодумства в Україні й виходу частини віруючих із традиційних церков.

У 60-х рр. XVI ст. в Україні набула поширення Контрреформація — рух, розпочатий католицькою церквою для боротьби з Реформацією.

Діяльність братств допомагала православним міщанам протистояти релігійно-національним утискам, сприяла національному й культурному пробудженню українського суспільства.

1.  Опрацювати § 5  підручника.

2.  Творче завдання. Скласти письмово перелік аргументів «за» і «проти» релігійного порозуміння між католиками і православними. Сформулювати власне бачення ролі влади в цьому процесі.

 

Тема.  Утворення Єгипетської держави.

     Історична розминка

          1) Де розташований стародавній Єгипет? 

            2) На якій річці виник Єгипет? 

          3) Коли поселилися перші жителі в долині Нілу? 

          4) Як називається найбільша в світі пустеля, яка знаходиться в Африці? 

          5) Як називали свою країну єгиптяни і чому? 

          6) Як називаються посушливі суховії, страшний вітер в Єгипті і чому? 

          7) Яка зірка на небі сповіщала про початок повіні? Що так повінь? 

          8) Коли розпочинається повінь в Єгипті? Скільки триває? 

          9) Чому грецький історик Геродот назвав «Єгипет – дар Нілу»? 

          10) Чи можна водним шляхом дістатися з Києва до Єгипту? 

          11) Що означає іригаційне землеробство? 

          

          План

Проблемне завдання:Чи хотіли б ви жити в Стародавньому Єгипті?

 

Ми продовжуємо вивчати тему «Стародавній Єгипет». Сьогодні дізнаємося про суспільство та заснування держави, про необмежену владу фараона. Не забувайте про  проблемне завдання, на яке ви дасте відповідь в кінці уроку.  

 

          - Все життя єгиптян, як ви вже знаєте, пов’язане з р. Ніл, з його повенями, жарким та сухим кліматом, а тому жителі повинні були  об’єднувати свої  зусилля. Родові общини швидко перетворювалися у сусідські рільничі общини – номи. Весь Єгипет складався з номів, їх близько 40. На чолі ному стояв номарх (намісник царя). Кожний ном мав власну територію, пов’язану з системою іригаційних споруд (канали, дамби, шадуфи). Між ними постійно точилися війни, в результаті яких більші номи завойовували слабших. Конфлікти виникали і на релігійному ґрунті. (один ном воював з іншим, тому що одні їли рибу, яку інші вважали священною). Наприкінці  ІV тис. до н.е. утворилися дві сильні держави Південний (Верхній) та  Північний ( Нижній).  Близько 3 100 р. до н.е. Південний Єгипет (символ лотоса) на  чолі з царем Міною підкорив Північний Єгипет (символ папірус) і створив єдину сильну державу зі столицею в Мемфісі. 

          

- А що таке держава?

        Держава – це спосіб організації суспільства, який створений для підтримки внутрішнього порядку, захисту від зовнішніх ворогів, забезпечення панування однієї групи населення над іншими.  

          У Єгипті з’являються надлишки продуктів, які накопичувалися в руках знаті, виникає майнова нерівність. Так, багаті підкорюють простих селян і ремісників. Виникають панівні та пригноблені верстви в суспільстві. Саме держава, в чиїх руках була сила, захищала панівні верстви.

Лише за наявності трьох складових (територія + податки + постійне військо) можна вважати, що держава склалася.

 

- Яким же було давньоєгипетське суспільство?

          Уся влада в Єгипті належала цареві – фараону. У країні було багато чиновників, які стежили за сплатою податків. Це і писарі, і наглядачі, скарбники, збирачі податків. Регулярно проводився перепис населення, за цю роботу відповідали писарі.

          - Яким було життя  писаря? (зберігся папірус, в якому батько переконував свого сина добре навчатися, щоб стати писарем, бо йому добре живеться) Єгиптяни з повагою ставилися до професії писаря.

          - Які види ремесел ви знаєте? (ковальство, ткацтво, прядіння, виробництво шкіри, взуття, скла)

- Яким було життя ремісників? (важким) Так, єгипетський сановник писав: «Я бачив працю мідника за роботою біля топки печі. Його пальці були, як шкіра крокодила, і він тхнув гірше, ніж риб’яча ікра».

 

          - Чим займалися селяни? (вирощували пшеницю, ячмінь, будували канали, греблі, дамби). Після жнив повинні були йти на царські роботи: копати, чистити канали, будувати палаци, храми, ремонтувати дороги.

          - Чи легким було життя землероба? Про що свідчить документ?

 

          - До яких наслідків приводить розвиток скотарства та рільництва? (обмін між общинами і поява торгівлі)

          - Яким чином виникає нерівність? (з появою майновою нерівності серед общинників з’являються знатні й багаті, які підкорюють простих селян і ремісників. Так зароджується експлуатація. Щоб захищати панівні верстви, потрібна була певна сила, цією силою була ДЕРЖАВА)

          - Як ви думаєте, чому не існувало держави за умов первіснообщинного ладу?

          - Що, на вашу думку, необхідно було єгиптянам, щоб об’єднатися? (сильна влада)

          - У кого була найбільша влада, хто був самим могутнім в Єгипті? (фараон)

Так, фараон мав необмежену владу. Вона передавалася йому в спадок по жіночій лінії. Єгиптяни не називали вголос своїх царів, тому говорили «Пер-О», що означало «великий дім». Звідси виникло слово фараон, яке вимовляли греки. Піддані з’являючись перед царем падали «на животи свої» і цілували землю під його ногами. Він вважався сином Бога Сонця Амона-Ра на Землі, він був найбільшим власником, верховним суддею, жерцем, головнокомандувачем.

           Фараон правив в інтересах знаті та жерців. Другою людиною після фараона вважався чаті - це головний суддя та управляючий господарством країни. (Це колишній чаклун племені, який ходив в шкурі пантери та обвішаний амулетами)

          В епоху Стародавнього царства почалося будівництво пірамід – велетенські царські гробниці,які підкреслювали велич правителя. Першою була піраміда Джосера, найбільшими вважаються Хеопса, Хефрена та Міккеріна.                                                                                                                          

 

 |   |   |   |   | 
 |   |   |   |   |   |   | 
 |   |   |   |   |   |   |   |   | 
 |   |   |   |   |   |   |   |   |  
 |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   | 

1)    Займав нищу сходинку єгипетського суспільства 

2)    Пристрій для підйому води 

3)    Спосіб організації суспільства, який створений для підтримки внутрішнього 

          порядку, захисту від зовнішніх ворогів. 

4)    Житель Єгипту. 

 |   |   |   |   | 
 |   |   |   |   |   |   |  
 |   |   |   |   |   |   |   |   |  
 |   |   |   |   |   |   |   |   |  
 |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   | 

 

5)    Річка в Єгипті 

6)    Професія, яку поважали в Єгипті. 

7)    Єгипетський очерет 

8)    Одна із трьох складових держави 

 |   |   |   |   | 
 |   |   |   |   |   |   | 
 |   |   |   |   |   |   |   |   | 
 |   |   |   |   |   |   |   |   |  
 |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   | 

9)    Бог Сонця в Єгипті 

10) Колишній чаклун племені, помічник фараона 

11)  Цар Єгипту 

12)  Гробниця фараона

13)  

 Домашнє завдання (опрацювати параграф 8 автор Голванов, параграф 10 автор Щупак,

 

 

Скласти конспект, виконати всі завдання в зошиті, вивчити д.з.

 

Тема. Київські князі. Ігор. Ольга. Святослав.

 

 

1)     Коли, на думку вчених, постало Київське князівство Аскольда? 

2)    Який титул прийняв Аскольд, наслідуючи, володарів могутньої Хозарії? 

3)    Від якого року Київське князівство було визнане як держава? 

4)    Хто, за свідченням літописця, убив Аскольда та Діра?

5)    Із якого роду походив князь Олег?

6)    У якому році Олег посів київський престол?

7)    Коли відбувся похід Олега на Візантію? 

8)    Який рік вважається фінальним у становленні Київської держави? 

9)    Що повісив на Золотих воротах Царгорода князь Олег в знак перемоги? 

10)                   Землі яких племен приєднав Олег до київських? 

11)                   Князі яких племінних союзів брали участь у походах Олега? 

12)                   Хто мав посісти престол після Олега? 

 

 

1.    Із переліку слів оберіть ті, які можна використати у розповіді про князя Олега. Складіть з ними речення.

• Аскольд; • деревляни; • данина; • Зимнівське городище; • авари; • Кий; • русько-візантійський договір; • похід на Царгород.  

 

 

1.    Робота з візуальним джерелом.

-      Розгляньте зображення. Проаналізуйте його.

-      У якому випадку, на вашу думку, князь міг вимовити цю фразу?

 

-      Сьогодні ми поговоримо про Київську державу за часів правління Ігоря, Ольги та Святослава. Навчимося складати історичний портрет одного із київських князів.

 

 

-      Опрацюйте історичне джерело.

І жив Олег в мирі з усіма землями, княжачи в Києві. І прийшла осінь, і згадав Олег коня свого, якого тримав здавна у стайні, вирішивши ніколи не сідати на нього. Питав-бо колись волхвів і віщунів: «Од чого мені доведеться померти?» І сказав йому один віщун: «Княже! Кінь, якого ти любиш і їздиш на ньому, — від нього тобі й померти!» Олег же, взявши це собі до тями, каже: «Ніколи не сяду на нього і більше не гляну».

І звелів годувати його, і не приводити його до себе. І перебув декілька років, не бачивши його, аж поки й на греки не пішов.

А повернувшись до Києва і проживши чотири роки, на п'яте літо він спом'янув коня, що від нього, як віщували волхви, мав померти. І покликавши старшого над конюхами, запитав: «Де мій кінь, якого я поставив був годувати і берегти його?» А той каже: «Помер». Олег же посміявся і докорив віщунові, кажучи: «Невірно ото говорять волхви, і все те неправда є: кінь помер, а я живий». І наказав він осідлати коня: «Хайно погляну на кості його». І прибув він на місце, де лежали його кості голі і череп голий, спішився і, посміявшись, сказав: «Чи не від цього черепа смерть мені приймати?» І ступив він ногою на череп, і, з'явившись із черепа, змія вкусила його в ногу. І з того він розхворівся і помер. І плакали по ньому всі люди плачем великим, і понесли, і поховали його на горі, яка зветься Щекавицею. Є ж і досі могила його, зветься могилою Олеговою. А було всього його княжіння тридцять три роки.

-      Як, згідно легенді, помер князь Олег?

-      Чи, могло це, на вашу думку, бути реальністю?

·       Хто мав стати київським князем після Олега? (

·        

·        

·       Полюддя – щорічний об’їзд князем підвладних йому територій для збору данини.

·       Печеніги – кочовий народ.

 

 

1)    Складіть хронологію подій князювання Ігоря.

·       912 – 945 рр. – правління Ігоря

·       914 р. – Ігор приборкав деревлян

·       941 р. – перший, невдалий похід до Царгорода

·       944 р. – другий вдалий похід на Візантію

 

2)    Дайте відповіді на запитання.

-      Назвіть хронологічні межі правління Ігоря. (912 – 945 рр.)

-      Хто виступав проти влади Рюриковичів? (деревляни, уличі, тиверці)

-      Що таке полюддя? 

1.    Чому перший похід Ігоря на Візантію завершився поразкою? (візантійці застосували грецький вогонь)

2.    Робота в парах.

-      Опрацюйте малюнок та слова з літопису. Про яку особливість духовного життя за часів князя Ігоря вони свідчать?

3.    Робота з візуальним джерелом.

-      Розгляньте зображення.

4.    Воно ілюструю смерть князя Ігоря. Поміркуйте, хто та за що так жорстоко розправився з ним.

-      Хто посів престол в Києві після Ігоря?

-      Як Ольга приєднала древлянські земля до Київської держави?

-      Як Ольга впорядкувала збір данини?

 

-      Опрацюйте фрагмент джерела.

-      Про що довідуємось з джерела?

-      Що таке трут?

-      То як княгиня помстилася за смерть чоловіка?

 

 

 

-      У 957 р. княгиня Ольга здійснила візит до Візантії. Прочитайте про ці події з рядків вірша.

«Вдівець-імператор при першій розмові

Просив дуже чемно у неї руки.

Казав, що віднині віддати готовий 

Їй серце і душу на вічні віки.

 

«Ох, царю, - сказала, - не вийде нічого.

Між вами і мною – незрима стіна,

Бо вірите ви в християнського Бога,

Я ж вірю в Дажбога і ще – в Перуна…».

 

«Нема перешкод! Ще, княгине, сьогодні

Ти зможеш прийняти і віру мою.

В Софіївській церкві, у храмі Господнім

Охрестим тебе і всю свиту твою».

 

«Я згідна і хочу давно охреститись,

Тоді лише зможу піти до вінця.

Та хочу я, царю, тебе попросити

За хресного бути для мене вітця».

 

Згодився. Відбулось… «Дружиною стати

Не можу я, царю, тепер вже… Прости!

Бо ти ж мені хресний віднині є тато.

Закон не дозволить – мене ж ти хрестив…».

-      Про які подробиці візиту ми дізнаємося з вірша?

-      Про які риси характеру княгині свідчать ці події?

-      Як, на вашу думку, ці події вплинули на відносини Русі-України та Візантії?

-      Чому княгиня зверталася до германського імператора Оттона І?

1.    Практична робота.

1)       Де і коли народилась історична особа?

2)    Де і в яких умовах росла та виховувалась?

3)    Які особисті якості та риси характеру їй притаманні? Наведіть приклади.

4)    Які основні справи її життя?

5)    За що людство пам’ятає цю людину?

6)    Висловте особисте ставлення до історичної особи.

1)    Опрацювати § 4 підручника.

 

Тема: Український національний рух наприкінці 40-рр. XIXст. Кирило –  

Повторення.

1.Давайте пригадаємо що таке суспільно – політичний рух?

2.Якими були його особливості наприкінці XVIII – поч.  XIX  ст.?

Вчитель узагальнює матеріал , працюючи зі схемою.

     Дійсно, Україну на той час населяли представники різних народностей, тому в суспільно – політичному русі існувало декілька течій.

3. Що таке політична організація?

    На сьогоднішньому уроці ми більш детально поговоримо саме  про  український національний рух на Україні . 

  Але національно – визвольний рух  кожного народу не можливий без духовної основи, якою є національна ідея . 

    Українська національна ідея – це усвідомлення самими українцями себе, як окремого народу з власною історією, своїми політичними, економічними і культурними запитами , власним поглядом на майбутнє України.

     Національна ідея українців у XIX ст. не могла співпадати з національною ідеєю росіян, австрійців чи поляків -  надто різними було їхнє становище , історичне минуле і уявлення про майбутнє.

    Ця ідея пройшла довгий шлях формування – від думок і переконань окремих людей до масового її сприйняття широким народним загалом.

     Великий внесок у розвиток національної ідеї зробило Кирило – Мефодіївське братство.

    Вищим досягненням українського національно – визвольного руху першої половини XIX ст. була організація і діяльність цього  братства . Ця національна патріотична організація виросла на традиціях українського суспільно – політичного руху попередніх поколінь і відкрила новий етап у боротьбі українського народу за своє національне і соціальне визволення.

 

Отже темою сьогоднішнього уроку буде : « Український національний рух наприкінці 40-рр.XIX ст. Кирило –    Мефодіївське братство».

1.    Утворення  першої української нелегальної політичної організації –

 Кирило - Мефодіївського братства .

2.Програмні документи й громадсько – політична організація братчиків.

3. Місце Т. Г. Шевченка в українському національному відродженні.

4. Значення Кирило – Мефодіївського товариства для розгортання національно – визвольного руху.

 

 

     Київ, після заснування тут генерал – губернаторства, замість офіційно відведеної йому ролі центру русифікаторської політики царизму на Правобережній Україні  насправді став загальноукраїнським центром політичного національного руху.

    На початку 1840-х рр. студенти і викладачі Київського університету організували таємний гурток « Київська молодь» , що поставив перед собою завдання національного відродження та пропаганди серед поміщиків необхідності звільнити селян від кріпацької залежності. Проте вийти за межі гуртка у пропагандистській діяльності члени « Київської молоді» не наважилися. Гурток припинила своє існування. А його найактивніші діячі – Василь Бєлозерський, Микола Гулак, Микола Костомаров - залучивши ще кількох гуртківців , створили на весні 1846 року першу нелегальну політичну організацію Кирило – Мефодіївське братство . Братство було назване на честь відомих слов’янських просвітителів Кирила і Мефодія.

Члени братства мали спеціальні знаки – персні ( каблучки) або ікона із зображенням цих святих .

    До складу братства ввійшло 12 чоловік. Ще близько 100 підтримували з братством активні зв’язки.

  3 березня 1847 року студент Київського університету Олексій Петров доніс царським властям про це таємне товариство, яке він випадково виявив. Поліція зразу ж арештувала провідних членів цієї групи й доставила їх до Петербургу. 

У результаті посилених допитів власті дізналися про існування Кирило – Мефодіївського товариства – першої в Україні  організації політичного спрямування.

 

    До групи входили молоді представники української інтелігенції на чолі з : 

-        Микола Костомаров – історик , професор Київського університету;

-        Василь Білозерський – полтавський учитель;

-        Микола Гулак – дослідник історії права.

Згодом до них приєдналися : 

Пантелеймон Куліш – письменник;

-        Панас Маркович – етнограф і фольклорист;

-        Іван Посяда – педагог;

-        Георгій Андрузький – поет і публіцист;

-        Микола Савич – педагог і журналіст;

-        Олександр Навроцький – поет – перекладач;

-        Олександр Тулуб –педагог;

-        Дмитро Пильчиков – педагог;

-        Тарас Шевченко – поет і художник.

Достеменно не відомо , чи був Шевченко безпосереднім учасником братства, але його вплив на їх  учасників   був досить значним.

  Микола Іванович Костомаров   ( 1817 -1885)

    Людина непересічної долі , величезної культури і освіченості, історик , фольклорист , етнограф , поет і прозаїк.

  Народився 16 травня 1817 року в селі Юра совці Острозького повіту Воронезької губернії.  1832 року позбавився кріпацької залежності. Закінчив Харківський університет де навчався на  історико - філологічному факультеті. 

   Був одним із засновників Кирило – Мефодіївського братства ,  автор його програмних документів. У 1847 році Костомарова заарештували і відправили до Саратова, де був змушений служити чиновником у статистичному комітеті.  З 1857 року за згодою уряду переїхав до Петербурга, де працює професором університету. Оцінюючи науковий доробок Костомарова , Рада Київського університету в 1864 році присвоїла йому вчений ступінь доктора російської історії. 

  Науковий доробок Миколи Костомарова великий і різноманітний. Основні його історичні дослідження були присвячені вивченню історії українських земель XVI – XVIII ., зокрема монографії « Богдан Хмельницький» , « Руїна», « Мазепа», « Останні роки Речі Посполитої»  та розвідки « Гетьманство Виговського» , « Павло Полуботок» та ін. 

     У своїх працях він відстоює ідею самостійності української нації.

 Його літературні твори відображають події часів Київської держави, Хмельниччини та Гетьманщини ( поезії « Ластівка» , « Дід пасічник» ; історичні драми « Сава Чалий» і трагедія « Переяславська ніч».

        Помер Микола  Іванович Костомаров у Петербурзі, де похований на  Волковському кладовищі.

Василь Михайлович Білозерський  ( 1825 – 1899 )

    Український громадсько –політичний і культурний діяч , журналіст. Народився на хуторі Мотронівці на Чернігівщині. Вищу освіту здобув у Київському університеті  ( 1843-1846).  1846-1847 рр. – вчитель Петровського кадетського корпусу в Полтаві. Разом з іншими виступив організатором

 Кирило – Мефодіївського братства. Брав участь у створенні « Статуту Слов’янського братства святого Кирила і Мефодія».Був автором «Записки» - пояснень до статуту братства .Розвинув ідею християнського соціалізму, виступав за об’єднання всіх слов’янських народів у республіканську федерацію, в якій провідну роль відводив Україні. У 1847 році був заарештований і засланий в Олонецьку губернію під нагляд поліції. Служив у Петрозаводськом губернському правлінні . В 1856 році був звільнений. Жив  у Петербурзі. 1861-1862 – редактор « Основи» , згодом служив у Варшаві. Підтримував зв’язки з Галичиною, співпрацював з газетами « Мета» і

 « Правда» Останні роки провів на хуторі Мотронівці , де минуло його дитинство.

Пантелеймон Олександрович Куліш   ( 1819-1897)

     Відомий український письменник , історик, етнограф , літературний критик та перекладач. Народився у селі Вороніж на Чернігівщині ( тепер Сумська обл.) . Закінчив Новгород – Сіверську гімназію.  Важкі матеріальні умови не дозволили йому закінчити навчання в університеті. Переїздить невдовзі до Києва , де працює вчителем у дворянській школі. Подорожуючи Київщиною, записав багато народних пісень, легенд, переказів. Упродовж 1843 -1835 рр. підтримував дружні стосунки з Т. Шевченком, М. Костомаровим, В. Білозерським, М. Гулаком, О. Марковичем. Був одним із засновників

 Кирило – Мефодіївського братства .В 1845 році переїхав до Петербурга, де одержав посаду вчителя російської мови для студентів – іноземців при університеті. Перебуваючи в Петербурзі , продовжував тісні зв’язки з 

кирило –мефодіївцями ,  регулярно листуючись з ними. В 1847 році виїхав у наукове відрядження за кордон, де був заарештований  у Варшаві після розгрому братства і ув’язнений у Петропавловській фортеці, пізніше засланий до Тули.

Згодом повертається до Петербурга , де розпочав активну літературну діяльність (історичний роман « Чорна рада», « Граматика»), заснував власну друкарню. Після видання Валуєвського указу 1863року переїздить до Варшави , не пориваючи зв’язки з українською інтелігенцією.

 Емський  указ 1876 року повністю призупинив видавничу  діяльність.

   Йому належить праця про Національно – визвольну війну українського народу під проводом Б. Хмельницького та багато ін. Решту життя провів у важких матеріальних нестатках, але не покидав своєї праці. Помер і похований на хуторі Мотронівка ( тепер Чернігівська обл.).

     Український громадсько – політичний діяч , педагог і вчений .Походив з дворянської родини Золотоніського повіту на Полтавщині . 1843 закінчив юридичний факультет Дерптського університету. 1844 р. здобув вчений ступінь кандидата права . 1845 – 1847 служив у канцелярії київського і волинського генерал-губернатора. В грудні 1845 – січні 1846 разом із Костомаровим, Білозерським заснував Кирило – Мефодіївське братство .Належав до радикального крила організації, яке відстоювало національно – демократичні 

ідеї .В 1847 році був ув’язнений в Шліссельбурзькій фортеці, де перебував до 1850 року. Під час слідства тримався особливо мужньо, відмовившись давати свідчення і назвати будь – кого з учасників братства. 1850-1855рр. перебував під наглядом поліції в Пермі.  З 1859 року працював викладачем математики . природничих наук та історії у навчальних закладах Одеси, Керчі. Гулаку належать праці з історії , математики, філософії, юриспруденції, переклади з грузинської та азербайджанської літератури. Помер у Єлисаветполі ( тепер Ганджа, Азербайджан).

 

 

 

Протягом 14 місяців існування товариства, « браття» збиралися кілька разів на тривалі філософські й політичні дискусії та підготували ряд положень своєї програми.

     Основні програмні документи положення організації Кирило – Мефодіївського товариства сформульовані у « Книзі буття українського народу» і « Статуті слов’янського братства  Святого Кирила і Мефодія».

Термін « Статут» означає – документально оформлені правила.

 У них домінують соціальні ідеали первісного християнства , чітко простежується ідея обстоювання загальнолюдських цінностей – справедливості , свободи, рівності та братерства.

 | « Книга буття українського народу», або « Закон Божий» | « Статут слов’янського братства св. Кирила і Мефодія»
| -        Складається з 109 статей релігійно – повчального характеру; -        Показані основні події світової історії з найдавніших часів до середини XIX ст.( про визвольну боротьбу українського козацтва і розвиток деспотичного самодержавства в Росії, французьку революцію , виступи декабристів, розділи Речі Посполитої та ін.) ; -        Український народ був охарактеризований як демократичний , історичне покликання якого полягає в тому , щоб підняти інших слов’ян на боротьбу за національне звільнення і створити федерацію вільних слов’янських народів; -        Вказувалося на необхідність ліквідації кріпосного права і самодержавства; -        Задача братства – перебудова суспільства на принципах християнства, поступове поширення створеного християнського порядку на увесь світ. | Статут складався з двох частин : І. « Головні ідеї» : - необхідність об’єднання слов’янських народів в одну федеративну державу, в якій на принципах добровільності і виборності кожний народ зберігав би свою волю і самостійність; - місто Київ – столиця федерації, де збирався б спільний Сейм ( один раз на чотири роки); - досягнення Україною державної незалежності з демократичним ладом за зразком США або Французької республіки; - кожна слов’янська держава має представляти в цій федерації штат або поділялася б на декілька штатів; Для захисту федерації від зовнішніх ворогів передбачалося мати невелику регулярну армію; -        кожний штат , крім того , мав би  і свої збройні сили. ІІ. « Головні правила» ( їх 11) : -        визначалися організаційні принципи діяльності товариства, статутні права та обов’язки його членів; Указувалися цілі ,головна – поширення ідей товариства шляхом виховання юнацтва, використовуючи при цьому вплив літератури. 

-        не були розроблені конкретні плани з ліквідації кріпосного права і введення загальної освіти;

-        не було єдності в поглядах на способи досягнення програмних цілей.

 

                                                                       

 |  М. Костомаров П. Куліш В. Бєлозерський П. Маркович   Схилялися до реформ і  « м’яких» еволюційних методів розвитку.   |                                                                      Т. Шевченко                                                                        О. Навроцький М. Гулак                                              І. Посяда                                                                 Г. Андрузький                                                                                  Висловлювалися за                                                                         революційний переворот і                                                                         встановлення республіки                                                                        знищення царської родини, за                                                                         соціальне і національне                                                                         звільнення    

    Розвиток української літератури в першій пол.  XIX   ст.  пройшов під впливом яскравої титанічної постаті Т.Г. Шевченка ( 1814 – 1861), творчість якого підняла український народ на новий щабель духовного розвитку та національного самоусвідомлення. 

    Якщо образно кажучи , Б. Хмельницький дав українству тіло , то Великий Кобзар дав йому душу . Геній Шевченка випереджав епоху.

В своїх творах поет виступав за : 

-  звільнення слов’янства від деспотизму;

- скасування кріпосного права;

- відродження вільної України.

  … Щоб усі слов’яни стали 

   Заклик Т. Шевченка до одночасного національного і соціального звільнення стали основою програмних документів кирило – мефодіївців.

   Шевченко спонукав до активної діяльності. Вважав , що недостатньо проводити тільки дослідницьку роботу, необхідно готуватися до повстання проти самодержавства.

    Його « Кобзар» могли читати всі : і селяни, і дворяни та інтелігенція. Кожна з верств українського суспільства знаходила в його поезії відображення своїх інтересів.

    Погляди Шевченка на проблеми національного життя України спричинили його зближення навесні 1846 року з членами Кирило – Мефодіївського братства . За що  він був заарештований і відбував заслання в Оренбурзі 10 років.

    Доктор Густав Шпехт справедливо окреслив феноменальну роль Шевченка: Український поет так могутньо і всебічно вразив своєю творчістю духовність українців , ідеали й прагнення, він у такій мірі став символом своєї країни, як Гомер був виразником всієї Еллади, Вергілій – Римської імперії. І не один із пізніших європейських поетів так універсально не відбивав національні істотності свого народу як це було властиве Шевченку… Ще в меншій мірі виразником національної духовності цілості для всіх країн були Сервантес, Мольєр чи Толстой. І лише Шевченко у новітніх часах людського буття став для цілої нації на довгий час символом , духовним провідником, виразником всіх основних національних стремлінь.

Заслухавши відповіді учнів , учитель робить висновок : значення Т. Г. Шевченка в українському національному відродженні  важко переоцінити. Адже саме він , Великий Кобзар, послідовно обстоював необхідність поширення освіти в народних масах ( сам створював шкільні підручники), а його поетичні твори вправляли могутній вплив на формування національної самосвідомості та політичної активності передової громадськості та широких народних мас.

 

 

 -  Тепер , коли ми отримали багато інформації з даної теми, давайте разом спробуємо дати відповідь на четверте запитання.

Члени братства , врахувавши уроки світового досвіду і спроектувавши передові західноєвропейські ідеї на український грунт, сформулювали основні постулати українського національного відродження, визначили форми та методи досягнення поставленої мети. 

1.    Це була перша політична організація української інтелігенції , яка мала свою програму національного відродження з визначеними формами і методами досягнення поставленої мети.

2.    Поява і діяльність товариства стала початком переходу від культурницького до політичного етапу боротьби за національний розвиток України.

3.    Кирило – Мефодіївні зробили значний внесок у розвиток української національної ідеї.

4.    В програмних документах вперше була зроблена спроба об’єднати українську ідею з загальнолюдськими християнськими цінностями та ідею слов’янської єдності.

5.    Бесіди, лекції , видання книг - будили спільну думку , спонукали до пошуку шляхів вільного розвитку України.

6.    Їхня діяльність стала зразком для наступних поколінь українських борців за національне і соціальне звільнення.

 

 

- Висловіть свою думку  з приводу оцінки Т. Шевченка в українському національному відродженні.

- Чому царський уряд так швидко розправився з керівниками і членами Кирило – Мефодіївського братства?

- Чи можна стверджувати що поява братства є закономірним явищем в суспільно – політичному русі в Україні  першої половини XIX ст. Відповідь обґрунтуйте.

 

 

Тести

1)Виберіть ідеї , характерні для Кирило – Мефодіївського братства :

1.Україна – незалежна демократична держава; 

2.Федеративний союз слов’янських держав; 

3. Москва – центр слов’янського світу;

4. Київ – центр федеративного союзу; 

5. Наявність власних збройних сил; 

6. Смертна кара і тілесні покарання для злочинців;

7. Свобода віросповідання. 

8. Україна – конституційна монархія.

2) Братство діяло  :

1.    січень 1846 – березень 1847 рр.

2.    січень 1847 – квітень 1848рр.

3) Усвідомлення самими українцями себе, як окремого народу з власною історією, своїми політичними, економічними і культурними запитами , власним поглядом на майбутнє України – це …

1. Сепаратизм ;

2. Українська національна ідея 

    4)  Заповнити пропуски в тексті : Основні програмні документи, положення організації Кирило – Мефодіївського товариства сформульовані у « …     » і             « …слов’янського братства  Святого Кирила і… ».

Термін «… » означає – документально оформлені правила.

 

Висновок:      Дійсно, значення Кирило -  Мефодіївського братства важливе з кількох міркувань. Воно являло собою першу, хоч і невдалу, спробу інтелігенції перейти від культурницького до політичного етапу національного розвитку;

воно привернуло увагу царського уряду до потенційної небезпеки зростаючої національної свідомості українців;

ліквідація товариства дала сигнал до наступу антиукраїнської політики і ознаменувала початок довгої безупинної боротьби української інтелігенції з російським царатом.

 

Опрацювати  текст підручника П. 7, ст. 55

 

В зошиті скласти конспект за вище поданим матеріалом! 

Дати відповідь на запитання!

Виконати ТЕСТИ!

https://youtu.be/WV8k4hv6xvE

Як уже було зазначено, після укладання Люблінської унії популярність ідей уніатства в Речі Посполитій посилилася. Православ’я поступово втрачало свої позиції, це відбувалось на тлі зміцнення позицій католицизму. Метою унії на цьому етапі стало приєднання православної церкви до католицької з обов’язковим визнанням верховенства папи римського. За цієї умови Ватикан розширив би сфери спливу на Схід, і помітно збільшилася кількість мирян. Цю унію активно підтримував польський король, бо вона відкривала шлях до окатоличення українського населення. А в якому ж стані перебувала українська православна церква? Як її діячі ставилися до ідеї про церковну унію?

1.     Охарактеризуйте становище Української православної церкви в другій половині ХVІ ст.

2.     Що спричинило кризовий стан Української православної церкви? 

 

·        Опрацюйте історичний текст і дайте відповіді на запитання.

Кризовий стан православної церкви створив у цей час умови не тільки для поширення ідей церковного єднання в українському суспільстві, а й для появи в ньому прихильників цієї ідеї. Наприклад, палкий прибічник та захисник православ’я К. Острозький у своєму листі до папи зазначав: «Нічого не бажаю гарячіше, як єдності, віри і згоди всіх християн». З огляду на реалії, такі настрої цілком зрозумілі. Люблінська унія посилила процес окатоличення української еліти. І хоча мотиви тих, хто переходив у католицьку віру, були різними (для одних це був шлях до привілеїв і посад, для інших – урівняння в правах з поляками, для третіх – прилучення, як вони вважали, до більш розвиненої культури), наслідок для православ’я був один – різке звуження каналів матеріальної підтримки (Бойко О.Д. Історія України. – К.: Академія, 2002. – С. 120 – 121). 

 

1.     Як автор пояснює причини занепаду Української православної церкви?

2.     На основі тексту визначте ставлення діячів православної церкви в Україні до питання про унію?

3.     Чому вони схвалювали об’єднання православної і католицької церков?

4.     Як ви вважаєте, на яких умовах вони намагались це зробити?

·        Опрацюйте історичне джерело і дайте відповідь на запитання.

Із книги польського провідника Петра Скарги «Про єдність церкви Божої»

…Істинною є лише одна церква – римо-католицька, тож найбільш корисним для Русі було б відкинути помилки греків та об’єднатися з осердям істинної віри.

1.     На основі цього джерела визначте, як католики ставились до унії?

2.     На яких умовах вони прагнули до об’єднання церков?

 

Складіть таблицю до питання «Причини та передумови церковної унії».

 | Передумови  | Причини
 | 1.     Прагнення подолати розкол 1054 р. на православну та католицьку церкви. 2.     На думку українських єпископів, унія мала б вирішити проблему полонізації та покатоличення православних, вони отримали б рівноправність у Речі Посполитій з католиками. 3.     Установити тісніші зв’язки України й Білорусії з Польщею, нейтралізація впливів Москви. 4.     Православні єпископи намагались обмежити втручання організованого у братства міщанства у церковні справи. 5.     Православні єпископи прагнули звільнитися від підлеглості східним патріархам, які підтримували церковні братства. 6.     Верхівка православного духовенства прагнула зрівнятися у правах з католицькими єпископами, які засідали в сенаті й отримали титул «князі церкви», а також залежали лише від папи та почасти від короля.  | 1.     Українська православна церква переживала кризовий стан. 2.     В українському суспільстві поширювалися процеси церковного єднання. 3.     Поява в Україні прихильників церковної унії. 4.     Посилення процесу окатоличення та ополячення українського населення після Люблінської унії. Перехід частини української шляхти до католицької віри відбувся з різних причин: 1.     відкрився шлях до привілеїв та посад; 2.     набуття рівних з поляками правах; 3.     долучення до здобутків польської культури. 5.     Зменшення матеріальної підтримки православної церкви. 6.     Активне втручання світської влади в церковне життя. Вищими церковними ієрархами ставали світські особи, які переймалися лише власними матеріальними інтересами. 7.     Деградація та дезорганізація церковної ієрархії. 8.     Загальний занепад православної церкви.  

 

 Ідея церковної унії набувала дедалі більшого поширення в українському суспільстві. З’явилися її прихильники і противники. Унійні настрої стали помітними серед світської та духовної верхівки українського суспільства. Впливовий князь Костянтин Острозький хотів, щоб православно-католицька унія відбулася на засадах рівноправності обох церков. Він наполягав на залученні до унії всієї Східної церкви

Іншу позицію посідали українсько-білоруські православні єпископи. У першій половині 90-х років ХVІ ст. вони від свого імені розпочали таємну підготовку до церковної унії. Верхівка православного духовенства склала унійну програму з 33 пунктів. У ній було наголошено на поступках католикам з догматичних питань, тобто основних положень християнського віровчення, які розглядають як істинні і тому не потребують доведення. 

Водночас програма обстоювала інтереси православної церкви: заборонялося перехрещувати людей з грецького (православного) обряду на латинський (католицький), перетворювати православні церкви і монастирі на католицькі, порушувати усталений порядок обрання на вищі церковні пости. Застерігалося збереження православних обрядів, церемоній, богослужінь і свят. Наголошували також на гарантуванні всіх маєткових прав духовенства і допущенні його верхівки до польського сенату й Коронного трибуналу.

Активізація унійного руху в другій половині ХVІ ст. прияли два чинники:

1.     Розгортання діяльності єзуїтів на території Польщі, заснування великої кількості єзуїтських шкіл, що зумовило появу полемічної літератури. Багато талановитих проповідників працювали на ідею унії (Венедикт Гербест, Петро Скарга).

2.     1582 року папою Григорієм ХІІІ була проведена «календарна реформа», що поглибила розкол суспільства, тому що суттєво розвела в часі релігійні свята православних і католиків.

Щоб приборкати українців ідеологічно і духовно, польський король та його прибічники вирішили штучно об’єднати дві церкви – католицьку й православну. Ідея укладення унії знайшла прихильників і в Польській державі, і в церковних колах, які мали тут свої інтереси. Проте, як засвідчив подальший розвиток подій, їхні сподівання не справдилися.

Ініціатором укладання церковної унії з Римом був львівський православний єпископ Гедеон Балабан, який тривалий час вів суперечки зі Львівським братством. Цю ідею підтримали холмський єпископ Діонізій Зборуйський, пінський єпископ Леонтій Пельчинський та луцький єпископ Кирило Терлецький, а з 1593 р. і нововисвячений володимирський єпископ Іпатій Потій. Ідею унії, особливо на етапі її підготовки, підтримував і найвпливовіший світський український магнат Костянтин Острозький. Для обговорення і вирішення цього питання протягом 1590 – 95 років єпископи провели 5 синодів і, погодивши основні питання, у червні 1595 р. доручили єпископам Іпатію Потію та Кирилові Терлецькому вести переговори про об’єднання церков у Римі, куди вони виїхали у вересні цього самого року. Після тривалих переговорів у грудні 1595 року обидва єпископи були прийняті папою Климентієм VІІІ і визнали католицьке віросповідання. Згодом було видано документ, який установлював права та привілеї уніатської церкви.

·        За допомогою підручника з’ясувати умови Берестейської унії та скласти тезовий план до цього питання.

 

 

 

 

Умови Берестейської унії 

·        Українська церква зберігала східний обряд, церковнослов’янську літургічну мову, право на заміщення митрополичої та єпископських кафедр, вживання старого (юліанського) календаря, нижче духовенство і надалі зберігало право одружуватись.

·        Визнавали зверхність папи римського як першоієрарха усієї християнської церкви та були прийняті догми католицької церкви.

·        Православне духовенство, що визнало рішення Берестейської унії, було урівняне в правах з католицьким, звільнялося від сплати податків та виконання інших повинностей.

·        Єпископам були обіцяні місця в сенаті Речі Посполитій, але ця обіцянка не була виконана урядом.

·        Шляхта та міщани, що прийняли унію, також урівнювались у правах з католиками латинського обряду й одержали право обіймати посади в державних та міських урядах.

Одразу ж після Берестейського собору з восьми єпархій Київської митрополії унію прийняли шість: Київська, Володимир-Волинська, Турово-Пінська, Луцька, Холмська і Полоцька. Перемишльська та Львівська єпархії прийняли її згодом – відповідно 1692 та 1700 року.

·        Опрацюйте історичний текст і дайте відповідь на запитання.

Після укладання унії розпочався масовий наступ на православну церкву. Унію насаджували силою, православні церковні маєтності передавали уніатам, православні залишилися без вищої церковної ієрархії. Водночас уніати перебували в стані невизначеності, ніби між двома вогнями. Православні вбачали в них зрадників, а католики не вважали їх повноцінними громадянами… Католицька верхівка вбачала в греко-католицькій церкві лише засіб поширення власного впливу, а не самостійну церковну організацію.

Отже, форсований наступ католицизму на українські землі, що посилився після укладання Люблінської унії, мав своїм наслідком ополячення та окатоличення українського народу, вів до загальної дезорганізації та занепаду православної церкви, яка катастрофічно втрачала роль осередку культурного життя, гаранта збереження національних традицій. Берестейська унія була для Польщі зручною формою посилення своєї влади на українських землях, розширення сфери впливу католицизму, а для частини православного духовенства – спробою підняти його престиж, подолати дискримінацію православних вірян, вивести православну церкву із кризи. (Бойко О.Д. Історія України. – К.: Академія, 2002. – С. 123)

1.     Поясніть, як і чому виникла греко-католицька церква?

2.     Якими були наслідки Берестейської унії 1596 року для України?

 

Висновок:Польський уряд уважав унію обов’язковою для всіх православних на території Речі Посполитої. Православна релігія стала практично незаконною. Унію насаджували силою. За допомогою Берестейської унії польські пани й католицьке духовенство сподівались денаціоналізувати та ополячити український та білоруський народи. Проте вони стійко боролися проти нав’язування католицтва та унії.

 

1.     Як ви вважаєте, чи була церковна унія на той час необхідною?

2.     Чи можна було вирішити суперечки тогочасного церковного життя іншим шляхом?

3.     Чи вважаєте ви дії Іпатія Потія необхідними?

4.     Як ви розумієте слова І. Франка: «… [унійне духовенство] видавало багато польських книжок, навіть в обороні руських партикулярних інтересів, … але не менш певні факти, що русини-уніати не зробилися поляками, писали по-руськи, не любили поляків і польського панування, а належність до унії не перешкоджувала їм бути й вільнодумцями, і українськими патріотами».

Домашнє завдання

Скласти конспект вище поданого матеріалу, дати відповідь на запитання, скласти таблицю, вивчити п.6.

 

 

 

а)  у Центральній Африці;

б)  у Північно-Східній Африці;

в)  на заході Африки.

а)  скотарство;

б)  землеробство;

в)  рибальство;

г)  полювання.

а) саркофаг;

б) мастаба;

в) піраміда.

а)  ячмінь;

б)  пшениця;

в)  рис.

а)  «Червона земля»;

б)  «Чорна земля»;

в)  Єгипет.

а)  канал для зрошування;

б)  особливий пристрій для подачі води на узвишшя.

1.    Ніл впадає у:

а)  Чорне море;

б)  Середземне море;

в)  Червоне море.

а) у 7 тис. р. до н. е. (Мезоліт);

б) у 5 тис. р. до н. е. (Неоліт);

в) 3000 р. до н. е. (Енеоліт).

а) 35;

б) 42;

в) 46.

а) номарх;

б) мумія;

в) фараон.

а) піраміда;

б) мастака;

в) саркофаг.

6. Давні єгиптяни називали свою країну:

а)  «Червона земля»;

б)  «Чорна земля»;

в)  Єгипет.

 

1. Якими були причини утворення держави в Давньому Єгипті?

2. Коли і яким чином утворилася єдина держава в Єгипті?

3. Хто допомагав фараону утримувати владу?

4. Ким був фараон для єгиптян?

 

 «держава», «номарх», «ном», «жрець». 

 

1.      Зрошувальне землеробство

Господарство Єгипту, урожайність землі залежали від стану зрошувальної системи. Тому піклування про ремонт і розвиток мережі каналів та ставків перетворилося на основне господарське завдання держави. Єгипетські номи стали територіальними округами, центрами господарської діяльності та догляду за зрошувальною системою. 

Отриманий урожай зерна єгиптяни несли до загальних їдалень, де харчувалися всі сусідські, землеробські общини нома. Один з помічників номарха контролював роботу поварів, поділ їжі. 

 

2.    Єгипетське суспільство 

Керування державою здійснювалося через чиновників. Найвпливовіші посади обіймали вельможі та родичі фараона. Перший радник фараона — чаті. За службу фараон надавав вельможам землі та рабів.

Трудовий люд працював у господарствах фараона, храмах та у вельмож. Частина селян, звільнена від такої праці, виконувала загальнодержавні роботи: будувала царські гробниці, храми, іригаційні споруди. 

Ремісники не могли продавати свою продукцію, а здавали її наглядачам. Окрім них, у державі були також вільні землероби, що входили до складу общини. Після сплати податків селянам залишалася маленька частина врожаю, тому вони охоче наймалися на «царські роботи». До них залучалися й ремісники, які проводили весь час у важкій роботі. Але найважче від усіх жилося рабам, які не мали ані прав, ані майна. Наглядачі поводилися жорстоко, а вкрай важка праця робили становище рабів нестерпним. 

Час від часу спалахували повстання рабів і бідноти. Одне з найбільших розпочалося близько 1750 р. до н. є. й охопило всю Єгипетську державу, послабивши її перед войовничими сусідами — кочівниками гіксо-сами, які завоювали країну більш як на століття, заснувавши в Дельті свою столицю — фортецю Аваріс. 

Найбільше інформації вчені отримують із зображень у похованнях чиновників, які мали власний дім (пер джет). Жили в ньому голова сім'ї, дружина, діти, брати й сестри, батьки та інші родичі. А ще — численні слуги, музики, співаки, танцюристи, кравці, перукарі, охоронці. Молодші члени сімейства брали участь в управлінні господарством. 

Головна садиба та інші володіння були розкидані в різних кінцях країни. На багатого чиновника працювали наглядачі, писарі, зберігані документів, управлінці. 

Вони контролювали простих людей, що працювали в господарстві (землероби, пастухи, рибалки, пекарі, пивовари, каменотеси, столяри, художники та ін). 

У садибах єгипетських багатіїв працювали трудові загони. Вони збирали врожай, перевозили продукти й ремісничі вироби, завантажували кораблі тощо. 

У «палатах майстрів», що належали вельможам, працювали ткачі, гончарі, ювеліри. Платою за роботу були речі зі складів чиновника та вироби ремісників: зерно, гончарні вироби, знаряддя праці, робочий одяг, овочі, фрукти тощо. 

У храмовому господарстві жерців свої обов'язки виконували прості та середнього достатку люди, служителі різних культів. Керували ними чиновники з царської та місцевої влади номів. Земельні наділи храми отримували від фараона як подарунок. Тут теж працювали трудові та ремісничі загони. 

У період Раннього царства в Єгипті з'являється рабство. Рабів продавали та купували. Серед них були як іноземці, так і місцеві жителі. їхню працю використовували в різних типах господарств країни. Проте, слід зазначити, рабів у Єгипті було небагато

Отже, у Єгипті наприкінці IV тис. до н. є. виникла держава. З її утворенням склалися сприятливі умови для подальшого розвитку: об'єднання окремих іригаційних систем в одну, з єдиним управлінням, зникли суперечки за землю, збільшились врожаї. Це полегшило життя населення, але призвело до подальшого збагачення одних та бідності інших у єгипетському суспільстві. Створення сильної державної влади призвело до експлуатації трудових верств. 

 

 

Прочитайте тексти і дайте відповіді на питання (клас ділиться на 3 групи: «жерці», «прості люди», « писарі», кожна з якої розповідає про той чи інший суспільний стан). 

 

Те к с т 1. Уривок із книги болеслава пруса «Фараон» 

У наш час майже не можливо уявити собі, яку надзвичайну роль відігравали жерці в Єгипті. Вони були наставниками молодих поколінь, ворожбитами, а отже, порадниками старших людей, суддями померлих, яким волею й прозорливістю жерців гарантувалось безсмертя. Жерці не лише виконували щоденні релігійні обряди, вони служили богам і фараонам, лікували хворих як лікарі, впливали на перебіг громадських будівельних та земляних робіт як інженери, визначали політику держави як астрологи і насамперед досконало знали власну країну та її сусідів.

В історії Єгипту першочергове значення мали відносини між жерцями та фараонами. Найчастіше фараон слухняно корився жерцям, приносив богам щедрі пожертви, будував храми. Тоді він жив довго, а його ім’я та зображення, викарбувані на пам’ятниках, переходили з покоління в покоління, овіяні славою. Проте багато фараонів володарювало недовго, а часом з пам’яті народу зникали не лише їхні діяння, зникали навіть імена. Кілька разів траплялося так, що занепадала ціла династія, а головний убір фараонів, оповитий змією, надягав жрець.

1)  Розкажіть, якими справами займалися жерці.

2)  Поясніть, які відносини були між фараонами та жерцями.

 

 

Т е к с т 2 Доля простої людини

Коли людина народжується, вона працює на свого начальника: хлопчик — він слуга воїна, хлопець-новобранець; старий — відданий у землероби; чоловік — він буде воїном; якщо він кульгавий каліка — буде відданий для догляду за худобою.

Горе землеробу! Бере черв’як половину ячменю, гіпопотам з’їдає залишок. Миші численні в полі, сарана опускається, худоба їсть, горобці крадуть. Горе землеробу! Залишок на току. Він для злодіїв. Упряж волів подихає при молотьбі.

Писар причалює до берега. Він записує врожай. Його помічники з палицями, кнyтами із жил пальмового листя. Вони говорять: «Дай ячмінь».

Немає його. Вони б’ють його. Він зв’язаний та кинутий до колодязя. Він занурений у воду вниз головою, його дружина зв’язана перед ним, його діти скручені. Його сусіди залишають їх, тікаючи, і пропав їх ячмінь.

1)  Розкажіть, яка доля чекала просту людину в Давньому Єгипті.

2)  Поясніть, чому в Давньому Єгипті прості люди вважали військову службу небезпечною та важкою роботою.

3)  Розкажіть, які труднощі могли спіткати землероба в Давньому Єгипті.

 

 

Т е к с т 3. Писар не буде бідним (уривок з «повчання ахтоя, сина дуауфа, своєму сину піопі»)

Повчання, зроблені єгиптянином своєму сину, коли він плив на південь до столиці, щоб віддати його до школи.

Тоді сказав він сину: «Бачив я побої, бачив я побої. Оберни ж серце твоє на писання! Бачив я звільненого від повинностей писаря. Дивись, не існує надміру писань!

Ти знайдеш вислів: «Що стосується писаря, то місце його всяке — в столиці, і не буде він бідним».

Дивись, немає посади, вільної від керівника, окрім посади писаря, — сам він керівник! Будь писарем! Звільнить ця посада тебе від податків, захистить вона тебе від робіт всяких. Усуне вона тебе від мотики, і не будеш ти носити корзину. Вона віддалить тебе від веслування і весла, усуне вона тебе від клопотів. Не будеш ти під владиками і під начальниками численними».

1)  Розкажіть, яке становище посідали писарі в Давньому Єгипті.

2)  Поясніть, чому писаря називають керівником.

3)  Поясніть, чому давні єгиптяни вважали, що «писар не буде бідним».

 

 

Виконати завдання вище поданого матеріалу, ТЕСТИ, Прочитати відповідний матеріал підручника (§ 9(старий), 11(новий); написати невеличкий (1 стор.) історичний твір «Один день з життя...» (розповідь складається від імені будь-якого представника давньоєгипетського суспільства).

Іст.Укр.

7 кл.

Практичне заняття.Князь Святослав, його походи

 | Роки | Напрямок походу | Наслідок
 | 964 р. | Землі в'ятичів | Приєднує в'ятичів до Київської держави
 | 964 р. | Волзька Булгарія | Розбиває головного союзника хозарів
 | 965 р. | Хозарський каганат | Завойовує столицю каганату Ітіль
 | 965 р. | Північний Кавказ | Підкорення місцевих племен ясів (осетинів) і касогів (адигів)
 | 968 р. | Хозарський каганат (ІІ похід) | Розгром Хозарського каганату
 | 968 р. | Балкани, Болгарія | Успішний похід, Святослав розташувався з військом у Переяславці на Дунаї
 | 968 р. | Балкани, Болгарія | Захоплення столиці Болгар Пловдива
 | 971 р. | Битва під Доростолом | Поразка від Візантії

5. Кому була вигідна смерть Святослава. Хто міг його зрадити?
6. Розв’яжіть задачу. 

Умову та відповідь позначте на стрічці часу в зошиті: Княгиня Ольга уклала з Візантією в 946 р. союзну русько-візантійську угоду. Через скільки років князь Святослав уклав подібний мирний договір із Візантією?
7. У чому полягала адміністративна реформа Святослава?
8. Чи погоджуєтеся ви з таким твердженням: «Розгром Хозарського каганату був однозначним виграшем для Святослава, але, можливо, програшем для його дітей та онуків»? Відповідь обґрунтуйте.
9. Чому Святослав призначив намісниками саме своїх синів?
10. Чи міг би князь Святослав здійснювати тривалі військові походи без шкоди для внутрішньої політики держави, якби мав за матір не княгиню Ольгу? Відповідь аргументуйте.
 
 

 

Іст.Укр.

11 кл.

Переглянути відеоматеріал, скласти конспект, вивчити п.8, повторити п.7!

 | Зміни у господарстві України в період "відлиги"

 

 | Для сільського господарства України в період "відлиги" характерні такі явища та процеси: ·        укрупнення, а потім розукрупнення колгоспів; ·        проблема "неперспективних сіл"; ·        реорганізація МТС в РТС, продаж їхньої техніки колгоспам; ·        необґрунтоване розширення посівів кукурудзи; ·        перехід на нову систему оплати праці колгоспників; ·        обмеження розмірів присадибного господарства колгоспників; ·        фактична заборона утримання худоби у приміській зоні. Особливості розвитку промисловості УРСР за доби "відлиги": ·        озміщення невеликої кількості підприємств ВПК безпосередньо в Україні; ·        провідна галузь - електроенергетика (спорудження Сімферопольської, Придніпровської та ін. ДРЕС, Каховської, Кременчуцької та Дніпродзержинської ГЕС); ·        розбудова потужних газових родовищ (Шебелинське родовище в Харківській області, Радченківське - у Полтавській); ·        спорудження киснево-конвертерних цехів; ·        прискорена хімізація країни (залучення додаткових асигнувань на розвиток хімічної промисловості); ·        децентралізація управління промисловістю через створення раднаргоспів (заміна галузевого принципу управління промисловістю на територіальний). Економічна політика у добу "відлиги" полягала у: ·        скороченні фонду нагромадження задля проведення активної соціальної політики; ·        зміні акцентів у розвитку оборонного потенціалу (скорочення чисельності армії, розвиток ракетно-ядерної зброї, космічної програми); ·        закупівлі новітньої техніки закордоном. В економічній сфері в роки "відлиги" Україні розширили права у: ·        формуванні свого бюджету; ·        питаннях матеріально-технічного постачання; ·        питаннях збуту продукції.

 

Для вирішення долі повоєнних країн у Парижі з 18 січня 1918 до 21 січня 1920 року проходила міжнародна конференція 27 держав світу. Делегація Німеччини не була допущена до пленарних засідань і до роботи над текстом мирного договору, її тільки поставили перед фактом підписання Версальського мирного договору. Не була також запрошена делегації Радянської Росії, а також інших державних утворень які виникли на місці колишньої Російської імперії (крім Польщі).

 

Конференція стала символом миру для Європи. Тому ми розпочинаємо розгляд нового розділу курсу під назвою «Повоєнне облаштування світу»

 

 

Чому під час роботи конференції делегатів називали «Велика трійка». Якими подіями це було спричинено?Амбіції якого світового лідера були проігноровані?

1.     Плани учасниць Паризької конференції.

2.     Версальський договір з Німеччиною.

3.     Утворення Ліги націй.

4.     Мирні договори з союзниками Німеччини

 

Плани США.

Вони були викладені у посланні президента Вільсона конгресу США 8 січня 1918 р. Так з’явилися славнозвісні „Чотирнадцять пунктів Вільсона”.

відміну усіх таємних договорів поміж країнами Антанти, укладених ними в роки Першої світової війни з метою переділу колоній та сфер впливу;

забезпечення свободи мореплавства;

відміну усіх митних бар’єрів та міжнародне визнання принципів „відкритих дверей” та „рівних можливостей”;

справедливе вирішення колоніальних проблем та можливість визнання права народів колоніальних країн на незалежність;

обмеження озброєнь;

відкриті та гласні переговори про укладення миру з Німеччиною та її союзниками;

створення міжнародної організації з охорони миру – Ліги Націй.

Відразу після послання президента Вільсона конгресу в американській пресі розгорнулась галаслива кампанія уславлення „Чотирнадцяти пунктів Вільсона”, уславлення „миролюбства”, „безкорисливості” та „благородних спрямувань” Сполучених Штатів. Так, вже наступного дня після появи „Чотирнадцяти пунктів” 

Англійська делегація на Паризькій мирній конференції на чолі з Ллойд-Джорджем день за днем вела рішучу боротьбу проти надмірних зазіхань США, проти їх претензій на верховенство, проти американських планів нав’язування„ нового світового порядку” через Лігу Націй та гасла „відкритих дверей” та „рівних можливостей”, за допомогою яких Сполучені Штати розраховували на встановлення своєї гегемонії в післявоєнному світі.

У ході війни зросла економічна сила цієї країни. Із боржника вона перетворилась на кредитора. Основною метою США було посилення впливу на європейські держави-переможниці.

Велика Британія ставила собі за мету ліквідувати німецький флот і здобути панівне становище на морі. Своєї мети вона досягла ще до початку конференції. Також їй вдалося встановити свій контроль над частиною Османської імперії. Тому англійська делегація в Парижі хотіла закріпити вже досягнуте, хоча була дуже занепокоєна зростанням американського флоту.

Найбільше в Першій світовій війні постраждала Франція. На її території велися бойові дії, вона стала боржником за час війни. Через те в країні було дуже популярне гасло «Німці за все заплатять». Французька делегація ставила за мету послабити Німеччину. Вона хотіла повернути собі Ельзас і Лотарингію. Були в неї і далекоглядні плани: не допустити об'єднання Німеччини й Австрії та створити буферну німецьку державу на лівому березі річки Рейн. А ще Франція хотіла загарбати частину османської спадщини.

Англія і Франція виступили спільно проти спроб американського президента В. Вільсона запобігти переділу світу. Підготовка мирної конференції засвідчила нове співвідношення сил на міжнародній арені.

На конференції точилась гостра боротьба з приводу розподілу територій. Італія, яку схилили взяти участь у війні на боці Антанти і обіцяли передати їй Південний Тіроль, усе східне узбережжя Адріатичного моря і частину Малої Азії, тепер вимагала цих територій

 

Умови Версальського договору були дуже жорсткими і принизливими для Німеччини, які Джон Кейнс назва «Карфагенськими» (дуже несправедливі). Текст договору був укладений без переговорів з Німеччиною, яка під загрозою окупації була змушена його підписати.

Німеччина втрачала велику частину своїх володінь та колоній.

Франція отримувала: Ельзас та Лотарингію, території, які були окуповані  Німеччиною у 1870 році.  Саарський вугільний басейн Франція отримувала через мандат Ліги Націй в управління строком на 15 років. У Африці франція отримала частини німецьких колоній Того та Камерун.

Великобританія отримувала: більшу частину Німецьких колоній – частину Того, частину Камеруна, Німецьку Східну Африку (Танганьїка). Британські домініони як частина Британської імперії також отримали колишні німецькі колонії: Південно-Африканський союз – Південно-Західну Африку (сучасна Намібія ), Австралія – Німецьку Нову Гвінею,  Нова Зеландія – Західне Самоа.

Бельгія отримувала: округ Ейпен та Мальмеді, а також німецьку колонію Руанда-Урунді.

Суттєво збільшувала свої територіальні межі новостворена Польща: Познань та Західна Пруссія перейшли до складу Польщі. Місто Данциг (Гданськ) став «вільним містом», в складі польської митної території, а також Польща отримала право користуватися гданським портом. Інші етнічно польські території повинні були визначитися з своїм майбутнім шляхом плебісциту.

Японія отримала колишні німецькі колонії в Китаї, і острови в Тихому океані південніше Екватору.

Данія отримала Північний Шлезвіг, Литва – Мемельську область (Клапейда), а Чехословаччина – Глучинський район Сілезії.

Крім того Німеччина повинна була визнати незалежність Австрії та не посягати на її територіальну цілісність, а також Німеччина втратила всю свою іноземну власність. Рейнська область була демілітаризованою, на її території було заборонено виготовлення та зберігання зброї, розміщувати війська.

Не дивлячись на територіальні втрати Німеччина все рівно  залишалася потужною економічною державою. Саме тому країни Антанти наклали на Німеччину величезні суми репарацій. Німеччина повинна була сплатити 31 млрд. доларів (442 станом на 2012 рік), колосальну суму не тільки ті часи, а і на сьогодні. Не маючи змоги платити валютою Німеччина сплачувала репарації вугіллям, сільськогосподарською продукцією,   інтелектуальною власністю. Останні виплати по репараціям Німеччина здійснила лише у 2010 році.

Великого морального удару зазнала Німеччина у військовій сфері. До Першої світової і під час її, німецька армія була однією з найпотужніших у світі, її міліарні традиції сягають давніх-давен. За умовами Версальського договору німецька армія скорочувалася до 100 тис осіб, скасовувалася загальна військова повинність. Військово-морський флот був переданий Антанті, вводився мораторій на будівництво нових кораблів та сучасних видів озброєння.

Версальський договір був кабальний для Німеччини  і призвів до глибокої кризи в суспільстві, і до приходу нацистів до влади у 1933 році.

 

Лігу Націй було створено на Паризькій мирній конференції за ініціа¬тивою президента США В.Вільсона. 

Створення Ліги Націй було першою спробою утворення організації глобального характеру, яка б узяла на себе відповідальність за підтримання миру на земній кулі шляхом погодження дій її членівЗавдання: боротьба за мир, співробітництво й безпека народів.Найважливіша мета - підтримання миру, збереження повоєнного статус-кво, виконання умов Версальського миру.

Статут: передбачав гарантії членам організації у збереженні їхньої політичної незалежності й територіальної цілісності проти зовнішньої агресії; передбачав колективні дії усіх членів Ліги в разі порушення агресором статуту та розв'язання конфліктів; воєнні санкції, економічна та політична ізоляція поруш-ника миру; створення об'єд¬наних збройних сил з контингентів країн-членів Ліги.Слабкість Ліги націй як інструмента підтримання миру зумовлювалася самим статутом. Рішення ухвалювали¬ся за принципом одностайності, за винятком питань процедурних і таких, що стосувалися прийняття нових членів.

Обов'язкову силу мали тільки рішення з адміністратив¬них питань, що стосувалися самої Ліги. Навіть санкції фактично були добровільними. Статут Ліги Націй був складовою частиною Версальсь¬кого мирного договору Його підписали 44 країни. Але США, під впливом «ізоляціоністів» у конгресі, не ратифікували Версальський договір й не увійшли до складу Ліги Націй.

Головними органами Ліги були Збори представників усіх членів організації (Асамблея), Рада Ліги Націй у складі 5-ти постійних членів (США, Англії, Франції, Італії та Японії) й 4-х тимчасових. Відсутність ряду великих держав серед членів Ліги негативно позначилася на ефективності її діяльності.СРСР було прийнято до Ліги Націй у 1934 p. та вик¬лючено у зв'язку з радянсько-фінською війною 1939 -1940 pp. Німеччина вступила до Ліги Націй у 1926 p. й вийшла з неї 19 жовтня 1933 p., Японія вийшла з Ліги Націй 28 березня 1933 p.Ліга Націй виявилася нездатною підтримати статус-кво, що склалося внаслідок першої світової війни, зберегти Версальсько-Вашингтонську систему. 

 

10 вересня 1919 р. був підписаний Сен-Жерменський мирний договір з Австрією. За ним визначались нові державні кордони Австрії. їй дозволялось мати 30-тисячну армію і заборонялось приєднуватись до Німеччини. Австрія повинна була сплачувати репарації, але значно менші, ніж Німеччина. Такі умови на довгий час обмежили суверенітет Австрійської республіки.

27 листопада 1919 р. у передмісті Парижа Неї-сюр-Сен був підписаний мирний договір з Болгарією. їй заборонялось мати армію більшу, ніж 20 тис. осіб. Вона втратила ряд територій, у тому числі і вихід до Егейського моря. Болгарія мала виплатити репарації в сумі 725 млрд золотих франків протягом 37 років. Такі умови мирного договору ще більше загострили національні протиріччя на Балканах.

4 червня 1920 р. було підписано мирний договір з Угорщиною. Таке запізнення було зумовлено існуванням Угорської Радянської республіки. За цим договором територія країни зменшилась у 3 рази, а населення — у 2,5 разу. Угорщині дозволялось мати армію в межах 35 тис. осіб, а загальна військова повинність заборонялась.

10 серпня 1920 p. було підписано Севрський договір із султанським урядом Туреччини. За ним відбувся поділ Османської імперії.

Версальський та інші мирні договори закріпили успіх переможців, але не встановили справедливого і стабільного устрою у Європі. Тому пророчими виявились слова французького маршала Фоша: «Насправді це не мир, а перемир'я на двадцять років».

 

Робота з цитатою

Німецький поет, прозаїк, драматург, мислитель і натураліст Йоганн Вольфґанґ фон Ґете (1749-1832) про перший день французької революції: «З цього починається нова ера в історії світу...»

• Дайте оцінку цим словам та охарактеризуйте позицію німецького мислителя.

 

Опрацювати та вивчити дати!

5 травня 1789 р.; 26 червня 1789 р.; 14 липня 1789 р.; 3 вересня 1791 р.; 21 вересня 1792 р.; 21 січня 1793 р.; 27 липня 1794 р. Орієнтовні відповіді:

• 5 травня 1789 р. — скликання Генеральних штатів;

• 26 червня 1789 р. — прийняття Декларації прав людини і громадянина;

• 14 липня 1789 р. — штурм і взяття Бастилії, початок революції;

• 3 вересня 1791 р. — прийняття першої Конституції Франції;

• 21 вересня 1792 р. — проголошення Франції республікою;

• 21 січня 1793 р. — страта Людовіка XVI;

• 27 липня 1794 р. — переворот 9 термідора.

 

26 жовтня 1795 р. в результаті перевороту до влади прийшла Директорія та Законодавчий корпус. Однак рівень життя населення погіршився ще більше. Багато коштів витрачали на зовнішні війни.

9 листопада 1799 р. (18 брюмера VIII року Республіки) в результаті чергового державного перевороту до влади прийшов Наполеон Бонапарт, як один із трьох консулів. Все це було законодавчо закріплено 24 грудня 1799 р. новою (четвертою) Конституцією.

1802 року Наполеон Бонапарт став довічним консулом. Переворот 18 брюмера 1799 р. став завершенням Французької революції.

 

• Користуючись інформацією з підручника та інших інформаційних ресурсів, скласти тези доповіді «Внутрішня та зовнішня політика Наполеона Бонапарта». 

 

Орієнтовний вигляд тез

• адміністративна — поділ країни на департаменти та округи;

• фінансова — заснування Французького банку, зміцнення грошової одиниці — франка;

• релігійна — повернення церковних споруд католицькій церкві, «конкордат» Папи Римського, що дозволив Наполеону призначати єпископів;

• юридична — прийняття Цивільного кодексу («Кодекс Наполеона»).

2. Успіхи в зовнішній політиці:

• перемоги у війні з другою антифранцузькою коаліцією;

• захоплення Італії, німецьких держав, Бельгії, Голландії;

• проведення підготовки до вторгнення на Британські острови.

• заборона 60 політичних періодичних видань, інші 13 видань були підпорядковані міністру поліції;

• поліцейське переслідування політичних противників Консульства.

 

 

Робота з хронологічною таблицею

• скласти хронологічну таблицю. Орієнтовний вигляд таблиці

 | Дата | Подія | Значення
 | 1805 р. | Трафальгарська та Аустерліцька битви | Поблизу мису Трафальгар 21 жовтня 1805 р. англійський флот під командуванням адмірала Нельсона знищив об’єднаний франко-іспанський флот. Десант до Англії став неможливим
 | 1806 р. | Початок континентальної блокади | 21 листопада 1806 р., перебуваючи в Берліні, імператор оголосив Англії блокаду. Англійські товари, які були знайдені на континенті, підлягали знищенню
 | 1807 р. | Тільзітський мир російського імператора Олександра І з Наполеоном | Росія визнала всі завоювання Франції та приєдналася до Континентальної блокади
 | 1808 р. | Наполеонівська армія підкорила Іспанію | Наполеон відсторонив від влади іспанського короля з династії Бурбонів і призначив правителем свого брата Жозефа
 | 1810-1811 рр. | Французька імперія Наполеона досягла своєї найбільшої могутності, контролюючи більшу частину території Європи | Проте постійні війни виснажували ресурси Франції, серед французів зростало незадоволення, на підкорених територіях постійно відбувалися повстання. Економіка імперії була неспроможна витримати постійні воєнні дії
 | 24 червня 1812 р. | Початок вторгнення Наполеона в Росію | Для вторгнення в Росію Наполеон зібрав армію у кількості понад 600 тис. осіб, проти 240 тис. російських військ. На петербурзькому напрямку — 1-ша армія генерала М. Барклая-де-Толлі, на московському — 2-га армія генерала П. Багратіона і на київському напрямку — 3-тя армія генерала 0. Тормасова
 | 26 серпня 1812 р. | Бородинська битва | Битва була запеклою, проте жодна зі сторін не здобула перемоги. Французи втратили близько 60 тис. осіб убитими (40 % військ). Російська армія втратила близько 40 тис. осіб, але зберегла боєздатність
 | Вересень 1812 р. | Спалення Москви | Армія Наполеона вступила в Москву. У місті почалися грабунки, а невдовзі спалахнула пожежа, яка знищила більшу частину міста, зокрема й продовольчі склади. Французькі війська опинилися на межі голоду. Армія Наполеона змушена була відступати Смоленською дорогою, яку вони вже розорили. Поступово відступ перетворився на панічну втечу. Російський похід закінчився повного поразкою
 | Жовтень 1813 р. | «Битва народів» | Шоста антифранцузька коаліція, до якої увійшли Росія, Англія, Пруссія, Швеція, Іспанія, Португалія та Австрія (понад 1 млн осіб). 190-тисячна французька армія протистояла 300-тисячній армії союзників. Три дні тривала битва, у результаті якої армія Наполеона була знищена. 3 обох сторін загинуло близько 100 тис. осіб
 | Березень 1814 р. | Вступ союзників до Парижа | 31 березня 1814 р. війська союзників без бою зайняли Париж. 6 квітня 1814 р. Наполеон Бонапарт зрікся престолу і був висланий на острів Ельба в Середземному морі, який передавався йому в довічне володіння. У травні 1814 р. був підписаний Паризький мирний договір, за яким територія Франції залишалася в кордонах 1792 р.

 6 квітня 1814 р. Наполеон Бонапарт зрікся престолу і був висланий на острів Ельба в Середземному морі, який передавався йому в довічне володіння. Сподіваючись на швидку підтримку, Наполеон із 900 гвардійцями 1 березня 1815 р. висадився на півдні Франції. Королівські війська перейшли на бік колишнього імператора. 20 березня Наполеон вступив у Париж. Загалом Наполеон Бонапарт був при владі тільки сто днів (з 20 березня по 22 червня 1815 р.).

Європейські країни (Англія, Росія, Австрія, Пруссія, Швеція, Іспанія та інші країни сьомої коаліції) сприйняли це захоплення влади незаконним і оголосили війну. Вирішальною була битва під Ватерлоо 18 червня 1815 р.

Для урегулювання міжнародних відносин у вересні 1814 року представники практично всіх держав Європи з’їхались до Відня. Але основні рішення приймали представники Австрії, Пруссії, Росії та Англії. Вони розділись таємно на два табори — Росія та Пруссія, а також Австрія, Англія та Франція.

Після боротьби з Наполеоном конгрес весною 1815 року відновив свою роботу. 9 червня 1815 р. між делегаціями Австрії, Англії, Росії, Пруссії, Швеції та Португалії був підписаний «Заключний генеральний акт», до якого пізніше приєдналися й інші європейські держави.

Королівська влада династії Бурбонів розповсюджувалась на Францію, Іспанію та Неаполітанське королівство. Однак в економічному плані Франція мала виплатити контрибуції державам — учасницям антифранцузької коаліції.

 

 

• Здійснити пошук інформації в підручнику та інших інформаційних ресурсах щодо наслідків створення Священного союзу та представити їх у вигляді таблиці.

 | Ініціатор | Російський імператор Олександр І
 | Учасники | Російський імператор Олександр І, австрійський імператор Франц Йосиф І і прусський король Фрідріх Вільгельм III
 | Рішення | Акт про створення Священного союзу 26 вересня 1815 р. в Парижі
 | Завдання | Допомагати в придушенні революцій, підтримувати християнство
 | Діяльність | Монархи збиралися на конгреси Священного союзу
 | Наслідки | Придушення революцій 1820-х рр. в Іспанії, Італії, Португалії. Повстання в Царстві Польському (1830-1831 рр.)
 | Закінчення діяльності | Середина 30-х рр. XIX ст.

Висновок:Криваві наслідки революції у Франції та постійних війн у Європі привели керівників європейських держав до думки об’єднатись з допомогою Священного союзу для придушення революції 1820-х рр. в Іспанії, Італії, Португалії та повстання в Царстві Польському (1830-1831 рр.). Однак національно-визвольний рух у Латинській Америці та революції 1830 р. у Франції та Бельгії став союзу не під силу.

 

1. Опрацювати параграф 2.

2. Дати відповідь на запитання і завдання до нього.

3. Продовжити (закінчити) складання хронологічної таблиці.

4.Підготуватись до практичної роботи № 1 «Утвердження принципів громадянського рівноправ’я: від “Декларації прав людини і громадянина” до “Цивільного кодексу” Наполеона».

 

Тема: Формування індустріального суспільства в провідних державах Європи і США 

 

Пригадай!

1. Що таке промисловий переворот? Які його основні ознаки?

2. Які відносини приходять на зміну феодальним у ряді країн Європи та США? Яке суспільство при цьому формуються?

3. Якими змінами у соціально-економічному та культурному житті супроводжується становлення такого суспільства?

 

Наприкінці XIX ст. в Європі склалася модель монополістичного капіталізму. Європа стала центром економіки. Техніка корінним чином змінила повсякденне життя людини, вона змінює й саму людину. Досягнення суспільства почали вимірюватися успіхами в розвитку машинного виробництва. Технічний прогресс перетворився на одну з головних цінностей.

Змінюється соціальний склад населення, погляди і цінності його різних шарів виражають нові ідейно-політичні віяння.

 

1.    Науково-технічна революція кінця XIX ст. та її наслідки.

Остання третина XIX – початок XX ст. характеризувалися подальшим розвитком індустріального суспільства у провідних країнах світу.

Індустріалізація – створення великої машинної індустрії, що виготовляє машини та обладнання і є базовою для подальшого розвитку промисловості.

Тексти 1–4. Історія епохи очима людини. Україна та Європа у 1900–1939 роках: Навч. посібн. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Ю. Комаров, В. Мисан, А. Осмоловський та ін. — К.: Генеза, 2004. — С. 11 –12.

«[1896 р.] Г. Форд випробував свій перший автомобіль, виготовлений у майстерні, який, за його визнанням, «нагадував селянський візок». 1903 р. вже було засноване «Товариство автомобілів Форда», а 1906 р. побудоване перше триповерхове заводське приміщення.

До початку Першої світової війни підприємства Форда перетворилися на своєрідну імперію з філіалами в Англії, Австралії та інших країнах, де вироблялося 248 тис. автомобілів на рік».

«Початок «новітньої ери сталевих мостів» заклали арочний міст інженера Дж. Ідса через річку Міссісіпі в м. Сент-Луїс (1874), балочний міст за проектом Сун Сміта через річку Міссурі (1879), висячий Бруклінський міст у Нью-Йорку батька та сина Реблінгів (1883) і консольний міст В. Бекера та Дж. Фоулера через Фортську протоку в Шотландії (1890).

З 80-х років [XIX ст.] у будівництві транспортних та інших споруд поряд із сталлю дуже широко застосовували залізобетон».

«Паралельно зі зростанням видобутку вугілля змінюється обличчя європейської металургії. Розвиток металургії безпосередньо впливав і на будівництво: дедалі ширше застосовувались металеві конструкції, особливо наочно переваги металу над традиційними матеріалами виявлялися в будівництві мостів...

Будівництво деяких залізниць мало характер стратегічних сенсацій: такими є магістраль Схід–Захід у США, Транссибірська магістраль у Росії, магістраль Каїр—Мис Доброї Надії в Британській імперії. Але дійсно колосального значення для Європи набула мережа залізниць, які з’єднали між собою скромні містечка глибокої провінції з великими культурно-господарськими центрами.Телеграф працював та удосконалювався вже давно, а з кінця 70-х років [XIX ст.] почав поширюватися телефонний зв’язок. Одночасно розпочалася ера електричної лампочки».

«Парова енергія охоплювала обмежені життєві та економічні простори, досі її можна було передавати тільки за допомогою зубчатих коліс і паса. Для того щоб парова енергія була скрізь, потрібно було багато маленьких парових машин.

Ситуація змінилася після того, як почала розвиватися електрика, точніше кажучи — придатний для силового приводу змінний струм високої напруги. Ряд сенсаційних виставок, що відбулися у 1880–1890 рр., ознаменували прорив у галузі використання електричного струму для освітлення та приведення в рух машин. Техніка більше, ніж будь-коли раніше, стала чарівним світом невидимої сили та яскравих ефектів. Тоді й постало цілісне уявлення про техніку як з’єднувальний та всюди сущий витвір і про технічний прогрес як безкінечне явище».

1. Назвіть технічні винаходи, які з’явилися у XIX ст.

2. Назвіть нові матеріали, які почали використовувати у промисловості.

3. Назвіть галузі промисловості, які з’явилися в XIX ст.

4. Як, на вашу думку, промислова революція змінила життя людей?

Найбільших успіхів було досягнуто в металургії, машинобудуванні, транспорті. Разом із появою нових галузей промисловості – електротехнічної, хімічної тощо – це докорінно змінило повсякденне життя людей.

Розгортання індустріалізації, тобто створення великих підприємств, потребувало нових форм організації виробництва та великих фінансових інвестицій.

Для залучення капіталу з метою розв’язання великих економічних завдань набуло поширення акціонування.

          Акціонування – об’єднання капіталу кількох власників із подальшим отриманням прибутку та розподілом його залежно від внесеної частки.

Те, що значні фінансові ресурси були зосереджені в руках невеликої кількості банкірів і промисловців, і зумовило їхнє панування в економічному та політичному житті суспільства. Цей соціальний прошарок дістав назву «фінансова олігархія».

          Створення великої машинної індустрії призвело до концентрації виробництва і виникнення нових форм виробничих об’єднань – картелів, синдикатів, трестів, концернів, тобто монополій.

          Монополія – це встановлення підприємцем або групою підприємців контролю над однією чи кількома галузями виробництва з метою збільшення прибутків і ліквідації конкуренції.

Раніше за інші країни цей процес розпочався в США і згодом набув найбільшого поширення. Монополії прагнули встановити своє монопольне панування на ринку в провідних галузях промисловості.

Національним виробникам біло тісно на внутрішньому ринку (товарів вироблялось більше, ніж їх міг купити власний споживач), і вони прагнули завоювати нові ринки збуту. Це зумовлювало гостру боротьбу за контроль над ринками. Для витіснення конкурентів почали застосовувати різні способи й методи. Найбільш поширеним став демпінг (імпорт товарів за заниженими цінами з метою знищити конкурентів, захопити ринок, а вже потім диктувати свої умови). У відповідь на захист національного виробництва ставала держава, яка різними заходами починала обмежувати доступ іноземних товарів (вводилися високі ввізні мита, установлювалися ліміти, квоти тощо). Така державна політика, що заступила вільну торгівлю (фритредерство), дістала назву протекціонізму.

Протекціонізм – державна політика із захисту національного виробника.

Іноді введення жорстких протекціоністських заходів призводило до загострення міждержавних відносин, «митних війн» і, відповідно, до дестабілізації міжнародного становища. Економічний чинник став  вагомим і в міжнародних відносинах. Завершення становлення нової економіки спричинило значні соціальні зміни. 

 

 

2.    Індустріальне суспільство.

Підйом крупної промислової індустрії викликав зростання міст і змінив становище буржуазії і найманих робітників. З’явилася численна крупна промислова група, яка посіла лідируюче місце у суспільстві.

Промислова революція змінила становище робітників: їх кількість зросла, збільшився внесок робочих в економічний розвиток країн.

Суспільство, що народилося в результаті промислової революції, у складі якого велика частка буржуазії і робітників, називають індустріальним.

Незважаючи на внесок робітників в економіку країн їх становище не ставало кращим.

За XIX ст. населення Європи збільшилося вдвічі. Швидке зростання населення призвело до загострення соціального питання. В європейських країнах не вистачало підприємств, для того щоб прийняти всіх людей, що вступили в працездатний вік. Робітникам доводилося шукати роботу за кордоном.

 

 | Імміграція в США (в тис. чол.)
| Роки | Всього   | У тому числі з
| Європи   | Великої Британії | Ірландії   | Німеч- чини | Східної Європи | Країн Середзем номор’я
| 1881-1895 | 7370 | 6800 | 915 | 880 | 1840 | 455 | 640
| 1896-1905 | 5400 | 5130 | 215 | 345 | 285 | 980 | 1430

1. З яких країн походила імміграція до Америки?

2. Як ви думаєте, з якими подіями це може бути пов’язано?

Еміграція — виїзд людей з країни, де вони жили й працювали.

 

 

 

3.    Політичний розвиток. Робітничий рух.

 

Природне прагнення робітникі до соціальної стабільності спричинило масовий робітничий і соціалістичний рух, домінуючою ідеологією якого в другій половині ХІХ ст. став марксизм.

          У 1868 р. англійські профспілки обєдналися в Британський конгрес тред-юніонів. Перша соціал-демократична партія виникла в Німеччині в 1875 р., на базі робітничої партії, що була заснована в 1869 р. У 80-ті рр. ХІХ ст. такі партії були створені в Бельгії, Англії, Голландії, Австрії, а згодом і в інших країнах.

          1864 р. – виникнення І Інтернаціоналу.

          1889 р. – створення ІІ Інтернаціоналу.

У робітничому русі з’явився ще один інструмент впливу на уряди країн – робітнича солідарність працівників різних країн.

 

1. Які науково-технічні відкриття і технологічні зміни кінця XIX ст. справили найбільший вплив на розвиток економіки?

2. Охарактеризуйте найбільш поширені форми монополістичних об'єднань в країнах Європи і США та їхню роль у житті цих країн.

3. Як пов’язана між собою промислова революція і становище робочого класу?

4. Як і чому змінилася роль держави в промислово розвинутих країнах протягом XIX ст.?

1. Опрацювати презентацію, скласти конспект в зошиті, вивчити дати , поняття, вивчити § 3!

13.10.22

Всес. іст.

9 кл.

Мета: на підставі аналізу наведеного тексту визначити, які зміни відбувалися в повсякденному житті різних верств населення тогочасної Європи.

Завдання для підготовки до практичного заняття
1. Повторити за § 1 матеріал про населення Європи наприкінці XVIII — на початку XX ст.
2. Повторити вивчений у минулому році матеріал про населення Європи, повсякденне життя європейців і соціальні наслідки промислової революції (перевороту).
 
 

Хід роботи
1. Ознайомтеся із запропонованим матеріалом, дайте відповіді на запитання та виконайте завдання.
2. Сформулюйте висновки відповідно до мети заняття.

\
 1. Зміни у вигляді міст. 

XIX століття інколи називають «буржуазним», оскільки внаслідок руйнування «старих порядків» саме буржуазія стала новою панівною верствою суспільства, її смаки й уподобання були в ньому визначальними. Це знайшло відображення і в повсякденному житті населення. Більшість сіл і селищ у цей час, як і за попередньої доби, зберігали свій традиційний вигляд. Однак значна частина міст зазнала суттєвих перетворень.

З опису подорожнім вигляду Берліна на початку XIX ст.
Більшість вулиць [міста] широкі й обставлені будинками в чотири та більше поверхів. Не бракує також просторих площ. Від цього тут навіть дихається легше, ніж у Відні, Гамбурзі та інших містах, де будинки й люди скупчені на невеликих територіях. Широкі вулиці та взагалі красива архітектура будинків надають Берліну такого вигляду, яким можуть похвалитися небагато великих міст. Вільгельмштрассе, яка майже вся вкрита палацами, Лейпцигерштрассе, Унтер-ден-Лінден, як і надзвичайно гарні площі — Оперна, Вільгельмова та інші, — викликають здивування іноземців...

 1. Яке враження справив на автора тогочасний Берлін? 2. Які нові риси міської забудови можна визначити за джерелом?
 
 

У XIX ст. стали відбуватися зміни у плануванні міст. Тепер вони складалися із центральної частини, де мешкало заможне населення й було зосереджено все необхідне для його життя, і передмістя, де селилася міська біднота, розташовувалися заводи, дешеві трактири, поштові станції тощо. Для зв’язку між центральною частиною та передмістями прокладалися нові широкі вулиці.
 Майже всі міста тогочасної Європи поступово зростали та прикрашалися будинками, що відповідали новим умовам життя. Старі будівлі зникали одна за одною, а нові «шикувалися» в довгі вулиці. Збільшення міст, навіть великих, відбувалося досить повільно, але все-таки до середини століття вигляд більшості з них повністю змінився.
 У центральній частині міст створювали площі, парки, бульвари тощо. На вулицях з’явився перший громадський транспорт. У зв’язку зі зростанням цін на землю ставало все більше багатоповерхових будинків. Зокрема, у Парижі було зведено чимало семиповерхових прибуткових будинків, що поділялися на квартири, які здавалися в оренду. У другій половині XIX ст. з’явилися водогони, що працювали на силі пари. Перший водогін був створений у Лондоні, а дещо пізніше — у Парижі.
 У XIX ст. почали будувати все більше ділових, адміністративних, торговельних і виробничих споруд — з’являлися крамниці, банки, вокзали, фабрики, виставкові зали, бібліотеки тощо.

Рококо — стиль мистецтва, для якого характерний відхід від реального життя у світ фантазії, театралізованої гри, міфологічних сюжетів тощо.

Класицизм — стиль мистецтва, для якого характерна підвищена увага до античних взірців духовної та матеріальної культури, що вважалися основою для наслідування, дотримання певних канонів тощо.

Ампір — стиль мистецтва, що виник у наполеонівській імперії й став продовженням і завершенням класицизму. Для нього характерні масивні парадно-монументальні форми будівель та інтер'єрів.

В оформленні будівель застосовували стилі рококо, класицизм і ампір.

У XIX ст. міській архітектурі довелося вирішувати нові завдання. Зокрема, необхідні були просторі зали громадських будівель — вокзалів, банків, торговельних і виставкових павільйонів тощо, де стіни не заважали б пересувалися великим потокам людей. Це обумовило появу нових архітектурних рішень, конструкцій і будівельних матеріалів. Так, у будівництві стали широко застосовувати металеві конструкції, бетон і скло. На робітничі передмістя переважна більшість архітектурних новацій не поширювалася.

Завдання 1
1. Визначте зміни, які відбувалися в містах XIX ст. 

2. Чим, на вашу думку, були обумовлені ці зміни? 

3. Що з того, що з'явилося в тогочасних містах, притаманне і сучасній міській архітектурі?

 2. Житло і хатнє начиння. 

Житло та умови життя в ньому залежали від рівня заможності господаря, що було визначальним за часів панування буржуазії та її інтересів. Найзаможніші особи мали власні великі будинки з десятками кімнат. Люди середнього достатку жили в невеликих будинках на кілька кімнат або орендували зручні квартири. Бідняки селилися в хатинках на околицях, у підвалах, на горищах тощо.
 Будинки заможних верств у цей час опалювали високими чотирикутними печами — «голландками» (їх назвали так тому, що вони поширилися з Голландії). Буржуазія встановлювала на кухнях «плиту» — невисоку пічку із залізною панеллю, де було декілька отворів над вогнем для приготування їжі. Біднота, як і раніше, готувала їжу над вогнищем.
 Для освітлення приміщень заможні люди використовували спочатку винайдені наприкінці XVIII ст. масляні лампи зі склом, із середини століття — гасові лампи, пізніше — газове освітлення, а із 70-х рр. XIX ст. до їхніх осель прийшло електричне освітлення. Бідні люди освітлювали житло скіпкою. Однак і в багатих, і в бідних оселях часто траплялися пожежі.
 Заможні люди споживали їжу з порцелянового або фаянсового посуду, який набув поширення та значно подешевшав (у Європі відкрилися численні фабрики з його виробництва). Біднота, як і раніше, користувалася переважно глиняним посудом. Завдяки фабричному виробництву вироби зі скла стали доступні всім. Для приготування їжі використовували здебільшого мідний, залізний і чавунний посуд.
 Попит буржуазії сприяв розвитку меблевого виробництва. Меблі вкривали різьбою, покривали червоним або чорним лаком і прикрашали металевим оздобленням. Деякі предмети хатнього вжитку, такі як скрині, великі рундуки, зовсім вийшли зі споживання, тому що вже не відповідали сучасним потребам. У бідних верств населення можливостей слідкувати за змінами меблевих стилів узагалі не було.
 
 Гасова лампа
Невід’ємним елементом міських осель різного рівня заможності ставали настінні й столові годинники. Вони немов символізували собою те, що в «буржуазному» XIX столітті «час — це гроші».

Завдання 2
1. Порівняйте житло і хатнє начиння європейців у XIX ст. та в попередню добу. 

2. Які зміни в житло й хатнє начиння принесло європейцям «буржуазне» XIX століття? 

3. Які предмети, що були наявні в житлі й хатньому начинні тогочасних європейців, «успадкували» сучасники?

3. Шлюб і сім'я. Мода. 

Шлюб та сім’я залишалися одними з найважливіших ланок тогочасного європейського суспільства. Зміни, що відбувалися в суспільстві, впливали на них, проте в цілому не порушували їхньої сутності. У цей час були поширені великі сім’ї, у яких діти жили разом із батьками. У знаті це великою мірою обумовлювалося спільною сімейною справою, а в бідноти — піклуванням про старих батьків і фінансовою неспроможністю розпочинати самостійне сімейне життя. Кількість дітей у сім’ї також визначалася заможністю та можливістю їх прогодувати.
 Велика французька революція кінця XVIII ст. спричинила значні зміни як у стилі життя в цілому, так і в тогочасній моді. Віднині всі люди були рівноправними громадянами, що й обумовило основну рису тогочасного буржуазного вбрання — його одноманітність. Узагалі буржуазний костюм виник в Англії після перемоги там революції, а пізніше поширився на континент. Тепер фактично представників різних станів уже не можна було відрізнити за одягом. Усі могли носити те, що їм до вподоби.
 Мода набувала інтернаціонального характеру — однаково одягалися в певний час у Європі й Америці. Із цього можна зробити ще один висновок: у країнах, де залишався свій національний костюм, ще не переміг процес індустріалізації, зберігалося натуральне господарство й не було розвинуто фабричне виробництво одягу.
 Чоловічий костюм, на відміну від попередньої доби панування галантності, став більш практичним, підкреслював саме чоловічий характер свого власника.
  
 Тепер буржуазний костюм підкреслював, що це одяг працівника, невтомної заповзятливої людини, головним змістом життя якої є діяльність. Власник буржуазного костюма був активним, швидко рухався, й одяг не мав йому заважати. Зникли будь-яка декоративність, святкове різнобарв’я, кольори стали нейтральними. Костюм зводився до простих головних ліній.
 У XIX ст. набагато частіше, ніж раніше, змінювалися стилі моди. Лише у Франції були стилі моди часів революції доби Директорії, Консульства і Першої імперії. Костюм перетворився на засіб підкреслення політичних уподобань його власника. Модні стилі швидко поширювалися й не менш швидко змінювалися завдяки масовому виробництву фабричної промисловості.

Жіноча мода, як і чоловіча, намагалася підкреслити особисті якості й природну привабливість власниці вбрання. Жіночий одяг набув виразної жіночності. Водночас жінка прагнула виглядати просто та відчувати себе вільно, що й обумовило відмову від поширених раніше корсажів, нижніх спідниць і ватних підкладок, заміну чудернацьких башмачків на величезних підборах зручними сандалями.

 У тогочасній Європі роль центру чоловічої моди відігравав Лондон, жіночої — Париж.
 Завдання 3
1. Які риси були притаманні розвитку моди в цей період? 

2. Порівняйте розвиток моди в XIX ст. з попередньою добою. 

3. Визначте спільне й відмінне в моді XIX ст. і сучасних тенденцій модного одягу.

 

 

 

27.10.22

Всес. іст. 

9 кл.

 

1.    Імператор Росії Олександр I наполягав на дотриманні принципу «легітимізму» для збереження Французької держави.

 

2.    Три держави — Франція, Іспанія та Італія — взяли участь у створенні Священного союзу. 

 

 

3.    Рішенням Віденського конгресу була реставрована династія Бурбонів у Франції. 

 

4. У 1820-1821 рр. у Іспанії повстали студенти на чолі з офіцерами – карбонаріями.

По закінченні епохи наполеонівських воєн і революційних потрясінь для Європи було дуже важливим відновити економіку й зміцнити громадянський мир на континенті. В Англії в цей час відбуваються зміни, які призводять до встановлення відносної стабільності в суспільстві, триває становлення правової держави і громадянського суспільства. До середини XIX ст. у країні зміцнився парламентський режим, який сприяв утвердженню громадянського миру, перевага віддавалася політиці реформ.

У Франції була відновлена династія Бурбонів. Відомий політичний діяч Талейран сказав про Бурбонів у період Реставрації: «Вони нічого не забули і нічого не навчилися». Нам належить дізнатися про події у Франції 1815–1848 рр. і з’ясувати причини нестабільності в державі.

 

 

1.    Особливості політичного розвитку країни.Парламентська реформа 1832 р.

1832 р. — перша парламентська реформа в Англії.

1838 р. – 1848 рр. – чартистський рух. 

27–29 липня 1830 р. – Липнева революція.

1830–1848 рр. – Липнева монархія

 

Англія з кінця XVIII ст. стала конституційною монархією, де реальна влада належала парламенту, але виборча система давно застаріла.

Лібералізм— напрям політичної думки, що обґрунтовує необхідність надання громадянам широких політичних та економічних свобод.

Парламентаризм — звичаї та правила взаємодії між виконавчою та законодавчою владою, включаючи відповідальність уряду перед парламентом, формування уряду на основі парламентської більшості.

Запитання: 

1. Назвіть англійські політичні партії.

2. Чиї інтереси представляли консерватори?

3. Чиї інтереси відстоювали ліберали?

4. Чиї інтереси захищали хлібні закони?

5. Яких заходів вживав уряд для припинення лудистського руху?

6. Які вимоги висували робітники?

7. Які організації захищали права робітників?

8. Що повинна була змінити парламентська реформа?

2.    Модернізація економіки

Новая история стран Европы и Америки: Первый период: Учеб. для вузов по спец. «История» / Г. Л. Арш, В. С. Бондарчук, Л. И. Гольман и др.; Под ред. А. В. Адо. — М.: Высш. шк., 1986. — С. 296.

«До середини XIX ст. в Англії завершився промисловий переворот. Всі нові технічні винаходи і різноманітні машини почали використовуватися на головних стадіях виробничого процесу в усіх основних галузях англійської промисловості. Добре оснащене машинною технікою текстильне виробництво — в першу чергу бавовняне — посідало передові позиції. Проте швидкими темпами, особливо в 30–40-і роки, зростала важка промисловість, зокрема машинобудування. Засновувалися фабрики і спеціальні фірми з виробництва верстатів, цілих систем машин, різних механізмів.

Англія не тільки обладнала власні фабрики машинами різних типів, але й почала їх вивозити: за 1826–1850 рр. експорт машин збільшився більш ніж у 6 разів. До середини століття фабричне виробництво машин запанувало над виготовленням їх вручну.

Удосконалені сільськогосподарські знаряддя дозволили поглибити оранку, ширше застосовувати дренажні роботи, добрива та інші досягнення агрономії».

1. Назвіть галузі промисловості Англії, в яких відбувся промисловий переворот.

2. Назвіть основні галузі промисловості англійського виробництва.

3. Спробуйте сформулювати поняття «промислова революція».

4. Як зміни у промисловості вплинули на розвиток сільського господарства?

Новая история стран Европы и Америки: Первый период: Учеб. для вузов по спец. «История» / Г. Л. Арш, В. С. Бондарчук, Л. И. Гольман и др.; Под ред. А. В. Адо. — М.: Высш. шк., 1986. — С. 296.

«З розвитком фабричного капіталізму було нерозривно пов’язане залізничне будівництво. Паровоз був винайдений Дж. Стівенсоном 1814 р. Будівництво першої у світі залізниці Стоктон —Дарлінгтон завершилося 1825 р., потім була побудована велика дорога Ліверпуль — Манчестер (1829), а за 1835–1849 рр. довжина шляхів збільшилася з 540 км до 9,5 тис. км. Внутрішній ринок країни, що склався в результаті промислової революції, отримав міцний сполучний остов. З появою пароплава (винайдений американцем Р. Фултоном 1807 р.) з’явилася можливість активно використовувати мережу каналів».

1. Як називалася перша англійська залізниця?

2. Як будівництво залізниць впливало на торгівлю?

Новая история стран Европы и Америки: Первый период: Учеб. для вузов по спец. «История» / Г. Л. Арш, В. С. Бондарчук, Л. И. Гольман и др.; Под ред. А. В. Адо. — М.: Высш. шк., 1986. — С. 296.

«Успіхи виробництва сприяли збільшенню експорту. Вивезення продукції з Англії на зовнішні ринки зросло за 1830–1849 рр. більш ніж у 4 рази. Зауважимо, що поруч з текстильними товарами значну частку експорту складала тепер продукція важкої промисловості. Підйом економіки був тісно пов’язаний з розквітом науки».

• Які галузі промисловості набували розвитку?

 

Новая история стран Европы и Америки: Первый период: Учеб. для вузов по спец. «История» / Г. Л. Арш, В. С. Бондарчук, Л. И. Гольман и др.; Под ред. А. В. Адо. — М.: Высш. шк., 1986. — С. 296–297.

«До середини століття населення країни налічувало вже 21 млн чоловік, причому швидкий приріст жителів припав на другу чверть століття (з 1801 р. в Англії регулярно проводилися переписи населення). Неухильно зростало промислове населення: до 1851 р. Воно становило вже близько 43 %. Під тиском великого капіталу і великого землеволодіння відбувався інтенсивний процес пролетаризації ремісників, дрібних фермерів, уцілілих на той час селян. Осіб найманої праці налічувалося до середини століття вже 5 млн, що разом із членами сімей становило більшість населення країни.

Аграрна криза 1815 р., згодом економічні кризи 1816 і 1819 рр., 1836–1838 рр. завдали глибоких потрясінь англійському суспільству.

Бідність і відчай охопили трудящих. Безробітні, за свідченням сучасників, «заповнили всю країну від краю до краю». Перші виступи народу відбулися вже 1815 р., у подальші роки заворушення збільшувалися: страйки, посилення «злочинного духу» луддизму, протести проти дії «хлібних законів», «голодні бунти», створення протизаконних тред-юніонів...»

Виппер Р. Ю., Реверсов И. П., Трачевский А. С. История нового времени. — М., 1995. — С. 318–319.

«У цьому економічному перевороті винахід машин був особливо важким для пролетаріату. Машини скорочували попит на робочі руки, викидали людей з роботи, а створення безробітної маси призводило до зниження заробітної платні. До того ж машини не тільки скорочували кількість робітників, але й давали можливість фабрикантам і заводчикам замінювати працю дорослого робітника дитячою і жіночою працею.

Поява пролетаріату, що супроводжувалося безробіттям та бідністю, ставила в державному житті Європи нове питання про поліпшення становища робітників і викликала з боку пролетаріату спроби впливати на державне життя, яке перебувало в руках буржуазії».

1. Чим була спричинила зміна становища англійських робітників?

2. Як змінилося становище англійських робітників після промислового перевороту?

3. Як робітники відстоювали свої права?

4. Яких змін вимагали робітники?

Учні презентують результати групової роботи.

3.    Чартистський рух

У 1836–1838 рр. Англію охопила криза перевиробництва, яка призвела до активізації робочого руху. Основною метою робочого руху була зміна системи державного управління. Свої вимоги робітники висловили в хартіях, які вони планували передати до парламенту. Тому рух робітників за виборчу реформу в Англії отримав назву «чартизм».

Новая история в документах и материалах. – М., 1934. – Вып. 1 . – С. 285–288.

«Протягом 23 років ми насолоджуємося глибоким миром. Все ж таки, незважаючи на всі прагнення та вміння вигідно використовувати їх, ми обтяжені стражданням і в суспільному,й у приватному житті.

Ми знемагаємо під тягарем податків, яких все ж таки, виявляється, не вистачає для потреб наших правителів; наші промисловці перебувають на краю банкрутства; наші робітники вмирають з голоду; капітал не дає прибутку, а праця не винагороджується; будинок ремісника спустошений, проте комора лихваря повна; робочий будинок переповнений, а фабрика порожня.

Ми дивилися в усі сторони, ми старанно шукали причини потреби, такої тяжкої і такої тривалої.

Ми не можемо знайти жодної з них ні в природі, ні в провидінні. Небо було милостиве до народу, але безумство наших правителів обернуло в ніщо благодать Божу».

1. Якими були історичні умови, за яких був створений документ? Коли і де він з’явився?

2. Інтереси якої верстви населення він виражає?

3. Назвіть причини тяжкого становища робітників.

 

Новая история в документах и материалах. — М., 1934. — Вып. 1 . — С. 289–290.

«Петиція народу Сполученого королівства, що підписався нижче, стверджує: урядова влада має своїм першоджерелом народ, її задача — захист свободи всіх і сприяння добробуту всіх. Вона повинна бути відповідальною перед усім народом. Там, де відмовляють у представництві, треба чинити опір щодо обкладення податками. З 26 млн тільки 900 000 мають право голосу. Ваша Величність отримує з податків на свої особисті витрати по 164 ф. 17 ш. 10 п. щодня, король Ганноверський — 57 ф. 10 ш., архієпископ Кентерберійський — 52 ф. 10 ш., тоді як багато тисяч робітничих сімей мають по 3 пенси на душу в день... Ваші прохачі скаржаться на те, що вони обтяжені жахливими податками для сплати відсотків за таким нечуваним національним боргом... В Англії, Ірландії, Шотландії та Уельсі тисячі людей вмирають через гостру потребу. І Ваші прохачі, усвідомлюючи, що бідність є головною причиною всіх злочинів, з почуттям здивування, змішаного з тривогою, стежать

за тим, як мало робиться для бідних, немічних і старих...»

1. У чому чартисти бачили задачі державної влади?

2. Як, на вашу думку, державна влада Англії ставилася до народу?

3. Чому чартисти вважали бідність небезпечною для держави?

 

4.    Буржуазна монархія

Розгром армії Наполеона Бонапарта в битві при Ватерлоо призвів до другої реставрації монархії Бурбонів у Франції. На трон було повернено Людовіка XVIII. Король дарував Франції нову конституцію — Хартію 1814 р.

Хрестоматия по новой истории, 1640–1870: Пособие для учителя / Сост. В. Г. Сироткин и др.; Под ред. В. Г. Сироткина. — М., 1990. — С. 11 8–11 9.

«...Сучасне становище королівства вимагало видання конституційної хартії... Найдорожчим... є те, щоб всі французи жили між собою, як брати, і щоб ніколи жоден гіркий спомин не порушив би більше спокій...

— Французи рівні перед законом, якими б не були їхні титули і чини...

— Особиста свобода їх однаково гарантована: ніхто не може бути підданий переслідуванню або затриманню інакше, як у передбачених законом випадках...

— Французи мають право обнародувати й друкувати свої думки, узгодивши це із законами...

— Особа короля недоторканна і священна. Його міністри відповідальні. Виконавча влада належить виключно королю.

— Король є верховний глава держави.

— Законодавча влада здійснюється спільно королем, палатою перів і палатою депутатів від департаментів.

— Закон пропонується королем...

— Палати можуть... просити короля запропонувати закон... і вказати, який повинен бути його зміст...

— Палата депутатів складається з депутатів, обраних колегіями.

— Ніякий депутат не може бути допущений до палати, якщо йому не має 40 років і він не платить тисячу франків прямих податків...

— Виборці, що беруть участь у виборах депутатів, мають платити прямі податки у розмірі 300 франків і бути за віком не менше 30 років від народження...»

1. Якими були історичні умови, коли створювався цей документ?

2. Назвіть мету видання хартії.

3. Назвіть форму державного правління Франції, яку затверджувала хартія.

4. Чим, згідно з хартією, обмежувалася влада короля?

5. Поясніть принцип нового виборчого права, який був встановлений у країні.

Хартія 1814 р. встановила в країні конституційну монархію. Панівне становище в країні посіли землевласники, які поділили владу з великою буржуазією. Це був перший крок до створення буржуазної монархії.

 

5.    Липнева революція 1830 р. «Три славні дні»

Після смерті в 1824 р. бездітного Людовіка XVIII корону успадкував його молодший брат граф д’Артуа, який став королем Карлом X (1824–1830). Щороку цей король дедалі більше повертався до методів старого порядку. Він вживав заходів, що обмежували права широких верств суспільства, у тому числі й правлячої верхівки.

«Які заходи Карла X спровокували політичну кризу?».

• Звільнено 250 наполеонівських генералів;

• компенсація колишнім емігрантам за втрачене в роки революції майно;

• розбещена Національна гвардія.

 

Політичну кризу посилювали економічні кризи, що періодично спалахували у країні та призводили до зростання числа бідних і безробітних. Намагаючись придушити опозицію, Карл Х у липні 1830 р. наважився на здійснення державного перевороту, підписавши ряд указів.

Шевченко С. В. Новая история XIX век: 8 кл.: Контрольные и проверочные работы. — М.: А.С.Т., 2003. — С. 20.

«Ми, Карл, милістю Божої король Франції,... за доповіддю нашого кабінету міністрів запроваджуємо таке: ...Свобода періодичного друку відміняється... Будь-який журнал і періодичне або напівперіодичне видання, незалежно від його змісту, може з’явитися як у Парижі, так і його департаментах лише з дозволу, отриманого від нас авторами і видавцем. Дозвіл цей поновлюється кожні три місяці. Він може бути скасований».

1. Як характеризує даний документ внутрішню політику короля Карла X?

2. Як ви вважаєте, чого намагався досягти король Карл X?

3. Як ви вважаєте, чи було можливим відновлення старих порядків у Франції?

 

Окрім скасування свободи друку, король розпустив палату депутатів і різко обмежив виборче право. Закони Карла X стали приводом для революції.

Хрестоматия по новой истории, 1640–1870: Пособие для учителя / Сост. В. Г. Сироткин и др.; Под ред. В. Г. Сироткина. — М., 1990. — С. 11 9.

«Із самого ранку все населення Парижа перебувало в русі; загони з передмістя... вирушали в дорогу.

Озброєні громадяни захопили ратушу, інші оволоділи баштою Нотр-дам, прикріпили до неї трикольоровий прапор і вдарили в набат. Все було готове до бою: весь порох і свинець, які знайшлися у торговців, був захоплений... 

...Регулярний бій відбувався в усіх районах Парижа. Основним театром нападу і захисту була міська ратуша. Жителі,... сповнені завзяття, вирішили перемогти або загинути: вони розташувалися в будинках, на дахах і безперервно стріляли по військах, що проходили вулицями.

...Народ... атакував казарми жандармерії... Спочатку атакуючі були відбиті, але нарешті їм вдалося захопити будівлю ... Все, що в ній знаходилося, було вивантажене на вулиці та підпалене. Ніхто нічого собі не привласнив, сумлінність доходила до того, що у вогонь кидали срібло і гроші...»

1. Де почалися революційні події?

2. Як ви думаєте, чому революційні події отримали назву «три славні дні»?

 

 

6.    Липнева монархія

Палата депутатів ухвалила рішення передати корону Франції близькому родичу Бурбонів Луї Філіппу Орлеанському, оскільки ліберали бачили в ньому людину, здатну проводити політику компромісу, розпочату Людовіком XVIII.

Нового короля називали «король-буржуа». Луї Філіпп був найбільшим володарем лісів і фінансистом.Король підписав нову Конституцію «Хартію 1830 р.».

  | Критерії для порівняння | Хартія 1814 р. | Хартія 1830 р.
| Влада короля | Глава держави; верховний головнокомандуючий; здійснював законодавчу і виконавчу владу | Король керує на запрошення народу; втратив право видавати закони   
| Обмеження влади короля | Парламент    | Парламент
| Виборчі права | Обмеження виборчих прав майновим і віковим цензом | Зниження майнового і вікового цензу
| Приватна власність | Недоторканність приватної власності | Недоторканність приватної власності
| Демократичні права і свободи | Проголошення демократичних свобод | Проголошення демократичних свобод

1. Назвіть основні відмінності двох французьких конституцій.

2. Як ви вважаєте, чию владу закріплювала Хартія 1830 р.?

7.    Промислова революція у Франції

Новая история стран Европы и Америки: Первый период: Учеб. для вузов по спец. «История» / Г. Л. Арш, В. С. Бондарчук, Л. И. Гольман и др.; Под ред. А. В. Адо. — М.: Высш. шк., 1986. — С. 309; 315.

«Помітних успіхів досягла текстильна промисловість, перш за все бавовняна, в якій інтенсивно відбувалася механізація прядильного виробництва; споживання виляску майже потроїлося.

У шовковій промисловості поширився механічний ткацький верстат Жаккара. З 1815 до 1830 р. удвічі збільшилися виплавка чавуну і видобуток вугілля. З 1818 р. почалося застосування кам’яного вугілля в металургії, до 1825 р. на ньому виплавлялася вже 1/3 заліза, що вироблялося в країні. Парових машин у Франції було ще замало, але їхня кількість зростала — з 65 у 1820 р. до 620 у 1830 р.

У цілому ж, у промисловості в цей час ще переважали капіталістична мануфактура і дрібні майстерні ремісничого типу. В економіці домінуючу роль зберегло сільське господарство: 1827 р. з 8,7 млрд франків національного доходу на нього припадало 5 млрд франків».

 

«До кінця першої половини XIX ст. фабрична організація виробництва переважала в усіх головних галузях текстильної промисловості. Швидкими темпами розвивалися бавовняна індустрія (імпорт виляску з 1830 по 1840 р. майже подвоївся), виробництво вовни (імпорт вовни зріс з 1830 по 1845 р. у 4 рази). З виробництва шовку Франція вийшла на перше місце у світі. Велику роль в експорті відігравали різноманітні предмети розкоші.

Серйозні зміни сталися й у важкій промисловості. У металургії на зміну деревному вугіллю приходило кам’яне: до 1847 р. на коксі виплавлялося вже дві третини чавуну. Фабрично-заводський тип виробництва затвердився в чорній металургії, запроваджувався в машинобудуванні, яке виробляло парові машини, верстати та інше промислове устаткування, паровози. Кількість парових двигунів збільшилася з 1830 по 1848 р. у 8 разів (з 616 до 4853)».

1. Назвіть факти, які свідчать про те, що у Франції відбувалася промислова революція.

2. Що можна сказати про темпи промислової революції у Франції?

3. Назвіть провідні галузі промисловості Франції.

4. Які товари експортувала Франція?

8.    Криза липневої монархії

Промислова революція призвела до погіршення становища робітників. Зріс робочий день, знизилася заробітна платня. У середовищі робітників почалися заворушення.

Шевченко С. В. Новая история XIX век: 8 кл.: Контрольные и проверочные работы. — М.: А.С.Т., 2003. — С. 20–21.

«Ліонське повстання відкрило важливу таємницю — внутрішню боротьбу, що відбувається у суспільстві між класом багатіїв і класом, який нічого не має. Наше торгове і промислове суспільство має свою виразку, як і всі інші суспільства: ця виразка — робітники. Немає фабрик без робітників; а з робочим населенням, що дедалі зростає і завжди вимагає, немає спокою для суспільства...

Варвари, що загрожують суспільству, — не на Кавказі і не в татарських степах; вони — у передмістях наших фабричних міст; і не слід ображати цих варварів; на жаль! — їх більше слід жаліти, ніж  засуджувати; вони страждають, нужда їх тисне... Вони сильніші, вони численніші, ви самі даєте їм зброю, і, нарешті, вони страшенно потерпають через злидні... Давати політичні права і національну зброю тим, у кого нічого захищати і хто може все забрати, — значить йти проти збереження суспільства. Ось що середній класс повинен краще, ніж будь-коли, розуміти з часу ліонських подій, інакше — він обдурений і сам перебуває у змові з метою досягнення власної своєї загибелі... Сучасне суспільство загине від своїх пролетарів, якщо воно не намагатиметься всіма можливими засобами надати їм частку власності, або вона зробить їх активними та озброєними громадянами до того, як зробить їх власниками».

1. Як ви думаєте, хто є автором документа? Які його політичні погляди?

2. Як автор характеризує робітників?

3. До чого закликає автор статті?

1.    Охарактеризуйте економічне становище Англії.

2.    Чому головною проблемою в англійському суспільстві стала необхідність парламентської реформи?

3.    Які демократичні вимоги містилися в Народній хартії? Чим вони відрізнялися від здійсненої парламентської реформи 1832 р.?

4.    Чому парламентська реформа 1832 р. не зупинила боротьбу за реформування виборчого права?

5.    Чи змогли досягти поставленої мети чартисти? Свою відповідь поясніть.

6.    Як ви вважаєте, чому Бурбони у 1815–1830 рр. не змогли відновити у Франції дореволюційні порядки?

7.    Чим можна пояснити відставання французької промисловості від англійської на початку ХІХ ст.?

8.    Чим можна пояснити той факт, що спочатку король-буржуа Луї Філіпп користувався великою популярністю в народі?

9.    Які зміни сталися в політичному житті Франції після встановлення Липневої монархії?

10. Які зміни сталися в соціально-економічному житті Франції після встановлення Липневої монархії?

1.    Опрацювати § 4,5 

 

2. Заповнити таблицю «Політика англійських урядів 1815–1847 рр.».

   | Політика консерваторів | Політика лібералів
|    |   

3* Написати листа «королю-буржуа» Франції – Луї Філліпу.

На минулому уроці ви розпочали аналізувати основні поняття теми «Основи теорії права та правовідносин» і з’ясували, що в суспільстві діють різноманітні правила, які називають соціальними нормами.

 

1.      Які види соціальних норм ви знаєте? (усно)

2.      У наведених прикладах визначте (письмово), який вид соціальних норм регулює ці відносини і позначте літерами: норми моралі – М, корпоративні норми – К, звичаї – З, релігійні норми – Р, норми права - П:

 

-          поводься з іншими людьми так, як ти хочеш, щоби вони поводилися з тобою; ________

-          шануй свого батька та матір свою, щоб довгими були дні на Землі, яку Бог твій дає тобі;________

-          якщо у твого друга день народження, то слід поздоровити його; ________

-          державною мовою в Україні є українська мова (ст. 10 Конституції України); _______

-          член партії відмовився сплатити членські внески; _____

-          кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років._______

1.     Поняття і види правовідносин. Склад правовідносин.

     У родині Сидорів двоє неповнолітніх дітей (старший син Ілля учень 11 класу, молодша сестра Ірина – у 9-му класі). У той час, коли батьки поїхали відпочивати на море, Ірина обміняла мамин золотий годинник у своєї подруги на мобільний телефон.

- Чи правильно вчинила Ірина в цій ситуації?

- Чи мала право Ірина робити обмін?

У процесі свого життя кожна людина постійно вступає у відносини з іншими людьми. Ці відносини регулюються соціальними нормами. У багатьох випадках суспільні відносини регулюються нормами права.

 

визначте, у яких із цих випадків ваші відносини регулювалися нормами права.

- прогулянка з однокласниками після уроків

- на прохання батьків ви допомагаєте їм у хатній роботі

- на перерві купуєте тістечко в шкільному буфеті

- громадянин звільнився з роботи й уклав нову трудову угоду

 

Правовідносини – суспільні відносини, які регулюються нормами права.

 

 | Види правовідносин | Ознаки правовідносин
| За галузевим принципом |  
 | За кількістю суб’єктів |  
 | Залежно від характеру об’єктів , у зв’язку з якими вони здійснюються |  
 | Залежно від особливостей суб’єкта |  
 | За дією в часі |  
 | З методом правового регулювання |  
 | Залежно від функціонального призначення |  

 

2. Суб’єкти права та правовідносин. Суб’єктивність осіб. 

 

 

правосуб’єктність – здатність фізичних та юридичних осіб у встановленому порядку бути суб’єктами правовідносин ( суб’єктами права), мати юридичні права та обов’язки.

Для юридичних осіб правосуб’єктність визначається їхньою компетенцією – сукупністю прав та обов’язків, які надаються юридичнй особі для виконання її функцій. Юридична особа набуває своєї правосуб’єктності з часу її реєстрації, і вона залишається незмінною протягом усього часу.

   

 

 

2.   Особливості правосуб’єктності  фізичних та юридичних осіб.

Учасниками правовідносин можуть бути фізичні та юридичні особи. 

Фізична особа — людина.

Юридична особа — організація, створена та зареєстрована у встановленому законом порядку.

 

 

1.Наведіть приклади юридичних осіб.

2.Які ознаки мають юридичні особи?

а)           правоздатністю — передбаченою нормами права здатністю су­
 б'єкта бути носієм суб'єктивних прав та юридичних обов'язків (ви­
 никає з моменту народження й припиняється в момент смерті);

б)           дієздатністю — здатністю суб'єкта своїми діями набувати й са­
 мостійно та свідомо здійснювати суб'єктивні права та викону­
 вати юридичні обов'язки (настання пов'язане з досягненням
 певного віку та галуззю права); повна з 18 років

в)           деліктоздатністю — зумовленою нормами права здатністю
 суб'єкта нести юридичну відповідальність за вчинені правопо ­-
 рушення.

 

 

4. Обє’кти правовідносин.

Об’єктом правовідносин є матеріальні або нематеріальні блага, з приводу яких виникають правовідносини. 

 

В елементі правовідносин є дві складові:

Матеріальний аспект – фактична поведінка, дії учасників. Наприклад -передавання об’єкту від продавця до  покупця. 

 Юридичний аспект – це юридичні права й обов’язки учасників правовідносин. Обов’язок продавця надати необхідну інформацію про товар, передати його покупцю, обов’язок покупця – сплатити за товар, право покупця – отримати товар належної якості.

Підставою для виникнення правовідносин є наявність юридич­ного факту.

Юридичні факти— обставини, що виникають у житті певних суб'єктів, з настанням яких правові норми пов'язують суб'єктів, з якими норми права пов'язують настання певних юридичних на­слідків, тобто виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Юридичні факти поділяються на окремі групи за такими показ­никами:

події — це обставини (природні явища), виникнення та дії яких

не залежать від волі суб'єктів; народження, хвороба,смерть людини; стихійне лихо, пожежа; настання строку.

дії — це обставини, настання яких залежить від волі особи.

Розрізняють дії залежно:

від узгодженості з існуючими правовими нормами:

—     правомірні — ті, що здійснюються на основі та згідно з при­писами правових норм (юридичні акти — діяння, спрямова­ні на досягнення певного правового результату, і вчинки — діяння, безпосередньо не спрямовані на досягнення певного юридичного результату, але такі, що зумовлюють його на­стання);

—     неправомірні, що чиняться всупереч приписам правових норм;

від суб'єктів:

—          діяння фізичних осіб;

—     діяння юридичних осіб;

 від способу здійснення:

—     вчинені особисто;

—     вчинені через посередників;

бездіяльність — це стан абсолютної пасивності, відсутність дії.

1. Які з названих суб’єктів правовідносин належать до юридичних осіб?

а) громадяни України; б) організації; в) іноземці;

г) підприємства; д) установи; є) особи без громадянства;

2. Укажіть серед наведеного об’єкти правовідносин.

а) твори мистецтва, літератури, живопису;

б) гроші, лотерейні білети;

в) іноземець, особа без громадянства;

г) життя, здоров’я, честь, гідність людини;

д) право фізичної особи укласти договір дарування;

е) стихійне лихо, смерть людини.

3. Які з названих суб’єктів правовідносин належать до фізичних осіб?

а) громадяни України; б) організації; в) іноземці;

г) підприємства; д) установи; е) особи без громадянства;

4. Назвіть у наведеному переліку юридичних фактів дії.

а) укладення трудової угоди; б) народження дитини;

в) створення комп’ютерної програми; г) повінь;

д) складення заповіту; е)смерть людини. навчальної діяльності

Домашнє завдання:
  § 5 вивчити, завдання 4-7 ст.42 виконапи письмово.

А  М. Грушевського;        Б  В. Винниченка;           В  Д. Дорошенка;        Г  С. Петлюру

2. Що зумовило появу газетного повідомлення, уривок з якого наведено:

 «У Київ очікується приїзд професора М. Грушевського, засланого в адміністративному порядку в Симбірськ, за межі Київського військового округу. Ужиті заходи зі звільнення греко-католицького митрополита Шептицького, а також із повернення з Далекого Сходу всіх українців-галичан. Відновлюється закрите адміністрацією українське товариство “Просвіта”…»? 

А більшовицький переворот у Росії                    Б успіхи російських військ у Галицькій битві 

В початок Української революції                         Г проголошення УНР 

А створення Генерального Секретаріату.             Б підтримку виступу самостійників.

В засудження корніловського заколоту.             Г проголошення автономії України.

4. Авторство якого з цитованих документів не належить Українській Центральній Раді? 

А «Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії ...хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям...»  

Б «...визнаючи, що доля всіх народів Росії міцно зв’язана, ...ми рішуче ставимось проти ...самовільного здійснення автономії України до Всеросійського Учредительного Зібрання...»     

В «Однині Україна стає Українською Народною Республікою. Не відділяючись від республіки Російської і зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі...»             

Г «На час до вирішення справи... Установчими Зборами по справах місцевого врядування Україною вищим органом Тимчасового уряду є Генеральний Секретаріат...»

5. Яка подія стала однією з причин збройного виступу самостійників у Києві (липень 1917 р.)? 

А скликання Українського національного конгресу 

Б оприлюднення Українською Центральною Радою Другого Універсалу 

В укладення Брестського мирного договору           Г початок корніловського заколоту в Росії

    6. Яка подія стала свідченням патріотизму і самовідданість української молоді в боротьбі з більшовицькою агресією проти УНР?

А бій на горі Маківка                        Б бій під Крутами

В бій під Мотовилівкою                                       Г бій на горі Лисоня

А       лютому 1917 р.    Б березні 1917 р.     В    квітні 1917 р.          Г травні 1917 р.

1. прагнення розпочати й самостійно провести переговори з Німеччиною та її союзниками.

2. 8-годинний робочий день, державний контроль за продукцією, виготовленою в Україні.

3. скасування приватної власності на землю поміщиків та інших нетрудових господарств.

А1, 2, 3                      Б 1, 3                                         В 2, 3                         Г 1, 2

«Після довгих…  сумнівів  Генеральний  Секретаріат  прийшов  до  тієї  думки,  щоб  крайова власть стала фактичною, під нею повинна бути міцна підвалина, і такою  підвалиною може бути тільки проголошення Української Народної Республіки…»

«Ми відчули, що нам, українській демократії, у спину хтось ніж готує… більшовики концентрують своє військо для розбиття УНР. …На ультиматум я дивлюсь як на  потоптання наших прав…»

А листопад – грудень 1917 р.                    Б грудень 1917 – січень 1918 р

В січень – лютий 1918 р.                                            Г лютий – березень 1918 р.

10. Якої умови не було в Брест-Литовському мирному договорі?

А проголошення Української Радянської республіки; 

Б Припинення війни між Україною та країнами Четвертного Союзу; 

В Німеччина і Австро-Угорщина стають союзниками УНР; 

Г Зобов’язання УНР поставляти продовольство до Німеччини.

А Збройний виступ самостійників

Б Проголошення  ІІІ Універсалу УЦР

В Бій під Крутами

Г Проголошення незалежності України

А Брестський (Берестейський) мирний договір між УНР і країнами Четверного союзу
Б Ультиматум Раднаркому РСФРР Українській Центральній Раді
В Повстання в Києві робітників заводу «Арсенал», інспіроване більшовиками, і придушення його українськими військами під командуванням С. Петлюри
Г Перший Всеукраїнський з’їзд рад у Харкові. Проголошення радянської влади в Україні

1. І Універсал                  2. ІІІ Універсал             3. IV Універсал                  4. ІІ Універсал          

А «...ми рішуче ставимось проти замірів самовільного здійснення автономії України до Всеросійського Учредительного Зібрання...»

Б «Неможливо одночасно визнавати право на самовизначення і водночас робити грубий замах на це право... як це робить Рада Народних Комісарів Великоросії щодо Народної Української Республіки...»

В «...не розриваючи з державою Російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані... Всенародні Українські 3бори (Сойм)...»

Г «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною... суверенною державою українського народу...»

Д «Однині Україна стає Українською Народною Республікою. Не відділяючись від республіки Російської... ми твердо станемо на нашій землі...»

1. Декрет        2. Монархія          3. Консерватизм          4. Інтервенція 

А форма правління, а якої влада в руках одноосібного керівника

Б назва найважливіших актів найвищих органів держави

В союзна держава, члени якої зберігають за собою суверенітет

Г течія, яка прагне поєднати зміни зі збереженням традицій 

Д відкрите чи замасковане втручання у внутрішні справи держави інших держав

1. проголошення УНР; 

2. делегування до Центральної Ради представників національних меншин; 

3. вимога підготовки законопроекту про автономію; 

4. встановлення 8-годинного робочого дня; 

5. проголошення курсу на соціалізацію землі; 

6. визнання Тимчасовим урядом Генерального секретаріату; 

7. відкладення проголошення автономії України до Установчих зборів;

8. проголошення незалежності УНР.

 

 

 

А 4-5 липня 1917 р. Б 25 жовтня 1917 р.   В 16 січня 1918 р.  Г 26 січня 1918 р.

А Київ   Б Харків        В Одеса    Г Донецьк     

3. І Всеукраїнський з’їзд рад у Харкові був скликаний із метою:

А проголошення радянської влади в Україні   Б схвалення першої радянської конституції

В створення Донецько-Криворізької Радянської Республіки 

 Г визнання умов Брест-Литовського мирного договору

4. «Допомагаючи українському урядові та його боротьбі з насильниками й грабіжниками, ці війська не мають ніяких ворожих нам намірів...». Про війська яких країн ідеться у відозві уряду УНР?

А Англії та Франції                 Б Німеччини та Австро-Угорщини

В Польщі та Румунії               Г радянських республік

5. «Що це за уряд український, що його члени зовсім не знають і не хочуть знати української мови? Що не тільки не користуються жодним впливом серед українського суспільства, але воно навіть ніколи й не чуло раніш їхніх прізвищ?...». Якому уряду давав таку характеристику його член В. Шахрай?

А Генеральному Секретаріату Української Центральної Ради

Б Народному Секретаріату радянської Української Народної Республіки

В Раді Народних Комісарів Української Соціалістичної Радянської Республіки

Г Кабінету Міністрів Української Держави П. Скоропадського

А визнання країнами Антанти УЦР як єдиного представника українського народу        

Б представництво в Раді національних меншин і всіх соціальних прошарків населення українських земель

В законодавче закріплення домовленостей із Тимчасовим урядом Росії

Г наявність численних регулярних збройних сил, що підпорядковувалися Генеральному Секретаріату

А початок Листопадової революції в Німеччині та повалення монархії 

Б початок революції в Росії та повалення монархії

В проголошення імператором Францом Йосифом І автономії Галичини без розподілу краю на східну і західну частини             

Г піднесення українського національно-визвольного руху в роки Першої світової війни

А I Універсалом            Б II Універсалом           В III Універсалом           Г IV Універсалом

9. Відновлення влади Української Центральної Ради в умовах окупації стало наслідком укладення:

А       Брест-Литовського договору                               Б Версальського договору

В       Варшавського договору                                                 Г Ризького договору

А Установчі збори                            Б Державна Дума

В Державна нарада                           Г з’їзд Рад

11. Визначте  хронологічну послідовність історичних подій:

А Всеукраїнський національний конгрес

Б повстання самостійників

В харківський з’їзд Рад

Г проголошення І Універсалу

12. Визначте  хронологічну послідовність історичних подій:

А Створення Генерального Секретаріату УЦР
Б Проголошення Української Народної Республіки
В Проведення Всеукраїнського Національного конгресу
Г Перший Всеукраїнський з’їзд Рад у Києві та Харкові

13. Установіть відповідність між поняттями та їхніми визначеннями.

1. Консерватизм             2.  Ідеологія                   3.  Лібералізм                 4.  Геополітика

А       Стійкі структури глибинного рівня колективної та індивідуальної свідомості й підсвідомості, що визначають устремління людей, виявляють національний характер 

Б       Суспільно-політична течія, що обстоює свободу підприємництва, парламентський лад, демократичні права та свободи людини В Система політичних, економічних, правових, моральних, естетичних, філософських і релігійних поглядів, що виражає інтереси певних соціальних груп суспільства

Г       Суспільно-політична течія, що прагне поєднати зміни в суспільстві зі збереженням традиційних, перевірених досвідом минулого цінностей і форм життя суспільства 

Д       Політична концепція, що пов’язує політику держави зі співвідношенням географічних чинників (розташування країни, наявність природних ресурсів, густота населення тощо).

14. Установіть відповідність між Універсалами та наслідками їх оприлюднення.

1. І Універсал    2. ІІІ Універсал    3. IV Універсал      4. ІІ Універсал     

А Підписання Брестського мирного договору, вступ німецьких і австрійських військ на територію УНР
Б Збройний виступ самостійників, поповнення складу Центральної Ради представниками національних меншин
В Створення Генерального Секретаріату, загострення відносин із Тимчасовим урядом Росії
 Г Поширення влади Центральної Ради на дев’ять українських губерній (без Криму), початок соціальноекономічних перетворень
Д Утворення Української Центральної Ради, початок Української революції     

15. Які вимоги містив «Маніфест Ради Народних Комісарів до українського народу з ультимативними вимогами до Центральної Ради»?

1. відмовитися від спроб дезорганізації спільного фронту (тобто відмовитися від створення Українського фронту)

2.  повернути рухомий склад залізниць

3. пропускати більшовицькі війська на Південний фронт; припинити роззброєння радянських полків і червоногвардійців в Україні

4. обмежити владу УЦР п’ятьма губерніями

5. не пропускати військових із фронту на Дон або в інші райони з ворожими Раднаркому урядами

6. забезпечити безперебійне постачання хліба з України до Росії

7. не підписувати мирного договору з країнами Четверного союзу

1.    Пригадайте значення слів сьогодення і  минуле.

2.    Як називають людей, котрі досліджують історію?

3.    Поясніть, чим займаються історики.

4.    Звідки, на вашу думку, історики дізнаються про життя народів у далекому минулому?

5.    Наведіть приклади речових історичних джерел.

6.    Які джерела з’являлися раніше – писемні чи усні? Поясніть.

7.    Чому для того, щоб вивчите минуле, необхідно поєднувати інформацію з різних джерел?

8.    Визначте, до яких видів історичних джерел належать представлені предмети. 

 

         Досить часто можна почути висловлювання: «У нього сьогодні урочиста дата», «Дата його народження». Що означає слово дата? Це точний календарний час будь-якої події.

 Дата включає день, місяць і рік певної події.

 

-        Назвіть дату і місце свого народження.

Дата вашого народження - це історичний факт, який належить до минулого. Будь-який історичний факт відбувся в певному місці або у просторі. Дата вашого народження – це початок вашої історії. День, місяць і рік вашого народження – це час, а місце вашого народження – це простір. Історія містить розповіді істориків про дії людей, як вони жили і діли в певному часі й просторі.

Простір, як місцевість, що існує сьогодні, ми можемо побачити. Той простір, який існував на наших землях у минулому, відображає історична карта, про яку розповідатиметься  на наступному уроці. Час побачити не можна. У який спосіб люди відкрили існування часу й розпочали його вимірювати? Імовірно, це відбулося в результаті їхніх спостережень за навколишнім світом. День поступається ночі, а після неї розпочинається новий день. Після літа наступає осінь, потім зима, весна і знову літо. Саме такі спостереження явищ, які постійно повторювалися в природі, дозволили людям установити тривалість року й поділити його на 12 місяців, а кожен місяць – на дні. Так виник календар, який поділив час на дні, місяці та роки.

Календарі дозволяють упорядковувати окремі факти, установити, яка подія відбулася раніше, а яка пізніше. Історикам визначати час певних подій або їх дату допомагає наука хронологія.

 

Упорядкувати події і відобразити їх послідовність допоможе стрічка часу. Це пряма лінія, поділена поперечними рисками на відрізки, які відповідають певній кількості років.

 

1.    Скільки років вашим батькам? Хто з них старший і на скільки років?

2.    Яким є вік ваших дідуся і бабусі?

3.    Яка різниця у віці бабусі і мами?

4.    Позначте на стрічці часу дати народження ваших батьків, дідуся і бабусі.

          Історична тривалість цього періоду відповідає трьом поколінням – дідуся, батька та онука. Історикивимірюють час століттями, які скорочено позначають ст. Десять століть становлять тисячоліття, яке скорочено позначають тис.

           

Століття за роками. Якщо в чотирицифровому числі після перших двох цифр стоять два нулі, то перші дві цифри відповідають століттю: 1200 рік – 12 століття, 1300 рік – 13 століття. Але якщо замість нулів буде будь-яка інша цифра, то це дата наступного століття. Наприклад, 1201 рік – 13 століття, 1340 рік – 14 століття. Так само визначається століття за датою з трьох цифр: 800 рік – 8 століття, а 801 рік – 9 століття.

                                   Як рахуються роки в межах століть 

 | 9 ст. | 10 ст. | 11 ст. | 15 ст.  | 20 ст. | 21 ст.
 | 801 – 900 рр. | 901 – 1000 рр. | 1001 – 1100 рр. | 1401 – 1500 рр. | 1901 – 2000 рр.  | 2001 – 2100 рр.

           Будь-який відлік часу здійснюється від якоїсь події. тому відлік часу в історії також буде неможливий, якщо не існуватиме такої важливої, визнаної усіма події. Проте різні народи нашої планети найважливішими вважали різні події. Давні греки вели лічбу років від перших Олімпійських ігор, а римляни – від заснування Риму. Для євреїв такою датою стало створення світу Богом, а для всіх прибічників християнства – народження Ісуса Христа. 

Час після народження Ісуса Христа вони називають «нашою ерою» (скорочено н.е.), а про те, що відбулося раніше, кажуть «до нашої ери» (скорочено до н.е.).  Роки нашої ери, як правило, вказують без додавання слів «нашої ери».

 |  
 |   | 2000 до н.е. | 1000 до н.е. | Народження Ісуса Христа | 1000н.е. | 2000 н.е.
 |   |   |   |   |   |   |   |   |   |  
 |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |  
 |                   До нашої ери |                 Наша ера
 |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   |   | 

 

Слово ера в перекладі з латини означає вихідне число. У хронології історики ерою називають систему літочислення, котра ведеться від певної першопочаткової події. Коли подія відбулася  до нашої ери, а необхідно визначити, скільки років тому це було, то до кількості років нашої ери додають кількість років до нашої ери. Наприклад, якщо перський цар Дарій І здійснив свій похід у Північне Причорномор’я проти скіфів у 513 р. до н.е., то для того, щоб підрахувати, скільки років тому це відбулося, необхідно 2020 р.  додати 513 р.  Ця подія сталася 2533 років тому. 

1.    Визвольна війна українського народу проти польського панування середини ХVІІ ст. розпочалася 1648 р.  Скільки років тому це відбулося?

2.    Місто Рим було засновано 753 р. до н.е.  Скільки років тому це відбулося?

 

             Цифри, які ми використовуємо в повсякденному  житті,  називаються арабськими. У минулому європейці запозичили їх у арабів. Проте існують також цифри, які винайшли стародавні римляни. Їх називають римськими. В історичній науці римські цифри використовуються для позначення століть і тисячоліть. 

   

                          Арабські і римські цифри

 |            І |                      V |                                Х
| І | ІІ | ІІІ | ІV | V | VІ | VІІ | VІІІ | ІХ | Х | ХІ | ХІІ | ХІІІ | ХІV | ХV
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15

    Римські цифри складаються з прямих рисок. Ключовими є І, V та Х. Якщо праворуч від V стоїть І (VІ) це цифра (шість). Далі розбирається структура цифр із використанням Х за наведеними зразком

 

1.    Наведіть приклади історичних джерел різних видів.

2.    Що таке дата?

3.    Назвіть природні явища, завдяки яким люди розпочали вимірювати час.

4.    Яка наука допомагає історикам визначати, коли відбулися історичні події?

5.    Поясніть значення слів: століття, до нашої ери, наша ера, хронологія, дата.

 

 

      Завдання з хронології:

1.    Яке століття:

а) 1237 р.;                 б) 988 р.;            в) 800 р.

        2.   У якому столітті ми живемо?

        3.   Який рік буде наступним після 133 р. до н.е.?

        4.   Палац збудували в 200 р. до н.е. Скільки років цій споруді?

 

               Розв’яжіть ребус

З’ясуйте, яке слово зашифровано в ребусі. Необхідне слово потрібно викреслити однією безперервною лінією.

 

 

 |   |   |   |         І |   |   | 
|   |   |   |   |   |   | 
|   |   |          Я |   |         Г |   | 
|   |   |   |   |   |   | 
|   |         Р |   |         Х |   |           О | 
|   |   |   |   |   |   | 
|          О |   |          Н |   |          О |   |         Л
|   |   |   |   |   |   |  

 

 

Вивчити вище поданий матеріал, виконати завдання.

 

1.    Що зробив для Єгипту фараон Тутмос ІІІ ? (- Збільшив територію Єгипту втричі : завоював Палестину і Сірію, Фінікію, досяг ріки Євфрат, приєднав Нумібію та ін., - перетворив Єгипет на могутню світову державу.)

 

2.    Які реформи провів Аменхотеп IV– Ехнатон? (- провів релігійну реформу, встановив культ бога сонця Атона; - заснував нову столицю Ахетатон; - вів боротьбу із жерцями; - занепад держави, втрата підкорених територій.)

 

 

3.    Що зробив Рамзес ІІ ? (- повернув втрачені території; - будував нові храми; - почав походи проти хетів; - сприяв зміцненню держави, піднесенняю міжнародного авторитету.)

 

4.    Назвіть етапи історії Давнього Єгипту ?

   | ІІ пол. IV тис. до н. е. | У долині Нілу існує близько 40 держав. Внаслідок воєнутворилося дві держави: Верхній (долина Нілу) та Нижній Єгипет (дельта Нілу)
 | III тис. до н. е. | Раннє царство. Об’єднання Єгипту. Столиця — Мемфіс
 | 2900–2270 рр. до н. е. | Час існування давнього царства
 | 2100–1700 рр. до н. е. | Час існування Середнього царства. Єгипет — могутня держава. Столиця — Фіви. Завоювання Єгипту гіксосами
 | 1555–1090 рр. до н. е. | Час існування Нового царства. Підкорення Нубії, Сирії, Палестини
 | 712–525 рр. до н. е. | Час існування Пізнього царства. Єгипет тричі зазнав завоювань: Лівією, Нубією, Ассирією
 | 525 р. до н. е. | Єгипет захопила Персія
 | 332 р. до н. е. | Греко-македонське панування
 | з 30 р. н. е. | Єгипет — провінція Рим

5.    Назвіть причини послаблення Єгипту? (- постійні завойовницькі походи виснажували державу; - через тривалу відсутність селян руйнувалися їхні господарства; - загострилася ворожнеча між Верхнім і Нижнім Єгиптом; - послабилася влада фараона; - вторгнення лівійців і «народів моря»)

 

6.    Цей фараон провів реформу в армії. Щедро нагороджував жерціві тим самим викликав незадоволення знаті, в результаті заколоту бувубитий. (Рамзес III)

 

 

7.    Цей фараон був наймолодшим правителем. При владі перебував всього вісім років. Помер за загадкових обставин, не доживши до двадцяти років. Скасував всі релігійні реформи Аменхотепа IV, повернувстолицю до Фів. (Тутанхамон)

Пригадайте, чому у людей виникли релігійні вірування? Як змінились релігійні вірування з появою землеробства? Які корисні корисні спостереження над природою зробили первісні люди і як зуміли їх використати?

 

1.    Найдавніші культи. Суд Озіріса

Єгиптяни вірили, що боги правлять світом і життям людей. У їхній релігії зберігалися залишки тотемних вірувань, шанувалися священні тварини: кішка, сокіл, змія, жук-скарабей тощо, і тому своїх богів вони уявляли у вигляді людей з головами тварин. Так, бога сонця Ра, одного з найшанованіших богів, єгиптяни уявляли людиною з головою сокола. Кожного дня на золотому човні він мандрував небосхилом зі сходу на захід. Бога місяця Тота вважали намісником Ра, його зображували з головою барана. Бог Нілу Себек мав голову крокодила. Люту богиню війни Сохмет уявляли з головою левиці. Так у Стародавньому Єгипті зароджувався культ тварин.

Ізіда завжди шанувалася як богиня коханнята родючості. 

Улюбленим і шанованим богом єгиптян був Озіріс — бог природи і всього живого. Він був царем над богами; за міфами, бог зла Сет убив його і розрубав на частини. 

Так в релігії Стародавнього Єгипту вперше виникла ідея про посмертне покарання за гріхи. Потім вона була успадкована іншими релігіями.

Зі створенням рабовласницької держави єгиптяни стали обожнювати фараона, який вважався сином бога сонця Амона і живим богом на землі. Це був прояв царського культу. 

 

Єгиптяни були переконані, що все на світі залежить від волі богів, і прагнули жертвами й молитвами здобути їхню прихильність. Певні обряди, вважали люди, забезпечують родючість землі, дарують здоров'я, рятують від лиха. Прохання до богів люди передавали через жерців. Жерці отримували дари від віруючих. Якщо догодити жерцям, вважали єгиптяни, вони добре попросять богів за людей. Жерці також користувалися багатствами і землями, що належали храмам. Поступово вони стали великими і могутніми рабовласниками.

 

У розвитку будь-якого стародавнього суспільства настає час, коли воно не може рухатись уперед, розвиватися, якщо йому невідома писемність. 

Передача інформації через зображення було необхідною умовою управління державою та її господарством, спілкування із державами, розвитку науки, складання законів тощо. Усі знання та досвід, набуті людьми, можна було передати нащадкам тільки засобом писемності. Але створення системи писемності — справа нелегка. Цей процес відбувався дуже повільно.

Спершу люди спробували передавати свої думки через малюнок. Така форма письма називається малюнкова, або піктографічна. 

До того ж малюнок можна було не зовсім правильно зрозуміти при читанні. Для спрощення з часом кожний малюнок став визначати лише одне слово. Тепер число знаків дорівнювало кількості слів. їх нараховувалося кілька сотень. 

Кожний знак єгипетської писемності називався ієрогліфом, що означало «священне письмо». При цьому кожний малюнок зображував предмет або дію за допомогою предмета. Так, слово «йти» позначалося двома ногами, що крокують. Слово «вода» зображувалося двома хвилястими рисочками, одна над одною. Спосіб письма, коли кожне слово старанно вимальовувалося, називався ієратичним. Але при швидкому писанні знаки спрощувалися, значно мінялися. Такий прискорений, спрощений вид писемності називався демотичним.

Писання здійснювалося на будь-якому матеріалі, що зберігав малюнки або вирізьблені знаки. Єгиптяни писали на камені, на глиняних дошках. Згодом стали писати на папірусі — матеріалі, що виготовляли з нільського очерету. Писемність стародавніх єгиптян збереглась у вигляді написів на стінах поховальних приміщень, храмів. Але це надбання давньої та самобутньої культури сучасні люди вже не здатні були прочитати, — ще в давнину знання єгипетської писемностібуло втрачено. 

Тільки у XIX ст. французький мовознавець та історик Жан Франсуа Шампольйон розкрив людям цю таємницю. 

 

В Єгипті здавна були створені школи, де хлопчиків навчали грамоти й наукам. Однак навчатися там могли лише діти багатих і знатних вельмож, а також жерців. Діти вчилися спочатку писати на глиняних черепках і лише потім їм давали аркуші папірусу. За помилки учнів жорстоко били, щоб більше привчити до старанності та сумління. Діти боялися вчителів. Давня говірка мовить: «Вуха хлопчика — у нього на спині, він слухає, коли його б'ють». 

У шкільних повчаннях, тексти яких збереглися до нашого часу, читаємо: «...Пиши твоєю рукою, і читай твоїм ротом, і питай поради в того, хто знає більше, ніж ти... Не проводь дня без діла, а то поб'ють тебе, бо ухо хлопця на його спині, і він слухає, коли його б'ють. ...Я зв'яжу твої ноги, якщо ти будеш вештатися по вулицях, і ти будеш побитий гіпопотамовим батогом...»
 Освіченими людьми в Єгипті були вельможі, державні чиновники, але най-обізнанішими серед них були жерці. 

 

Наука відіграє важливу роль у створенні сильної та могутньої держави. Єгиптяни будували зрошувальну систему, зводили храми,  піраміди. Для цього використовували математичні знання. Вони були обізнані з арифметичними діями, набагато випередивши в цьому інші народи. Знання геометрії давало змогу обчислювати площу орної землі, об'єми будь-якої тари, кількість води в каналі та басейні. Високого рівня досягла медицина. Бальзамування померлих  надавало лікарям можливість вивчати будову внутрішніх органів людини. Лікарі вміли лікувати багато хвороб, а єгипетські жерці володіли методом іридодіагностики, знання якої ми тільки нині знову відкриваємо для себе. Сильними важелями єгиптяни могли пересувати важкі кам'яні блоки під час будівельних робіт — у цьому їм допомога-ло знання механіки. Було накопичено досвід астрономічних спостережень.

Найдавніші літературні твори Єгипту датуються епохою Стародавнього царства. Відомі рукописи під назвою «Тексти пірамід», «Казка красномовного селянина», «Казка про двох братів», «Речення Іпусера», «Пророцтво Неферті». Вся література Стародавнього Єгипту багата і різноманітна, особливий розквіт вона пережила в епоху Нового царства. Давньоєгипетська література відображала проблеми повсякденного життя і роздуми про те, що постійно хвилювало людей: що таке справедливість, чому її так мало в житті, мрії про краще життя, оповідь про пригоди мандрівників, смішні та веселі історії, пісні. Література Стародавнього Єгипту значно вплинула на мистецтво багатьох стародавніх народів — євреїв, греків, арабів, римлян і навіть на сучасну європейську літературу.

 

 

Улітку 1799 р. французькі солдати армії Наполеона біля міста Ла-Розетті натрапили на таємничий камінь. 

На його поверхні трьома різними системами письма зображено текст. Верхня частина містила 14 рядків ієрогліфів. Середня була заповнена 32 рядками алфавітних письмен. Нижня ж частина написана давньогрецькою мовою і складається з 54 рядків. 

Французький учений Жан Франсуа Шампольйон 23 роки працював над розшифруванням написів. 

Він припустив, що тексти на камені однакові, тільки написані двома мовами. Знайшовши в грецькому варіанті імена царів Птолемея та Клеопатри, дослідник розшукав ці слова в єгипетському тексті, знаючи, що там вони обведені рамкою. Таким чином Шампольйон розпізнав кілька ієрогліфів. Згодом було прочитано весь текст.

 

Культура Стародавнього Єгипту, яскрава та неповторна, відбилася в мистецтві, яке залишило глибокий слід в історії. Єгиптяни першими засвоїли техніку монументального будівництва. Першими архітектурними спорудами були гробниці (мастаби) та храми. Особливо вражають своїми розмірами піраміди, які відтворювали велич і могутність володарів. 

Художники майстерно відтворювали природу Нілу: птахів в очереті, полювання на хижих звірів, збирання врожаю на ланах. Фараонів завжди зображували вищими від усіх навколо. Так підкреслювали їхню могутність. Портрет цариці Нефертіті відтворює її красу, тендітність і жіночність.

Староєгипетська медицина вплинула на розквіт античної медицини. Астрономічні знання єгиптян згодом успадкували інші народи. Єгипетська скульптура сприяла формуванню давньогрецького мистецтва. Єгипетська культура мала значний вплив на розвиток світової культури. 

 1. Фігура лева з людською головою.

2. Забальзамоване тіло померлої людини. 

3. Верхні частини колони

4. Прикраси на стінах храмів. 

5. Наука про зірки. 

6. Матеріал для письма. 

7. Знаки-малюнки. 

8. Культова споруда. 

 

 

підготувати повідомлення за темами: «Боги Давнього Єгипту», «Наукові досягнення єгиптян», «Мистецтво Давнього Єгипту»( на вибір)

 

1.    До складу яких держав входили українські землі у 16 – 17 ст.?

2.    як вплинуло на становище народу входження українських земель до складу Польщі?

3.    Які негативні наслідки мало укладання Берестейської церковної унії?

4.    Яке значення мало виникнення козацтва і утворення Запорозької січі?

5.    З якими ворогами довелося воювати козакам у 16 – 17 ст?

6.    Який вплив на українську культуру чинила польська культура?

 

1.    Захоплення українських земель іноземними державами.

2.    Встановлення польського панування на українських землях після Люблінської унії 1569року.

3.    поглиблення соціального і національно – релігійного гніту.

4.    Виникнення козацтва і утворення Запорозької Січі.

5.    Постійна боротьба проти турецько – татарської агресії.

6.    Вплив польської культури на українську. Поширення ідей гуманізму і Реформації.

7.    Винайдення друкарського верстата.

 | галузь | Характеристика.
 | Розвиток української мови | Писемна мова українців і білорусів називалась руською. Під  впливом усного мовлення в руській мові з’явились елементи української мови. У першій половині 17 ст. виникають полемічні і драматичні твори, вірші написані українською мовою.
 | Освіта  | -        початкові школи діяли при церквах і монастирях. Домашня освіта була доступна заможним верстам  населення. -        Слов’яно – греко – латинські школи. Першу школу було засновано наприкінці 70 – х рр.. 16 ст. в Острозі. Викладалась церковно – слов’янська, грецька, латинська мови та «сім вільних наук» - граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія і музика. Ці школи організовували також братства -        Протестантські школи. Міста: Киселин, Гоща, Берестечко. -        Єзуїтські колегіуми. Міста :Львів, Перемишль, Луцьк, Вінниця. -        Греко – католицькі школи. Міста: Холм, Шаргород, Володимир -        Вищі навчальні заклади. Острозька академія, Киселенська  академія(протестантська),Києво – Могилянський колегіум(1632). Викладалися «сім вільних наук» а також філософія і богослов’я.
 | Книгодрукування  | -        І.Федоров(Федорович). 1574 «Апостол» і «Буквар». 1581р Острозька Біблія. -        До середини 17 ст. на українських землях у різний час діяло 25 друкарень. Найбільша друкарня існувала при Києво – Печерському монастирі -        «Мандрівні»(пересувні) друкарні.
 | Перші шкільні підручники | -        1574 р «Буквар» І.Федорова – перший шкільний підручник на українських землях. -        1586р – друкарня Віленського братства видала першу церковнослов’янську грамоту, підготовлену в Острозі -        1591р- У Львові видано греко – церковнослов’янську грамоту, «Адельфотес» Асенія Еласонського -        1596р. у друкарні Віленського братства видано «Граматику словенську», «Буквар» і «Лексик»(словник понад 1 тис. слів перекладалися із церковно – слов’янської мови українською) Лаврентія Зизанія. -        1619р. Видано «Граматику словенську» Мелетія  Смотрицького -        1627р. У друкарні Києво – Печерського монастиря видано словник «Лексикон  славєноросскій» Павма Беринди (бл. 7 тис. слів)
 | Усна народна творчість | -        обрядові пісні(колядки, щедрівки, веснянки, гаївки) -        Історичні пісні «Про Сулиму, Павлюка ще й про Яцька Осряницю», «Пісня про Байду» -        Думи(Маруся Богуславка» «Самійло Кішка», «Плач невільників»
 | Література | -        ораторсько – проповідницька проза твори П.Могили. -        Історичні мемуари. Б.Балика, «Про Москву і про Дніпро, царка московського неправдивого -        Політична публіцистика твори С.Оріховського -        Латино мовна поезія -        Поема «Роксолані» С.Кльоновича розповідає про історію України -        Твори П.Русина з Кросна, І.Русина з Турбоніна -        Дотримувалися гуманістичних ідеалів.
 | Полемічна література | Твори релігійного спрямування , у яких висувалися докази авторів, спрямовані проти поглядів їх противників. Г.Смотрицький, Кляч Царства небесного», «Календар римський новий»; І.Вишенський «Послання до єпископа», М.Смотрицький , «Тренос».
 |   |  
 | Драматична література й театр | -        шкільна драма. Й.Волкович, «Розмірковування про муку Христа» -        Інтермедія. Короткі одно актові комедійні сценки(«Купив кота в мішку» -        Вертеп(мандрівний ляльковий театр) сформувався у першій половині 17ст.
 | Музика  | -        Церковна музика. З др.. п. 16 ст. давній знаменитий спів(восьмиголосний) поступається місцем партесному (багатоголосовому) співу. З’явилося нотне письмо. -        Світська музика. Новий жанр – кант(пісня для три голосового ансамблю або хору) повчальні, величальні, жартівливі та інші канти. -        Інструментальна музика. У містах музики об’єднувалися в окремі цехи. У козаків були військові музики.
 | літописання | -        Гуситський літопис (створений у пер. Чверті 17 ст.) розповідає про події до 1597р. автор невідомий. -        Львівський літопис (1498 – 1649) літопис М.Гунашевського -        Острозький літопис(1500 – 1636)
 | Архітектура і містобудування | -        оборонна спрямованість містобудування. Багато нових міст(Броди, Станіслав, Жовкла, Тернопіль) що закладалися як замки або фортеці. Більшість замків були дерев’яними. Кам’яні замки – Львів, Луцьк, Кременець, Кам’янець – Подільський. Монастирі також були добре укріпленими фортецями – Успенський Почаївський монастир, Троїцький монастир у Межиріччі під Острогом. -        У західноукраїнському містобудуванні спостерігався відчутний вплив європейського Відродження. Львів – будинок Корнякта,Чорна кам’яниця, Успенська церква, каплиця Трьох святителів.
 | Скульптура  | Надгробні пам’ятки. Пам’ятник на могилі К.Острозького в Успенському соборі Києво – Печерської лаври(1579р). скульптурні зображення на архітектурних  спорудах (львівські каплиці Бої мів та Камп’янів, Чорна кам’яниця)
 | Живопис | -        Церковний живопис: іконопис та фрески. Поява гуманістичних поглядів епохи. «Богородиця Одигітрія з пророками»1599. Іконостас П’ятницької  церкви, створений львівськими майстрами на межі 16 – 17 ст. -        Світське малярств. Жанри: портрет, історичний та батальний живопис. 
 | Мистецтво гравюри | -        «Євангелії учительське»1637р. містило близько 50 гравюр. -        Світська гравюра з’явилась на початку 20 – х рр.. 17 ст. перші гравюри в книзі  К.Саковича «Вірші на жалосний погреб…Петра Конашевича  - Сагайдачного» 1622р.

 

• Як соціально-економічне і політичне становище України другої половини XVI — на початку XVII ст. вплинуло на стан і розвиток української культури в даний період і, зокрема, на стан освіти? 

 Висновок (Записати в зошит)
1. У другій половині XVI — першій половині XVII ст. відбувалося бурхливе піднесення культурного життя України. 
 2. Українська освіта здатна була конкурувати із західноєвропейською. 
 3. В освітніх закладах мали право навчатися представники всіх станів населення. 
 4. Православні навчальні заклади стали осередками ідей гуманізму. Навколо них гуртувалася українська інтеліґенція. 
 5. Освітній рух підносив свідомість українського народу, сприяв утвердженню визвольних ідей. 
 6. Одночасно з розвитком освіти розвивалися літописання та книгодрукування. 
 
 

Домашнє завдання 

параграф 8, 9 опрацювати 

 виписати та вивчити поняття

 

Завдання 1 ст.63, письмово 

Будівництво пірамід за умов тодішнього рівня техніки було надзвичайно складною справою. Роботи над спорудженням піраміди Хубру тривали 40 років, 20 років пішло на видобуток і доставку матеріалу з каменоломень по спеціально покладених для цього дорогах і на підготовчі роботи, і 20 р. пішло на побудову самої піраміди. На роботу залучалось по черзі по 100 тис. людей – усе населення Єгипту.

Піраміди були гробницями фараонів. Вони називалися "будинками вічності". Його тіло бальзамували, вносили усередину піраміди і клали у велику пам’ятну труну – саркофаг. Після цього вхід у піраміду замуровували. Чим кращий був цей будинок, тим більший авторитет мав цар серед людей.

Перша піраміда була побудована фараоном Джокером. За його наказом вона будувалась не з цегли, а з чудового білого каменю – вапняку, що добували в каменоломнях Тури. Найбільшою і найвищою пірамідою була піраміда Хеопса. Її початкова висота складала 147 м, на її побудову було витрачено 2 млн. 300 тис. пам’ятних брил, кожна важила 2,5 тонни.

Єгипет - одна з найдавніших країн на землі, історія якої, як держави, розпочинається з III тис. до н. е. Єгипет розташований в Африці на берегах ріки Ніл, яка протікає вузькою долиною, що затиснена між пустелями. Під час розливу Нілу вода, в якій було багато чорного мулу, каналами надходила до посівів. Мул осідав на жовтих пісках пустелі, і там дуже добре росла пшениця. За кольором мулу єгиптяни називали свою країну Кємєт, що в перекладі з давньоєгипетської означає "чорна". "Єгипет - дар Нілу", - так писав історик Геродот.

Багато сторіч селяни працювали в полі, жреці - служителі храмів - молилися богам, фараони воювали, поневолюючи інші народи, й привозили до своєї країни рабів.

Єгиптяни бачили, як умирають люди, і розуміли, що їх життя на землі не вічне. Вони вірили - якщо тіло померлої людини збережеться непошкодженим, то ця людина буде жити й у загробному світі. Єгиптяни навчилися зберігати тіла померлих, просочуючи їх розчином солі та висушуючи особливим методом. Через 40 днів тіла перетворювалися на мумії, які могли зберігатися тисячоліттями. Потім мумію сповивали стрічками полотна, які були просочені особливим бальзамом. Жрець, котрий був поряд, читав "Книгу мертвих", щоб молитвами допомогти небіжчику в загробному світі.

     

Для мумій будували піраміди. І чим заможнішим був чоловік, тим більшу за розмірами піраміду він намагався собі побудувати.

Особливо важливим було зберегти тіла правителів Єгипту - фараонів. Вони споруджували собі піраміди великих розмірів. Піраміди - це єдине із семи чудес світу, що збереглося до нашого часу.

"Східчаста піраміда" фараона Джосера, який побажав, щоб його усипальниця піднімалася до неба, побудована в XXVI ст. до н. е. біля Саккари. Це перша піраміда, але своїм зовнішнім виглядом вона більш схожа на мастабу. "Мастаба" - слово арабське й означає "лавка". Так називаються похилі могильні будівлі, закріплені цеглою або камінням.

Найбільш знамениті з пірамід і найбільші за розмірами - це піраміди трьох фараонів IV династії в Гізі. Найвища й найвеличніша - піраміда, збудована в XXV ст. до н. е., - піраміда Хеопса. Будувати її фараон почав відразу ж після того, як зійшов на престол. Керував будівництвом піраміди відомий архітектор Хеміун. Сотні тисяч рабів і вільних селян працювали на будівництві піраміди.

Коли Хеопс побачив піраміду, він залишився незадоволеним і наказав збільшити її розміри. І знов погнали на будівництво рабів і селян, і знов вони вмирали від непосильної праці. На будівництво йшли всі гроші з державної скарбниці, і Хеопсу через силу вдалося добудувати піраміду. Висота піраміди була майже 147 м, будували її протягом 20 років.

Усіх приголомшувала ця велична споруда. І в наші дні піраміда Хеопса - найбільша кам'яна споруда на землі. Але мумія фараона знайшла спокій у "вічному будинку" зовсім на короткий час. Селяни й раби не простили муки, які фараон їм спричинив, і, повставши, викинули мумію з піраміди.

Фараони, які правили в Єгипті після Хеопса, хотіли перевершити його, але не змогли. Піраміди Хефрена й інших фараонів нижчі від піраміди Хеопса.

Сфінкс. Поряд із пірамідою Хефрена знаходиться сфінкс. Це гігантська скульптура із тулубом лева й людським обличчям, яке дуже поруйноване часом. У XV ст. релігійні: фанатики спотворили йому ніс.

Карнак. Кожний фараон для підтвердження божого характеру царської влади будував і перебудовував храми.

Найбільш грандіозні й величні храми знаходяться в Луксорі та Карнаці. Храми призначалися для шанування одного бога, але в них часто знаходилися святилища й інших богів. За фараона Тутмоса І у Карнаці почалося будівництво храму богу Сонця - Амону. А при Тутмосі III було збудовано "зал Анналів", в якому чотиригранні стовпи були прикрашені символами Верхнього й Нижнього Єгипту. За Аменхотепа III було збудовано величезний храм на його честь, який алея сфінксів з'єднувала з храмовим комплексом Амона-Ра. Цей комплекс було зведено поблизу священого озера, яке було оточене храмами й обелісками, що прославляли богів.

Кожний із наступних фараонів добудовував щось нове в храмовому комплексі.

Фараон XIX династії Рамзес II звів у 1260 р. до н. е. у Південному Єгипті, поблизу Абу-Симбела, найграндіозніший із храмів, який було вирубано в скелі. Перед входом сидять чотири двадцяти-метрові статуї фараона Рамзеса II. Біля його ніг - зображення дружини, цариці Нефертарі з дітьми.

Цей храм знаходився на самому березі Нілу. Зведення Асуанської греблі повинне було його затопити. Інженери з багатьох країн світу вирішили перенести храм вище, куди не доходить вода. Пам'ятники було зрізано зі скелі, розрізано на блоки та зібрано в іншому, безпечному місці.

Цікаво знати. Першу мирну угоду в історії світу уклав у 1280 р. до н. е. наймогутніший фараон Рамзес II із Хетською державою.

Ніхто із фараонів не лишив стільки грандіозних споруд, як Рамзес II, котрий увічнив своє ім'я в багатьох тисячах гігантських скульптур.

Долина Царів. Поряд із Фівами, стародавньою столицею Єгипту, у пустельній долині, прямо в скелі була висічена таємна гробниця, її наказав зробити для себе фараон Тутмос І, який знав, що з більшості царських усипальниць викрадаються скарби. Його приклад наслідували й інші фараони.

Робітники, які прорубували в скелях тунелі, використовували лише кам'яні та бронзові інструменти. Вирубану гірську породу вони виносили в корзинах.

Стіни усипальниць покривалися гіпсом і прикрашувалися малюнками богів і богинь та надписами. Використовувались фарби білого, жовтого, зеленого, чорного, синього та червоного кольорів. Багато зображень збереглося до наших днів.

На жаль, місцеположення більшості, захоронень було відоме злодіям і тому всі гробниці було пограбовано.

Цікаво знати. Із папірусу - міцного очерету,; який ріс на берегах Нілу, було виготовлено перший папір для письма. Єгиптяни розрізали стебла папірусу на тоненькі смужки й склеювали з них аркуші. На таких аркушах писали кінчиком очеретинки.

Заупокійний храм цариці Хатшепсут було висічено в скелі позаду Долини Дарів. Його стіни вкрито сценами подій, які відбувалися під час її правління.

Гробниця Тутанхамона. Як же були здивовані археологи, коли знайшли гробницю Тутанхамона непограбованою. Очевидно, злодіїв, котрі розкрили гробницю, хтось перелякав, і вони не встигли щось винести.

Зали гробниці було заповнено дорогоцінними речами, які повинні були оточувати фараона в загробному житті.

Археологів здивувала така кількість золота. Там були скрині з речами, меблі, золота колісниця, скульптурки богів, тварин та багато іншого. В останньому залі знаходився кам'яний саркофаг із двома внутрішніми домовинами з позолоченого дерева і третьою - із чистого золота, в якій лежала мумія Тутанхамона. Обличчя мумії було закрито золотою поховальною маскою.

І можна тільки уявити, якими скарбами були наповнені гробниці фараонів, імена яких поважали під час життя!

Портрет Нефертіті. Особливо прославився в усьому світі скульптурний портрет дружини Аменхотепа IV - красуні Нефертіті (XIV ст. до н. е.), який було знайдено археологами в майстерні скульптора Тутмеса. Вважається, що це найдивовижніше жіноче зображення з усіх відомих.

У 1922 р. англійський археолог Говард Картер знайшов гробницю фараона Тутанхамона. Мумія 18-річного фараона знаходилася в кам'яному саркофазі, а на грудях фараона лежали сухі польові квіти.

1.  Розгортання революційних подій в країнах Європи.Революція в Австрійській імперії. Головна руська рада, її діяльність. І.Франко “Панські жарти”.

2.  Центральна рала народова, “Руський собор”. Слов’янський з’їзд.

3.  Вибори до Австрійського парламенту. Селянські депутати. Львівське збройне повстання. І.Франко “Свинська конституція».

4.  Революційні полії на Буковині та в Закарпатті.Придушення селянського руху. Капличка на Буковині. Значення революції 1848-1849 р.р.

1.    Революційні події країн вропи в 1848-1849рр. одержали назву…

2.    Революція в Австрійській імперії розпочалася повстанням у Відні…

3.    Указ про скасування панщини в Галичині був виданий…

4.    Указ про скасування панщини в Галичині вступив в діло…

5.    Головна руська рада була створена…

6.    Центральна рада народова була створена…

7.    Слов’янськийз’їзд у Празі був скликаний у …

8.    «Галицько-руська матиця» була заснована…

9.    Собор руських учених у Львові був скликаний…

10. «Руський собор» був утворений…

11. Перший австрійський парламент, у роботі якого взяли участь селянські депутати, розпочав роботу…

12. Львівське збройне повстання під час революції 1848-1849рр. відбулося…

13. Закон про викупні платежі під час революції 1848-1849рр. у Австрійській імперії був виданий…

14. Селянський депутат до Відня від Галичини…

15. Селянський депутат до Відня від Буковини…

16. Головну руську раду в 1848 році очолив…

17. Громадський діяч із Закарпаття, письменник, який обстоював ідею єдності закарпатських українців з усім українським народом…

18. Організація у Львові, яка відстоювала ідею єдності всіх українців та поділу Галичини на Західну і Східну…

19. Право частково або спільно користуватися чужою власністю…

20. Поміщики а Західній Україні називалися…

-         опрацювати § 

-         скласти хронологічну таблицю, історичний портрет Лук’яна Кобилиці.

 

 

     Основні дати, події, особистості: 

-        28 грудня 1920 р. – голова Раднаркому РСФРР В. Ленін і нарком закордонних справ Г. Чичерін підписали в Москві з X. Раковським “Союзний робітничо-селянський договір між РСФРР та УСРР” про воєнний і господарський союз;

-        січень-березень 1921 р. – підписання мирного договору між УСРР та Грузією, Литвою;

-        1921 р. – Ризький мир УСРР з Польщею;

-        2 березня 1921 р. договір РСФРР з УСРР ратифікував V Всеукраїнський з’їзд рад;

-        квітень 1921 р. – міждержавна україно-німецька угода про обмін військовополоненими та інтернованими громадянами;

-        1921 р. – договір з Італією, тимчасові договори з Австрією та ЧСР

-        січень 1922 р. -  підписано угоду про дружбу й братерство з Туреччиною;

-        30 грудня 1922 р. — утворення СРСР;

-        січень   1924 р. – прийняття першої Конституції СРСР;

-        травень 1925 р. — прийняття Конституції УСРР.

Християн Раковський – голова українського радянського уряду (Ради Народних Комісарів) у 1919–1923 рр.;

Йосип Сталін – керівник ВКП(б) та Радянського Союзу у 1920-х – на поч. 1950-х рр. Привласнив собі диктаторські повноваження. Навколо нього сформувався горезвісний «культ особи»;

Володимир Ленін – засновник партії більшовиків та  Радянської держави. Голова Ради Народних Комісарів Радянської Росії.

3.    Утворення СРСР. Статус УСРР у складі Радянського Союзу.

4.    Зміни адміністративно-територіального поділу УСРР у 1920 – 1930-ті рр.

Посилання: https://youtu.be/Hw3K9qAPjU4

 | Сталінський план «автономізації» | Ленінський федеративний план | план Раковського (конфедерація)
| Радянські республіки мали входити до складу РСФСР на правах автономії. | Радянські республіки мали увійти до нового державного об'єднання на рівних правах і могли вільно вийти із такого союзу. | «Більше прав, більше засобів, більше ініціативи у всіх галузях окремим радянським республікам»   

 

     

1)    Із якою країною УСРР уклала першу міжнародну угоду? – це.... (січень 1921 р. з Грузією.)

2)    Коли утворилася договірна федерація? (2 березня 1921 р..)

3)    Які радянські республіки стали засновницями СРСР? (Росія, Україна, Білорусія, Закавказька Федерація (Грузія, Вірменія, Азербайджан))

4)    Які напрямки діяльності у складі СРСР належали до повноважень уряду УСРР? (сільське господарство, охорона здоров’я, освіта, юстиція, внутрішні справи та соціальне забезпечення.) 

5)    Чи були здобутки в УСРР від утворення союзної держави? (так, було визнано територіальну цілісність України, надано деякі права національним меншинам, що компактно проживали на території республіки, закріплено існування власного адміністративного апарату. Україна стала чітко окресленим національним і територіальним утворенням, що відображало її національну самобутність.)

 

1.    Спробувати вирішити декілька історичних задач, використовуючи прості арифметичні дії та лінійне рівняння з однією змінною:

З якою подією пов’язана ця дата? Якщо до різниці між початком радянсько-польської війни і початком українсько-польської війни додати дату створення СРСР.

У першій половині ХХ століття Російській імперії, а потім СРСР, довелося двічі воювати з Німеччиною у масштабі світової війни. Відомо, що початок Першої світової війни – 1914 рік, а кінець Другої світової – 1945 рік. До того ж тривалість кожної з цих воєн ділиться на 2, але не більше 10.  Друга війна тривала у 1,5 рази довше першої. Визначіть мирний час між війнами.

Зміцнення СРСР як тоталітарної держави пов’язано з ім’ям Й.В. Сталіна. Народився Сталін у ХІХ столітті і прожив 67 років, з них 53 роки у ХХ столітті. Знайдіть дати народження і смерті Й.В. Сталіна.

 

 

1.    Де і коли виникло козацтво  

2.    Причини виникнення козацтва 

3.    Перша козацька січ.   Д. Вишневецький

4.    Цінності, життя, побут козаків.

 Перші згадки про козацтво датуються ще ХІІІ ст. (1240) у Початковій монгольській хроніці, а також ХІV ст. (1303) у словнику половецької мови «Кодекс Куманікус». Вживається воно у протилежних значеннях «страж» і «розбійник».

 

Перша згадка про українське козацтво датується 1489р. Вона міститься у хроніці польського автора Марціна Бєльського. 

Українське козацтво виникло на величезній степовій території                             Дикого поля 

Робота з історичним документом: 

Документ №1 

«З опису природних багатств Дикого Поля»  М. Литвин

Диких звірів і зубрів, диких коней і оленів така сила по лісах і полях, що на них полюють тільки задля шкур, а м’ясо через велику його кількість викидають, окрім спинної частини; ланей і диких кабанів навіть не вживають. Дикі кози в такій великій кількості перебігають зимою зі степів до лісів, а влітку назад, що кожний селянин забиває їх до тисячі на рік. По берегах річок у великій кількості зустрічаються оселі бобрів. Птиці така дивовижна сила, що навесні хлопчаки назбирують цілі човни яєць диких качок, гусей, журавлів і лебедів, а пізніше їх виводками наповнюють курники. Вірлят зачиняють до кліток задля їх пір’я, котре чіпляють до стріл. Псів годують м’ясом диких звірів і рибою, бо ж річки переповнені неймовірною кількістю осетрів та іншими великими рибами.

Запитання до документа

1.    З яким документом ви познайомилися ( назва документа, автор)

2.    про що розповідається в документі?

3.    Чим приваблювало Дике Поле українців?

 

 

 Природні багатства цих територій приваблювали населення з обох боків кордону. Людей, що уходили в степ називали уходниками.

Сунула сила людей і розходилася по тутешніх просторах, займаючись ловлею риби, звіра, пасічництвом. Збиралися в ватаги, обирали собі отамана, запасали зброї й усякого припасу і з ранньої весни рушали в степові «уходи», щоб там господарити до пізньої осені, а потім із запасами меду, риби, шкір, коней та іншої худоби вертали на «волость». Господарська діяльність уходників була різноманітна. Вони в’ялили рибу, засолювали її в діжки, ловили диких коней, заготовляли м’ясо, сало і шкури диких тварин, а також цінне хутро, великі прибутки давали їм пасіки. Чимало людей займалися степовими промислами, їздили до чорноморських лиманів по сіль.  Сміливіші не вертали на зиму, а зимували в степу.

 

Ватаги уходників стали одним із витоків формування українського козацтва.

?   - Які ж верстви населення формували новий стан козацтва?

 

Завдання:  з’ясуйте , що штовхало людей з різних верств населення йти у  дике поле.

 

 

-    Загарбання українських земель польською шляхтою

-    Посилення соціального і релігійного гноблення, запровадження кріпацтва

-    Прагнення людей до переселення на вільні землі в пошуках кращої долі

-    Наявність великого масиву вільних земель зі сприятливими умовами для господарської діяльності — Дике поле.

-    Постійні напади кримських татар, необхідність захисту кордонів

Ми з вами з’ясували, що не всі уходники верталися взимку  додому

Згодом, козаки почали ставити для безпеки від татар «городці» й «засіки», які називалися ще «січі». В них мешкали уходники й перебували загони козаків, які могли дати відсіч ворогу.

 Чимало таких укріплень виникло на Дніпровському Низу (за порогами Дніпра), де починався  Великий Луг — дніпровські плавні з численними островами, озерами й протоками. Козацтво міцно закріпилося в цьому регіоні. Татарські кочів’я були витіснені ближче до чорноморського узбережжя.

 

«Січ — то була простора площа на Дніпровім острові. З усіх боків омивали ці острови могутні води Дніпра, а ще, крім того, на самім острові був викопаний глибокий рів, наповнений водою, та й поставлено високий, гострий частокіл з міцними брамами. На брамах, що на ніч замикалися, стояли гармати й козацька сторожа.

Довкола площі стояли побудовані хатки, так звані... «курені». Ті хатки були накриті очеретом або кінськими шкірами. В тій хатці жив один курінь з курінним отаманом.

Посередині Січі була площа і там стояла невелика церква св. Покрови.                 Також на площі стояв стовп.   На Січі, крім хаток-куренів, були й склади зі зброєю, з гарматами, з човнами та харчами. Коло складів стояла нічна сторожа». 

Учні представляють свою візуалізацію обєкта.

 

? -  З якого роду походив Д. Вишневецький? 

-        З якою метою він подався  у степи Дикого поля ?

-        За що воював?

-        Як загинув?

 

 

1.    Цінності, життя, побут козаків 

Одним з невід’ємних атрибутів козака була його зачіска( на маківці голови чуб) та вуса, за думками більшості дослідників, запорожці успадкували цю традицію від своїх предків язичників. існує легенда, що козаки вважали себе надто грішними щоби попасти до раю, а отже може Господь змилується над ними й витягне з пекла за чуба. Козаки вважали, що як загинуть на війні, їх янгол в небо понесе за чуприну

Вони надають такого значення цьому чубові, що коли один козак вирве його в іншого під час бійки , то мусить заплатити йому п’ять карбованців.

Якщо один козак має таку злостивість, що вб’є другого з умисним наміром, то його кладуть на тіло вбитого і їх ховають в одній могилі.

 

Статус козака

Існує досить поширена думка, що в запорозькі козаки приймали всіх, хто приходив на Січ і вмів перехреститися та сказати, що вірує в Бога. Проте це не так. Щоб стати справжнім козаком, слід було пройти дуже нелегку школу навчання й скласти суворі іспити, які витримували не всі, тож не всі й ставали козаками.

----------------------

Статус молодика та джури

Новачок, незалежно від віку, приймався спочатку в «молодики». Молодик сім років учився фехтувати, влучно стріляти, «реп’яхом» на коні сидіти, виконувати гопак, який колись був не танцем, а різновидом бойового мистецтва, що полягав у вмінні вести бій найперше ногами з багатьма суперниками. Крім того, козак розвивав у собі силу й спритність. Керували навчанням досвідчені воїни й полководці, при яких юнаки служили джурами.

--------------------------------------

Іспит на звання запорожця

Лише після успішного навчання майбутній козак допускався до іспиту на звання запорожця. Такий іспит мав напівжартівливий характер. Спочатку юнак мав з’їсти миску дуже наперченого борщу і випити кварту горілки, опісля чого пройти по колоді, перекинутій між скелями на березі Дніпра, і не впасти у воду. Наступне випробування — подолати всі пороги, пливучи човном по Дніпру проти течії. На завершення молодик, осідлавши необ’їждженого коня задом наперед, без сідла й вуздечки мав проскакати по степу й благополучно повернутися.

 

Вважається, що у мирний час головною розвагою козаків була пиятика. Звичайно, не обходилось і без цього. Але запорожці також полюбляли і культурний відпочинок: грали на музичних інструментах, співали пісень, танцювали та влаштовували показові бої на втіху собі та іншим. Також було у них багато справ по господарству, адже на Січі жінок не було, то ж доводилося поратися самотужки

А от у походах пиячити було суворо заборонено. Порушення цього правила прирівнювалось до зради і могло каратись смертю.

Родина та виховання козака

Мати і батько залишалися «іконами», без дозволу яких діти не сміли навіть приступити до роботи. Неповага до батьків була ледве чи не гріхом смертним, а про весілля без батьківської згоди молоді люди навіть подумати не могли.

-----------------------

Вірні віддані друзі-козаки ставали братами ( браталися). Побратимі один за одного ладні були життя віддат.  Був у них навіть особливий ритуал, під час якого воїни обмінювались власними натільними хрестами. Це означало вірну дружбу до кінця життя.

------------------------

Закони на Січі були досить жорстокими. За крадіжку чи вбивство одного з побратимів, козак не те що платив життям, а робив це в доволі жорстокій формі: його могли поховати живцем разом з небіжчиком, або бити кийками, що часто закінчувалось фатально. Так, можна сказати, що це не гуманно, зате дисципліна була відмінна.

---------------------------

Козаки не були примхливими в їжі, тож цілком задовольнялися кашею приготованою з борошна, води та солі – ця страва називалася саламаха. Іншою повсякденною стравою для козаків була тетеря – суміш борошна, крупи та проса, до якої додавали слабеньке пиво або рибну юшку.

-----------------------------

В запорозьких козаків курені завжди стоять відчинені. Будь-який мандрівник чи перехожий може туди зайти і з’їсти все, що він знайде їстівного, якщо навіть нікого нема вдома. Йому навіть ніхто не дорікне, як він усе з’їсть, але він не може нічого забрати з собою, якщо не хоче наразитися на суворе покарання, бо існує священний принцип недоторканності будь-якої речі, що знаходиться в курені.

-----------------------------------

Якщо , хтось  знайде яку-небудь річ на Січі, необхідно прив’язати свою знахідку до високого стовпа й лишити її там протягом трьох днів, після того, якщо не з’явиться її власник, він може вважати її своєю. Та якщо він забере річ, не виставивши її на огляд, і не відкриється, тоді його самого прив’язують до високого стовпа посередині майдану й кладуть біля нього чимало київ. Кожен, хто проходить повз прив’язаного, повинен узяти кия і тричі вдарити винного. І якщо навіть перший удар стане смертельним, то ніхто не докорятиме, а всі негайно схвалять цю дію оплесками. Після трьох ударів частують потерпілого чаркою горілки, посудина з якою стоїть поблизу, приказуючи: «Пий, вражий сину!»

--------------------------------------------

Жінка козака

По поведінці жінки оцінювався сам козак. Чоловік не втручався у справи жінки, а жінка – у справи чоловіка. Обов’язки були строго розмежовані і займатися чоловікові жіночою справою було ганьбою. Жінка, незалежно від свого статусу в сім’ї, була нейпершою людиною для захисту, тому, що вона – майбутнє козацького роду.

---------------------------------------

Умовами прийняття на Січ були: знання української мови, православна віра, уміння володіти зброєю. Січовий козак мав дотримуватися традицій товариства і клятви на вірність йому, бути неодруженим. Сімейні козаки могли мати своє господарство та сім’ю і проживати в містах та містечках, у селах за межами Січі.

 

Д/З  Виконати письмово  вище подані  завдання, Скласти конспект .

-        Опишіть природу та клімат Давньої Індії.

-        Коли в Індії виникають перші державні утворення?

-        Хто такі арії?

-        Поясніть суть поділу індійського суспільства на касти та варни.

-        За яких обставин виникла імперія Маур'я?

1.    Найдавніші культи

2.    Поява та розвиток буддизму, індуїзму та кришнаїзму.

3.    Культура давньої Індії.

- Індія вже в далекому минулому була однією з найбільш загадкових країн світу. Кордони створені природою, відокремлювали її від навколишнього світу та ускладнювали зв'язок з іншими країнами і народами. Саме тому тут виникли такі самобутні і неповторні релігійні вірування та культура.  У цьому дивовижному краю реальність тісно перепліталася з казкою. Народи Індії створили чудові міфи, які відображають їх уявлення про Всесвіт та богів.

 

Давні індоарійці вірили у потойбічний життя, в переселення душ. Обожнювали сили природи.

 

 Серед давньоарійських богів були:        

 

Індра – бог грози і блискавок.                           Яма – бог мертвих.

Варуна – бог неба.                                               Агні – бог вогню.

Рудра – бог бурі.

Сур'я – бог сонця.       

 

-         

-        Чи існували боги, що уособлювали ці природні сили в інших народів Давнього Сходу?

-        У яких саме і які імена вони мали у кожного народу?

-         

-        - Чому всі мешканці Давнього Сходу уявляли, що силами природи керують божества?

 

Буддизм – релігія, названа на честь її творця – Будди. 

 

Індійська культура помітно вплинула на культуру інших країн та народів зробила значний внесок у скарбницю світової культури.

1.    Опрацювати матеріал підручника  П.21

2.    Знайти та прочитати один з індійських міфів, написати його короткий переказ.

Повторення

1. Дайте характеристику становищу Італії після Віденського конгресу і революції 1848-1849 рр.

Орієнтовна відповідь

• роздробленість Італії на 8 частин: відновлено Сардинське королівство, Венеція й Ломбардія належали Австрії;

• сильна влада Папи Римського;

• існування абсолютних монархій, окрім П’ємонта;

• нерівномірність економічного розвитку між частинами Італії;

• відсутність єдиного внутрішнього ринку;

• аграрна економіка.

 

2. Назвіть одне з основних завдань революції 1848 р. в Італії. 

Відповідь: знищення державної роздробленості та австрійського гніту. Створення єдиної національної італійської держави.

На початку XIX ст. Російська імперія стала найбільшою за площею країною, яка охоплювала території Східної Європи, Північної Азії та частини Північної Америки (Аляска). У першій половині XIX ст. територія імперії збільшилася до 18 млн км². У результаті агресивної політики було приєднано Фінляндію, частину Польщі, Бессарабії, Кавказу й Закавказзя, а також Казахстану, Приамур’я та Примор’я. На середину XIX ст. у Російській імперії проживало близько 70 млн осіб.

За своїм політичним устроєм Російська імперія була абсолютною монархією, у якій зберігалися феодальні відносини у формі кріпацтва. Якщо на початку століття Олександр І ще підтримував спроби провести ліберальні реформи, то після війни 1812 р. у країні посилилася політична реакція. Так, був установлений режим, пов’язаний із генералом О. Аракчеєвим, — зросло свавілля поліції та чиновників, відбувалися звільнення з університетів професорів, які мислили прогресивно, посилилася цензура, були заборонені обговорення політичних питань і повідомлення про судові процеси в пресі.

У суспільному русі Російської імперії другої чверті XIX ст. сформувалися три напрямки: консервативний, радикальний і ліберальний.

Представники консервативної течії виступали за збереження чинного ладу, за непорушність самодержавства. «Теорія офіційної народності» міністра народної світи С. Уваров проголошувала єдність царя та народу на засадах православної віри.

Ліберальну течію серед інтелігенції представляли слов’янофіли та західники. Слов’янофіли (О. Хом’яков, Ю. Самарій, І. Киреєвський та інші) закликали через селянську общину та православ’я, повернутись до старих допетровських часів, відмінних від Західної Європи. Проте вони вважали, що за державу має відповідати самодержавство, спираючись на підтримку народу.

Західники (С. Соловйов, К. Кавелін, Т. Грановський) вважали, що Росія та Західна Європа рухаються спільними шляхами розвитку. За часів Петра І відбувся прорив, ці часи дали поштовх до нового. Західники виступали за скасування кріпацтва і вважали, що за допомогою освіти можна змінити чинні порядки. Політичним ідеалом західників була конституційна монархія.

Представники радикальної течії (О. Герцен та М. Огарьов, В. Бєлінський, М. Буташевич-Петрашевський та інші) закликали до зміни політичного ладу, навіть шляхом повалення самодержавства.

Скласти хронологічну таблицю.

1. Опрацювати відповідний параграф підручника.

2. Дати відповідь на запитання і завдання до нього.

 

В честі і силі та держава,

Де править здоровий розум і право,

А де дурень стоїть у влади,

Там людям горе і нещастя.

С. Брант 

 

Держава - це суверенна, політико-територіальна організація влади певних соціальних сил, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов'язковими для населення всієї країни, представляє суспільство у внутрішніх і зовнішніх відносинах.

Право — система норм (правил поведінки) і принципів, встановлених або визнаних державою як регулятори суспільних відносин, які формально закріплюють міру свободи, рівності та справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечуються всіма заходами легального державного впливу аж до примусу.

Правова́ держа́ва — форма організації державної влади, за якої верховенство в усіх сферах життя належить правовому закону. (слайд 5)

 

( Знайди тотожні поняття-пару з філворда до поданих слів)

- Хто такий президент? 

- Хто може бути президентом України?

- На який строк обирається президент України?

- Скільки президентів до теперішнього часу було в Україні?

Інтелектуальна гра – лото: «Хронологія президентів» 

Розташуйте президентів у хронологічній послідовності за роками перебування на посаді:

-        Хто зараз у нас на посаді президента України?  (слайд 6)

Досліджуючи історію президентів, ми з вами говорили, що є певні вимоги до людини яка може бути президентом, ми повинні з вами пригадати де прописані ці вимоги– Конституція України (слайд 7)

 

Завдання: між предметна робота (слайд 8)

 

Від якого числа потрібно відняти число537, щоб отримати рік прийняття Конституції України?

А) 2983;

Б) 2533;

В) 2673.

 

1.    Що таке конституція?

2.    Зі скільки розділів складається Конституція України?

3.    Скільки статей має Конституція України?

                         

 

– гілки влади. (слайд 9)

 

 «Досліджуємо» (слайд 11) 

заповни  таблицю: «Державний апарат»  

1.                • демократизм — передбачає широке залучення громадян до активної участі у формуванні та організації діяльності органів державного апарату;

2.                • законність — усі державні органи і громадяни зобов'язані суворо дотримуватися всіх законів держави й організовувати свою діяльність відповідно до них;

3.                • професіоналізм та компетентність — залучення найкваліфікованіших та високопрофесійних кадрів, висока організація праці;

4.                • поділ влад — основні напрями діяльності державного апарату (законодавча, організаційно-виконавча, судочинство, нагляд і контроль) чітко розмежовуються між відповідними спеціалізованими системами органів. Завдяки цьому створюється режим стримувань, який протидіє свавіллю, беззаконню з боку державних органів;

5.                • пріоритет прав і свобод людини — державні органи та службовці зобов'язані визнавати, реалізовувати та охороняти права і свободи громадян. Людина є найвищою цінністю суспільства, і тому держава відповідальна перед кожною особою за створення умов для вільного і гідного її розвитку;

6.                • принцип ненасильства — у роботі державного апарату основна роль належить організаційним та виховним методам, а метод примусу має допоміжне, другорядне значення;

7.                • гласність та врахування громадської думки — забезпечує відкритість діяльності державних органів;

Узагальнення принципам: Отже, дані принципи слугують підвищенню ефективності та якості функціонування державного апарату .

 

«Істинні та хибні твердження» (діти відповідають так чи ні).

1. Україна – правова держава? 

2. Державна влада-це вид публічної політичної влади.

3. Рішення державної влади є загально обов’язковим тільки для громадян даної держави 

4. Ознакою державної влади є морально-психологічне сприйняття влади громадянами (легітимність) 

5. Механізм держави - це апарат держави. 

6. Органи держави –це апарат держави.

7. Державні ПОУ належать до апарату держави

8. Національна гвардія належить до механізму держави.

9. Обласна державна адміністрація належить до механізму держави. 

10.  У роботі державного апарату присутній принцип насильства. 

11. Ми запам’ятали ключові поняття: правова держава, державна влада, механізм держави, органи державної влади, апарат держави(?) 

 

1.  Походження Перікла.

2.  Відомий оратор.

3.  Перший стратег Афінської держави.

4.  Діяльність Перікла.

 

         Вищим державним органом в Афінах стали народні збори- еклесія, у яких брали участь усі громадяни віком понад 20 років. Будь-хто мав право внести на зборах пропозицію чи законопроект, скаргу щодо порушення законів, яку відразу ж розглядали. Щодесять днів еклесія збиралася неподалік від Акрополя, а згодом - у зручнішому місці - театрі Діоніса.

На еклесіях:

•    оголошували війни та укладали мир;

•    заслуховували посланців від інших народів;

•    укладали угоди й союзи;

•    обирали вищих урядовців і вислуховували їхні звіти;

•    дарували й скасовували громадянські права. 

        Після народних зборів найважливішим органом була Рада П'ятисот — буле. Рада діяла постійно, вирішуючи поточні державні справи, керуючи фінансовими справами й торгівлею, контролювала стан флоту й арсеналу, стежила за добробутом міста й роботою посадових осіб. 

         Виконавча влада в державі була зосереджена в колегіях. Найвищою була колегія стратегів. 

          Стратеги відали справами війни і командування армії, військового суду, питаннями зовнішньої політики. Серед 10 стратегів один командував гоплітами, один — спорядженням флоту, один — охороною країни, два — охороною афінського порту Пірея, решта командувала армією в походах по черзі. Стратеги не підлягали щорічному звіту, їхні дії обговорювалися лише в разі воєнної невдачі, підозри в зраді, звинувачення в крадіжці тощо. Судити стратегів мали народні збори. Перший стратег фактично мав владу глави держави. Від 444 до 429 pp. до н. є. (крім 430) народні збори обирали на цю посаду Перікла. 

       Шляхом обрання призначалися також інші колегії. Найдемократичнішою установою в Афінах був суд — геліея. Суд складався із 6000 громадян і поділявся на 10 частин: по 500 суддів у кожній і 1000 резервних суддів. 

          Унаслідок таких перетворень у державі було фактично скасовано майновий ценз між громадянами на політичні права.

            Громадянські права, за законом Перікла, надавалися лише тим, чиї батьки були народжені в Афінах. 

           За його правління казну Делоського союзу було перевезено до Афін, які стали використовувати її як власні кошти. За гроші союзників місто було прикрашено новими громадськими спорудами надзвичайної краси, зокрема з ініціативи Перікла збудували новий архітектурний комплекс Акрополь, який перетворився на меморіал на честь перемоги над персами. Було споруджено зал для проведення музичних і поетичних змагань - Одеон. 

           Афіни перетворилися на справжню столицю еллінської культури й демократії.

1.  Як змінився політичний устрій Афін за часів Перікла порівняно з політичним ладом часів Солона та Пісістрата?

2.  Чи можна стверджувати на основі цієї таблиці, що Афіни часів Перікла були демократичними?

3.  Яким чином народ брав участь в управлінні полісом?

       Прочитати уривки з історичних джерел і дати відповідь на запитання.

З промови Перікла

         Наш державний устрій не перейнятий з чужих країн, ми скоріше за все самі є прикладом для інших. Називається цей устрій демократичним... Держава наша гідна подиву... Ми єдині, хто вважає людину, що не бере участі в державних справах, бездіяльною, говорячи коротко, я стверджую, що вся наша держава — центр просвітництва Еллади.

 

    Прочитати текст підручника про Пелопоннеські війни (С. 166) й охарактеризувати її за алгоритмом.

1.  Хронологічні рамки війни. 

2.  Воюючі країни. 

3.  Причини війни. 

4.  Хід воєнних дій.

5.  Наслідки війни.      

1)  Як називали морський союз, де вирішальну роль відігравали Афіни? 

2)  Кого обирали стратегом 15 разів? 

3)  Як називався храм богині Афіни, побудований на афінському акрополі? 

4)  Що в перекладі означає слово «демократія»? 

5)  Як називають людину, що чудово вимовляє промови? 

6)  Що таке екклесія? 

7)  Як називали союз держав на чолі зі Спартою? 

8)  Як обирали гелію (суд присяжних)? 

9)  Як називалися війни між Афінами та Спартою? 

10) Чим закінчилися війни між Афінами та Спартою? 

Дати:1270—1301 рр. — володарювання Льва Даниловича, 

1303 р. — утворення окремої Галицької митрополії, 

1323 р. — припинення династії Романовичів; 

1349 р. — втрата незалежності Галицько-Волинської держави;

1387 р. — припинення існування Галицько-Волинської держави.

 

1. Політика наступників Данила Романовича.

2. Правління останніх Романовичів.

3. Припинення існування Галицько-Волинської держави.

4. Історичне значення Галицько-Волинської держави.

Після смерті короля Данила Галицько-Волинська держава була поділена між його братом і трьома синами. На Волині князював його брат Василько, а сини отримали: ЛЕВ - Галичину, МСТИСЛАВ - Теребовль, ШВАРНО - Холм.

Однак незабаром помер Шварно, а згодом і Василько. Волинським князем став син Василька Володимир. 

Він був дуже розумним та освіченим правителем, займався наукою і книгами. У літописах він згадується як „великий книжник і філософ, якого ще не було і не буде". 

 

Син Василька Волинського Володимир був іншої вдачі, ніж Лев. Людина мирна, «книжник великий і філософ», як називав його літописець, він неохоче брав участь у війнах, до яких примушували його татари. Володимир всю увагу зосередив на будівництві: за його правління було зведено багато міст, укріплень, церков тощо. Він передавав церквам книги, багато з яких сам переписував. Образ Володимира Волинського зберігся як взірець висококультурної, гуманної, освіченої людини. Ще за життя передав він Волинське князівство Мстиславові і заповів роздати незаможним людям свої коштовні речі: посуд, одяг.

По смерті батька Лев правив виділеними йому землями і жив у Галичі. Якось він сказав братам — Мстиславові та Шварну…: «Львів мені миліший,

перенесу столицю з Галича до Львова». І молоде місто, засноване його батьком, стало рости та розбудовуватися. Багато гарних і величних споруд з’явилося тоді в ньому. І татари не перечили цьому — Лев умів підтримувати з ними мирні стосунки… На вулицях Львова вже чути було і німецьку, й польську, й угорську мови. А потім залунала й вірменська — з дозволу Лева тут оселилася ціла вірменська колонія. Збереглася про те спеціальна княжа грамота, у якій Лев давав притулок людям з Кавказу, чия батьківщина переживала… трагічні часи… Львів став їм другою батьківщиною… Місто Лева швидко стало знаним на всю Європу. Це була столиця все ще сильної держави і важливий культурний центр. Князь спробував розширити свої володіння, здійснив похід на Польщу, щоб приєднати собі й краківські землі. Однак похід той був невдалий, Лев повернувся додому ні з чим. Тепер він більше дбав про мир та спокій у своїй державі, де процвітали всякі ремесла й науки, виростали церкви й монастирі — свідчення заможності краю.

Мстислав (1289—1292 рр.) четвертий син Данила Романовича (Волинь)

За часи свого правління Мстислав об'єднав Центральну і Східну Волинь, пізніше дістав від Литви Волювийськ. У літописі про Мстислава сказано, що його оточували бояри старі й молоді, яким він роздав села та міста. Після його смерті вся Галицько-Волинська держава знову об'єдналася, спочатку під владою Лева І, а після його смерті (1301 р.) — під владою його сина Юрія.(Слайд 18)

 

Юрій І (1301—1308, можливо 1315 рр.) (Галицько-Волинська держава)

Юрій мав державний досвід, був давнім соратником Лева, але за характером не був подібним до нього. Юрій уникав воєн і, можливо внаслідок такої політики втратив Люблін (1302 р.). Свою столицю переніс до м. Володимира, бо в нього на першому місці був рідний край. 

На печатці були викарбувані слова: «Король Русі, князь Ладомерії», на зворотному боці — герб Володимира.

  Правління Юрія історичні джерела змальовують як добу розквіту, спокою та економічного добробуту держави. 

Після смерті Юрія державу наслідували його сини Андрій і Лев. Про них майже нічого невідомо. Так, не з'ясовано, як вони правили — спільно чи поділили державу. У всякому разі, в грамотах того часу вони іменують себе «князі всієї Русі». У зовнішній політиці ці князі спиралися на союз з Тевтонським орденом. Очевидно, вели боротьбу з татарами, і, можливо, обидва загинули в тій боротьбі. На це вказує лист Владислава до Папи, в якому він називає братів «останніми руськими князями-схизматиками, які були непереможним щитом проти жорстокого татарського народу». Князі загинули у 1323 р. і оскільки жоден з них не мав дітей, династія Романовичів урвалася.

 

1235 р. бояри обрали главою держави князя Болеслава (1235 – 1240), сина Марії, сестри Андрія та Лева ІІ. 

Він прийняв православ’я та ім’я Юрій.  У зовнішній політиці Юрій II тримався союзу з Прусією, мав дружні стосунки з Литвою, ворогував з Польщею. Року 1337  Юрій II за допомогою татар намагався повернути Люблін, але не мав успіху. Себе князь називав «з Божої ласки природжений князь».

Продовжуючи внутрішню політику Данила, Юрій II опікував міста. Грамоти 1334 та 1335 р. (союз з Литвою), крім підпису Юрія II, мають підписи єпископа і бояр, поруч князівської печатки висять печатки бояр.

Не зважаючи на обрання боярами, участь їх в управлінні, проти Юрія II діяла міцна боярська група. Його звинувачували у допомозі чужинцям, сприянні німецькій колонізації, у тому, що буцімто хотів повернути католицтво.

У 1340 р. Юрія II Болеслава було отруєно.

Оскільки дітей у Юрія ІІ Болеслава не було, бояри запросили княжити литовського князя Любарта Гедиміновича. Однак свою владу він зміг поширити лише на Волинь. На Галичині ж протягом 1340 – 1344 рр. володарював бояр Дмитро Дедько. Польський король Казимир ІІІ прагнув приєднати Галичину до своїх володінь. Врешті-решт Галичина опинилася під владою Польщі, а Волинь – князів литовської династії. 

 

• причини природного характеру, а саме: стихії, паводки, землетруси, епідемії тощо;

• надзвичайно низький розвиток економіки;

• недалекоглядність та бездарність правителів;

• повна ізоляція (політична й економічна) країни;

• напад ворогів, поглинання іншою країною;

• активна зовнішня політика і нехтування внутрішнім життям країни;

• боротьба православ'я і католицизму;

• боярська опозиція;

• роздробленість;

• навала монголо-татар;

• тиск більш сильних сусідів (Польщі, Литви);

• внутрішні усобиці (суперечки).

 

-                 Посилення ординського впливу;

-                 Безуспішна боротьба з Польщею;

-                 Навернення місцевого населення в католицьку віру;

-                 Контроль міст з  боку іноземних купців. 

-                  

4. Історичне значення Галицько-Волинської держави

Ø    Створення великої держави на українських землях, спадкоємиці

Київської Русі, що продовжила її культурні традиції.

Ø    Забезпечення високого рівня економічного та духовно -культурного

розвитку українських земель.

Ø    Захист від загарбання та асиміляції східних слов’ян.

Ø    Забезпечення безперервності державності на українських землях.

Ø    Відкриття доступу в українські землі західноєвропейських культурних

впливів завдяки орієнтації князівства на захід.

1.    Прочитати параграф 14 ст.108-115 підручника.

2.    Підготувати повідомлення або презентацію на теми: «Освіта Галицько-Волинського князівства», «Архітектура та образотворче мистецтво Галицько-Волинського князівства»,  «Література і літописання Галицько-Волинського князівства».

16 вересня 1657 року – обрання гетьманом І.Виговського;

1657-1659 рр – гетьманування І.Виговського;

Травень 1658 р – анти гетьманське повстання,доба «Руїни»;

16 вересня 1658 рр – Гадяцький договір;

8-9 липня 1659 р – Конотопська битва;

На новообраного гетьмана, який повинен був обійняти цю посаду після смерті Хмельницького, покладалося важливе завдання — ліквідувати соціальне напруження в українському суспільстві й продовжити боротьбу за національне визволення українських земель та об’єднання їх в одній державі.

          Ще за життя Б.Хмельницького старшинська рада винесла ухвалу про передачу влади після смерті гетьмана його 16-річному синові Юрію. Однак після смерті Б Хмельницького ситуація змінилася. 16 вересня  1657р в Чигирині відбулася Старшинська рада, на якій  гетьманом до повноліття Ю.Хмельницького було обрано генерального писаря Івана Виговського, а в жовтні козацька рада в Корсуні призначила його повноправним гетьманом.

          Постать І. Виговського в історії України посідає особливе місце. Він фактично перейняв гетьманську булаву з рук Б. Хмельницького. Очолюючи Генеральну військову канцелярію, Виговський мав не одну нагоду довести свою вірність розпочатій справі визволенню України. Він знав багато державних таємниць, був знайомий із багатьма іноземними політичними діячами, брав участь у всіх походах гетьмана. Походженням та освітою він теж відповідав вимогам державця високого рангу: походив із православного шляхетного роду на Волині, освіту здобував, очевидно, у Києво-Могилянському колегіумі, мав військовий і політичний досвід.           Проте чимало козаків не любили Виговського, називали «ляхом», дорікаючи йому за шляхетське походження.

 

1. Царський уряд ігнорував інтереси Української держави, загострились українсько-московські відносини.

2. У ході війни не відбулося об’єднання всіх українських земель.

3. Посилилося соціальне напруження в суспільстві.

4. Погіршилося матеріальне становище козацтва. У розореної війною держави не було коштів на платню козакам за службу. Козацька ж старшина тим часом збагачувалася за рахунок прибутків з оренди.

5. На Запорозькій Січі назрівав соціальний вибух. Запорожці вимагали для себе платні. Вони домагалися права безперешкодно ходити за здобиччю у татарські і турецькі володіння, лунали також заклики йти походом на городову старшину.

По смерті Б. Хмельницького Гетьманщина перебувала у дуже скрутному становищі. Починається активна боротьба за владу.

Так було зроблено перший крок до здійснення державного перевороту.          У другій половині жовтня Виговський скликав козацьку старшинську раду в Корсуні, яка й обрала його повноправним гетьманом України. Становище Гетьманщини було складним ще й тому, що серед козаків у цей час поглибилися розбіжності між прихильниками зовнішньополітичних орієнтацій. Частина з них орієнтувалася на Польщу (правобережні полки), а друга частина на Москву (лівобережні полки). Ситуація в Україні ускладнювалася ще й тим, що російський уряд розпочав свій наступ на українську незалежність. Царський посол, який прибув до Чигирина після смерті Хмельницького, привіз вимоги царя щодо скорочення козацького війська, очолення козацьких полків російськими полковниками, надходження всіх податків у царську скарбницю, щоб старшина була із Москви, а Київський патріарх був залежний від Московського. За таких складних зовнішньополітичних та внутрішньополітичних умов гетьманську булаву, як ми вже з’ясували, отримав Іван Виговський.

-        Яку ж подію можна вважати як крок до державного перевороту в Гетьманщині? (скликання Виговським козацької ради і домігся проголошення його гетьманом України).

          Прорахунки гетьмана призвели до того, що з жовтня 1657 року в Україні розпочалися козацькі заворушення, які очолили — полтавський полковник Мартин Пушкар та запорозький отаман Яків Барабаш. Ці виступи підтримувалися   Москвою, звинувачуючи Виговського у зраді та у зносинах з Польщею, а самі претендовали на гетьманську булаву.

          Для придушення повстання Виговський використовує кримських татар і розплатився за допомогу дозволом брати ясир із Полтави.  Зібравши 20-тисячне військо, Виговський переміг повстанців,бої були у травні-червні 1658 р. Між прихильниками та противниками гетьмана. Ці події започаткували період громадянської братовбивчої війни, в Україні називають добою Руїни.

Громадянська війна – форма політичної боротьби, що являє собою збройну сутичку між класами, соціальними групами, націями задля досягнення повноти державної влади.

Руїна – термін, яким позначають процес занепаду й спустошення України під час громадянської війни, гостро боротьби старшини за владу й постійної агресії сусідніх держав.

(почалися козацькі заворушення, які підтримувалися Москвою, звинувачуючи Виговського у зраді і зносинах з Польщею, для придушення повстань він використовував кримських татар, за що платив ясир. Хоча Виговський і переміг повстанців, але це були події братовбивчої війни, між прихильниками і противниками гетьмана)

Остаточно авторитет гетьмана підірвали його прагнення відновити союз із Річчю Посполитою. 

          З весни 1658 р тривали переговори про умови повернення козацької України до складу Речі Посполитої. 

          16 вересня 1658 р на козацькій раді неподалік м.Гадяча було укладено українсько-польську угоду за умовами Гадяцької угоди. 

Гадяцька угода стала приводом для відкритої агресії Московської держави, сприяла погіршенню українсько-російських відносин.  Восени 1658 р розпочалася українсько-московська війна.

– Де проходили події московсько-української війни 1658-1659 рр?

Після перемоги московської армії, зростає рух проти влади гетьмана І.Виговського, який охоплює Лівобережжя й частково Правобережжя. До того ж на Україну знову посунули московські війська. 

Виговський не зміг скористатися результатами своєї перемоги й успішно завершити війну з Росією і змушений був зректися гетьманства. Це було зумовлено низкою причин.
-  По-перше, він (Виговський) втратив одного зі своїх військових союзників — кримського хана. Саме в цей час на Крим вирушив у похід запорізький кошовий отаман Іван Сірко. Це примусило кримського хана відмовитися від походу на Москву і негайно повернутися додому.

-         По-друге, частина козацької старшини, не вдоволена підступністю польської влади, почала шукати шляхи до порозуміння з Москвою. 

-        По-третє, Іван Виговський, замість розумного подолання конфлікту з опозицією, вдався до терору, який лише посилював ненависть до нього з боку значної частини Лівобережної України». 

Незадоволена політикою Виговського козацька старшина на чолі з І.Богуном об’єдналася навколо Ю.Хмельницького й висунула його на гетьманство.

            21 вересня 1659 р відбулася козацька рада, на якій новим гетьманом було обрано Ю.Хмельницького.  І.Виговський врятувався втечею до поляків, але в 1664 р його було звинувачено в змові проти Польщі й страчено. 

 

Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний параграф підручника.

2. Дати характеристику Івану Виговському як історичному діячеві.