1."Марійка у такій коштовній сукні з вирізом, мовби їй двадцять п'ять!" 
2."Фізики Марійка не любила, вважаючи її чоловічим предметом." 
3."Марійка була доброю спортсменкою. Приміром, у висоту стрибала один метр із солідним хвостиком, що коливався залежно від погоди, її настрою і фізичного стану."
4."Загалом вона полюбляла стрибати, бігати, навіть грати у футбол."
5."У Марійки ще була на три роки молодша сестричка — і тато казав, що треба дочок поставити на ноги. Дівчина знала, що ці слова слід розуміти не буквально. Адже вона міцно стоїть на ногах, її ноги треновані і сильні."
6."І взагалі, вона би хотіла стати спортсменкою."
7."Марійка ж без косметички не піде. Бо кожна дівчина — це маленька жінка і повинна виглядати красиво."
8."Овва! Такого ще не було, аби мама не довіряла Марійці."
9."Марійка була захоплена хлопцевим проривом у штрафну дев'ятикласників."
10." Кость купує Марійці квіти і, даруючи їх, каже: "Я люблю тебе". Дівчина злегка червоніє, почуваючись дорослою."
11."Марійка і Костик часто ходили парком. Нікому не кажіть, але вони почали цілуватися."
12."Зате із Великою Матір'ю, себто з класною керівничкою, у Марійки були чудові стосунки."
13."Із мамою теж усе вже було нормально . Вона навіть дозволила Марійці ходити на секцію легкої атлетики."
14."Чорнява, з витонченими рисами обличчя, мовби над її красою попрацювало кілька десятків скульпторів."
15."Якби Костик був головою журі конкурсу "Міс Старомихайлівка", а ще ліпше "Міс Україна", він без роздумів віддав би Марійці перше місце."

«Костик хвилювався. За кілька днів перше вересня — і він побачить Марійку. А може, батьки перевели її до іншої школи? Може, вона виїхала зі Старомихайлівки? Щоправда, в їхньому райцентрі всього кілька шкіл: три українських і одна російська. Він багато разів хотів зателефонувати до неї під час літніх канікул. Мобільного вона не мала. Ба більше! — він навіть одного разу — це було 18 липня — задзвонив на її домашній:»

«…Вони б зустрілися біля місцевого кінотеатру. Костик одразу запропонував би велику порцію морозива. Потім вони всілися б на лавочку, і він одразу сказав би, що думав про неї кожен день. Вона навіть кілька разів уже снилася йому!»

«Руки пітніють, мовби щойно подолав п'яти кілометровий крос із бар'єрами. Костик хоче признатися, що він любить Марійку. І… сон закінчується…»

«Коли він почув, що Микола бачив Марійку з батьками, і вона поїхала до бабусі ("Так і сказала — на місяці?"), то не хотілося говорити ні про Мілевського, ні про Шеву, навіть стали одразу байдужими осінні єврокубки.»

«Марійка уважно глянула на нього, неначе все на світі стало моє:лани, гаї, сади[1] — і, нічого не відповівши, швидко зачинила за собою масивні двері 7-Б. Розпочинався наступний урок.»

«Музика грає, пари кружляють у вальсі. Ніхто не звертає уваги на бідолашну дівчину. їй хочеться плакати. І тут… до неї підходить Кость, гарний такий, у темно-синьому костюмі з метеликом — і вручає їй загублену туфельку. Сміється, запрошує до танцю»