1.    Автор Фредерік Стендаль

2.    Назва «Червоне і чорне. Хроніка ХІХ ст..»

3.    Країна  Франція

4.    Рік написання 1831

5.    Художній метод: класичний реалізм.

6.    Жанр: соціально-психологічний роман; роман "єдиного героя"( усі події' та образи згруповано навколо одного героя.).; роман виховання

7.    Філософська основа роману - Сенсуалізм – тільки пристрасть спонукає людину до дій і подвигів.

8.    Ідейно-художній центр роману: життєві іспити Жульєна Сореля

9.    Тема: трагічна доля талановитого плебея у Франції доби Реставрації. 

10.     Художній час — доба Реставрації ЗО –і рр.ХІХ ст

11.     Художній простір — Франція(від провінції до столиці)

12.Сюжетний час роману. Лінійний — немає ліричних відступів, порушень хронології  подій 

13.Конфлікт:між почуттями і розумом; талановита особистість і суспільство

14.Проблематика: проблема молодої людини з народу, яка не може реалізувати свої здібності; - проблеми політики, релігії, морально-етичні

15.Композиція. Оповідь ведеться від третьої особи, кожен розділ має епіграф, який визначає його головну ідею. -Роман складається з 2-х частин, однак у житті героя можна виділити 3 етапи: Вєр'єр, Безансон, Париж. Кожен з них має однакову структуру: прибуття, адаптація до середовища, налагодження взаємин, зовнішній і внутрішній конфлікти — катастрофа.

-хронікально-лінійний характер (біографія героя) 

-історія духовного життя героя, становлення його характеру в складній і драматичній взаємодії із соціальним середовищем. Головне - дія внутрішня, яку перенесено в душу і розум героя: перед кожним вчинком, від якого залежить подальший розвиток подій, Жульєн Сорель доскіпливо аналізує кожну ситуацію і себе в ній. 

Зав’язка – гувернер у мера; "розкішна церква" – це зовнішнє багатство, до якого   прагне Сорель; церква – темна, оббита червоною тканиною.

Розвиток дії – кохання до пані де Реналь

-лицемірство у семінарії

-у салоні де Ла Моля

-кохання Матильди

Кульмінація – постріл у пані де Регаль; в’язниця 

Розв`язка – суд; "нова церква" – відкриття, яке зробив Сорель у своїй душі

Мешканці провінції- містечка Вер'єр: дворянство - пани де Реналь; 

буржуазія - Вально, Фуке; духовенство - абат Шелан; 

міщанство - Сорелі, полковий лікар армії Наполеона та суддя.

Духовенство Безансона: семінаристи; абати: Пірар, Фрілер, Милон, єпископ Агдський.

Вища аристократія Парижа: родина маркіза де Ла-Моль і відвідувачі його салону.

18.Художні особливості, самоаналіз, психологізм,  внутрішні монологи, антитеза  (протиставлення двох світів). Психологізм роману:головні події відбуваються у душі та розумі героя; завдяки внутрішнім монологам, ми переживаємо справжню історію людської душі. 

 | Червоне | Чорне
| Жюльєн Колір форми солдатів наполеонівської армії; життя, вогонь, пошуки самого себе, потяг до подвигу, любов мрія революція життя | Сорель сутана (чорні костюми) смерть життя задля користі, гра на публіку плазування, ненависть реальність реакція смерть

Роман французького письменника Стендаля «Червоне і чорне» оповідає про долю бідного хлопця на ім'я Жюльен Сорель. Дійові особи роману: мер, пан де Реналь, багач Вально, абат Шелан, покоївка Еліза, паніде Реналь, маркізде Ла-моль, його дочка Матільда. Основні події роману розгортаються в містечку Верьер. 

Пан де Реналь, мер містечка хоче узяти в будинок гувернера. Особливої необхідності в цьому немає, але через те, що місцевий багач Вально придбав нових коней, мер вирішує «перевершити» Вально. Кюре пан Шелан рекомендує пановіде Реналю сина тесляра, «молоду людину рідкісних здібностей», Жюльена Сореля. Це крихкий вісімнадцятирічний хлопець, юні дівчата поглядають на нього з цікавістю. 

Пані де Реналь не подобається затія чоловіка. Вона дуже любить своїх дітей, і думка про те, що між нею і дітьми стоятиме хтось сторонній, приводить її у відчай. Її уява малює їй грубого, скошланого хлопця, який кричатиме на дітей. Тому вона дуже дивується, коли бачить перед собою цього «блідого і переляканого хлопчика». Не проходить і місяця, як в будинку всі починають відноситися до Жюльену з повагою. Сам хлопець при цьому тримається з великою гідністю, а його знання латині викликає захоплення - він може прочитати напам'ять будь-яку сторінку з біблії. Незабаром покоївка Еліза закохується в Жюльена. Вона дуже хоче вийти за нього заміж, про що повідомляє абата Шелану на сповіді. Від абата Жюльен дізнається про це, але відмовляє, оскільки більше всього мріє про славу і про підкорення Парижа. 

Наступає літо. Сім'я мера приїжджає в село, де знаходиться їх замок і маєток. Тут пані де Реналь проводить цілі дні з дітьми і гувернером. Поступово вона приходить до висновку, що закохана в Жюльена. А він хоче завоювати її тільки в помсту «самовдоволеному пановіде Реналю», який розмовляє з Жюльеном поблажливо і навіть грубо. 

Одного разу хлопець говорить пані до Реналь, що вночі прийде до неї. Вночі, виходячи зі своєї кімнати, він вмирає від страху. Але коли він бачить пані де Реналь, вона здається йому такою красивою, що він забуває всі свої пихаті думки. Через декілька днів він закохується в неї без пам'яті. Коханці дуже щасливі, але тут захворює молодший син пані де Реналь. Нещасній жінці здається, що причина хвороби сина - її любов до Жюльена. Вона відштовхує від себе хлопця. Дитина видужує. Що стосується пана де Реналя, то він ні про що і не підозрює, але покоївка Еліза розповідає панові Вально, що у її пані роман з гувернером. Того вечора ж пан де Реналь одержує анонімний лист, в якому його повідомляють про це ж. Проте пані де Реналь переконує чоловіка в своїй невинності. 

Наставник Жюльена абат Шелан вважає, що він повинен хоч би на рік виїхати з містечка. Жюльен виїжджає в Безансон і поступає в семінарію. Вчиться він не погано, але семінаристи дружно ненавидять його. Головна причина такого відношення до Жюльена - це його розум і талановитість. Через ректора семінарії Жюльен знайомиться з маркізом де Ла-молем, який давно шукає собі секретаря.

Таким чином, з'являється можливість здійснення давньої мрії Жюльена - відвідати Париж. Перед цією поїздкою хлопець знов зустрічається зі своєю коханою. Проте чоловік пані де Реналь щось підозрює і Жюльен рятується втечею. 

У будинку маркіза хлопець знайомиться з юною і симпатичною дівчиною, Матільдою де Ла-моль. Проте вона йому не подобається. Колишній гувернер швидко освоює нову роботу, починає вести всі найскладніші справи маркіза. Крім того, він стає справжнім «денді» і навіть отримує від маркіза орден. Це заспокоює гордість хлопця, але залишається одна проблема: він як і раніше не ладнає з Матільдоюде Ла-моль. Вона здається йому дуже романтичною персоною, проте незабаром відчуження між ними проходить. Молоді люди починають більше спілкуватися. Одного разу дівчина розуміє, що закохалася в Жюльена. Вона пише йому лист з освідченням в коханні. Одержавши лист, Жюльен торжествує: його, сина тесляра, полюбила знатна пані. Дівчина чекає його вночі в своїй кімнаті. Жюльен приходить до неї, вони стають коханцями. Але на наступний ранок Матільда жалкує в скоєному, молоді люди сваряться. Жюльен розуміє, що і він теж закоханий в дівчину, тому сварка між ними його дуже турбує. Йому радять викликати ревнощі Матільди, Жюльен починає залицятися за іншою пані, план спрацьовує. Одного разу вночі Жюльен влізає в кімнату Матільди через вікно. Побачивши його, Матільда падає до нього в обійми. 

Незабаром дівчина повідомляє батька, що вагітна від Жюльена Сореля. Маркіз приходить в сказ, але погоджується видати дочку за Жюльена. Для цього потрібно створити хлопцю положення в суспільстві, за що і береться маркіз. Він добивається, щоб Жюльена призначили поручиком. Жюльен відправляється в свій полк. 

Через деякий час він отримує звістку з Парижа: Матільда просить його негайно повернутися. Як з'ясовується пізніше, в будинок маркіза прийшов лист від пані де Реналь. У нім розповідається про Жюльена, як про лицеміра і кар'єриста, здатного на будь-яку підлоту. Маркізде Ла-моль зовсім не думає, що йому потрібний такий зять. Жюльен покидає Матільду і їде у Верєр. Там він купує пістолет і у Верєрській церкві стріляє в пані де Реналь. Його садять у в'язницю і вже там він дізнається про те, що його кохана не померла, а тільки поранена. Він щасливий, і спокійно реагує на звістку про те, що засуджений до страти. Одного разу у в'язницю приходить сама пані де Реналь і повідомляє, що злощасний лист склав її духівник. Тепер хлопець розуміє, що ця жінка і є любов всього його життя. 

Через три дні після страти Жюльена вмирає пані де Реналь. 

Так завершується роман Стендаля «Червоне і чорне».