2. Інтеграція у навчанні  математики. молодших школярів (Дерев’янко В.М.)

3. Інтерактивні форми організації навчальної діяльності молодших школярів на уроках математики: (Члени ЦМО)

Ø           кейс-технологія;

Ø           «перевернуте навчання»;

Ø           сторітелінг;

Ø           технологія квестів;

Ø           технологія «кольорові капелюхи» (6 капелюхів мислення Едварда Де Боно); 

4. Шляхи розвитку критичного мислення молодших школярів на уроках математики (Купріянова В.В.)

5. Групові методи роботи на уроках та на ГПД  у початковій школі (Дяченко Ю.М., Слюсаренко Л.В.)

6. Педагогічна технологія STEM як засіб реформування освітньої системи України (Каліч Л.Ю.) 

7. Гра по-новому – навчання по-іншому з LEGO (Войцеховська С.Г.)

8. Співпраця сім’ї і школи (Члени ЦМО)

    Під інтегрованим навчанням розуміємо систему уроків, об'єднаних загальними темою й цілями. Інтегрований урок об'єднує знання з різних навчальних предметів початкової школи або певних питань ПКМ навколо однієї проблеми заради різнобічного і цілісного пізнання учнями математичного боку дійсності. Інтегрований урок спрямований на розкриття математичних законів та закономірностей, положень теоретико-множинної теорії числа, елементів алгебри та геометрії. Питанням інтеграції навчання займалися видатні науковці та вчителі-новатори (І.Д.Звєрєв, Л. В. Занков, Л. А. Ісаєва, В.М.Максимова, К.Д.Ушинський, М.М.Скаткін, П.М.Ерднієв, В.Ф.Шаталов і С.М.Лисенкова, О.Я.Савченко, В.О.Сухомлинський та інші).

       Відмінність інтегрованого уроку від традиційного полягає у тому, що предметом вивчення є інформація про сутність математичних понять, особливості використання міжпредметних зв'язків, структура, методи, прийоми і засоби навчання молодших школярів при поєднання взаємодіючих елементів навчального процесу. Інтегрований урок може будуватися в межах одного навчального предмета – математики (внутрішньопредметна інтеграція), як результат інтеграції змісту кількох навчальних дисциплін, залежно від уміння вчителя здійснити це інтегрування науково і методично правильно (міжпредметна інтеграція) або на змістовій основі інтегрованого курсу. Мета інтегрованих уроків математики полягає у формуванні в учнів індивідуального стилю пізнання, цілісної картини світу, де математичні знання виступають її невід’ємною частиною.

       Вивчення математики в початковій школі має забезпечити оволодіння учнями математичними ЗУНами, розвиток математичного мислення, формування досвіду творчої діяльності при виконання математичних завдань та інтересу до предмету. Процеси модернізації та реформування початкової математичної освіти передбачають пошук нових шляхів удосконалення навчально-виховного процесу, які б допомагали підвищити інтерес учнів до матеріалу. Інтегровані уроки як технологічний підхід до навчання математики у початкових класах дозволяють систематизувати знання школярів, прищеплюють бажання пізнавати нове та самостійно здобувати знання.

       Інтеграція змісту, відібраного з кількох предметів навколо однієї мети, як стверджує О.Я.Савченко, сприяє об'єднанню та посиленню інформаційного змісту та емоційного збагачення сприймання, мислення і почуттів учнів завдяки залученню додаткового цікавого матеріалу, що дає можливість з різних боків пізнати явище, поняття, що вивчаються, досягти цілісності знань учнів. Інтеграція змісту ПКМ може бути повною або частковою.

       Поняття "інтегроване навчання" розглядається як система уроків, об'єднаних загальними темою й цілями. З'єднуючи знання, отримані по кожному предмету, у дитини формується цілісне подання про досліджуваний об'єкт або явище. Теми загальноосвітніх дисциплін, обрані для конструювання інтегрованого уроку, вимагають ретельного підбору міжпредметних знань для розв’язання завдань і вони повинні сприяти розумінню сутності математичних понять і закономірностей. У процесі такого навчання розвиваються самостійність, пізнавальна активність й інтереси учнів. Проводити інтегровані уроки можна як одному вчителю, так і разом зі спеціалістом з музики, образотворчого мистецтва, трудового навчання тощо. Досвід проведення таких уроків переконує в тому, що вони вносять у звичайний хід шкільного життя новизну, зменшують перевантаження дітей, сприяють вихованню інтересу до предмета і до взагалі. Інтегрована форма навчання є найбільш прийнятною в початковій ланці загальноосвітньої школи, оскільки вона забезпечує створення навчального середовища, що дозволяє розвивати математичні здібності учнів та підвищувати результативність процесу навчання: знання набувають якості системності, уміння стають узагальненими, комплексними, посилюється світоглядна спрямованість пізнавальних інтересів учнів, ефективніше формуються їхні переконання і досягається всебічний розвиток особистості.

       Інтеграція змісту математики і екології важлива у пізнанні дітьми цього віку найбільш загальних і фундаментальних законів природи, на основі яких у майбутньому створюється база для формування їхнього світогляду. Аналіз літературних джерел, практика свідчать, що найбільш поширеним прийомом, який дає змогу підготувати урок математики з інтегрованим змістом, є розв'язування математичних задач з екологічним сюжетом на основі краєзнавчого матеріалу свого довкілля. Розв'язування таких задач поповнюватиме знання учнів цікавими відомостями про навколишній світ. Також розвивається і вдосконалюється їхня математична мова, увага, пам'ять, вміння не тільки вести діалог з однокласниками, а й навчатись вислуховувати думки інших, поважати їх. Розвиваються обчислювальні вміння і навички, логічне мислення, виховуються елементи основ екологічної культури. Слід також зазначити, що можливості для інтеграції навчального змісту, а також проведення не тільки інтегрованих уроків, а й різноманітних форм позаурочної діяльності з учнями досить широкі. Ці можливості в основному залежать від бажання і вміння вчителя синтезувати відповідний зміст математики і екології, справді органічно пов'язаний між собою. Взаємопов'язування змісту математики та екології можливе і, на наш погляд, досить результативне під час вивчення в початковій школі елементів геометрії (зокрема, тем: "Промінь", "Відрізок, пряма", "Кут", "Площа", "Периметр фігури", "Коло" і т.д.). 

     Під час вивчення цих тем у вчителя є можливість організувати систему практичних завдань, які доцільно провести в позаурочний час як самостійні дослідження в природі свого довкілля. Вчитель може запропонувати учням після теоретичного вивчення певних геометричних понять відшукати в природі рослини, листки яких мають форму кола; визначити, які кути утворюють листкові пластинки, наприклад, клена чи якихось інших рослин. Запропонувати дітям дослідити листки одного якогось дерева, віднайти однакові і т. д. Ці прості вправи дають можливість учням застосовувати набуті знання з основ геометрії в нових умовах, розвивають їхній пізнавальний інтерес, творчість та самостійність. У школярів не тільки формується екологічне поняття про різноманітність природи, а й виникає переконання в існуванні цієї різноманітності в природі.  

      Інтегрований урок математики та трудового навчання дозволяє поєднати виконання обчислювальних операцій та практичних дій з виготовленням виробів. Так, прикладом використання інтеграції може бути поєднання тем «Додавання і віднімання у межах 20. Робота з папером. Виготовлення кораблика способом згинання паперу». Мета такого уроку – закріплення табличного додавання і віднімання у межах 20, побудова відрізків та виготовлення виробу із паперу із використанням геометричних фігур (квадрат, трикутник) із заданою довжиною сторін.

       Зміст інтегрованих уроків математики, в навчальній діяльності учителя звернені до особистості учня, тому сприяють всебічному розвитку здатностей, активізації розумових процесів учнів, спонукують їх до узагальнення знань, які відносяться до різних наук. Упровадження інтегрованих уроків у навчальний процес початкової школи створює можливості із застосування засобів наочності, що можуть бути «паралельно» використані на уроках різних навчальних предметів. Інтеграція – це не самоціль, а певна система в діяльності вчителя, спрямована на кінцевий результат навчання молодших школярів. Інтеграція здійснюється на основі охоплення та поєднання знань з різних навчальних предметів. Зміст тем і логіка визначаються віковими особливостями учнів і їх підготовленістю до мислення, судження, вміння виділяти головну думку. Процес формування системності знань учнів про світ на основі інтегрованого навчання буде методично оптимальним за умови розвитку і доцільного використання можливостей наочно-образного і понятійного мислення школяра в ході розв'язання навчально-пізнавальних завдань. Конкретне уявлення про предмет чи явище містять у собі різноманітні їх якості, які вивчаються школярами на різних предметах. Властивості об’єктів дійсності, які не приведені у систему, в результаті інтегрованого навчання укладаються в цілісну систему знань школярів за їх функціональними чи прикладними характеристиками. 

 

 

На сучасному етапі розвитку суспільства розв’язок виховних завдань реалізується в тісній взаємодії партнерства сім’ї та школи, включаючи механізми суспільно-державного управління загальноосвітньою школою.

Сьогодні суспільство гостро потребує виховання таких особистісних якостей як духовність, пошук істини, прагнення творити добро, участь у громадському житті держави, турбота про природу, повага до сімейних цінностей, прагнення у досягненні мети, відповідальність за основні події в своєму житті, турбота про близьких, їх та своє здоров’я.

Одним із факторів, який виходить на перший план у виховному процесі формування особистості, є міжособистісні відносини в сім’ї. Багато проблем, які виникають в сім’ї та школі, стають не тільки виховними та педагогічними, а і соціальними.

Досить часто ми можемо спостерігати деформацію внутрішньосімейних відносин. Статистичні дані в Україні в сукупності характеризують поглиблення кризи сім’ї як соціального інституту. Спостерігається зростання кількості неповних сімей різних типів: розлучених, матерів-одиначок, батьків, позбавлених батьківських прав, дітей-сиріт,  сімей та дітей в них, які опинились у складних життєвих ситуаціях. У зв’язку з цим за участю неповнолітніх збільшується рівень злочинності, а також злочинів, що здійснюються дорослими по відношенню до дітей.

Серед характерних проблем соціального та сімейного виховання слід виділити наступні: зникнення комунікативних бар’єрів, зростання вільного доступу до використання інформації, особливо в мережі Internet; не лібералізована статева мораль; різка економічна диференціація сімей із дітьми; підвищення вимог до успішності учнів; переважання конфронтаційного стилю відносин в сім’ї, сім’ї де переважають відносини «успішного тимчасового союзу» [3, с.220].

На жаль, сьогодні сім’я переживає значні труднощі для реалізації свого виховного потенціалу. Так, І.В. Крупіна зазначає: «Реальна ситуація говорить про те, що спостерігається тенденція до погіршення якості сімейного виховання. Саме сім’я – природне та сприятливе середовище для підростаючої людини – зведена до примітивного рівня одягти, прохарчувати та покарати. Відбулися глибинні деформації в психології людей, які стали наслідком недостатнього материнського та батьківського тепла, атмосфери щастя». Про вплив змін у суспільстві на сім’ю вказує Н.А. Залевська: «На початку третього тисячоліття під загрозою зникнення знаходиться корабель людства, першооснова його духовної культури – сім’я. Про це свідчать такі явища нашого життя, як скорочення населення, зростання числа розлучень та незареєстрованих шлюбів, відмова від дітей, безпритульність. Проходить девальвація сімейних цінностей, знижується соціальна значимість батьківства та материнства» [1, с.136].

   При організації взаємодії сім’ї та школи необхідно окреслити мету та педагогічні умови цієї взаємодії. Метою взаємодії є залучення сімей до спільної із школою соціальної діяльності, забезпечення взаєморозуміння та спільної роботи у формуванні соціальних орієнтацій та творчого потенціалу дитини. Під педагогічними умовами  (Новіков А.М., Кузченко О.А.) розуміють умови навчально-виховного процесу, які забезпечують досягнення педагогічних цілей; умови, які сприяють ефективній взаємодії сім’ї та школи [2, с.26]

 Сьогодні перед підростаючим поколінням суспільство ставить ряд вимог: мобільність, самостійність, уміння швидко адаптуватися в умовах мінливого середовища, навчатися протягом всього життя.  Виховання такої людини потребує мобілізації всіх соціальних інститутів, особливої уваги та взаємодії виховного середовища школи, позакласної роботи та сімейного виховання. В свою чергу, сьогодні можна помітити самоусунення сім’ї від вирішення питань виховання та особистісного розвитку дитини. У багатьох сучасних сім’ях можна виділити ряд характерних проблем: - фінансове забезпечення родини;

   - різний віковий та інтелектуальний розвиток родин;

 - руйнування сімейних цінностей;

  - дефіцит батьківської уваги та виховання дітей, зайнятість матерів на роботі;

- дестабілізуючий вплив алкоголю, шкідливих звичок, асоціальної поведінки батьків, або осіб,   які їх замінюють, цинізму, жорстокості та інших проявів  бездуховності на стійкість шлюбно-  сімейних відносин;

  - обмеження внутрішньосімейних та міжсімейних відносин;

 - низький рівень організації та спільного проведення вільного часу у родині;

 - психолого-педагогічна неграмотність батьків.

Батьки, не володіючи в достатній мірі знаннями вікових та індивідуальних особливостей дітей, виховують їх, як правило, інтуїтивно. У таких сім’ях відсутні міжособистісні відносини між батьками та дітьми, діти в таких випадках повинні шукати «авторитет» поза родиною. Ця проблема виникає також і в благополучних сім’ях, у яких діти не вміють протистояти доступним спокусам.

Змістовна відмінність сімейного виховання залежить від рівня культури, побуту, роду діяльності батьків та соціального статусу сім’ї. Для характеристики питань взаємодії батьків та школи важливою є освіта батьків.

  Загальноосвітній навчальний заклад не може вирішити всі ці проблеми самостійно, тому державі необхідно посилити соціальну політику у відношенні до родин, зацікавити суспільство у життєздатності сімей, забезпечити посередництво.

 У цій ситуації необхідно використовувати всі можливі форми та методи продуктивної взаємодії сім’ї та школи: підвищити педагогічну культуру батьків, знаходити механізми спільної взаємодії, враховувати специфіку та інтереси сучасних дітей. Школа виконує функцію не тільки навчання та виховання, але й сприяє соціалізації учнів, формуванню життєвих компетентностей, розвиток соціальних якостей особистості, виховання самостійності, створює спільне освітньо-культурне середовище, в якому живе та розвивається дитина.

  Партнерські відносини між вчителями та батьками повинні бути міцними та різнобічними, особливо для молодших школярів. Адже саме в цей період динамічно формується не тільки інтелектуальна основа особистості, але й її моральні якості. Проблема взаємовідносин школи та батьків існує з періоду становлення навчання в школі. Безумовно, загальноосвітні навчальні заклади накопичили величезний досвід співпраці з сім’ями, створили цілі системи співпраці з батьками.

 

                  Діяльність батьків та педагогів в інтересах дитини є успішною лише в тому випадку, коли вони стануть союзниками. Для нас важливо встановити партнерські відносини з сім’єю кожного учня, створити атмосферу взаємопідтримки та спільності інтересів. За нашими спостереженнями, зазвичай, батьки проявляють активну діяльність на першому та другому році навчання дитини в школі, та до кінця четвертого класу їх активність поступово згасає. Вони вважають дитину вже самостійною, яка не потребує батьківської уваги та підтримки. Тому першочерговим завданням нашої школи є необхідність активізації батьківської участі у навчально-виховному процесі, знаходження різних шляхів прояву інтересу батьків до шкільного життя своїх дітей.

 Більшість класних керівників школи будують роботу на принципах співпраці педагогів та батьків, які підтримуються та впроваджуються спільно з адміністрацією. Такими принципами є:

1) етика у взаємовідносинах та спілкуванні з батьками;

2)  поінформованість батьків;

  3) відносини педагогів та батьків, що будуються на принципах рівності та поваги;

 4) висока психологічна освіченість вчителя;

 Батьки, безперечно, хочуть знати інформацію про свою дитину, і вона повинна бути абсолютно достовірною, проте не повинна зводитись до скарг та негативної оцінки.

  Роботу з батьками будуємо за різними напрямками:

 

 

 Сучасній школі необхідно підсилити виховну функцію навчально-виховного процесу. Виховання через навчання – це той резерв, яким ми сьогодні маємо користуватися, поєднувати наукову теорію з практикою.