Горизонтальний аркуш формату А4 ділиться на 5 рівних вертикальних колонок. У першій колонці записується 16 асоціацій на словосполучення «моя робота». У другій колонці пишуться асоціації на слова з першої колонки, об'єднуючиїх попарно: асоціація на перше і друге слова, асоціація на третє і четверте слова, потім на п'яте і шосте і т.д. Таким чином, у другій колонці виходить вже вісім асоціацій. У третій колонці процедура повторюється, з тією лише різницею, що асоціації знаходяться на пари з другої колонки, - в третій колонці отримуємо 4 слова. Продовжуємо до тих пір, поки в останній, п'ятій, колонці не залишиться тільки одна асоціація.

Обговорення. Яке слово залишилося на кінець вправи? Як це слово, образ, поняття пов’язане із вашою самоефективністю?

Названа на честь американського мультиплікатора Волта Діснея. Автором методики є Роберт Б. Ділтс.

Стратегія Діснея – це синергія Мрійника, Реаліста та Критика, які живуть у кожній людині. Відправною точкою є Мрійник, він генерує ідеї, напрацьовує матеріал та запускає фантазію. Реаліст зважає на гроші, можливості, час, людей – все, що потрібне для реалізації проекту. Критик шукає відповіді питання: кому це треба, які помилки можливі, як цього уникнути, як підстрахувати втілення ідеї.

Командна робота по Діснею

Кажуть, Уолт Дісней, коли переконався у дієвості своєї методики, розділив Мрійників, Реалістів та Критиків. Перших розмістили на верхніх поверхах офісу, щоб панорама з вікон дарувала лише позитивні емоції та люди могли творити. Ближче до землі – на перший поверх – опустили Реалістів: нехай прораховують ідеї Мрійників. А Критики зайняли підвальне приміщення, щоби нічого не заважало їм розбивати в пух і прах мрії та підрахунки колег з поверхів вище.

Правда це чи ні – історія замовчує, але це ідеальна схема, коли три різні за темпераментом, поглядами та досвідом групи людей працюють над одним проектом.

Есенціалізм — це мистецтво визначати пріоритети. Суть есенціалізму - не займатися всім; його суть  - займатися необхідним. Це не означає менше працювати, це означає мудро інвестувати свій час та енергію, аби бути найефективнішими у найважливіших справах.

Якщо ви самі не визначите пріоритетів - це зроблять за вас.

Про інформаційне перевантаження.

Через те, що ми постійно «на зв‘язку», зросла сила соціального тиску. Межа між нами самими та чужою думкою щодо того, на чому нам потрібно зосередитись, стерлася. Це не просто інформаційне перевантаження; це перезавантаження різними кутами зору.

Про розмежування стосунків і рішень.

Коли люди про щось просять, ми можемо переплутати саме прохання із нашими стосунками з цими людьми. Іноді ці два поняття здаються настільки пов’язаними, що ми забуваємо: відхилити прохання — не те саме, що відштовхнути людину. І тільки коли ми розмежуємо рішення і стосунки, зможемо твердо прийняти рішення і потім знайти хоробрість і чуйність озвучити його.

Відчуваю, ця книга кидає мені виклик, як максималістці, яка завжди хоче зробити все🤔

Читаю далі…

#Есенціалізм

#пріоритети

1. Припустимо, ми оминаємо об’єктивний рівень. Тоді для ухвалення рішень, рефлексії та обдумування нам просто бракує інформації. Проте мозок не може без даних – тож він їх вигадує. Так народжуються чутки, з яких рідко буває щось корисне.

2. Оминаємо рефлексивний рівень. Тоді в учасників обговорення не буде відчуття “привласнення” того, про що йдеться. Тема буде чужою, незрозумілою, а отже – у спільну справу людина не ввійде.

3. Якщо оминути рівень інтерпретації, це призведе до ухвалення поспішних та непродуманих рішень. Білл жартує, що саме так працює політика: нам показують проблему, викликають на неї гостру емоційну реакцію, а потім одразу вказують рішення.

4. Якщо в обговоренні відсутній рівень ухвалення рішення, то зустріч та дискусія перетворяться на балачки без наслідків – адже конкретних кроків так і не буде зроблено.

Його основні елементи такі:

1. Контекст. Тут потрібно зрозуміти, навіщо необхідна ця фасилітація – яке ключове питання та якого результату необхідно досягнути. Наприклад, таким питанням може бути “Що ми можемо зробити, щоб налагодити співпрацю між учнями, вчителями та батьками”.

2. Мозковий штурм. На цьому етапі кожен учасник індивідуально записує 5-10 відповідей на головне запитання, винесене в контексті. Потім у парах або групах обговорюють їх і обирають важливі ідеї, записують їх на аркушах. Кожна група готує 2-3 картки з найбільш оригінальними ідеями та фіксує їх на стіні.

3. Кластеризація. На цьому етапі необхідно сформувати кілька пар ідей, які групуються. Додайте тимчасові назви кожному кластеру (нейтральний символ, наприклад, квадрат, коло, зірочка).

4. Найменування. Назвіть ці згруповані кластери. Дайте їм назви, які відповідають на основне запитання.

5. Рішення. Сфокусуйте групу на досягнутому консенсусі і переходьте до планування активностей із чіткими дедлайнами та відповідальними особами.

Відкриємо невеликий секрет: саме таким методом напрацьовувався Меморандум співпраці всіх учасників освітнього процесу в пілотних школах.

Під час роботи зі школами фасилітатори запитували батьків, вчителів та дітей: “З якими проблемами найчастіше ви стикаєтесь у школі?”.

Під час другої сесії питання було іншим – “Що можна було б зробити, щоб їх вирішити?”.

Формулювання такого відкритого запитання – це пункт номер 1 (контекст і формування основного запитання).

Далі всі учасники освітнього процесу писали на аркушах відповіді на поставлене запитання (етап – мозковий штурм).

Відповіді на ці запитання формували смислові блоки (кластеризація), які зрештою назвали (найменування) – “Правила і регламенти”, “Підвищення ефективності освітнього процесу” та “Безпека у школі”.

Далі школи також пропонували варіанти рішень своїх проблем. Кожна з них індивідуально бралась їх вирішувати. А ГО “Смарт освіта” зібрала найкращі практики з вирішення проблем і систематизувала їх у текст Меморандуму співпраці, яким тепер можуть скористатися всі школи.

Більше про фасилітацію ухвалення рішень можна проглянути в коротких відео на сайті НУШ.

Ще у 80-х роках у кількох американських школах випробували в дії “метод зміни образу”. У звичайних школах, де навчаються діти з не завжди соціально благополучних родин, запровадили щоденне використання простих діалогів зі школярами.

– Хто ти? 

– Я найкращий! 

– Де ти живеш? 

– У Всесвіті!

– Що ти робиш?

– Я змінюю історію!

Навіть якщо вдома батьки казали, що діти нічкеми і нічого не можуть, ці прості діалоги допомагали їм відчувати себе сильними. Позитивна підтримка впливала на академічну успішність. Програма триває досі, каже Білл.

Теорія зміни образу за Кеннетом Боулдінгом (американський філософ і педагог) виділяє п’ять важливих елементів:

• усі діють відповідно до образів;

• образи керують поведінкою;

• повідомлення формують образи;

• образи можна змінювати;

• змінені образи змінюють поведінку.

Наведений вище діалог ілюструє цей ланцюжок. Від певного образу (ні на що не здатного Я) через повідомлення (Я найкращий, живу у Всесвіті і творю історію) змінюється образ учня, а отже – його подальша поведінка.

Утім, змінювати образ непросто. Спершу треба перевірити все на собі. Тож завдання для педагогів під час тренінгу було таке: виписати образ, який відповідає за певну негативну поведінку і яку вчителі хочуть змінити. Може бути, наприклад, “контролер”. В однієї групи вчителів цей образ називався “перфекціоніст”.

На фото внизу можна побачити результат роботи однієї з груп.

Повідомлення, які сприяють створенню цього образу, записані вздовж стрілочок.

У нашому випадку це були “Ти маєш робити все краще за інших”, “Хто, як не ти?”, “Ти не можеш підвести інших”, “Я повинен підтримати імідж школи”.

Далі необхідно вписати цінності, які підтримують цей образ. Це може бути бажання подобатися, бути успішним. Учителі визначили для свого випадку такі цінності: потребу визнання, авторитет.

Образ, до якого хотіли прийти педагоги, був образом партнера.

На цьому етапі також важливо визначити, які три риси ви маєте, які можуть допомогти змінити образ, що обтяжує. У педагогів цими якостями були: позитив, мобільність, креативність.

Щоб дійти до зміни образу “перфекіціоніст” до образу “партнер”, педагоги визначили цінності, які формують новий образ, – повага, рівність, довіра, чесність.

Повідомлення, які мають зафіксувати ці цінності та створити цей образ, були такі: “Разом ми сила”, “Довіряємо одне одному”, ”Кожен має право на помилку”, “Розвивайся, працюй на собою”.

Для створення образу працюють не лише слова та вербальні повідомлення. Малюнок, музика, фотографія, пісня тощо – усе це може бути потужним повідомленням, яке вплине на образ і його зміну.

***

Усі ці теорії комусь можуть видаватися важкими, незрозумілими. Або ж навпаки – надто простими, аби справді допомогти вирішити проблеми і конфлілкти у школах.

Але напередодні карантину та тотальної самоізоляції усіх учасників освітнього процесу ми спостерігали, як через метод консенсусу школи напрацьовували ідеї своїх майбутніх проєктів.

Так-так, не директор придумав (чи завуч) і всі включились у виконання поставлених адміністрацією завдань. А спільно обговорили те, що на цьому етапі саме для цієї шкільної спільноти найактуальніше і найпотрібніше. Продумали проєкт і захистили його перед експертним колом.

І це – чималий здобуток, який вони можуть сповна реалізувати, як тільки повернуться до своїх шкіл.