I’m wearing a red sweater-айм веарін е ред свете-Я одягнений у червоний светр.

 Are you wearing blue shoes?-а ю веарін блу шуз?-Ти «одягнений» у сині туфлі? 

Yes, I am-єс, ай ем.-Так. 

No, I’m not.-ноу, айм нот-Ні.

2)Робочий зошит (фото)-Речення впр.2+імена дітей записати у зошит.

мал..1-Моєї кепки тут немає.Ой ні!

мал..2 –Подивись на Гаррі! То моя кепка.-Ти впевнений?- Можливо це його кепка.

мал..3-Зупинись! То моя кепка, Гаррі!-Ні, це моя кепка.

мал..4 -Дістань мою кепку, будь ласка.-Не проблема!

мал..5-Ей!

мал..6-Дякую!

мал..7-Ой, ні! То моя кепка!

мал..8- Я дуже вибачаюся, Гаррі.-Нічого, все добре.

Переглядаєте відео урок, читаєте за вчителем речення(переклад написала), виконуєте вправи у друкованому зошиті(фото-достатньо впр.1 виконати усно по відео разом з вчителем, а впр. 2 –діалоги записати в зошит, олівцем вгорі над словами можна позначати переклад слів).Нагадую, навчаємося дистанційно усі! Не забувайте, що після карантину я маю скласти план роботи з учнями щодо повторення матеріалу, тому всі роботи у зошиті та малюнки Ви мені здасте для аналізу. Крім того, заповнення свідоцтва досягнень учнів  не відмінили.  Гарного дня.

«Добродію», «товаришу», «друже», «панянко» – скільки чудових гарних українських слів ми забули та майже не використовуємо при спілкуванні. А ще не звертаємо уваги, що при вітаннях і звертанні крайнє рідко вживаємо кличний відмінок. До речі, унікальний в своєму роді, бо серед усіх слов’янських мов він є лише в українській.

Кумедні герої мультику роз’яснять діткам, як слід вітати своїх друзів при зустрічі, як правильно звертатися до незнайомців у звичних буденних ситуаціях.

Дивіться цікаві мультфільми та вивчайте українську разом із дітьми!
https://youtu.be/v0qQBB57JuY

***

У бабусі дві онучки. Живуть вони у великому місті, а на літні канікули приїхали до неї в гості.

Рада бабуся онучкам. Пригощає їх черешнями, свіжим медом і варениками. Та дівчаткам найбільше хочеться борщу: мама розповідала, що бабуся варить смачний-пресмачний борщ.

Зварила бабуся борщ — зі свіжими помідорами, капустою і сметаною. Та ось біда… Забувати стала. Поки варила — двічі посолила. Поставила на стіл дві миски борщу та й припрошує онучок:

— Ачи солила — й не пам’ятаю… Стара вже… Ось сіль у сільниці — додавайте собі до смаку.

З’їли дівчатка по ложці борщу. Ой, який же солоний! Перезирнулися між собою, усміхнулися непомітно. Ложка за ложкою — виїли та й ще попросили. Та все дякують бабусі. А вона радіє.

— А чи солила ж я борщ? — питається бабуся.

— Ми й не помітили, — каже Ніна. — Такий смачний, що про сіль і не подумали.

— Значить, солила, — полегшено зітхнула бабуся. — А завтра це діло вам доручу: боюся, що забуду посолити.

Добре, бабусю, — і знову перезирнулись. І непомітно всміхнулись.

«Я извиняюсь» – саме так кажуть наші північно-східні сусіди. І чимало українців використовують кальку з російської мови в повсякденному мовленні.

А от цікавий мультик в простій, веселій формі роз’яснить дітям, чому українцям не варто «вибачатися». Адже виникає логічне запитання: як можна пробачити того, хто сам себе вже вибачив?

 Раджу переглянути повчальний мультфільм і дітям, і дорослим. Кумедні герої розповідають юним глядачам про норми української мови. І як насправді звучить правильна фраза чемних людей.

Отже, «даруйте», «вибачте», «пробачте», «прошу вибачення», «перепрошую», але НЕ «я вибачаюся».
https://youtu.be/PFcYmi2mrkA?list=PLmMdc5EtRgSjzpp3MLuQSuM-9iEZuQ-3W

На жаль, діти не до кінця усвідомлюють небезпеку від коронавірусу. Те, що вони не можуть побачити, їх не лякає. А отже, і змусити дітей дотримуватися чітких правил карантину – непросто.

Мультик у доступній формі роз’яснює дитячій аудиторії, чому так важливо самоізолюватися, регулярно мити руки, не збиратися гуртом на вулиці. Також мультфільм розповідає, чому сьогодні можна зустріти так багато людей у масках. І в чому небезпека, якщо ігнорувати прості правила захисту від вірусу.

Анімація також роз’яснює дітям, що таке вірус: наскільки він крихітний, проте дуже небезпечний. Обов’язково перегляньте цей мультик із дитиною, аби в черговий раз нагадати про необхідність дбати про свій захист та не ризикувати здоров’ям близьких людей.

https://youtu.be/JabqebPDwSs

https://youtu.be/5Zt7pduiL2Q

Пропоную повчальне оповідання В. Сухомлинського про байдужість до інших. Чудова нагода обговорити з дітьми, що слід дбати не лише про власний комфорт, але й пам’ятати про потреби оточуючих,особливо про потреби найрідніших людей-свою родину!!!!

***

Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син. Посеред шляху лежав камінь. Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь, і, взявши дитину за руку, пішов далі.

Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.

Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко. Батько каже синові:

— Дивись уважно, синку, треба обійти камінь. Ось і те місце, де батько спіткнувся й забив ногу.

Подорожні сповільнюють кроки, але каменя немає. Бачать, обабіч дороги сидить сивий старий дід.

— Дідусю, — запитав хлопчик, — ви не бачили тут каменя?

— Я прибрав його з дороги.

— Ви також спіткнулися й забили ногу?

— Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.

— Чому ж ви прибрали камінь?

— Бо я — людина. Хлопчик зупинився у задумі.

— Тату, — запитав він, — а ви хіба не людина???

Дітям набагато складніше справлятися з емоціями, що нахлинули, ніж дорослим. Саме тому вони стають вередливими і влаштовують істерики на рівному місці. Щоб цього уникнути, треба допомогти дитині позбавитися від надлишку емоцій.

Замість того, щоб ставити дитину  в кут за неслухняність, краще запропонуйте їм декілька цікавих ігор, які допоможуть їм заспокоїтися. Ось вони:

1. Ні звуку!

Передавайте один одному дзвоник так, щоб він не задзвонив. Покажіть дитині, як це треба робити – дуже дбайливо і тихо. Якщо вона захоче, нехай задзвонить в дзвоник і уважно послухає, як той звучить.

Якщо дітей багато, сядьте в тісний круг. Спочатку передавайте дзвоник сусідові, а потім тому, хто сидить далі від вас. Добре, якщо для цього треба буде встати і підійти до когось. Головна умова – не порушувати тишу.

2. Змотай клубочок.

Запропонуйте дитині змотати в клубочок яскраву пряжу. Розмір клубка з кожним разом може ставати все більшим і більшим.

Не забудьте повідомити їй, що цей клубочок чарівний – забирає смуток, печаль, злість і образу, як тільки починаєш його змотувати, то відразу ж і заспокоюєшся.

3. Я – повітряна куля.

Разом з дитиною надуйте декілька повітряних куль, потім з кожної повільно випустіть повітря. Уважно стежте за тим, як з кулі виходить потік повітря.

Потім попросіть дитину стати повітряною кулею: нехай вона набере через ніс в легені якомога більше повітря, а потім випустить його – повільно і плавно.

Нехай дитина розповість вам про ситуації, в яких вона почуває себе повітряною кулею, – коли її переповнюють емоції, коли просто розпирає від злості, образи або ненависті.

Запропонуйте їй в таких ситуаціях використати вправу “Я – повітряна куля”. Потім знову повторіть з нею цю дихальну практику.

4. Заспокой мишку.

Дайте дитині в долоньки пухнасту, м’яку, тендітну іграшку у формі мишки (чи іншого звірятка). Потім повідомте їй: “Ось потрапила до тебе в руки маленька мишка, вона така ніжна і беззахисна. Вона так боїться шуліки! Потримай її, поговори з нею, заспокой її”.

Нехай дитина потримає в руках іграшку, погладить її, поговорить з нею, скаже їй добрі слова, заспокоїть. В процесі гри вона і сама заспокоїться.

⁸5. Спокійна вода.

Поставте музику, що розслабляє. Ляжте разом з дитиною на підлогу. Нехай займе зручну для себе позу. Поставте умову: якщо хтось рухнеться, йому перепаде… Далі придумайте самі.

Інший варіант: можете не ставити ніяких умов, а просто запросити дитину спокійно полежати і послухати музику.

6. Не дай листочку впасти.

Ця проста, але дуже весела гра полягає в тому, щоб не дати клаптику паперу впасти на підлогу. При цьому не можна використовувати руки й інші предмети. Дозволяється тільки дути на невеликий клаптик так, щоб він постійно залишався у повітрі.

7. Як росте дерево.

Поставте музику, що розслабляє, приглушіть світло в кімнаті або засуньте штори. Запропонуйте дитині повторювати за вами. Уявіть, що ви паросток, який пробивається крізь землю, щоб стати деревом.

Опустіться на коліна, голова теж опущена, далі почніть “розпускатися” – витягати руки і повільно підніматися услід за ними. Рухи довільні та повільні. У кінці у вас повинно вийти високе дерево. Для цього витягуйтеся вгору, станьте навшпиньки.

Виконуйте цю вправу перед сном, коли вкладаєте дітей спати.

8. Юний археолог.

Опустіть кисть руки в таз з кінетичним або звичайним піском (можна взяти будь-яку крупу) і засипте її. Дитині треба обережно “відкопати” руку – тобто проводити археологічні розкопки.

При цьому не можна доторкатися до кисті руки. Як тільки дитина торкнеться вашої долоні, вона тут же міняється з вами місцями.

9. Лагідні дотики.

Підберіть 6-7 дрібних предметів різної фактури: шматочок хутра, пензлик, скляний флакон, намисто, вату і т. д. Усе це викладіть на стіл. Запропонуйте дитині оголити руку по лікоть, а потім поясніть, що по руці ходитиме “звірятко” і торкатися лагідними лапками.

Потрібно із закритими очима вгадати, яке “звірятко” торкалось до руки, тобто відгадати предмет. Дотики мають бути погладжувальними, приємними.

ПРОПОНУЮ до вашої уваги  пізнавальну підбірку загадок для здобувачів освіти. Діти зможуть дізнатися, що таке державні символи, як вони виглядають, яке їхнє призначення. А також відгадати національні народні символи України. Ця підбірка корисна і для шкільних уроків, і для проведення цікавих конкурсів, вікторин і для домашніх розваг.

***
Знак держави головний –
всяк його повинен знати.
Воля, слава, сила в нім. –
Тож спробуй відгадати.

***
Символ нашої держави –
це тризуб жовто-яскравий.

***
По радіо звучить щоденно
патріотична пісня,
що возвеличує Вкраїну
і прославля навічно.

***
Коли звучить він – всі встають,
до серця руку прикладають,
і вголос, й подумки співають,
і Україну прославляють.

 

***
Синьо-жовте полотнище
гордо майорить.
Це – ознака сили й слави
Української держави.

***
Синє небо, жовте жито –
цю святиню знають діти.

***
У віночку зеленолистім,
У червоному намисті,
Видивляється у воду
На свою хорошу вроду.

***
Знають мене луг і води,
І криниці, й огороди,
І дівчина мене знає —
В косу радо заплітає.
Сніг потане — я радію,
Розвиваюсь, зеленію:
В нічку зоряну, весняну
Соловейків колихаю.
Одягаюсь білим цвітом,
Наливаюсь теплим літом.
Осінь холодом повіє —
Я шаріюсь — червонію.
Знають мене луг і води,
І криниці, й огороди,
І дівчина мене знає —
В косу пишну заплітає,
Діти, певне, мене знають,
Швидко загадку вгадають,
Бо нема тої людини,
Щоб не відала… (калини)

***
Цвіте білим навесні, а на осінь китиці червоні,
Щоб була краса дівоча, була врода.
Незрівнянно гарна, як наша країна,
Заплітають у віночок оберіг…(калину)

***
Проливала дрібні сльози молода дівиця.
Полоскала довгі коси у чистій водиці.

***
У ній сережки там і тут,
А гілки до свята несуть.

***
Стоїть дівчина над водою
З розплетеною косою.

Загадки про український віночок

***
Ой цвіте на Україні красне літо,
Ой збирають чорноброві в гаю квіти,
В’яжуть стрічку й квіточку в стіжок,
Щоб до танцю вбратись в оберіг – … ( вінок).

Хочу розказати Вам про мистецтво вишивки, і ознайомити , які існують види візерунків та які відмінності ми можемо спостерігати в орнаментах 
різних регіонів. А також, про те що вишиванка – це не просто красивий одяг, адже кожен символ на ній – потужний оберіг. Більше того, у вишивці можна легко закодувати наші імена! І це неймовірно цікаво.

Дослідник української писанки та вишивки Володимир Підгірняк витлумачив абетку вишивки. Тим самим він дав усім охочим можливість дізнатися, який вигляд матиме їхнє ім’я, зашифроване у вишивці.

Звісно, самостійно поєднати ці символи важко, але допомогти може спеціально створений для цього сайт «Текстова вишивка». Перейдіть за цим посиланням і дізнаєтесь ,якими будуть ваші закодовані у вишивці імена!!!!Для цього необхідно написати своє ім'я і натиснути ВИШИТИ!!!
https://m.youtube.com/watch?v=OoCECorpbsg&feature=share

Чимало дітей заздрять більш успішним друзям, однокласникам чи навіть рідним братам-сестрам. Так само, як героїня цього повчального мультфільму.

У дівчинки, героїні мальованої історії, є старша сестра. Їй усе вдається найкраще – і в навчанні, і в спорті. Успіх рідної людини не дає спокою молодшій дитині. Вона починає записуватися свої думки у щоденник.

І ось одного разу її заздрість перетворилася на справжніх монстрів. Вони ожили в реальному світі героїні та змусили її подивитися на здобутки сестри по-новому. І, як-то кажуть, від ненависті до любові лише один крок. Маленька героїня змогла його зробити…

https://youtu.be/XfpHcae_S0o