9.00-17.30

13.00- 13.30 - обідня перерва

• Діти з ООП внаслідок війни потребують більшої делікатності. У порівнянні з тими, хто має певні фізичні особливості з дитинства, в них може не бути самоідентифікації себе як, приміром, людини на інвалідному візку. Тож необережне слово однокласників може травмувати. Профілактикою цього має бути роз’яснювальна робота з однолітками та їхніми батьками.
• Діти, які були поранені, зазнали жахів війни викликають значно більше бажання пожаліти, ніж інші діти з ООП. Але сприйняття себе як жертви — не те, чого хочуть такі учні. Акцент варто робити на тому, що вони — ті, хто вижили, вийшли переможцями з ситуації. Навіть оповідання для таких дітей мають назви на кшталт «Герої теж плачуть».
• Якщо діти з ООП через психотравму не можуть працювати на уроках, треба дати змогу індивідуально та за бажанням говорити про почуття, думки, які заважають займатися.
• Надважливим є почуття безпеки. Його створюють та дають відчуття керованості щоденні однакові рутини, які робляться спільно з вчителями (ранкове коло, спільний обід, спільне декорування кабінетів тощо).
• Існує феномен посттравматичного зростання: такі діти по суті є психологічно старшими за однолітків. У них вивільняються ресурси, які дають змогу активно розвиватися. Це дає надію, що, з допомогою вчителів, такі учні ще зможуть проявити себе та повернутися до більш-менш безнапасного життя.

ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ОСВІТНІХ

ТРУДНОЩІВ ТА РІВНІВ ПІДТРИМКИ

У ДІТЕЙ РАННЬОГО ТА ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

На що слід звернути увагу батькам?

До 2 років:

·       відсутність лепету або гуління у немовляти;

·       дитина не реагує на своє ім'я, не розуміє зверненого мовлення;

·       дуже обмежений словниковий запас (менше ніж 10 слів після 1,5 року).

У 2–3 роки:

·       відсутність простих слів або складових слів ("мама", "дай");

·       дитина не складає двослівних фраз ("йдемо гуляти");

·       у дитини недостатнє розуміння мовлення дорослих;

·       відсутність спроб повторювати слова.

 У 3–4 роки:

·       нерозбірливе мовлення, незрозуміле навіть близьким людям;

·       спотворення або пропускання звуків;

·       дитина не вміє будувати прості речення;

·       плутанина у використанні займенників ("я" замість "ти").

У віці 4-6 років:

·       неправильна вимова звуків ("р", "л", шиплячі та свистячі звуки);

·       труднощі з граматикою (невірне вживання відмінків, неправильне узгодження слів);

·       затинання, заїкання, труднощі з плавністю мовлення.

На жаль, перелічені проблеми не зникають самостійно, вони лише прогресують. Результатом занадто довгого очікування або небажання звертатись до спеціаліста можуть бути проблеми у навчанні, а також складнощі із соціалізацією дитини.

Що таке мовна терапія? Мовна терапія – це метод, спрямований на покращення мови дитини або дорослого, здатності розпізнавати мову. Також вона покликана усунути такі проблеми, як погана артикуляція окремих звуків, заїкання, фонологічні й голосові розлади.

Хто такий Терапевт Мови та Мовлення ?  Терапевт мови та мовлення – це автономний професіонал у сфері охорони  здоров’я, що працює у мультидисциплінарній команді або самостійно.    

ТММ здійснює профілактику, консультування, оцінку, формальне та неформально оцінювання, терапію, контроль терапії усього спектру розладів комунікації та ковтання в осіб усіх вікових категорій від передчасно народжених до осіб похилого віку.

Фізичний терапевт може допомогти вашій дитині:

·       при порушеннях рівноваги та координації рухів, що може негативно впливати на повсякденну діяльність;

·       при порушеннях постави (якщо ви помітили несиметричність частин тіла або якщо вже є наявні захворювання – теж варто провести огляд і визначитися із необхідними втручаннями);

·       із розвитком рухових навичок відповідно її віку (дитина не сидить самостійно, не ходить, не стрибає тощо);

·       може надати поради щодо використання допоміжного пристрою для стояння та/або ходьби, адаптивного сидіння тощо;

·       фізичний терапевт також працює з дітьми з церебральним паралічем, аутизмом, синдромом Дауна тощо, та може допомогти цим дітям із фізичними або руховими складнощами.

Важливою складовою процесу втручання є активність та залученість  батьків/опікунів дитини, оскільки для досягнення довготривалого результату чимало активностей потрібно буде виконувати з дитиною у домашніх умовах.

Ось практичні поради для батьків, які допоможуть підготувати дитину до першого класу:

 1. Розвивайте мовлення через щоденне спілкування

• Говоріть з дитиною спокійно та чітко, будьте для неї прикладом правильного мовлення.

• Слухайте уважно, не перебиваючи, щоб дитина почувалася впевненою у своїх висловлюваннях.

• Обговорюйте події дня, запитуйте про враження, почуття, спонукайте до розповідей.

2. Читайте разом щодня

• Читання книжок розширює словниковий запас і розвиває уяву.

• Розучуйте скоромовки та вірші, це покращує дикцію та пам’ять.

• Переказуйте прочитане, щоб тренувати зв’язне мовлення.

3. Розвивайте фонематичний слух та граматику

• Грайте у мовні ігри, наприклад, «Що зайве?», «Назви лагідно», «Один — багато».

• Вправляйтеся у вживанні прикметників, дієслів, синонімів та антонімів.

• Навчайте дитину утворювати множину, вживати прийменники та узгоджувати слова в реченні.

 4. Працюйте над зв’язним мовленням

• Переказуйте казки та історії, розвиваючи послідовність мислення.

• Складайте разом описи предметів або подій, використовуючи повні речення.

• Грайте у гру «Продовжи речення», щоб стимулювати креативність.

5. Розвивайте дрібну моторику

• Малюйте, ліпіть з пластиліну, вирізайте, це сприяє розвитку мовлення через активізацію моторних центрів мозку.

• Грайте в настільні ігри та головоломки, що також покращують концентрацію та логічне мислення.

6. Зверніться до фахівця за потреби

• Якщо дитина має труднощі з вимовою або побудовою речень, консультація логопеда буде корисною.

• Фахівець допоможе виявити та скоригувати можливі мовленнєві порушення.

Пам’ятайте, що кожна дитина унікальна і розвивається у своєму темпі. Головне — створити підтримувальне середовище, де дитина почуватиметься впевнено та буде заохочена до пізнання нового

Часто психолог закладу дошкільної освіти каже батькам, що їх дитина не готова до шкільного навчання, на що батьки сильно дивуються, приводячи свої аргументи на кшталт «він/вона вже читає, рахує до 100 і взагалі в садочку дитині нудно». А через місяць навчання не знають, що відбувається з їхнім сином або дочкою. Дитина постійно плаче, не хоче йти до школи, а виконання домашнього завдання викликає страх та істерику  не тільки у дитини, а й у батьків.

Окрім вміння рахувати та знати букви є таке поняття, як психологічна готовність дитини до навчання у школі

На що треба звернути увагу батькам:

Психологічна готовність дитини до навчання у школи — це не лише вміння читати й рахувати. Це комплекс фізичних, емоційних, соціальних і когнітивних навичок, які дозволяють дитині адаптуватися до нового середовища, спілкуватися з учителями та однолітками, а також самостійно організовувати своє навчання.

1. Емоційна готовність

Ознаки:

Дитина може спокійно залишитися без батьків на певний час (у садочку, з бабусею, на гуртках).

Уміє справлятися з невдачами без сильних істерик або тривалого розчарування.

Може дотримуватись інструкцій і приймати правила.

2. Мотиваційна готовність

Ознаки:

Дитина проявляє інтерес до школи, говорить про бажання вчитися.

Із задоволенням бере участь у «навчальних» іграх (лічить, пише, розв’язує прості задачі).

Бажання «стати школярем» не лише через подарунки чи ранець, а через розуміння, що це новий етап життя.

3. Соціальна готовність

Ознаки:

Уміє грати з однолітками, домовлятись, ділитись, чекати своєї черги.

Здатна виконувати прохання дорослих, не перебиває, коли говорять інші.

Уміє вирішувати прості конфлікти або звернутися за допомогою до дорослого.

4. Вольова готовність

Ознаки:

Може довести розпочату справу до кінця, навіть якщо не одразу виходить без криків.

Уміє зосередитися на завданні хоча б 10–15 хвилин.

Дотримується режиму (прокидання, прийом їжі, відпочинок).

5. Інтелектуальна (когнітивна) готовність

Ознаки:

Має базові уявлення про кольори, форми, числа, просторові поняття (вище-нижче, ліворуч-праворуч).

Уміє слухати казку чи розповідь і переказати її.

Вміє логічно мислити: знайти зайвий предмет, об’єднати об’єкти за ознакою, пояснити причини явищ.

6. Мовленнєва готовність

Ознаки:

Говорить чітко, зрозуміло, будує фрази з кількох слів.

Уміє підтримати розмову, відповідає на запитання, ставить свої.

Розуміє звернене мовлення.

 Що Ви, як батьки, які хочуть, щоб дитина почувалася б щасливою, впевненою та успішною  можете зробити:

Спостерігайте: грайте з дитиною, спілкуйтесь, звертайте увагу на її реакції.

Не квапте: якщо ви бачите, що дитина емоційно або соціально не готова, краще дати їй час дозріти.

Консультуйтесь: дитячий психолог може провести діагностику шкільної готовності та дати конкретні рекомендації.

1. Фізична та самостійність

• Дитина самостійно одягається, взувається, користується туалетом.

•  Може сидіти за столом 15–20 хв, не відволікаючись.

•  Самостійно прибирає свої іграшки або речі.

2. Емоційна стабільність

•  Залишається спокійною в новому середовищі без батьків.

•  Переживає невдачі без істерик (може засмутитися, але швидко заспокоюється).

• Уміє виражати свої почуття словами (наприклад: "я злюсь", "мені сумно").

3. Соціальні навички

•  Уміє грати з іншими дітьми, не конфліктуючи.

• Приймає правила гри або завдання від дорослого.

• Знає, як попросити допомогу або вирішити конфлікт словами.

4. Мотивація до навчання

• Цікавиться літерами, цифрами, книжками.

• Говорить, що хоче в школу (без страху чи сліз).

•  Любить «вчитися» у грі (розмальовки, завдання, лічба тощо).

5. Мовленнєвий розвиток

•  Будує речення з 5–6 слів і більше.

•  Вміє переказати казку або подію.

•  Вимова зрозуміла для інших (не лише для близьких).

6. Інтелектуальна готовність

•  Розрізняє основні кольори, форми, поняття «більше–менше», «вище–нижче».

•  Знає своє ім’я, прізвище, вік, ім’я батьків.

•  Може логічно мислити: знайти зайве серед предметів, об’єднати за ознакою.

Підрахунок результатів:

Підрахунок результатів (для 18 пунктів):

15–18 «Так» — дитина, ймовірно, готова до школи.

10–14 «Так» — готовність часткова. Варто звернути увагу на слабкі місця та потренувати їх у грі.

Теми:

Що таке безбар’єрність?

Толерантність і різноманіття.

Доступність — право, а не привілей.

Формат: Інтерактивні бесіди, перегляд відео, обговорення реальних історій.

Перегляд презентацій   «Довідник безбар’єрності» https://www.youtube.com/watch?v=JXtRBuWRHt4 (ютуб),

2. Гра-симуляція “У чужих черевиках”

Мета: дати учням відчути, з якими бар’єрами стикаються люди з інвалідністю.

Приклади:

   Проходження шкільного маршруту з зав’язаними очима (імітація порушення зору).

   Зав’язування шнурків однією рукою.

   Комунікація жестовою мовою чи через міміку.

  Техніка вивчення жестової мови. Блог Насті Чалої    https://www.youtube.com/watch?v=kfUJIHu7D00

3. Міні-виставки або інформаційні стенди

Ідеї:

“Герої безбар’єрності” — розповіді про людей, які долають бар’єри.

“Міфи та факти про інвалідність”.

“Школа, доступна для всіх” — поради, як зробити простір зручнішим.

Перегляд мультфільму про довідник безбар'єрності https://www.youtube.com/watch?v=_qHmrzwHohQ

4. Продемонструвати короткі відео або мультфільми, які висвітлюють важливість дружби, доброти й підтримки:

Інклюзія робить світ більш яскравим https://www.youtube.com/watch?v=QXY5TyCUTlo

Мотузки. Мультфільм про дружбу https://www.youtube.com/watch?v=29nCUMEdFFs

Мультфільм "СПРАВЖНІЙ ГЕРОЙ" https://www.youtube.com/watch?v=arHB2kForCw

Мультфільм «Подарунок» https://youtu.be/3XA0bB79oGc

Їжачок (профілактика булінгу) https://www.youtube.com/watch?v=FE4_T_yv8dw)

«Піпі» (Pip – короткометражка, 4 хв) – Про цуценя, що хоче стати собакою-помічником. Тема: наполегливість, інвалідність, допомога іншим. [YouTube → Pip animated short film]

«Loop» (Pixar SparkShorts) – Дівчинка з аутизмом на прогулянці на каное.
Теми: невербальне спілкування, аутизм, розуміння.

«Out» (Pixar, 2020) – Про прийняття себе. Може бути використаний для розмови про бар’єри в ідентичності.

5. Перегляд і обговорення фільмів із старшокласниками: Теми: інвалідність, гідність, дружба, прийняття.

Освітній серіал «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія»

 «1+1» (Intouchables, Франція, 2011)

https://www.youtube.com/watch?v=Y5RYD1Vixqw&list=PLC_UdmXsjq2cmhdcmKr2lQZ_TUFiawxA3
 Теми: інвалідність, гідність, дружба, прийняття. Надзвичайно теплий фільм про дружбу людини з інвалідністю та його помічника.

«Чудо» (Wonder, США, 2017) https://uakino.me/filmy/genre_drama/6635-divo-chudo.html
Теми: булінг, емпатія, інклюзія, сім’я, шкільне середовище. Історія хлопчика з лицевою деформацією, який йде до звичайної школи.

«Темпл Ґрандін» (Temple Grandin, США, 2010) https://uakino.me/filmy/genre_drama/16877-templ-randn.html
Теми: аутизм, самореалізація, подолання бар’єрів.

Біографічний фільм про дівчину з аутизмом, яка стала відомим науковцем..

«Я теж» (Yo, también, Іспанія, 2009) https://kinogo.media/16535-ja-tozhe.html
Теми: права людей з інтелектуальними порушеннями, інклюзія. Художній фільм про життя та кохання молодого чоловіка з синдромом Дауна.

«Життя, а не вирок» (документальний фільм від «Суспільного»)
Теми: безбар’єрність, освіта, гідність, суспільство. Український фільм про підлітків з інвалідністю та їхній шлях до повноцінного життя.
Соціальний ролик «Людина починається з поваги» (від Мінцифри)
 Влучна подача ідеї безбар’єрності в побуті. (Можна знайти на YouTube або в кампанії «Без бар’єрів»).

Проєкт «Дітям про інклюзію» (відео від UNICEF Україна)
Простими словами для підлітків.

TEDx виступи:

Сьюзан Кейн – Сила інтровертів (про сприйняття інакшості)

Саймон Сінек – Як великі лідери надихають до дії (про емпатію, довіру, командну підтримку)

Як обговорювати: Після перегляду — коротке обговорення:

Що найбільше зачепило?

Чи є у нашому оточенні подібні бар’єри?

Як ми можемо зробити середовище доступнішим?

Які почуття викликав головний герой?

Що для мене означає безбар’єрність?

При складанні порад інформацію було взято з офіційних сайтів МОН та КУ «ІРЦ» Довжанської селищної ради!

1. Формування самостійності – дитина починає віддалятися від постійної опіки дорослих.

2. Зниження тривожності – вміння самостійно впоратися з простими побутовими справами дає дитині впевненість.

3. Полегшення адаптації у школі – дитина не розгубиться в новому середовищі, якщо знає, як діяти.

Основні навички самообслуговування:

1. Одягання та перевдягання

• Вдягати/знімати куртку, шапку, взуття, застібати блискавку, ґудзики, шнурки (або хоча б вміти їх зав’язувати чи попросити про допомогу).

2. Гігієна

• Користуватися носовою хустинкою.

• Мити руки з милом.

• Правильно користуватися туалетом.

3. Харчування

• Відкривати ланчбокс, пляшку з водою.

• Акуратно їсти, користуватися ложкою/виделкою.

• Не розкидати їжу, прибрати після себе.

4. Організація речей

• Складати свої речі в портфель.

• Не губити особисті речі (шапку, рукавички, олівці тощо).

• Визначати, що потрібно брати до школи.

5. Уміння попросити про допомогу

• Якщо щось не виходить – не боятися звернутися до вчителя або дорослого.

 Що можуть зробити батьки:

• Тренуйте навички вдома. Починайте заздалегідь – у формі гри чи звичних побутових справ.

• Давайте час. Дайте дитині можливість спробувати самостійно, навіть якщо це повільніше або неідеально.

• Підтримуйте, а не критикуйте. Важливо не сварити за помилки, а хвалити за спроби.

• Пояснюйте зв’язок. Наприклад: “Якщо ти вмієш вдягатися сам – не замерзнеш на перерві”.

Позиція школяра — це внутрішня готовність дитини сприймати себе як учня, який виконує нові обов’язки, дотримується правил і бере активну участь у навчальному процесі. Вона включає:

1.      Позитивне ставлення до навчання. Інтерес до шкільного життя.

2.      Мотивацію до здобуття знань.

3.      Готовність виконувати певні вимоги та дотримуватися правил поведінки.

4.      Соціально - комунікативні навички.

 Кроки для формування  позиції школяра

1.Позитивне ставлення до навчання

• Описуйте школу як місце, де цікаво вчитися, знайомитися з новими друзями та пізнавати нове.

• Грайте в "школу", де дитина буде "учнем", а ви — "вчителем". Навчайте через гру виконувати шкільні завдання (малювати, писати, слухати інструкції).

• Організуйте екскурсію до школи, щоб дитина побачила класи, парти, ігрові майданчики.

2. Мотивація до навчання

• Читайте разом книги, вирішуйте загадки, проводьте цікаві експерименти.

• Відповідайте на запитання дитини, заохочуйте її досліджувати світ навколо.

• Включайте в повсякденне життя ігри, які розвивають логіку, пам’ять, увагу.

3. Розвиток самостійності та  вміння дотримуватися правил

• Навчіть дитину самостійно вдягатися, збирати речі, дотримуватися режиму дня. який відповідає шкільному (час для сну, ігор, навчання, відпочинку).

• Допомагайте дитині доводити справи до кінця, наприклад, завершувати малюнок чи складати пазл.

• Доручайте невеликі завдання, за які дитина буде відповідальною (наприклад, годувати рибок або поливати квіти).

https://www.facebook.com/UNICEFUkraine?locale=uk_UA

https://www.facebook.com/UNICEFUkraine?locale=uk_UA

Як розпізнати заїкання

Перші ознаки можуть бути непомітними, але з часом вони стають очевиднішими. До типових проявів належать:

• повторення звуків або складів («ма-ма-мама», «па-па-парта»);

• раптові зупинки під час мовлення, коли дитина ніби “застрягає” на слові;

• напруга в обличчі чи шиї під час спроби щось сказати;

• уникання розмов — дитина або дорослий намагається менше говорити, щоб приховати труднощі;

• емоційна напруга перед мовленням — страх помилитися, збентеження, сором’язливість.

 Причини заїкання

Заїкання може мати комплексну природу. Найпоширеніші чинники:

1. Неврологічні або фізіологічні: порушення координації між мовним апаратом і мозком, органічні ураження нервової системи, перенесені інфекції, травми.

2. Психологічні: сильний стрес, переляк, емоційна травма, конфлікти у сім’ї або дитячому середовищі.

3. Соціально-поведінкові: надмірні вимоги до дитини, поспіх у мовленні, копіювання “некоректного” мовного стилю.

 До кого звертатися: логопед чи психолог?

Вибір спеціаліста залежить від причини заїкання. У більшості випадків потрібна командна робота — логопеда, психолога (або психотерапевта) і, за потреби, невролога.

✅ Логопед допоможе, якщо:

• заїкання виникло під час активного розвитку мовлення (3–6 років);

• є порушення звуковимови, темпу, дихання під час мовлення;

• дитина правильно мислить, але не може вимовити слова плавно;

• немає вираженого страху чи психологічного опору до мовлення.

Логопедична терапія включає дихальні вправи, тренування ритму, розвиток мовного апарату, формування плавності та впевненості в мовленні.

✅ Психолог або психотерапевт потрібен, якщо:

• заїкання з’явилося після сильного стресу чи психотравми;

• дитина (або дорослий) відчуває сором, тривогу, страх говорити;

• є інші емоційні проблеми — замкненість, плаксивість, агресивність;

• логопедичні вправи не дають результату через внутрішню напругу.

Психолог допоможе знизити тривожність, навчить контролювати емоції, підвищить самооцінку. У деяких випадках ефективною є психотерапія — когнітивно-поведінкова, арт-терапія або сімейна терапія.

Найкращий підхід — комплексна допомога

Успішне подолання заїкання потребує комплексного підходу:

• консультація невролога — щоб виключити органічні ураження нервової системи;

• робота логопеда — формування правильної мовної навички;

• психологічна підтримка — зняття страхів і напруги;

• підтримка родини — спокійна атмосфера, терпіння, відсутність тиску на дитину.

 Що можуть зробити батьки або вчителі/вихователі

• Не перебивайте дитину, дайте їй висловитись.

• Не акцентуйте увагу на помилках.

• Говоріть повільно, спокійно — дитина копіює ваш темп.

• Створіть спокійне емоційне середовище.

• За потреби звертайтеся до фахівців одразу — чим раніше почати роботу, тим вищі шанси на успіх.

Висновок

Заїкання — це не вирок і не ознака “слабкої волі”. Це мовний розлад, яке можна ефективно коригувати за умови правильного підходу. Важливо не чекати, що воно “переросте”, а своєчасно звернутися до фахівців.

Спільна робота логопеда, психолога і родини допоможе не лише покращити мовлення, а й повернути впевненість у собі, розкрити потенціал і знайти власний голос — без страху і сорому.

Фізична безпека та комфорт: Сон, їжа, сухість, тепло.

Тактильний контакт: Обійми, носіння на руках, масаж (це стимулює розвиток мозку).

Емоційний відгук: Зоровий контакт, посмішка мами/тата, реакція на плач.

Стабільність: Передбачуваний режим дня та присутність "свого" дорослого.

🧸 Ранній вік (1–3 роки): "Я сам!"
Період дослідження світу та перших кордонів.

Автономія: Можливість пробувати робити щось самостійно (їсти, вдягатися), навіть якщо це довго і брудно.

Безпечний простір: Дім, де можна бігати, чіпати та досліджувати без постійного "не можна".

Контейнування емоцій: Допомога дорослого у проживанні істерик (дитина ще не вміє керувати емоціями сама).

Чіткі межі: Зрозумілі правила, які дають відчуття опори, а не тиску.

🎨 Дошкільнята (3–6 років): Світ гри та "Чому?"
Час соціалізації та бурхливої фантазії.

Вільна гра: Це головна робота дитини в цьому віці, через яку вона вчиться жити.

Спілкування з однолітками: Перші друзі, перші конфлікти та навички домовлятися.

Відповіді на питання: Задоволення пізнавального інтересу (період "чомучок").

Заохочення ініціативи: Підтримка ідей дитини, творчості та рольових ігор.

🎒 Молодші школярі (6–12 років): Компетентність
Дитина виходить у великий соціум, де її оцінюють.

Відчуття успішності: Важливо відчувати "я можу", "в мене виходить" (у спорті, навчанні чи хобі).

Визнання зусиль, а не лише результату: Хвалити за працю, а не тільки за оцінки.

Дружба та приналежність: Бути частиною групи, мати друзів, з якими спільні інтереси.

Підтримка та захист: Знання, що вдома завжди підтримають, навіть якщо в школі щось пішло не так.

🎧 Підлітки (12–18 років): Пошук себе
Найскладніший етап сепарації та становлення особистості.

Приватний простір: Фізичний (кімната/куток) та ментальний (секрети, гаджети).

Повага та рівність: Спілкування не "згори вниз", а як з дорослим партнером.

Довіра: Віра в те, що підліток впорається, але готовність прийти на допомогу за запитом.

Прийняття змін: Любов до дитини, яка швидко змінюється зовні й внутрішньо, навіть коли вона "колюча".

Покликання на Постанову: https://www.kmu.gov.ua/.../pro-vnesennia-zmin-do-poriadku...

Ця постанова набирає чинності з 1 серпня 2026 року.