В епоху правління династії Цинь (221– 207 р. до н. е) і династії Хань (206 р. до н. е. – 220 р.) танці як вид бойового мистецтва стають дедалі популярнішими, а боротьбою та вмінням користуватися зброєю захоплюється чи не кожен молодий юнак. Особлива цікавість виникає до гри зі списами.

Новим витком розвитку бойових мистецтв Китаю став знаменитий Стиль п’яти звірів. Хочеш дізнатися про нього більше? Читай далі!

Майстер у-шу Бай Юйфен поєднав стародавню систему тренінгу лікаря Хуа То з бойовим мистецтвом Шаоліня та створив стиль «П’яти кулаків Бая»: кулак дракона, кулак тигра, кулак леопарда, кулак змії та кулак журавля.

Наслідуючи рухи цих тварин, воїни-монахи тренували силу волю та зміцнювали власне тіло. Коли монахи виходили «у мир», про кунг-фу дізнавалося все більше і більше людей.

Династія Тан сприяла розвитку бойових мистецтв. Кунг-фу набуло чітких художніх форм і стало одним з видів мистецтва. Регулярно влаштовувалися змагання, найкращих — щедро винагороджували. Кунг-фу стало настільки популярним, що ним захоплювалися не лише китайці, але й жителі інших країн Південно-Східної Азії.

З’явилися так звані Люди Луци. Вони подорожували країною, заробляючи на життя дивовижними виставами, у яких демонстрували елементи бойових мистецтв. Зазвичай на публіку виходив один актор або пара. Важко було знайти людину, яка б не захоплювалась вражаючими вміннями майстрів.

Пройшли роки, і в ХІV–ХVІІ ст. китайські бойові мистецтва стали описувати в книгах. Так про техніки кунг-фу дізналася левова частина жителі усієї країни.

Під час правління династії Цин (1644–1911 р.) у-шу було офіційно заборонено. Тож китайці створюють таємні клуби та підпільні школи бойових мистецтв. У цей час гине багато талановитих майстрів кунг-фу.

На початку ХХ ст. китайські бойові мистецтва відроджуються. Влада намагається взяти у-шу під свій контроль та перейменовує його в го-шу (державне мистецтво).

В 1923 році в Шанхаї відбулася спартакіада з у-шу. А 1936-го китайці вперше продемонстрували кунг-фу на олімпійських іграх в Берліні.