Поділ території на великі природні лісову й степову смуги зумовив різні форми господарювання й заклав характер подальших історичних процесів, в яких степ український завжди залишався невід'ємною складовою загальноєвразійських історичних і етноміграційних процесів у Великому степу . Грецька колонізація морського узбережжя увібрала територію України до орбіти античної цивілізації як її північний фронтир . Велике переселення народів першої половини першого тисячоліття н. е. підживило процеси державотворення у слов'янських племен , у яких на Східноєвропейській рівнині постала потужна середньовічна держава Київська Русь . Подальші процеси феодального дроблення відкинули окремі її частини на різні орбіти європейського  та євразійського світів (Золота Орда) .

Західні землі Руси спочатку зібрало Велике князівство Литовське, яке, шукаючи союзників у боротьбі з Московським царством та балтійськими німцями тісно інтегрується із Польським королівством . Утворюється потужна східноєвропейська держава ранньомодерного часу — Річ Посполита . Соціально-політичні процеси в якому й нагальна потреба в захисті від кочовиків на півдні призводять до появи козацтва . Яке саме невдовзі стане провідною силою в процесах його руйнації, становленню нової української нації, розбудові самостійної держави — Гетьманщини . Українська нація, затиснута між трьох світів, мусульманського півдня, католицької твердині на заході й нового потужного православного центру на сході, намагається торувати власний шлях, що більш тяжіє до останнього .

Завдяки культурному просвітництву хвилі мігрантів з Подніпров'я, що знайшли місце застосування власним талантам в Москві, остання поступово євпропеїзується та трансформується в потужну євразійську силу — Російську імперію . Ця сила за декілька століть повністю поглинає всі українські етнічні землі, асимілює їхнє населення у власному цивілізаційному морі .