• Політика СРСР та Польщі: 

Після Другої світової війни СРСР та Польща уклали угоду про "взаємний обмін населенням" для зміни етнічного складу прикордонних земель. 

• Виселення українців з Польщі: 

Депортація українців з Польщі, зокрема в рамках операції "Вісла" (1947 р.), проводилася під приводом боротьби з формуванням УПА та з метою знищення українського національно-визвольного руху. 

• Створення нових прикордонних територій: 

Депортації здійснювалися для заселення українцями новостворених польських прикордонних територій і освоєння земель, які раніше належали українцям. 

• Ліквідація українського етносу на історичних землях: 

Депортаційна політика призвела до руйнування історичних, матеріальних і культурних цінностей українських земель (Лемківщини, Надсяння, Холмщини тощо) та поставила під загрозу існування цілих етнічних груп.  Політика «обміну населенням»: За угодою між СРСР та Польщею (1944 р.) відбувалося примусове виселення українців з Польщі до УРСР.

Боротьба з українським національним рухом: Масові депортації, особливо Операція «Захід» (1947р.), мали на меті позбавити українських повстанців підтримки, виселяючи їхніх родичів, що складало значну частину населення Західної України.

Етнічні чистки: Операція «Вісла» (1947 р.) була військово-політичною операцією польської комуністичної влади, що передбачала виселення всього українського населення з польських земель для зміни етнічного складу регіонів.

Акція розпочалася зі створення апарату з питань переселення. Головне представництво з польського боку розмістилося в Любліні, а з радянського – в Луцьку. Головним уповноваженим уряду УРСР призначили заступника наркома хімічної промисловості Михайла Підгорного, а Польщі – Юзефа Беднажа. На допомогу їм укомплектували штати районних представників

Виселяли переважно мешканців Холмського, Грубешівського, Томашівського і Замостівського повітів. Ті терени навесні і влітку 1944-го сплюндрували й спалили загони Армії Крайової, батальйони хлопські та інші польські підпільні формування. ІІ етап: січень–серпень 1945 року

Після вигнання нацистських окупантів і їхніх союзників із західної Лемківщини почався масовий виїзд із зруйнованих війною сіл (Дуклянський і Лупківський перевали). 

Часто майбутніх утікачів вводили в оману щодо умов розселення на нових місцях. ІІІ етап: вересень–грудень 1945 року

На цьому етапі депортація впроваджувалася силами трьох дивізій піхоти Війська Польського. Тоді насильно виселили українців із Ліського, Любачівського, Перемишльського та Сяноцького повітів. А з теренів Західної України депортували польське населення. 

Основним регіоном розселення в цей період був західний, оскільки, по-перше, звільнився житловий фонд, а по-друге,  у віддалені регіони не могли перевозити через транспортну проблему.

УПА, як єдина сила, що могла протидіяти переселенню, розпочала палити села в тій місцевості, звідки виселяли українців. Ті відплатні акції погіршили ситуацію. Комуністична влада отримала додатковий аргумент для депортацій, а військові – для репресій проти цивільних, які сприяли повстанцям.

ІV етап: січень–15 червня 1946 року

В даний етап депортували найбільшу кількість жителів Закерзоння – понад 250 тисяч – у західний регіон розселення, де зосереджувалися родини, які самовільно виїхали із інших областей. 

Депортація українців з їхніх етнічних земель призвела до втрати культурних і національних зв'язків, що мало руйнівні наслідки для національної ідентичності та культурного різноманіття. 

• Економічні збитки: 

Масове виселення призвело до економічних збитків, оскільки люди втратили своє майно та були змушені залишати господарства. 

• Соціальні та демографічні зміни: 

Зміна етнічного складу регіонів призвела до нових соціальних реалій та демографічних змін, що мали довгостроковий вплив на суспільство. 

• Невдоволення та страждання: 

Масові депортації спричинили глибоке невдоволення, страждання та опір з боку українського населення, що призвело до значної кількості жертв. 

Мета: «Очищення» території Закерзоння від автохтонного українського населення;

Асиміляція українців у польському середовищі;

Знищення баз діяльності ОУН-УПА.

Проведення:Депортація українського населення Закерзоння на захід і північ Польщі;

Примусове переселення в ході операції близько 150 тисяч українців.

Узгодження операції з радянським керівництвом;

Великі втрати УПА.

Передумови:

Після Другої світової війни Польща отримала частину українських етнічних земель – Лемківщину, Холмщину, Підляшшя, Надсяння;

На цих територіях проживало близько 700 тис. українців;

У регіоні активно діяла Українська повстанська армія (УПА), що боролася проти комуністичного режиму та польських військ;

Польська влада вважала компактне проживання українців «загрозою» і прагнула повністю розчинити їх серед поляків.

Наслідки операції:

Примусове переселення українців, мешканцям давали 2-3 години на збори,після чого транспортом або пішки доправили до найближчої залізничної станції ,у товарних вагонах висилали на інший край Польщі.

Людей розселяли малими групами (по 1–2 сім’ї в селі), щоб позбавити їх національної єдності;

Зруйновано сотні українських сіл, закрито школи й церкви;

Близько 4 тис. українців кинуто до концтабору Явожно, де багато загинули від катувань і хвороб;

Подія залишила глибоку травму для українців і стала прикладом етнічної чистки.