Ідея Свята Героїв виникла у середовищі українських націоналістів. Уперше це свято офіційно було запроваджене у квітні 1941 року постановою ІІ Великого Збору Організації українських націоналістів в Кракові.

Його відзначали підпільно під час Другої світової війни та пізніше в українській діаспорі.

В радянський період святкування в Україні було заборонене, але після відновлення незалежності у 1991 році традиція поступово повернулася.

Упродовж багатьох десятиліть українці вшановують пам’ять Героїв, які поклали життя в боротьбі за волю і незалежність України.

Це свято підкреслює тяглість боротьби за незалежність і нагадує про ціну свободи. Його сенс зосереджений не лише на подіях минулого, а на безперервному зв’язку поколінь, які боролися і продовжують боротися за незалежність.

Ця дата пов’язана з постатями Миколи Міхновського, Симона Петлюри та Євгена Коновальця.

Шановні студенти! До Дня Героїв України ми створюємо спільну «Стіну пам’яті». Прошу вас долучитися до наповнення дошки матеріалами.

Що потрібно зробити:

• У колонку «Герої серед нас»:

  • Напишіть коротку історію про знайомого вам ветерана, випускника нашого коледжу або іншого сучасного Захисника/Захисницю.

  • Ви можете додати фото (з дозволу героя), короткий опис його/її життєвого шляху або подвигу.

  • Додайте слова вдячності від себе особисто.

  Як оформити допис:

  1. Натисніть кнопку «+» під колонкою "Герої серед нас"

  2. У заголовку вкажіть прізвище та ім’я Героя (або тему розповіді).

  3. У полі тексту напишіть коротку розповідь або слова вдячності.

  4. Прикріпіть тематичне фото чи зображення за допомогою іконки «завантажити» або «посилання».

  5. Натисніть «Опублікувати».

Важливо! Ваші дописи мають бути шанобливими та відповідати тематиці вшанування пам’яті. Усі публікації проходять модерацію.

З перших днів повномасштабної війни пішов на війну добровольцем, воював під Херсоном, Маріуполем.

Згодом закінчив курси й став бойовим медиком, рятував поранених бійців під Мар'їнкою, Бахмутом, Соледаром. Саме під Соледаром в одному з важких боїв йому вдалося витягти з-під завалів 15 поранених побратимів, а сам із пораненнями потрапив до госпіталю.

Влітку 2022 року Артем став частиною "Народжених перемагати". І йому це вдавалося. Але 1 березня на Донецькому напрямку в результаті ворожого артилерійського обстрілу, Артем Собченко загинув.

У героїчного захисника залишився син Артем.

Похований 8 березня у Єлизаветівці.

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №599/2023

"Про відзначення державними нагородами України"

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку постановляю:

Нагородити орденом “За мужність” ІІІ ступеня

СОБЧЕНКА Артема Юрійовича (посмертно) — молодшого сержанта

Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ

28 вересня 

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №461/2024

Про присвоєння А.Собченку звання Герой України

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові постановляю:

Присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» СОБЧЕНКУ Артему Юрійовичу — молодшому сержанту (посмертно).

36-річний молодший сержант Юрій Кузьмич на псевдо Росомаха загинув 12 жовтня 2022 року поблизу села Щербаки Запорізької області. Під час бойового завдання отримав смертельні поранення внаслідок мінометного обстрілу з боку окупантів.

Історія життя

Юрій народився в селі Марківка Миколаївської області. У дитинстві переїхав з родиною до сусіднього села Малахове. Там закінчив школу. Згодом вивчився на водія та почав працювати в рідному селі у фермерському господарстві. Одружився та переїхав до села Дмитрівка рідної області. Працював будівельником, клав тротуарну плитку. Вільний час присвячував сім’ї.

Під час повномасштабної війни чоловік приєднався до Збройних Сил України та вирушив на фронт. Служив у 67-му окремому стрілецькому батальйоні (в/ч А4582). Обіймав посаду кулеметника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти.

Після закінчення 9-го класу місцевої школи Ігор продовжив навчання в Комісарівській середній, згодом вступив до Миколаївського державного університету імені Сухомлинського. Здобувши фах біолога-лаборанта, спочатку влаштувався на «Сандорі», потім почав займатися власною справою.

У 2011 році одружився з Ірою Дем’яненко з Березанки. Згодом у сім’ї з’явилося поповнення — народився син. Первістка назвали Максимом. Через деякий час у нього з’явився братик Дмитро. Сім’я проживала в Миколаєві, але за першої-ліпшої нагоди приїздила до рідної Дмитрівки, де Ігор разом з батьком обробляв власне поле.

24 лютого 2022 року перекреслило всі плани цієї сім’ї, як і багатьох інших в Україні. Коли в Миколаєві стало небезпечно, Ігор перевіз дружину та дітей в Березанку, а сам взяв до рук зброю. Воював проти рашистської нечисті, яка прорвалася на Півдні та намагалася захопити Миколаїв та Одесу, в складі 11-го окремого стрілецького батальйону. Ще в інституті Ігор закінчив військову кафедру, отримав офіцерське звання, тож і був призначений командиром взводу 2-ї роти цього підрозділу.

Ігор Соловей та його побратимами мужньо та стійко захищали підступи до рідного міста, зламали всі плани рашистів щодо його захоплення. Згодом метр за метром звільняли села, захоплені ворогом на Миколаївщині та Херсонщині. Особливо важкі бої точилися за Давидів Брід і поблизу Сухого Ставка.

У першій половині березня 2023 року підрозділ, яким командував лейтенант СОЛОВЕЙ Ігор Олегович, виконував чергове бойове завдання. Машина, в якій перебував командир, наїхала на протипіхотну міну… Лікарі кілька днів боролися за життя нашого земляка, але, на жаль, його серце зупинилось…

Закінчив вище суднобудівне професійно-технічне училище, здобув професію машиніста підйомного крану.

У 2016 році був призваний на службу до лав ЗСУ, яку успішно закінчив. З початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України в лютому 2022 року, резервіст Максим був призваний у першу хвилю мобілізації на Донецький напрямок. Захищав Україну від загарбників  в районах Бахмуту, Слов’янська, Краматорська, Покровська Донецької області.

Загинув 26-річний Максим Усатенко 21 травня 2022 року в  Донецькій області в ході запеклих боїв. Власної сім’ї ще не мав.

Похований Максим у Комісарівці.

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №433/2023

"Про відзначення державними нагородами України"

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку постановляю:

нагородити орденом “За мужність” ІІІ ступеня

УСАТЕНКА Максима Григоровича (посмертно) — солдата

Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ

18 липня 2023 року

8 січня 2024 року родині загиблого захисника Максима Усатенка вручили орден "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно)

 Почесну місію вручення виконували тимчасово виконуючий обов’язків начальника першого відділу Миколаївського РТЦК та СП майор Вадим Федчак та старший офіцер першого відділу Миколаївського РТЦК та СП, майор Віктор Захарчук. Від імені Президента України — Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України вони вручили орден «За мужність» III ступеня батькам Захисника  –  Оксані та Григорію Усатенкам - подякувавши за виховання сина-героя та висловивши їм свої щирі співчуття.

«Цей орден не поверне до життя світлу людину, вірного побратима та люблячого сина, та нехай він буде ще однією згадкою про велике серце Героя, про неймовірну відвагу, про велику любов до неньки України», – зазначив Вадим Федчак.

З початком повномасштабного вторгнення рф на територію України в лютому 2022 року, резервіст Максим Усатенко був призваний у першу хвилю мобілізації на Донецький напрямок. Захищав Україну від загарбників  в районах Бахмуту, Слов’янська, Краматорська, Покровська Донецької області. Загинув 26-річний Максим Усатенко 21 травня 2022 року в  Донецькій області в ході запеклих боїв і сьогодні заслужена нагорода знайшла свого Героя.

На честь загиблого земляка Віктор Черняєв з групою волонтерів виготовили    дрон, який відправлять у військову частину, побратимам Максима -  допомагати  знищувати ворогів та звільняти нашу землю.

Закінчив вище суднобудівне професійно-технічне училище, здобув професію машиніста підйомного крану.

У 2016 році був призваний на службу до лав ЗСУ, яку успішно закінчив. З початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України в лютому 2022 року, резервіст Максим був призваний у першу хвилю мобілізації на Донецький напрямок. Захищав Україну від загарбників  в районах Бахмуту, Слов’янська, Краматорська, Покровська Донецької області.

Загинув 26-річний Максим Усатенко 21 травня 2022 року в  Донецькій області в ході запеклих боїв. Власної сім’ї ще не мав.

Похований Максим у Комісарівці.

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №433/2023

"Про відзначення державними нагородами України"

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку постановляю:

нагородити орденом “За мужність” ІІІ ступеня

УСАТЕНКА Максима Григоровича (посмертно) — солдата

Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ

18 липня 2023 року

8 січня 2024 року родині загиблого захисника Максима Усатенка вручили орден "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно)

 Почесну місію вручення виконували тимчасово виконуючий обов’язків начальника першого відділу Миколаївського РТЦК та СП майор Вадим Федчак та старший офіцер першого відділу Миколаївського РТЦК та СП, майор Віктор Захарчук. Від імені Президента України — Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України вони вручили орден «За мужність» III ступеня батькам Захисника  –  Оксані та Григорію Усатенкам - подякувавши за виховання сина-героя та висловивши їм свої щирі співчуття.

«Цей орден не поверне до життя світлу людину, вірного побратима та люблячого сина, та нехай він буде ще однією згадкою про велике серце Героя, про неймовірну відвагу, про велику любов до неньки України», – зазначив Вадим Федчак.

З початком повномасштабного вторгнення рф на територію України в лютому 2022 року, резервіст Максим Усатенко був призваний у першу хвилю мобілізації на Донецький напрямок. Захищав Україну від загарбників  в районах Бахмуту, Слов’янська, Краматорська, Покровська Донецької області. Загинув 26-річний Максим Усатенко 21 травня 2022 року в  Донецькій області в ході запеклих боїв і сьогодні заслужена нагорода знайшла свого Героя.

На честь загиблого земляка Віктор Черняєв з групою волонтерів виготовили    дрон, який відправлять у військову частину, побратимам Максима -  допомагати  знищувати ворогів та звільняти нашу землю.

Ваш подвиг - це історія нашої свободи, яку ви пишете щомиті власною мужністю, кров'ю та незламною волею. Завдяки вашій силі ми маємо можливість жити, працювати, вчитися і вірити у майбутнє. Низький уклін усім захисникам і захисницям за кожен ранок, за кожен відвойований сантиметр нашої країни, за вашу вірність і надлюдські зусилля. Вічна пам'ять і шана тим, хто віддав за Україну найдорожче - своє життя.

Воїнам світла –

Захисникам України,

Що мужньо боронять нас

Від супостата,

Ні танком, ні градом

Вас не залякати.

Всім тим що життя

Не шкодують віддати –

Низький вам уклін,

І велика подяка!