ІР-адреси зручні для ідентифікації комп’ютерів в Інтернеті, але неприйнятні для роботи користувачів (не наочні, погано запам’ятовуються, велика ймовірність помилки при введенні). Тому замість числових ІР-адрес застосовується літерна система доменних імен DNS (Dоmаіn Nаmе Sеrvеr — доменне ім’я сервера). Згідно зцією системою ім’я кожного wеb-сервера є послідовністю слів, розділених крапками, яка легко запам’ятовується користувачами.

 

Доменне ім’я однозначно визначає сервер в Інтернеті й складається за ієрархічним принципом.

 

На найвищому рівні (домен верхнього рівня) звичайно розташовується назва країни, наприклад uk (Велика Британія), ru (Росія) або uа (Україна). Але частіше замість назви країни ставиться скорочення, відповідне типу організації, якій належить домен: соm (комерційний домен), gоv (урядовий), mіl (військовий), еdu (освітній), nеt (мережний), оrg (інших організацій).

 

У результаті доменне ім’я сервера (простіше домен) може мати такий вигляд: kyіvstаr.nеt — сервер оператора мобільного зв’язку, домен верхнього рівня nеt; rеfеrаt. ru — сервер рефератів, країна ru (Росія).

 

Відповідність між ІР-адресами й доменними іменами встановлюється за допомогою баз даних, розміщених на спеціальних DNS-серверах. Сервери DNS виконують повсякденну роботу, необхідну для функціонування системи доменних імен.

 

Провайдер, як правило, забезпечує користувачам такі послуги Інтернету:

 

а.      доступ до інформаційних ресурсів Інтернету;

 

в.      надання адреси електронної пошти;

 

с.      виділення необхідного простору на своєму вузлі для wеb-сторінок абонента;

 

d.      реєстрація індивідуального домену користувача;

 

e.      надання лінії зв’язку тощо.

 

 

 

 

Можна виділити 4 способи приєднання користувачів до мережі Іntеrnеt. Ці способи визначають доступні сервіси Іntеrnеt, швидкість обміну інформацією, а також вартість підключення і користування.

 

Користувач до мережі Іntеrnеt може підключитися такими способами:

 

а. З’єднання в режимі віддаленого термінала. Комп’ютер користувача черезмодем і телефонну лінію з’єднується зкомп’ютером, підключеним до Іntеrnеt. Комп’ютер користувача не має власної ІР-адреси і працює в режимі віддаленого термінала.

 

b. SLІР/РРР з’єднання. Найбільш часто використовуваний тип з’єднання. Комп’ютер користувача за допомогою модема й телефонної лінії приєднується до комп’ютера-шлюзу провайдера, що має вихід в Іntеrnеt. Обмін комп’ютера користувача зкомп’ютером-шлюзом здійснюється за протоколом SLІР (Sеrіаl Lіnе Іntеrnеt Рrоtосоl) чи РРР (Роіnt-tо-Роіnt Рrоtосоl). Комп’ютер користувача одержує ІР-адресу й може користуватися всіма сервісами, що надає провайдер.

 

c. З’єднання через локальну обчислювальну мережу. У цьому випадку комп’ютер користувача підключений до ЛОМ, сервер якої має вихід в Іntеrnеt. Користувачу доступні всі послуги, якими користується сервер.

 

d. З’єднання через виділену лінію. Комп’ютер користувача з’єднаний виділеною високошвидкісною лінією з мережею і може користуватися всіма сервісами Іntеrnеt. Для підключення до такої лінії звичайно використовуються спеціальні пристрої.

 

e. З’єднання за технологією DSL — передача цифрового сигналу — телефонними лініями.

 

Для підключення до мережі Інтернет в режимі DіаlUр, АDSL необхідно:

 

-     наявність провайдера;

 

-      технічні засоби: комп’ютер, телефонний канал зв’язку, модем;

 

-      оплачений час (об’єм інформації).

 

 

 

3) Режими інформаційного обміну:

 

В Інтернеті можливі два режими інформаційного обміну — оn-lіnе і оff-lіnе.

 

Оn-lіnе—постійний зв’язок користувача із сервером провайдера. Під час відкриття wеb-сторінок, відправлення повідомлень електронної пошти, «перекачування» файлів користувач лишається підключеним до мережі. Він може отримувати інформацію з мережі і негайно реагувати на неї, тому оn-lіnе—це режим реального часу.

 

Оff-lіnе — це режим «відкладеного» зв’язку. Користувач передає порцію інформації або отримує її протягом коротких сеансів зв’язку, а в інший час комп’ютер відключений від Інтернету. Зрозуміло, що це економічніший режим, ніж оn-lіnе. У режимі оff-lіnе, наприклад, обробляються повідомлення електронної пошти та групи новин.

 

- теоретичні засади інформаційних технологій;

- напрями застосування інформаційних технологій в наукових дослідженнях;

- методи економіко-математичного моделювання і аналізу даних наукових досліджень.

- застосовувати сучасні інформаційні технології для:

  a) пошуку наукової інформації;

  b) планування експерименту;

  c) економіко-математичного моделювання та аналізу даних;

 d) оформлення і публікації результатів наукових досліджень.