•Восени 1822 року Тарас Шевченко почав учитися грамоти в дяка Совгиря.[20][21] Тоді ж ознайомився з творами Григорія Сковороди.

•1828 року Шевченка взяли козачком (слугою) до панського двору у Вільшаній (Звенигородського повіту на Київщині), коли він звернувся за дозволом учитися в хлипнівського маляра.

•Майже два з половиною роки — від осені 1828-го до початку 1831-го — Шевченко пробув зі своїм паном у Вільні

•Після успішного завершення в листопаді 1836 року робіт у Великому театрі артіль працювала за контрактом з конторою імператорських театрів до літа 1838 року: провадила живописні та малярні роботи, виготовляла декорації, навесні 1838 року наново розписала плафони Александринського і Михайлівського театрів. Ще одним з найвідповідальніших підрядів був розпис будівлі Сенату і Синоду, які тоді були перебудовані.

•Ще в 1835—36 роках Шевченко створив кілька складних багатофігурних композицій на теми античної історії та Київської Русі. У 1836—1837 роках Шевченко створив малюнок «Смерть Богдана Хмельницького»,[42] але найдосконалішим малюнком на історичну тему цього періоду є «Смерть Сократа» 1837 року.

•Перший акварельний портрет він намалював ще 1833 року — це був портрет Павла Енгельгардта

•Наступною дівчиною, яку він кохав, була віленська швачка Дзюня (Ядвіга) Гусіковська. Дівчина не уявляла свого життя поза рідною землею — Річчю Посполитою, тому шляхи Тараса та Ядвіги швидко розійшлися.

•В Шевченка була закохана княжна Варвара Рєпніна, з якою він познайомився під час подорожі Україною 1843 року й присвятив їй поему «Тризна.

•Є свідчення, що під час відвідин Кирилівки Шевченку сподобалася дочка священика Григорія Кошиці — Феодосія. Поет сватався до Феодосії, однак отримав відмову батька нареченої.

•Шевченко був закоханий в Марію Василівну, дружину Михайла Максимовича. Все важче переносячи самотність в Петербурзі, у 1858 році він звертався до неї у листі з проханням знайти йому дружину в Україні, боячись що він «так і пропаде бурлакою на чужині»